Мій складний шлях до гармонійної співпраці

29 Грудня, 2022

Сіньчен (Китай)

У липні 2020 року мене обрали лідеркою церкви і призначили відповідальною за церковну роботу разом із сестрою Чень Ши. Коли я тільки взялася за виконання того обов’язку, я ще не до кінця розуміла численні принципи і зверталася до неї, коли в мене виникали питання. Я радо приймала всі поради, які вона мені давала. За деякий час я почала досягати у своєму обов’язку певних результатів, і мені здалося, що я вже достатньо компетентна, щоб працювати самостійно. Після цього щоразу, коли я розподіляла роботу, я робила це сама, не звертаючись до Чень Ши. Навіть у тих випадках, коли нам слід було ухвалити рішення разом, я робила це самостійно. Бачачи, що я не дотримуюся принципів, Чень Ши часто нагадувала мені припинити приймати самовільні рішення. Деколи вона говорила це навіть у присутності дияконів. Мені здавалося, що вона затаїла на мене злобу, – вона не зважала на мою гідність і ганьбила мене. Тому я трохи опиралася їй. Часто, коли ми обговорювали роботу, вона відкидала більшість моїх ідей, а я бунтувала й думала: «Ми обидві відповідаємо за церковну роботу, то чому останнє слово завжди за тобою, а не за мною? Ти завжди відкидаєш мої ідеї, хіба це не створює враження, що ти краща за мене? Чи не подумають брати й сестри, що я – погана лідерка? Як я тепер подивлюся їм в очі?» Я стала упереджено ставитися до Чень Ши. А потім, коли ми обговорювали роботу, щоразу, коли вона відкидала мої ідеї, я просто замовкала. Хоча іноді я визнавала, що вона має рацію, сама думка про те, щоб пом’якшитися до неї, була мені неприємна. Із плином часу я дедалі більш упереджено ставилася до Чень Ши. Я не хотіла з нею розмовляти, а обговорювати роботу й поготів. Я обмежувала її, а сама почувалася скутою й пригніченою.

У січні 2021 року через проблеми зі здоров’ям, тривалу відсутність співпраці між нами, а також відчуваючи обмеження з мого боку, Чень Ши впала в негативний стан, з якого вона так ніколи й не вийшла, і врешті-решт звільнилася. У жовтні церква проводила вибори, щоб заповнити вільну посаду лідера. Вища лідерка заговорила про Чень Ши і запитала про її ситуацію. Сестра Ван Чжисінь розповіла: «Її стан нещодавно неабияк покращився, і вона бере на себе більше зобов’язань». Через це я трохи захвилювалася: «Здається, вона високо цінує Чень Ши! Почувши це, лідерка подумає, що Чень Ши підходить на цю посаду. Якщо її оберуть, то чи це не означатиме, що ми знову працюватимемо разом?» Коли я пригадала нашу попередню співпрацю, я трохи перелякалася. Я подумала: «Раніше, коли в нас різнилися думки щодо підходу до роботи, більшість колег ставали на сторону Чень Ши, ніхто не прислухався до мене. Чень Ши – дуже справедлива людина. Якщо вона помічала, що я не дотримуюся принципів, вона мені докоряла й часто ганьбила мене. Працювати з нею було жахливо. Відколи вона звільнилася, усі колеги дослухалися до моїх порад. Якщо вона повернеться, чи колеги знову слухатимуть її, як колись? Якщо вона продовжуватиме критикувати мене, то чи не зруйнує це той образ, який я вибудувала собі в очах братів і сестер?» Коли я це зрозуміла, то зовсім не хотіла працювати із Чень Ши. Я подумала: «Так тривати не може, я повинна розповісти всім про її зіпсованість, бо якщо її оберуть, буде несолодко». Тож я описала всю її погану поведінку, у тому числі те, як її турбував тільки статус, а не навантаження в обов’язках. Хвилюючись, що я недостатньо детально розповідала, я навела кілька прикладів, що доводили мою позицію. Лідерка побачила, що я несправедливо ставилася до Чень Ши, а тому поспілкувалася зі мною про принцип справедливого ставлення до інших. Але мене було не спинити. Через кілька днів офіційно розпочалися вибори, і сестра Лі Мін запитала мене про ситуацію з Чень Ши. Я подумала: «Вона не близька з Чень Ши, не дуже добре її знає, я мушу їй пояснити, що Чень Ши не здатна бути лідеркою, щоб вона не стала за неї голосувати». Тому я розповіла їй усе про погану поведінку Чень Ши, зокрема, що вона не справляється зі своїми обов’язками. Але в ту мить мене відштовхнула інша сестра й сказала: «Чень Ши тоді не справлялася з обов’язками, бо вона була в поганому стані. Нещодавно їй стало краще, і тепер вона несе тягар своїх обов’язків. Крім того, вона бере участь у житті церкви й допомагає нам із незрозумілими питаннями в наших обов’язках». Коли я це почула, я стривожилася: «Чому ти так вихваляєш Чень Ши? Чи ти вже за неї проголосувала? Тепер і Лі Мін проголосує за неї, почувши твою розповідь? Якщо її справді оберуть, ми знову працюватимемо разом. І тоді я не лише не зможу відзначитися, вона ще й постійно виправлятиме мене. Краще, щоб лідером обрали когось нового. Тоді, оскільки я вже якийсь час була лідеркою та розумію багато принципів, ця людина в більшості випадків погоджуватиметься з моєю думкою, і навіть якщо я зроблю щось неправильно, не зрозуміє цього й не стане безпосередньо критикувати мене, а мій статус не похитнеться». Чим більше я про це думала, тим більше переконувалася, що не можу дозволити, щоб Чень Ши обрали. Я негайно заявила, що Чень Ши не має багато життєвого досвіду, а покладається тільки на знання вчень. Коли я так сказала, то побачила, що Лі Мін закивала головою, і мені відлягло від серця – я подумала, що Лі Мін не стане голосувати за сестру Чень Ши. Чень Ши і ще одна сестра набрали однакову кількість голосів. Я ще більше захвилювалася, що Чень Ши оберуть, і вона знову працюватиме зі мною.

Через певний час наша лідерка запитала мене: «З огляду на рівень Чень Ши, вона цілком здатна бути лідеркою. Якщо її оберуть, що ти відчуватимеш?» Це питання змусило мене захвилюватися, що вони справді оберуть Чень Ши, тому я поспіхом заявила: «Чень Ши не має достатньо життєвого досвіду й вона має дуже зіпсований характер…» Лідерка побачила, як я опираюся Чень Ши, і знову вивела мене на чисту воду: «Ти помічаєш тільки слабкості людей і ніколи не звертаєш увагу на їхні сильні сторони, тому ти ніколи не зможеш успішно співпрацювати з кимось. Ти до краю пихата…» Слова «Ти ніколи не зможеш успішно співпрацювати з кимось» сильно мене вразили. Мені здалося, що лідерка розкрила всі мої наміри, і тепер думає про мене погано. Братам і сестрам, а також лідерам подобалася Чень Ши, то як я зможу продовжувати виконувати свої обов’язки? Я жахливо почувалася і більше не хотіла бути лідеркою. Я подумала: «Якщо Чень Ши така хороша, то вже оберіть її». Я відповіла лідерці: «Я не маю доброї людської сутності й не вмію ні з ким співпрацювати. Мені здається, що я більше не можу виконувати ці обов’язки. Думаю, вам треба обрати іншого лідера на моє місце». Лідерка поспілкувалася зі мною, сказавши: «Я не для того кажу, що ти до краю пихата, щоб обмежити тебе, а щоб примусити тебе шукати істину й виправити свій розбещений характер…» Почувши це, я усвідомила, що виливала свій гнів на свої обов’язки й діяла проти Бога. Мені стало соромно й незручно. Але варто мені було я подумати про роботу із Чень Ши, я знову заводилася. Я не хотіла розбиратися з цією ситуацією, тому виправдалася тим, що маю іншу роботу, і пішла. Я почувалася дуже пригніченою, я усвідомила, що бунтую проти Бога і що Він закрив від мене Своє обличчя. Я уникала ситуації, яку для мене приготував Бог. Якщо я не зміню стан справ, то Бог однозначно зневажатиме мене, і я втрачу роботу Святого Духа. Я була трохи налякана, а тому звернулася до Бога в молитві: «Боже, мені слід винести урок із ситуації, які Ти для мене сьогодні приготував. Буде неправильно уникати чи противитися їй, але я не знаю, як проаналізувати й пізнати себе. Скеруй мене, щоб я могла зрозуміти Твої наміри й в ході цього засвоїла цей урок». Після молитви я трохи заспокоїлася.

Наступного дня оголосили результати виборів: Чень Ши обрали лідеркою, але ця новина не дуже мене засмутила. Я розмірковувала: я завжди критикувала Чень Ши за зіпсованість і неспроможність, але ніколи не згадувала її сильні сторони й таланти. Хіба я не відсторонювала її? Тому я відкрила уривки Божого слова, що говорять про антихристів, які придушують і відсторонюють незгодних. Один уривок справив на мене особливе враження. Всемогутній Бог говорить: «Як антихристи відторгають тих, хто шукає істину, і нападають на них? Вони часто вдаються до методів, які інші вважають розумними та правильними, і навіть використовують дискусії про істину для отримання важелів впливу, щоб нападати на інших людей, засуджувати й обманювати їх. Наприклад, якщо антихрист вважає, що його партнери шукають істину та можуть загрожувати його статусу, він говоритиме про високі вчення й духовні теорії, щоб обдурити людей і змусити їх бути про нього високої думки. Так він може принижувати та пригноблювати своїх партнерів і співробітників, давати людям зрозуміти, що “хоча партнери нашого керівника й шукають істину, але вони не рівні йому за достоїнством і здібностями. Проповіді нашого керівника лідера піднесені, і ніхто не може з ним зрівнятися”. Для антихриста чути такі коментарі надзвичайно приємно. Він дивиться на своїх партнерів і думає: “Хіба ти не той, хто шукає істину? Хіба ти не маєш певних реалій істини? Чому ж ти не можеш пояснити це зрозуміло? Якщо ти на це здатен, виходь на сцену й говори. Тепер ти вкрай принижений. Тобі бракує здібностей, але ти смієш зі мною змагатися?” Ось що думає антихрист. Яка ціль антихриста? Він хоче придумати, як пригноблювати інших людей, принижувати їх і ставити себе вище за них. Саме так антихрист ставиться до всіх, хто шукає істину чи працює з ним. … На додаток до цих лихих вчинків антихристи роблять щось іще підліше, а саме: постійно намагаються придумати, як отримати важелі впливу на тих, хто шукає істину. Наприклад, якщо певна людина вчинила блуд або якийсь інший переступ, то антихристи хапаються за це як за можливість для нападу на неї та шукають нагоди образити, викрити, оббрехати, наклеїти ярлики, щоб відбити в людини ентузіазм до виконання своїх обов’язків і змусити її почуватися негативно. Антихристи також змушують обраних Богом людей дискримінувати таку людину, цуратися та зрікатися її, так що ті, хто шукає істину, опиняються в ізоляції. Зрештою, коли всі ті, хто шукає істину, відчувають негатив і слабкість, перестають активно виконувати свої обов’язки та не бажають ходити на зібрання, антихристи досягають своєї мети. Коли ті, хто шукає істину, більше не становлять загрози їхньому статусу та владі й ніхто вже не наважується скаржитися на антихристів або викривати їх, антихристи можуть почуватися спокійно. … Загалом, виходячи з цих проявів антихристів, можна зробити висновок, що вони не виконують обов’язків керівництва, бо не ведуть людей, щоб ті їли й пили Божі слова та спілкувалися про істину, і не забезпечують людям життя, даючи їм змогу набути істину. Натомість вони порушують церковне життя й заважають йому, руйнують і знищують роботу церкви, перешкоджають людям на шляху пошуку істини та здобуття спасіння. Вони хочуть звести обраних Богом людей на манівці та змусити їх утратити шанс на обдарування спасінням. Це кінцева гріховна мета, якої хочуть досягти антихристи, порушуючи роботу Божого дому й заважаючи їй» («Слово», т. 4. «Викриття антихристів», «Пункт 3. Вони відторгають тих, хто шукає істину, і нападають на них»). Цей уривок Божих слів дуже на мене вплинув. Бог викриває, як антихристи придушують і відсторонюють інших, принижують тих, хто шукає істину, та прискіпуються до них, щоб утвердитися у своєму статусі. Хіба не так само я поводилася із Чень Ши? Під час виборів, коли я побачила, як добре всі відгукувалися про неї, я пригадала час, коли ми працювали разом, як усі інші дослухалися до її порад і вона отримувала всю увагу. Вона також часто звертала увагу на мої помилки, від чого я почувалася приниженою. Я хвилювалася, що якщо її оберуть, брати й сестри дослухатимуться тільки до неї та захоплюватимуться нею, а на мої поради ніхто не звертатиме уваги. Тому я запанікувала й почала активно заперечувати її здатності, а ще перебільшила її попередні вияви зіпсованості. Я говорила, що вона не має багато життєвого досвіду, що вона не шукає істину, намагалася обманути всіх, щоб вони упереджено до неї поставилися й не голосували за неї. Коли лідерка помітила мою проблему й розкритикувала мене за те, що я несправедливо ставлюся до людей, я побачила, що не отримала того, що хотіла, почала мислити нерозумно й захотіла відмовитися від свого обов’язку. Усе, що я говорила, було сповнене підступних і корисливих мотивів. Я робила це все для того, що захистити свою репутацію й статус. Хіба це відрізнялося від тих антихристів, що нападали на шукачів істини, щоб утвердитися у своєму статусі? Церковна робота відчайдушно потребувала талантів, і хоча Чень Ши виявляла ознаки розбещеності й мала свої недоліки, у неї було відчуття справедливості й вона виконувала свої обов’язки. Вона шукала істину, коли поставала перед проблемами, вона дотримувалася істини, а тому відповідала вимогам лідера. Але я хвилювалася, що вона становитиме загрозу моєму статусу в очах інших, а тому намагалася принизити й відсторонити її, аніскілечки не переймаючись роботою церкви. Я зовсім не замислювалася про Божі наміри, я не виконувала свій обов’язок. Я перешкоджала й підривала роботу церкви, я чинила зло! Щойно я це зрозуміла, я несподівано побачила, якими огидними були мої вчинки. У минулому я завжди думала, що відсторонення й покарання людей – це дії антихристів, але тепер я побачила, що я також мала антихристський характер, що я прямувала шляхом антихриста. Якщо я не покаюся, мене викриє й вижене Бог. Дійшовши такого висновку, я була нажахана, але я також розуміла, що через розправу й викриття я зможу осмислити й покаятися, а також віднайти істину, щоб виправити свій зіпсований характер. Я насправді повинна працювати разом із Чень Ши на благо роботи церкви. Після того я відверто розповіла братам і сестрам про свою розбещеність, щоб вони проникливо поставилися до моїх попередніх заяв і справедливо поводилися із Чень Ши. Я перестала відсторонювати Чень Ши й опиратися їй, коли зустріла її, я активно питала, як її справи, обговорювала з нею роботу й працювала разом з нею. Поступово ми почали ладнати одна з одною набагато краще, а я почувалася спокійнішою. Особливо коли на одних зборах я почула, як Чень Ши дуже практично розповідала про свій недавній досвід, і подумала, як я перешкоджала їй стати лідеркою й чинила зло, і від цього ще більше каялася у своїй вині.

Надалі я продовжувала шукати істину й осмислювати джерело цієї проблеми. Я знайшла такий уривок Божих слів. «Антихристи дорожать своїм статусом і престижем набагато більше, ніж звичайні люди: це щось притаманне їхньому характеру й сутності; це не тимчасовий інтерес, не скороминущий вплив їхнього оточення – це щось у їхньому житті, у їхніх кістках, і тому це їхня сутність. Це означає, що в усьому, що робить антихрист, він у першу чергу дбає про власний статус та престиж і ні про що інше. Для антихриста статус і престиж – це його життя, його довічна мета. Що б він не робив, він завжди в першу чергу думає про таке: “Що буде з моїм статусом? А з моїм престижем? Якщо я це зроблю, чи додасть це мені престижу? Чи підвищить мій статус в очах людей?” Це перше, про що думає така людина, і це переконливий доказ того, що вона має характер і сутність антихриста; інакше вона б не замислювалася над цими проблемами. … Хоча антихристи теж вірять у Бога, вони вважають гонитву за статусом і престижем рівноцінною вірі в Бога й надають їй такої ж ваги. Тобто, йдучи шляхом віри в Бога, вони також женуться за власним статусом і престижем. Можна сказати, що у своїх серцях антихристи вважають, ніби віра в Бога та пошук істини – це гонитва за статусом і престижем; прагнення статусу та престижу – це також прагнення істини, а здобути статус і престиж значить здобути істину й життя. Коли їм здається, що вони не мають ні престижу, ні статусу, що ними ніхто не захоплюється, не шанує їх і не йде за ними, то вони дуже розчаровуються, вважають, що у вірі в Бога немає ні сенсу, ні цінності, і кажуть собі: “Невже така віра в Бога марна? Невже вона безнадійна?” У своєму серці вони часто обмірковують такі речі та гадають, як їм викроїти собі місце в Божому домі, як здобути в церкві високий авторитет, щоб люди слухали, коли вони говорять, і підтримували їх, коли вони щось роблять, і йшли за ними, куди б антихристи не пішли; щоб вони мали в церкві голос і репутацію, щоб утішалися благами та мали статус – антихристи часто замислюються над такими речами. Саме їх такі люди й прагнуть» («Слово», т. 4. «Викриття антихристів», «Пункт 9. Вони виконують свій обов’язок лише для того, щоб виділитись і задовольнити власні інтереси й амбіції; вони ніколи не зважають на інтереси Божого Дому й навіть зраджують ці інтереси в обмін на особисту славу (частина третя)»). Бог показує, наскільки сильно антихристи прагнуть репутації й статусу, а також наскільки все, що вони роблять, спрямоване на досягнення влади. Вони хочуть, щоб усі їм підкорялися, і хочуть мати місце в їхніх серцях. А насправді вони все це роблять, щоб створити власне незалежне царство, вони змагаються з Богом за віруючих і хочуть, щоб люди їм шанували. Я побачила, що мої вчинки були саме такими, як їх викрив Бог: я завжди намагалася підтримувати свій образ у чужих очах, прагнула статусу, хотіла мати вирішальне слово й бути в центрі уваги всіх. Коли з’являвся хтось талановитіший за мене, я розглядала його як загрозу своєму статусу, нападала на нього й усувала його. Саме так я поводилися з Чень Ши. Я хвилювалася, що не зможу відзначитися, якщо її оберуть лідеркою, я наголошувала на її минулій зіпсованості, щоб переконати інших не голосувати за неї. Я навіть сподівалася, що оберуть нового партнера. Таким чином, оскільки я була лідеркою набагато довше, що б я не казала та не робила, навіть якби це йшло всупереч принципам, мій новий партнер не помітив би цього й не викрив і не картав би мене. Я би була великим цабе в церкві: що б я не казала, усе б сприймалося, і я могла б робити все, що завгодно. Мої амбіції та бажання вийшли з-під контролю. Я створювала своє власне незалежне царство. Щоб захистити свій власний статус, я навіть пригнічувала й усувала інших. Чи це відрізнялося від того, як Комуністична партія Китаю нападала на незгодних із нею й відсторонювала їх? Заради збереження свого автократичного правління та з метою змусити усіх поклонялися їм і слідували за ними вони використовують свою владу, щоб придушувати й викорінювати будь-кого, хто загрожує їхньому статусу та інтересам. Я поводилася із Чень Ши так само, як Комуністична партія Китаю – зі своїми жертвами. Я не могла повірити, наскільки жахливо я поводилася заради статусу. Як лідерка церкви я повинна працювати разом із тими, хто шукає правду, щоб виконувати роботу церкви, щоб вести братів і сестер до Бога. Але все, про що я могла думати, – це репутація й статус, у моєму серці не було місця для мого обов’язку, і я не боялася Бога. Я багато років вірила в Бога, але все ж принижувала людей через упередження заради свого статусу, я Його справді розчарувала й заслужила на Його огиду!

Потім я зрозуміла, що була ще одна причина, з якої я пригнічувала й відсторонювала Чень Ши: вона постійно викривала мене й примушувала почуватися приниженою. Я знайшла такий уривок слів Божих про це відчуття: «Що ти повинен робити, якщо хочеш уникнути шляху антихристів? Ти мусиш старатися наблизитися до порядних людей, які люблять істину. Ти мусиш наблизитися до людей, які можуть дати тобі пораду, сказати правду й покритикувати тебе, коли виявлять проблему, і особливо до людей, які зможуть обітнути тебе й розправитися з тобою, коли виявлять проблему. Такі люди можуть бути тобі найкориснішими, і ти мусиш ними дорожити. Якщо ти відкидатимеш таких добрих людей і прибиратимеш їх із поля зору, то втрачатимеш Божий захист, і до тебе повільно наближатиметься нещастя. Якщо ти наблизишся до добрих людей і тих, хто розуміє істину, то матимеш мир і радість, а нещастя обходитимеш стороною. Якщо ти наближаєшся до низьких людей, до безсоромників і підлабузників, то ти в небезпеці. Тебе не тільки можуть обдурити й ошукати: тебе може будь-коли спіткати нещастя. Ти мусиш знати, хто для тебе найкорисніший. Той, хто вказує, коли ти робиш щось не так, коли звеличуєш себе, свідчиш про себе та намагаєшся обдурити інших, – це та людина, яка для тебе найкорисніша, і наближення до неї – це правильний шлях. Чи можете ви таке зробити? Якщо хтось тобі скаже щось принизливе, ти на все життя затаїш на нього образу та скажеш: “Навіщо ти мене викрив? Я не ставився до тебе погано; чому ж ти завжди створюєш мені неприємності?” Ти плекаєш у серці образу, яка створює розкіл, і ти постійно думаєш: “Будучи лідером, я маю становище та статус, щоб заборонити тобі таке говорити”. Що саме так виявляється? Так виявляється те, що ти не приймаєш істину, а провокуєш конфлікти, і це трохи нерозумно. Хіба це не занепокоєння про статус? Це ознака вкрай розбещеного характеру. Люди, які завжди надмірно стурбовані статусом, – це люди, у яких дуже сильний антихристовий характер, і якщо вони до того ж можуть чинити зло, то відразу будуть викриті. Люди, які відкидають істину й не можуть її прийняти, перебувають у великій небезпеці. Завжди боротися за статус і жадати переваг статусу – це ознака неминучої небезпеки. Якщо серцем людини завжди керує статус, то чи може вона втілювати істину в життя й діяти за принципом? Якщо хтось не може втілювати істину в життя, а постійно робить усяке, аби здобути славу та статус, і постійно використовує свою владу у власних цілях, то хіба не очевидно, що це антихрист, який показує своє справжнє обличчя?» («Слово», т. 4. «Викриття антихристів», «Пункт 4. Вони звеличують себе та свідчать про себе»). Прочитавши цей уривок, я зрозуміла, що брати й сестри викривали й виправляли мене не для того, щоб посміятися з мене, принизити чи поставити в незручне становище, а щоб допомогти мені пізнати себе. Це було корисно для мого життя, щоб я не збочила з правильного шляху. Я пригадала, як минулого року, коли ми працювали разом із Чень Ши, вона викрила мене одразу, як тільки помітила, що я поводилася украй пихато й свавільно. Вона підтримувала мене з любов’ю. Мати поруч таку людину, яка наглядала за мною, було корисно на початку мого входження в життя. Але в той час я не думала, що це йде від Бога, і неправильно тлумачила добрі наміри Чень Ши. Мені здавалося, що вона принижує мене, безпосередньо викриваючи й виправляючи мене, а тому я почала упереджено до неї ставитися й відсторонювати її. Це все були вияви мого антихристського характеру. Божі слова вказали мені на шлях до практики. Мені треба проводити більше часу з чесними, відвертими людьми, які прагнуть істини, а коли я роблю щось неправильно чи не дотримуюся принципів, мені слід не зважати на статус і репутацію, а дослухатися до їхньої думки. Це допоможе мені утриматися від зла. Я думала про те, що хоч я й була лідеркою церкви, та було ще стільки питань, яких я не усвідомлювала. Оскільки нами керує наш зіпсований характер, ми неодмінно створюватимемо перешкоди й перебої у виконанні наших обов’язків. І лише гармонійно працюючи з іншими й допомагаючи та підтримуючи інших, ми можемо добре виконувати свої обов’язки й церковну роботу. Щойно я зрозуміла Божу волю, я відкрила своє серце Чень Ши й вибачилася перед нею, розповіла їй усе про те, як я на неї нападала й стримувала її. Почувши все це, вона не стала думати про мене гірше, не зненавиділа мене, як я очікувала, а просто поспілкувалася зі мною про власний досвід, щоб допомогти. Відкрившись одна одній і поспілкувавшись, ми змогли відкинути наші упередження.

Пізніше був випадок, коли я занедбала певні загальні питання, бо була зайнята іншими проєктами, і тільки через два місяці згадала, що треба провести збори з людьми, які займалися загальними питаннями. Сестра Ян Яньї, яка відповідала за загальні питання, не посоромилася розкритикувати мене: «Ти два місяці не проводила з нами збори, не вирішувала питання, які стосувалися наших обов’язків, і відповідно це негативно повпливало на наші життя. Божі слова кажуть, що лідери й працівники, які призначають роботу, а потім не керують нею, – несправжні лідери». Коли я почула ці слова з вуст сестри, я розгубилася: «Я питала про твій стан у ці два місяці, але не так часто. Крім того, я була зайнята іншою роботою. Ти не можеш називати мене несправжньою лідеркою через це! Як по-твоєму мені далі перевіряти твою роботу, якщо ти так зі мною розмовлятимеш? Якщо ти знову помітиш, що я роблю щось неправильно, і повідомиш вищому керівництву, що я – несправжня лідерка, хіба я не втрачу свій статус? Так бути не може, я не можу дозволити тобі наглядати за роботою в майбутньому». Але тоді я згадала, як нападала на Чень Ши й відсторонювала її в попередні місяці, і от тепер знову не хочу дозволити Яньї наглядати за роботою через те, що вона висловила свою думку. Хіба я й далі не нападала та не відсторонювала тих, хто мав інші погляди? І тоді я пригадала уривок з Божих слів. «Ти мусиш наблизитися до людей, які можуть сказати тобі правду. Якщо ти матимеш поруч таку людину, це дасть тобі дуже багато переваг, особливо з огляду на тих, хто, дізнавшись, що в тебе є проблема, посміє тебе критикувати й викривати. Якщо ти матимеш поруч таку добру людину, це може не дати тобі збитися зі шляху. Якщо ця людина виявить, що ти в чомусь переступив принципи істини, то покритикує тебе, як потрібно, і викриє, як потрібно, незалежно від твого статусу. Така людина – порядна, з почуттям справедливості. Як би вона тебе не викривала й не критикувала, усе це може тобі допомогти; усе це для тебе – нагляд і наставляння. Ти мусиш наблизитися до такої людини. Якщо поруч буде така людина, з її допомогою тобі буде набагато безпечніше. Це захист, даний Богом» («Слово», т. 4. «Викриття антихристів», «Пункт 4. Вони звеличують себе та свідчать про себе»). Пригадавши Божі слова, я потрохи заспокоїлася. Яньї говорила різко, але правду. У той час я справді не цікавилася станом справ і не вирішувала її питань. І це дійсно несприятливо вплинуло на її життя. Як лідерка церкви я мала обов’язок слідкувати за подіями в житті людей і вирішувати їхні питання – я не могла відкинути цього обов’язку, якою б зайнятою не була. Я не цікавилася Яньї, а коли вона подала мені кілька пропозицій, я захотіла помститися їй, бо думала, що мене принизили. Я поводилися токсично! Коли Яньї мала справу зі мною, вона наглядала за моєю роботою і практикувала істину. Якби я напала і помстилася їй, я б діяла проти істини й чинила б зло! Усвідомивши це, я звернулася до Бога в молитві: «Великий Боже, я знаю, що маю злу природу. Щоб зберегти свою гідність і захистити репутацію, я хотіла напасти на Яньї й помститися їй. Це називається покаранням людей. Боже, я більше не хочу діяти за покликом свого зіпсованого характеру. Я готова практикувати істину й прийняти пропозиції Яньї». Після молитви я почувалася винною, що так поводилася з Яньї й хотіла вибачитися, але була здивована, що Яньї вибачилася перша, зазначивши, що виявила непоштивість і говорила за покликом свого зіпсованого характеру. Я також вибачилася перед Яньї і сказала: «Ти права. Я справді не займалася практичною роботою і тепер мушу задуматися про це». Я зрозуміла, що викриття й допомога з боку братів і сестер були потрібні мені, щоб зрозуміти, що я не займалася практичною роботою. Це було від Бога, і так Бог захищав мене. Хвала Йому!

Завдяки цьому досвіду я зрозуміла, як сильно мене розбестив сатана, і що я була надто жадібною до репутації та статусу. Щоб зберегти гідність і статус, я навіть пригнічувала й відсторонювала людей. Це було дуже ницо й зло. Я також зрозуміла, що яка б ситуація нам не траплялася, мусимо зосередитися на осмисленні й пізнанні себе, на пошуках істини, щоб виправити свій зіпсований характер. Тільки тоді ми можемо уникати зла й не опиратися Богові. Хвала Богові!

Якщо Бог допоміг вам у вашому житті, натисніть кнопку, щоб приєднатися до нашої групи. Давайте вивчати слова Бога, щоб наблизитися до Нього.

Супутній контент

Роздуми «доброго лідера»

З самого дитинства батьки вчили мене дружити з людьми, бути дружньою і чуйною людиною. Якщо оточуючі мали проблеми чи недоліки, я не могла...

Випробування складними умовами

Джуніор (Африка) З малих років я завжди перебував під впливом суспільства. Мені подобалося погоджуватися з іншими людьми в усьому, що я...

Зв’язок із нами в Messenger