Люди зрозуміли, що на нас насуваються великі лиха, і ті, хто вважав, що Господь прийде на хмарі, очікували цього, затамувавши подих. Після багатьох років очікування вони досі не побачили Його приходу. Натомість вони бачать, як Східна блискавка свідчить про роботу суду Всемогутнього Бога в останні дні. Для них це велике розчарування. Вони сподівалися, що вознесуться прямо там, де зустрінуться з Господом, та не очікували, що Він буде виконувати роботу суду після Свого повернення. Вони не хочуть її приймати. Багато людей слідує за антихристовими силами релігійного світу, судячи й засуджуючи явлення і роботу Бога. Вони думають так: «Наші гріхи були прощені, і Бог визнав нас праведними, тому нам не потрібен Божий суд. Ми чекаємо, коли Господь візьме нас у Своє Царство, де ми будемо насолоджуватися Його благословеннями». Вони чіпляються за свої переконання, не бажаючи шукати та досліджувати істинний шлях, тому й досі не прийняли Господа та поринули у лиха. Це повністю справджує слова Господа Ісуса: «Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів!» (Матвія 25:29–30). Але є багато тих, хто любить істину, і коли вони читають слова Всемогутнього Бога, то бачать їхню силу та владу, бачать, що всі вони – істина. Вони розпізнали Божий голос, їх більше не стримували їхні переконання, і вони продовжували досліджувати істинний шлях. Їхні перші запитання полягали в тому, чому Бог все ще повинен виконувати роботу суду, коли їхні гріхи прощені і Бог визнав їх праведними, та як Бог очищає і спасає людство через цю роботу в останні дні. Це два найважливіших і найбільш бентежних питання, які повинен зрозуміти кожен, хто досліджує істинний шлях.

Почнімо з того, чому Богові потрібно виконати роботу суду в останні дні. Це бентежить багатьох релігійних людей. Вони думають так: «Господь уже простив наші гріхи, і Бог не вважає нас грішними, тому нас можна забрати прямо в Його Царство, і нам не потрібен Божий суд». Це величезна помилка. Господь справді простив гріхи людські, але чи це прощення означає, що ми очистилися? Чи означає це, що ми по-справжньому підкорилися Богові? Це не так. Ми всі бачимо, що, незважаючи на те, що наші гріхи прощені, віруючі, без винятку, живуть у замкненому колі гріха і сповіді. Вони грішать удень, а потім сповідаються вночі, вони намагаються слідувати заповідям Господа Ісуса, але їм це не вдається, вони намагаються любити Господа та підкорятися Йому, але й це їм не під силу, вони вирішують робити добро, але все одно брешуть і грішать, хоча й не бажають цього. Їм це не вдається, як би наполегливо вони не намагалися стримати себе. Багато хто вважає, що плоть надто розбещена, а життя в гріху справді приносить страждання. Тож чому люди не можуть вирватися з пут гріха? Чому ми не можемо припинити грішити? Це відбувається через гріховну природу та сатанинський характер людини. Це корінь гріха. Не здолавши корінь гріха, ми ніколи не зможемо звільнитися від нього, але будемо й далі противитися Богові, засуджувати Його та бути ворожими до Нього. Згадайте про фарисеїв, які вірили протягом багатьох поколінь і постійно приносили жертви за гріх. Чому, коли Бог Єгова втілився як Господь Ісус і висловив стільки істин, вони не визнали Господа Ісуса як явлення Бога Єгови, але засудили й судили Його, і навіть розіп’яли? У чому була проблема? Тепер, в останні дні, Всемогутній Бог приходить і висловлює істини, то чому стільки релігійних людей відмовляються навіть слухати, але замість цього шалено засуджують і хулять Його, та готові знову прибити Бога до хреста? Що це все означає? Це ясно свідчить про те, що, хоч гріхи людей прощені, ними досі керує їхня сатанинська природа, і вони можуть засуджувати Бога та противитися Йому в будь-який момент. Гріховність людства полягає не просто в гріховних вчинках. Вона настільки серйозна, що люди хочуть розіп’яти Христа, який сповіщає істину, виступаючи проти Бога, проти істини, діючи та працюючи проти Бога і стаючи Його ворогами. Як такі нечисті та розбещені люди, які йдуть проти Бога, можуть бути гідними Його Царства? Бог праведний і святий, і Його характер непорушний. Якщо ті, чиї гріхи прощені, не очистяться через роботу суду, а продовжать грішити та противитися Богові, вони ніколи не будуть гідними Божого Царства – у цьому немає сумніву. Так справджуються слова Господа Ісуса: «Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі» (Матвія 7:21). «Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха. І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік» (Івана 8:34–35). Також у Посланні до Євреїв 12:14 сказано: «Без святості ніхто не побачить Господа». Ось чому Господь Ісус багато разів говорив під час Своєї роботи відкуплення, що Він прийде знову. Отже, що Він збирається тут робити? Сповіщати істини та виконувати Свою роботу суду, щоб повністю спасти людство від гріха та від сил сатани, щоб ми могли цілком повернутися до Бога і стати людьми, які підкоряються та поклоняються Йому. Тоді Він забере нас у прекрасне місце призначення. Так само, як Господь Ісус пророкував: «Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди» (Івана 16:12–13). «Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ. Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його!» (Івана 12:47–48). А також: «Бо час уже суд розпочати від Божого дому» (1 Петра 4:17). Тут ми бачимо, що Бог давно запланував виконати роботу суду в останні дні, і це саме те, що потрібно розбещеному людству для повного спасіння. В останні дні Всемогутній Бог висловлює істини та виконує роботу суду, починаючи з дому Божого. Він є Духом істини, що прийшов до людей, щоб вести Обраний народ Божий до всіх істин. Це повністю справджує пророцтва Господа Ісуса. Тепер прочитаймо деякі зі слів Всемогутнього Бога, щоб краще зрозуміти, чому Богові потрібно виконувати роботу суду в останні дні.

Всемогутній Бог говорить: «Хоч Ісус багато звершив поміж людей, Він лише завершив відкуплення всього людства і став жертвою за людський гріх; але Він не позбавив людину від усього її розбещеного характеру. Щоб уповні визволити людину з-під упливу сатани, потрібно було не лише, щоб Ісус став жертвою за гріх та взяв на себе людські гріхи, а й щоб Бог звершив іще більшу роботу, аби вповні позбавити людину від її характеру, розбещеного сатаною. Тож тепер, коли людині простилися її гріхи, Бог повернувся у плоті, щоб привести людину в новий період, і почав роботу покари та суду. Ця робота піднесла людину у вище царство. Усі ті, хто скориться Його владі, отримають істину вищого порядку та більші благословення. Поправді вони житимуть у світлі та здобудуть і істину, і дорогу, і життя» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Передмова»).

«До того, як людину було відкуплено, велику кількість отрути сатани вже було введено в неї, і після тисячоліть розбещення сатаною в ній укоренилася природа, яка чинить опір Богу. Тому, коли людину було відкуплено, це не що інше, як випадок спокути, в якому людина куплена дорогою ціною, але отруйну природу всередині неї не було видалено. Людина, яка настільки осквернена, повинна пережити зміну, перш ніж стати гідною служити Богу. За допомогою цієї роботи суду й кари людина повністю пізнає брудну й розбещену сутність усередині себе, і зможе повністю змінитися та стати чистою. Тільки так людина може стати гідною того, щоб повернутися до престолу Божого. … Той факт, що людину було викуплено, а її гріхи прощено, можна розглядати тільки як те, що Бог не пам’ятає про переступи людини й не ставиться до людини відповідно до її переступів. Однак, коли людину, яка живе в тілі з плоті, не було звільнено від гріха, вона може тільки продовжувати грішити, нескінченно виявляючи свій зіпсований сатанинський характер. Це життя, яке проживає людина, нескінченний цикл гріхів і отримання прощення. Більшість людей грішить протягом дня тільки для того, щоб сповідатися ввечері. Таким чином, навіть якщо жертва за гріх назавжди залишиться дієвою для людини, вона не зможе врятувати людину від гріха. Тільки половину роботи спасіння було завершено, бо в людини все ще зіпсований характер. … Людині нелегко усвідомити свої гріхи; у неї немає способу розпізнати свою власну глибоко вкорінену природу, і вона повинна покладатися на суд слова, щоб досягти цього результату. Тільки так можна поступово змінити людину з цього моменту й надалі» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Таїнство втілення (4)»).

У період Благодаті Сам Господь Ісус був розп’ятий, ставши жертвою за гріх людства та відкупивши грішників. Відтоді гріхи людини були прощені, і Бог не вважає нас грішними, тож ми можемо молитися безпосередньо Богові та постати перед Ним. Але те, що Бог більше не вважає людину грішною, означає лише те, що Він пробачив наші гріхи, а не те, що ми вільні від гріха, що ми повністю святі. Ми все ще маємо грішну природу і сатанинський характер. Ми повинні пройти роботу Божого суду в останні дні, щоб очиститися від нашої розбещеності і бути повністю спасенні. Божа робота відкуплення в період Благодаті проклала шлях для Його роботи суду в останні дні. Тобто Його робота суду виконується на основі роботи відкуплення Господа Ісуса. Божа робота відкуплення завершила лише половину Його повної роботи спасіння. Саме робота суду Всемогутнього Бога в останні дні може повністю очистити і спасти людство, і це найважливіший етап Божої роботи спасіння. Ми повинні пережити Божий суд і очищення в останні дні, повністю звільнитися від гріха та очиститися, і по-справжньому підкоритися Богові та виконувати Божу волю, щоб бути гідними Його Царства.

Гадаю, зараз ми краще розуміємо, чому Бог здійснює Свою роботу суду в останні дні. Декому може бути цікаво, як ця робота очищає і спасає людство. Погляньмо, що про це сказав Всемогутній Бог. «Христос останніх днів використовує багато різних істин, щоб навчити людину, викрити її сутність і розібрати людські слова та діла. Ці слова вміщують різні істини, як-от людський обов’язок, те, як людина мусить коритися Богові та бути Йому вірною, як вона має втілювати в життя свою природну людську сутність, а також мудрість та характер Бога тощо. Усі ці слова спрямовані на сутність людини та її розбещений характер. Зокрема, викривальні слова про те, як людина зневажає Бога, говоряться щодо того, що людина є втіленням сатани та ворожою силою, що спрямована проти Бога. Беручись за Свою роботу суду, Бог не просто кількома словами виявляє природу людини; Він викриває, розбирається та обтинає протягом тривалого часу. Усі ці різні способи викриття, розбору й обтинання не можна замінити звичайними словами, а можна тільки істиною, якої людина цілковито позбавлена. Тільки такі способи можна назвати судом; тільки таким судом може людина бути упокорена й остаточно переконана щодо Бога, ба більше – може здобути правдиве знання про Бога. До чого приводить робота суду, то це до розуміння людиною істинного лику Божого та істини про свою власну непокору. Робота суду дозволяє людині здобути краще розуміння Божої волі, мети Божої роботи й таємниць, які людина осягнути не може. Також вона дозволяє людині усвідомити й пізнати свою розбещену сутність та корені своєї розбещеності, а також виявити потворність людини. Усі ці наслідки викликані роботою суду, бо сутність цієї роботи насправді полягає у відкритті істини, шляху та життя Божого для всіх, хто в Нього вірує. Ця робота є роботою суду, яку виконує Бог» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Христос здійснює роботу суду за допомогою істини»).

«Люди не можуть змінити свій власний характер, вони мусять пройти суд і покарання, страждання та очищення, заподіяні Божими словами, або перенести розбір, дисциплінування та обтинання Його словами. Лише тоді їм вдасться досягти слухняності та вірності Богові й не бути більше недбалими до Нього. Саме під очищенням Божими словами змінюється характер людей. Лише завдяки викриттю, суду, дисциплінуванню та розбору з ними дією Його слів вони більше не наважуватимуться чинити необачно, а натомість стануть урівноваженими та зібраними. Найважливіший момент полягає у тому, щоб вони були здатні підкоритися нинішнім Божим словам і Його роботі, навіть якщо вона не узгоджується з людськими уявленнями, щоб були здатні відкинути ці уявлення та охоче підкоритися» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Люди, характер яких змінився, – це ті, хто ввійшов у дійсність Божих слів»).

«Бог має багато засобів удосконалення людини. Він використовує всякі обставини, щоб розібратися з розбещеним характером людини, і застосовує багато всякого, щоб викрити людину; з одного боку, Він розбирається з людиною, з іншого – викриває людину, а ще з іншого Він відкриває людину, докопуючись до “таємниць” у глибинах людського серця, і відкриваючи їх, і відкриваючи людині її численні стани: так Він показує людині її натуру. Бог удосконалює людину багатьма способами: шляхом одкровення, шляхом розбору з людиною, шляхом очищення та кари людини, – щоб людина пізнала, що Бог практичний» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки ті, хто зосереджується на практиці, можуть бути вдосконалені»).

Це допомагає пролити світло на те, як Бог виконує Свою роботу суду, чи не так? У Божій роботі суду в останні дні Він передусім сповіщає істини, щоб судити та викривати розбещену сутність людини та наш сатанинський характер, щоб ми могли побачити правду про нашу розбещеність, щиро розкаятися, зненавидіти та зневажити себе, зректися плоті та втілити Божі слова в життя, досягти істинного покаяння і змінитися. Слова Всемогутнього Бога повністю викривають прояви розбещеного характеру людини, такі як гординя, брехливість та злість, а також мотиви та підробки в нашій вірі, і навіть наші найглибші, найприхованіші думки та почуття. Усе це чітко розкривається. Коли ми читаємо слова Всемогутнього Бога, здається, що Бог прямо тут і судить нас на наших очах. Ми бачимо, як наша нечиста, розбещена, потворна сутність повністю викривається Богом, а нас охоплює сором, нам ніде сховатися і ми почуваємося негідними жити перед Богом. Судячи людину Своїми словами, Бог також влаштовує реальні ситуації, щоб викрити нас, потім нас обтинають, розправляються з нами і перевіряють фактами, щоб ми могли замислитися й пізнати себе. Викриті реальністю, а потім ще більше викриті та засуджені Божими словами, ми ясніше бачимо потворність життя за нашою сатанинською природою. Нас наповнює жаль та ненависть до себе, і ми поступово приходимо до справжнього каяття. Тоді наш розбещений характер очищається та змінюється. Далі послухаймо деякі слова Бога, які викривають розбещений характер людини, щоб краще зрозуміти те, як Бог виконує Свою роботу суду.

Всемогутній Бог говорить: «Мої діла численніші від піщинок на берегах, і Моя мудрість більша за мудрість усіх синів Соломонових, але люди вважають Мене лише за незначного лікаря та невідомого вчителя людей. Так багато вірять у Мене тільки для того, щоб Я їх зцілив. Так багато вірять у Мене тільки для того, щоб Я Своїми силами вигнав із їхніх тіл нечистих духів, і так багато вірять у Мене, просто щоб отримати від Мене мир і радість. Так багато вірять у Мене тільки для того, щоб вимагати від Мене більших матеріальних багатств. Так багато вірять у Мене лише для того, щоб провести це життя в мирі та бути живими-здоровими в прийдешньому світі. Так багато вірять у Мене, щоб уникнути пекельних страждань і отримати небесні благословення. Так багато вірять у Мене тільки задля тимчасової розради, та не прагнуть нічого здобути в прийдешньому світі. Коли Я обрушив на людей Свою лють і забрав у них усю радість і мир, що вони колись мали, люди почали сумніватися. Коли Я дав людям пекельні страждання й забрав назад небесні благословення, сором людини обернувся на злість. Коли люди просили Мене зцілити їх, Я на них не зважав і відчував до них огиду; люди пішли від Мене, щоб натомість шукати шлях лихого знахарства та чаклунства. Коли Я забрав усе, чого люди від Мене раніше вимагали, усі вони зникли без сліду. Тож Я кажу, що люди в Мене вірять, бо Я даю забагато благодаті, і можна аж надто багато здобути» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Що ти знаєш про віру?»).

«Багато людей, що йдуть за Богом, переймаються лише тим, як отримати благословення або вберегтися від нещасть. Щойно йдеться про Божу роботу і управління, вони замовкають і втрачають будь-яку зацікавленість. Вони вважають, що розуміння таких нудних питань не допоможе їхньому життю зростати і не принесе жодної користі. Відповідно, хоча вони й чули про Боже управління, такі люди приділяють йому мало уваги. Вони не сприймають його як щось цінне, що потрібно прийняти, і тим більше не сприймають його як складову свого життя. Такі люди мають лише одну просту мету у слідуванні за Богом, і ця мета – отримати благословення. Таких людей не можна турбувати тим, щоб звернути увагу на щось інше, не пов’язане безпосередньо з цією метою. Для них немає більш правомірної мети, ніж віра в Бога заради отримання благословень – і в цьому для них полягає сама цінність їхньої віри. Якщо щось не сприяє досягненню цієї мети, то воно їх зовсім не хвилює. Це стосується більшості людей, які сьогодні вірять у Бога. Їхня мета і намір здаються правомірними, бо, віруючи в Бога, вони щось роблять для Бога, присвячують себе Богові і виконують свій обов’язок. Вони віддають свою молодість, забувають про сім’ю та кар’єру і навіть проводять роки далеко від дому, живучи у своїх клопотах. Заради своєї кінцевої мети вони змінюють свої інтереси, погляди на життя і навіть сам напрямок, яким прагнуть іти; але вони не можуть змінити мети своєї віри в Бога. Вони метушаться заради управління своїми власними ідеалами; хай яким далеким є шлях, хай які труднощі і перешкоди трапляються на цьому шляху, вони залишаються стійкими і не бояться смерті. Яка сила змушує їх продовжувати присвячувати себе таким чином? Їхнє сумління? Їхній високий і шляхетний характер? Їхня рішучість боротися із силами зла до самого кінця? Їхня віра в те, що вони свідчать про Бога, не шукаючи винагороди? Їхня вірність, яка полягає у тому, що вони готові віддати все заради виконання Божої волі? Чи їхній дух посвячення в тому, щоб завжди відмовлятися від незмірних особистих вимог? Для людини, яка ніколи не розуміла, що таке Боже управління, продовжувати віддавати так багато – це просто диво! Давайте поки що не обговорюватимемо, скільки дали ці люди. Однак їхня поведінка є дуже цінним об’єктом для нашого аналізу. Крім вигод, так тісно пов’язаних з ними, чи можуть бути якісь інші причини, через які люди, які ніколи не розуміли Бога, так багато заради Нього віддають? У цьому ми бачимо раніше не виявлену проблему: стосунки людини з Богом – це сама лише гола корисливість. Це стосунки між одержувачем та надавачем благословень. Говорячи просто, це схоже на стосунки між працівником та роботодавцем. Працівник працює лише для того, щоб отримати винагороду від роботодавця. У таких стосунках немає почуття, тут є тільки угода. Немає ні любові, ні її прийняття, лише благодіяння та милосердя. Немає розуміння, лише пригнічене обурення та обман. Немає близькості, лише нездоланна прірва. Тепер, коли все дійшло до такої точки, хто може змінити цей курс? І скільки людей здатні по-справжньому зрозуміти, наскільки жахливими стали ці стосунки? Я вважаю, що, коли люди поринають у радість отримання благословень, ніхто не може уявити собі, наскільки ганебними та непривабливими є такі стосунки з Богом» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Додаток 3. Людина може спастися тільки за умов Божого управління»).

«Найкращим для вас було б докладати більше зусиль для осягнення істини пізнання себе самих. Чому ви не маєте Божого благовоління? Чому ваш характер викликає у Нього відразу? Чому ваші слова викликають у Нього огиду? Щойно виказавши хоч дрібку вірності, ви починаєте вихваляти себе та вимагати винагороди за малу справу; виказавши крихту покірності, ви починаєте з погордою дивитися на інших і з презирством дивитеся на Бога, виконавши якесь дрібне завдання. За те, щоб прийняти Бога, ви просите грошей, подарунків і похвали. Серце вам крається, коли ви віддаєте копійку чи дві; коли ви жертвуєте десять, ви бажаєте благословень та щоб вас виділяли поміж інших. Про таку вашу людську сутність і говорити, і чути гидко. Хіба є щось гідне похвали у ваших словах і вчинках? Ті, хто виконує свій обов’язок, і ті, хто не виконує його, ті, хто веде, і ті, хто слідує; ті, хто сприймає Бога, і ті, хто не сприймає; ті, хто жертвує, і ті, хто не жертвує; ті, хто проповідує, і ті, хто сприймає слово, тощо – усі такі люди вихваляють себе. Чи не здається це вам сміховинним? Чудово знаючи, що ви вірите в Бога, ви, незважаючи на це, не можете бути сумісними з Богом. Чудово знаючи, що ви цілковито нікчемні, ви й далі все одно вихваляєтеся. Хіба ви не відчуваєте, що ваша розсудливість послабилася до того, що ви вже не здатні дати собі ради? З такою розсудливістю – як вам спілкуватися з Богом? За таких обставин ви не боїтеся за себе? Ваш характер погіршився вже до того, що ви не здатні бути сумісними з Богом. А якщо так, то чи не сміховинна ваша віра? Чи не безглузда ваша віра? Як ти йтимеш у своє майбутнє? Як ти обиратимеш, якою дорогою піти?» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Несумісні з Христом, безперечно, є супротивниками Бога»).

«Після кількох тисяч років розбещення людина оніміла та отупіла; вона зробилася демоном, який протистоїть Богові – аж до такої міри, що людське бунтарство проти Бога було задокументовано в історичних книгах. Сама ж людина навіть і неспроможна дати повний звіт про свою бунтівну поведінку, бо людина до глибини зіпсована сатаною, вона зведена сатаною настільки, що не знає, куди повернути. Навіть сьогодні людина й далі зраджує Бога: коли вона бачить Бога, вона зраджує Його, і коли вона Бога не бачить, вона й тоді Його зраджує. Є навіть такі, які, ставши свідками Божих проклять і Божого гніву, все одно Його зраджують. І тому Я кажу, що людська розсудливість втратила свою первісну функцію і що людська совість так само втратила свою первісну функцію. Людина, на яку Я дивлюся, – це звір у людській одежині, це отруйна гадюка, і якою б жалюгідною вона не намагалася постати перед Моїми очима, Я ніколи не буду до неї милосердним, бо людина не тямить різниці між чорним і білим, різниці між істиною та не істиною. Людська розсудливість дуже притупилась, але людина все одно бажає отримати благословення; її людська природа настільки ганебна, а вона все одно намагається здобути царське всевладдя. Кому ж вона буде царем, маючи таку розсудливість? Як вона може з такою людською сутністю сидіти на престолі? Направду, не має людина сорому! Людина – це зарозумілий негідник! Тим із вас, хто хоче здобути благословення, Я радив би спершу знайти дзеркало та подивитися на своє огидне віддзеркалення – хіба є в тебе те, що потрібно для царювання? Хіба твоє обличчя – це обличчя того, хто може здобути благословення? У твоєму характері не було ані найменших змін, жодної істини ти не застосував на практиці, а проте бажаєш чудового завтрашнього дня. Ти себе обманюєш!» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Мати незмінений характер – це бути у ворожнечі з Богом»).

Слова Всемогутнього Бога такі практичні, і кожне слово таке справжнє, що виявляє підробки та ниці мотиви в нашій вірі, а також нашу богопротивну природу. Ми завжди думали, що могли жертвувати, страждати і платити ціну для Бога, що означало, що ми були побожні та слухняні, і могли отримати Боже схвалення. Але через суд Божих слів ми розмірковуємо й пізнаємо себе, і бачимо, що всі наші жертви були заплямовані, і вчинені лише для того, щоб отримати благословення. Коли Бог благословляє нас мирним життям, ми підкоряємося Йому і трудимося для Нього, але коли приходять страждання й лиха, ми неправильно розуміємо Бога і звинувачуємо Його в тому, що Він не захистив нас, і можемо навіть припинити трудитися для Нього. Тоді ми бачимо, що наша віра та жертви були суто транзакційними, щоб вимагати благодать і благословення від Бога. Це обман і використання Бога. Це так егоїстично й підступно! У нас немає ані краплі совісті й розуміння, ми навіть не гідні називатися людьми. Такі нечисті й зіпсовані, ми досі вважаємо, що маємо право бути благословенними та увійти в Боже Царство. Це безсоромно й безглуздо. Божі слова суду та одкровення показують нам Його праведний, святий характер, який не можна ображати, а від нас Бог вимагає щирості й відданості. Мати віру та виконувати обов’язок із такими мотивами та нечистотою є обманом і опором Богові, і це огидно й відразливо для Нього. Бог не визнає такої віри. Завдяки суду Божих слів і неодноразовим розправам та випробуванням ми нарешті можемо побачити правду про нашу розбещеність, щиро зненавидіти себе, відчути жаль і впасти перед Богом у покаянні. Ми також можемо бачити Божу праведність і те, що Він справді бачить наші серця й розум, і знає нас уздовж і впоперек. Ми повністю переконані й викохуємо в серцях благоговіння перед Богом. Наше бачення віри змінюється, ми ставимося до свого обов’язку з більшою чистотою, не маючи стільки екстравагантних бажань, і ми щасливі підкорятися Божим рішенням і виконувати обов’язки створеної істоти незалежно від того, чи благословляє нас Бог, чи отримуємо ми благословення Царства. Коли ми побачили, з чого ми насправді зроблені, ми перестали бути такими зарозумілими, як раніше. Ми стаємо розважливими в словах і вчинках, шукаємо правди й підкоряємося їй. Це Божий суд і кара, яка поступово очищає і змінює нашу розбещеність. Ті з нас, хто стикався з Божою роботою, справді знають, наскільки практичною є Його робота суду останніх днів, як вона справді очищає та повністю спасає людину. Без цього суду й очищення ми ніколи по-справжньому не побачили би власну розбещеність, а застрягли б у своєму житті нескінченних гріхів та сповідей, думаючи, що ми можемо ввійти в Боже Царство, тому що наші гріхи були прощені і ми мали Боже схвалення. Це справді безглуздо й жалюгідно! Завдяки Божому суду ми можемо по-справжньому пізнати себе, дізнаємося багато істин, а наш розбещений характер очищається та змінюється. Це дає неймовірну свободу. Божий суд і кара стільки дають нам. Вони є справжньою любов’ю Бога до нас, Його найбільшим спасінням. Минуло цілих 30 років відтоді, як Всемогутній Бог почав висловлювати істину і здійснювати Свою роботу суду, і Він уже довершив групи переможців перед катастрофами – перші плоди. Так повністю справджується біблійне пророцтво: «Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони викуплені від людей, первістки Богові й Агнцеві» (Об’явлення 14:4). Обраний народ Божий пережив Його суд, кару, випробування та очищення, їхній розбещений характер було очищено, і вони нарешті звільнилися від сил сатани. Вони прийшли, щоб підкоритися і поклонятися Богові, отримуючи Боже велике спасіння. Їхній досвід і свідоцтва було перетворено на фільми та відео, які є онлайн, що свідчать усьому людству про Божу роботу суду останніх днів, не залишаючи сумнівів у серцях глядачів. Євангелія Царства Всемогутнього Бога розлетілася по всіх куточках світу, і Обраний народ Божий всюди сповіщає слова Всемогутнього Бога. Величне, безпрецедентне поширення Євангелія Царства наближається до нас. Очевидно, що робота суду, яка починається з дому Божого, вже має великий успіх. Бог переміг сатану і здобув усю славу. Як каже Всемогутній Бог: «Бог вершить роботу суду й кари, щоб людина могла здобути знання про Нього, і задля Його свідчення. Якби Він не судив розбещений характер людини, то людина ніяк не змогла б пізнати Його праведний характер, який не терпить образ, і не змогла б перетворити своє старе знання про Бога на нове. Заради Його свідчення та заради Його управління Він являє людям усю Свою повноту, таким чином через Своє публічне явлення даючи людям можливість прийти до пізнання Бога, пройти трансформацію свого характеру та дати про Бога гучне свідчення. Трансформація характеру людини досягається багатьма різними видами Божої роботи; без таких змін у характері людина не змогла б свідчити про Бога та бути Йому по серцю. Трансформація характеру людини показує, що людина звільнила себе від пут сатани та впливу темряви і справді стала зразком і взірцем Божої роботи, свідком Бога та тим, хто по серцю Богові. Сьогодні втілений Бог прийшов робити Свою роботу на землі, і Він вимагає, щоб людина досягла знання про Нього, послуху Йому, свідчення про Нього, щоб знала Його практичну та звичайну роботу, щоб корилась усім Його словам і роботі, які не узгоджуються з уявленнями людей, та щоб свідчила про всю роботу, яку Він робить для спасіння людства, а також про всі діла, які Він вершить для завоювання людства. Ті, хто свідчить про Бога, мусять знати про Бога; тільки таке свідчення точне й дійсне, і тільки таке свідчення може осоромити сатану» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише ті, хто знає Бога, можуть свідчити про Бога»). «Ті, хто зможе твердо стояти під час Божої роботи суду й кари в останні дні – тобто під час завершальної роботи очищення, – стануть тими, хто ввійде до остаточного відпочинку поряд із Богом; таким чином, усі ті, хто ввійде до відпочинку, звільняться з-під впливу сатани та будуть здобуті Богом, зазнавши Його завершальної роботи очищення. Ці люди, які будуть нарешті здобуті Богом, увійдуть до остаточного відпочинку. Ціль Божої роботи кари й суду – це, по суті, очищення людства заради остаточного відпочинку; без такого очищення жодна людина не могла бути б віднесена до того чи іншого сорту та не могла б увійти до відпочинку. Ця робота – єдиний шлях, яким людство зможе ввійти до відпочинку» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог і людина разом увійдуть до відпочинку»).