Робінсон (Венесуела)

Наприкінці 2019 року один родич поділився зі мною Євангелієм Всемогутнього Бога в останні дні. Я побачив, що слова Всемогутнього Бога мають владу і є істиною. Я відчув, що це голос Бога, і з радістю прийняв нову роботу. Я читав слово Бога щодня й не хотів пропускати жодного зібрання. Іноді там, де я був, були проблеми з інтернетом чи електропостачанням, і я не міг відвідувати зібрання онлайн. Я був дуже засмученим, але швидко прочитував те, про що йшлося на зібранні, після нього, а потім відправляв своє розуміння слова Божого в групу, спілкувався з братами й сестрами, і якомога краще виконував свій обов’язок.

Згодом мене обрали керівником церкви. Я відповідав за церковну роботу з двома іншими керівниками, тож це не здавалося мені надто складним чи напруженим. Незабаром мене обрали наглядати за роботою кількох церков. Спочатку я не хотів виконувати цей обов’язок. Бо відчував, що недовго був керівником церкви й досі в моїй роботі були недоліки й те, що я не розумів, тож я був дуже стурбований, що не виконуватиму цей обов’язок як слід. Потім я прочитав слово Боже. «Ной чув лише кілька послань, і в той час Бог не казав багато слів, тому немає сумнівів, що Ной не розумів багатьох істин. Він не розумів сучасну науку і не володів сучасними знаннями. Він був дуже звичайною людиною, нічим не примітним представником людської раси. І все ж в одному він був не схожий ні на кого іншого: він знав, як слухати Божі слова, він знав, як слідувати Божим словам і дотримуватися їх, він знав, яке становище людини, і він був здатний по-справжньому вірити й коритися Божим словам, але не більше того. Цих кількох простих принципів було достатньо, щоб дозволити Ною виконати все, що Бог довірив йому, і він наполегливо працював над цим не просто кілька місяців, не кілька років, не кілька десятиліть, а понад століття. Хіба ця кількість років не вражає? Хто міг це зробити, окрім Ноя? (Ніхто.) А чому? Деякі люди кажуть, що це пов’язано з нерозумінням істини, але це не відповідає дійсності. Скільки істин розумів Ной? Чому Ной був на все це здатний? Віруючі сьогодення прочитали багато слів Бога, вони розуміють деяку частку істини – тож чому вони не здатні на таке? Інші кажуть, що це через розбещені характери людей, але хіба у Ноя не був розбещений характер? Чому Ной зміг досягти цього, а сучасні люди – ні? (Оскільки сучасні люди не вірять Божим словам, вони не ставляться до них як до істини й не дотримуються їх.) А чому вони не можуть ставитися до Божих слів як до істини? Чому вони не здатні дотримуватися Божих слів? (У них немає страху Божого.) Отже, коли люди не розуміють істини і не чули багатьох істин, як виникає страх Божий? У людській сутності людей мають бути присутні дві найцінніші речі з усіх: перша – це сумління, а друга – почуття нормальної людської сутності. Володіння сумлінням та почуттям нормальної людської сутності є мінімальним стандартом для того, щоб бути особою; це мінімальний, найбільш базовий стандарт для оцінювання особи. Але в сучасних людей цього немає, і тому незалежно від того, скільки істин вони чують і розуміють, на страх Божий вони не спроможні. Тож у чому різниця в сутності сучасних людей у порівнянні з Ноєм? (У них немає людської сутності.) А в чому суть такої відсутності людської сутності? (Звірі й демони.) “Звірі та демони” звучить не дуже люб’язно, але відповідає фактам; кажучи ввічливіше, вони не мають людської сутності. Люди без людської сутності й розсудливості – це не люди; вони – нижчі навіть за звірів. Те, що Ной зміг виконати Боже доручення, пояснювалося тим, що, коли Ной почув Божі слова, він зміг закарбувати їх у пам’яті; для нього Боже доручення було справою всього життя, його віра була непохитною, а його воля – незмінною протягом ста років. Причина цього полягала в тому, що він мав серце, яке боялося Бога, він був справжньою особою, і він мав найглибше розуміння, що Бог довірив йому будівництво ковчега. Люди з таким розумінням, як у Ноя, трапляються дуже рідко; було б дуже складно знайти ще одного такого, як він» («Слово», т. 4. «Викриття антихристів», «Екскурс другий. Як Ной і Авраам слухали Божі слова та слухалися Його (частина перша)»). Ной ніколи не чув глибоких послань і не розумів багатьох істин, але він мав серце, що боялося й слухалося Бога. Коли Бог сказав Ною, що Він збирається знищити людство потопом і що Ной має побудувати ковчег, Ной прийняв це без вагань. Ной усвідомлював, що доручення, яке йому дав Бог, не було легким, оскільки будівництво ковчега передбачало, що треба буде рубати дерева, робити точні виміри, але, хоча завдання було великим і складним, Ной не відступився, бо знав, що це було Боже доручення. Міркуючи про слова Бога, я зрозумів, що не мав людської природи чи мудрості Ноя. Коли керівник доручив мені роботу кількох церков, я не мав віри в Бога й покладався тільки на власні здатності. Я відчував, що мої здатності щодо роботи були обмеженими, що я був керівником церкви недовго і в роботі були недоліки. Я бентежився, що не впораюся як слід, тож не бажав прийняти цей обов’язок. У мене не було такої віри, як у Ноя, і я не мав серця, що боїться й слухається Бога, тим паче в мене не було людської природи й мудрості, які мав Ной. Зрозумівши це, я більше не бентежився, я прагнув слухатися й прийняти цей обов’язок, як Ной прийняв свій.

Однак щойно я почав роботу, я зіткнувся з новою проблемою. Я з’ясував, що в мене багато роботи. Наприклад, я мав турбуватися про стан своїх братів і сестер у церкві, підтримувати тих, хто не відвідував зібрання звично, дізнаватися, які труднощі мали люди з виконанням обов’язків, і спілкуватися, щоб їх подолати, а також допомагати людям дізнатися, як виконувати їхні обов’язки тощо. Це була відповідальність, яку я мав нести. Коли я зіткнувся з цими проблемами, я не знав, з чого почати, я не знав, як виконати цю роботу, я почувався дуже напруженим. Через ці труднощі я став негативно налаштованим, і хотів сказати керівнику, що почуваюся нездатним до цього обов’язку, бо не мав досвіду й мав із цим дуже багато труднощів. Потім керівник виявив мій стан і надіслав уривок слова Бога, щоб допомогти мені. Я прочитав слово Бога. «Коли Бог послав Мойсея вивести ізраїльтян із Єгипту, якою була реакція Мойсея на те, що Бог дав йому таке доручення? (Він сказав, що він не красномовний, а тяжкоустий та тяжкоязикий.) У нього було одне легке побоювання відносно того, що він не красномовний, а тяжкоустий та тяжкоязикий. Але чи чинив він опір Божому дорученню? Як він до нього поставився? Він упав ниць. Що значить упасти ниць? Це означає підкоритися та прийняти. Він розпростерся ниць перед Богом, не звертаючи уваги на свої особисті вподобання; і він не зазначив жодних труднощів, які в нього були. Що б Бог не наказав йому зробити, він зробив би негайно. Чому він зміг прийняти Боже доручення, навіть коли відчував, що нічого не може зробити? Тому що всередині нього була справжня віра. Він певною мірою пережив на власному досвіді Боже володарювання над усім сущим та над усіма справами, і за сорок років свого досвіду він зрозумів, що володарювання Бога є всемогутнім. Отже, він із готовністю прийняв Боже доручення і без лишніх слів вирушив виконувати те, що Бог доручив йому. Що означає те, що він вирушив? Це означає, що він справді вірив у Бога, і дійсно покладався на Нього, і справді підкорився Йому. Він не був боягузливим, і не зробив власний вибір чи не намагався відмовитися; натомість у нього була повна довіра, і, сповнений віри, він розпочав діяти згідно з Божим дорученням. Його переконання було таким: “Якщо Бог доручив це, то все буде зроблено так, як говорить Бог. Бог сказав мені вивести ізраїльтян із Єгипту, отже я піду. Оскільки це те, що доручив Бог, Він почне виконувати роботу, і Він дасть мені сили. Мені потрібно лише співпрацювати”. Таким було усвідомлення Мойсея. … Тогочасні обставини не були сприятливими ні для ізраїльтян, ні для Мойсея. З погляду людини, виведення ізраїльтян із Єгипту було просто нездійсненним завданням, тому що Єгипет був відділений Червоним морем, і перетнути його було ще однією проблемою. Чи міг Мойсей дійсно не знати, як важко буде виконати це доручення? У своєму серці він знав, але сказав тільки, що він тяжкоустий та тяжкоязикий, що ніхто не прислухається до його слів. У глибині душі він не відкинув Боже доручення. Коли Бог сказав Мойсею вивести ізраїльтян із Єгипту, він упав ниць і прийняв це. Чому він не зазначив ті труднощі? Чи було це через те, що після сорока років у пустелі він не знав про небезпеку людського світу, чи про те, як далеко все зайшло в Єгипті, чи про тогочасне тяжке становище ізраїльтян? Невже він не міг чітко бачити того всього? Чи так сталося? Безперечно, ні. Мойсей був розумним і мудрим. Він знав усе те, побачивши, переживши та відчувши на собі його у людському світі, і він ніколи не забув би його. Він дуже добре все це знав. Отже, чи знав він, наскільки важким було доручення, дане йому Богом? (Так.) Якщо він знав, то як він зміг прийняти те доручення? У нього була віра. Володіючи життєвим досвідом, він вірив у всемогутність Бога, тому прийняв це Боже доручення із серцем, повним віри, і без найменших сумнівів. … Скажіть Мені, чи зміг Мойсей за сорок років, проведених ним у пустелі, пережити на собі, що в Бозі немає нічого складного, що людина в Божій руці? Ще й як міг: це був його найправдивіший досвід. За сорок років, проведених ним у пустелі, було так багато всього, що становило смертельну небезпеку, і він не знав, чи все це переживе. Щодня він боровся за своє життя і молився Богу про захист. Це було його єдиним бажанням. За ті сорок років він найглибше пережив Божі володарювання та захист. Пізніше, коли він приймав Боже доручення, його першою думкою, мабуть, було таке: у Бозі ніщо не є складним; якщо Бог каже, що це можна зробити, то це, безумовно, так; оскільки Бог дав мені таке доручення, Він, безумовно, подбає про його виконання, саме Він звершить його, а не будь-яка людина. Перш ніж вживати будь-яких заходів, людина має заздалегідь спланувати і підготуватися. Спершу вона мусить подбати про попередні приготування. Чи мусить Бог робити все це, перш ніж Він почне діяти? Йому це не потрібно. Кожна створена істота, незалежно від того, наскільки вона впливова, незалежно від того, наскільки уміла чи впливова, незалежно від того, наскільки вона шалена, знаходиться в руці Бога. Мойсей мав віру, знання та пережив це на власному досвіді, тому в його серці не було ані крихти сумніву чи страху. Як така, його віра в Бога була особливо правдивою і чистою. Можна сказати, що він був сповнений віри» («Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Тільки в справжньому послуху можна мати щиру віру»). Прочитавши слово Бога, я зрозумів, що був боягузом, який не вірить у Бога й не довіряє Богу. Бог призвав Мойсея вивести ізраїльтян із Єгипту, щоб вони позбулися рабства. Мойсей не мав армії, щоб битися з фараоном, і виконати це доручення було дуже важко, але Мойсей зміг послухатися слова Бога; він вірив, що Бог сам виведе Його народ із Єгипту. Знов аналізуючи себе, я побачив так багато роботи, яку не міг здійснити, і тому хотів зректися цього зобов’язання, бо відчував великий тиск – здавалося, що цей обов’язок – тягар, що я не зможу його виконати. Я не вірив у Бога й не довіряв Богу. Я вірив лише усвої обмежені здатності. Я думав, що моя здатність виконувати роботу як слід залежить від моїх якості та досвіду. Я не вірив, що вся робота здійснюється Богом, а ми лише виконуємо допоміжну роль. Я був дійсно гордовитим. Виконати той обов’язок я міг саме з дозволу Бога. Усе керується й організовується Богом. Мені треба було мати віру, щоб співпрацювати практично. Віднині я більше не міг відкидати цей обов’язок. Я повірив, що, доки покладатимуся на Бога й сподіватимуся на Нього, Він буде мене направляти й допомагати мені, дозволяючи мені пізнати істину через найрізноманітніші труднощі, засвоїти різні принципи. Виконання цього обов’язку показало, що мені бракувало віри, і це компенсувало мої недоліки, дозволивши мені пройти через більше ситуацій і зрозуміти істину.

У Венесуелі є проблеми з водою, електропостачанням, доступом до інтернету й економікою, іноді ми маємо працювати важче, ніж зазвичай, щоб забезпечити наші сім’ї. Ми з моїм батьком щоранку о третій годині виходили на рибалку й не поверталися раніше третьої чи четвертої пополудні. Я був таким утомленим, плаваючи в морі цілий день, але, коли повертався додому, не хотів відпочинку, бо досі багато що не міг зробити для виконання обов’язку, і мені треба було проводити більше часу, навчаючись, оснащуючи себе й компенсуючи свої недоліки, щоб бути спроможним виконувати свій обов’язок як слід. Якби я не виконував свій обов’язок добре, я би підвів Бога. Я думав про святих періоду Благодаті. Вони йшли за Господом Ісусом, розповсюджували Євангеліє, виконували свої обов’язки, зустрічалися з багатьма труднощами й небезпеками й дуже страждали. Як можна було з цим навіть порівнювати мої незначні страждання? Тому перше, що я робив щодня, коли повертався додому, – це брав телефон і дивився, які там були робота й завдання. Я також відправляв повідомлення братам і сестрам, запитуючи, чи були в них якісь труднощі. Якщо був хтось, хто не знав, як виконувати свій обов’язок, я допомагав йому і розповідав про те, чого навчився, виконуючи свій. Виконуючи свій обов’язок, я почав учитися покладатися на Бога, і, коли мої брати й сестри переживали труднощі, я молився, щоб Бог направив мене й дозволив знайти слова Божі, які їм допоможуть. Після того, як я ділився з ними словом Божим і спілкувався з ними про свої досвід та розуміння, їхній стан дещо змінювався. Допомагаючи братам і сестрам, я також отримав деякі здобутки і став розуміти істину краще, ніж до того. Зазнаючи цього, я побачив, що, незважаючи на трудність, допоки ми покладаємося на Бога, Він нас завжди направлятиме. Хоча труднощі були щодня, я не був таким слабким, як спочатку. Але невдовзі я стикнувся з іншою великою проблемою.

Через слабкий інтернет там, де я був, я не міг регулярно відвідувати зібрання чи спілкуватися з моїми братами й сестрами, і не міг виконувати свій обов’язок. Я знав, що це питання залежало не від мене, тож я довго молився Богу, просячи Його провести мене через це. Після моління я поступово заспокоївся. Потім я прочитав слово Бога: «Коли ти перебуваєш у найбільш пригніченому стані, коли ти найменше можеш відчувати Бога, коли ти відчуваєш найсильніший біль і почуваєшся максимально ізольованим, коли ти відчуваєш, що ти далеко від Бога, яку єдину річ ти обов’язково мусиш зробити? Звернутися до Бога. Коли ти звертаєшся до Бога, ти стаєш сильним; коли ти звертаєшся до Бога, ти можеш відчути, що Він існує; коли ти звертаєшся до Бога, ти можеш відчути Його правління; коли ти звертаєшся до Бога, молишся Богу й віддаєш своє життя в Його руки, ти можеш відчувати Його поруч із собою, відчувати, що Він не покинув тебе. Коли ти відчуваєш, що Він не покинув тебе, коли ти дійсно можеш відчувати, що Бог на твоєму боці, якою є твоя віра? Чи може її стерти плин часу? Не може» («Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Тільки в справжньому послуху можна мати щиру віру»). Коли стикаєшся з труднощами, звернися серцем до Бога, і ти матимеш віру й міць. Людські здатності обмежені. У нас немає засобів, щоб дивитися на щось поза межами нашого поля зору, тож ми завжди боїмося труднощів, які постають перед нами. Бог керує всім, і поки ми щиро покладаємося на Бога, Він буде нас направляти й допомагати нам виконувати свої обов’язки. Слово Бога дало мені віру й міць. Я не міг покинути свій обов’язок, незважаючи на численні труднощі. Я мав молитися й покладатися на Бога, щоб пройти через ці труднощі, і працювати ще сумлінніше, виконуючи свій обов’язок. Тож я почав виходити на вулицю, шукаючи стабільнішого інтернет-зв’язку, який би дав мені змогу нормально відвідувати зібрання. Іноді, коли я проводив зібрання, я виходив на вулицю близько восьмої вечора і повертався додому тільки десь о пів на одинадцяту чи об одинадцятій, коли зібрання закінчувалося. Мені було дуже страшно, коли я вертався додому, тому що я живу в небезпечній частині острова Маргарита, і я боявся, що хтось вкраде мій телефон, адже в цьому випадку я б не зміг продовжувати відвідувати зібрання чи виконувати свій обов’язок. Я часто молився Богу, просячи Його дати мені силу вистояти серед труднощів. Незабаром я отримав повідомлення. Один із моїх братів виявив, у якій я ситуації, і сам написав мені повідомлення: «Брате, я знаю, що в тебе зараз важкі часи і що ти виходиш із дому пізно ввечері, щоб виконати свій обов’язок. Це надзвичайно небезпечно. У мене є велосипед, і я можу давати його тобі, коли це буде тобі потрібно. Так тобі буде легше пересуватися». Завдяки цим труднощам я багато чого навчився, і також навчився покладатися на Бога. Я став розуміти, що саме Бог володарює над усім і саме Бог створює для кожного умови. У процесі набуття досвіду я справді побачив справи Бога, і моя віра в Бога була тепер міцнішою. Коли інші стикалися з труднощами, схожими на мої, я ділився словом Бога з ними, розповідав про власний досвід, щоб допомогти їм і дати їм віру в Бога.

Щодня після повернення з рибалки я залишався вдома й читав слово Боже, а коли наставав час для зібрання, я їхав на вулицю на велосипеді та знаходив місце з гарним інтернетом. Щоразу, коли я молився Богу, я молився, щоб Бог направив мене і я міг виконувати свій обов’язок краще. Я більше не переймався через свою складну ситуацію. Я лише хотів добре виконувати свій обов’язок згідно з волею й вимогами Бога. Навіть якщо я мав зіштовхнутися з іншими труднощами, я волів підкорятися Божому управлінню й порядку, щоб відчути умови, які Бог створив для мене, і прагнути догодити Богу. Згодом брати й сестри допомогли мені знайти підхожий дім, у якому був відносно стабільний інтернет. Я був таким удячним Всемогутньому Богу, тому що тут я міг краще виконувати свій обов’язок, а під керівництвом Бога я сильно просунувся в його виконанні. Декілька днів тому керівник сказав мені, що я буду відповідати за ще більшу роботу, що моє навантаження зросте і я матиму дбати про ще більшу кількість братів і сестер. Але більше в мене нема побоювань і скарг. Допоки я продовжую вірити в Бога та покладатися на Нього, Бог буде направляти мене й допомагати виконувати мій обов’язок як слід.

Бог говорить: «Чим більше ти пам’ятаєш про Божу волю, тим більший ти несеш тягар, а чим більший ти несеш тягар, тим багатшим буде твій досвід. Коли ти пам’ятатимеш про Божу волю, Бог покладе на тебе тягар, а потім освітить тебе щодо тих завдань, які Він тобі доручив. Коли Бог дасть тобі цей тягар, ти звертатимеш більшу увагу на всі пов’язані з ним істини в той час, як їстимеш та питимеш Божі слова. Якщо ти несеш тягар, пов’язаний зі станом життя твоїх братів і сестер, то це той тягар, що тобі довірив Бог, і ти завжди нестимеш цей тягар у своїх щоденних молитвах. На тебе покладено те, що робить Бог, і ти готовий робити те, що Бог бажає зробити; саме це й означає взяти на себе Божий тягар як свій власний» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Пам’ятай про Божу волю, щоб досягати досконалості»). «У багатьох випадках Божі випробування – це тягарі, які Він покладає на людей. Яким би великим не був тягар, покладений на тебе Богом, це та вага тягаря, яку ти маєш взяти на себе, бо Бог розуміє тебе й знає, що ти витримаєш його. Тягар, даний тобі Богом, не перевищить твого духовного стану або меж твоєї витривалості, тому немає сумнівів, що ти зможеш його витримати. Незалежно від того, який тягар Бог покладає на тебе, незалежно від виду випробування пам’ятай одне: якщо у тебе немає розуміння, то не має значення, чи розумієш ти Божу волю чи ні, і чи ти просвітлений і освічений Святим Духом після твоєї молитви, чи ні, чи через це випробування Бог дисциплінує або попереджає тебе, чи ні. Якщо ти не допускатимеш затримок у виконанні свого обов’язку й зможеш сумлінно його виконувати, Бог буде задоволений, і ти будеш твердо стояти у своєму свідченні» («Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Тільки в частому читанні Божих слів і роздумах над істиною є шлях уперед»). Читаючи слово Бога, я зрозумів, що Бог не дасть нам таких тягарів, яких ми не в змозі знести, що Бог знає наш духовний стан та здатності. Чим більше ми бажаємо дослухатися до волі Божої й чим більшою є ноша наших обов’язків, тим багатшим є наш досвід, тим глибшим буде наше розуміння Бога. Я маю молитися Богу, щоб прийняти цю ношу зі щирістю та послухом, щоб мати змогу шукати істину в труднощах і шукати Його волю в усьому, бо моє серце заціплене, мої погляди численні, я знаю, що мій духовний стан незрілий, а моя віра в Бога недостатня. Пройшовши через ці труднощі, я тепер розумію, що у важкі часи я можу пізнати себе й справи Бога краще і що я можу мати більше віри в Бога. Коли я тільки починав виконувати цей обов’язок, я рідко молився Богу, і я не шукав Божого керівництва. Виконуючи свій обов’язок, я лише намагався покладатися на свої таланти й не мав віри в Бога. Після того, як я прочитав слово Боже та прийшов до розуміння Його волі, я отримав довіру й старанно працював над своїм обов’язком. Я часто молився й покладався на Бога, спілкувався з керівниками, осягаючи принципи, важливі для виконання мого обов’язку, а також деякі шляхи та напрямки виконання церковної роботи. Пройшовши через це, я вже не в негативному стані. Коли зі мною щось трапляється щодня, я вчуся шукати істину, належно та ретельно виконувати свій обов’язок. А коли я зустрічаюся з труднощами, я молюся Богу, і Бог направляє мене й допомагає мені пройти через всі ці умови й труднощі. Я також більше не відчуваю, що мої нещастя чи стрес аж такі великі. Якби я не пройшов через усі труднощі, мене б не просвітив Бог, я б не мав істинного знання чи віри в Бога, тим паче не мав би справжнього досвіду. У цьому випадку я не міг би виконувати свій обов’язок як слід. Я тепер розумію слово Бога, що каже: «Чим більше ти пам’ятаєш про Божу волю, тим більший ти несеш тягар, а чим більший ти несеш тягар, тим багатшим буде твій досвід» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Пам’ятай про Божу волю, щоб досягати досконалості»). Я прагну нести більше навантаження, щоб віддячити за любов Бога.

Зараз Венесуела має багато труднощів із економікою, державними послугами й інтернетом. Попри те, що я іноді відчуваю напруження, я навчився покладатися на Бога, шукати Бога і довіряти Йому. Якби я не пройшов через ці труднощі, я б не зрозумів важливість виконання мого обов’язку чи те, як шукати Бога серед труднощів. І які дозволили мені отримати ці здобутки й це знання.