Цзяньчжен (Південна Корея)

Раніше я був членом корейської пресвітеріанської церкви. Коли моя дочка захворіла, усі в моїй родині стали віруючими. Після цього її стан почав з кожним днем покращуватися. Я був неймовірно вдячний за милість Господа Ісуса. Я заприсягся, що з того часу вірно йтиму за Господом, і наполегливо працюватиму, щоб бути людиною, яка приносить Йому радість. Я ніколи не пропускав церковні служби, хоч би як був зайнятий роботою, завжди роздавав милостиню та вносив пожертвування, брав активну участь у церковних заходах. Більшість часу я проводив за читанням Біблії та участю в церковних заходах. Я майже ніколи не ходив на обіди й не приєднувався до зустрічей, організованих сім’єю, друзями, колегами тощо. Вони сердилися на мене за це. За те, що я кинув палити та вживати алкоголь після того, як став віруючим, і більше не ходив на вечірки, деякі з моїх друзів дражнили мене, кажучи такі речі, як: «Ти так любиш ходити до церкви, розкажи нам, що дає тобі щоденне відвідування церкви? У чому сенс твоєї віри?» Правду кажучи, засипаний численними питаннями, я справді не знав, що відповісти. Але саме через їхні запитання я почав розмірковувати: Дійсно, а в чому полягає моя віра? У тому, щоб просити Бога зцілити мою дочку чи дарувати добробут моїй сім’ї? Може, моя віра – це просто читання Біблії та щоденне відвідування церкви? Я справді не знав. Тоді я став питати про це священнослужителів своєї церкви. Усі відповіді були приблизно однакові: наша віра – це прагнення до благодаті Господнього спасіння, і коли Він повернеться, Він піднесе нас на небеса для вічного життя. Така відповідь начебто вирішила моє замішання, але в мене виникло інше питання: тоді як мені потрапити на небо? Вони сказали мені: «У До Римлян 10:10 сказано: “Бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння”. Це означає, що наші гріхи прощені Господом, ми врятовані своєю вірою, і Господь приведе нас до Царства, коли Він повернеться. Тому, поки ти маєш віру, тобі не треба турбуватися про те, щоб потрапити на небеса». Я думав про те, що Бог є святим, і Біблія каже: «Без святості ніхто не побачить Господа» (До Євреїв 12:14). Господь вимагає, щоб ми стали святими, але я жив у гріху й не міг практикувати Його слова. Хіба я був гідний Царства? Господь Ісус сказав нам: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе» (Матвія 22:37–39). А я не міг виконати цю просту вимогу любити у своєму повсякденному житті, хоч і намагався. Я любив свою сім’ю більше, ніж Господа, і не міг по-справжньому полюбити інших, як самого себе. Коли мої друзі та рідні сміялися з мене, я ображався на них замість того, щоб бути розуміючим та терплячим. Я також подумав про До Євреїв 10:26, де говориться: «Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви». Я знав, чого вимагає Господь, але не міг цього зробити. Я продовжував жити в гріху, а плата за гріх – смерть. Якщо так, я не розумів, чому мій кінець має відрізнятися від кінця невіруючих. Це змусило мене задуматися про те, що потрапити до Царства може бути не так просто, як кажуть священнослужителі. Я все ще не знав, як мені потрапити на небеса й здобути вічне життя. Я не бачив шляху. Я продовжував ставити запитання священнослужителям та товаришам по церкві, але не отримав чіткої відповіді на жодне з них. Вони просто питали мене, чому я ставлю ці дивні питання, та казали, що така віра практикувалася віками. Я був так само спантеличений, як і раніше, тому вирішив перечитати всі чотири Євангелія, вирішивши, що в словах Господа Ісуса має міститися відповідь.

Якось у 2008 році я прочитав такі вірші: «Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?» (Івана 11:25–26). Коли я прочитав ці вірші, вони змусили мене замислитись. Чому Господь сказав, що ми маємо жити й вірити в Нього? Хіба ми, віруючі, вже не є живими, коли віримо? Чи вважає нас Господь мертвими? Це викликало в мене багато запитань. Якийсь час я проводив увесь свій вільний час, ламаючи голову над цим уривком, але не міг зрозуміти його справжнє значення. Я знову пішов до священнослужителів та інших членів церкви зі своїми питаннями. Але вони не тільки не відповіли, а й посміялися з мене. Проте я продовжував відчувати, що в словах Господа прихований якийсь глибший зміст.

Потім одного разу я прочитав у Євангелії від Матвія: «А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати. А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!» (Матвія 8:21–22). Прочитавши фразу «зостав мертвим ховати мерців своїх», я збентежився. Чому Господь назвав мертвими людей, які на той час були живі? Господь вважає нас живими чи мертвими? Я подумав про Біблію, де сказано, що розплатою за гріх є смерть, а я жив у гріху. Чи не це мав на увазі Господь під «мертвими»? Якщо так, то як мені ожити й потрапити до Царства? Моє серце було переповнене величезною кількістю питань, у яких я не міг розібратися. Але в глибині душі мені було ясно одне: якщо Господь сказав це, то відповідь має бути десь у Біблії. Тому я не втрачав віри, а продовжував шукати відповіді.

Завдяки проводу Господа, через кілька місяців я прочитав ще одну річ, яку Він сказав: «Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть» (Івана 5:25). Після прочитання цих слів мені відразу стало ясно, що мертві повертаються до життя, коли чують голос Божий. Я був впевнений, що це – відповідь, яку я шукав! Але я все одно трохи розгубився: я почув голос Господа дуже давно, але все ще не звільнився від кайданів гріха. Чи можна вважати мене живим? Що насправді означають слова «ті, що почують, оживуть»? Як люди оживають? Чи збирався Господь сказати ще щось, що нам потрібно почути, коли Він повернеться? І якщо так, то як ми можемо почути Божий голос? Де ми можемо його почути? Я не міг зрозуміти це, тому звернувся до Господа з молитвою: «О, Господи, будь ласка, дозволь мені скоріше почути Твій голос. Я не хочу бути мертвим. Допоможи мені ожити».

Після цього щоразу, відвідуючи церковні служби, я почав прислухатися до будь-яких згадок пастирів про повернення Господа або про Його голос. Мене розчарувало те, що вони лише казали нам спостерігати, чекати й остерігатися єресі, але нічого не говорили про повернення Господа. Я також ставив свої питання авторитетним людям у церкві, але вони сказали, що мої постійні питання походять від нестачі віри, та що я нагадую Фому. Вони почали цуратися мене. Потім інші члени церкви, з якими я завжди ладнав, почали мене уникати й віддалятися від мене. Зрештою, я пішов із тієї церкви, до якої належав аж 18 років. Я цілими днями дивився в мережі програми на CBS та CTS, сподіваючись почути Божий голос у проповідях відомих пастирів. Я займався цим майже пів року. Я дивився ці програми по 10 годин майже кожен день. Я справді вислухав багато проповідей, але не знайшов потрібних мені відповідей. Я просто постійно чув, як пастирі кажуть, що Господь скоро повернеться, а ми маємо спостерігати та чекати. Але в мене виникало багато запитань. Вони казали, що Господь ось-ось повернеться, але ніколи не говорили, коли. Чому ми ще не привітали Його? Я постійно молився Господу в ті дні, говорячи: «Господи! Я чекаю на Тебе, дуже сподіваюся зустріти Тебе у своєму житті, почути Твій голос. Господи, коли Ти прийдеш? Будь ласка, дозволь мені почути Твій голос».

Якось у березні 2013 року біля входу в наш будинок до мене підійшов літній чоловік, на вигляд років 70-ти, й спитав, чи не хочу я передплатити газету. Я подумав: сьогодні, коли у всіх є мобільні телефони та комп’ютери, хто читає газети? Тому я одразу ж відмовив йому. Але потім, протягом кількох днів, щоразу, побачивши мене, він знову просив мене про передплату. Я продовжував йому відмовляти. Але, що дивно, через місяць я зіткнувся з цим чоловіком у ліфті. Він ніби чекав на мене. Побачивши мене, він усміхнувся та привітався, а потім знов попросив мене передплатити газету. Я подумав: чому ця людина так довго намагається продати мені газету? Намагаючись бути люб’язним, я таки оформив передплату, але з різних причин деякий час не мав змоги почитати газету. Потім, одного травневого ранку, отримавши газету, я взяв її, як завжди, й швидко переглянув заголовки. І мені впав у вічі один із заголовків. Він був таким: «Господь Ісус повернувся – Всемогутній Бог, який промовляє слова в період Царства». Я був вражений. Що? Господь повернувся? Всемогутній Бог? Період Царства? Невже це правда? Тоді я був дуже схвильований, емоції переповнювали мене. Нарешті я дізнався про повернення Господа. Але потім я задумався: а раптом це неправдиві новини? Я подивився внизу сторінки й побачив номер та адресу Церкви Всемогутнього Бога, а також деякі назви книг Церкви. Я відчував, що повинен ретельно вивчити це, тому що повернення Господа має велике значення. Тому я одразу зателефонував за номером, який знайшов у газеті. Я почув голос сестри, яка відповіла на дзвінок, і сказав: «У мене питання: чи правда те, що надруковано в цій газеті? Чи дійсно Господь повернувся? Чи справді ці слова походять від Бога?» Вона відповіла: «Так». Сестри Кейсі й Зена із Церкви Всемогутнього Бога призначили мені зустріч, і ми поспілкувалися про три етапи роботи Бога. Сестра Кейсі сказала: «З того дня, як Адам і Єва були розбещені сатаною, людина жила в гріху, під владою сатани, сатана грав із нею та завдавав їй болю. Бог виконав роботу в три етапи, щоб спасти людство від влади сатани. Ці етапи – це період Закону, період Благодаті та період Царства. Це три різних етапи роботи, але всі вони виконуються одним і тим самим Богом. Кожен етап заснований на тому, що необхідно для спасіння розбещеного людства, і кожен будується на фундаменті попереднього, щоб підняти роботу ще вище». Потім вона прочитала уривок зі слів Всемогутнього Бога. Всемогутній Бог говорить: «Шеститисячолітній план управління розділений на три стадії роботи. Жодна стадія окремо не може представляти загалом роботу трьох періодів, а тільки одну частину цілого. Ім’я Єгова не може представляти весь Божий характер. Той факт, що Він виконував Свою роботу в період Закону, не доводить, що Бог може бути Богом тільки за законом. Єгова встановив закони для людей і передав їм заповіді, просячи людей побудувати храм і жертовники; робота, яку Він виконав, представляє тільки період Закону. Ця виконана Ним робота не доводить, що Бог – це тільки Бог, який просить людину дотримуватися закону, або що Він – Бог у храмі, або що Він – Бог перед вівтарем. Сказати це було б неправдою. Робота, що виконується відповідно до закону, може представляти тільки один період. Отже, якби Бог здійснював роботу тільки в період Закону, тоді людина обмежила б Бога таким визначенням, сказавши: “Бог – це Бог у храмі, і для того, щоб служити Богу, ми повинні зодягнутися в священицькі шати й увійти в храм”. Якби робота в період Благодаті ніколи не була виконана, а період Закону тривав би до теперішнього часу, людина не знала б, що Бог також є милостивим і велелюбним. Якби роботу в період Закону не було здійснено, а замість цього було виконано тільки роботу в період Благодаті, тоді все, що людина знала б, – це те, що Бог може тільки спокутувати людину та прощати її гріхи. Людина знала б тільки те, що Він – святий і невинний, і що заради людини Він здатний пожертвувати Собою й бути розп’ятим. Людина знала б тільки ці речі, але не розуміла б нічого іншого. Таким чином, кожен період представляє одну частину Божого характеру. Що стосується того, які аспекти Божого характеру представлені в період Закону, які в період Благодаті, а які на цій нинішній стадії: тільки коли всі три стадії об’єднані в одне ціле, вони можуть розкрити повноту Божого характеру. Тільки коли людина пізнає всі три стадії, вона зможе повністю зрозуміти це. Жодну з трьох стадій не можна пропустити. Ти побачиш Божий характер у всій його повноті тільки після того, як ознайомишся з цими трьома стадіями роботи. Той факт, що Бог завершив Свою роботу в період Закону, не доводить, що Він є тільки Богом за законом, і той факт, що Він завершив Свою роботу відкуплення, не означає, що Бог буде вічно спокутувати людство. Усе це – висновки, зроблені людиною. Оскільки період Благодаті добіг свого кінця, ти не можеш відтак сказати, що Бог належить тільки хресту і що тільки хрест представляє Боже спасіння. Зробити це означало б дати визначення Богу. На теперішній стадії Бог в основному виконує роботу слова, але ти не можеш сказати, що Бог ніколи не був милостивий до людини і що все, що Він приніс, – це тільки кару й суд. Робота в останні дні проливає світло на роботу Єгови та Ісуса і всі таємниці, незрозумілі людині, щоб виявити призначення та кінець людства покласти край усій роботі спасіння серед людей. Ця стадія праці роботи в останні дні підводить усе до кінця. Усі таємниці, незрозумілі людині, повинні бути розкриті, щоб дозволити людині проникнути в їх глибини й мати абсолютно чітке розуміння у своєму серці. Тільки тоді людська раса може бути класифікована відповідно до виду. Тільки після того, як шеститисячолітній план управління буде завершено, людина прийде до розуміння Божого характеру у всій його повноті, бо тоді Його управління добіжить свого кінця» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Таїнство втілення (4)»). Потім сестра Кейсі ще неодноразово спілкувалася зі мною, і я дізнався, що шеститисячолітній Божий план управління складається з трьох етапів, трьох періодів – періоду Закону, періоду Благодаті та періоду Царства. У період Закону Єгова видав закон головним чином для того, щоб керувати життям людей на землі й дати їм зрозуміти, що таке гріх. У період Благодаті Господь Ісус виконав роботу відкуплення. Він був розіп’ятий за людство й викупив його від гріха. Поки люди вірять у Господа, сповідаються у своїх гріхах і каються, їхні гріхи будуть прощені, й вони більше не будуть засуджені та покарані за гріхи за законом. У період Царства Всемогутній Бог висловлює істину й здійснює роботу суду, прагнучи очистити розбещений характер людей та спасти їх від гріха й впливу сатани, щоб вони могли підкорятися та поклонятися Богові, перестати жити в гріху та їх взяли до Царства Божого. Різні етапи роботи відбуваються в різні періоди й включають різні речі, але все це робиться одним Богом. Це єдиний Бог, який виконує різну роботу в різні періоди. Розуміння цього було для мене дійсно повчальним.

Потім сестра Зена поспілкувалася зі мною про те, як Всемогутній Бог очищає людей через Свою роботу суду. Вона поділилася уривком зі слів Божих. Всемогутній Бог говорить: «Христос останніх днів використовує багато різних істин, щоб навчити людину, викрити її сутність і розібрати людські слова та діла. Ці слова вміщують різні істини, як-от людський обов’язок, те, як людина мусить коритися Богові та бути Йому вірною, як вона має втілювати в життя свою природну людську сутність, а також мудрість та характер Бога тощо. Усі ці слова спрямовані на сутність людини та її розбещений характер. Зокрема, викривальні слова про те, як людина зневажає Бога, говоряться щодо того, що людина є втіленням сатани та ворожою силою, що спрямована проти Бога. Беручись за Свою роботу суду, Бог не просто кількома словами виявляє природу людини; Він викриває, розправляється та обтинає протягом тривалого часу. Усі ці різні способи викриття, розправи і обтинання не можна замінити звичайними словами, а можна тільки істиною, якої людина цілковито позбавлена. Тільки такі способи можна назвати судом; тільки таким судом може людина бути упокорена й остаточно переконана щодо Бога, ба більше – може здобути правдиве знання про Бога. До чого приводить робота суду, то це до розуміння людиною істинного лику Божого та істини про свою власну непокору. Робота суду дозволяє людині здобути краще розуміння Божої волі, мети Божої роботи й таємниць, які людина осягнути не може. Також вона дозволяє людині усвідомити й пізнати свою розбещену сутність та корені своєї розбещеності, а також виявити потворність людини. Усі ці наслідки викликані роботою суду, бо сутність цієї роботи насправді полягає у відкритті істини, шляху та життя Божого для всіх, хто в Нього вірує. Ця робота є роботою суду, яку виконує Бог» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Христос здійснює роботу суду за допомогою істини»). Потім сестра Зена сказала: «Всемогутній Бог використовує істину, щоб судити й очищати нас. Він висловив мільйони слів, які розкривають таємниці Біблії та свідчать про Божу роботу. Вони оголюють корінь гріховності та істину про нашу розбещеність. Деякі з них стосуються зміни характеру та входження в життя, а деякі говорять про визначення кінця людини та багато іншого. Усе це правда, і все це походить від Бога. Це показує нам Божий праведний і святий характер та Його мудрість. Той, хто читає Його слова, може відчути їхню велику владу й силу. Бог усе бачить, і тільки Бог досконало знає розбещене людство. Бог викриває кожну нашу думку, точку зору та розбещене уявлення дуже чітко й у дуже практичних термінах. Він розкриває та препарує сутність цієї розбещеності, повністю усуваючи корінь гріховності та опір людства». Вона також сказала: «Через суд, одкровення та очищення слів Божих ми отримуємо розуміння істини про своє розбещення сатаною. Тоді ми бачимо, наскільки ми зарозумілі, зневажливі та егоїстичні, що все, що ми говоримо й робимо, засноване на розбещеності, та ми живемо зовсім не по-людськи. Боротьба за ім’я та статус, участь в інтригах, брехня та шахрайство, ревнощі та ненависть, віра без покори Богу, непомірні бажання, звинувачення Бога й опір Йому, коли ми стикаємося з випробуваннями – ось типові приклади. Через Божий суд і одкровення ми розуміємо деякі істини й вчимося розрізняти позитивні та негативні речі. Ми також більше дізнаємося про Божий праведний характер, який не терпить образ, і поступово приходимо до шанування Бога та підпорядкування Йому. Ми здатні покаятися, прийняти Його суд і кару й виконати Його слова». Також вона сказала: «Без одкровення Божого, тільки з молитвою та сповіддю ми ніколи не досягнемо осмисленого розуміння й не усунемо корінь нашого гріха. Завдяки досвіду ми також бачимо, що Божий суд є Його істинною любов’ю та найкращим спасінням людства, та без цієї практичної роботи наш розбещений характер ніколи не зможе бути очищений. Ось чому прийняття Божої роботи суду останніх днів – це єдиний шлях до Царства». Потім вона розповіла мені про їхнє свідчення щодо того, як вони щиро покаялися, зазнавши суду слів Божих. Це було дуже практично. Я міг сказати, що робота Всемогутнього Бога була саме тим, чого потребував мій дух, що Божа робота останніх днів дійсно може змінити та очистити людей, і єдиний спосіб потрапити до Царства – це прийняти Божий суд.

Протягом кількох наступних днів сестри розповіли мені, чому релігійний світ порожніє, чому проповіді пастирів стають мізерними. Я також дізнався справжню історію Біблії, таємниці та значення втілень Бога. Я відчув, наскільки глибоким є зміст слів Всемогутнього Бога, та усвідомив багато таємниць. Я з радістю прийняв спасіння Всемогутнього Бога останніх днів.

Сестри дали мені кілька книг слів Божих. Прийшовши додому, я відкрив одну з них – «Сувій, розгорнутий Ягням». Першою я побачив Передмова до слів Божих: «Хоча багато людей вірить у Бога, мало хто розуміє, що значить віра в Бога та що потрібно робити, щоб відповідати Божій волі. Це тому, що люди хоч і знають слово “Бог” і такі вирази, як “Божа робота”, та вони не знають Бога й ще менше знають Його роботу. Тож не дивно, що всі ті, хто не знає Бога, заплутані у своїй вірі в Нього. Люди не ставляться до віри в Бога серйозно, і все це лише тому, що вірити в Бога для них занадто незнайомо, занадто дивно. У цьому вони не відповідають Божим вимогам. Інакше кажучи, якщо люди не знають Бога та не знають Його роботи, то вони не придатні для Божого використання, і ще менше вони здатні вдовольнити Його волю. Мати “віру в Бога” значить вірити в існування Бога; це найпростіше поняття, що стосується віри в Бога. Більше того, вірити в існування Бога – не те саме, що істинно вірити в Бога; натомість це різновид простої віри із сильними релігійними відтінками. Справжня віра в Бога означає таке: на підставі віри в те, що Бог має всевладдя над усім сущим, людина проживає Його слова та Його роботу, очищує свій розбещений характер, вдовольняє волю Божу та пізнає Бога. Тільки такий шлях може зватися “вірою в Бога”» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога»). Слова Божі докладні й практичні та показують справжнє значення віри в Бога. Я зрозумів, що для того, щоб вірити, потрібно зазнати слова Божі та Його роботу, щоб позбутися розбещеності, знайти істину й пізнати Бога. Тільки це можна назвати справжньою вірою. Раніше я думав, що вірити – це щодня молитися та часто ходити до церкви. На жаль, я ніколи не міг зрозуміти, чи я на правильному шляху віри, тому до того моменту я просто блукав у темряві. Під час читання слів Всемогутнього Бога мене вразило те, що шлях віри, який я вибрав раніше, був повністю неправильним. Потім я побачив у змісті книги назву «Чи є ти тим, хто ожив?» Мене це зацікавило, і я одразу звернувся до цього розділу. Там були такі слова Божі: «Бог створив людину, але потім людину розбестив сатана, і такі люди стали “мерцями”. Тож коли ти змінишся, то вже не будеш, як ті “мерці”. Божі слова є тим, що повертає до життя дух людини та робить так, щоб він переродився, а коли переродиться дух людей, тоді вони оживуть. Коли я говорю про “мерців”, то маю на увазі трупи без духу, людей, чий дух помер усередині них. Коли в людському дусі запалюється іскра життя, то люди оживають. Святі, про яких говорили раніше, – це люди, які ожили, які були під впливом сатани, але перемогли його. …

…“Мертві” – це ті, хто чинить опір Богу та бунтує проти Нього; ті, хто заціпенів духом і не розуміє Божих слів; ті, хто не втілює істину в життя та не має ні дрібки вірності Богу; ті, хто живе у володіннях сатани, та кого використовує сатана. Мертві проявляють себе протистоянням істині, бунтом проти Бога, а також тим, що вони ниці, нікчемні, злі, жорстокі, брехливі й підступні. Навіть коли такі люди їдять і п’ють слова Божі, вони неспроможні втілювати Божі слова в життя; хоча вони живі, та вони лише трупи, що ходять і дихають. Мертві абсолютно нездатні вдовольнити Бога, а тим паче цілковито Йому коритися. Вони можуть лише обманювати Його, зневажати Його та зраджувати Його, і все, що вони породжують тим, як живуть, виявляє природу сатани. Якщо люди хочуть стати живими істотами, свідчити про Бога й отримати Його схвалення, то мусять прийняти Боже спасіння; мусять радо скоритися перед Його судом і карою та радо прийняти від Бога обтинання та розправу. Тільки тоді вони зможуть утілити в життя всі істини, яких вимагає Бог, і тільки тоді вони здобудуть Боже спасіння та справді стануть живими істотами. Живих Бог спасає; вони були засуджені та покарані Богом, і вони готові присвятити себе Богові, і щасливі віддати свої життя заради Нього, і раді присвятити Йому все своє життя. Лише коли живі свідчитимуть про Бога, сатана буде осоромлений; лише живі можуть поширювати євангельську роботу Божу, лише живі Богу до душі, і лише живі – то справжні люди» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога»). Прочитавши цей уривок, я зрозумів серцем, що це і є відповідь, яку я шукав усі ці роки. Я нарешті зрозумів, що означає бути «мертвим» чи «живим». Коли Бог створив Адама та Єву, вони були здатні слухати Бога, виявляти й прославляти Його. Вони були живими людьми. Але потім сатана спокусив їх зрадити Бога, вони почали жити в гріху, під владою сатани, і людство ставало дедалі розбещенішим, просоченим усіма видами сатанинських отрут. Ми все глибше поринали в гріх, заперечуючи й відкидаючи Бога, опираючись Йому і втілюючи в життя свої сатанинські бажання. Ми зовсім не такі, якими Бог створив нас на початку. Бог вважає всіх, хто живе в гріху та під владою сатани, мертвими, а мертві належать сатані, вони противляться Богові. Вони не варті Його Царства. Живі – це спасенні Богом. Їхня розбещеність очищається через Божий суд і кару. Вони відкидають гріх і сили сатани й перестають протистояти Богові. Незалежно від того, як Бог говорить і діє, вони здатні слухати й підкорятися. Живі можуть славити Бога й свідчити, тільки вони можуть отримати Боже схвалення та увійти до Його Царства. Щоб ожити, ми повинні прийняти істину Всемогутнього Бога й зазнати Його суду, остаточно очистившись і знайшовши свідомість та розважливість, практикувати слова Божі, слухатися Творця, шанувати Бога й свідчити про Нього. Тільки той, хто справді повернувся до життя, може увійти до Царства та здобути вічне життя. У той момент я дійсно зрозумів, що Господь мав на увазі, кажучи: «Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре» (Івана 11:25–26). Ось що це означає. Щойно я зрозумів це, я відчув, як моє серце просвітліло.

Потім я прочитав іншу статтю, яка називалася «Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя». Це справило на мене глибоке враження. Всемогутній Бог говорить: «Христос останніх днів приносить життя та приносить тривкий і вічний шлях істини. Ця істина – це той шлях, яким людина здобуває життя, і це єдиний шлях, яким людина пізнає Бога й отримає Його схвалення. Якщо ти не шукаєш шляху життя, запропонованого Христом останніх днів, тоді ти ніколи не отримаєш схвалення Ісуса та ніколи не будеш гідним того, щоб увійти у ворота Царства Небесного, тому що ти одночасно є маріонеткою та бранцем історії. Ті, хто знаходиться під контролем правил і букв та скутий історією, ніколи не зможуть здобути життя або здобути вічний шлях життя. Це тому, що, замість води життя, що тече з престолу, все, що у них є, – це каламутна вода, за яку чіпляються тисячі років. Ті, кому не дають воду життя, назавжди залишаться трупами, іграшками сатани та синами пекла. Як же тоді вони можуть узріти Бога? Якщо ти тільки намагаєшся триматися за минуле, лише намагаєшся залишити все як є, стоячи на місці, і не намагаєшся змінити поточний стан речей і відкинути історію, тоді чи не будеш ти завжди проти Бога? Кроки Божої роботи широкі та могутні, як бурхливі хвилі та гуркіт грому – і все ж ти сидиш пасивно, чекаючи на знищення, чіпляючись за свою примху й нічого не роблячи. Таким чином, як тебе можна вважати тим, хто йде стопами Агнця? Як ти можеш підтвердити, що Бог, за якого ти тримаєшся, це Бог, який завжди новий і ніколи не старий? І як слова твоїх пожовклих книг можуть провести тебе в новий період? Як вони можуть вести тебе в пошуках кроків Божої роботи? І як вони можуть піднести тебе на небеса? Те, що ти тримаєш у своїх руках, – це букви, які можуть дати лише тимчасову розраду, а не істини, здатні дати життя. Писання, які ти читаєш, можуть тільки збагатити твою мову та не є філософськими словами, які можуть допомогти тобі пізнати людське життя, а тим більше шляхи, які можуть привести тебе до досконалості. Хіба ця невідповідність не дає тобі приводу для роздумів? Хіба це не змушує тебе усвідомити таємниці, що містяться всередині? Чи здатен ти самостійно доставити себе на небеса, щоб зустрітися з Богом? Без пришестя Бога, чи можеш ти взяти себе на небеса, щоб насолоджуватися сімейним щастям із Богом? Ти все ще живеш мріями? Тоді я пропоную тобі перестати мріяти та подивитися на те, хто працює зараз, – подивитися, хто зараз виконує роботу зі спасіння людей в останні дні. Якщо ти цього не зробиш, ти ніколи не здобудеш істину та ніколи не здобудеш життя» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога»). Ці слова дуже сильно вплинули на мене. Я відчув їхню авторитетність і могутність та зрозумів, що вони можуть виходити лише від Бога. Я згадав слова Господа Ісуса: «Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Івана 14:6). От і все. Хто, крім Бога, міг би правити брамою Царства? Якщо ми хочемо вічного життя, ми повинні прийняти шлях вічного життя, даний Христом останніх днів, та істини, висловлені Господом, що повернувся. Це єдиний спосіб реалізувати наші надії увійти до Царства. Я відчував, як мені пощастило, що я знайшов шлях до Царства. Я був дуже схвильований. Я читав Божі слова так, ніби вони були їжею для голодуючої людини, й вони дуже сильно вплинули на мене. Чим більше я читав, тим більше усвідомлював, що ці слова – істина, що вони не можуть виходити від будь-якого пастиря чи богослова. Слова Всемогутнього Бога щедро живили мою блукаючу, голодну душу, і я згадав про старого, який намагався продати мені газети. Він багато разів просив мене оформити передплату, і завдяки цьому я нарешті почув голос Божий. Я хотів подякувати йому, але так і не зміг знайти його знову. Тоді я зрозумів, що це сталося завдяки чудесним вчинкам Божим. Цей чоловік просив мене передплатити газету, і це дозволило мені почути голос Божий та привітати повернення Господа. Це було Боже керівництво, це була Його любов до мене. Я щиро вдячний Богові. Я почуваюся неймовірно щасливим, тому що зміг почути Божий голос і засвідчити Його явлення у своєму житті. Це – милість і благодать Божа, і навіть більше – Його спасіння для мене. Дяка Всемогутньому Богу!