Ян Пейці (Китай)

Після закінчення школи у 2017 році я почала виконувати свій обов’язок в церкві. Серед братів та сестер, які мене оточували, я була наймолодшою, і найменше часу вірила в Бога й виконувала обов’язок, проте мене не раз підвищували, тому я завжди вважала себе кращою за інших. У грудні мені доручили полив кількох груп. Церковна керівниця поспілкувалася зі мною та заохотила добре виконувати свій обов’язок. Я була дуже задоволена. Зазвичай керівниця була дуже зайнята роботою, тому її прихід та спілкування зі мною змусили мене думати, що вона була рада моєму підвищенню. Я подумала, що вона могла б згадати мене перед іншими братами та сестрами, після чого вони обов’язково захопилися би мною та привітали б мене з таким швидким підвищенням в юному віці. Ця думка потішила мене. Через деякий час я помітила, що Ай Ґуан швидко вчиться поливати новонавернених. Брати й сестри високо її цінували та врешті-решт обрали її керівницею групи. Це наче й була хороша новина, але в моє серце закралася тривога: «Ай Ґуан настільки видатна, що скоро її можуть підвищити». Я раптом відчула втрату. Усі звертали увагу на неї, і спочатку справи у неї йшли краще, ніж у мене. Якби її знову підвищили, керівниця напевно була б високої думки про неї, часто говорила б про неї з братами та сестрами, і про мене ніхто б не думав із захопленням. Зненацька моє серце ніби спорожніло, і мені стало дуже сумно. Я не хотіла, щоби це сталося. Я навіть не хотіла, щоб Ай Ґуан й далі була керівницею групи.

Трохи більше місяця по тому я помітила, що робота, якою керувала Ай Ґуан, стала набагато менш ефективною. Я дослідила ситуацію та дізналася, що, ставши керівницею групи, вона стала самовдоволеною, красувалася перед іншими й виконувала свій обов’язок, не шукаючи принципів, що зробило її роботу набагато менш ефективною. Я подумала: «Ай Ґуан не пішла правильним шляхом як лідерка групи, і це завадило роботі. Можливо, вона не підходить на цю роль?» Раптом мене осяяло. Якщо Ай Ґуан не буде керівницею групи, її не підвищать. Я негайно сказала Чжень Сінь, своїй напарниці: «Будучи керівницею групи, Ай Ґуан гналася за престижем та статусом, а результати її роботи погіршилися. Вона більше не підходить для цієї ролі». Щоб переконати Чжень Сінь погодитися зі мною, я також сказала: «Раніше я працювала з Ай Ґуан. Усі говорили, що вона має низький рівень, і з неї не вийде хорошої керівниці групи». Чжень Сінь вислухала мене й запропонувала повідомити про це церковну керівницю. Але, прочитавши мого листа, керівниця відповіла, що Ай Ґуан просто тимчасово була в поганому стані, але все ще була здатна виконувати деяку практичну роботу, і попросила мене більше допомагати Ай Ґуан. Через деякий час я побачила, що стан Ай Ґуан не покращився. Я не тільки не допомагала їй, вона почала дратувати мене. Я навіть нетерпляче розкритикувала її, сказавши, що вона не прагне до істини, і що погані результати її роботи спричинені її гонитвою за престижем та статусом. Після того, як я так розібралася з нею, Ай Ґуан стала ще негативнішою. Вона почала обмежувати себе, її стан ставав дедалі гіршим, та я все більше переконувалась, що вона більше не може бути керівницею групи. Я знову повідомила про це церковну керівницю, але та відповіла, що Ай Ґуан здатна прийняти істину, та їй потрібен час, щоб налаштувати свій стан. Мені це зовсім не сподобалось. Стан Ай Ґуан був жахливим, то чому ж вона мала бути керівницею групи? Це нікуди не годилося. Я мала думати про церковну роботу. Тоді я написала іншій церковній керівниці: «Ставши керівницею групи, Ай Ґуан почала гнатися за престижем та статусом, що заважало нашій роботі та порушувало її. Вона більше не може бути керівницею групи». На той час мої слова не були об’єктивними, і я навмисне ввела керівницю в оману. У результаті керівниця звільнила Ай Ґуан. Я чула, що після цього ай Ґуан стала дуже негативною та обмежувала себе. Я почувалася трохи винною, але згодом перестала думати про це.

Через якийсь час деякі брати та сестри написали, що ми були надто гордовитими, коли звільнили Ай Ґуан. Відповідно до принципів, вона могла б виконувати якусь практичну роботу, а тепер, коли її було звільнено, ми не могли знайти відповідну керівницю групи, щоб замінити її, і тому результати роботи залишалися поганими. Прочитавши цей лист, я трохи злякалася. Я знала, що порушила роботу церкви й завадила їй. Якось я прочитала у слові Божому: «Оскільки антихристи прагнуть до репутації та статусу, їхні дії та мовлення, безсумнівно, спрямовані на підтримку їхньої репутації та статусу. Вони ставлять репутацію та статус понад усе інше. Якщо в оточенні антихриста є людина з високим духовним рівнем, яка шукає істину, хтось, хто користується певним авторитетом серед братів і сестер, кого було обрано керівником групи і хто має вдячність та похвалу від усіх братів і сестер, що станеться з антихристом? У глибині душі він, безсумнівно, буде нещасним і почне заздрити. І якщо він справді заздрить такій людині, що він робитиме? По-перше, він роздумуватиме так: “Духовний рівень цієї людини непоганий. Вона трохи знає про роботу; насправді, вона краща за мене. Це було б вигідно дому Божому, але не мені. Чи позбавить вона мене мого статусу? А якби вона дійсно замінила б мене? Хіба тоді я не опинився б у скрутному становищі? Я мушу зробити свій хід першим. Якщо одного дня вона зможе розправити крила, тоді я більше не буду спроможним легко справитися з нею. Чи не буде тоді вже запізно? Мені краще зробити свій хід раніше, ніж пізніше; якщо я чекатиму надто довго, це поставить мене в невигідне становище щодо неї. Тоді що мені варто робити? У чому саме я маю зробити свій хід? Мені потрібно знайти якесь виправдання, якусь можливість”. Якщо хтось хоче змусити когось страждати, як ви думаєте, чи легко йому було б знайти виправдання або можливість так учинити? Яким є один із вивертів в арсеналі диявола? (Той, хто точно вирішив щось зробити, знайде для цього засоби.) Вірно, той, хто точно вирішив щось зробити, знайде для цього засоби. Це ті логіка й ситуація, які існують у світі сатани. Звичайно, там, де є Бог, нічого такого немає, але антихрист на таке піде. Антихрист думає: “Той, хто точно вирішив щось зробити, знайде для цього засоби. Я збираюся висунути звинувачення проти тебе, знайти нагоду, щоб змусити тебе страждати і нанести тобі удар чи два, щоб брати й сестри перестали так високо думати про тебе й наступного разу не голосували за тебе як за керівника групи. Завдяки цьому наді мною більше не висітиме загроза, хіба ні? Якщо я викоріню майбутні проблеми до того, як вони зможуть розростися, й усуну противника, тоді я почуватимуся в більшій безпеці, чи не так?” Коли в нього в голові все так вирує, чи може він зовні здаватися спокійним? Маючи природу антихриста, чи він здатен поховати ці думки й ніколи не втілити їх у життя? Зовсім ні. Він точно придумав би спосіб реалізації таких думок. Саме це робить антихриста порочним» («Слово», т. 4. «Викриття антихристів», пункт 9, частина друга). Бог викриває, що антихристи мають порочний характер. Вони вдаються до будь-яких засобів, щоб стримати та покарати тих, хто загрожує їхньому статусу, у тому числі навіть до чуток, наклепу і підтасовувань. Я зрозуміла, що в історії зі звільненням Ай Ґуан моя поведінка була такою ж, як в антихриста. Побачивши, що вона робить успіхи швидше за мене, я злякалася, що її підвищать, і тоді інші поважатимуть її, а не мене, тому я не могла дочекатися, коли вона припуститься помилки й перестане бути керівницею групи. Побачивши, що вона гониться за престижем та статусом, а її робота неефективна, я намагалася використати це як привід для її звільнення, і навмисне сказала про її низький рівень, сподіваючись ввести керівницю в оману, щоб змусити її думати, що проблема є серйозною. Коли керівниця попросила мене допомогти Ай Ґуан, я не зробила цього, сподіваючись, що її стан залишиться поганим, та її звільнять якнайшвидше. Коли я побачила, що лідерка її не звільняє, я знайшла іншу лідерку, щоб та зайнялася цим питанням. Насправді, я знала, що Ай Ґуан просто виявляла розбещений характер, що вона була готова задуматися та покаятися, і що отримавши допомогу та підтримку, вона змогла би продовжити виконувати свій обов’язок після того, як її стан покращиться. Але щоб завадити їй просуватися по службі та високо цінуватися керівниками, братами та сестрами, я вхопилася за її розбещеність, розкритикувала її та звинуватила в неефективності роботи, що зробило її ще більш негативною. Я не зупинилася, доки її не звільнили. Аналізуючи скоєне, я побачила, що моя поведінка була такою ж, як в антихриста. Я була такою порочною та підступною! Я згадала, що коли ми з Ай Ґуан разом виконували свій обов’язок, вона дуже допомогла мені, коли я була негативно налаштована, а я не тільки не допомогла їй, коли вона була в негативному стані, але й засуджувала її за її спиною, пригнічувала та карала її. Як я могла повестися так нелюдяно? Подумавши про те, яким негативним був стан Ай Ґуан після звільнення, я відчула глибоке каяття та провину. Робота групи, якою вона керувала, тривалий час була неефективною, багато в чому – через мене: це я заважала роботі церкви. Думаючи про це, я відчувала ще більше каяття та провини. Тієї ночі я сховалася під ковдру й заплакала. Я знала, що це був переступ та злий вчинок. Тоді я дуже мучилася. Згадуючи про свій злий вчинок, я відчувала лише докори сумління та провину. Плачучи, я молилася Богу: «Боже, я більше не посмію стримувати таланти. Я хочу покаятися».

Пізніше я задумалася: як я могла зробити таке, не відчуваючи докорів сумління? У слові Божому я прочитала: «Антихристи дорожать своїм статусом і престижем набагато більше, ніж звичайні люди: це щось притаманне їхньому характеру й сутності; це не тимчасовий інтерес, не скороминущий вплив їхнього оточення – це щось у їхньому житті, у їхніх кістках, і тому це їхня сутність. Це означає, що в усьому, що робить антихрист, він у першу чергу дбає про власний статус та престиж і ні про що інше. Для антихриста статус і престиж – це його життя, його довічна мета. Що б він не робив, він завжди в першу чергу думає про таке: “Що буде з моїм статусом? А з моїм престижем? Якщо я це зроблю, чи додасть це мені престижу? Чи підвищить мій статус в очах людей?” Це перше, про що думає така людина, що переконливо доводить, що вона має характер і сутність антихриста; інакше вона б не замислювалася над цими проблемами. Можна сказати, що для антихриста статус і престиж не є якоюсь додатковою вимогою, а тим більше чимось побічним, без чого він міг би обійтися. Вони є частиною природи антихристів, вони в їхніх кістках, в їхній крові, вони їм внутрішньо притаманні. Антихристам не байдуже, чи мають вони статус і престиж; це не їхнє ставлення. Тоді яким є їхнє ставлення? Статус і престиж тісно пов’язані з їхнім повсякденним життям, з їхнім повсякденним станом, із тим, до чого вони прагнуть щодня. І тому для антихристів статус і престиж – це їхнє життя. Незалежно від того, як вони живуть, незалежно від того, у якому середовищі вони живуть, незалежно від того, яку роботу вони виконують, незалежно від того, до чого вони прагнуть, які їхні цілі, яким є напрямок їхнього життя, усе це обертається навколо доброї репутації та високого становища. І ця мета не змінюється; вони ніколи не зможуть відмовитися від такого. Це справжнє обличчя антихристів і їхня сутність» («Слово», т. 4. «Викриття антихристів», пункт 9, частина третя). Слова Божі виявили, що антихристи живуть заради престижу та статусу. Вони вважають ці речі своїм життям, тому борються з іншими за престиж та статус, і навіть стримують і карають людей. Вони виправдовують будь-який злий вчинок. Я поміркувала й побачила, що подібна до антихриста. Мені подобалися престиж і статус, коли інші захоплювалися мною й хвалили мене, та я прагнула престижу й статусу, як чогось позитивного. Коли мене підвищили, мені здалося, що керівниця високо мене цінує. Я навіть думала, що вона згадає мене перед іншими братами та сестрами, і всі будуть хвалити мене. Побачивши, що Ай Ґуан швидко прогресує та стала керівницею групи, я боялася, що вона отримає підвищення й перевершить мене, і тоді ніхто не захоплюватиметься мною. До цього випадку я нормально ладнала з Ай Ґуан, але щойно справа торкнулася моїх інтересів, я негайно розкрила свою порочність та використала хитру тактику, щоб стримати Ай Ґуан. Щоб зберегти своє становище в серцях людей, я, не вагаючись, спотворювала факти й бажала лише її звільнення. Моє прагнення до престижу та статусу було надто сильним. Я могла думати лише про те, як набути статусу, а стримавши Ай Ґуан, не відчула жодних докорів сумління. КПК дозволяє людям поклонятися лише собі й слідувати тільки за собою, а коли хтось загрожує її диктатурі, вона намагається всіма способами очорнити, засудити, стримати та переслідувати цю людину. Щоб вирівняти своє становище, вона безжально вбиває невинних людей і шкодить їм. настільки, що небо й людство зневажають її, і це вже викликало різні природні та техногенні катастрофи. Якби я продовжувала гнатися за престижем та статусом, важко сказати, яке зло я могла б вчинити, і, зрештою, я обов’язково була би покарана Богом за те, що зробила так багато зла. Я жахливо почувалася й не хотіла так жити. Я часто молилася, просячи Бога визволити мене з рабства престижу та статусу.

Пізніше я прочитала два уривки зі слів Божих і трохи краще зрозуміла суть гонитви за престижем та статусом. У Божих словах сказано: «Що використовує сатана, щоб міцно тримати людину під своїм контролем? (Славу й вигоду.) Отже, сатана використовує славу й вигоду, щоб контролювати думки людей, аж доки слава й вигода не стануть єдиним, про що люди можуть думати. Вони змагаються за славу й вигоду, зносять труднощі заради слави й вигоди, терплять приниження заради слави й вигоди, жертвують усім, що в них є, заради слави й вигоди, і висловлять будь-яке судження або приймуть будь-яке рішення заради слави й вигоди. Так сатана сковує людей невидимими кайданами, і в них немає ні сил, ні мужності, щоб скинути їх. Вони несвідомо несуть ці кайдани та з великими труднощами просуваються вперед. Заради цієї слави й вигоди людство уникає Бога, зраджує Його та стає дедалі нечестивішим. Так серед сатанинської слави й вигоди знищується покоління за поколінням» («Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний VI»). «Люди думають, що як тільки в них з’явиться слава й вигода, надалі вони зможуть отримати з них зиск, щоб користуватися високим статусом і великим багатством, а також насолоджуватися життям. Вони думають, що слава й вигода – це певний капітал, який вони можуть використовувати задля здобуття життя, повного задоволень і безвідповідальної насолоди плоті. Заради цієї слави й вигоди, яких так жадає людство, люди охоче, хоча й несвідомо, віддають сатані свої тіла, розум, усе, що в них є, своє майбутнє і свої долі. Вони роблять це без найменших вагань, ніколи не знаючи про необхідність повернути все, що вони віддали. Чи можуть люди зберігати будь-який контроль над собою, якщо вони в такий спосіб знайшли прихисток у сатані та стали вірними йому? Безперечно, ні. Вони перебувають під цілковитим і безроздільним контролем сатани. Вони повністю та безповоротно загрузли в трясовині й не здатні звільнитися» («Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний VI»). Тільки прочитавши слова Божі, я зрозуміла, що слава й статус – це засоби сатани для розбещення людей. Якщо я хотіла вирватися з рабства слави та статусу, я мусила ясно побачити, як сатана використовує їх, щоб керувати людьми та завдавати їм шкоди. У моєму дитинстві школа, суспільство та сім’я казали мені, що в майбутньому я маю виділитися з натовпу, щоб принести славу собі та своїм батькам, а також отримати похвалу від оточуючих. Я погоджувалася з такими висловами, як «Виділяйся над іншими та принось честь своїм предкам» і «Слава в цьому житті триває сто поколінь». Особливо, коли я бачила знаменитих і великих людей, яких пам’ятали та яким поклонялися з покоління в покоління, я відчувала, що таким життям варто жити, і мені дуже хотілося бути такою людиною. Після того, як я увірувала в Бога, коли мене неодноразово просували й високо цінували інші, я сподівалася, що мої брати та сестри говоритимуть про мене одне з одним, і я займу місце в їхніх серцях. Я була б дуже рада цьому. Тепер, прочитавши слова Божі, я зрозуміла, що це прагнення було серйозним проявом зла. Тільки біси та сатана завжди хочуть зайняти серця людей і залишити про себе незабутнє враження. Компартія прагне утвердитися, змусити людей поклонятися собі й іти за собою, ніби за Богом, вона виношує плани зайняти місце Бога в серцях людей, щоб навіть після смерті їй було споруджено пам’ятник, і люди оспівували її навіки-віків. Хіба мій характер не був таким самим? Де б я не опинялася, я хотіла зайняти місце в серцях людей, хотіла, щоб мене хвалили і мною захоплювалися. Мої амбіції були надто великі. Це був глухий кут! У минулому мені завжди подобалося, коли мене високо цінували інші, і мені здавалося, що престиж і статус можуть принести мені щастя, але справа в тому, що гонитва за статусом приносила мені тільки біль, і змусила мене скривдити свою сестру, чинити зло й опиратися Богові. Я подумала про Павла, який часто свідчив про себе й прагнув, щоб ним захоплювалися, і багато віруючих захоплювалися ним протягом двох тисяч років і навіть ставилися до нього, як до Бога. Павло приводив людей до себе та ображав характер Бога, тому Бог покарав його, і він досі горить у пеклі. Це добра наука для нас!

Пізніше, шукаючи практичний шлях, я звернулася до слів Божих. У Божих словах сказано: «Коли в тебе є постійне бажання й прагнення змагатися за статус, тоді ти мусиш усвідомити, до яких поганих наслідків призведе такий стан, якщо його не виправити. Тому не марнуй час, шукай істину, викоріни своє бажання боротися за статус до того, як воно виросте й дозріє, і заміни його втіленням істини в життя. Коли ти практикуватимеш істину, твоє бажання змагатися за статус зменшиться, і ти не втручатимешся в роботу церкви. У такому разі твої дії пам’ятатиме й хвалитиме Бог. Отже, що Я намагаюся підкреслити? Ось це: ти мусиш позбутися своїх бажань і амбіцій, перш ніж вони дозріють і призведуть до великого лиха. Якщо ти не відкинеш їх, поки вони ще перебувають у зародковому стані, ти втратиш чудову нагоду; а коли вони призведуть до великого лиха, буде занадто пізно класти їм край. Якщо в тебе немає навіть бажання зректися плоті, тобі буде дуже важко стати на шлях пошуку істини; якщо ти стикаєшся з перешкодами й невдачами у своєму пошуку престижу й не отямлюєшся, тоді це небезпечно: є ймовірність, що тебе буде вигнано. Коли ті, хто любить істину, стикаються з однією-двома невдачами й перешкодами стосовно своєї репутації та статусу, вони здатні повністю зректися статусу й репутації. Вони чітко бачать, що репутація та статус взагалі не мають цінності, і вони прийняли рішення: навіть якщо вони ніколи не матимуть статусу, вони все одно шукатимуть істину та належним чином виконуватимуть свій обов’язок, і вони однаково говоритимуть про свій досвід та свідчення, тим самим свідчачи про Бога. Навіть коли вони є звичайними послідовниками, вони все-таки здатні слідувати до самого кінця, і хочуть лиш отримати похвалу від Бога. Тільки такі люди є тими, хто щиро любить істину й має рішучість. Ставши свідками того, як дім Божий вигнав багатьох антихристів і нечестивих людей, деякі з тих, хто шукає істини, бачать невдачу антихристів і розмірковують про шлях, обраний антихристами. Завдяки цьому вони здобувають розуміння Божої волі, вирішують бути звичайними послідовниками і зосереджуються на пошукові істини й належному виконанні свого обов’язку. Навіть якщо Бог каже, що вони є прислужниками або виродженцями, вони задовольняються тим, що є кимось низьким в очах Бога, малим і незначним послідовником, але тим, кого Бог в кінцевому підсумку називає прийнятним творінням. Тільки така людина є хорошою, і тільки таку людину Бог похвалить» («Слово», т. 4. «Викриття антихристів», пункт 9, частина третя). Я подумала про Петра. Він не гнався за статусом і не зосереджувався на тому, чи захоплюються ним люди. Натомість він зосередився на пошуку любові до Бога й завжди вимагав від себе практикувати істину, щоб догодити Богу. Зовні він не був такий відомий, як Павло, але він пішов шляхом успіху. Бог схвалив його прагнення і, зрештою, удосконалив Петра. Павло не прагнув істини, і хоча йому поклонялися численні віруючі, він пішов шляхом невдачі, і його характер так і не змінився. Зрештою, він був вигнаний і покараний Богом. Я вірила в Бога всі ці роки, і хоча мене неодноразово підвищували, я не прагнула істини й не дорожила можливістю виконати свій обов’язок. Натомість я завжди гналася за славою та статусом, і змарнувала можливості, дані мені Богом для здобуття істини. У виконанні свого обов’язку я отримала лише жаль і відчуття заборгованості. Я побачила, що гонитва за статусом у моїй вірі в Бога була хибним шляхом. Найголовніше – прагнути істини й поводитися відповідно до Божих вимог. Тільки так ми можемо отримати Боже схвалення й бути спасенними Богом. Крім того, я знайшла практичний шлях у словах Божих. Коли в мене виникає бажання змагатися з іншими за славу та статус, я маю постати перед Богом, помолитися Йому, зректися себе та практикувати істину. Тільки так я можу не наслідувати свій сатанинський характер і не робити речей, які є опором Богові.

Пізніше ми планували обучити сестру Ян Нянь Ень, а потім підвищити її, щоб вона працювала з нами, виконуючи свій обов’язок. Але коли інші почали говорити, що в неї високий рівень та гарне розуміння, я дещо завагалася. Вона була молодша за мене й мала високий рівень. Якщо її підвищать, чи не перевершить вона мене найближчим часом? Чи тоді хтось захоплюватиметься мною? Можливо, краще не навчати її? Я зрозуміла, що моє прагнення до престижу та статусу знову повернулося, тому негайно помолилася Богові й зреклася себе. Я знала, що робота церкви потребує співпраці різних талантів. Придушення таланту руйнує роботу церкви та є ворожим до Бога. Отже, я свідомо зреклася себе й почала вчити Нянь Ень, сподіваючись, що вона зможе стати до праці якнайшвидше. Практикуючи таким чином, я почувалаcя дуже спокійно та умиротворено.

Завдяки цьому досвіду я зрозуміла, що без суду та одкровення слів Божих я не змогла б проаналізувати себе, я могла б жити тільки у своєму розбещеному характері, та в будь-який момент могла б творити зло й чинити опір Богові. Нині я досягла певного самопізнання. Це результат читання слова Божого, і це Боже спасіння для мене.