Хто насправді зруйнував мою сім’ю?

16 Вересня, 2023

Я була вчителькою, а мій чоловік – інженером. Усі роки шлюбу в нас були чудові стосунки, а наша дочка була розумною й вихованою. Усі наші друзі та колеги були в захваті від нас. Потім у грудні 2006 року я прийняла роботу Всемогутнього Бога в останні дні. Читаючи Божі слова, я дізналася, що наш Спаситель, Всемогутній Бог, висловив багато істин для очищення та спасіння людства. Лише маючи віру, читаючи слова Божі, здобуваючи істину й відкинувши гріх і наш розбещений характер, ми можемо отримати захист Божий від великих лих і зрештою увійти в Його Царство. Я також дізналася, що життя кожного з нас походить від Бога, і Бог дав нам усе, що ми маємо. Як створені істоти, ми мусимо виконувати свій обов’язок. Пізніше я почала ділитися Євангелієм та поливати новонавернених. Кожен день був таким насиченим. Мій чоловік помітив, що відколи я стала вірянкою, на моєму обличчі завжди сяяла посмішка, і радісно зауважив: «Раніше ти завжди була знесилена в кінці робочого дня, і я хвилювався за тебе. Тепер ти вірянка й так само щодня в роботі, але справи в тебе налагоджуються. Певно, мати віру – це чудово!» Але все хороше колись добігає кінця. Невдовзі він почав мене пригнічувати й став на заваді моїй вірі.

Якось у березні 2007 року, ледь переступивши поріг дому після роботи, він суворо сказав: «Сьогодні наш начальник скликав загальну нараду для кадрів із кожного відділу. Він повідомив, що в останні роки стає дедалі більше віруючих у Всемогутнього Бога, через що партія панікує. Там Церкву Всемогутнього Бога позначили як головну державну проблему, а всіх віруючих у Всемогутнього Бога Комуністична партія наказує заарештувати. Бюджетникам ще гірше: усіх без винятку, хто виявиться віруючим або матиме члена сім’ї в Церкві, звільнять! У твоїй школі ще ніхто не дізнався про твою віру – відмовся від неї, поки не пізно. Якщо твій начальник дізнається, тебе заарештують!» Я гадала, що віра – це правильний шлях, який не порушує жодних законів, то чому партія хоче мене зупинити? Тому я сказала чоловіку: «Коли Китай приєднався до Світової організації торгівлі, хіба він не проголосив, що в Китаї існує свобода віросповідання? Чому ж зараз з’явилися утиски? Що не так із моєю вірою?» Він дуже розлютився й відповів: «Я знаю, що віра – це добре, але партія її забороняє, то що тут вдієш? Нам така боротьба не до снаги. Якщо ти збережеш свою віру, тобі щомиті загрожуватиме арешт та ув’язнення. Якщо тебе заарештують, хіба це не зруйнує нашу сім’ю? Ти мусиш відмовитися від своєї віри заради сім’ї!» Почувши це від нього, я обурилася. Я й подумати не могла, що, намагаючись утримати людей від віри в Бога, партія використовуватиме начальників, щоб тиснути на підлеглих, але це пояснювало різку зміну думки мого чоловіка. Я задумалася: якщо партія дізнається про мою віру, чи зійде мені це з рук? Чому так важко бути вірянином у Китаї? Тоді я згадала уривок Божих слів, який колись мені прочитала одна сестра: «Той великий червоний дракон – ворог і гонитель Бога, тож у цій землі тих, хто вірує в Бога, гноблять і принижують, унаслідок чого ці слова справджуються у вас, у вашій громаді. Божа робота здійснюється в землі, що виступає проти Бога, тому вся вона стикається з величезними перепонами, і потрібен час, щоб справдилося багато Божих слів; тож унаслідок Його слів люди очищуються, що теж є частиною страждання. Богові надзвичайно тяжко здійснювати Свою роботу в землі великого червоного дракона, та саме через цю “тяжкість” Бог здійснює один із етапів Своєї роботи, являючи Свою мудрість і Свої дивовижні діяння та використовуючи цю нагоду, щоб звершити цю громаду людей» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Чи така проста Божа робота, як це собі уявляє людина?»). Я також пам’ятаю її спілкування: «Комуністична партія – це атеїстична партія, вона ненавидить Бога й вороже ставиться до Нього. Ми – віряни в країні, якою керує Комуністична партія, тож на нас чекають утиски та приниження. Господь Ісус якось сказав: “Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне” (Матвія 5:10). Бог використовує ці деспотичні умови, щоб вдосконалити віру людей. Бог найбільше схвалює здатність вистояти в такому гнітючому, болісному середовищі!» Ці слова дали мені віру. Я знала, що не можу здатися через утиски партії. Хай як мені заважатиме чоловік, я рішуча у своїй вірі.

Якийсь час у нього на роботі майже щодня проводили наради, де наголошували, що серед працівників та членів їхніх родин не може бути вірян. Мій чоловік повертався додому й читав мені нотації з ідеології ледь не щодня. Одного вечора, коли я повернулася додому після зібрання, він похмуро сказав: «Ти знову ходила на зібрання? Скільки разів я тобі казав, що не можна ходити на зібрання – чому ти не слухаєш? Ти ж знаєш, що партія забороняє релігію. Наш начальник весь час торочить про те, що партія не дасть спокій віруючим у Всемогутнього Бога! Хіба зберігаючи віру в такий критичний момент, ти не напрошуєшся на неприємності?» Я відповіла: «Віра не порушує жодних законів. Яке право має партія не дозволяти вірити?» На що він відмовив: «Партії байдуже, порушуєш ти якісь закони чи ні. Віруючих у Всемогутнього Бога вважають політичними злочинцями. Якщо партія заарештує тебе за віру, це не тільки зруйнує твою репутацію, а й поставить твоє життя під загрозу, це торкнеться й твоєї сім’ї». Я сказала чоловікові: «Ти добре знаєш, що партія проти Бога, але ти на їхньому боці, стоїш на моєму шляху. Хіба ти не боїшся покарання?» Він зневажливо відповів: «Покарання не важливе, важливо розуміти, звідки дме вітер. Комуністична партія зараз при владі, тому якщо ти хочеш вижити під їхньою владою, хіба тобі не слід робити те, що вони кажуть? Я отримую гроші від партії, тому маю говорити та діяти від її імені. Ти теж працюєш і отримуєш зарплату від партії, то чому вони мають робити тобі поблажки, якщо ти йдеш за Богом, а не за партією? Ти мусиш розуміти, що стоїть на кону! Ти йдеш за партією чи за Всемогутнім Богом? Ти маєш вирішити сьогодні!» На той час мене роздирали протиріччя. Якби я вирішила зберегти свою віру, мій начальник міг дізнатися про це будь-якої миті. Тоді я втратила б роботу і, ймовірно, мене б заарештувала поліція. Я була на цій роботі понад десять років. Весь цей час я наполегливо працювала й отримала підвищення до вчителя середньої ланки. Я викликала захоплення учнів, повагу їхніх батьків, заздрість колег, здобула визнання та схвалення свого начальника. Де б я не була, родичі та друзі чудово ставилися до мене. Якби я втратила свою роботу, я б зіткнулася з неприйняттям сім’ї, насмішками з боку оточуючих і зневагою колег. Я боялася, що в такому разі моїй репутації кінець. А потім я подумала: «Робота суду Всемогутнього Бога в останні дні є останнім етапом Його роботи зі спасіння людства. Єдиний спосіб звільнитися від розбещеності – це пройти Божий суд і очищення, тоді ми зможемо пережити лиха під Божим захистом і нас візьмуть у прекрасне кінцеве місце. Якщо я втрачу цей шанс, шкодуватиму все життя». Я згадала слова Божі: «Коли ти маєш високе становище та доброчесну славу, багатий знанням і майном, і багато людей тебе підтримують, та все це не заважає тобі прийти до Бога, щоб прийняти Його заклик та доручення, і робити те, про що Бог тебе просить, то все, що ти робитимеш, буде найзначнішою справою на землі та найправеднішим ділом людського роду. Якщо ж ти відвернешся від Божого зову заради високого становища та власних цілей, то все, що ти робитимеш, Бог прокляне, та ще й зневажить» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Додаток 2. Бог панує над долею всього роду людського»). Коли я згадала Божі слова, в мене полегшало на душі. Мати віру, шукати істину та виконувати обов’язок створеної істоти – це єдине, що має цінність і значення. Але опинившись перед вибором між вірою й роботою, я була обмежена ім’ям і статусом, боялася, що Комуністична партія забере в мене роботу через мою віру та зруйнує мою репутацію. Для мене кар’єра та ім’я все ще були важливі. Але що вони могли мені дати? Вони просто принесли б тимчасове задоволення моєму марнославству; вони ніколи не допомогли б мені здобути істину чи позбутися свого розбещеного характеру. І який сенс у тому, що інші в захваті від тебе? Крім того, я знала, що Комуністична партія – це ворог Бога. Якби я відмовилася від своєї віри заради роботи, гарного статусу й репутації, жила б ганебним життям під владою партії, хіба це не було б зрадою Бога? Я не могла бути такою людиною. Тому я дуже спокійно сказала чоловіку: «Я ніколи не зречуся своєї віри». Він пильно подивився на мене й суворо сказав: «Якщо ти збережеш свою віру, я доповім на тебе в поліцію й тебе заарештують». Із цими словами він підняв слухавку. У той момент я була цілком приголомшена. Він знав, що Комуністична партія пригноблює вірян, але все одно збирався віддати мене їм. Хіба ж так він не віддавав мене вовкам на поталу? Щоб догодити власним інтересам, він знехтував нашою подружньою любов’ю й хотів заявити на мене в поліцію, щоб я відмовилася від віри. Я не могла поступитися йому. Після того він мене раз у раз перепитував: «Ну що, ти вирішила?» Я відповіла: «Навіть якщо мене заарештують і я відсиджу, я збережу віру!» Обличчя мого чоловіка побіліло, і він люто кинув телефон на підлогу.

Пам’ятаю, якось увечері, помітивши, що я читаю Божі слова, він змінився в обличчі й знову затягнув своє: «Скільки разів тобі казати? У Китаї ти просто не можеш обрати шлях віри! Від центрального уряду до місцевих органів влади, від керівництва до окремих працівників – усе контролюється та виконується на всіх рівнях. Партія добереться до тебе, якщо ти й далі віритимеш у Бога!» Мені, як вірянці в країні Комуністичної партії, було страшно постійно чути такі слова від свого чоловіка, а також весь час думати про небезпеку арешту. Я гадала, чи зможу витримати тортури, якщо мене колись заарештують. А якщо мене поб’ють на смерть або скалічать? Якщо я не витримаю страждань і стану юдою, зрадивши Бога, чи це не буде кінець мого життя? Я знала, що я не в кращому стані, тому в серці хутко помолилася Богу, попросила Його про віру, аби не втратити свідчення через ці утиски та труднощі. У Божих слова я прочитала наступне: «Коли люди готові пожертвувати своїм життям, усе стає дрібницею, і ніхто не може їх здолати. Що може бути важливішим за життя? Отож сатана стає нездатним далі діяти в людях, він нічого не може вдіяти з людиною» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тлумачення таємниць “Божих слів до цілого всесвіту”, Глава 36»). У Божих словах усе так влучно сказано. Коли ми готові поставити на карту своє життя й нас не стримує смерть, руки сатани зв’язані. Я боялася бути побитою поліцією на смерть головним чином через брак віри. Я надто сильно цінувала своє життя. Усе в руках Божих, у тому числі й наші життя та смерть. Я мала віддатися Богові та підкоритися Його керівництву та розпорядженням. Навіть якби мене побили до смерті, це було б переслідуванням за праведність, що має цінність. Із впевненістю, отриманою з Божих слів, я прочитала деякі з них своєму чоловіку: «Ми віримо, що жодна країна чи сила не може стати на заваді тому, що Бог бажає досягти. Тих, хто заважатиме Божій праці, опиратиметься Божому слову чи шкодитиме Божому плану, Він зрештою покарає. Хто опирається Божій праці, той буде запроторений у пекло; усяку країну, що опирається Божій праці, буде знищено; усякий народ, що повстане проти Божої праці, буде стерто з лиця землі, і він не існуватиме більше» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Додаток 2. Бог панує над долею всього роду людського»). Я засвідчила своєму чоловікові про Божий праведний характер, що не терпить образ. Арешти та переслідування вірян Комуністичною партією – це лиходійство й опір Богові, що дістане Боже покарання. Виступаючи на боці партії й утримуючи мене від моєї віри, мій чоловік чинив зло разом із нею. Вислухавши, він безсило сказав: «Думаєш, я цього хочу? Комуністична партія робить так, щоб це сталося. Якщо я не утримаю тебе від віри в Бога, я теж можу втратити свої засоби до існування. Чому ти про мене не думаєш? Якщо тебе заарештують і посадять у в’язницю за те, що ти віруюча, то як не вб’ють, то принаймні скалічать. Як я можу просто дивитися на твої страждання? Що мені зробити, щоб ти відмовилася від своєї віри?» Я відповіла: «Всемогутній Бог – єдиний істинний Бог, і я ніколи не відмовлюся від своєї віри!» Це шокує, але коли він зрозумів, що я не піддамся, він підняв на мене руку. У гніві він сказав мені: «Якщо тебе заарештують за твою віру, то це край. Ти просто наполягаєш на тому, щоб віддатися в їхні руки. Але скажи мені: у що може вірити мрець?» Потім він, ніби божевільний, притиснув мене до ліжка, міцно схопив за шию й сказав: «Я задушу тебе, тоді й побачиш, чи можеш ти вірити!» Він душив мене, і я не могла дихати, я боролася, як могла, але марно. Я знепритомніла. Поступово приходячи до тями, я думала про те, як мій чоловік, який за роки нашого шлюбу жодного разу мене не вдарив, щоб захистити свій статус і роботу, став настільки злим до мене, що ледь не задушив мене на смерть. Я була спустошена. Я ще більше зненавиділа Комуністичну партію. Якби вони не погрожували роботі й майбутньому членів сімей вірян, мій чоловік ніколи б не став таким нещадним.

Щоразу, коли на роботі чоловіка на нього посилювався тиск, він із новою силою пригноблював мене. Одного разу, прийшовши додому з наради, він прочитав мені чергову ідеологічну нотацію та сказав, що за правління Компартії в Китаї вся родина страждає, якщо один із її членів – вірянин, тому мені не можна зберігати свою віру, інакше ми обоє втратимо роботу, і це вплине на навчання та кар’єру нашої дочки. Він запитав, як наша дочка дивитиметься людям в очі, якщо мене ув’язнять за віру, і сказав, що навіть якщо я не думаю про нас двох, я повинна подумати про неї. Я подумала: якщо через мою віру Комуністична партія відбере в мого чоловіка роботу, а в дочки – майбутнє, чи не зненавидять вони мене назавжди? У той час я була дуже засмучена, тож подумки звернулася до Бога, просячи Його про провід. Я пригадала такі Божі слова: «З усього, що відбувається в усесвіті, немає нічого, в чому Я не маю вирішального слова. Чи існує щось, що не є в Моїх руках? Що Я кажу, те виконується, і хто з людей може змінити Мою думку? … Хіба не Я особисто уклав ці домовленості?» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божі слова до цілого всесвіту, Глава 1»). Усе – в руках Божих. Чи втратимо ми з чоловіком роботу, чи вплине це на навчання моєї доньки та чи знайде вона роботу – усе було влаштовано Богом. Лише Бог, а не Комуністична партія може визначати все. Подумавши про це, я сказала своєму чоловікові: «Долі людей – у руках Бога, у Його владі. Ти думаєш, якщо слухати Комуністичну партію, то робота тобі гарантована? Партія навіть власну долю не контролює, то як вона може керувати долями інших?» Він сердито відповів: «Якщо ти твердо налаштована бути вірянкою, партія тебе дістане. Вірян, яких вони знаходять, відправляють на смерть. Тобі краще померти від моїх рук». Перш ніж я встигла відреагувати, він побіг на кухню, ніби той божевільний, схопив ніж, став переді мною і, здійнявши ніж, суворо сказав: «Ти будеш вірянкою чи будеш добре жити? Якщо наполягатимеш на тому, щоб бути вірянкою, я переріжу тобі горло!» Розлючена й налякана, я поспіхом покликала Бога у своєму серці. Саме тоді наша донька раптово вибігла зі своєї кімнати, встала переді мною й закричала: «Тату! Якщо ти збираєшся вбити маму, тобі доведеться спочатку вбити мене!» Вражений її вчинком, він не зводив з неї очей, жоден м’яз на його обличчі не ворухнувся. Він повільно опустив руку з ножем. Я відчула невимовну втрату й біль у серці, лиючи сльози горя й обурення. Я ніколи не думала, що мій чоловік погрожуватиме моєму життю через мою віру в Бога. Це був не той чоловік, за якого я вийшла заміж. Це явно був демон!

Одного дня під час молитви я прочитала наступне в Божих словах: «Чому чоловік любить свою дружину? Чому дружина любить свого чоловіка? Чому діти покірні своїм батькам? Чому батьки обожнюють своїх дітей? Які наміри насправді виношують люди? Хіба їхній намір – не задовольнити власні плани й егоїстичні бажання? Чи справді люди збираються діяти заради Божого плану управління? Чи дійсно вони діють заради Божої роботи? Чи полягає їхній намір у тому, щоб виконати обов’язки створеної істоти?» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог і людина разом увійдуть до відпочинку»). «Кожен, хто не визнає Бога, – ворог; себто кожен, хто не визнає втіленого Бога – чи він у цьому потоці, чи поза ним, – є антихристом! Ким є сатана, ким є демони та ким є Божі вороги, якщо не тими, хто опирається Богу й не вірить у Нього? Хіба вони не люди, що не слухаються Бога?» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог і людина разом увійдуть до відпочинку»). Я задумалася над Божими словами. Епізоди утисків із боку мого чоловіка промайнули в мене в думках, ніби фільм. Чому мій чоловік, який ніколи не кричав на мене й не бив мене, робив усе можливе, щоб утискати мене, відколи я стала вірянкою? Чому всі ці роки шлюбу просто розпалися через особисту вигоду мого чоловіка? Між людьми немає справжньої любові – усі просто використовують одне одного. Раніше мій чоловік добре ставився до мене, тому що я могла ходити на роботу, заробляти гроші й народжувати йому дітей. З його погляду, я приносила користь. Але тепер я обрала віру, і це зачепило його інтереси, тож йому було байдуже до почуттів між нами. Щоб утримати мене від віри в Бога, він хотів заявити на мене в поліцію, він душив мене, поки я не втратила свідомість, і навіть погрожував мені ножем. Він запевняв, що не хоче, щоб я мала віру, тому що піклується про мене й боїться, що мене заарештують, але це все було заради нього самого. Власну кар’єру та репутацію він ставив понад усе. Щоб захистити свої засоби до існування, він був готовий був стати слухняним собакою Комуністичної партії, її прислужником, штовхаючи мене на шлях у нікуди. Щоб перешкодити моїй вірі в Бога, він навіть вдавався до різноманітних підлих та лихих прийомів. По суті, він був демоном, який ненавидів Бога й противився Йому. Опісля я прочитала ще один уривок Божих слів. «Якщо ви нормальна людина, яка прагне любові до Бога, тоді входження в Царство з метою стати одним із Божих людей – це ваше справжнє майбутнє та життя, яке має найбільшу цінність і значущість. Ніхто не має більшого благословення, ніж ви. Чому Я так говорю? Тому що ті, хто не вірить у Бога, живуть заради плоті, живуть заради сатани, а ви нині живете заради Бога, живете заради того, щоб виконувати волю Божу. Ось чому Я кажу, що ваші життя мають найбільшу значущість. Тільки ця група людей, обраних Богом, здатна жити життям найбільшої значущості. Більше ніхто на землі не здатний жити життям, що має таку цінність та сенс» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Пізнайте найновішу роботу Бога та слідуйте Його стопами»). Божі слова справді мене надихнули й допомогли побачити сенс життя. Мати віру, шукати істину та виконувати обов’язок створеної істоти – це єдиний спосіб прожити змістовне й цінне життя. Я з усіх сил працювала в миру, я трохи прославилася, але всередині почувалася спустошеною й нещасною. Я захворіла від утоми, а мій чудовий голос став настільки хрипким, що я ледве могла говорити. У той момент я дійсно відчула, що незалежно від того, скільки почесних грамот чи визнання я мала, це ніколи не вилікувало б мою хворобу та не заповнило б духовну порожнечу. Репутація, якої я прагнула і яку мала всі ці роки, не могла допомогти мені здобути істину чи спасти мене від розбещення та шкоди сатани. Крім того, протягом багатьох років викладання я прищеплювала учням усілякі уявлення, які заперечували Бога. Я весь час співала дифірамби Комуністичній партії. Якби так тривало й далі, у мене не було б хорошого кінця. Я мала припинити прислужувати партії. В глибині душі я молилася Богу, просячи дати мені вихід. Пізніше, під час медичного обстеження, лікар сказав мені: «Ваше горло в жахливому стані. У нього змінився колір, воно наповнене кров’ю. Воно набрякло та збільшилося, і це впливає на ваші голосові зв’язки. Враховуючи вашу професію, якщо ви не дасте спокій своєму горлу, ви, ймовірно, взагалі втратите здатність говорити». Потім він запропонував мені взяти лікарняний на пів року. Я щиросердно подякувала Богу. Я вважала, що матиму більше часу на читання Божих слів та виконання свого обов’язку, але мій чоловік почав використовувати ще мерзеннішу тактику, щоб стати мені на заваді.

Якось у лютому 2009 року він попросив двох моїх однокласників і мого молодшого брата зайти до нас. Вони силою посадили мене в машину та відвезли до психлікарні. Але зі мною все було гаразд, тому в лікарні відмовилися прийняти мене. Мій чоловік сказав: «Ти знаєш, що партія арештовує віруючих і що це смертний вирок, але все одно наполягаєш на тому, щоб бути вірянкою. Смерті не боїться лише людина з психічними розладами. Перевірки, які можна провести в цій лікарні, обмежені. Регіональна психіатрична лікарня має кращі умови та більш компетентних лікарів. Я відвезу тебе туди на огляд, щоб перевірити, чи ти не хвора психічно». Я сердито відповіла: «Я думаю, що це в тебе проблеми з психікою. Річ не в тім, що я не боюся померти. Я обираю вірити, навіть якщо це означає смерть, тому що я знаю, що Всемогутній Бог – це пришестя Спасителя. Він висловив так багато істин і може спасти людину від гріха й лих. Безбожники, які не приймуть Божий суд і очищення, усі загинуть у лихах». Але він не слухав мене. Рано вранці наступного дня він змусив мене поїхати в регіональну психлікарню. Ми піднялися на другий поверх, і в коридорі я побачила божевільну жінку на важкому ланцюгу – вона лежала на підлозі, згорнувшись клубком. Чоловік середнього віку тримався за один кінець ланцюга і з силою його тягнув, волочачи жінку по підлозі. Налякана, вона обома руками трималася за ланцюг, боролася з усіх сил і голосно кричала. Бачити її волосся, схоже на солому, її жахливий вираз обличчя, чути її несамовиті крики – це був досвід, від якого стигла кров. Тої ж миті мене охопив біль. Я почувалася такою скривдженою! Мені здавалося, що це страшенна образа моєї гідності, і я хотіла негайно розвернутися, спуститися сходами і вибратися з того проклятого місця, але не могла. Мій чоловік ні на крок не відступав від мене. Тоді я згадала дещо з Божих слів. «Багато безсонних ночей провів Бог заради справи людства. Він спустився з висоти до найнижчих глибин, у справжнє пекло, у якому живе людина, щоб провести з нею Свої дні; Він ніколи не скаржився на вбогість серед людей, і Він ніколи не дорікав людині за її непослух, натомість терпить найбільше приниження, особисто звершуючи Свою роботу. Як міг би Бог належати пеклу? Як би Він міг провести Своє життя в пеклі? Але заради всього людства, щоб усе людство могло швидше знайти спокій, Він переніс приниження, і зазнав несправедливості, щоб прийти на землю, і особисто ввійшов у “пекло” та “ад”, у лігво тигра, щоб спасти людину. Яке право має людина чинити опір Богу? Яка в неї є причина скаржитися на Бога? Як у неї може вистачати нахабства дивитися на Бога?» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота та входження (9)»). Щоб спасти людство, Бог втілився в останні дні й прийшов до Китаю, яким керують атеїсти. Він з’явився й працює в цьому найбільш лихому богоборчому місці, страждає від гніту та засудження з боку Комуністичної партії та релігійного світу, зазнає великого приниження, але приймає все це без жодного слова. Він – Господь творіння, такий величний і шанований, але Він прийшов жити серед зіпсованих людей, потерпаючи від величезного приниження, висловлюючи істину серед людей і тихо виконуючи роботу зі спасіння людства. Але я, зіпсована людина, бачачи, що мене асоціюють із психічно хворими, відчула, що моя гідність уражена і що це принизливо для мене. Я хотіла втекти. У мене анітрохи не було рішучості страждати заради істини. Від цієї думки мені стало ніяково, і я подумки помолилася Богу, присягаючись, що незалежно від того, з чим мені доведеться зіткнутися далі або якого роду приниження я зазнаю, я ніколи не піддамся сатані. Лікар просто дав мені пару пакетів ліків і відправив додому. Коли пізніше мій чоловік побачив, що він справді не може втримати мене від моєї віри, він просто почав ігнорувати мене, і я знову взялася за свій обов’язок. Потім у жовтні 2012 року, коли якийсь юда видав нас, поліція довідалася, що я можу бути керівницею церкви, і за мною почали слідкувати поліцейські в цивільному. Щоб мене не заарештували, мені довелося покинути дім і їхати виконувати свій обов’язок в інший регіон. Пізніше я дізналася, що наступного дня після того, як я залишила дім, туди прийшла поліція заарештувати мене. Вони також схопили трьох інших братів і сестер, щоб допитати їх про моє місцезнаходження, і, використовуючи моє фото, оголосили мене у розшук. Через два місяці Бригада національної безпеки обшукала мій будинок і конфіскувала дві книги з Божими словами. Моєму чоловіку вони сказали, що знайдуть мене, навіть якщо я втечу на край світу. Практично щодня до мого дому приходили й працівники Управління освіти, змушували мого чоловіка шукати мене. Тоді я була ледь не першою в списку тих, кого розшукувала Комуністична партія.

Щоб заманити мене назад додому, вони залучили навіть мою дитину. Одного дня наприкінці грудня 2012 року мені несподівано подзвонила дочка: «Мамо, я боялася тобі дзвонити. Поліція всюди тебе шукає, вони обшукали наш будинок. Я дзвоню, щоб сказати, що керівники з Управління освіти та твоєї школи попросили нас із татом передати тобі, що вони хочуть, щоб ти відмовилася від своєї віри та повернулася додому, а вони обіцяють, що не будуть притягувати тебе до відповідальності. Також вони сказали, що навіть якщо ти більше не ходитимеш на роботу після повернення додому, тобі все одно платитимуть повну зарплату». Я обурилася, почувши це. Комуністична партія використовувала статус і гроші, щоб спокусити мене відмовитися від віри. Як підло! Мене дуже засмутило, що моя донька, здавалося, глибоко довіряла тому, що казали уряд і керівництво школи. Це дозволило мені ясно зрозуміти, що Комуністична партія дурить і використовує мого чоловіка й дочку. Я рішуче сказала доньці: «Люба, ти дивишся на це надто наївно. Знаєш, що станеться, якщо я повернуся додому? Я буду, як те ягня, яке кинули вовкам на поталу. Мені не можна повертатися». Вона стурбовано відповіла: «Вони сказали, що, якщо ти не повернешся, усі 20 з гаком років твоєї пенсії буде скасовано. Мамо, повертайся. Якщо ти не повернешся, тата примусять розлучитися з тобою, а мене – обірвати зв’язки з тобою. Якщо ти не повернешся – ти мені більше не мама». У той момент я була приголомшена. Комуністична партія не тільки забрала мої засоби до існування, але навіть змушувала мого чоловіка розлучитися зі мною, а мою доньку – розірвати зі мною стосунки. Це було лихо й підло! Я всім серцем ненавиділа партію. Мені згадалися Божі слова. «Свобода віросповідання? Законні права та інтереси громадян? Усе це хитрощі з метою приховування гріха! Хто прийняв роботу Бога? Хто віддав своє життя або пролив кров за роботу Бога? Покоління за поколінням, від батьків до дітей, поневолена людина безцеремонно поневолювала Бога – як це могло не викликати люті? Тисячі років ненависті зосереджені в серці, тисячоліття гріховності викарбувані на серці – як це могло б не викликати огиду? Помстіться за Бога, повністю знищіть Його ворога, не дозволяйте йому більше лютувати й не дозволяйте йому правити як тирану! Час настав: людина вже давно зібрала всі свої сили, вона присвятила всі свої зусилля й заплатила за це всю ціну, щоб зірвати огидну личину цього демона й дозволити людям, які були засліплені та зазнали всіляких страждань і труднощів, постати над своїм болем і повернутися спиною до цього злого старого диявола. Навіщо споруджувати таку непереборну перешкоду Божій роботі? Навіщо використовувати різні виверти, щоб обдурювати Божий народ? Де справжня свобода та законні права й інтереси? Де справедливість? Де розрада? Де тепло? Навіщо використовувати брехливі задуми, щоб обдурити Божий народ? Навіщо використовувати силу, щоб стримувати Боже пришестя?» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Робота та входження (8)»). Комуністична партія кричить про свободу віросповідання, але потай використовує різноманітні підлі прийоми, щоб пригнічувати вірян. Це чітко демонструє її лиху природу ненависті до істини та протистояння Богові. Партія намагалася утримати мене від віри й батогом, і пряником, спочатку приманюючи щедрою зарплатою, намагаючись грошима спокусити мене повернутися додому, щоб там заарештувати мене. Коли я не піддалася на це, вони збиралися забрати мою роботу та зарплату, повністю позбавивши мене доходу й вигнавши мене з дому. Це чітко показало мені, що партія зовні виглядає високоморальною та справедливою, але у своїй основі є жорстокою та лихою. Це збочена банда демонів, що на кожному кроці протидіє Богові. Я зненавиділа й відкинула її від свого серця, і поклялася, що порву з нею, навіть якщо це коштуватиме мені життя! Я не повернулася додому. Мого чоловіка змусили розлучитися зі мною, а дочка розірвала зі мною стосунки.

Раніше, коли я працювала в партійній системі, я не бачила її лихої сутності. Я весь час славила її та вірно служила партії. Зазнавши переслідувань, я нарешті побачила її лиху сутність ненависті до істини та роботу проти Бога і цілковито зненавиділа й зреклася її, присягнувшись більше ніколи не йти за нею. Також я побачила Божу любов. Це Божі слова дали мені віру й силу, дозволивши мені раз у раз вистояти попри постійні переслідування та труднощі. Я така вдячна Богу. Який би тяжкий не був переді мною шлях, я йтиму за Всемогутнім Богом до кінця, непохитно!

Якщо Бог допоміг вам у вашому житті, натисніть кнопку, щоб приєднатися до нашої групи. Давайте вивчати слова Бога, щоб наблизитися до Нього.

Супутній контент

Болісний вибір

У1999 році я прийняла роботу Всемогутнього Бога останніх днів і невдовзі була обрана керівницею церкви. У грудні 2000 року я пережила свій...

Зв’язок із нами в Messenger