Талія (Мексика)

18 листопада 2021 року я познайомилася в Інтернеті з братами й сестрами з Церкви Всемогутнього Бога. Читаючи слова Всемогутнього Бога та слухаючи їхнє спілкування, я пересвідчилася, що Всемогутній Бог є Господом Ісусом, який повернувся. Я була в захваті й з радістю прийняла роботу Всемогутнього Бога в останні дні. Я хотіла якомога швидше поділитися цією радісною новиною зі своєю родиною, особливо з батьком. Він був християнином з тридцяти років. Зараз йому було шістдесят, і він увесь час прагнув повернення Господа. Я була певна, що якби він дізнався про повернення Господа Ісуса, він прийняв би це з тою ж радістю, що і я. Несподівано після того, як я розповіла батькові новину про повернення Господа, він насправді сказав мені не вірити цьому. «У Біблії не сказано, що Бог повернеться втіленим», – сказав він. «У Біблії сказано, що Бог зійде на хмарі, щоб підняти вірян у Царство Небесне». Я сказала йому: «Тату, насправді Господь Ісус багато разів казав, що в останні дні Він повернеться як Син Людський. Наприклад, “Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з’являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського” (Матвія 24:27). “Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського” (Матвія 24:37). “Тому будьте готові й ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!” (Матвія 24:44). У всіх цих біблійних віршах йдеться про те, що Господь приходить як Син Людський. Це означає, що Бог втілюється як Син Людський…». Не встигла я закінчити, як батько перебив мене і сказав: «Господь Ісус є Сином Людським. Він не може повернутися як Син Людський. Господь прийде тільки на хмарі, щоб забрати нас у Царство Небесне». Я відповіла: «Прихід на хмарі – це не єдиний спосіб повернення Господа. Біблія пророкує два шляхи Його повернення. Він приходить втіленим таємно, а потім приходить відкрито на хмарі. Одкровення пророкує: “Ось іду, немов злодій!” (Об’явлення 16:15). “А коли ти не чуйний, то на тебе прийду, немов злодій” (Об’явлення 3:3). І в Матвія 25:6 сказано: “А опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте назустріч!” Усі ці пророцтва кажуть, що Господь Ісус повернеться, немов злодій. Це означає, що Він приходить тихо, й ніхто про це не знає. Якби Господь Ісус прийшов відкрито, верхи на білій хмарі в небі, усі б Його побачили. То як справдились би ці пророцтва? В останні дні Бог вперше таємно приходить як втілений Син Людський, щоб висловити істину й виконати роботу суду. Мудрі діви чують Божий голос і вітають Господа, Божі слова їх судять і очищають, і Бог робить їх переможцями. Потім починаються великі лиха, і стадія Божої таємної роботи у плоті завершується. Після великих лих Бог сходить на хмарі й відкрито всім з’являється. Так виконується пророцтво в Одкровенні: “Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним” (Об’явлення 1:7)». Я сказала своєму батьку: «Тату, подумай про це. Зрозуміло, що коли Господь Ісус повернеться на хмарі, усі будуть радіти пришестю Спасителя. Тож чому сказано: “І всі племена землі будуть плакати за Ним”? Бо коли Бог діє як втілений Син Людський, Він завершує роботу суду й очищення. Ті, хто просто чекає, поки Господь прийде на хмарі, і хто чинить опір і засуджує Всемогутнього Бога, втратить шанс прийняти Божий суд й очищення в останні дні, і коли Господь прийде на хмарі, щоб винагородити добрих і покарати лихих, їх поглинуть лиха і вони гірко заплачуть». Коли я закінчила, то показала йому слова Всемогутнього Бога та відео євангельського свідчення, але він і далі тримався своєї точки зору. Він поводився зі мною дуже бундючно та злостиво й сказав мені не вірити у Всемогутнього Бога.

Пізніше він зауважив, що я часто буваю на зібраннях Церкви Всемогутнього Бога, тому, щоб спинити мене, мовив: «Ти проводиш більшу частину дня, відвідуючи зібрання по телефону. Мені потрібно, щоб ти працювала й заробляла для оплати домашніх витрат. Відтепер я не даватиму тобі грошей! Якщо не знайдеш роботу, можеш покинути цей дім!» Мене дуже стривожили слова батька. Якби мені довелося працювати, я б не мала часу відвідувати зібрання та читати Божі слова. Але якщо я не влаштуюся на роботу, батько мене вижене, і мені не буде де жити. Я була дуже налякана, тому влаштувалася на роботу й працювала з шостої ранку до четвертої години дня. З часом я почала нехтувати своїм обов’язком. Оскільки я не могла користуватися телефоном під час роботи, то не могла поливати новонавернених. Щодня після повернення додому з роботи я була виснажена, тому почувалася дуже втомленою на зібраннях. Я помолилася Богові, просячи Його відкрити мені шлях до виконання мого обов’язку. За кілька днів я покинула цю роботу. Я влаштувалася прибирати будинки, і мені доводилося працювати лише чотири години на день. Хоча заробляла я небагато, але мала час відвідувати зібрання й виконувати свій обов’язок. Батько почав втручатися, коли помітив, що я знову регулярно відвідую зібрання. Він часто просив мене зробити щось для нього перед моїм зібранням, а іноді, коли бачив, що я відвідую зібрання онлайн, просив мене вийти з ним із дому. Я спочатку не до кінця розуміла, що відбувається. Думала, оскільки він був моїм батьком, я мала коритися, але мені було складно, бо я не хотіла пропускати зібрання. Якось він знову попросив мене піти з ним, і я сказала йому, що в мене зібрання, що дуже засмутило його. Я спочатку не знала, як з цим впоратися.

Пізніше, під час зібрання, брати й сестри прочитали кілька слів Всемогутнього Бога, які допомогли мені побачити все трохи ясніше. «Кожен крок роботи, яку Бог виконує серед людей, назовні виглядає наче взаємини між людьми, наче народжене людськими домовленостями або людським втручанням. Але за лаштунками кожен крок роботи і все, що відбувається, є ставкою, що її робить сатана перед Богом, і це вимагає від людей бути непохитними у своєму свідченні перед Богом. Розгляньмо, наприклад, суд над Йовом: за лаштунками сатана бився об заклад із Богом, і те, що сталося з Йовом, було справою рук людських і втручанням людей. За кожним кроком роботи, яку Бог виконує серед вас, стоїть ставка сатани перед Богом, – за всім цим стоїть битва» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише той, хто любить Бога, по-справжньому вірить у Бога»). «Коли Бог працює, опікується людиною і дивиться на цю людину, і коли Він прихильний до цієї людини і схвалює її, сатана відразу слідує позаду, намагаючись обдурити людину й довести її до біди. Якщо Бог бажає здобути цю людину, то сатана робитиме все, що тільки може, аби перешкодити Богу, використовуючи різноманітні злі хитрощі, щоб спокусити людину, завадити Божій праці та зіпсувати її, аби досягти своєї прихованої мети. Що то за мета? Він не хоче, щоб Бог когось здобув; сатана хоче захопити собі тих, кого Бог бажає здобути він хоче керувати ними й заволодіти ними, щоб вони вклонялися сатані, щоб разом із ним чинили злі дії й чинили опір Богу. Хіба то не зловісний мотив сатани?» («Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний IV»). Прочитавши Боже слово, я трохи зрозуміла хитрощі сатани. Коли Бог хоче спасти людину, сатана вдається до всіх засобів та використовує всіх людей і речі, щоб перешкодити їй бути здобутою Богом. Це відбувалося зі мною. Після того, як мій батько дізнався, що я вірую у Всемогутнього Бога, він зробив усе можливе, щоб зупинити мене та завадити. Він виправдовував це тим, що я маю працювати, щоразу просив мене зробити щось перед зібранням і навмисно переривав мої зібрання, щоб попросити мене піти з ним у справах. Усе це був сатана, який використовував мого батька, щоб завадити мені, аби я не могла відвідувати зібрання чи нормально читати Боже слово. Я не розрізняла хитрощів Сатани, тож коли батько погрожував мені, я слухалася, бо боялася, що мене виженуть з дому. Я піддалася спокусі сатани, тож не могла регулярно відвідувати зібрання й добре виконувати свій обов’язок. Тепер я зрозуміла, що сатана використовував занепокоєння мого батька, щоб змусити мене віддалитися від Бога та втратити Боже спасіння. Сатана дуже лихий. Але Божа мудрість здійснюється на основі хитрощів сатани. У цих обставинах я спромоглася шукати істину, засвоїти науку, навчитися розпізнавати хитрощі сатани, твердо стояти у своєму свідченні та принижувати сатану. Лише з Божим просвітленням і проводом я дійсно отримала певне розуміння справжнього стану речей. Я мала твердо стояти у своєму свідченні й більше не потрапляти в пастки сатани.

Опісля я наполягала на відвідинах зібрань та виконанні свого обов’язку. Батько й далі мені заважав і турбував мене, навіть кілька разів хотів вигнати мене з дому. Він був на мене такий злий, що взагалі не хотів зі мною розмовляти. Попри те, що він мені зробив, я знала, що мушу з ним поговорити. Одного дня я запитала його: «Тату, чому ти не хочеш зі мною говорити? Чому ти хочеш вигнати мене з дому?» Він сказав: «Ти дбаєш тільки про зібрання, ти дуже непокірна». Я сказала: «Бог сказав нам поважати наших батьків, тож я не перестану розмовляти з тобою, але я також не перестану відвідувати зібрання». Після цього він мовчав і нічого не говорив мені. Пізніше я проповідувала Євангеліє своїй мачусі. Воно їй сподобалося, і вона відвідувала зібрання протягом місяця. Але коли батько дізнався, він заборонив їй ходити туди, а мене хотів вигнати з дому. Це засмутило мене. Я не хотіла псувати свої стосунки з батьком. Одного ранку я читала Боже слово на своєму телефоні. Батько насварив мене, помітивши це: «Якщо ти й далі відвідуєш зібрання по телефону, я його заберу!» Потім він спробував вирвати телефон у мене з рук. Я не віддала його, тож він сердито сказав: «Якщо ти не будеш мені коритися, то можеш забрати свої речі й покинути цей дім!» У мене розривалося серце. Мої стосунки з батьком завжди були добрими. Я ніколи не хотіла залишати його чи його дім, але ставлення батька до мене та ці образливі слова були такими болючими, що я не можу описати. Якби мене вигнали з дому, мені нікуди було б податися. Також у мене не було грошей. Я не знала, що робити. Я почала плакати й відчула біль у грудях. Через перешкоди та занепокоєння мого батька я витримала стільки хвилювань і почувалася дуже слабкою та змученою. Я не хотіла далі стикатися з такими труднощами та вибором, тож думала про самогубство.

Я знала, що мої думки неправильні, тому я помолилася до Бога з проханням та розповіла братам і сестрам про свій стан. Вони поділилися зі мною Божими словами. «Якщо тебе настигає багато речей, які не узгоджуються з твоїми уявленнями, але ти все ж можеш відкинути їх і здобути з цих речей знання про дії Бога, і якщо посеред очищень ти відкриваєш своє серце, що любить Бога, тоді це є свідченням. Якщо у твоїй домівці панує мир, ти насолоджуєшся тілесними втіхами, ніхто тебе не переслідує, а твої брати й сестри в церкві слухаються тебе, чи можеш ти показати, що твоє серце любить Бога? Чи може таке становище очистити тебе? Лише через очищення може виявитися твоя любов до Бога, і лише через події, що не узгоджуються з твоїми уявленнями, ти можеш бути вдосконалений. За допомогою багатьох суперечливих і негативних речей та використовуючи всілякі прояви сатани – його дії, його звинувачення, його порушення й обмани, – Бог ясно показує тобі огидне обличчя сатани й тим самим удосконалює твою здатність відрізняти сатану, щоб ти міг зненавидіти сатану та зректися його» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти очищення»). «Не впадай у розпач, не будь слабким, і Я все проясню тобі. Шлях до Царства не такий вже і рівний; ніщо не буває просто так! Ви хочете, щоб благословення надходили до вас легко, хіба не так? Сьогодні кожен має пройти через гіркі випробування. Без таких випробувань ваше серце, що любить Мене, не зміцніє, і ви не матимете справжньої любові до Мене. Навіть якщо ці випробування складаються лише з незначних обставин, кожен має пройти через них; просто складність випробувань для різних людей буде різною. Випробування – це благословення від Мене, а скільки з вас часто приходять до Мене і на колінах благають Моїх благословень?» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Висловлювання Христа на початку, Глава 41»). «Сьогодні більшість людей не мають того знання. Вони вірять, що страждання не має цінності, що світ їх не визнає, що їхнє сімейне життя проблемне, що Богу вони не милі, а їхні перспективи похмурі. У деяких людей страждання сягає краю, і їхні думки звертаються до смерті. То не справжня любов до Бога; такі люди – боягузи, вони не мають витривалості, вони слабкі та безсилі! … Тож протягом цих останніх днів ви мусите свідчити про Бога. Яким би великим не було ваше страждання, потрібно дійти до самого кінця, і навіть при останньому подиху все одно потрібно бути вірним Богові та покірним Йому; тільки це є справжня любов до Бога, і тільки це є потужне та гучне свідчення» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише пройшовши через болісні випробування, ти зможеш пізнати, що Бог гідний любові»). Прочитавши Божі слова, я зрозуміла, що дорога до Царства нелегка. Ми маємо заплатити ціну й витримати різні випробування складними обставинами, щоб отримати Боже схвалення та благословення. На шляху віри в Бога ми не можемо розвинути щиру любов до Бога без страждань і очищення. Мій батько протидіяв мені, бо я вірила у Всемогутнього Бога. Він намагався перешкоджати мені та заважати моїм зібранням і виконанню обов’язку, навіть кілька разів хотів вигнати мене з дому. Для мене це було дуже болісно. Я не розуміла, чому Бог дозволив мені зазнати такого лиха, але я не шукала Божої волі чи того, як пережити ці обставини. Натомість я почувалася просто жахливо, була засмучена та занепокоєна і боялася труднощів, з якими зіткнуся, коли мене виженуть. Я була аж такою слабкою, що вважала найкращим виходом смерть. Мої негативні думки повністю контролювали мене. Тепер із Божого слова я дізналася, наскільки хибними були мої ідеї. Я була боягузкою. Я мала бути достатньо сміливою та сильною, щоб протистояти будь-яким труднощам, бо Бог хотів удосконалити мою віру через ці обставини, зробити мене здатною коритися і приймати попри те, з якими труднощами я зіткнулася, і змусити мене молитися і покладатися на Бога, щоб вистояти непохитною у своєму свідченні та принизити сатану. Коли я міркувала над Божим словом, моє серце прояснилося. Мені не можна бути боязкою. Треба було йти вперед, бо зі мною Бог, і Бог мені допоможе. Тому я не припинила ходити на зібрання й виконувати свій обов’язок.

За кілька днів повернувся мій старший брат. Я свідчила йому про роботу Всемогутнього Бога й запросила його відвідати зібрання, і він прийняв моє запрошення. Але через деякий час мій батько дізнався про це й почав йому заважати та непокоїти його, тому мій старший брат перестав відвідувати зібрання. Мій батько також попередив мене більше не проповідувати Євангеліє своїй сім’ї. Мені було трохи сумно, але я знала, що на позір перешкоджав мій батько, а насправді це було втручання сатани, тож я намагалася заспокоїтися. Пізніше в Божому слові я прочитала це: «Ти повинен мати в собі Мою відвагу, і ти повинен мати принципи, коли доходить до зустрічі з родичами, які не вірять. Однак заради Мене ти також не маєш піддаватися жодним темним силам. Покладайся на Мою мудрість, щоб іти досконалим шляхом; не дозволяй жодній із сатанинських змов оволодіти тобою. Доклади всіх зусиль, щоб покласти своє серце переді Мною, і Я втішу тебе та принесу тобі мир і щастя. Не слід намагатися виглядати якимось певним чином перед іншими; хіба те, що ви робите Мене задоволеним, не має більшої цінності та ваги?» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Висловлювання Христа на початку, Глава 10»). «За яким принципом, згідно з вимогами слів Бога, люди мають ставитися до інших? Любіть те, що любить Бог, і ненавидьте те, що ненавидить Бог, – ось принцип, якого слід дотримуватися. Бог любить тих, хто шукає істину та здатний дотримуватися Його волі. Ми також маємо любити таких людей. Ті, хто не здатний дотримуватися Божої волі, хто ненавидить Бога й повстає проти Бога, таких людей зневажає Бог, і ми теж маємо їх зневажати. Це те, чого Бог просить від людини. Якщо твої батьки не вірять у Бога, якщо вони чітко розуміють, що віра в Бога – це правильний шлях і що він може привести до спасіння, але залишаються несприйнятливими, тоді немає жодного сумніву в тому, що вони – люди, яким набридла істина, які ненавидять істину, і немає жодного сумніву в тому, що вони є тими, хто чинить опір Богу й ненавидить Бога – а Бог, звісно ж, відчуває відразу до них і зневажає їх. Чи міг би ти зневажати таких батьків? Вони схильні виступати проти Бога та паплюжити Його; у цьому разі вони, безсумнівно, є демонами й сатанинськими істотами. Чи ти також міг би відчути відразу до них і проклясти їх? Усе це – реальні запитання. Якщо твої батьки стоять на заваді твоєї віри в Бога, як тобі слід ставитися до них? Як просить Бог, ти маєш любити те, що любить Бог, і ненавидіти те, що Бог ненавидить. У період Благодаті Господь Ісус сказав: “Хто мати Моя? І хто браття Мої?” “Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!” Ці слова вже існували в період Благодаті, і тепер Божі слова ще чіткіші: “Любіть те, що любить Бог, і ненавидьте те, що ненавидить Бог”. Ці слова говорять відразу по суті справи, але люди часто неспроможні оцінити їхнє справжнє значення» («Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Лише визнавши власні помилкові погляди, можна по-справжньому преобразитися»). Прочитавши Боже слово, я пригадала різні вчинки мого батька з тих пір, як я прийняла роботу Всемогутнього Бога в останні дні. Я читала йому слова Всемогутнього Бога багато разів і свідчила про роботу Всемогутнього Бога в останні дні. Навіть якщо мій батько не міг мене спростувати, він тримався своїх переконань і взагалі не шукав, він заперечував і засуджував Божу роботу й намагався усіляко перешкодити мені та іншим повірити у Всемогутнього Бога. Тепер я чітко бачила, що мій батько протидіяв нам та утискав нас, бо не любив істини; він ненавидів її. Він був таким, як фарисеї, які чинили опір Господу Ісусу. Коли вони почули, що Господь Ісус прийшов виконати нову роботу, вони замість того, щоб шукати та досліджувати, чинили опір і засуджували її, що повністю розкриває їхню природу ненависті до істини та опору Богові. Мій батько вірив у Бога понад 30 років, але, зіткнувшись із поверненням Господа Ісуса, він уперто тримався релігійних переконань, не мав бажання шукати, відмовлявся слухати Божий голос і намагався нам перешкоджати. Він був не проти нас, він опирався істині й Богу. Він не був Божою вівцею, і Бог не схвалював його. Богові байдуже, як довго ви вірите в Господа, чи маєте статус і наскільки добре знаєте Біблію. Бог дивиться на те, чи можете ви смиренно шукати істину, чи розумієте голос Бога і чи приймаєте Його явлення й роботу. Мій батько не був людиною, яка дійсно вірила в Бога і шукала істину. Байдуже, скільки років він вірив у Господа, якби він не прийняв роботу Всемогутнього Бога в останні дні, чинив опір і засуджував так, то ніколи не отримав би Божого спасіння й був би засуджений і проклятий Богом. Це Боже слово просвітило й направило мене, дозволило зрозуміти певну істину та дало мені проникливість щодо природи й сутності мого батька. Я більше не могла керуватися емоціями. Я мала діяти згідно з принципами істини та Божого слова, підтримувати свою віру та твердо стояти у своєму свідченні про Бога.

Переживши ці обставини, я набула більшої проникливості щодо свого батька, і щоразу, коли він заважав мені, я молилася й покладалася на Бога. Щоб допомогти мені, брати й сестри також поділилися зі мною словами Всемогутнього Бога, що дозволило мені зрозуміти Божу волю й дало віру слідувати за Богом. Я відчувала Божу любов, тому була дуже щаслива й дуже вдячна Богові. Коли після цього батько заважав і непокоїв мене, я вже не була скута. Я могла протистояти йому й сказати що попри все я й далі віритиму у Всемогутнього Бога й відвідуватиму зібрання, що я знаю, в чому полягає моя відповідальність, що я маю ставити свій обов’язок на перше місце і що я мушу поширювати Євангеліє й добре виконувати свій обов’язок.

Пізніше я прочитала ще більше Божих слів. «Сьогодні Я люблю всіх, хто може виконати Мою волю, хто може проявити увагу до Моїх тягарів і хто може віддати Мені все своє серце і щирість. Я буду постійно просвіщати їх і не дам їм відірватися від Мене. Я часто кажу: “Тим, хто щиро та повністю присвячує себе Мені, – Я неодмінно щедро тебе благословлю”. Що означає “благословляти”? Чи знаєш ти це? У контексті поточної роботи Святого Духа це означає тягарі, які Я покладаю на тебе. Для всіх, хто здатний нести тягар заради церкви і хто щиро жертвує собою заради Мене, і їхній тягар, і їхні зусилля є благословеннями, які виходять від Мене. Крім того, Мої одкровення їм також є благословенням від Мене» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Висловлювання Христа на початку, Глава 82»). «Піднімись і працюй разом зі Мною! Я справді не ставитимусь негідно до тих, хто щиро та повністю присвячує себе Мені. Що ж до тих, хто по-справжньому віддає себе Мені, – Я обдарую тебе всіма Моїми благословеннями. Пожертвуй себе повністю Мені! Твоя їжа, твій одяг і твоє майбутнє, – все в Моїх руках; Я влаштую все належним чином, щоб ти зазнав нескінченної насолоди, яка ніколи не вичерпається. Це тому, що Я сказав: “Тим, хто щиро та повністю присвячує себе Мені, – Я неодмінно щедро тебе благословлю”. Усі благословення досягнуть кожної людини, яка щиро та повністю присвятила себе Мені» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Висловлювання Христа на початку, Глава 70»). Прочитавши Боже слово, я зрозуміла, що дуже важливо нести тягар та бути щирим у своєму обов’язку. Я запитала себе: «Чи справді я віддана проповідуванню Євангелія Царства? Чи виконала я свій обов’язок згідно з вимогами Бога?» Я знала, що мій батько не дозволить мені більше часу витрачати на зібрання та свій обов’язок удома, бо він завжди намагався мені завадити й турбувати мене. Якщо я хотіла повністю присвятити себе євангельській роботі, я мала залишити дім і піти в інше місце проповідувати Євангеліє. Бог хоче, щоб Євангеліє Царства поширювалася якомога швидше, щоб все більше й більше людей могли отримати Боже спасіння в останні дні. Я маю поширювати Боже Євангеліє Царства, щоб більше людей могли почути голос Бога й вітати Господа. Тож я залишила дім, взявши свої речі, поїхала в нове місто і нарешті могла вільно проповідувати Євангеліє. Слава Всемогутньому Богу!