Я увірувала в Господа Ісуса в 1995 році. Після цього хвороба серця, від якої я страждала роками, дивовижним чином минула. Я була така вдячна й часто робила пожертви в церкві. Через три роки я прийняла роботу Всемогутнього Бога в останні дні й привітала повернення Господа. Завдяки читанню Божих слів я дізналася, як Бог виражає істину, виконуючи роботу суду в останні дні, щоб очистити людство, і так приводить людину до чудового місця призначення. Я думала, що якщо я хочу колись досягти гарного місця призначення мені слід повністю присвятити себе Богу, йти на жертви та робити добрі справи. Отож тоді я почала поширювати Євангеліє й час від часу приймати в себе вдома братів і сестер, докладаючи всіх зусиль і так часто, як тільки могла. Будь-які зайві гроші я жертвувала братам і сестрам, які їх потребували. Одного разу, коли я поширювала Євангеліє, мене заарештувала поліція. Мене катували, а тоді кинули до в’язниці. Та навіть тоді я не зрадила Бога. Я думала, що позаяк зробила стільки добрих справ, Бог точно благословить мене. Але опісля, у 2018 році, через двадцять років після діагнозу, мене знову спіткала моя хвороба серця. Мене двічі госпіталізовували. Я подумала: хай там що, а я не можу жалітися, натомість мушу підкоритися Божим упорядкуванням. Уже за два тижні я одужала й мене виписали з лікарні. Я була глибоко вдячна Богу. Я подумала, що позаяк я не скаржилася через хворобу та продовжила виконувати свій обов’язок, я була справді вірна Богу та покірна перед Ним.

Але вже в лютому 2019 року моя хвороба серця знову зненацька повернулася. Набагато серйозніше, ніж минулого разу. Опісля мені також діагностували діабет, а ще в мене виявили грижу міжхребцевого диску. Я не могла сама подбати про себе. Їсти я могла лише лежачи. Моїй невістці довелося носити мене в туалет. Цілими днями я лежала в ліжку, не мала сил ні говорити, ні навіть моргнути. Одного разу вночі мені раптом стало набагато гірше. У грудях боліло, я боялася дихати. Мені здавалося, що якщо вдихну, моє життя може закінчитися. Біль тривав близько пів години, і я думала, що будь-якої секунди можу померти. Біль був просто нестерпний. Я подумала: Я така хвора, що не маю сил навіть моргнути. Можливо, це кінець? Як я увійду в Царство? Я не отримаю благословень Царства, не побачу його краєвидів, якщо помру. То для мене все скінчено? Що більше я думала, то гірше почувалася. Я багато молилася про це, але не могла збагнути Божого наміру. Минав час, але агонія цієї хвороби не вщухала. Через це я втратила бажання жити. Але я знала, що моєї смерті ще не було серед Божих намірів. Я не знала, що тут можна зробити. Несвідомо я висувала вимоги до Бога. «Коли мені стане краще? Усі сестри мого віку набагато здоровіші за мене, але я не присвячувала себе Богу менше за них, не робила менші внески. Я так багато віддала для Бога, навіть давала гроші тим братам і сестрам, які їх потребували. Я активно виконувала всі обов’язки, які могла. Крім того, коли мене заарештували і я так багато страждала, я ні на мить не зреклася Бога й не зрадила його. Я ж зробила чимало добрих вчинків! Чому Бог не благословляє й не захищає мене? Чому не дає мені сил?» Тоді я постійно скаржилася. Моє серце поглинула темрява.

Пізніше, лише після того, як серце стало боліти сильніше, я почала молитися й шукати, і стала перед Богом. Я звернулася до Бога в молитві: Боже, мої проблеми з серцем раптом погіршилися. Я не можу зрозуміти Твого наміру. Я не знаю, як це прожити. Боже милий, я не хочу бунтувати проти Тебе. Прошу, направ мене, щоб я могла дістати науку з цього досвіду. Невдовзі я згадала цей уривок із Божих слів. «Як слід переживати початок хвороби? Потрібно постати перед Богом, помолитись і спробувати зрозуміти Його волю, а також дослідити, що саме ти зробив не так і які розбещення в собі ти ще не усунув. Розбещені характери не можна усунути без болю. Люди мусять гартуватися болем; тільки тоді вони перестануть бути розпусними та почнуть постійно жити перед Богом. Коли люди стикаються зі стражданням, вони завжди моляться. Вони вже не думають про їжу, одяг, задоволення; у душі вони завжди моляться та перевіряють, чи не зробили вони за цей час чогось поганого. Здебільшого, коли тебе переслідує тяжка недуга чи якась незвична хвороба, що завдає тобі великого болю, це відбувається не випадково; хворий ти чи здоровий, за всім цим стоїть Божа воля» (Слово, т. 3. Бесіди Христа останніх днів. У вірі в Бога вкрай важливим є здобуття істини). Я поміркувала над словами Бога й краще зрозуміла Його намір. Бог не використовував цю хворобу, щоб забрати в мене життя, чи щоб змусити мене страждати без жодної причини. Він використовував її, щоб викрити мій розбещений характер, навчити мене науці. Так Бог спасав мене. Не можна неправильно розуміти чи звинувачувати Бога. Я мусила проаналізувати себе.

Зрозуміти мій стан тоді мені допомогли декілька уривків із Божих слів. «Так багато вірять у Мене тільки для того, щоб Я їх зцілив. Так багато вірять у Мене тільки для того, щоб Я Своїми силами вигнав із їхніх тіл нечистих духів, і так багато вірять у Мене, просто щоб отримати від Мене мир і радість. Так багато вірять у Мене тільки для того, щоб вимагати від Мене більших матеріальних багатств. Так багато вірять у Мене лише для того, щоб провести це життя в мирі та бути живими-здоровими в прийдешньому світі. Так багато вірять у Мене, щоб уникнути пекельних страждань і отримати небесні благословення. Так багато вірять у Мене тільки задля тимчасової розради, та не прагнуть нічого здобути в прийдешньому світі. Коли Я обрушив на людей Свою лють і забрав у них усю радість і мир, що вони колись мали, люди почали сумніватися. Коли Я дав людям пекельні страждання й забрав назад небесні благословення, сором людини обернувся на злість. Коли люди просили Мене зцілити їх, Я на них не зважав і відчував до них огиду; люди пішли від Мене, щоб натомість шукати шлях лихого знахарства та чаклунства. Коли Я забрав усе, чого люди від Мене раніше вимагали, усі вони зникли без сліду. Тож Я кажу, що люди в Мене вірять, бо Я даю забагато благодаті, і можна аж надто багато здобути» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Що ти знаєш про віру?). «Стосунки людини з Богом – це сама лише гола корисливість. Це стосунки між одержувачем та надавачем благословень. Говорячи просто, це схоже на стосунки між працівником та роботодавцем. Працівник працює лише для того, щоб отримати винагороду від роботодавця. У таких стосунках немає почуття, тут є тільки угода. Немає ні любові, ні її прийняття, лише благодіяння та милосердя. Немає розуміння, лише пригнічене обурення та обман. Немає близькості, лише нездоланна прірва» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Додаток 3. Людина може спастися тільки за умов Божого управління). «Я завжди вимагав від людини дотримання суворих стандартів. Якщо твоя вірність базується на умовах та намірах, то Я б краще залишався без твоєї так званої вірності, бо Я ненавиджу тих, хто обманює Мене своїми намірами та ставить Мені умови. Я бажаю тільки, щоб людина була абсолютно відданою Мені та робила все заради – і для доведення – одного слова: віра» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Чи ти справді віриш у Бога?). Слова Божого суду ніби гострим ножем пронизали моє серце. Мені було так соромно. І я отямилася. Я проаналізувала себе. Чого я хотіла всі ці роки віри? Я думала про те, як усі ці роки допомагала своїм братам і сестрам, коли це було потрібно, виконувала будь-які обов’язки, необхідні церкві, і робила все, що могла. Навіть коли мене ув’язнила й катувала КПК, я не зрадила Бога. Я думала, що за цей час зробила багато хороших справ. Але одкровення Божих слів і викриття фактів показали мені, що я робила все це не для того, щоб підкоритися Богу й догодити Йому, а лише для того, щоб отримати Його благодать і благословення, щоб зберегти своє тіло здоровим і дістатися місця призначення. Тож коли я захворіла вперше, я думала, що, оскільки я так багато зробила для Бога, він точно не дозволить мені померти, тому я не звинувачувала Бога. А коли мені знову стало гірше, і я навіть не могла подбати про себе, коли мені важко давалися страждання й думка про смерть, я збагнула, що мої шанси отримати благословення Царства Небесного були мізерними, і пошкодувала, що повністю присвячувала себе Богу. Я навіть використала всі жертви, на які йшла в минулому, щоб спробувати порозумітися з Богом і сперечатися з ним. Я намагалася домовитися з Богом, обманюючи та використовуючи Його. Це й близько не означає справді повністю присвятити себе Йому. Потім я проаналізувала, чому раніше була такою нерозсудливою. Як і викрили Божі слова, я мала помилковий погляд, думаючи, що оскільки я повністю присвятила себе Богу, я мала бути благословенною за це, отримати гарне місце призначення й здорове тіло. Як-от у мирському світі: там вважається справедливим отримувати ту суму грошей, яку ти заробляєш, залежно від того, як важко ти працюєш. Я думала, що можу використати свої страждання, щоб обміняти їх на хороше місце призначення від Бога, і тому засмутилася, коли не отримала цього. Це було дуже нерозумно. Бог святий і праведний. Він хоче, щоб ми віддавали щиро. Але зі своїми підлими мотивами я намагалася укладати угоди. Я обманювала Бога й чинила Йому опір. Якби я скоро не покаялася, Бог точно вигнав би мене.

Спершу я помолилася Богу й прочитала Божі слова, щоб виявити корінь проблеми. Пізніше я прочитала ці слова Бога. Всемогутній Бог говорить: «Усі розбещені люди живуть для себе. Кожен сам за себе й горе невдахам – такий підсумок людської природи. Люди вірять у Бога заради самих себе; коли вони залишають все та повністю присвячують себе Богу, це робиться для того, щоб отримати благословення, а коли вони вірні Йому, це робиться для того, щоб здобути винагороду. Загалом, усе це робиться з метою отримати благословення, винагороду й увійти в царство небесне. У суспільстві люди працюють для власної вигоди, а в домі Божому вони виконують свій обов’язок, щоб отримати благословення. Саме заради отримання благословень люди залишають усе й можуть витримати багато страждань: немає кращого доказу сатанинської природи людини» (Слово, т. 3. Бесіди Христа останніх днів. Частина третя). «Що таке сатанинська отрута? Як її можна пояснити? Наприклад, якщо ти запитаєш: “Як людям слід жити? Заради чого людям варто жити?”, люди дадуть відповідь: “Кожен сам за себе, а невдах під три чорти”. Ця єдина фраза виражає сам корінь проблеми. Філософія та логіка сатани стали життям людей. Чого б не прагнули люди, вони роблять це для себе – і тому вони живуть тільки для себе. “Кожен сам за себе, а невдах під три чорти” – така життєва філософія людини, яка також уособлює людську природу. Ці слова вже стали природою розбещеного людства, і вони є справжнім портретом сатанинської природи розбещеного людства. Ця сатанинська природа вже стала підґрунтям для існування розбещеного людства. Протягом декількох тисяч років розбещене людство живе цією отрутою сатани, аж до сьогоднішнього дня» (Слово, т. 3. Бесіди Христа останніх днів. Як іти шляхом Петра). Божі слова розкрили справжню сутність моєї природи. Причина, чому я торгувалася, обманювала й використовувала Бога, була в тому, що я була глибоко зіпсована сатаною. Усі мої думки були під впливом отрути сатани. Я жила згідно з сатанинськими принципами, як-от «Кожен сам за себе, а невдах під три чорти». Я діяла, виходячи з власних інтересів, присвячувала себе Богу, лише аби могти домовитися з Ним. Я хотіла отримати дещо від Бога, обмінюючи свою роботу на Його благословення. Сатанинська отрута змусила мене прагнути власної вигоди. Та я й сама була егоїстична та ница. Не отримавши благословень і вигоди, я звинувачувала в цьому Бога. У мене справді не було людської сутності. Але коли Бог втілився вперше, Він пішов на розп’яття, аби відкупити та спасти людство. У Своєму другому втіленні Він прийшов до Китаю, щоб виконати роботу, Його переслідувала КПК та засудив релігійний світ. Бог виніс такі страждання та приниження, але все одно висловлював істину, щоб полити нас усіх. Бог ніколи нічого в нас не просив, але Він тихо працював заради людства. А я не відплатила за Божу любов. Я лиш вимагала, щоб Він дав мені більше всього, як-от Його благословень, звинувачуючи Бога, коли не отримувала їх. Де ж була моя совість? Я б ні за що не заслужила увійти до Божого Царства. Збагнувши це, я справді зненавиділа себе, але також відчула вдячність до Бога. Якби я ніколи не була прикута до ліжка й не хворіла, ніколи не відчувала страху смерті, я б ніколи не проаналізувала себе. Я б і далі йшла тим самим хибним шляхом. Бог покинув би мене, і я навіть не знала б чому. Я була така зворушена, тому молилася Богу: «Боже милий! Я бачу, що Ти зараз робиш, що ця хвороба є частиною Твоєї любові. Я скорюся Тобі. Тільки через цей суд, кару та рафінування я можу побачити свої неналежні мотиви як вірянки й почати змінювати свій розбещений характер. Тепер я готова змінити всі свої помилкові уявлення й виконувати свій обов’язок як Боже створіння».

Пізніше я прочитала наступні Божі слова: «Немає жодного зв’язку між обов’язком людини й тим, благословенна вона чи проклята. Обов’язок – це те, що людина повинна виконувати; це її послане небом покликання, і воно не повинно залежати від винагороди, умов або причин. Тільки в такому разі вона виконує свій обов’язок. Бути благословенним – це коли людина стає досконалою і насолоджується Божими благословеннями після того, як пережила суд. Бути проклятим – це коли характер людини не змінюється після того, як вона пережила кару й суд, це коли вона не відчуває на власному досвіді, що її вдосконалюють, а отримує покарання. Але незалежно від того, благословенні вони чи прокляті, створені істоти повинні виконувати свій обов’язок, роблячи те, що вони повинні робити, і роблячи те, на що вони здатні; це – найменше, що має робити людина, людина, яка шукає Бога. Тобі не слід виконувати свій обов’язок тільки для того, щоб отримати благословення, і тобі не варто відмовлятися діяти через страх бути проклятим. Дозвольте Мені сказати вам одне: виконання людиною свого обов’язку – це те, що вона повинна робити, і якщо вона не здатна виконати свій обов’язок, то це її бунтарство» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Різниця між служінням утіленого Бога й обов’язком людини). Тепер я розумію – я створена істота. Віддавати Богу й повністю присвячувати себе Йому – це не лише правильно й належно. Це мій обов’язок. Мені не годиться вимагати щось від Бога. Керуючись своїми мерзенними мотивами, я просто хотіла благословень і хорошого місця призначення за всю свою роботу. Це було нерозумно. Бог дав мені життя. І навіть якщо я хворію або не маю місця призначення, я все одно маю йти за Богом, повністю присвячувати себе Йому у своїх обов’язках, як дитина поважає своїх батьків, хоч батьки її карають, хоч вони не дають їй те, що та хоче. Це моя відповідальність. Хоча я ще не повністю одужала й досі почувалася досить жахливо, я більше не винила Бога. Я вирішила, що хай мені стане краще чи ні, я підкорюся Божим розпорядженням.

Раніше я судила про те, що вважається добрим вчинком і що заслужить Божої похвали, на основі власної уяви. Але це не Божа воля. Лише знайшовши мірило суду в Божих словах, я зрозуміла, що таке добра справа. Божі слова кажуть: «За яким стандартом дії та поведінка людини оцінюються як добрі чи злі? За тим, чи має вона у своїх думках, виливах і діях свідчення про те, що вона практикує істину й утілює реальність істини в життя. Якщо ти не маєш цієї реальності або не живеш нею, то, без сумніву, ти лиходій. Як Бог розглядає лиходіїв? Для Бога твої думки й зовнішні дії не свідчать про Нього, вони не принижують і не перемагають сатану; натомість вони ганьблять Бога й вкриті плямами безчестя, яке ти Йому приніс. Ти не свідчиш про Бога, не присвячуєш себе повністю Богові й не виконуєш свої зобов’язання й обов’язки перед Богом; натомість ти працюєш заради самого себе. Що значить “заради самого себе”? Якщо бути точним, це означає заради сатани. Тому, врешті-решт, Бог скаже: “Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!”. В очах Бога твої дії не розглядаються як добрі вчинки, вони вважаються злом. Вони не тільки не зможуть здобути Боже схвалення – вони будуть засуджені. Чого сподівається здобути людина від такої віри в Бога? Чи не зійшла б така віра врешті-решт нанівець?» (Слово, т. 3. Бесіди Христа останніх днів. Свободу та визволення можна здобути, лише відкинувши свій розбещений характер). «Оскільки ти впевнений, що цей шлях істинний, ти маєш іти ним до кінця; ти маєш зберігати свою відданість Богові. Оскільки ти побачив, що Сам Бог прийшов на землю, щоб удосконалити тебе, ти повинен повністю віддати Йому своє серце. Якщо ти все ще можеш слідувати за Ним, що б Він не робив, навіть якщо в самому кінці Він визначає несприятливий для тебе результат, це і є збереженням твоєї чистоти перед Богом. Принести в жертву Богу святе духовне тіло й непорочну цноту означає зберегти щире серце перед Богом. Для людини щирість – це чистота, а вміння бути щирим перед Богом – це збереження чистоти» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ти повинен зберегти відданість Богу). Завдяки Божим словам я нарешті зрозуміла. Бог хоче, щоб люди були щирими, добровільно йшли на жертви заради Нього, не вимагаючи нічого натомість, практикували істину, свідчили про Бога у наших обов’язках. Ось що насправді означають «добрі справи». Раніше в мене було спотворене розуміння добрих справ. Я думала, що якщо я повністю присвячувала себе Богові, йшла на страждання й жертви, так я накопичувала добрі справи, і Бог би про них не забув. Але в період Благодаті Господь Ісус похвалив бідну вдову, яка зробила грошову пожертву. Усі думали, що вона дала лише пару монет, не так уже й багато. Але Богу байдуже, скільки ти даєш, важливі лише твої наміри. Я ж не раз віддавала те, що бідна вдова віддала Богу, то чому Він мене не похвалив? Бог не гидував тим, що я віддавала, Йому були огидні мої мотиви та моя хитрість. Я не була щирою. Я віддавала не з чистими помислами, а чекала чогось у відповідь. Що б я не віддала в такий спосіб, це ніколи не було б доброю справою. Зрозумівши Божу волю, я звернулася до Нього в молитві. Я сказала: неважливо, чи я одужаю, чи матиму гарне місце призначення, я щиро відплачу за Божу любов і повністю присвячу себе Йому. Пізніше я не одужала ні від грижі міжхребцевого диска, ні від хвороби серця. Але мене більше не стримувало бажання отримати благословення. Я регулярно читала Божі слова й продовжувала ходити на зібрання та виконувати свій обов’язок.

Це правда, мені дуже пощастило прийняти роботу Бога в останні дні й мати можливість почути голос Божий. Бог зробив виняток, коли підніс мене. Завдяки суду Божих слів я побачила, як сатана зіпсував мене, яка я була погана. Але тепер я здобула певну розсудливість і послух перед Богом. Тепер, коли я так змінилася, навіть якщо я помру, моє життя не буде даремним. Коли я відпустила свої бажання й хвороба більше не стримувала мене, я почувалася більш приземленою. І хоча я не зверталася за лікуванням, поволі я почала одужувати. Тепер я вже можу сидіти, писати статті, які свідчать про Бога. І я можу подбати про себе. Я дякую Богу всім серцем за те, що Він використав хворобу, щоб навчити мене, дозволивши мені побачити Його спасіння й любов до мене. Є такий уривок Божих слів, «У своїй вірі в Бога люди прагнуть отримати благословення на майбутнє; у цьому полягає їхня мета в їхній вірі. У всіх людей є цей намір і надія, але розбещеність у їхній природі повинна бути усунена шляхом випробувань. У яких би аспектах ти не був неочищений і не виявляв зіпсованості, це – ті аспекти, в яких ти повинен бути рафінований – таким є Божий устрій. Бог створює для тебе середовище, змушуючи тебе рафінуватися у ньому, щоб ти міг пізнати свою власну зіпсованість. Зрештою, ти досягаєш точки, у якій ти волів би радше померти й відмовитися від своїх планів і бажань і підкоритися Божому повновладдю й устрою. Тому, якщо у людей не буде декількох років рафінування, якщо вони не перенесуть певну кількість страждань, вони не зможуть позбутися від рабства розбещення плоті у своїх думках і у своїх серцях. У яких би аспектах люди не були й досі схильні до рабства сатани, і в яких би аспектах у них не були свої власні бажання й вимоги, це ті аспекти, в яких вони мусять страждати. Тільки через страждання можна винести уроки, що означає здатність здобути істину й зрозуміти Божу волю» (Слово, т. 3. Бесіди Христа останніх днів. Частина третя).