Чому виникає так багато перешкод до прийняття істинного шляху

27 Березня, 2023

Хоселін (Еквадор)

У 2008 році я увірувала в Господа разом зі своєю матір’ю і після цього почала відвідувати зібрання в місцевій церкві. Пізніше я навіть стала церковною дияконисою. Щоразу, коли ми проводили зібрання, я хотіла читати більше Божих слів й отримати краще розуміння волі Божої, але згодом усвідомила, що проповіді пастиря мене не живлять. Я не отримувала задоволення від зібрань та відчувала внутрішню порожнечу. У червні 2020 року, коли я вступала до семінарії, щоб продовжити навчання, то познайомилася в інтернеті з сестрою Гарсія, членкинею Церкви Всемогутнього Бога. Вона поділилася зі мною Євангелієм Всемогутнього Бога в останні дні й запросила мене в групу, де проводилися зібрання. Я прочитала багато слів Всемогутнього Бога, побачила, що слова Всемогутнього Бога сповнені влади та сили, що вони є голосом Бога, і переконалася, що Всемогутній Бог – це Господь Ісус, що повернувся, той, на кого ми чекали весь цей час. Я була зворушена до сліз та дуже щаслива, що зможу привітати повернення Господа й отримати Боже спасіння в останні дні.

Опісля мені захотілося, щоб мої брати й сестри якнайшвидше дізналися про повернення Господа. Знаючи, що Енджел, проповідник нашої церкви, був доброю й відповідальною людиною й часто допомагав усім нам, я насамперед пішла до нього зі звісткою про повернення Господа й поділилася з ним словами Всемогутнього Бога, поспілкувавшись про своє розуміння Його слів. На мій подив, Енджел одразу ж перервав мене, сказавши: «Це неможливо. Слова Божі містяться лише в Біблії й не могли з’явитися поза нею. Читання того, чого немає в Біблії, – це зрада Господа!» Я поспішно відповіла: «Як це може бути зрадою Господа? Ти не маєш жодного поняття про Божу роботу в останні дні, тому мусиш хоча б дослідити її, щоб побачити, чи є слова Всемогутнього Бога голосом Божим, і тоді вже вирішувати». Але він знову урвав мене й гордовито відповів: «Мені не треба нічого досліджувати. Якщо хочеш послухати проповідь, просто послухай мене. Ти маєш пам’ятати, що в жодному разі тобі не слід читати ніяких книг, окрім Біблії – відступ від Біблії є зрадою Господа». Я була здивована й спантеличена його ставленням до Божої роботи в останні дні: «Раніше він завжди казав, що ми маємо бути подібними до мудрих дів і цілеспрямовано чекати на Господа, інакше можемо пропустити Його повернення. І ось Господь повернувся, то чому ж він не хоче шукати й досліджувати, і навіть вимагає, щоб я перестала прислухатися до слів Всемогутнього Бога? Хіба він не хоче привітати повернення Господа?» Я просто не розуміла, чому він так до цього поставився. Також я подумала про його твердження: «Біблія містить усі слова Божі. Божі слова не з’являються поза межами Біблії. Відхилення від Біблії – це зрада Господа». Хоча я знала, що приймаючи Всемогутнього Бога, я вітаю Господа, а не зраджую Його, ці слова все одно збентежили мене.

Згодом я прочитала кілька уривків зі слів Божих, слухала спілкування братів та сестер у Церкві Всемогутнього Бога, і це допомогло мені позбутися цієї розгубленості. Всемогутній Бог говорить: «Те, що записано в Біблії, обмежене; воно не може представляти Божу роботу у всій її повноті. Усього в чотирьох Євангеліях менше ста глав, в яких описано кінцеве число подій, таких як та, коли Ісус проклинає фіґове дерево, три зречення Петром Господа, поява Ісуса учням після Його розп’яття і воскресіння, вчення про піст, вчення про молитву, вчення про розлучення, народження і родовід Ісуса, призначення Ісусом учнів і так далі. Однак людина цінує їх немов скарб, навіть порівнюючи з ними роботу сьогодення. Вони навіть вірять, що вся робота, виконана Ісусом протягом Його життя, мала лише певний обсяг, так, ніби Бог здатний зробити саме стільки і не більше. Хіба це не абсурд?» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Таїнство втілення (1)»). «Зрештою, що величніше: Бог чи Біблія? Чому Бог повинен діяти відповідно до Біблії? Чи може бути так, що Бог не має права перевершувати Біблію? Хіба Бог не може відійти від Біблії і зайнятися іншою роботою? Чому Ісус і Його учні не дотримувалися суботи? Якщо Він повинен був практикувати у світлі суботи і відповідно до заповідей Старого Заповіту, чому Ісус не дотримувався суботи після Свого приходу, а замість цього омив ноги, покрив голову, переломив хліб і випив вино? Хіба все це не відсутнє в заповідях Старого Заповіту? Якщо Ісус шанував Старий Заповіт, чому Він відступив від цих доктрин? Вам слід знати, що було першим – Бог чи Біблія! Як Господь суботі, чи не міг він також бути Господом Біблії?» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (1)»). «Ніхто не знає реальності Біблії: що це не більше ніж історичний літопис Божої роботи й свідчення про дві попередні стадії Божої роботи, і що вона не дає жодного розуміння цілей Божої роботи. Кожен, хто читав Біблію, знає, що вона документує дві стадії Божої роботи в період Закону й період Благодаті. Старий Заповіт оповідає історію Ізраїлю та роботу Єгови від часу створення світу до кінця періоду Закону. Новий Заповіт містить записи про роботу Ісуса на землі, які вміщено в чотирьох Євангеліях, а також про роботу Павла – хіба це не історичні записи? Звернення в сьогоденні до подій минулого відносить їх до розряду історії, і якими б правдивими або реальними вони не були, вони однаково залишаються історією; а історія не може бути спрямована на сьогодення, бо Бог не озирається на історію! Отже, якщо ти розумієш тільки Біблію й нічого не розумієш стосовно роботи, яку Бог має намір виконати сьогодні, і якщо ти віриш у Бога, але не шукаєш роботу Святого Духа, тоді ти не розумієш, що означає шукати Бога. Якщо ти читаєш Біблію для того, щоб вивчати історію Ізраїлю, щоб досліджувати історію створення Богом небес і землі, то ти не віриш у Бога. Однак сьогодні, оскільки ти віриш у Бога й шукаєш життя, оскільки ти прагнеш до пізнання Бога, а не до мертвої букви та вчень або розуміння історії, ти маєш шукати Божу волю сьогодення, а також шукати спрямування роботи Святого Духа» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Щодо Біблії (4)»). Я пам’ятаю, як брати й сестри спілкувалися зі мною, кажучи, що Біблія – це просто історичні записи про попередню роботу Бога. Це збірка писемних свідчень про Божу роботу. Враховуючи, що її складали та редагували люди, нічого дивного, що деякі речі були відібрані, а інші відкориговані чи пропущені. Було б неможливо зібрати й записати в Біблії всі Божі слова та роботу. Як сказав апостол Іван: «Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг!» (Івана 21:25). Це показує, що в Біблії записана дуже мала частка слів та роботи Бога. Бог є Господом творіння та джерелом людського життя. Уже кілька тисячоліть Бог працює й говорить, нескінченним потоком забезпечуючи людство тим, чого воно потребує, і веде людей уперед. Слова Божі подібні до невичерпного джерела живої води, то хіба всі слова Бога можуть міститися в Біблії? Бог царює над усім сущим, він не лише Господь суботі, але й Господь Біблії. Він не виконує Свою роботу згідно з Біблією і не обмежений Біблією. Він має повну владу, щоб перевершити Біблію, виконувати більше нової роботи й проголошувати більше Своїх слів згідно зі Своїми власними планами та потребами людства. Наприклад, у період Благодаті Господь Ісус виконував Свою роботу не так, як Він робив це в період Закону, згідно з записами в Старому Заповіті. Він виконував нову й величнішу роботу, показуючи шлях покаяння, здійснюючи роботу розп’яття й відкупаючи людство від його гріхів, щоб люди більше не були засуджені й приговорені до смерті згідно із законом та могли й далі виживати. Тепер, коли Бог прийшов, щоб виконати Свою роботу в останні дні, Він не повторює Свою попередню роботу, записану в Біблії, але вимовляє нові слова та виконує нову роботу. Це пророкував Господь Ісус: «Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди» (Івана 16:12–13). В останні дні Господь Ісус повернувся як Всемогутній Бог. Він виконує роботу суду, починаючи з дому Божого, висловлює всі істини, необхідні для очищення та спасіння людства, дозволяючи людству повністю звільнитися від пут гріха, очиститися, удосконалитися й увійти до Царства Божого. Усі, хто приймає Божу роботу в останні дні, отримують полив та живлення Його слів і присутні на шлюбному бенкеті Агнця. Вони такі, як описано в Об’явленні: «Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде» (Об’явлення 14:4). Очевидно, що вони йдуть стопами Агнця й не зраджують Господа. Отже, переконання, що «все, що Бог сказав і зробив, записано в Біблії, і відхилення від Біблії є зрадою Бога», – це просто хибна думка, яка не відповідає словам Божим та фактам. Поспілкувавшись із братами й сестрами, я відчула, що мій розум прояснився, і я здобула проникливість щодо хибних тверджень Енджела.

Після цього я вирішила поділитися Євангелієм із сестрою з моєї попередньої церкви. На мій подив, коли Енджел почув про це, він прийшов, щоб завадити сестрі й переконатися, що інші члени не прийняли Євангеліє. Він богозневажав і засуджував Всемогутнього Бога, та казав, що я зрадила Господа, приєднавшись до іншої конфесії. Також вони з пастирем поширювали чутки про мене в церкві, говорячи, що я перестала ходити на зібрання, тому що в мене з’явився новий хлопець, що в мене немає істинної віри в Господа, і що іншим членам церкви слід уникати мене. Почувши ці чутки, усі стали погано думати про мене й почали мене уникати. Дехто навіть дивився на мене, як на щось огидне. Через декілька днів пастир розшукав моїх батьків, щоб сказати їм, що я пішла хибним шляхом і перестала відвідувати зібрання. Він також наказав моїй мамі стежити за мною й нікуди мене не відпускати. Усе це сталося одночасно, я почувалася просто жахливо і думала, що от-от зірвуся. Я не розуміла, чому вони так поводяться зі мною. Усе, що я зробила, – це свідчила їм про повернення Господа, а потім вони придумали всі ці чутки, щоб зганьбити мене, і навіть закликали моїх батьків гнобити мене. Усе це ранило мене в саме серце й завдавало нестерпних страждань. Зі сльозами на очах я звернулася з молитвою до Бога, просячи Його про допомогу. Коли сестра почула про моє становище, вона поділилася зі мною багатьма Божими словами й надихнула мене.

Я прочитала уривок зі слів Всемогутнього Бога, у якому йшлося: «У наші дні ті, хто шукає, і ті, хто не шукає, – це два зовсім різних типи людей із дуже різними місцями призначення. Ті, хто прагне знати істину та втілює істину в життя, – це ті, кому Бог принесе спасіння. Ті, хто не знає істинного шляху, – демони й вороги; вони нащадки архангела та стануть об’єктами знищення. Навіть ті, хто благочестиво вірить у невизначеного Бога, – хіба вони теж не демони? Люди, які мають чисту совість, але не приймають істинний шлях, є демонами; їхня сутність – в опорі проти Бога. … Кожен, хто не вірить у втіленого Бога, є демонічним, ба більше – буде знищений. Ті, хто має віру, та не втілює істину в життя, хто не вірить у втіленого Бога та хто зовсім не вірить в існування Бога, теж стануть об’єктами знищення. Усі ті, кому буде дозволено залишитися, – це люди, що пройшли страждання очищення та стояли непохитно; це люди, які справді витерпіли випробування. Кожен, хто не визнає Бога, – ворог; себто кожен, хто не визнає втіленого Бога – чи він у цьому потоці, чи поза ним, – є антихристом! Ким є сатана, ким є демони та ким є Божі вороги, якщо не тими, хто опирається Богу й не вірить у Нього? Хіба вони не люди, що не слухаються Бога?» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог і людина разом увійдуть до відпочинку»). Спілкуючись про слова Божі з сестрою, я зрозуміла, що коли Господь Ісус прийшов, щоб виконати Свою роботу, фарисеї, які поклонялися Богу Єгові в храмі, ясно бачили, що слова Господа Ісуса наповнені владою та cилою, але не тільки не шукали й не досліджували ці слова, а, більше того – люто чинили опір та засуджували Його, брехливо стверджуючи, що Він використав силу Вельзевула для здійснення обрядів екзорцизму. Вони вчинили богозневажання проти Святого Духа й були прокляті та покарані Богом. Фарисеї не просто самі зневажали й засуджували Господа, але також обманом змусили вірян чинити Йому опір, внаслідок чого ті втратили Боже спасіння й стали похоронним крамом фарисеїв. Я подумала про те, як Господь Ісус проклинав фарисеїв у той час: «Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!» (Матвія 23:13). А також: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас!» (Матвія 23:15). Завдяки словам Господа можна побачити, що фарисеї були антихристами, які чинили опір Богові. Вони вдавали добрих, але насправді ненавиділи істину й вважали Бога своїм ворогом. Це були демони, які пожирали душі й заманювали людей у пекло. Через мерзенні дії фарисеїв Господь Ісус навів на них сім «лих». Це підтверджує, що характер Божий не терпить образ. Всемогутній Бог прийшов в останні дні, щоб виконати свою роботу. Він висловив усі істини, необхідні для очищення та спасіння людства, та створив групу переможців, стрясаючи релігійний світ. Попри те, що Бог виконує таку величезну роботу, пастирі й проповідники релігійного світу не тільки не шукають та не досліджують її, але навіть заходять дуже далеко, поширюючи чутки й заважаючи вірянам досліджувати істинний шлях. Вони подібні до фарисеїв, чиєю природою та сутністю були ненависть до істини та опір Богу. В останні дні Бог виконує роботу з сортування кожного за його родом, викриваючи неправдивих вірян і виявляючи істинних. Ті, хто стверджують, що вірять у Бога, але не приймають істину й втіленого Бога, не є справжніми вірянами і зрештою будуть вигнані. Тільки ті, хто шукає істину з відкритим розумом і приймає Божу роботу в останні дні, отримають шанс бути спасенними Богом. Енджел здавався доброю, скромною й чуйною людиною, але почувши про повернення Господа, він не почав шукати й досліджувати, але судив і засуджував Божі слова й роботу, та навіть поширював чутки й заважав іншим віруючим досліджувати істинний шлях. Він не мав жодного страху перед Богом. Я побачила, що хоча він вірив у Господа й служив Йому, його сутність полягала в ненависті до істини та протистоянні Богу. Він аж ніяк не відрізнявся від фарисеїв давнини, що опиралися Богу. Усвідомивши все це, я здобула деяку проникливість щодо Енджела та лідерів релігійного світу, й отримала чіткіше розуміння того, чому вони діяли саме так, а не інакше. Опісля я відчула себе трохи краще.

Через деякий час після цього я почала виконувати свій обов’язок у церкві. Я відвідувала зібрання, щодня читала Божі слова разом з іншими й почувалася чудово. Але коли до моїх батьків дійшли чутки, які поширювали пастир та проповідник, вони сердито насварили мене. Вони змусили мене повернутися до нашої старої церкви й заборонили мені вірити у Всемогутнього Бога. Через гніт та перешкоди з боку моїх батьків я не могла регулярно виконувати свій обов’язок і навіть не могла відвідувати зібрання. Якось мій тато застав мене під час онлайн-зібрання з іншими братами й сестрами й так розлютився, що хотів мене вдарити. На щастя, мати вчасно підійшла й зупинила його. Після цього батьки стали ще суворіше мене контролювати. Мене замкнули вдома й не дозволяли виходити, тому я більше не могла відвідувати зібрання. У той час це було дійсно занадто для мене. Я почувалася слабкою й не мала певності, щоб виконувати свій обов’язок. Я молилася Богу, просячи Його дати мені віру й силу. Після цього я натрапила на уривок зі слів Божих: «Кожен крок роботи, яку Бог виконує серед людей, назовні виглядає наче взаємини між людьми, наче народжене людськими домовленостями або людським втручанням. Але за лаштунками кожен крок роботи і все, що відбувається, є ставкою, що її робить сатана перед Богом, і це вимагає від людей бути непохитними у своєму свідченні перед Богом. Розгляньмо, наприклад, суд над Йовом: за лаштунками сатана бився об заклад із Богом, і те, що сталося з Йовом, було справою рук людських і втручанням людей. За кожним кроком роботи, яку Бог виконує серед вас, стоїть ставка сатани перед Богом, – за всім цим стоїть битва» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише той, хто любить Бога, по-справжньому вірить у Бога»). Зі слів Бога я зрозуміла, що, хоча в нинішній ситуації мені здавалося, що мої батьки заважають мені слідувати за Всемогутнім Богом, насправді причиною цього порушення був сатана. То була духовна битва. Бог висловив багато істин в останні дні, щоб дозволити нам звільнитися від своєї сатанинської розбещеності й бути спасенними Богом. Але сатана не хотів, щоб Бог мене спас, тому використовував моїх батьків, щоб нападати на мене та перешкоджати мені вірити в Бога й виконувати свій обов’язок. Сатана хотів, щоб я повністю втратила шанс на спасіння й разом із ним була скинута до пекла. Сатана справді такий підступний і злий! Якщо я перестану слідувати за Всемогутнім Богом, хіба я не стану жертвою підступної змови сатани?

Потім я натрапила на інший уривок зі слів Божих: «Не впадай у розпач, не будь слабким, і Я все проясню тобі. Шлях до Царства не такий вже і рівний; ніщо не буває просто так! Ви хочете, щоб благословення надходили до вас легко, хіба не так? Сьогодні кожен має пройти через гіркі випробування. Без таких випробувань ваше серце, що любить Мене, не зміцніє, і ви не матимете справжньої любові до Мене. Навіть якщо ці випробування складаються лише з незначних обставин, кожен має пройти через них; просто складність випробувань для різних людей буде різною. Випробування – це благословення від Мене, а скільки з вас часто приходять до Мене і на колінах благають Моїх благословень? Дурненькі діти! Ви завжди гадаєте, що кілька сприятливих слів вважаються Моїм благословенням, але не усвідомлюєте, що гіркота є одним із Моїх благословень. Ті, хто поділяє Мою гіркоту, неодмінно розділять і Мою насолоду. Такою є Моя обіцянка і Моє благословення для вас» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Висловлювання Христа на початку, Глава 41»). Прочитавши слова Всемогутнього Бога, я зрозуміла, що, попри те, що я трохи постраждала через гноблення пастиря й перешкоди з боку своїх батьків, Бог дозволив цій ситуації відбутися, щоб удосконалити мою віру. Це був Божий добрий намір! Але я була слабка й готова відмовитися від свого обов’язку лише через невеликі труднощі. Я зрозуміла, що в мене не було прагнення страждати й платити ціну заради здобуття істини. У мене не було щирого ставлення до Бога, а мій духовний стан був ще дуже малий. Я прийшла до розуміння Божих намірів і більше не почувалася пасивною та пригніченою. У мене також з’явилося відчуття віри й сили, і я була готова протистояти ситуації, покладаючись на Бога, щоб твердо встояти під цим тиском. Пізніше я часто молилася Богові, читала слова Божі, щоб зміцнити свою віру, і просила Бога допомогти, відкривши мені шлях, щоб я могла й далі брати участь у зібраннях і виконувати свій обов’язок.

Згодом чутки, які Енджел та інші поширювали про мене, почали позначатися на моїх батьках, отже, щоб позбутися впливу чуток, вони відправили мене жити до моєї бабусі. Там мені вдалося зв’язатися зі своїми братами й сестрами через інтернет, і я знову могла брати участь у зібраннях і виконувати свій обов’язок. Дізнавшись про це, мої батьки страшенно розлютилися, але я їх не послухалася й рішуче сказала: «Моя найбільша надія у вірі в Господа полягає в тому, щоб привітати Його повернення. Зараз Господь Ісус повернувся як Всемогутній Бог, тому, навіть якщо ви цього не розумієте, я все одно йтиму за Всемогутнім Богом до самого кінця. Якщо ви все ще хочете зупинити мене, я не матиму іншого вибору, окрім як залишити цю сім’ю». Бачачи мою непохитність, батьки більше нічого не говорили з цього приводу. Відтоді, попри те, що вони, як і раніше, часто скаржилися або намагалися перешкодити мені виконувати свій обов’язок, вони більше не обмежували мене, і я була сповнена рішучості виконувати свій обов’язок. Зазнаючи постійних утисків і перешкод з боку мого пастиря й сім’ї, я трохи постраждала, але також зрозуміла певні істини, набула проникливості, і моя віра в Бога стала глибшою. З якими б ситуаціями я не зіткнулася в майбутньому, я готова покластися на Бога, щоб пройти через них.

Якщо Бог допоміг вам у вашому житті, натисніть кнопку, щоб приєднатися до нашої групи. Давайте вивчати слова Бога, щоб наблизитися до Нього.

Супутній контент

Як гірко бути чоловіковгодником

Цюй Цун (Греція) Минулого року брата Габріеля, разом із яким я їздив проповідувати Євангеліє, було звільнено. Коли я запитав його про це,...

Роздуми про прагнення статусу

Цзяньчи (Південна Корея) Це було 2019 року, коли мене обрали до церковного керівництва. У той час я в основному наглядав за створенням...

Я знайшла своє місце

Увірувавши в Бога, я була дуже завзята у своєму прагненні. Який би обов’язок мені не доручала церква, я корилася. Коли я мала труднощі у...

Зв’язок із нами в Messenger