Сяолянь (Італія)

Випадок, який справив на мене найглибше враження, трапився у квітні 2021 року. Я познайомилася в інтернеті з братом-католиком на ім’я Рафаель. Ділячись із ним Євангелієм, я виявила, що його рівень досить високий та він швидко розуміє істину. Прочитавши слова Всемогутнього Бога, він відчув, що це голос Божий. Він був готовий шукати та досліджувати, і брав активну участь у зборах.

Але, на мій подив, якось одна сестра надіслала мені повідомлення, де вона написала, що Рафаель зустрівся зі своїм старим католицьким священником і більше не ходить на збори. Почувши це, я була вражена. Мабуть, йому було навіяно безліч уявлень та оман. Я негайно зв’язалася з ним та дізналася, що він був збентежений тим, про що ми говорили, але не сказав, що саме його збентежило. Я не знала, як з ним спілкуватися, мій розум був порожній, і я гадки не мала, що робити. Я звернулася до Бога, просячи Бога вести його, якщо він Божа вівця, і сказала, що готова зробити все, що в моїх силах, під час спілкування з ним. Пізніше ми з сестрою Анілою запросили Рафаеля для спільної розмови. Він прийшов та обрушив на нас цілу купу релігійних учень, він дуже схвильовано говорив про свою відданість Господу Ісусу, про те, яка міцна його віра, і про те, що неможливо, щоб Бог цього разу втілився в жінку. Він вважав, що оскільки Господь Ісус раніше втілився в чоловіка й назвав Бога на небесах «Батьком», і оскільки представники релігійного світу звикли називати Бога на небесах «Богом-Батьком», то Господь має повернутися в образі чоловіка, і що ідея Всемогутнього Бога, який з’явився та виконує роботу в образі жінки, є для нього неприйнятною. Від напору його слів я трохи розгубилася та навіть не знала, з чого почати. У цей момент я раптом згадала євангельський фільм «Таємниця благочестя: Продовження» та подумала, що істина, викладена в цьому фільмі, цілком може вирішити наше питання. Тому я швидко сказала: «Брате, я бачу, що твоя віра в Господа Ісуса справді тверда, але давай-но просто замислимося на мить: ми часто молимося Господу Ісусу, але чи справді ми знаємо Його? Чи знаємо ми напевно, що Господь Ісус є втіленням Самого Бога? Чи знаємо ми напевно, що Він є істина, шлях та життя? Чи наважимося ми сказати, що знаємо божественну сутність Господа Ісуса? Чи наважимося ми стверджувати, що коли Господь Ісус повернеться, ми зможемо напевно зрозуміти, що це Він? Чому ми віримо в Нього? Через сім’ю, у якій Він народився, чи через Його зовнішність?» Рафаель нічого не відповів на це. Потім я прочитала йому кілька уривків зі слова Всемогутнього Бога. «Сутність людської віри у Бога – це віра в Духа Божого, і навіть їхня віра у втіленого Бога полягає в тому, що ця плоть є втіленням Духа Божого, а отже, така віра однаково є вірою в Духа. Між Духом і плоттю є відмінності, але оскільки ця плоть походить від Духа і є Словом, що стало плоттю, те, у що вірить людина, однаково є невід’ємною сутністю Бога» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише ті, хто знає Бога та Його роботу, можуть догодити Богу»). «Втілення означає, що Божий Дух стає плоттю, тобто Бог стає плоттю; робота, яку здійснює плоть, – це робота Духа, яка реалізується у плоті, виражається плоттю. Ніхто, крім Божої плоті, не може виконати служіння втіленого Бога; тобто тільки втілена плоть Бога, ця нормальна людська сутність – і ніхто інший – може продемонструвати божественну роботу» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Сутність плоті, в якій поселився Бог»). Прочитавши йому слово Боже, я продовжила спілкування: «Ми всі знаємо, що Господь Ісус народився в сім’ї тесляра, що Він мав звичайну зовнішність, що нічим не відрізнялася від зовнішності простих людей, але Він був тілом, яке носив Дух Божий, і Він був Самим втіленим Богом. Ми віримо в Нього не тому, що Він був євреєм, і не тому, що Він народився від Марії, і ще менше – через Його стать чи Його зовнішність. Ми віримо в Нього, тому що в Ньому міститься сутність Духа Божого, тому що Він є істиною, шляхом і життям. Тільки Він міг висловлювати істину та виконувати божественну роботу. Аналогічно, чому сьогодні ми віримо у Всемогутнього Бога? Ми віримо, бо Всемогутній Бог – це Господь Ісус, що повернувся, Він є Духом Господа Ісуса, знову одягненим у плоть звичайної людини, який живе серед нас, висловлює істини та виконує роботу суду та очищення в останні дні. Всемогутній Бог та Господь Ісус мають те саме джерело, й обидва Вони містять сутність Духа Божого. Неважливо, у якій сім’ї народилося це втілення Бога, як Він виглядає, якої Він статі, нічого з цього не може змінити Його сутність. Всемогутній Бог висловив безліч істин та виконує роботу суду в останні дні. Цього достатньо, щоб довести, що Всемогутній Бог є втіленням Духа Божого і що Він є Господом Ісусом, що повернувся».

Поступово він захотів шукати та сказав, що згоден з усім, що я говорю, але він все ще не міг зрозуміти, чому цього разу Бог вирішив втілитися в образі жінки. Побачивши, що він трохи розслабився, я спитала його: «Хіба ми можемо вирішувати, яку форму чи стать обере Бог для роботи в плоті? Коли наша мати народжує нас, ми не можемо вибирати її зовнішність, і не має значення, як вона виглядає, ми просто мусимо прийняти це. Це нормально для дітей. Ти не згоден?» Рафаель кивнув та сказав: «Звичайно, у нас немає права вибору». Я продовжила: «Так само, хіба ми можемо вирішувати, яке тіло Бог обере для втілення, чоловіче чи жіноче? Коли ми кажемо, що якщо Бог прийде як чоловік, то я прийму це, але якщо Він прийде як жінка, то не прийму, хіба це не суперечить здоровому глузду? Стать утілення Бога – це справа Самого Бога, це вибір Бога. Ми, люди, не маємо права коментувати це, чи не так? Бог є Господь творіння. Мудрість Божа вища за небеса, й думки Його вищі за людські думки. Ми лише незначні люди, як ми можемо осягнути Божу мудрість у Його роботі? Що стосується явлення та роботи Бога, у нас немає жодного права вибору. Бог став плоттю, і доки Він проголошує істини та виконує Божу роботу, то незалежно від статі Він є Сам Бог, і ми повинні прийняти Його та слухатися Його. Тільки це правильно, і тільки так має робити розумна людина». Після мого спілкування Рафаель серйозно слухав мене й не сперечався.

Потім я прочитала йому кілька уривків із Біблії: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово» (Івана 1:1). «А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води» (Буття 1:2). «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх» (Буття 1:27). «Отже, будьте уважні до себе; бо ви не бачили жодної подоби того дня, коли Єгова говорив із вами на Хориві з середини вогнища: щоб ви не зіпсувалися і не зробили собі боввана, подобу будь-якої постаті, подобу чоловіка або жінки, подобу будь-якого звіра, який є на землі, подобу будь-якого крилатого птаха, що літає в повітрі» (Повторення Закону 4:15–17). Я сказала: «З цих фрагментів Біблії ми можемо бачити, що Бог є духом за своєю суттю, Він не має фіксованої форми, і Він не дозволяє людям поклонятися Йому в будь-якому образі. У Книзі Буття написано, що на початку Бог найперше створив чоловіка, а потім жінку на Свій образ. Як можна сказати, чи Бог є чоловіком або жінкою? Якщо Бог – чоловік, але створив жінку на Свій образ, або якщо Бог – жінка, але створив чоловіка на Свій образ, то тут щось не сходиться. Бог є праведним Богом, і Він створив чоловіка та жінку на Свій образ. Уперше Він втілився в образі чоловіка, а в останні дні Він втілився як жінка, і це означає, що Він однаково ставиться до обох статей. Якби Бог обидва рази втілювався як чоловік, це було б несправедливо по відношенню до жінок. Говорячи, що Бог – це або чоловік, або жінка, ми обмежуємо Бога, і це Він найбільше ненавидить. Щоразу, коли Бог утілюється, він спасає людство, а втілитись означає прийняти форму людини – або чоловіка, або жінки. Однак, незалежно від статі, у якій втілюється Бог, Його сутність завжди незмінна». Почувши це, Рафаель трохи пожвавішав і сказав: «Втілення Бога в образі жінки в останні дні справді має сенс!»

Потім я надіслала йому кілька уривків зі слова Всемогутнього Бога. «Кожен етап праці, виконаної Богом, має своє практичне значення. Тоді, коли прийшов Ісус, Він прийшов у вигляді чоловіка, а коли Бог приходить цього разу, Він має вигляд жінки. Із цього ви можете бачити, що Боже створення і чоловіків, і жінок може бути корисним у Його роботі, і у Нього немає відмінності за ознакою статі. Коли приходить Його Дух, Він може зодягтися в будь-яке тіло, яке забажає, і це тіло може представляти Його; будь то тіло чоловіка або жінки, воно може представляти Бога, доти, доки воно є Його втіленою плоттю. Якби Ісус у час Свого приходу з’явився як жінка, іншими словами, якби Святий Дух зачав дівчинку, а не хлопчика, цей етап праці однаково був би завершений. Якби це було так, то нинішній етап праці мав би бути завершений чоловіком, але робота все одно була б виконана. Робота, виконана на кожному етапі, має своє значення; жоден етап роботи не повторюється і не суперечить іншому» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Два втілення доповнюють значущість втілення»). «Якби Бог прийшов у плоті тільки як чоловік, люди визначили б його як чоловіка, як Бога чоловіків, і ніколи б не повірили, що Він – Бог жінок. Тоді чоловіки вважали б, що Бог тієї ж статі, що й чоловіки, що Бог – глава чоловіків, але як тоді бути з жінками? Це несправедливо; хіба це не упереджене ставлення? Якби це було так, то всі ті, кого спас Бог, були б такими ж чоловіками, як Він, і жодна жінка не була б спасенною. Коли Бог творив людей, Він створив Адама і Єву. Він створив не тільки Адама, але створив чоловіка і жінку за Своїм образом. Бог – не тільки Бог чоловіків, але і Бог жінок» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бачення роботи Бога (3)»). «Бог – не просто Святий Дух, Дух, семикратно посилений Дух або всеосяжний Дух, але також і людина – звичайна людина, винятково пересічна людина. Він не тільки чоловік, але й жінка. Вони подібні в тому, що обидва – діти людські, і відмінні в тому, що один був зачатий Святим Духом, а друга народилася від людини, хоч і походить безпосередньо від Духа. Вони подібні в тому, що обидва є втіленою Божою плоттю, яка виконує роботу Бога Отця, і відмінні в тому, що один звершив роботу спокути, а друга вершить роботу завоювання. Обидва представляють Бога Отця, та один – Викупитель, повний люблячої доброти й милосердя, а друга – Бог праведності, повний гніву та суду. Один – Найвищий Владика, який почав роботу спокути, а друга – праведний Бог, який вершить роботу завоювання. Один – Початок, друга – Кінець. Один – безгрішна плоть, а друга – плоть, що завершує відкуплення, продовжує роботу й ніколи не грішить. Обидва – той самий Дух, але Вони живуть у різній плоті й народились у різних місцях, і Їх розділяє кілька тисяч років. Однак усі Їхні діла взаємно доповняють одне одного, ніколи не суперечать одне одному, і про них можна говорити одночасно. Обидва – люди, та один був малим хлоп’ям, а друга – дівчатком» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Яке твоє розуміння Бога?»). Прочитавши слово Боже, сестра Аніла сказала в спілкуванні: «Божа робота завжди нова та ніколи не старіє, і Він ніколи не повторює Свою роботу. Божа робота завжди оновлюється, змінюється й постійно стає вищою. Якби Бог виконував роботу, що повторюється, то люди, ймовірно, стали б обмежено Його сприймати, і ми не мали б істинного знання про Нього. Уперше, коли Бог втілився, Він був чоловіком, то якими були б наслідки повернення Господа в тілі знову в образі чоловіка? Люди стали б обмежено сприймати Бога як чоловіка і думати, що Бог визнає тільки чоловіків, благоволить до чоловіків, що Він не любить жінок та цурається їх, і такжінки вічно продовжували б піддаватися дискримінації. Хіба це правильне розуміння? Хіба це справедливо щодо жінок? Чи відповідає це Божій волі? Хіба це не є просто людськими уявленнями та фантазіями? Бог праведний, і Він однаково ставиться до чоловіків та жінок. Бог втілився один раз як чоловік і один раз – як жінка. Це дуже важливо! Бог, що втілився в образі жінки в останні дні, перевернув усі уявлення, спростував помилкове людське розуміння Бога, зламав обмеження сприйняття людьми Бога та показав людям, що Бог є Богом не лише чоловіків, а й жінок. Бог є Богом усього людства. Ніхто не може використовувати свої уявлення, щоб обмежено визначати Бога як чоловіка чи жінку».

Я продовжила: «Насправді, хоч би яку форму Бог приймав у Своїх втіленнях, Його сутність незмінна. Вони є Духом Бога, що став плоттю, представляють Самого Бога та здатні виконувати божественну роботу. У період Благодаті Бог став плоттю та був розіп’ятий як жертва людства за гріх. Господь Ісус був людиною й міг бути розіп’ятий, щоб спокутувати людство. Якби Бог вперше втілився в образі жінки, Він усе одно міг би завершити роботу відкуплення та висловити істину, щоб вказати людям шлях до каяття. Тому стать та зовнішність втілення Бога неважливі, і зовсім неважливо, чи велично Він виглядає. Важливо те, що Він має сутність Бога, що Він висловлює істини і що Він виконує роботу зі спасіння людства. Тільки на це ми повинні звертати пильну увагу в дослідженні істинного шляху». Потім я прочитала йому ще один уривок зі слова Божого. «Він, хто є Бог утілений, матиме сутність Бога, і Він, хто є Бог утілений, матиме прояв Бога. Оскільки Бог стає плоттю, Він звершить ту працю, яка в Його намірах, і оскільки Бог стає плоттю, Він виявить те, чим Він є, і зможе принести людині істину, подарувати їй життя та вказати їй дорогу. Плоть, що не має Божої сутності, – то безперечно не втілений Бог; у тому немає сумніву. Якщо людина має намір дослідити, чи то втілена плоть Божа, то мусить підтвердити це за характером, який Він виражає, і словами, які Він каже. Тобто, щоб підтвердити, чи це втілена Божа плоть, чи ні, і чи це дійсно правдива дорога, чи ні, потрібно розрізняти на основі Його сутності. Отже, коли визначаєш, чи це плоть утіленого Бога, ключ криється не в зовнішності, а в Його сутності: Його роботі, Його висловлюваннях, Його характері та багатьох інших сторонах. Якщо людина вдивляється лише в Його зовнішність і внаслідок цього не помічає Його сутності, це показує, що людина темна й нетямуща» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Передмова»). Я продовжила спілкування: «Слова Бога абсолютно зрозумілі. Щоб переконатися, що це втілення Бога, обов’язково слід звернути увагу на те, чи Він може проголошувати істини та виконувати Божу роботу. Якщо ви не зосередитеся на тому, щоб слухати голос Бога, досліджуючи істинний шлях, а натомість судитимете за зовнішністю та статтю втілення, чи не зробите ви ту саму помилку, що й фарисеї, які чинили опір Ісусу? Фарисеї побачили, що сімейне походження та зовнішність Господа Ісуса зовсім не відповідали їхнім уявленням та хибним ідеям про Месію, тому вони з легкістю судили та засудили Господа Ісуса, взагалі не намагаючись шукати та не досліджуючи Його слова чи роботу. Зрештою вони розіп’яли Ісуса, образивши характер Бога, і тому були прокляті. Якщо люди не читають слово Всемогутнього Бога та не намагаються слухати голос Божий, а натомість заперечують Всемогутнього Бога та опираються Йому, тому що жіноче втілення Бога не відповідає їхнім уявленням, хіба вони не розпинають Бога знову і знову?»

Після цього спілкування, Рафаель сказав, що продовжуватиме шукати, і коли ми запросили його на збори наступного вечора, він охоче погодився. Але, на мій подив, він не прийшов наступного вечора й не відповідав на мої дзвінки. Я дуже хвилювалася. Тому кожний ранок я починала з того, що посилала йому кілька Божих слів, сподіваючись, що одного разу він відповість. Але він ніколи навіть не читав мої повідомлення, і я почала втрачати надію. Пізніше інші брати та сестри також намагалися зв’язатися з ним, але він просто був недоступний. Я знову втратила будь-яку надію та думала, що все так і має бути. Саме тоді, коли я хотіла повністю відмовитися від нього, я натрапила на статтю про досвід сестри, яка проповідувала Євангеліє італійцеві. Так вийшло, що я знала брата, якому вона проповідувала, він був моїм партнером у поширенні Євангелія. У цього брата була хороша людська сутність та чисте розуміння істини, але я уявити не могла, що в нього було стільки уявлень, коли та сестра проповідувала йому, і що він не виходив на зв’язок упродовж двох місяців. І все ж таки сестра не здавалася. Вона просто чекала та знаходила можливість поспілкуватися з ним про слово Боже, і, нарешті, слова Всемогутнього Бога знищили його уявлення одне за одним, і він прийняв Божу роботу в останні дні. Досвід цієї сестри був дуже повчальним, і мені стало соромно. Я подумала про те, що за кожну людину, яка постає перед Богом, Бог заплатив величезну ціну. Якби я розуміла щирий намір Бога спасти людей, я прислухалася б до Його волі. Але за найменшої складності я була готова відступити й здатися. У мене була зовсім відсутня завзятість. Де були мої вірність та свідчення? Потім я прочитала слово Боже. «Поширюючи Євангеліє, ти повинен насамперед жити відповідно до свого зобов’язання. Ти повинен прислухатися до власної совісті та слідувати здоровому глузду, роблячи все, що можеш, і все, що повинен. Ти повинен із любов’ю пропонувати рішення у відповідь на будь-які уявлення, які можуть виникнути в людини, яка розглядає істинний шлях, або будь-які запитання, які вона ставить. Якщо ти дійсно не можеш запропонувати рішення, ти можеш знайти кілька відповідних уривків із Божих слів, щоб прочитати людині, або відповідні відеокліпи зі свідченнями з особистого досвіду, або кілька підхожих відеороликів, щоб показати їй. Цілком можливо, що це буде ефективно; принаймні ти виконуватимеш свої обов’язки й не будеш відчувати докорів сумління. Але якщо ти будеш недбалим і виконуватимеш цю роботу абияк, тоді ти відповідаєш за спричинення перешкоди, і ту людину здобути буде нелегко. Поширюючи Євангеліє серед інших, людина повинна жити відповідно до свого зобов’язання. Як слід розуміти слово “зобов’язання”? Як саме слід втілювати його в життя й застосовувати? Що ж, тобі слід розуміти, що щиро прийнявши Господа й випробувавши на своєму досвіді Божу роботу, ти зобов’язаний свідчити про Його роботу тим, хто спраглий до Його явлення. Отже, як ти маєш поділитися цим із ними? Чи онлайн, а чи в реальному житті, ти повинен ділитися цим у будь-який спосіб, який привертає людей і є ефективним. Поширення Євангелія – це не щось, що робиться під настрій, не щось, чим ти займаєшся, перебуваючи в хорошому гуморі, і чим не займаєшся, коли не в гуморі. Це також не те, що здійснюється за твоїми вподобаннями, коли ти обираєш і відбираєш так, як вважаєш за потрібне, поширюючи Євангеліє серед тих, хто тобі подобається, і не поширюючи його серед тих, хто тобі не подобається. Слід поширювати Євангеліє відповідно до вимог Бога й принципів Його дому. Тобі слід виконувати зобов’язання та обов’язки Божого творіння, роблячи все, на що ти здатен, щоб свідчити про істини, які ти розумієш, про слова Божі та про роботу Божу тим, хто роздумує над істинним шляхом. Ось що таке виконання зобов’язання та обов’язку Божого творіння. Що слід робити людині, поширюючи Євангеліє? Їй слід виконувати своє зобов’язання, робити все, що в її силах, і бути готовою заплатити будь-яку ціну» («Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Поширення Євангелія – обов’язок честі всіх вірян»). «То як же слід ставитися до того, хто вивчає істинний шлях? Поки такі люди відповідають принципам поширення Євангелія, встановленим Божим домом, ми зобов’язані поширювати його серед них, і навіть якщо їхнє теперішнє ставлення погане й вони несприйнятливі, ми повинні набратися терпіння. Як довго та наскільки ми маємо бути терплячими? Поки вони не відкинуть тебе й не заборонять вхід до свого дому, так що не допоможе ніяке обговорення та ніякий заклик до них, і навіть якщо хтось інший піде й запросить їх на твоє прохання, вони все одно тебе не визнають. У такому разі до них неможливо донести Євангеліє, а ти виконав своє зобов’язання. Це і є виконання обов’язку. Поки є хоч трохи надії, ти мусиш шукати всі доступні способи та робити все можливе, щоб читати їм Божі слова та свідчити про Його роботу. Скажімо, ти спілкуєшся з кимось два-три роки. Ти багато разів намагався нести цій людині Євангеліє та свідчити про Бога, але вона не має жодного наміру приймати його. Водночас вона все ж таки цілком здатна зрозуміти Євангеліє й дійсно є його потенційним одержувачем. Що тобі варто зробити? Насамперед ти не повинен ставити хрест на такій людині: підтримуй із нею нормальні взаємини, продовжуй читати їй Божі слова та свідчити про Його роботу. Не здавайся; будь терплячим до кінця. Одного невідомого дня вона прокинеться й відчує, що настав час вивчити істинний шлях. Ось чому в поширенні Євангелія важливо практикувати нескінченне терпіння й наполегливість. Але чому це потрібно робити? Тому що це обов’язок створеної істоти. Оскільки ти контактуєш із цією людиною, ти маєш обов’язок і відповідальність проповідувати їй Боже Євангеліє. Від моменту, коли вона вперше почула Божі слова та Євангеліє, і до того, як вона змінить своє життя, на заваді їй ставатиме багато процесів, і на все це потрібен час. Цей період вимагає терпіти й чекати до того дня, коли та людина змінить своє життя й ти приведеш її до Бога, назад до Його сім’ї. Це твоя повинність. Що таке повинність? Це відповідальність, від якої не можна ухилитися та яка є обов’язком людини. Це те саме, що й ставлення матері до своєї дитини. Якою б неслухняною чи пустотливою дитина не була, навіть якби вона захворіла й не хотіла їсти, у чому полягає повинність її матері? Знаючи, що ти – її дитина, вона голубить тебе, і любить тебе, і піклується про тебе. Неважливо, визнаєш ти її своєю матір’ю чи ні, і неважливо, як ти до неї ставишся, – вона все одно залишається поруч із тобою, не відходячи ні на мить, поки ти не повіриш, що вона твоя мати, і не повернешся в її обійми. Так вона постійно пильнує тебе й піклується про тебе. Ось це й мається на увазі під відповідальністю; ось це й мається на увазі під обов’язком. Якби ті, хто займається поширенням Євангелія, чинили саме так, з такою любов’ю до людей, вони б тоді дотримувалися принципів поширення Євангелія та були б цілком здатні досягти результатів» («Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Поширення Євангелія – обов’язок честі всіх вірян»). Коли я прочитала слово Всемогутнього Бога, мені стало соромно та сумно. Бог дуже ясно вказав на обов’язки, які повинні виконувати проповідники Євангелія. Ситуація кожного потенційного одержувача Євангелія є індивідуальною та вимагає особливого підходу. Ви не можете покладатися на свої власні уявлення, фантазії або упередження, щоб уникати та обмежувати їх, а необачно відмовлятися від них і поготів. Якщо ви вирішите, що хтось є відповідним одержувачем Євангелія, то ви повинні зробити все можливе й використовувати будь-які засоби, щоб свідчити йому про Божу роботу в останні дні і привести його до Бога. Саме такими принципами слід керуватися під час поширення Євангелія. Однак через деякий час, коли я не могла зв’язатися з братом Рафаелем, мої терпіння та співчуття вичерпалися. Я переживала важкі часи та не хотіла продовжувати спроби спілкування з ним. А позаяк він ігнорував нас, не відповідав на дзвінки й не читав наші повідомлення, мені здавалося, що більше я нічого не можу зробити. Я спілкувалася про те, про що мала, але Рафаель не прийняв істинний шлях, і я не могла більше нічого зробити, тому просто тимчасово відступилася від нього. Однак я почувалася дуже ніяково. Я продовжувала думати, що цей брат мав щиру віру, хороше достоїнство й здатність розуміти, але він був у полоні релігійних уявлень, тому що його заплутав та збентежив священник. Я мала допомогти йому в цей критичний момент, я не могла просто сидіти й нічого не робити. Інакше я не виконала б обов’язки проповідника Євангелія. Тому я надіслала йому статтю зі свідченням, сподіваючись допомогти йому. Незалежно від того, прочитає він це чи ні, я мала зробити все можливе.

Через кілька днів він надіслав мені повідомлення наступного змісту: «Я молився весь цей час. Хоча я нічого не сказав, я знаю, що Бог шукає наші серця. Моє серце кликало Всемогутнього Бога, просячи просвітити й направити мене, щоб я не помилився та не образив Бога». Я була глибоко зворушена його відповіддю. Він також написав: «Цей світ глибоко розбещений та сповнений зла. Людям дуже важко зблизитися з Богом. Єдина зброя проти зла – це слова Всемогутнього Бога та Біблія». Він визнав слово Всемогутнього Бога, і це доводило, що він здатний розуміти Божий голос та є надія повернути його. Але я знала, що він переживає запеклу внутрішню боротьбу, і боялася, що він може припинити читати мої повідомлення будь-якої миті. Я сильно стривожилася, тому постаралася заспокоїтись і звернулася з молитвою до Бога. Під час молитви я згадала фразу зі слова Божого: «Бог у жодному разі не покинув би людство так легко, а якби покинув, то чекав би аж до останнього моменту». Я поспішила знайти цей уривок зі слова Божого, щоб прочитати його. «У Книзі пророка Йони 4:10–11 записано такий уривок: “Тоді сказав Єгова: Ти змилувався над рициновим кущем, над яким ти не працював і якого ти не ростив; який виріс за ніч і загинув за ніч: А Я не змилувався б над Ніневією, цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти десятисячок люда, які не вміють розрізняти правиці своєї від своєї лівиці, та численна худоба?” Це справжні слова Бога Єгови, записані з бесіди між Богом і Йоною. Ця розмова хоч і коротка, але сповнена піклування Творця про людство та Його небажання відмовлятися від людства» («Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний II»). «Хоча Йоні було доручено проголосити слова Бога Єгови жителям Ніневії, він не зрозумів ні намірів Бога Єгови, ні Його хвилювань і очікувань щодо мешканців міста. Цим докором Бог хотів сказати йому, що людство – це витвір Його власних рук і що Він витратив кропіткі зусилля на кожну людину, що кожна людина несе на своїх плечах Божі очікування та що кожна людина втішається забезпеченим Богом життям; за кожну людину Бог заплатив ціну кропітких зусиль. Цей докір також указував Йоні, що Бог жалів людство, яке є витвором Його власних рук, не менше, ніж сам Йона жалів рициновий кущ. Бог у жодному разі не покинув би людство так легко, а якби покинув, то чекав би аж до останнього моменту» («Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний II»). Прочитавши слово Боже, я була зворушена, тому сказала Рафаелю: «Брате, ти вдумлива людина і здатен розуміти голос Божий. Бог втілився в останні дні та проголосив мільйони слів істини, щоб забезпечити нас, спасти нас від кайданів гріха та ввести нас у Його Царство. Сподіваюся, ти обдумаєш це питання щодо наших доль і результатів. Я молитимусь за тебе. Нехай Бог відкриє твоє серце та дозволить тобі якнайшвидше повернутися в Його дім». Потім я надіслала йому читання трьох уривків зі слова Божого й почала чекати на його відповідь. Зокрема, там був уривок зі слова Божого, який змусив його замислитись і привів до поворотного моменту.

У Божих словах сказано: «Повернення Ісуса – то велике спасіння для тих, хто здатен прийняти істину, але для тих, хто не здатен її прийняти, це знак вироку. Ви мусите вибирати власний шлях і не маєте богозневажати Святого Духа й відвертатися від істини. Ви не маєте бути пихатими й нетямущими, а мусите бути такими, хто кориться проводу Святого Духа, прагне й шукає істину; тільки так ви отримаєте користь. Раджу вам обережно йти шляхом віри в Бога. Не кваптеся з висновками; більше того, у своїй вірі в Бога не будьте легковажними та бездумними. Ви мусите знати, що ті, хто вірить у Бога, мають бути принаймні смиренними та благоговійними. Ті, хто чув правду, але все ж нехтує нею, дурні й нетямущі. Ті, хто чув істину, але все ж легковажно квапиться з висновками чи засуджує її, перейняті пихою. Жоден, хто вірить в Ісуса, не годен проклинати чи засуджувати інших. Усі ви повинні мати розсудливість і приймати правду. Може, почувши про дорогу істини та прочитавши слово життя, ти тепер віриш, що лише одне з 10 000 тих слів відповідає твоїм переконанням і Біблії, і тоді ти мусиш і далі шукати в тому 10 000-му слові. Я все одно раджу тобі впокоритися, не бути самовпевненим і не занадто високо підноситися. З таким мізерним благоговінням перед Богом у твоєму серці ти здобудеш більше світла. Якщо ти ретельно вивчиш ці слова та знов і знов їх обмірковуватимеш, то зрозумієш, чи є в них істина і чи є в них життя. Можливо, прочитавши лише кілька речень, деякі люди сліпо засудять ці слова, сказавши: “Це не більше ніж якесь прозріння від Святого Духа” або “Це Христос неправдивий, що прийшов обманути людей”. Ті, хто таке каже, засліплені невіглаством! Ти замало розумієш у роботі та мудрості Бога, і Я раджу тобі почати спочатку! Ви не мусите сліпо засуджувати слова, сказані Богом, лише через появу неправдивих Христів у останні дні, і ви не мусите богозневажати Святого Духа через страх обману. Хіба то був би не великий жаль? Якщо після ретельного дослідження цих слів ти досі віриш, що вони – не істина, не дорога та не прояв Бога, то зрештою ти будеш покараний і не матимеш благословень. Якщо ти не можеш прийняти такої істини, сказаної так прямо і так ясно, то хіба ж ти годен для Божого спасіння? Хіба тобі не бракує благословення, щоб повернутися перед Божий трон? Подумай про це! Не будь нерозважливим і поривчастим та не стався до віри в Бога як до гри. Подумай заради свого місця призначення, заради своїх перспектив, заради свого життя та не обманюй себе. Чи можеш ти прийняти ці слова?» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «До часу, коли ти узриш духовне тіло Ісуса, Бог створить небо й землю наново»). Рафаель прочитав цей уривок зі слова Божого й надіслав мені довгого листа про свої почуття та розуміння. Я знала, що він повний протиріч та побоюється піти хибним шляхом, боїться, що віра у Всемогутнього Бога буде переходом в іншу конфесію та зрадою Ісуса. Я знайшла уривок зі слова Божого й послала йому, додавши: «Церква Всемогутнього Бога не належить до жодної релігійної групи. Вона виникла через явлення та роботу Господа Ісуса, який повернувся, а не тому, що хтось започаткував нову конфесію. Всемогутній Бог висловлює істини, щоб виконувати роботу суду, сповіщаючи про початок періоду Царства й кінець періоду Благодаті. Крім Самого втіленого Бога, ніхто у світі – ані лідери, ані багаті та знамениті люди – не може проголосити істини, очолити чи спасти людство. Ніхто! Хоча робота Всемогутнього Бога відрізняється від роботи Ісуса чи Єгови, вони – один і той самий Бог. Єгова, Ісус та Всемогутній Бог – це просто різні імена, які Бог використовує в різні періоди. Але якими б не були імена чи робота Бога, Його суть незмінна. Бог завжди залишається Богом. Бог говорить: “Робота, яку здійснив Ісус, представляла Ім’я Ісуса, і вона представляла період Благодаті; що стосується роботи, виконаної Єговою, вона представляла Єгову, і вона представляла період Закону. Їхня робота була роботою одного Духа в два різних періоди. … Хоча Вони називалися двома різними іменами, обидві стадії роботи були виконані одним і тим же Духом, і звершена робота була безперервною. Оскільки імена були різними, і зміст роботи був різним, іншим був і період. Коли прийшов Єгова, це був період Єгови, а коли прийшов Ісус, це був період Ісуса. Тож із кожним пришестям Бога називають одним ім’ям, Він представляє один період, і Він започатковує новий шлях; і на кожному новому шляху Він приймає нове ім’я, яке показує, що Бог завжди новий і ніколи не старий, і що Його праця ніколи не припиняє рух уперед. Історія завжди рухається вперед, і праця Божа завжди рухається вперед. Щоб Його шеститисячолітній план управління досяг свого кінця, він повинен рухатися вперед. Щодня Він повинен виконувати нову працю, щороку Він повинен виконувати нову працю; Він повинен прокладати нові шляхи, започатковувати нові епохи, починати нову і величнішу працю, і разом з цим приносити нові імена і нову роботу. … Від роботи Єгови до роботи Ісуса і від роботи Ісуса до цієї поточної стадії, ці три стадії охоплюють безперервною ниткою всю гаму Божого управління, і всі вони є роботою одного Духа. Із моменту створення світу Бог завжди працює, управляючи людством. Він – Початок і Кінець, він – Перший і Останній, і Він – Той, хто починає період, і Той, хто підводить період до завершення. Три стадії роботи в різні періоди і в різних місцях безпомилково є працею одного Духа. Усі ті, хто відокремлює ці три стадії одна від одної, протистоять Богу. Тепер тобі належить зрозуміти, що вся праця від першої стадії до сьогоднішнього дня – це праця одного Бога, праця одного Духа. У цьому не може бути жодних сумнівів” («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бачення роботи Бога (3)»). Слова Всемогутнього Бога повністю зрозумілі. Божа робота зі спасіння людства ділиться на три етапи. Першим етапом стала робота в період Закону, коли Єгова видав закони й керував життям людей за землі. Другим етапом була робота відкуплення в період Благодаті, і це був перший раз, коли Бог втілився, щоб стати жертвою людства за гріх. Третій етап роботи – це робота суду в останні дні, як передбачено в Об’явленні. Ці три етапи – це повний Божий план управління для спасіння людства. У кожен із періодів Бог виконує різну роботу, але робота на всіх трьох етапах виконується єдиним Богом. Я наведу простий приклад. Божу роботу з управління можна порівняти з будівництвом будинку. Період Закону подібний до фундаменту будинку, а без фундаменту будинок неможливо збудувати. Період Благодаті – це каркас будинку, а без каркасу будинок не може набути форми. Період Царства – це дах. Без цього останнього етапу будинок залишиться незавершеним і не зможе захистити від вітру чи дощу. Отже, кожен із цих трьох етапів необхідний. Наша віра у Всемогутнього Бога не означає, що ми відмовилися від Господа Ісуса, чи що ми віримо в іншого Бога. Ми просто йдемо стопами Агнця. Нині у світі є кілька основних релігій, а віруючі в Бога розділилися на більш ніж дві тисячі конфесій. Незалежно від своїх колишніх конфесій, все більше й більше братів та сестер із щирою вірою та жагою до явлення Бога приходять, щоб прийняти роботу Всемогутнього Бога в останні дні, готові прийняти полив та їжу Його слів. Цей факт цілком очевидний. Це також справджує біблійне пророцтво: “Для урядження виповнення часів, щоб усе об’єднати в Христі, що на небі, і що на землі” (До Ефесян 1:10). “І буде в останні дні, що гора дому Єгови утвердиться на вершині гір і підніметься над пагорбами; і всі народи потечуть до неї” (Ісая 2:2)». Почувши те, що я мала сказати, він відправив мені смайлик у молитві та написав: «Ти права, Всемогутній Бог є єдиним істинним Богом, та усі ми маємо прийти під іменем Всемогутнього Бога. Всемогутній Бог кличе мене. Він знає моє серце, мої тривоги та страхи». Після цього я відправила йому кілька євангельських фільмів та кілька слів Бога. Я також помолилася Богу і сказала, що, незалежно від того, чи прийде він врешті на збори, я мала зробити все, що могла, навчитися чекати, шукати та підкорятися.

Через чотири дні я отримала від нього несподіване повідомлення, у якому він запитував, чи може він відвідувати збори. Він також сказав, що слово Всемогутнього Бога дуже дороге йому, і що він не може без нього обходитися. Завдяки слову Божому він зрозумів багато істин та таємниць Біблії. Слово Боже привабило його. У ту мить я була зворушена до сліз. Я була дійсно вдячна Богові! Він сказав, що прочитав слова Божі, які я йому надіслала, і що питання, які в них порушувалися, пробудили в ньому багато протиріч. Він також сказав: «Я не міг бути недбалим у своїй вірі або ставитися до неї, як до гри, тому вирішив продовжити дослідження. Повернення Господа дуже важливе для мене, і я не хочу проминути шанс привітати Його, зрештою образивши або залишивши Його». Я була дуже схвильована й вдячна Богові! Я побачила, що авторитет та сила Божого слова воістину великі! Саме Боже слово змінило його й змусило прийняти роботу Всемогутнього Бога в останні дні.

Цей досвід справив на мене величезне враження й змусив мене усвідомити, що незалежно від того, з яким потенційним одержувачем Євангелія я працюю, поки він здатний розуміти голос Бога, я повинна виконати свій обов’язок та привести його до Божого дому. Тільки так виконуючи свій обов’язок, ми можемо не мати боргів і жалю. Слава Богу! Уся слава Богу!