Су Ян (Китай)

Коли я була маленькою, я не могла ходити через сильний біль у ногах, тому моя мати привела мене до Господа. На мій подив, мої ноги дивом одужали всього через місяць. Щоб відплатити за любов Господа, у 1998 році я покинула школу й з ентузіазмом повністю присвятила себе Господу. Незабаром після цього церква вирішила, що я гідний кандидат для навчання, та пресвітер Цюй почав брати мене з собою в різні церкви, де він проповідував. Пастирі та пресвітери часто казали, що день Господній прийде незабаром, і що ми маємо бути схожими на мудрих дів, які підготували олію для світильників і чекали на пришестя Господа. Вони також казали: «У Біблії йдеться: “Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним” (Об’явлення 1:7). В останні дні Господь знову прийде у великій славі на гряді хмар і захопить нас на небо, щоб ми були з Ним. Ми увійдемо в Царство Небесне й будемо вічно насолоджуватися благословеннями. Невіруючі будуть ридати й скреготіти зубами, занурившись у лиха». Слухаючи барвисті проповіді пресвітерів та пастирів, я відразу ж уявляла чудове видовище, як усі ми зібралися навколо Господа, коли Він спустився на землю на гряді хмар. Ви можете собі уявити, як мене хвилювала думка про це величне видовище.

Тоді одного дня на початку 1999 року пресвітер Цюй і пресвітер Ван скликали співробітників на зібрання й сказали: «З’явилася нова церква під назвою Східна Блискавка, яка стверджує, що Господь уже втілився й повернувся, промовляє слова й виконує роботу суду, починаючи з дому Божого. Але як це може бути? У писаннях ясно сказано, що Бог спуститься на гряді хмар, однак вони стверджують, що Господь повернувся у плоті. Це не відповідає Біблії, тому вам не слід слухати їхні проповіді та читати їхні книги, а тим більше прихищати їх. Того, хто їх притулить, буде вигнано з церкви!»

Коли вони сказали це, я подумала: «Пресвітери вже багато років вірять і добре знають Біблію, тому вони, певне, мають рацію. Більше того, у писаннях ясно сказано, що Господь зійде на хмарах, то як же Він міг стати плоттю? Мій духовний стан ще занадто низький, тому мені не варто вступати в контакт з людьми зі Східної Блискавки, інакше мене можуть ввести в оману». Але незабаром після цього багато моїх співробітників та єдиновірців перейшли до Східної Блискавки. Пресвітер Ван сказав, що ми мусимо розірвати зв’язки з цими співробітниками та віруючими, і змусив нас розповідати у всіх церквах, що нікому не можна переходити до Східної Блискавки. Після цього я обійшла всі місця зібрань та наказала їм запечатати церкву. Я також неодноразово наголошувала: «Коли Господь прийде, він з’явиться на хмарах, а не повернеться у плоті. Будь-які чутки про те, що Господь повернувся у плоті – брехня». Почувши це, усі віруючі кивали головами й обіцяли, що якщо хтось прийде поширювати Євангеліє, вони його проженуть. Щоб брати та сестри не слухали проповідей Східної Блискавки, я кидалася з місця на місце, запечатуючи церкву. Але, попри всі мої зусилля, як і раніше, існував постійний потік співробітників та віруючих, які переходили до Східної Блискавки.

Якось, коли я була вдома у свого співробітника, він сказав мені, що колега Лі та інші досліджують Східну Блискавку. Я та кілька інших співробітників побігли, щоб їх зупинити. Я сказала їм: «У писаннях говориться, що Господь з’явиться на гряді хмар і що всі побачать Його зішестя. Тому ми не можемо вірити цим людям зі Східної Блискавки, коли вони кажуть, що Господь повернувся в плоті». Але не встигли ці слова злетіти з моїх губ, як один із них сказав: «Те, що вони проповідують, дуже проникливе та узгоджується з Біблією! То чому нам не можна їх слухати? Хто може збагнути всю Божу роботу? Я думаю, ми маємо продовжити дослідження». Почувши це, я стурбувалася й збиралася продовжувати їх відмовляти, але в мене раптом перехопило горло й почався напад кашлю. Моє обличчя почервоніло, як буряк, а з очей потекли сльози – я не могла вимовити ні слова. Усі вражено дивилися на мене. Співробітники поспішили налити мені склянку води, але я продовжувала кашляти навіть після того, як випила. Я була в паніці, почуваючись гірше, ніж кішка на розжареному даху, і невпинно молилася Господу, просячи Його зупинити мій кашель. Побачивши мій стан, інший співробітник продовжив говорити замість мене, але вже після кількох коментарів вони поспішно завершили зібрання. Це була дуже незручна ситуація. Після зібрання я не могла не задатися питанням: «Я захищала шлях Господній та охороняла паству, то чому ж я закашлялася в найвідповідальніший момент? Чому Господь не почув моїх молитов? Хіба те, що я казала, не відповідало Його волі?» Невдовзі після цього я захворіла. У мене був головний біль і запаморочення, болів живіт. У ліжку, слабка та знесилена, я знову й знову закликала до Господа. Але як би я Його не благала, мій стан не змінювався. Я весь час думала: «Хіба я недостатньо віддана Господу? Я робила все можливе, щоб захистити нашу паству, то чому ж я захворіла?» Я ламала голову в пошуках відповіді, але так і не знайшла. Одного разу восени 1999 року пресвітер Ван потрапив в аварію дорогою додому після запечатування церкви. Внаслідок аварії він знепритомнів і отримав серйозну травму голови, а потім кілька днів перебував у критичному стані, перш ніж остаточно стабілізувався. Я була вражена, почувши про це: пресвітер Ван багато років працював заради Господа, незважаючи ні на що, та терпів серйозні труднощі, щоб захистити паству й утримати віруючих від прийняття Східної Блискавки. Як із ним могло статися щось подібне? Але на той час я не усвідомлювала, що діяти проти Східної Блискавки неправильно. Одного дня, через кілька місяців, я почула про більшу кількість віруючих, які досліджували Східну Блискавку, і тоді я та пара інших сестер швидко поїхали туди на велосипедах і розповіли їм багато чуток та хибних ідей, щоб залякати їх та перешкодити їм. Це налякало всіх цих сестер та братів, і вони сказали, що більше не слухатимуть проповідей Східної Блискавки. Тільки почувши це, я нарешті відчула полегшення. Але потім, по дорозі додому, коли я під’їхала до спуску, я втратила рівновагу, мій зір померк, і я впала з велосипеда, пролетівши цілих два ярди. Я відразу ж відчула запаморочення, у мене боліло все тіло. Внаслідок цього падіння я зламала ключицю. Ця раптова аварія спантеличила й збентежила мене. Хіба Господь не дарує нам мир та радость? Чому мене переслідують ці невдачі, коли я захищаю шлях Господній? Чи може ця Східна Блискавка, проти якої я виступаю, дійсно бути поверненням Господа? Але в Біблії ясно сказано, що Господь зійде на хмарах, тому Східна Блискавка не може бути істинним шляхом! Може, Господь випробовує мене через те, що я недостатньо віддана Йому? Чи я чимось Його образила? Я була справді спантеличена й не могла зрозуміти волю Господа.

Після цього я почувалася дедалі більш пригніченою та виснаженою. Читаючи Біблію, я не могла досягти жодного розуміння, і мені не було що сказати у своїх проповідях. Навіть мої молитви здавалися сухими та прісними. Мені здавалося, що я втратила присутність Господа, і більшість наших вірян охололи у своїй вірі. Під час зібрань більшість людей просто балакали чи дрімали, а багато співробітників і віруючих взагалі залишили церкву, повернувшись до мирського життя. Найбільше мене розчаровувало те, що серед співробітників було багато заздрощів. Під час зібрань пресвітери та співробітники були готові перегризти одне одному горлянки з найменших питань та розходилися в поганих стосунках. Спостерігаючи за цим, я ніяк не могла збагнути, чому церква стала такою. Я почала втомлюватися від зібрань і навіть подумувала, чи не повернутися до світського життя.

Потім, одного дня у 2002 році, моя мати схвильовано сказала мені: «Господь Ісус повернувся й втілився, щоб сказати Свої слова та виконати роботу суду». Почувши це, я була вражена. Хіба це не те, про що проповідувала Східна Блискавка? Невже моя мама перейшла до Східної Блискавки? Перш ніж вона закінчила говорити, я запитала: «Хто тобі сказав, що Господь Ісус повернувся? Чи ти забула: Біблія ясно говорить, що коли Господь прийде, Він зійде у славі на хмарах, і це вразить небеса й землю? Ти кажеш, що Господь повернувся, то чому ж ми не бачимо жодного з цих знамень? Ти також кажеш, що Господь втілився, щоб виконати роботу суду, але як це може бути? Тобі не слід просто так вірити всьому, що чуєш». Бачачи мою впертість, мати пішла до своєї кімнати й повернулася з книгою у вишуканій обкладинці. Вона сказала із запалом: «Всемогутній Бог – це Господь Ісус, який повернувся. Тут ти зможеш знайти нові слова, які вимовив Господь Ісус. Прочитай і сама побачиш». Книга була зовсім новою, а на її обкладинці великими золотими літерами було надруковано назву «Слово являється у плоті». Я одразу подумала про попередження священнослужителів: «Ви не повинні читати їхню книгу. Якщо ви її прочитаєте, потрапите в пастку». Я сказала: «Мамо, тобі не слід у це вірити. Ти мало читала Біблію, але я добре на ній знаюся й була присутня на кількох пробудженнях. Думаєш, ти дійсно знаєш краще за мене? Якщо ти відхилишся від своєї віри, чи не будуть усі твої роки в церкві марними?» Але на той час я не хотіла шукати й далі вмовляла матір не приєднуватися до Східної Блискавки. Але що б я не казала, мати не пом’якшала й зовсім не змінила своєї думки. Вона навіть серйозно сказала мені: «Всемогутній Бог – це справді Господь Ісус, на якого ми чекали весь цей час. Він є Духом Божим, який знову втілився у плоті, щоб вимовляти слова й виконувати роботу. “Слово являється у плоті” – це слово Боже для останніх днів, і воно розкриває всі таємниці Біблії. Ти ніколи не читала слова Всемогутнього Бога, так звідки ж ти знаєш, що вони не є словами Господа, який повернувся? Біблія каже: “Віра від слухання” (До Римлян 10:17). Ти не відкрила ні своїх очей, ні своїх вух, то як же ти збираєшся вітати Господа? Подумай про це: якщо Господь справді повернувся, а ти не вітаєш Його, чи не пошкодуєш ти про те, що втратила свій шанс?» Слухаючи її, я не могла придумати гарного заперечення, тому просто похмуро відповіла: «Я не читатиму цю книгу, я читаю тільки Біблію. Ми стільки насолоджувалися благодаттю Господа, що я не можу бути невдячною! Що б ти не казала, я не зраджу Господа!» Побачивши моє ставлення, вона лише розчаровано зітхнула й пішла готувати вечерю. Невдовзі я почула слабкі звуки музики, що долинали з кухні. У пісні була дуже приємна мелодія, але, прислухавшись, я зрозуміла, що це не був жоден із гімнів, які ми розучували раніше. Я зрозуміла, що моя мама увімкнула цю музику для мене, тому негайно пішла. Після цього моя мама стала часто включати вдома гімни, а ночами я часто чула, як вона молиться за мене в сльозах. У той момент мені спало на думку, що вона завжди все ретельно обмірковує, й тому вона, мабуть, доклала чимало зусиль у пошуку, щоб привітати Господа. Невже Східна Блискавка справді може бути поверненням Господа Ісуса? Інакше з чого б моїй мамі так турбуватися й хвилюватися за мене у своїх молитвах? Але потім я подумала про те, що говорили пастирі та пресвітери й вирішила не здаватися та дотримуватися шляху Господа. Після цього я ще більше віддалилася від матері.

Одного разу, коли я сиділа на дивані у вітальні, моя мати увімкнула у своїй кімнаті гімн. Мене привернули слова гімну: «Цього разу Бог став плоттю, щоб виконати роботу, яку ще не завершив, щоб здійснити суд над цим періодом і покласти йому кінець, щоб спасти людину з моря страждань, щоб повністю завоювати людство та змінити характер життя людей. Багато безсонних ночей пережив Бог, щоб звільнити людину від страждань і темних сил, чорних, як ніч, і заради роботи людства. Він зійшов із найвищого місця до найнижчого, щоб жити в цьому людському пеклі та коротати з людьми свої дні. Бог ніколи не скаржився на вбогість серед них і ніколи не вимагав від людини забагато; навпаки, виконуючи Свою роботу, Бог терпів найбільшу ганьбу. Щоб усе людство незабаром змогло тішитися спочинком, Бог пережив приниження та перетерпів несправедливість, аби прийти на землю, і особисто ввійшов у лігво тигра, аби спасти людство. Стільки разів Він дивився на зорі, стільки разів Він виходив на світанку та повертався на заході сонця; Він терпів страшні муки та зазнавав людських нападів і зламу. Бог прийшов на цю землю скверни, тихо, у безвісності зносячи людське плюндрування та гноблення, але Він ніколи не давав відсіч і не висував до людей надмірних вимог! Він виконував усю необхідну для людства роботу: навчав і просвіщав людей, докоряв їм, очищав їх Своїми словами, а також нагадував, закликав, утішав, судив і викривав. Кожен Його крок робиться заради життя людей і покликаний їх очистити. Хоч Він забрав у них перспективи та долю, але все, що робить Бог, – заради людства. Кожен Його крок робиться заради виживання людей, щоб вони могли мати прекрасне місце призначення на землі» («Ідіть за Агнцем Божим та співайте нових пісень», «Заради спасіння людини Бог терпить великі муки»). Слова цього гімну глибоко зачепили мене. Я не могла не думати про те, як Господь Ісус втілився, щоб спокутувати людство. Правляча партія полювала на Нього й переслідувала Його, Він був засуджений і залишений релігійним світом, Він піддавався глузуванням і наклепу з боку простих людей, і в Нього ніколи не було місця для відпочинку чи дому, який Він міг би назвати Своїм. Попри все це, Він все ж таки висловлював істину, щоб живити людей, зцілюючи їх та виганяючи бісів, і врешті-решт був розіп’ятий як вічна жертва за гріх людства, що викупає все людство від гріха. Коли я подумала про любов Господа до людства й порівняла її з муками, яких Він зазнав від рук людських, моє оніміле й запекле серце було глибоко вражене, і з моїх очей полилися сльози. Чи міг Всемогутній Бог справді бути Господом Ісусом, який повернувся? Хто, окрім Бога, міг би вимовити такі слова? Хто ще міг заплатити таку ціну за людей? Після цього я послухала ще один гімн: «Невинні, зрештою, заціпеніли; чому Бог завжди має ускладнювати їм життя? Слабка людина абсолютно позбавлена наполегливості; чому Бог завжди мусить відчувати до неї такий невблаганний гнів? Слабка й безсила людина вже не має анінайменшої життєвої сили; чому Бог завжди повинен дорікати їй за непослух? Хто може встояти перед погрозами Бога на небесах? Зрештою, людина тендітна, і у відчайдушному стражданні Бог заховав Свій гнів глибоко у Своєму серці, щоб людина могла повільно проаналізувати себе» («Ідіть за Агнцем Божим та співайте нових пісень», «Яка тяжка Божа робота»). Слова гімну дуже вплинули на мене. Ці слова говорили про глибоку увагу й турботу Бога про людство. Це було схоже на те, коли неслухняна дитина ранить почуття матері, а мати все одно постійно вмовляє її, сподіваючись, що дитина зможе вийти з туману та повернутися до неї. Я відчула, що ці слова є голосом Божим. Я згадала про всі свої розбіжності з матір’ю останнім часом. Як би вона не вмовляла мене, я не слухала, а коли вона вмикала для мене декламації та гімни Божих слів, я опиралася й не хотіла слухати їх, не маючи найменшого наміру досліджувати. У мене не було навіть найменшої християнської подоби. Опісля, коли моя мати вмикала гімни, я вже так не опиралася.

Якось я почула такий гімн: «Повернення Ісуса – то велике спасіння для тих, хто здатен прийняти істину, але для тих, хто не здатен її прийняти, це знак вироку. Ви мусите вибирати власний шлях і не маєте богозневажати Святого Духа й відвертатися від істини. Ви не маєте бути пихатими й нетямущими, а мусите бути такими, хто кориться проводу Святого Духа, прагне й шукає істину; тільки так ви отримаєте користь» («Ідіть за Агнцем Божим та співайте нових пісень», «Будь тим, хто приймає істину»). Коли я послухала цей гімн, мене раптом охопила тривога. «Якщо Всемогутній Бог – це справді Господь Ісус, який повернувся, то чи не буду я засуджена за те, що не прийняла Його? Образа Бога – серйозна проблема. Це гріх, який не буде пробачено ні в цьому світі, ні в наступному!» Я також подумала про те, що сказав Господь Ісус: «Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть» (Матвія 5:6). Господь Ісус вчив нас, що тільки якщо ми будемо шукати й прагнути істини, ми зможемо отримати рясне живлення Боже. Але якщо я наважусь досліджувати Східну Блискавку й буду обдурена, чи не будуть усі роки моєї віри марними? Я й далі сумнівалася та ніяк не могла дійти рішення, тому звернулася до Господа в молитві: «О Господи, я дійсно почуваюся на роздоріжжі. Ці слова здаються Твоїм голосом, але я боюся, що можу помилитися й зрадити Тебе. Господи, я не впевнена, що Ти повернувся як Всемогутній Бог. Якщо це справді Твоя робота, будь ласка, просвіти мене. Якщо ні, прошу Тебе, допоможи мені встояти».

За кілька днів моя мати знову дістала «Слово являється у плоті» й сказала мені: «Уважно прочитай слова Всемогутнього Бога, і ти дізнаєшся, що Він є Господом Ісусом, який повернувся. Не дослідивши це, як ти дізнаєшся, чи Він є Господом? Це як стіл на бенкеті: якщо ти просто подивишся на нього, але не спробуєш нічого з їжі, ти ніколи не дізнаєшся, яка вона на смак. Ми віримо в істинного Бога, то чого ж ти боїшся? Я твоя мати, невже ти думаєш, що я тобі зашкоджу?» Слова моєї матері були цілком переконливими, і я подумала: «Це правда. Я тільки слухала пастирів і пресвітерів, бездумно повторюючи їхні слова, але жодного разу не слухала проповідей Східної Блискавки й не читала слова Всемогутнього Бога. Тож звідки мені знати, чи є Всемогутній Бог Господом Ісусом, який повернувся? Хіба я не переконалася, читаючи Біблію, що Господь Ісус був Спокутником?» Подумавши так, я взяла книгу й почала її гортати. Я побачила, що Всемогутній Бог каже: «Може, почувши про дорогу істини та прочитавши слово життя, ти тепер віриш, що лише одне з 10 000 тих слів відповідає твоїм переконанням і Біблії, і тоді ти мусиш і далі шукати в тому 10 000-му слові. Я все одно раджу тобі впокоритися, не бути самовпевненим і не занадто високо підноситися. З таким мізерним благоговінням перед Богом у твоєму серці ти здобудеш більше світла. Якщо ти ретельно вивчиш ці слова та знов і знов їх обмірковуватимеш, то зрозумієш, чи є в них істина і чи є в них життя» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «До часу, коли ти узриш духовне тіло Ісуса, Бог створить небо й землю наново»). Прочитавши це гаряче умовляння, я занервувала й злякалася: «Невже це справді слова Бога? Інакше навіщо ще казати, що це – слова життя й шлях істини, і радити людям продовжувати пошуки, навіть якщо лише одне з 10 000 цих слів відповідає їхнім переконанням та Біблії». Я вирішила провести дослідження, інакше пізно було б жалкувати, що я втратила можливість привітати Господа. Вирішивши так, я продовжила читання й натрапила на цей уривок: «Моя надія – у тому, що кожен брат і кожна сестра, що шукають явлення Бога, не повторять трагедії минулого. Ви не повинні стати сучасними фарисеями та знову прибити Бога до хреста. Ви мусите ретельно обдумати, як привітати повернення Бога, і ви мусите ясно розуміти, як бути тим, хто кориться істині. Це відповідальність усякого, хто чекає повернення Ісуса на хмарі. Ми мусимо протерти наші духовні очі, щоб вони були ясні, і не загрузати у словах перебільшених вигадок. Ми мусимо подумати про практичну роботу Бога та поглянути на практичний аспект Бога. Не надто захоплюйтесь і не тоніть у фантазіях, постійно прагнучи дня, коли Господь Ісус на хмарі раптово зійде поміж вас і забере вас, тих, які Його ніколи не знали, і не бачили, і не відають, як виконувати Його волю. Краще подумати про щось практичніше!» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Передмова»). Прочитавши це, я трохи спантеличилася. У Біблії ясно сказано, що Господь повернеться у великій славі на хмарах, так чому ж у цьому уривку йдеться про таке? «Ми мусимо протерти наші духовні очі, щоб вони були ясні, і не загрузати у словах перебільшених вигадок». «Не надто захоплюйтесь і не тоніть у фантазіях, постійно прагнучи дня, коли Господь Ісус на хмарі раптово зійде поміж вас». Невже Господь не повернувся на хмарах? Що ж насправді сталося? Я знову й знову поверталася до цього питання, але не могла зрозуміти. Потім мені спало на думку, що в наш будинок часто приходять віруючі у Всемогутнього Бога, тому я вирішила спитати їх і подивитися, що вони скажуть.

Якось до нас прийшла сестра Муюй із Церкви Всемогутнього Бога, і я розповіла їй про своє збентеження. Вона посміхнулася й відповіла: «Це правда, що в Біблії згадується Господь, що повертається на хмарах, але Біблія містить також інші пророцтва щодо того, як повернеться Господь, крім пророцтв про Його пришестя на хмарах. “Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з’являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського” (Матвія 24:27). “Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський. А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього” (Луки 17:24–25). А також: “Тому будьте готові і ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!” (Луки 12:40). “А коли ти не чуйний, то на тебе прийду, немов злодій, і ти знати не будеш, якої години на тебе прийду” (Об’явлення 3:3). “Ось іду, немов злодій!” (Об’явлення 16:15). “А опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте назустріч!” (Матвія 25:6). І ще: “Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною” (Об’явлення 3:20). Чому в цих віршах Господь продовжує наголошувати: “прихід Сина Людського”, “прийде Син Людський” та “буде Свого дня й Син Людський”? Що означає ця згадка “Сина Людського”? Мається на увазі Божий Дух, який втілюється й стає Сином Людським. Божого Духа самого по собі не можна було назвати Сином Людським. Також Господь знову й знову згадує, що Він повернеться “немов злодій”, і каже: “а опівночі крик залунав”. Йдеться про те, що коли Господь повернеться, Він зробить це тихо, скритно, що Він втілиться й стане Сином Людським, спустившись таємно, і ніхто не дізнається, що сталося. Так само було, коли Дух Божий втілився як Господь Ісус, щоб з’явитися й виконувати Свою роботу. Господь Ісус виглядав, як звичайна людина, і коли Він мандрував із проповідями, ніхто не визнавав, що Він був втіленим Богом, що Він був явленням Христа. Таким чином ми можемо бути цілком впевнені, що, коли Господь повертається, Він втілюється як Син Людський, щоб з’явитися та виконувати Свою роботу». Слова Муюй мене приголомшили. Пастирі та пресвітери часто казали, що «Син людський» стосується Господа Ісуса, а не Господа Ісуса, який повернувся. Пастирі та пресвітери добре знали Біблію, тому не могли помилятися. Я подумала, що Муюй, мабуть, неправильно зрозуміла Біблію чи неправильно висловилася. Збагнувши це, я поспішно сказала: «Муюй, пастирі та пресвітери говорили нам, що “Син людський” стосується Господа Ісуса, а не Господа, що повернувся, втілений у плоті». Вона терпляче відповіла: «Сестро, у всіх цих віршах ясно говориться, що це – пророцтва про повернення Господа Ісуса. Це ясно будь-якій уважній людині. Як це може стосуватися Господа Ісуса? Хіба ці священнослужителі не спотворюють слова Господа? Також подивися на Євангеліє від Луки, 17:24–25: “Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський. А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього”. У цих віршах Господь пророкує, що відбуватиметься під час Його повернення. Якби Господь повернувся у великій славі на гряді хмар, то всі неодмінно злякалися б та впали на землю. Хто б тоді посмів чинити опір Господу й залишити Його? Тоді як би пророцтво “А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього” могло справдитися? Отже, за словами Господа, немає сумніву, що Господь, який повернувся, є Сином Людським, втіленим у плоті. Зовнішній вигляд та робота Всемогутнього Бога повністю відповідають пророцтвам Господа Ісуса».

Коли я почула її спілкування, мені стало дуже соромно. Її спілкування було добре обґрунтованим та повністю переконало мене. Я нарешті зрозуміла, чому, коли Господь Ісус казав про Своє повернення, Він завжди говорив: «прихід Сина Людського», «прийде Син Людський» та «буде Свого дня й Син Людський». Він неодноразово виділяв слова «Син Людський», щоб сказати нам, що Він повернеться у плоті, з’явиться й буде виконувати роботу як Син Людський. Я й не думала, що, попри те, що добре знаю Біблію та часто пояснюю її іншим, я не бачила, що Біблія ясно говорить, що Господь, який повернеться, стане Сином Людським, щоб з’явитися та виконувати роботу. Я просто сліпо вірила тому, що казали мені пастирі та пресвітери. Я справді заплуталася у своїй вірі, і всі мої роки вивчення Біблії були марними. У мене не було жодного розуміння слів Господа, і я залишалася сліпо зарозумілою та обмеженою. Якою ж я була нерозумною! Я тішилася, що змогла заспокоїти своє серце та вислухати спілкування Муюй. Інакше, якби я слухала тільки проповіді пастирів та пресвітерів, я досі дивилася б у хмари, чекаючи на сходження Господа. Зрештою, я просто була б вигнана й покинута Богом! Муюй продовжила спілкування: «Повернення Бога в останні дні відбувається в два етапи. Спочатку Він втілюється й приходить таємно, а пізніше Він прийде на хмарах, з’явившись явно. Наразі явлення та робота Всемогутнього Бога у плоті – це перша стадія, на якій Господь приходить таємно. Бог висловлює істину, щоб виконувати роботу суду заради очищення та спасіння людства, щоб дозволити людству повністю звільнитися від гріха. Ті, хто щиро вірить у Бога й прагне Його явлення, здатні впізнати голос Божий у словах Всемогутнього Бога, переконатися, що Він є Господом Ісусом, який повернувся, й постати перед Ним. Усі вони – мудрі діви, які були захоплені до Божого престолу й тепер отримують та переживають суд та очищення Божих слів. Тому в цей час ми не можемо побачити Господа, який з’являється на гряді хмар. Тільки після того, як Бог створить групу переможців і завершить Свою таємну роботу в плоті, Він насилатиме лиха, винагороджуватиме добро й каратиме зло, і, нарешті, спуститься на гряді хмар, явивши Себе всім людям. У цей час ті, хто раніше засуджував Всемогутнього Бога й противився Йому, будуть ридати, бити себе в груди й скреготати зубами від жалю серед лих, коли побачать, що противилися Господу Ісусу, який повернувся. Це повністю справджує пророцтво в Об’явленні: “Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним” (Об’явлення 1:7)».

Після цього Муюй прочитала мені уривок зі слів Всемогутнього Бога: «Багатьом людям може бути байдуже до Моїх слів, та Я все одно хочу сказати кожному так званому святому, що слідує за Ісусом: коли ви на власні очі побачите, як Ісус зійде з неба на білій хмарі, це буде привселюдне явлення Сонця праведності. Може, для тебе то буде час великого захвату, але мусиш знати, що час, коли ти узриш, як Ісус спускається з неба, – то також час, коли ти зійдеш у пекло, щоб бути покараним. То буде час кінця Божого плану управління, і саме тоді Бог винагородить добрих і покарає нечестивих. Бо суд Бога завершиться до того, як люди побачать знамення, після яких буде лише виявлення істини. Ті, хто приймає істину та не шукає знамень, і так були очищені, повернуться до Божого трону й увійдуть в обійми Творця. Тільки ті, хто наполегливо віритиме, що “Ісус, що не на білій хмарі, – то неправдивий Христос”, будуть піддані вічній покарі, бо вони вірять лише в Ісуса, який являє знамення, але не визнають Ісуса, який проголошує суворий суд і відкриває істинну дорогу і життя. Тож може бути лише так, що Ісус розбереться з ними, коли відкрито повернеться на білій хмарі. Вони занадто вперті, занадто пихаті, занадто впевнені в собі. Як міг би Ісус винагородити таких виродків? Повернення Ісуса – то велике спасіння для тих, хто здатен прийняти істину, але для тих, хто не здатен її прийняти, це знак вироку. Ви мусите вибирати власний шлях і не маєте богозневажати Святого Духа й відвертатися від істини. Ви не маєте бути пихатими й нетямущими, а мусите бути такими, хто кориться проводу Святого Духа, прагне й шукає істину; тільки так ви отримаєте користь» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «До часу, коли ти узриш духовне тіло Ісуса, Бог створить небо й землю наново»). Почувши ці слова Всемогутнього Бога, я відмовилася від своєї гордині й нарешті побачила, що в мене було забагато припущень та уявлень про пришестя Господа. Не дивно, що за стільки років я так і не побачила, як Господь зійшов на хмарах. Він втілився й з’явився таємно, вимовляючи слова для спасіння людства, та з’явиться у хмарах лише після створення групи переможців. Але священнослужителі обманювали мене, вириваючи фрагменти з контексту й чіпляючись за буквальне тлумачення слів Біблії. Я мало не втратила шанс привітати Господа й могла бути залишена Богом. Ця небезпека була по-справжньому близько!

Муюй продовжила спілкування: «Усі ми знаємо, що 2 000 років тому всі ізраїльтяни чекали на Месію, але коли Господь Ісус прийшов та виконував роботу, фарисеї продовжували чіплятися за буквальне тлумачення слів Писання й були сповнені уявлень про прихід Месії. Вони вірили, що коли Бог прийде, Його назвуть Месією, Він народиться в аристократичній сім’ї, матиме королівський статус та владу й врятує їх від влади римського уряду. Але коли Господь Ісус прийшов, Його не назвали Месією. Він народився у простій родині, у хліві, і не був особливо високим чи значним. Його навіть утискали та переслідували⁠. Фарисеї відкинули й засудили Його, і, зрештою, розіп’яли Його на хресті, здійснивши жахливий гріх і накликавши на себе Божі прокляття та покарання, що призвело до поневолення ізраїльтян на 2 000 років. То був жорстокий урок! Нам варто задуматися про причину їхньої помилки. Якщо ми не зможемо зрозуміти суть цього, то потім, коли дійде до пришестя Господа, ми, ймовірно, підемо тим самим богопротивним шляхом, яким колись йшли фарисеї». Закінчивши, сестра прочитала мені ще один уривок зі слів Всемогутнього Бога: «Чи бажаєте ви знати першопричину того, чому фарисеї виступили проти Ісуса? Чи бажаєте ви знати сутність фарисеїв? Вони були повні вигадок про Месію. Більше того, вони вірили тільки в те, що Месія прийде, але не шукали істини життя. Тож навіть сьогодні вони досі чекають на Месію, бо вони не мають знання про дорогу життя та не відають, що таке дорога істини. Як, питаєте ви, такі нерозумні, вперті й нетямущі люди могли здобути Боже благословення? Як могли вони споглядати Месію? Вони виступили проти Ісуса, тому що не знали напряму роботи Святого Духа, тому що не знали дороги істини, про яку говорив Ісус, ба більше – тому що не розуміли Месію. І оскільки вони ніколи не бачили Месію та ніколи не були в Його товаристві, вони припустилися помилки, чіпляючись за саме лише ім’я Месії та виступаючи проти сутності Месії всіма можливими засобами. Ці фарисеї у своїй сутності були вперті, пихаті й не корилися істині. Принцип їхньої віри в Бога був такий: якими б глибокими не були Твої проповіді, якою б високою не була Твоя влада, Ти не Христос, якщо не звешся Месією. Хіба ця віра не безглузда й не сміховинна?» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «До часу, коли ти узриш духовне тіло Ісуса, Бог створить небо й землю наново»). Муюй продовжила спілкування: «Всемогутній Бог розкрив суть та першопричину опору фарисеїв Господу Ісусу. Це сталося через їхню уперту, гордовиту природу і тому, що їх нудило від істини, й вони ненавиділи її. Більше того, вони не розуміли Божу роботу й чіплялися за буквальне тлумачення слів Писання, обмежуючи явлення й роботу Бога відповідно до своїх уявлень. Навіть коли Господь Ісус висловив багато істин і здійснив безліч чудес, вони, як і раніше, не шукали й відмовлялися це приймати. Вони вперто чіплялися за букву Писання, завжди намагаючись впливати на Господа, засуджувати Його й чинити Йому опір, і, зрештою, розіп’яли Його. Отже, щодо приходу Господа в останні дні, тільки зробивши висновки з жорстокого уроку помилки фарисеїв, відмовившись від своїх уявлень і дослідивши явлення й роботу Бога, ми можемо сподіватися привітати Господа. Сьогодні пастирі й пресвітери релігійного світу подібні до фарисеїв. Чуючи, як люди свідчать про пришестя Господа, вони взагалі не шукають і не досліджують це, а навпаки, завзято чіпляються за біблійний уривок про Господа, що приходить на хмарах. Вони кажуть: “Той, хто називає себе Господом Ісусом, але не прийшов на хмарі, є Христом неправдивим”, безглуздо опираються Всемогутньому Богу й перешкоджають віруючим досліджувати істинний шлях. Якщо вони так і не покаються, вони будуть викриті Богом в останні дні як неправдиві віряни та антихристи, і коли Божа робота спасіння буде завершена, вони плакатимуть і скреготітимуть зубами, занурившись у небачені лиха».

Почувши це, я злякалася й затремтіла. Я обміркувала її слова у світлі своєї поведінки. Я чіплялася за буквальне тлумачення слів Біблії, вітаючи Господа, і вважала, виходячи звласних уявлень, що Господь прийде на гряді хмар. Почувши, як люди кажуть, що Господь Ісус повернувся, я не тільки не стала досліджувати це, але разом із пастирями й пресвітерами сліпо засуджувала цих людей, поширюючи всілякі чутки, щоб очорнити й обмовити Всемогутнього Бога та утримати віруючих від дослідження істинного шляху. Не було жодної різниці між моєю поведінкою та поведінкою фарисеїв, які опиралися Господу Ісусу. Я була сучасним фарисеєм, каменем спотикання, який заважав віруючим досліджувати істинний шлях. Якби не Божа милість, яка виявилася через спілкування Муюй про істину, дозволивши мені почути голос Божий, така людина, як я, – зі впертістю та неприйняттям істини, зрештою могла бути покинутою, вигнаною, проклятою та покараною Богом. Опісля я запитала її: «Враховуючи, що Господь втілився, щоб таємно виконувати Свою роботу, як ми можемо бути впевнені, що Всемогутній Бог є втіленим Богом, Христом останніх днів?» Вона прочитала мені ще кілька уривків зі слів Всемогутнього Бога. «“Втілення” – це поява Бога у плоті; Бог працює серед створеного людства в образі плоті. Отже, щоб Бог втілився, Він повинен спочатку стати плоттю, плоттю з нормальною людською сутністю; це найбазовіша передумова. Насправді, втілення Бога означає, що Бог живе і працює у плоті, що Бог за самою Своєю суттю стає плоттю, стає людиною» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Сутність плоті, в якій поселився Бог»). «Утілений Бог зветься Христос, і Христос – це плоть, у яку вбрався Дух Божий. Та плоть не подібна до жодної людини з плоті. Відмінність їх у тому, що Христос не з крові та тіла; Він – утілення Духа. Він має й звичайну людську сутність, і вповні божественну. Його божественної природи не має жодна людина. Його звичайна людська сутність живить усе, що Він робить як звичайна людина з плоті, а Його божественна природа вершить роботу Самого Бога» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Сутність Христа – це покора волі Небесного Отця»). «Він, хто є Бог утілений, матиме сутність Бога, і Він, хто є Бог утілений, матиме прояв Бога. Оскільки Бог стає плоттю, Він звершить ту працю, яка в Його намірах, і оскільки Бог стає плоттю, Він виявить те, чим Він є, і зможе принести людині істину, подарувати їй життя та вказати їй дорогу. Плоть, що не має Божої сутності, – то безперечно не втілений Бог; у тому немає сумніву. Якщо людина має намір дослідити, чи то втілена плоть Божа, то мусить підтвердити це за характером, який Він виражає, і словами, які Він каже. Тобто, щоб підтвердити, чи це втілена Божа плоть, чи ні, і чи це дійсно правдива дорога, чи ні, потрібно розрізняти на основі Його сутності. Отже, коли визначаєш, чи це плоть утіленого Бога, ключ криється не в зовнішності, а в Його сутності: Його роботі, Його висловлюваннях, Його характері та багатьох інших сторонах. Якщо людина вдивляється лише в Його зовнішність і внаслідок цього не помічає Його сутності, це показує, що людина темна й нетямуща» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Передмова»). Закінчивши читати, Муюй продовжила спілкування: «Слова Всемогутнього Бога ясно кажуть нам: втілення означає, що Дух Божий вбирається у плоть і стає звичайною людиною, являючись у світ, щоб висловлювати істину та виконувати роботу. Зовні Христос виглядає, як звичайна людина, але всередині Нього знаходиться Дух Божий – Він є втіленням Духа Божого. Тому Христос має не тільки нормальну людську сутність, але й повну божественність, тобто властивий Богу характер, Хто Він є і чим володіє, Його влада, всемогутність і мудрість реалізовані в Його втіленому тілі. Христос є Самим Богом, Господом творіння. Отже, Христос може виражати істину, відкривати таємниці в будь-який час, виявляти Божий характер і все, чим Він є, і виконувати роботу спокути та спасіння людства. Так само Господь Ісус був утіленням Бога – Він був Христом. Хоч зовні Господь і виглядав, як звичайна людина, і справді жив серед людей на землі, Він міг висловлювати істину й розкривати таємниці Царства Небесного в будь-який час, і Він дав людству шлях покаяння. Господь Ісус прощав людям гріхи й виявляв Божий люблячий і милостивий характер. Він також зробив багато чудес: зцілював хворих, виганяв бісів, воскресав мертвих; заспокоїв вітри та моря й нагодував 5 000 людей п’ятьма хлібами та двома рибинами. Слова й робота Господа Ісуса були яскравим проявом Божої влади та сили. Усі ми підтвердили, що Господь Ісус був Христом, втіленим Богом, виходячи з Його слів та роботи. Отже, для підтвердження того, чи є хтось втіленням Бога, нам не слід засновувати свою оцінку на його зовнішньому вигляді, на тому, у якій сім’ї він народився, чи має статус чи владу, чи підтримують його або відкидають інші, а радше на тому, чи може він висловлювати істину й виконувати Божу роботу. Це найголовніше. Якщо хтось здатен висловлювати істину й виконувати роботу зі спасіння людства, то яким би посереднім він не здавався зовні, і скільки б його не засуджували й не відкидали, він, безперечно, є втіленим Богом, він – Христос. Відколи Всемогутній Бог з’явився, щоб виконувати Свою роботу, Він сказав мільйони слів і розкрив усі таємниці Божого плану управління. Він розкрив мету Божого плану управління, внутрішню історію трьох етапів Його роботи, таємницю втілень та імен Бога, внутрішню історію Біблії, як Божа робота суду в останні дні очищує та спасає людство, кінець та місце призначення кожного типу людей, як реалізується Царство Христове на землі тощо. Крім того, Всемогутній Бог також судить і викриває богопротивну, сатанинську природу людей і всілякі розбещені характери. Він також показує людям шлях до спасіння та звільнення від гріха. Істини, які висловив Всемогутній Бог, такі рясні – Він розкрив усі аспекти істини, потрібні нам для повного спасіння; жодну з цих таємниць та істин ніколи раніше не чули. Обрані Богом зазнали суду та покарання слів Божих і мають деяке реальне уявлення про свій розбещений характер, визнають Божий праведний та величний характер, поступово звільняються від кайданів і тенет гріха й різною мірою змінили свій характер життя. Тільки читаючи слова Всемогутнього Бога й особисто переживаючи Його роботу в останні дні, ми дізналися, що Всемогутній Бог є втіленим Богом, Христом останніх днів».

Слова Всемогутнього Бога й спілкування Муюй просвітили мене. Я побачила, що головним у визначенні того, чи є хтось втіленням Бога, є те, чи може він висловлювати істини, виконувати роботу спасіння й виявляти Божий характер і все, чим Він є. Таким чином Всемогутній Бог справді є втіленим Богом, Господом Ісусом, який повернувся, інакше хто ще міг би відкрити сувій і сім печаток, щоб розкрити всі приховані таємниці та істини? Хто, крім Бога, міг би спасти людство, звільнивши нас від кайданів гріха?

Муюй продовжила: «Під час цього явлення Бог насамперед промовляє свої слова, щоб визначити тих, хто прагне Його приходу й може почути Його голос. Господь Ісус сказав: “Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть” (Івана 10:27). Усі, хто є вівцями Божими, прагнуть істини й благоговіють перед Ним. Коли вони чують чиїсь слова, що Господь повернувся, вони шукають та досліджують істинний шлях. Читаючи слова Всемогутнього Бога, вони впізнають голос Божий, приймають Всемогутнього Бога та отримують шанс на спасіння. Усі, хто не є вівцями Божими, зарозуміло й вперто чіпляються за релігійні уявлення, відмовляються слухати голос Божий і навіть судять і засуджують Божу роботу в останні дні. Врештівони отримають заслужене покарання. Отже, Бог використовує Свої слова, щоб виявити всі типи людей в останні дні, сортуючи кожного за родом його, винагороджуючи добро й караючи зло. У цьому цілком виявляється Божа праведність».

Почувши це, я схилила голову, і по моєму обличчю потекли сльози. Я зрозуміла, що справді чинила опір Богові. Я згадала про те, що коли люди свідчили про повернення Господа, я не шукала й не досліджувала, але сліпо корилася пастирям і пресвітерам, поширюючи брехню та залякуючи віруючих, щоб завадити їм досліджувати істинний шлях. У результаті я почала кашляти так сильно, що не могла говорити, захворіла й навіть зламала ключицю. А пресвітер Ван потрапив до автокатастрофи. Я зрозуміла, що жодна з цих подій не була простим нещасним випадком. Усе це було покаранням і відплатою за опір Богу, але я була заціпенілою й не знала, що мені треба прокинутися. Я навіть постійно засуджувала явлення й роботу Бога та противилася їм, думаючи, що охороняю шлях Господній та захищаю паству. Я була такою заціпенілою! Навіть у своїх найсміливіших мріях я не могла уявити, що Східна Блискавка, на яку я постійно зводила наклеп і якій опиралася, насправді була Господом Ісусом, на якого я так довго чекала! Я відчувала невимовну тугу й жаль і ненавиділа себе за те, що була такою сліпою та нерозумною. Я вірила в Бога, не визнаючи Його роботу, та навіть слідувала за пресвітерами, опираючись Богу й заважаючи віруючим досліджувати істинний шлях. Судячи з моєї поведінки, я дійсно заслуговувала на Боже покарання. Але Бог не покарав мене за мої переступи та навіть використав мою матір, яка знову й знову вмикала для мене гімни з Його словами, а також спілкування Муюй про істину, щоб дозволити моєму заціпенілому, упертому серцю поступово прокинутися й набути розуміння, щоб я прийняла явлення та роботу Бога. Слава Всемогутньому Богу за Його милість та спасіння!

Після цього я жадібно поглинала слова Всемогутнього Бога. Із Його слів я дізналася про значення кожного з імен Бога у різні періоди, внутрішню історію Біблії, як сатана розбестив людство, і як Бог спасає нас. Я також довідалася, що сатанинська природа людей є першопричиною нашої гріховності та опору Богові, і навчилася шукати, щоб позбутися розбещеності та здобути спасіння. Я побачила, що слова та робота Всемогутнього Бога відповідають словам Господа Ісуса: «Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди, бо не буде казати Сам від Себе, а що тільки почує, казатиме, і що має настати, звістить вам» (Івана 16:12–13). Слова Всемогутнього Бога позбавили мене від замішання й більшості уявлень, і я цілком переконалася, що це були особисті слова Бога. Всемогутній Бог був Господом Ісусом, на якого я так довго чекала. Я почуваласядитиною, яка загубилася на довгі роки й нарешті возз’єдналася зі своєю матір’ю. Я не стрималася, пригорнула до себе книгу Божих слів і розплакалася. Я ненавиділа себе за те, що була такою сліпою та не впізнавала Бога, бездумно опираючись і засуджуючи Божу роботу в останні дні, і будучи перепоною для вірян, які шукали та досліджували істинний шлях. Я майже стала бунтівником і ворогом Бога. Усвідомивши це, я відчула глибокий жаль і вирішила якнайшвидше почати проповідувати Євангеліє, щоб повернути до пастви тих, кого я обдурила й кому завадила, викупити свої минулі гріхи й втішити серце Бога. Опісля я приєдналася до тих, хто поширював Євангеліє. Ділячись Євангелієм, я часто розповідала людям про те, як раніше чіплялася за буквальне тлумачення слів Біблії й чинила злі справи, опираючись Богу. Я казала, що вони мають вчитися на уроках моїх минулих помилок і ділилася з ними словами Всемогутнього Бога, щоб вони могли почути голос Божий. Бачачи, що дедалі більше людей приймають Божу роботу в останні дні, я почувалася дуже щасливою, спокійною та умиротвореною.

Озираючись назад на шлях, який я пройшла від опору Богу до підкорення Божими словами, я бачу, які кропіткі зусилля Бог доклав для мене. Якою б бунтівною я не була, Бог не залишив мене й навіть дозволив мені почути Його голос та привітати Його. Це – велика Божа любов і спасіння для мене! Дякувати Всемогутньому Богу!