Випробування складними умовами

29 Грудня, 2022

Джуніор (Африка)

З малих років я завжди перебував під впливом суспільства. Мені подобалося погоджуватися з іншими людьми в усьому, що я робив. Люди навколо мене були християнами, тож і я був християнином. Але коли мені захотілося дізнатися про Бога й розшукати інформацію про Нього, я почав роздумувати над деякими питаннями: чому ми віримо в Бога? Як нам пізнати Бога? Де ж усе-таки істина в цьому темному та злому світі? Чому в житті люди стикаються з труднощами? Ці питання були схожі на загадки, що йдуть одна за іншою, а я так і не знаходив відповідей. На щастя, після того, як я прийняв Євангеліє останніх днів від Всемогутнього Бога, у словах Всемогутнього Бога я знайшов відповіді на всі ці заплутані питання. Я довідався, що у вірі люди через переживання Божих слів та роботи можуть досягти пізнання Бога, покірності та любові до Нього. Я також дізнався, що в останні дні Бог використовує суд, покарання, випробування та очищення, щоб удосконалити людей та очистити їхню розбещеність. Отже, я молився про те, щоб до мене прийшли випробування. Я навіть пошкодував, що не народився в Китаї, щоб, як китайські брати й сестри, змогти зазнати утисків та переслідувань від сатанинського режиму. Я міг би принести гучне свідоцтво й завдяки труднощам бути перетвореним Богом на переможця. Щойно відбулося моє пробудження, незабаром зі мною дещо сталося.

Компанія, у якій я працював, закрилася через пандемію, і я втратив роботу. Я намагався шукати роботу в багатьох інших компаніях, але мене ніколи не викликали на співбесіду. Час тягнувся, справи йшли все гірше. У мене не було ані доходу, ані грошей, щоб купити їжу. Я не знав, що робити. До цього часу я після роботи долучався до зборів в інтернеті, читав слова Всемогутнього Бога, дивився фільми церкви та виконував свій обов’язок разом з іншими. Для мене це були найважливіші речі, і мені здавалося, що це чудовий спосіб практикувати віру. Але тепер, коли я проходив через це тяжке випробування, я думав, що, оскільки я вірю в єдиного істинного Бога, Він, звичайно, подбає про мене й допоможе мені. Я також молився Богу й просив Його дати мені роботу. Я вважав, що, оскільки я віруючий, Бог дасть мені все, про що я попрошу, але це не те, що робив Бог. Я відчував слабкість та розгубленість. Я кожного дня читав Божі слова й молився, чому ж тоді Бог не допомагав мені, коли я страждав? Коли ці думки приходили до мене, я згадував про Йова. Коли він утратив усе своє майно, він усе ще міг бути непохитним у своєму свідоцтві. Йов вірив, що все, добре й погане, було облаштовано Богом, і він ніколи не жалівся. Він дякував Богові за те, що Бог дав йому матеріальні благословення, і коли Бог забрав ці благословення, він все ще вихваляв ім’я Єгови. Серйозно розмірковуючи про віру та молитви Йова, я зрозумів, наскільки нікчемною була моя віра, вона не могла зрівнятися з вірою Йова. Я знав, що мушу наслідувати приклад Йова й так, як він, підкоритися Божому володарюванню та розпорядженням. Але коли я думав про перспективу не мати достатньо їжі, я не знав, що робити. Найголовніше, я прийняв Всемогутнього Бога всього три місяці тому й мало що розумів з Божого слова. Я використав свою квоту на мобільний інтернет, тому не міг відвідувати онлайн-збори. Усе, що я міг зробити, – це благати Бога: «Боже, помру я з голоду чи ні – це у Твоїх руках. Навіть якщо я помру, я підкорюся Твоєму володарюванню та розпорядженням». Такий спосіб молитися приніс мені відчуття спокою. Після молитви того ж самого дня сталося щось зовсім неочікуване. Подзвонив мій дядько й запитав, чи не хочу я попрацювати в його будівельній компанії. Хоча робота на будівництві втомлює, через тиждень роботи я заробив достатньо грошей, щоб прогодуватися якийсь час. Я щиро подякував Богові! У цій ситуації я почав думати про те, чому, коли я просив Бога допомогти мені знайти роботу, Бог не робив цього, але коли я помолився про те, що готовий підкоритися, Він і справді допоміг мені.

Потім одного дня я прочитав Божі слова, які дали мені певне розуміння цього. Всемогутній Бог говорить: «Так багато вірять у Мене тільки для того, щоб Я їх зцілив. Так багато вірять у Мене тільки для того, щоб Я Своїми силами вигнав із їхніх тіл нечистих духів, і так багато вірять у Мене, просто щоб отримати від Мене мир і радість. Так багато вірять у Мене тільки для того, щоб вимагати від Мене більших матеріальних багатств. Так багато вірять у Мене лише для того, щоб провести це життя в мирі та бути живими-здоровими в прийдешньому світі. Так багато вірять у Мене, щоб уникнути пекельних страждань і отримати небесні благословення. Так багато вірять у Мене тільки задля тимчасової розради, та не прагнуть нічого здобути в прийдешньому світі. Коли Я обрушив на людей Свою лють і забрав у них усю радість і мир, що вони колись мали, люди почали сумніватися. Коли Я дав людям пекельні страждання й забрав назад небесні благословення, сором людини обернувся на злість. Коли люди просили Мене зцілити їх, Я на них не зважав і відчував до них огиду; люди пішли від Мене, щоб натомість шукати шлях лихого знахарства та чаклунства. Коли Я забрав усе, чого люди від Мене раніше вимагали, усі вони зникли без сліду. Тож Я кажу, що люди в Мене вірять, бо Я даю забагато благодаті, і можна аж надто багато здобути» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Що ти знаєш про віру?»). «Стосунки людини з Богом – це сама лише гола корисливість. Це стосунки між одержувачем та надавачем благословень. Говорячи просто, це схоже на стосунки між працівником та роботодавцем. Працівник працює лише для того, щоб отримати винагороду від роботодавця. У таких стосунках немає почуття, тут є тільки угода. Немає ні любові, ні її прийняття, лише благодіяння та милосердя. Немає розуміння, лише пригнічене обурення та обман. Немає близькості, лише нездоланна прірва. Тепер, коли все дійшло до такої точки, хто може змінити цей курс? І скільки людей здатні по-справжньому зрозуміти, наскільки жахливими стали ці стосунки? Я вважаю, що, коли люди поринають у радість отримання благословень, ніхто не може уявити собі, наскільки ганебними та непривабливими є такі стосунки з Богом» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Людина може спастися тільки за умов Божого управління»). Божі слова виявляють наші мотиви для отримання благословень та наш розбещений стан. Багато людей насправді просто шукають у вірі Божої розради. Вони не бажають терпіти нещастя й сподіваються, що Бог дасть їм усе, що вони хочуть, але їх ніколи не хвилює, чи догоджають вони Богові. Їм неважливі покірність Богу та відповідність Його вимогам. Найголовніше, що Бог дає їм те, чого вони хочуть. У моїй вірі в Господа пастирі й пресвітери часто проповідували, що нам слід молитися про Божі благословення, але такого роду прагнення псують наші відносини з Богом. Точно так само, як відкривається в Божих словах: «Стосунки людини з Богом – це сама лише гола корисливість. Це стосунки між одержувачем та надавачем благословень. Говорячи просто, це схоже на стосунки між працівником та роботодавцем. Працівник працює лише для того, щоб отримати винагороду від роботодавця. У таких стосунках немає почуття, тут є тільки угода». Божі слова – це істина, тому я проаналізував себе. Я зрозумів, що й моя віра також була заради отримання Божих благословень. Цей намір був захований глибоко в надрах мого серця. Я думав, що з того часу, як Бог повернувся на землю, Він, без сумніву, благословить кожного, хто прийме Його. Я вважав, що оскільки я прийняв Божу роботу останніх днів, благословення не змусять себе чекати, що моє життя ось-ось покращиться. Однак усе сталося зовсім не так. Я зіткнувся з труднощами, і моє життя стало ще важчим, тому я став слабким та негативно налаштованим. У мене не було доходу, у мене не було їжі, Я не міг користуватися інтернетом, щоб брати участь в онлайн-зборах. Як я міг продовжувати практикувати свою віру? Я був незадоволений, і мені здавалося, що Бог байдужий до мене. Я все обійшов у пошуках роботи й молив Бога про допомогу, але Бог так і не відповів, Він не дав мені того, про що я молився. У мене з’явилися сумніви щодо Бога: чи є Він істинним Богом? Як каже Бог: «Коли Я обрушив на людей Свою лють і забрав у них усю радість і мир, що вони колись мали, люди почали сумніватися». Одкровення Божих слів змусило мене відчути сором через те, що я виявив. Божі слова також показали мені, що неправильно мати віру заради благословень, тому що я дивився на Бога як на Того, Хто дарує благословення, а себе бачив тим, хто отримує благословення. Коли Бог не дав мені хорошу роботу, як я хотів, я звинувачував Його та вважав, що Він взагалі не піклується про мене. Я зрозумів, наскільки безглуздим, неуцьким і нерозумним був мій погляд на віру. Я згадав, як від дитинства ходив на збори, і все, що я чув, було: «Бог дасть тобі великі благословення! Якщо ти віруючий, Бог благословить тебе. Молись і проси Бога про що-небудь, і Він обов’язково відповість». Те, що я чув від релігійного світу, від своїх батьків та інших людей навколо мене, справило на мене великий вплив і змусило мене думати, що для того, щоб отримати Божі благословення та бути вільним від мирських страждань, потрібно просто вірити. До цього я ніколи не думав, що бажання благословень у вірі – це неправильно, і я справді не розумів, що це є рисою сатанинського характеру. У мене не було жодного розуміння цього, поки я не прочитав Божі слова, що викривають розбещеність людей. Я спитав себе, чи дійсно віра потрібна тільки для того, щоб отримувати матеріальні благословення? Чи схвалює Бог тих, у кого достатньо грошей та матеріальних благ? Якщо так, то чому Господь Ісус сказав у Євангелії від Івана 6:27: «Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець»? Також він сказав: «Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають. Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть. Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!» (Матвія 6:19–21). Тоді я зрозумів, що постійно просити Бога про матеріальні благословення – це непомірне бажання людства, це розбещеність, і Бог це ненавидить. Це відбувається цілковито через те, що сатана вводить людину в оману й заважає нам пізнати Божу особистість і, зокрема, зрозуміти, що Бог керує нашими долями. Тому ми не здатні підкоритися нашому Творцеві. Коли все йде гладко, ми дякуємо Богові й славимо Його, але коли в житті ми стикаємося з труднощами, коли Бог не задовольняє наші вимоги, ми не розуміємо та звинувачуємо Бога. Це нагадало мені про Авраама. Він був готовий підкоритися чому завгодно, що було від Бога. Добре це чи погано, але в нього не було свого особистого вибору. Коли Бог наказав Аврааму використати свого сина в ролі жертви, Авраам був готовий зробити те, що просив Бог. Для нього це було дуже болісним, але він не питав Бога: «Чому Ти вимагаєш цього від мене? Як Ти міг так зі мною повестися?» Авраам вважав, що незалежно від того, про що просить Бог, він мусить слухатися. Він знав, що Бог є Творцем, і він теж був створеною істотою, тому мусить безумовно підкорятися й приймати від Бога будь-які заповіді чи вимоги. Віра Авраамова була схвалена Богом. Але нинішні люди зовсім не схожі на Авраама. Ми постійно зайняті думками про матеріальні блага та ігноруємо Божу волю. Господь Ісус вмовляв нас: «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться» (Матвія 6:33). Ми не маємо шукати матеріальних благ, натомість ми повинні прагнути виконувати Божу волю, прагнути істини та добре виконувати свої обов’язки. Ось що має значення. Бог є Творцем. Він краще за всіх знає наші думки, і Він також краще за всіх знає, що нам потрібно. Але через розбещення сатаною всі думки людства були захоплені жадібністю й матеріальними благословеннями, тому ми віримо в Бога не для того, щоб слухатися Його та догоджати Йому, а просто для того, щоб отримати благословення й задовольнити власні бажання. Точно так, як виявляють слова Всемогутнього Бога: «Усі розбещені люди живуть для себе. Кожен сам за себе й горе невдахам – такий підсумок людської природи. Люди вірять у Бога заради самих себе; коли вони залишають все та повністю присвячують себе Богу, це робиться для того, щоб отримати благословення, а коли вони вірні Йому, це робиться для того, щоб здобути винагороду. Загалом, усе це робиться з метою отримати благословення, винагороду й увійти в царство небесне. У суспільстві люди працюють для власної вигоди, а в домі Божому вони виконують свій обов’язок, щоб отримати благословення. Саме заради отримання благословень люди залишають усе й можуть витримати багато страждань: немає кращого доказу сатанинської природи людини» («Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Частина третя»). Божі слова викрили точну істину щодо мене. Я побачив своє невігластво та егоїзм і засвоїв, як мені треба молитися та підкорятися, коли я зіткнувся з чимось, що мені не подобається. Я також засвоїв, що не можна просто ганятися за благодаттю та благословеннями. Але незабаром я знову зіткнувся з тією ж проблемою. Оскільки я пропрацював у свого дядька лише тиждень, а потім звільнився, і після цього просто сидів удома, зосереджений на виконанні свого обов’язку, у мене досить швидко закінчилися гроші. Я не знав, звідки в мене з’явиться їжа і як мені слід шукати роботу, тому що для працевлаштування в мене не було диплома та жодної кваліфікації. У мене нічого не було, не було грошей, щоб купити більше мобільного інтернету для мого тарифного плану. Мені конче був потрібний інтернет, щоб брати участь у зборах та виконувати свій обов’язок. Від думок про це я знов відчував слабкість, і мені здавалося, що нема ніякої надії. І саме тоді моя мама сказала мені, що через пандемію їм нема на що жити, і вони сподіваються, що я можу дати їм щось. Знаючи, що моя мама перебуває в тій самій скруті, що і я, я відчував слабкість та біль. Я не знав, що робити. Мені здавалося, що я страждаю набагато більше, ніж інші люди, що моє життя надзвичайно важке. Я не міг ясно зрозуміти Божу волю. Я думав, що, оскільки я щоденно зайнятий виконанням свого обов’язку, Бог має піклуватися про мене, то чому ж моє становище продовжувало погіршуватись?

У той час я багато читав Божі слова й прослухав чимало гімнів прославляння. Два з цих уривків Божих слів допомогли мені зрозуміти Його волю. Всемогутній Бог говорить: «У своїй вірі в Бога люди прагнуть отримати благословення на майбутнє; у цьому полягає їхня мета в їхній вірі. У всіх людей є цей намір і надія, але розбещеність у їхній природі повинна бути усунена шляхом випробувань. У яких би аспектах ти не був неочищений і не виявляв зіпсованості, це – ті аспекти, в яких ти повинен бути очищений – таким є Божий устрій. Бог створює для тебе середовище, змушуючи тебе очищатися у ньому, щоб ти міг пізнати свою власну зіпсованість. Зрештою, ти досягаєш точки, у якій ти волів би радше померти й відмовитися від своїх планів і бажань і підкоритися Божому повновладдю й устрою. Тому, якщо у людей не буде декількох років очищення, якщо вони не перенесуть певну кількість страждань, вони не зможуть позбутися від рабства розбещення плоті у своїх думках і у своїх серцях. У яких би аспектах люди не були й досі схильні до рабства сатани, і в яких би аспектах у них не були свої власні бажання й вимоги, це ті аспекти, в яких вони мусять страждати. Тільки через страждання можна винести уроки, що означає здатність здобути істину й зрозуміти Божу волю. Насправді, багато істин можна зрозуміти, пройшовши через болючі випробування. Ніхто не може осягнути Божу волю, визнати Божу всемогутність і мудрість або оцінити Божий праведний характер, перебуваючи в комфортному й невимушеному середовищі або за сприятливих обставин. Це було б неможливо!» («Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Частина третя»). «Усередині себе люди завжди мають надмірні вимоги до Бога. Вони завжди думають: “Ми залишили свої сім’ї й виконуємо обов’язки, тому Богові варто благословити нас; ми робимо те, що вимагає Бог, тому Богові слід винагородити нас”. Такі речі живуть у серцях багатьох людей, коли вони вірять у Бога. … Люди такі нечутливі. Вони не практикують істину, але все ж звинувачують Бога. Вони не роблять того, що повинні. Люди мусять вибрати шлях пошуку істини, але їх нудить від істини й вони жадають плотських насолод. Вони завжди прагнуть до благословень і насолоди благодаттю й завжди скаржаться на те, що Божі вимоги до людини занадто великі. Вони наполегливо намагаються змусити Бога ставитися до них милостиво, дарувати їм більше благодаті й дозволяти їм насолоджуватися своїм плотським тілом. Чи є вони тими, хто дійсно вірить у Бога? … Говорячи такі речі, люди не мають ні здорового глузду, ні взагалі жодної віри. Усе це випливає з невдоволення людини Богом, тому що її надмірні вимоги не були задоволені; усе це виливається з серця людини й повністю відображає людську природу. Ці речі знаходяться всередині людини, і якщо людина не відкине їх, вони можуть призвести до того, що в будь-який час і в будь-якому місці вона звинувачуватиме Бога й неправильно розумітиме Його. Людина також буде відповідати за богохульство проти Бога, і де завгодно, в будь-який час вона може звернути з істинного шляху. Це – природне явище» («Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Частина третя»). Божі слова дечому навчили мене. Кожного дня я до такої міри був зосереджений на своєму обов’язку, що не звертав уваги на своїх рідних. Я вважав, що за те, що я таким чином повністю присвячую себе Богові, Бог має винагородити мене, дарувати мені благословення. Я не хотів від Бога щедрих нагород – просто роботу, якої було б достатньо, щоб вижити, а після того, як я отримав би її, я зміг би краще виконувати свій обов’язок. Мені здавалося, що це було розумне, зовсім не надмірне прохання. Але, розмірковуючи над Божими словами, я зрозумів, що наявність цих непомірних прагнень та бажань показує, що я не підкорився Богу. Я вимагав, щоб Бог зробив для мене те чи інше. Божі слова також показали мені, що якщо в когось є постійні необґрунтовані вимоги до Бога, йому важко практикувати істину, і він, швидше за все, зрадить та залишить Бога, коли його вимоги не будуть задоволені. Тоді я зрозумів, що труднощі, з якими я зіткнувся, з боку виглядали так, ніби я багато страждав, ніби це дійсно було гідно жалю, але насправді я проходив загартування стражданням. Мені здавалося, що я не зможу цього винести, але Бог не залишав мене. Це було зроблено для того, щоб я міг побачити свої неправильні мотиви та домішки в своїй вірі і направити їх у правильному напрямку, яким, як сподівається Бог, будуть слідувати люди. Я не міг не спитати себе: хіба мені не хочеться мати хорошу роботу, де я міг би заробляти більше грошей? Хіба я не хочу більше мобільного інтернету та задоволення своїх основних потреб? Хіба я не хочу без перешкод і будь-яких проблем виконувати свій обов’язок? Так, хочу. Отже, оскільки я сподіваюся досягти всього цього, чому Бог не влаштує так, щоб воно в мене було? Невже я настільки невдаха й мені настільки не щастить? У жодному разі ні – мені неймовірно пощастило. Це було сходження на мене Божої любові. Бог створив для мене таку ситуацію, щоб я шукав істину, засвоював уроки та очищав свою віру від домішок. Якби я практикував свою віру виключно в хорошому, комфортному середовищі, без жодних несприятливих, небажаних ситуацій, то в моєї віри та любові до Бога були б мотиви, бажання та домішки, які Бог не схвалив би. Бог сподівається, що за будь-яких обставин люди виявляють щирість по відношенню до Нього, що ми віддані Йому та слухняні. Це як дитина. Якщо вона любить батька тільки тоді, коли він забезпечує їй комфортне матеріальне життя, але в іншому ненавидить свого батька та каже йому: «Якщо ти не даси мені все, що я хочу, я не буду поважати тебе й визнавати своїм батьком». Яка це дитина? Це дитина, що поводиться неналежно, якій не вистачає совісті та розуміння. Слава Богу! Це була ситуація, з якою я також зіткнувся. Пройти через всі ці речі – це саме те, що було мені потрібно, щоб очистити свою віру від домішок.

У Божих словах я прочитав дещо інше. Всемогутній Бог говорить: «Що таке справжня віра в Бога сьогодні? Це – прийняття слова Божого як реальності твого життя й пізнання Бога з Його слова, щоб досягти істинної любові до Нього. Тож ось роз’яснення: віра в Бога потрібна для того, щоб ти міг коритися Богу, любити Бога й виконувати обов’язок, який має виконувати Боже творіння. Це є метою віри в Бога. Ти повинен досягти знання про те, що Бог гідний любові, про те, наскільки Бог гідний шанування, про те, як у Своїх творіннях Бог здійснює роботу спасіння і робить їх досконалими – це найнеобхідніше у твоїй вірі в Бога. Віра в Бога – це, головним чином, перехід від життя плоті до життя любові до Бога; від життя в зіпсованості до життя в словах Божих; це вихід з-під влади сатани і перехід до життя під турботою і захистом Бога; це здатність досягти послуху Богові, а не послуху плоті; це дозвіл Богу завоювати все твоє серце, дозвіл Богу зробити тебе досконалим і звільнення тебе від розбещеного сатанинського характеру. Віра в Бога потрібна головним чином для того, щоб сила й слава Божа могли проявитися в тобі, щоб ти міг виконувати Божу волю, здійснювати Божий план і бути здатним свідчити про Бога перед сатаною. Віра в Бога не повинна обертатися навколо бажання побачити ознаки й чуда, як не повинна вона й бути заради твоєї особистої плоті. Її суттю повинно бути прагнення пізнати Бога, бути здатним коритися Богу і, подібно до Петра, коритися Йому до самої смерті. Такими є головні цілі віри в Бога. Людина їсть і п’є слово Боже, щоб пізнати Бога й задовольнити Його. Поїдання й пиття слова Божого дає більше знання про Бога, тільки після отримання якого ти можеш коритися Йому. Тільки знаючи Бога, ти можеш любити його, і це – мета, яку повинна мати людина у своїй вірі в Бога» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Усе досягається Словом Божим»). Я прочитав цей уривок із Божих слів відразу після того, як увірував у Всемогутнього Бога, але в той час я не розумів його по-справжньому. Тільки пройшовши через у сі ці важкі часи, я став трохи розуміти Божу волю. Справжня віра дійсно не така, як я думав: мовляв до тих пір, поки я повністю присвячую себе Богу, Він має наглядати за мною, захищати мене та задовольняти мої потреби. Такий погляд на віру неправильний. У своїй вірі ми повинні переживати Божі слова та догоджати Йому в усьому. Незалежно від того, дає Бог або забирає, ми повинні підкоритися йому та щиро віддавати себе. Якщо все, чого прагнуть люди у своїй вірі, – це пізнати Бога через Його слова та підкоритися Його володарюванню та розпорядженням, то Бог схвалює таку віру. Кожен, хто може любити Бога всією душею й слухатися Його до самої смерті, як Петро, – це той, кого Бог удосконалює. На щастя, за допомогою цієї ситуації Бог просвітив мене, щоб я пізнав правильний погляд на віру, і це принесло мені мир у серці та спокій. Я промовив молитву покори Богу, просто просячи його дати мені сили витримати ці труднощі.

На мій подив, наступного дня мій дядько надіслав мені трохи грошей, що дозволило мені купити їжу та інтернет-трафік. Я від щирого серця подякував Богові за те, що він надав мені можливість рухатись уперед.

На додаток до всього мені вдалося знайти роботу на неповний робочий день. Робота була зовсім не легка, але я міг заробляти достатньо, щоб задовольнити свої основні потреби. Я знав, що це для мене влаштував Бог. Я на власному досвіді впевнився, що прийняття Божого керівництва й розпоряджень та покірність їм – це основний урок, який ми мусимо засвоїти в реальному житті і який через наш досвід може допомогти нам пізнати всемогутнє Боже володарювання і Його несповідимі шляхи. Саме таке ставлення повинно в нас бути стосовно всіх видів життєвих проблем. Це нагадало мені уривок з Божих слів. «Коли ти стикаєшся з проблемами реального життя, як ти повинен знати й розуміти Божу владу та Його володарювання? Коли ти стикаєшся з цими проблемами й не знаєш, як зрозуміти їх, впоратися з ними й пережити їх, яку позицію ти повинен зайняти, щоб продемонструвати свій намір підкоритися, своє бажання підкоритися та реальність свого підкорення Божому володарюванню й улаштуванням? Спочатку ти повинен навчитися чекати; потім ти повинен навчитися шукати; потім ти повинен навчитися підкорятися. “Чекати” означає чекати на Божий час, очікувати людей, події й об’єкти, які Він влаштував для тебе, чекати того, що Його воля поступово відкриється тобі. “Шукати” означає спостерігати й розуміти чуйні наміри Бога щодо тебе через людей, події й об’єкти, які Він спланував, розуміти істину через них, розуміти, чого повинні досягти люди та яких шляхів вони повинні триматися, розуміти, яких результатів Бог хоче досягти в людях і які досягнення Він має намір забезпечити в них. “Підкорятися”, звичайно, стосується прийняття людей, подій та об’єктів, які організував Бог, прийняття Його володарювання, і через це пізнання того, як Творець диктує долю людини, як Він забезпечує людину Своїм життям, як Він працює над істиною всередині людини. Усе, що знаходиться під Божим устроєм та володарюванням, підкоряється природним законам, і якщо ти вирішиш дозволити Богу все влаштувати й диктувати для тебе, тобі варто навчитися чекати, варто навчитися шукати і варто навчитися підкорятися. Це позиція, яку повинна зайняти кожна людина, яка бажає підкоритися Божій владі, основна якість, якою повинна володіти кожна людина, яка бажає прийняти Божі володарювання й улаштування. Щоб мати таку позицію, володіти такою якістю, ти повинен працювати старанніше. Це єдиний спосіб, у який ти можеш увійти в справжню реальність» («Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, Унікальний III»). Раніше я вже читав цей уривок із Божих слів, але коли я читав його знову, переживши важкі часи, у мене було інше відчуття. Із Божих слів я зрозумів, що пошук Божої волі, очікування та покірність – це головний підхід, який має бути в людини, коли вона стикається з проблемою. Але це не пасивне очікування. Воно включає в себе молитву, читання Божих слів, пошук Божої волі та самоаналіз. Так ти зможеш дізнатися про свій справжній стан і зрозуміти, що тобі потрібно осягнути. Через подібні шукання та досвід ми можемо побачити Боже всемогутнє володарювання та Його реальні справи.

Спочатку я хотів лише протягом одного місяця попрацювати неповний день на цій важкій роботі. Так я міг би заробляти достатньо, щоб прожити, а решту часу використовувати на виконання свого обов’язку. Але в мене була проблема з мобільним телефоном. Я вважав, що якщо пропрацюю ще місяць, то зможу купити ще один мобільний телефон і ноутбук. Але я був церковним лідером, тому в мене було багато роботи в церкві. Виконання свого обов’язку було для мене найважливішою справою – це був мій пріоритет, тому я вирішив звільнитися з роботи. Після того, як вища керівниця дізналася про мою ситуацію, вона сказала мені, що, для того, щоб я добре виконував свої обов’язки, церква могла б допомогти мені купити ноутбук та інтернет-трафік. Я був дуже схвильований, почувши це – схвильований більше, ніж можу висловити. Я знав, що це була цілковита Божа милість, що Бог відкривав мені шлях, щоб я міг добре виконати свій обов’язок. Я також зрозумів, що Бог зовсім не ускладнював мені життя. Бог просто хотів, щоб я був щирим та слухняним. У важкі часи я на особистому досвіді випробував Божу любов. До цього часу моє уявлення про любов Бога до людини було невизначеним і не відповідало дійсності. Лише засвоївши уроки в реальних життєвих ситуаціях, я це дійсно зрозумів. Через ці ситуації я побачив своє невігластво та егоїзм. Це спонукало мене поступово змінювати помилкові погляди на віру та ставати на правильний шлях. Це справді була Божа любов до мене. Я також став розуміти правильне ставлення до всього, потрібне у важкі часи, і як наблизитись до Бога. До цього часу я завжди вважав, що поки в мене є віра, Бог має забезпечити мене всім. Тепер я знаю, що у вірі нам не варто постійно вимагати чогось від Бога, але нам слід підкорятися Богові й в усьому відповідати Його волі.

Невдовзі я зіткнувся зі ще одним справжнім випробуванням. Через місяць на цій роботі, в той день, коли я отримав платню, мене раптово пограбували на вулиці. Вони втекли з половиною моєї зарплати. Але завдяки Божому захисту мене не поранили, хоча в них були ножі. Мені відразу ж спало на думку, що Бог дозволив цьому статися через Його добрі наміри. Я згадав, що Йов був дуже багатим, але коли в нього відібрали все майно, і всі його діти померли, він безумовно підкорився, не скаржився й продовжував славити ім’я Боже. Я не був багатим – просто звичайна людина. Вкрали трохи грошей, і хоча вони мені були потрібні, хоча в мене було багато планів на них, я був готовий наслідувати приклад віри та слухняності Йова. Я помолився: «Боже, Ти незбагненний. Я не можу повністю зрозуміти, що сталося, але я вірю, що в цьому прихована Твоя воля. Я готовий підкоритися Твоїм розпорядженням. Будь ласка, зворуши моє серце та направ мене, щоб я не заглибився в негативний стан». Після молитви я відчув такий спокій, ніби взагалі нічого не сталося. Я спокійно, як завжди, продовжував виконувати свій обов’язок, не відчуваючи ніякого занепокоєння або тривоги. Це зовсім не можна порівняти зі ставленням, яке було в мене до того, як я зрозумів Боже володарювання. Причина в тому, що я дізнався, що Бог влаштував у се так, щоб очистити й врятувати мене. Це також поглибило моє розуміння Божої любові. Божий прояв любові полягає не тільки в тому, щоб дати нам матеріальні благословення, тому що ці речі можуть задовольнити тільки наші плотські бажання. Істинна Божа любов полягає в тому, щоб ми пізнали істину, переживши на власному досвіді суд Божих слів, випробування й очищення, дізналися, чому в нас є віра, як шанувати Бога й уникати зла, як любити Бога та догоджати Йому і, зрештою, підкоритися всім Божим розпорядженням. Це нагадує мені певні Божі слова. «Любов людини до Бога будується на підґрунті Божого очищення та суду. Якщо ти лише втішаєшся Божою благодаттю, маючи мирне сімейне життя або матеріальні благословення, то ти не здобув Бога, і твоя віра в Бога не може вважатись успішною. Бог уже виконав у плоті одну стадію роботи благодаті, і Він уже наділив людину матеріальними благословеннями, та людину не можна зробити досконалою за допомогою самих лише благодаті, любові та милосердя. У своєму життєвому досвіді людина стикається з дрібкою Божої любові та бачить Божу любов і милосердя, однак, відчувши їх упродовж певного часу, вона бачить, що Божа благодать і Його любов та милосердя не здатні зробити людину досконалою, не здатні проявити те, що в людині розбещене, і не здатні позбавити людину її розбещеного характеру або зробити її любов і віру досконалими. Божа робота благодаті була роботою одного періоду, і людина не може покладатися на те, що пізнає Бога, втішаючись Божою благодаттю» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише пройшовши через болісні випробування, ти зможеш пізнати, що Бог гідний любові»). «Якими засобами вершиться Боже вдосконалення людини? Воно вершиться за допомогою Його праведного характеру. Божий характер переважно складається з праведності, гніву, величі, суду та прокляття, і Він удосконалює людину переважно через Свій суд» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише пройшовши через болісні випробування, ти зможеш пізнати, що Бог гідний любові»). Читаючи Божі слова, я добре розумію, що Божа робота суду в останні дні дійсно полягає в очищенні та зміні людства. Нечистоти в нашій вірі та наші розбещені характери можуть бути очищені тільки через суд Божих слів, випробування та очищення. Цього не можна досягти, просто покладаючись на Божу благодать. Без Божих слів, без цього важкого досвіду я ніколи б не зрозумів цих речей. Дякую Всемогутньому Богу!

Якщо Бог допоміг вам у вашому житті, натисніть кнопку, щоб приєднатися до нашої групи. Давайте вивчати слова Бога, щоб наблизитися до Нього.

Супутній контент

Роздуми «доброго лідера»

З самого дитинства батьки вчили мене дружити з людьми, бути дружньою і чуйною людиною. Якщо оточуючі мали проблеми чи недоліки, я не могла...

Зв’язок із нами в Messenger