У вересні 2020 року я познайомився з однією сестрою в інтернеті. Вона розповіла мені, що Господь Ісус повернувся як Всемогутній Бог і висловлює істини, щоб виконати роботу суду. Я був схвильований, почувши про повернення Господа, і почав відвідувати онлайн-зібрання та вивчати роботу Всемогутнього Бога. Читаючи слова Всемогутнього Бога, я дізнався про корінь розбещення людини сатаною, три стадії Божої роботи для спасіння людини, таємниці втілення, Божу роботу суду останніх днів та інші істини, про які раніше ніколи не чув. За час пошуку та дослідження я переконався, що Всемогутній Бог – це Господь Ісус, який повернувся, і я приєднався до Церкви Всемогутнього Бога. Мені подобалася підтримка від щоденного читання Божих слів і я почувався духовно підживленим, як ніколи раніше. Для порівняння, проповіді мого пастиря завжди були на одні й ті самі старі теми – сухі й нудні, їм бракувало світла. Вони були зовсім не повчальні, тому я перестав ходити на служби.

А тоді в лютому 2021 року у М’янмі був військовий заколот, і нам відключили інтернет. Я більше не міг відвідувати онлайн-зібрання. Невдовзі в моє село приїхали кілька братів. Вони сказали, що хочуть організувати місцеві зібрання. Тоді їх відвідували двадцятеро людей. На диво, уже після кількох зібрань хтось доніс на нас місцевому пастирю. Він почав говорити людям у церкві, що ми збираємось на онлайн-зібраннях замість церкви, що ми не дослухаємося до духовенства. Він збрехав, сказавши, що ми організовуємо власне угрупування. А ще наказав іншим не мати з нами справи. Практично всі в нашому селі сповідували християнство, і всі вони обожнювали пастиря й слухалися його. Через його нападки та осудження новини про нашу віру у Всемогутнього Бога розлетілися по селу, і всі, навіть наші родичі, друзі та сусіди, почили нас сварити за те, що ми більше не ходили до церкви й не слухали пастиря. Вони казали, що це жахливо. Куди б я не пішов, люди вказували на мене пальцями. Моя сім’я не була винятком і теж опиралася моїй вірі у Всемогутнього Бога. Я був дуже збентежений. У мене завжди були чудові стосунки з друзями та сусідами, ми завжди допомагали одне одному, але тепер вони ставилися до мене, як до більма на оці, як до ворога. Віра – це особиста свобода. Ми просто сповідували свою віру, не робили нічого протизаконного. Навіщо пастирю судити й засуджувати нас, змушувати селян відкидати нас? Не встиг я отямитись, як мене охопило пригнічення, тож я помолився Богу: «Боже, пастир накидається на нас і навіть усі мої близькі відкидають мене. Я жахливо почуваюся. Боже, я не розумію, чому ти так із нами. Прошу, просвіти мене, щоб краще зрозуміти це й позбутися цього пригнічення». Тоді я згадав уривок із Божих слів. Всемогутній Бог говорить: «Коли Бог працює, опікується людиною і дивиться на цю людину, і коли Він прихильний до цієї людини і схвалює її, сатана відразу слідує позаду, намагаючись обдурити людину й довести її до біди. Якщо Бог бажає здобути цю людину, то сатана робитиме все, що тільки може, аби перешкодити Богу, використовуючи різноманітні злі хитрощі, щоб спокусити людину, завадити Божій праці та зіпсувати її, аби досягти своєї прихованої мети. Що то за мета? Він не хоче, щоб Бог когось здобув; сатана хоче захопити собі тих, кого Бог бажає здобути, він хоче керувати ними й заволодіти ними, щоб вони вклонялися сатані, щоб разом із ним чинили злі дії й чинили опір Богу. Хіба то не зловісний мотив сатани? … Воюючи з Богом і слідуючи позаду Нього, сатана має на меті зруйнувати всю працю, яку хоче звершити Бог, зайняти тих, кого хоче здобути Бог, керувати ними та повністю знищити тих, кого Бог хоче здобути. Якщо вони не будуть знищені, то сатана ними заволодіє, щоб їх використовувати, – така його ціль» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний IV). Це допомогло мені зрозуміти, що те, що пастир стоїть на нашому шляху до Христа останніх днів, – це насправді духовна битва. Бог висловлює істини, щоб судити й очистити людей в останні дні. Він робить це, щоб спасти та здобути групу справжніх вірян. Але сатана – ворог Бога, і він використовує різноманітні тактики, щоб перешкоджати й завдавати шкоди Божій роботі, щоб люди залишили Бога, зрадили Його й жили під владою сатани. Тоді він зможе контролювати їх і зрештою вони будуть покарані в пеклі разом із ним. Я збагнув, що духівництво – насправді поплічники сатани. Вони чули, що Господь повернувся, але замість того, щоб дослідити, не давали робити це іншим. Їхні проповіді не давали духовного живлення, але вони утримували людей від пошуку істинного шляху. Побачивши, що ми перестали ходити до церкви і йти за ними, вони засудили нас і звели наклеп на нас, хотіли, щоб ми зрадили Всемогутнього Бога й повернулися до їхньої церкви, під їхній контроль. Тоді б ми втратили Боже спасіння останніх днів. Усвідомивши це, я сказав собі, що не можу попастися на гачок хитрості сатани. Я не міг відмовитися від Всемогутнього Бога й піти за ними, натомість я мав вистояти.

Опісля деякі з нових вірян і дослідників роботи Бога в останні дні ослабли й віддалилися. Хоча всі навколо нас були проти, ті з нас, хто залишився, не припиняли проводити зібрання. Пастир був розлючений, коли дізнався про це, і відправив кількох співробітників церкви прийти до мене додому – вони наполягали, щоб я навідався до нього. Мене це розізлило. Я думав, що просто шанував Бога й спілкувався, і що був вільний це робити. Чому пастир постійно намагався стати мені на заваді? Я наче й хотів вислухати його, щоб зрозуміти, що на його думку я робив не так. Того вечора я разом із іншими братами й сестрами пішов до дому пастиря. Там були й інші представники духівництва. Пастир сказав: «Я чув про ваші онлайн-зібрання. Як ваше духівництво ми зобов’язані застерегти вас від цього шляху». Я відповів: «Ми слухаємо їхні проповіді, але ми не зраджуємо Господа. Господь Ісус повернувся й виконує новий етап роботи…» Не встиг я закінчити, як він розлючено урвав мене: «Досить! Ні слова більше. Сьогодні ви мусите зробити вибір. Ви продовжите вірити в іншого Бога чи повернетеся до нашої церкви?» Із цими словами він дістав блокнот, у якому були записані всі наші імена. Він владно сказав: «Якщо ви збираєтеся й далі слухати їхні проповіді, викресліть своє ім’я. Якщо ні – поставте галочку біля імені. Якщо не послухаєте мене – начувайтеся! Хай хто з ваших сімей братиме шлюб, помре чи народиться – ми нічим не допоможемо. Ми нічого не робитимемо для них». Ніхто не промовив ані слова. Я трохи завагався, подумав, що навіть якби я нічого не написав, пастир усе одно знайшов би спосіб стати на заваді моїй вірі. Якби я викреслив своє ім’я, духівництво ні в чому не допомагало б моїй сім’ї. Це були старі сільські звичаї, дуже важливі для всіх, і їх не можна було ігнорувати. Усі в селі слухали духівництво. Якби духівництво не допомагало нам, ніхто інший теж не став би. То всі відкинули б мене? Але я знав, що Господь повернувся, тож якби я поставив галочку біля свого імені та повернувся до церкви, хіба це не було б запереченням і зрадою Бога? Тієї миті я не знав, що робити, тому помолився Богу про провід. Тоді я згадав дещо зі слів Господа Ісуса: «Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!» (Луки 9:62). Це правда. Я – віруючий у Бога. У вірі ми повинні шанувати Бога, підкорятися Його роботі та йти в ногу з Ним. Як я можу назвати себе вірянином, якщо я ціную пастиря більше, ніж Бога? Як я можу бути гідним Царства? Тоді я помолився: «Боже, сьогодні я хочу свідчити про Тебе. Хай що станеться, я хочу йти за Тобою». Опісля я став набагато спокійнішим і рішуче викреслив своє ім’я. Дехто з інших теж викреслив свої імена, і лише одна сестра поставила галочку біля свого імені. Пастир розлючено сказав: «Це ваш вибір, і відтепер ми на різних шляхах. Ваші справи тепер нас не хвилюють».

Коли я повернувся додому, мене знову охопили тривоги. У нашому селі, якщо щось відбувається в сім’ї, зазвичай ми просимо пастиря про молитву й проведення релігійних обрядів. Якби пастир ігнорував нас і всі в селі відвернулися від нас і цькували нас, ми б не змогли зробити нічого з цього. Я не знав, яку ще тактику вони використають, щоб не дати нам сповідувати нашу віру, або коли це все закінчиться. Думати про все це було дуже боляче, і я гадки не мав, як впоратися з цим. Я негайно промовив молитву: «Боже, я бачу, який насправді мізерний мій духовний стан. Мене вічно хвилюють наклепи та неприйняття інших. Я боюся зіткнутися з цим, я слабкий. Боже, допоможи мені пройти через це». Після цього в інтернеті я шукав сестру, що здійснює полив. Я розповів їй, через що проходив. Вона надіслала мені уривок із Божих слів. Всемогутній Бог говорить: «Отримавши свідчення Йова після завершення його випробувань, Бог постановив, що Він здобуде громаду – або й більше ніж громаду – таких людей, як Йов, однак Він вирішив більше ніколи не дозволяти сатані нападати на інших людей і знущатися з них тими засобами, якими сатана спокушав Йова, нападав на нього та знущався з нього, заклавшись із Богом; Бог не дозволив сатані ще колись робити таке зі слабкою, нерозумною, нетямущою людиною – досить було того, що сатана спокушав Йова! Не дозволяти сатані знущатися з людей, як йому заманеться, – це милість Божа. Для Бога було достатньо того, що Йов зазнав сатанинських спокус і знущань. Бог не дозволив сатані ще коли-небудь таке робити, бо життям Божих послідовників і всім, що їх стосується, править і керує Бог, і сатана не має права маніпулювати обраними Богом людьми як йому заманеться – ви повинні чітко це усвідомлювати! Бог піклується про слабкість людини, розуміє її дурість і невігластво. Хоча для того, щоб людина могла повністю спастися, Бог мусить віддати її в руки сатани, Бог не бажає бачити, щоб сатана коли-небудь дурив людину та знущався з неї, і Він не хоче бачити, як людина постійно страждає. Людина була створена Богом, і те, що Бог править і керує всім, що стосується людини, посвячено Небом і визнано землею; це відповідальність Бога, і це влада, за допомогою якої Бог править усім сущим! Бог не дозволяє сатані знущатися з людини й ображати її як йому заманеться, Він не дозволяє сатані різними засобами збивати людину зі шляху, і тим більше Він не дозволяє сатані втручатися в Боже володарювання над людиною, топтати та знищувати закони, за якими Бог править усім сущим, не кажучи вже про велику Божу роботу управління та спасіння людства! Ті, кого Бог бажає спасти, і ті, хто здатен свідчити про Бога, є ядром і кристалізацією роботи Божого шеститисячолітнього плану управління, а також ціною Його зусиль у Його шеститисячолітній роботі. Як би міг Бог просто взяти й віддати цих людей сатані?» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог II). Божі слова показали мені: що б нас не спіткало – Бог дозволяє цьому статися. Усе в Його руках. Без Його дозволу яким би лютим не був сатана та як би він не хотів нам нашкодити, він нічого не може зробити. Бог дозволив статися всім тим згубним речам. Так Він перевіряв і спасав мене. Він сподівався, що я можу бути, як Йов, і продовжу свідчити в тій ситуації. Це відбувалося також для того, щоб я міг покластися на Бога в тому оточенні та відчути Його роботу та слова, і так – розвинути справжню віру в Бога. Але я заплутався в тенетах сатани. Я хотів захистити свої відносини з іншими, не бути відкинутим, не зганьбитися. Я завжди боявся, що станеться щось лихе. Не розумів Божу волю. Я заспокоївся й помолився: «Боже, тепер я розумію, що Ти все це дозволяєш. Це все для того, щоб спасти й очистити мене, щоб удосконалити мою віру. Я готовий свідчити про Тебе. Але мій духовний стан такий слабкий! Прошу, допоможи зміцнити мою віру, щоби пройти через це».

Я подумав, що оскільки я вже вирішив іти за Всемогутнім Богом, пастир облишить мене, і я зможу нормально відвідувати зібрання. Але натомість через агресію та осудження пастиря інші селяни й далі заважали нам. Вони знущалися з нас, зводили наклепи, кричали на нас прямо перед нашими сім’ями, кажучи, що ми не проводимо релігійні обряди, порушуємо порядки села. Вони сказали, що якщо ми триматимемося нашої віри, вони донесуть на нас уряду, і нас заарештують. Моя сім’я не могла впоратися з цим стресом. Рідні постійно здіймали сварки, спонукаючи мене покинути мою віру. На інших також тиснули сім’ї. Когось вигнали з дому, заборонили навіть з’являтися там. Пастир розносив брехню – казав, що в нас було так багато проблем вдома лише тому, що ми не слухалися духівництва й не ходили до церкви. Він також хотів допитати двох братів, які приїздили поливати нас. Я аж кипів від злості. Духівництво справді перевертало правду з ніг на голову. Якби не його нападки, у нас ніколи не було б цих проблем. Пізніше одна сестра сказала тим двом братам-працівникам поливу не приїздити більше, щоб уникнути небезпеки. Відтоді всі почувалися слабкими й негативно налаштованими, нам бракувало мотивації проводити зібрання й виконувати свій обов’язок. Побачивши все це, я теж дещо відчув слабкість. Я не знав, як допомогти й підтримати братів і сестер, і раптом подумав, що шлях віри занадто складний. Я не розумів. Ми були лише вірянами, котрі збирались і читали Божі слова. Чому вони не дадуть нам спокій, чому так затято заганяють нас у глухий кут? Зболений, я закликав до Бога: «Боже, я почуваюся таким слабким і не можу опанувати свої почуття. Як мені залишитися на цьому шляху віри? Прошу, просвіти та настав мене». Тоді я згадав слова Господа Ісуса: «Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас. Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить» (Івана 15:18–19). Раптом мене осяяло: вони ненавиділи й пригноблювали нас, тому що насправді вони ненавиділи прихід Бога, і насправді вони боролися проти Бога. Бог втілився в останні дні, висловлюючи істини задля Його роботи суду, щоб очистити й спасти людство. Його явлення й робота викривають світських людей. Вони не люблять істину; навпаки – ненавидять її, як і ненавидять Бога. Вони вірять у примарного Бога на небесах, тому вони осуджують та засуджують роботу й слова Бога у плоті. Так само, як коли Господь Ісус прийшов для роботи, єврейська верхівка відмовилася приймати істини, які Він висловлював, й робила все, що могла, аби засудити та хулити Бога. Євреї-віряни наслідували їх і теж відкинули Господа, і врешті прибили Його до хреста. Цей світ такий лихий! Але що більше релігійні сили відкидали й засуджували, то ясніше ставало, що це істинний шлях та Божа робота. Це лише посилило моє бажання залишатися на цьому шляху!

Коли брати й сестри дізналися про те, що відбувається, вони надіслали мені уривок зі слів Всемогутнього Бога. Всемогутній Бог говорить: «Не впадай у розпач, не будь слабким, і Я все проясню тобі. Шлях до Царства не такий вже і рівний; ніщо не буває просто так! Ви хочете, щоб благословення надходили до вас легко, хіба не так? Сьогодні кожен має пройти через гіркі випробування. Без таких випробувань ваше серце, що любить Мене, не зміцніє, і ви не матимете справжньої любові до Мене. Навіть якщо ці випробування складаються лише з незначних обставин, кожен має пройти через них; просто складність випробувань для різних людей буде різною. Випробування – це благословення від Мене, а скільки з вас часто приходять до Мене і на колінах благають Моїх благословень? Дурненькі діти! Ви завжди гадаєте, що кілька сприятливих слів вважаються Моїм благословенням, але не усвідомлюєте, що гіркота є одним із Моїх благословень. Ті, хто поділяє Мою гіркоту, неодмінно розділять і Мою насолоду. Такою є Моя обіцянка і Моє благословення для вас. Не вагайтеся їсти й пити і втішатися Моїми словами. Коли минає темрява, настає світло. Найтемніше перед світанком; після цього небо поступово світлішає, а потім сходить сонце. Не будьте налякані і знічені» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 41). Мене дуже вразили ці слова. Ми йшли за новою роботою Бога крізь перешкоди духівництва й несправедливе ставлення від інших селян. Це було неминуче. Адже люди так глибоко зіпсовані сатаною, а світ такий темний і злий. Ніхто з них не вітає прихід Бога. Іти за Богом непросто. Аби потрапити в Царство Боже та здобути Його схвалення, мусимо пережити такі переслідування й тяготи. Бог – це сила, яка нас підтримує і яка завжди з нами. Мені нічого було боятися. Я лише мав молитися й покластися на Бога, а Він безперечно провів би нас крізь згубні дії пастиря. Я згадав досвід братів і сестер із Китаю, про який бачив фільми й відео. Китайський уряд їх пригноблює, переслідує та контролює, і будь-якої миті їм загрожує арешт. Їхні сім’ї теж страждають, у них відбирають майно та роботу. Багато хто з них опинився за ґратами, де їх жорстоко катують. Вони так багато страждають, але вони можуть покластися на Бога й свідчити про перемогу над сатаною. А тоді я подумав про те, як Бог страждав під час двох Своїх втілень. Коли Господь Ісус втілився й прийшов на землю, щоб відкупити людство, єврейський народ засудив і хулив Його, а врешті – розіп’яв. Бог знову втілився в останні дні, і Він висловлює істини, щоб спасти людство. Сатанинський режим та антихристські сили релігійного світу опираються Йому, засуджують, відкидають, хулять Його. Бог так багато страждає, щоб спасти людство, а моє мізерне страждання не варте й уваги. Бог святий, і все Його страждання – заради нашого спасіння. Моє ж страждання було для того, аби я міг здобути істину й спасіння, тож це те, що я мушу знести. Хоча цей досвід був болісним для мене, я здобув певну проникливість щодо духівництва та мав більше віри в Бога. Бог справді використовує складні обставини, щоб передати нам істину, вдосконалити нашу віру. Це Боже благословення! Я почувався набагато спокійнішим після того, як дізнався про Божу волю, і вийшов із хмари пригнічення. Тоді я кинувся організовувати зібрання для всіх моїх братів і сестер, які все ще були в тенетах негативного стану. Кожен із них зміг зрозуміти Божу волю через наше спілкування, здобув віру, щоб продовжувати йти за Богом, і більше не почувався пригніченим. Ми почали вести звичайне церковне життя, ділитися Євангелієм та свідчити. Усі були вмотивовані.

Але духівництво йшло на все, щоби стримати нас. Якось в однієї сестри від хвороби помер чоловік. Уся її сім’я тиснула на неї, щоб вона вибачилася перед пастирем, аби він допоміг із молитвами та похоронними обрядами. Духівництво скористалося цією нагодою, щоб примусити її відмовитися від віри у Всемогутнього Бога й повернутися до церкви. Я так розізлився. Вона вже тужила за чоловіком, але духівництво сипало сіль на рану, змушуючи її визнати свою провину, просто щоб повернути її до церкви та змусити йти за ними. Це було мерзенно! До нас приходив вищий за рангом пастир, і він багато чого сказав, засуджуючи й зневажаючи Бога. Він неодноразово закликав нас відмовитися від нашої віри. Але ми вже мали проникливість, тому на нас це не вплинуло. Коли духівництво й староста села побачили, що ми непохитні, вони змусили інших селян ізолювати та ігнорувати нас. Вони сказали: «Ці люди відмовляються нас слухати, тож дозвольте їм мати власну віру. Слідкуйте за своїми дітьми, тримайте їх подалі від цих людей. Кожен, хто спілкуватиметься з ними або запитає про їхню віру, втягне в це всю свою родину, і ми їм нічим не допоможемо». Вони навіть змусили молодь у церкві стежити за тими з нас, хто вірив у Всемогутнього Бога. Усіх, хто спілкувався з нами, викликали на допит до пастиря. Це допомогло мені чіткіше побачити їхні справжні богопротивні обличчя. Вони тримали вірян під жорстким контролем, не давали їм постати перед Богом і почути Його голос. Я пригадав фарисеїв. Коли прийшов Господь Ісус, Його робота й слова були сповнені влади, але вони не шукали та не досліджували. Боячись, що віряни підуть за Господом Ісусом, а вони втратять свій статус і прибутки, фарисеї зробили все для того, щоб засудити Його й навіть прибили Його до хреста. Вони тримали вірян у своїх лапах, дозволяли людям поклонятися лише їм, не давали Божим вівцям повернутися до Бога. Усі вони були слугами зла, і сьогодні пастирі та пресвітери нічим не кращі від них. Я згадав слова Господа, що засуджували їх: «Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!» (Матвія 23:13). «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас!» (Матвія 23:15). Нинішнє духівництво нічим не відрізняється від фарисеїв минувшини. Вони – слуги зла, що перешкоджають іншим на шляху до Царства. Саме про це такі слова Всемогутнього Бога: «Є люди, які читають Біблію у величних церквах і цілоденно цитують її, але жоден серед них не розуміє мети Божої роботи. Жоден серед них не здатен пізнати Бога; і тим більше жоден із них не може бути в згоді з Божою волею. Усі вони нікчемні, огидні люди, кожен із яких стоїть високо, щоб дорікати Богові. Вони свідомо протистоять Богові, навіть несучи Його стяг. Заявляючи про свою віру в Бога, вони попри це їдять людську плоть та пьють людську кров. Усі такі люди – це дияволи, які пожирають душу людини, головні демони, які навмисне встають на шляху тих, хто намагається ступити на правильний шлях, і камені спотикання, які заважають тим, хто шукає Бога. Вони можуть видаватися людьми “здорової статури”, але звідки їхнім послідовникам знати, що вони не хто інші, як антихристи, які ведуть людей до спротиву Богові? Звідки їхнім послідовникам знати, що це живі біси, віддані пожиранню людських душ?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Усі люди, які не знають Бога, є людьми, які Богові противляться). Духівництво не тільки не збирається досліджувати нову роботу Бога, але й дізнаючись про когось, хто досліджує, робить усе, щоб стати цій людині на заваді, боїться, що віряни підуть за Всемогутнім Богом і перестануть поклонятися духівництву і йти за ним, або давати йому пожертви. Духівництво використовувало старовинні сільські звичаї та традиційні обряди, щоб контролювати людей, змушуючи їх повернутися до церкви. Священнослужителі стверджували, що вірують, але не мали ані найменшої пошани перед Богом. За своєю природою вони – демони, які ненавидять Бога й істину. Вони – перешкоди на нашому шляху до Царства. Я знав, що Бог дозволив усі ці утиски, щоб допомогти розвинути нашу проникливість, аби ми могли вирватися з-під контролю духівництва. Нападки духівництва не змогли втримати мене в негативному стані, але натомість справді зміцнили мою віру. Я також зміг уникнути його осудження й продовжив ділитися Євангелієм та свідчити. Із часом деякі мої друзі й родичі також почали набувати проникливості щодо поведінки духівництва, і деякі з них прийняли роботу Всемогутнього Бога останніх днів. Це показало мені, що Божа мудрість реалізується на основі хитрощів сатани. Гніт і перепони з боку пастирів допомогли відокремити козлів від овець. Хтось підтримував духівництво в його опорі нам, а інші змогли побачити його справжню сутність. Вони почули Божий голос і повернулися до Бога. Божа робота дивовижна! Цей досвід навчив мене, що в будь-якій ситуації є добра воля Бога. Це все, що нам треба, і це все – щоб спасти та вдосконалити нас. Я вирішив: хай що мене спіткає в майбутньому, я готовий підкоритися Божим розпорядженням і покластися на Нього. Слава Всемогутньому Богу!