Коли згадують про долю, більшість людей прирівнюють наявність грошей і статусу, а також успішність до гарної долі й уважають, що бідні, невідомі, ті, хто переживають нещастя й труднощі, яких зневажають, мають погану долю. Тож, щоб змінити свою долю, вони ревно здобувають знання, сподіваючись, що це допоможе їм отримати багатство й статус, і в такий спосіб змінить долю. Невже наявність грошей, статусу й успіху в житті дійсно значить мати гарну долю? Невже переживання лиха й нещастя дійсно значить мати погану долю? Більшість людей не мають достатнього розуміння цього і продовжують ревно здобувати знання, щоб змінити долю. Але чи може знання змінити долю людини? Хто дійсно може спасти людство й докорінно змінити нашу долю? Заглибмося в це питання сьогодні.

У повсякденному житті ми бачимо, що багато людей, які здобувають знання, також можуть отримати гроші та статус. Вони процвітають і можуть стати відомими чи шанованими. Вони успішні й знані, і здається, що вони мають чудову долю. Але чи це так? Чи вони дійсно щасливі? Вони можуть мати владу та вплив і здаватися шанованими, але все одно в них залишається відчуття порожнечі та страждання й вони втрачають іскру життя. Хтось навіть вживає наркотики чи вбиває себе. А дехто використовує свою владу та вплив, щоб робити все, що заманеться, заподіює зло й вчиняє злочини, і, зрештою, опиняється у в’язниці, у цілковитій ганьбі. Хіба вони здебільшого не інтелігенція? Навіщо цим людям, які здаються такими розсудливими, які розуміють закон, здійснювати такі жахливі вчинки? Навіщо їм вчиняти таке безглуздя? Чому все відбувається саме так? Зараз кожен хоче мати освіту, кожен здобуває знання, і панівним класом для всіх країн, усіх народів є інтелігенція. Саме вони тримають владу, вони – меритократія в усьому світі. Логічно думати, що з інтелігентами на чолі світ має ставати все більш цивілізованим і приязним. Але що насправді відбувається зі світом? Він занурюється в безладдя й хаос, де люди обманюють, сваряться та навіть убивають одне одного. Усі вони відкидають Бога й противляться Йому, вони ненавидять правду й звеличують зло, не бажаючи покаятися, розпалюючи Божий гнів та обурення людей. Катастрофи приходять одна за одною, а світ увесь час перебуває на межі масштабної війни. Зрозуміло, що наявність інтелігенції при владі, наявність меритократії не сприяють створенню мирного й щасливого суспільства, а навпаки, приносить все більше нещасть і страждань. Ширяться пандемії, без кінця спалахують війни, за ними йдуть землетруси та голод. Людей охоплює страх, ніби настав кінець світу. Яка справжня причина цього? Чому, коли люди отримують знання, владу й статус, вони вчиняють так багато жахіть? Чому наявність інтелігенції та меритократії приносить стільки нещастя країні й народу? Це дуже гідно уваги! Чи може отримання знання зробити людину кращою і звільнити від гріха? Чи може знання зробити людей добрими й утримати від поганих учинків? Чи може знання спасти людей від гріха й від сил сатани? Я все більше сумніваюся в здатності знання змінити людську долю. Чому після отримання знання й статусу більшість людей стають більш зарозумілими й самовдоволеними? Чому чим більше вони знають, тим пихатішими вони є? Опинившись при владі, вони стають збоченими й свавільними, сіють хаос і приносять лихо. Здається, що разом із кращою освітою й розвиненішою наукою країна має отримати краще керівництво, а люди мають бути більш цивілізованими, щасливими й здоровими. Але чи існує насправді така країна? Ніколи не існувала. Це дійсно змушує людей ламати собі голову! Я читаю це в Божих словах: «Відтоді як людство вигадало суспільні науки, знання та наука зайняли розум людини. Потім знання та наука стали інструментами для того, щоб правити людським родом, і в розумі людини не залишилося достатньо місця для того, щоб поклонятися Богові, і вже немає таких умов, які б цьому сприяли. У своєму серці людина нині ставить Бога дедалі нижче. А коли в серці немає Бога, то внутрішній світ людини темний, безнадійний і порожній. Далі з усякими теоріями постали багато істориків, політиків і вчених, що займаються суспільними науками. Ці теорії про устрій суспільства, еволюцію людини та інші речі покликані заповнити людські серця та розуми, однак вони заперечують ту істину, що Бог створив людину. Тому ще менше людей нині вірять, що Бог створив усе суще, і ще більше вірять у теорію еволюції людини. Дедалі більше людей вважають свідчення про Божу працю та Його слово в добу Старого Заповіту лише міфами й легендами. У своїх серцях люди стають байдужими до Божої гідності й величі, до переконання, що Бог є та панує над усім сущим. Такій людині вже не важливо, чи виживе рід людський і що станеться з країнами та народами, і вона живе в порожньому світі та думає тільки про їжу, питво та пошуки задоволення. … Мало людей беруть на себе сміливість шукати, де Бог сьогодні вершить Свою роботу або як Він вибирає людське призначення та впорядковує його. І так, без відома людини, людська цивілізація дедалі менше здатна прислухатися до бажань людини, і багато людей навіть відчувають, що, живучи в такому світі, вони менш щасливі, ніж ті, хто вже пішов із життя. На таке жаліються навіть люди в країнах, що колись були найбільш цивілізованими. Бо скільки б правителі та соціологи не ламали голови над збереженням людської цивілізації, без Божого проводу все марне. Ніхто не може заповнити порожнечу в людському серці, бо ніхто не може стати людині за життя, і ніяка теорія про устрій суспільства не звільнить людину від порожнечі, від якої вона потерпає. Наука, знання, свобода, демократія, дозвілля, втіхи – усе це приносить людині лише тимчасову розраду. Навіть маючи все це, людина все одно неминуче грішить і нарікає на несправедливість суспільства. Усе це не здатне втишити людську жагу та прагнення пошуку. … Адже людина є людина, і жодна людина не може зайняти положення Бога та дати життя, що йде від Бога. Людству потрібне не лише справедливе суспільство, де всі ситі, рівні та вільні; людству потрібне Боже спасіння та життя, що Він дає. Тільки коли людина отримує Боже спасіння, коли Бог надає їй життя, тоді її потреби, її жага досліджень і духовна порожнеча можуть бути задоволені. Коли люди певної країни чи народу не можуть отримати спасіння й опіку Божу, то така країна чи народ ступають на шлях занепаду, що веде до темряви, і зрештою будуть знищені Богом» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Додаток 2. Бог панує над долею всього роду людського»).

Божі слова такі правильні, вони дійсно відкривають правду справи. Як насправді народжується знання? Без сумніву воно походить від тих відомих і великих осіб, які є об’єктом обожнювання протягом історії. Є конфуціанство, теорія еволюції Дарвіна, «Маніфест комуністичної партії» Маркса й теорія комунізму. Атеїзм, матеріалізм і теорія еволюції – все це думки й теорії, які ці відомі люди виклали в книжках і які є основою для науки й теорії в сучасному світі. Усі ці доктрини й теорії пропагувалися панівними класами протягом століть. Вони внесли їх у підручники й учбові аудиторії і зробили їх правилами для існування людства. Вони навчали, занапащали й притупляли покоління за поколінням, перетворюючись на інструменти панівних класів для введення в оману та розбещення людства. Усе людство ставало все більш розбещеним під впливом такої освіти, а також знання й науки, тож суспільство стає темнішим і хаотичнішим до такої міри, що і Бог, і людина розгнівалися. Тепер катастрофи стали численнішими, і нещастя не припиняються. Масштабні війни можуть спалахувати будь-коли. Люди живуть у страху, ніби стоять на порозі кінця світу. Реальність змушує нас задаватися питанням, чи дійсно наука й знання несуть правду, чи ні. Люди прагнуть і приймають їх дедалі більше, але не можуть уникнути гріха чи відшукати щастя, натомість стаючи більш розбещеними й лихими, занурюючись у гріх і біль, від яких вони не можуть утекти. Погляньмо на справжню сутність тих відомих, великих людей, шанованих усіма. Усі вони атеїсти й еволюціоністи, які заперечують і відкидають Бога. Вони не вірять, що Бог існує чи що Він усім управляє. Вони особливо не хочуть приймати істини, які висловлює Бог. У всіх їхніх висловленнях немає жодного слова, що викриває темряву суспільства; жодного слова, що викриває сутність і реалії зіпсованості людини сатаною; жодного слова, що викриває природу й лиху сутність панівних класів, чи свідчить про існування Бога й роботу Бога, чи свідчить про справи Бога й Божу любов, чи відповідає істині в Божих словах. Усі їхні слова – це єресі й хиби, що заперечують Бога й протистоять Йому. Загалом, їхні висловлювання мають на меті повністю підтримувати інтереси панівних класів, уводити в оману, псувати й кривдити людство, і в результаті вони вивели людей на темну й лиху дорогу, і людство стало подібним до сатани, що опирається Богові й зраджує Його. Які люди складають панівний клас? Чи вони доброчесні й мудрі? Зовсім ні. Ще не було жодного доброчесного й мудрого. Їхні так звані чесноти й мудрість були продемонстровані в усій красі, а всі їхні злочини, скоєні потайки, виходять на поверхню. Очевидно, що протягом усієї історії розбещення людства сатаною, не було доброчесних чи мудрих правителів, а всі, хто при владі, були втіленням сатани й демонів. Які з їхніх ідей і теорій розбестили людство найбільше? Атеїзм, матеріалізм, еволюціонізм і комунізм. Вони розповсюдили незліченні єресі та хиби, зокрема такі, як «Бога нема взагалі», «Спасителя ніколи не було», «Доля людини в її власних руках» і «Знання може змінити твою долю». Ці ідеї укорінюються в людських серцях із раннього віку й поволі зростають. Якими є наслідки? Люди починають заперечувати Бога й усе, що походить від Нього, навіть те, що Бог створив небо, землю й усе суще та що Він править усім. Люди створені Богом, але вони відкидають цей факт, і вони перекручують правду, кажучи, що люди еволюціонували від мавп, ніби людина входить до тієї самої категорії, що й тварини. Ці помилкові, абсурдні інтелектуальні теорії починають заволодівати розумом людей, полонять їхні серця та стають частиною їхньої природи, щоб усі вони заперечували Бога та віддалилися від Нього, і для них усе важче приймати правду. Вони також стають більш зарозумілими, злими й розбещеними. Вони цілком втрачають совість і розум, повністю втрачаючи свою людську сутність і опиняючись поза межами спасіння. Ось як сатана зіпсував людство до такої міри, що воно перетворилося на демонів. Це жахливий результат того, що люди прагнуть до знань і використовують їх для того, щоб змінити свою долю. Факти показують, що наука й знання не є істиною й не можуть стати нашим життям. Натомість вони суперечать істині і є несумісними з істиною. Усе, що вони можуть, – це розбестити, завдати болю й знищити людство.

То для чого ж говорити, що ці речі не є істиною? Це тому, що знання походить не від Бога, а від розбещення людини сатаною. Воно йде від тих великих і відомих людей, яких обожнює розбещене людство. Тож ми можемо з упевненістю сказати, що знання не є істиною. По-перше, знання не може допомогти людям пізнати свою розбещену сутність або дати їм самопізнання. По-друге, знання не може очистити людей від зіпсованого характеру, а лише робить людей ще більш гордовитими. По-третє, знання не може вберегти людей від гріха й очистити їх. По-четверте, знання не може допомогти людям дізнатися правду, пізнати Бога та підкоритися Йому. По-п’яте, знання не може допомогти людям отримати справжнє щастя чи принести їм світло, а особливо, не може дати їм гарне місце призначення. Таким чином, знання не є істиною, і воно не може спасти людство від гріха чи сил сатани. Тож ми можемо бути впевненими, що знання не може змінити людської долі. Тільки те, що походить від Бога, є істиною; тільки Божі слова є істиною. Тільки істина може бути людським життям і може очистити людей від розбещеності, дозволяючи їм уникнути гріха й стати святими. Тільки істина дозволяє людям відновити свою свідомість і розважливість, і жити справжньою людською подобою. Тільки істина може дати людям істинний напрямок і цілі в житті, і тільки істина може допомогти пізнати Бога, отримати Його благословення і здобути гарне місце призначення. Ось чому тільки істина, виявлена Богом у плоті, може спасти людей від сил сатани, дозволяючи їм повністю повернутися до Бога. Тільки Спаситель може спасти людство й докорінно змінити долю людства, даруючи нам чудове місце призначення. То чому знання не може спасти людину? Це тому, що людина глибоко розбещена сатаною, має сатанинські натури й живе із сатанинським характером, постійно грішить і чинить зло. Люди здатні на будь-яке зло у сприятливих умовах, і, як тільки отримують владу, вони показують своє справжнє обличчя і сваволять. А знання походить від розбещеного людства, від сатани, тож знання не є істиною. Скільки б розбещене людство не вчилося, воно не може знати сутність і правду щодо власної розбещеності, і не може щиро покаятися й повернутися до Бога. Жодна кількість знання не може перетворити грішну людську природу, тим паче змінити її розбещений характер. Скільки б розбещене людство не знало, воно не може уникнути гріха чи сил сатани й досягти святості. Без прийняття істини воно не може стати покірним Богу й ніколи не може розв’язати проблему своєї грішної природи. Чим більш піднесеним є знання розбещеного людства, тим важче йому прийняти істину й тим більша ймовірність заперечення Бога та опору Йому. Коли люди здобувають більше знання, вони стають більш зарозумілими й самовдоволеними, а також більш амбітними. Вони не можуть не ступити на шлях гріха. Тому знання може тільки розбещувати, кривдити й нищити людство. Багато людей не бачать справжньої сутності знання чи того, для чого воно дійсно корисне. Вони не бачать походження, джерела знання, але сліпо поклоняються йому та здобувають його замість того, щоб шукати істину. Чому всі ті відомі люди чинять так багато лиха, несучи людям страждання, і занапащають країну, коли отримують владу, спричиняючи найрізноманітніші нещастя, припускаючись жахливих помилок, які не можна спокутувати? Вони є наслідком поклоніння знанню та його здобування. Це показує, що знання не може змінити людську долю, і, яким би піднесеним не було чиєсь знання, Бог не може спасти людину, якщо в неї немає віри й вона не приймає істини. Її не благословить Бог, вона не матиме гарної долі, яким би піднесеним не було її знання, натомість вона потрапить до пекла, коли помре. Бог праведний, і Він керує людськими долями, тож кожен, хто не отримує його схвалення чи благословення, не може мати гарної долі, але приречений на знищення, загибель і пекло.

Зараз мудрі припинили обожнювати знання, але прагнуть, щоб прийшов Святий, зійшов Спаситель і спас людство. Ніхто не сподівається, що якісь відомі, великі люди спасуть людство. Вони не можуть спасти навіть себе, то як вони можуть спасти все людство? Факти демонструють, що знання не може гарантувати гарну долю, а ідея розвитку за допомогою знання та освіти – це просто безглуздя. Тільки Спаситель може спасти людство від гріха й сил сатани; тільки Спаситель, висловлюючи істину, може вивести нас на шлях світла; тільки приймання всіх істин, висловлених Спасителем, може звільнити нас від розбещення сатани, щоб нас міг цілковито спасти Бог, щоб ми отримали Його схвалення й благословення. Це єдиний шлях повної зміни долі людини. Зрозуміло, що зміна людської долі здійснюється шляхом прийняття явлення й роботи Бога, прийняття всіх істин, висловлених Спасителем в останні дні, і шляхом очищення через прийняття Божого суду останніх днів. Простіше кажучи, єдиний спосіб докорінно змінити нашу долю – це прийняти істину. Всемогутній Бог говорить: «Бог створив і цей світ, і людський рід; ба більше, Він був зодчим стародавньої грецької культури та людської цивілізації. Лише Бог втішає цей людський рід, і лише Бог удень і вночі ним опікується. Людський розвиток і прогрес невід’ємні від Божого всевладдя, а історія та майбутнє людського роду нероздільно пов’язані з Божим задумом. Якщо ти щирий християнин, то напевно повіриш, що підйоми й падіння всякої країни та народу відбуваються за Божим задумом. Один лише Бог знає долю всякої країни та народу, і один лише Бог керує шляхом людського роду. Якщо людський рід бажає благої долі, якщо країна прагне благої долі, то людина мусить поклонитися Богу, покаятись і сповідатися перед Богом у гріхах, інакше доля та призначення людини обернуться неминучою катастрофою» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Додаток 2. Бог панує над долею всього роду людського»).

Тепер ми ясно бачимо, що інтелігенція не може навіть спасти себе, то як вона може спасти людство? Тільки Спаситель може спасти людство від гріха й принести людям світло, щастя та гарне місце призначення. То хто тоді такий Спаситель? Нема сумнівів, що Він є Богом, утіленим у людську форму, що прийшов до людей заради роботи спасіння. Він наш Спаситель. Можемо сказати, що Спаситель – це втілення Бога, що Він є Богом, втіленим у людську плоть. Це те, що називають втіленням. Тож утілений Бог – це Спаситель, що зійшов до нас. З того часу, як Бог створив людину, Він утілювався двічі, щоб спасти людство. 2 000 років тому Він став плоттю як Господь Ісус і виголосив проповідь, «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!» (Матвія 4:17). Він висловив багато істин, і зрештою він був розп’ятий, щоб відкупити людство, виступаючи жертвою за гріх людей. Це було наочним підтвердженням того, як Бог любить людину. Люди з усього світу прийняли Господа Ісуса як їхнього Спасителя, сповідаючись і каючись Богу у гріхах, і були прощені за їхні гріхи. Вони насолоджувалися миром і радістю, дарованими Богом разом із Його великою благодаттю. Коли Господь Ісус виконав роботу відкуплення, Він багато разів пророкував: «Я прийду незабаром» і «буде прихід Сина Людського». «Бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!» (Матвія 24:44). Тому всі, хто прийняв Господа Ісуса як їхнього Спасителя, чекають на те, що Він прийде в останні дні, що Спаситель зійде, щоб їх спасти й забрати до Царства Небесного. Господь Ісус пророкував: «Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди» (Івана 16:12–13). «Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда» (Івана 17:17). Відповідно до його пророцтв Бог стане плоттю у вигляді Сина Людського в останні дні і висловить істини, щоб цілковито очистити й спасти людство, а також привести людство до гарного місця призначення. Тож Бог, утілений в останні дні, – це Спаситель, який являється людству. То як нам варто вітати Спасителя? Господь Ісус сказав: «Мого голосу слухають вівці Мої» (Івана 10:27). «Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам» (Об’явлення 2:7). Господь Ісус неодноразово нагадував нам, що ключем до того, як вітати Господа, є слухання голосу Бога й прийняття істин, висловлених Богом, коли Він повернеться в останні дні. Зараз катастрофи трапляються у нас на очах. Ми бачимо, що по всьому світу лише Всемогутній Бог висловив усі істини, що спасають людство, і ніхто, крім Всемогутнього Бога, істин не вимовив. Це доводить, що Всемогутній Бог – це Господь Ісус, який повернувся, що Він – Спаситель, який прийшов, щоб спасти людство в останні дні. Це колосальна гарна новина. Єдиний шлях, яким ми можемо змінити наші долі, – це прийняти спасіння Спасителя та прийняти істини, висловлені Богом.

Всемогутній Бог говорить: «Христос останніх днів використовує багато різних істин, щоб навчити людину, викрити її сутність і розібрати людські слова та діла. Ці слова вміщують різні істини, як-от людський обов’язок, те, як людина мусить коритися Богові та бути Йому вірною, як вона має втілювати в життя свою природну людську сутність, а також мудрість та характер Бога тощо. Усі ці слова спрямовані на сутність людини та її розбещений характер. Зокрема, викривальні слова про те, як людина зневажає Бога, говоряться щодо того, що людина є втіленням сатани та ворожою силою, що спрямована проти Бога. Беручись за Свою роботу суду, Бог не просто кількома словами виявляє природу людини; Він викриває, розбирається та обтинає протягом тривалого часу. Усі ці різні способи викриття, розбору й обтинання не можна замінити звичайними словами, а можна тільки істиною, якої людина цілковито позбавлена. Тільки такі способи можна назвати судом; тільки таким судом може людина бути упокорена й остаточно переконана щодо Бога, ба більше – може здобути правдиве знання про Бога. До чого приводить робота суду, то це до розуміння людиною істинного лику Божого та істини про свою власну непокору. Робота суду дозволяє людині здобути краще розуміння Божої волі, мети Божої роботи й таємниць, які людина осягнути не може. Також вона дозволяє людині усвідомити й пізнати свою розбещену сутність та корені своєї розбещеності, а також виявити потворність людини. Усі ці наслідки викликані роботою суду, бо сутність цієї роботи насправді полягає у відкритті істини, шляху та життя Божого для всіх, хто в Нього вірує. Ця робота є роботою суду, яку виконує Бог» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Христос здійснює роботу суду за допомогою істини»).

Всемогутній Бог висловив так багато істин, які зібрані в книгах Божих слів, таких, як «Слово являється у плоті», загальним обсягом у мільйони слів. Це все істини, висловлені Богом заради роботи суду в останні дні, і вони містять набагато більше, ніж істини, які Бог висловив у період Закону й період Благодаті. Всемогутній Бог розкрив усі таємниці свого плану управління зі спасіння людства, Він розкрив таємниці Біблії, які люди ніколи не розуміли, і Він розкрив правду людського розбещення сатаною та нашої сатанинської, анти-Божої природи. Це дозволяє нам розпізнати корінь нашої гріховності та правду про наше розбещення. Люди повністю переконуються, стикаючись із фактами, і починають ненавидіти себе, жалкувати й по-справжньому каятися. Бог також висловлює всі істини, які людям треба втілювати в життя і в які треба увійти, щоб ми могли жити відповідно до Його слів і втілювати справжню людську подобу й розуміння істини. Це єдиний шлях до отримання Божих обітниць і благословень. Всемогутній Бог висловив так багато істин, які всі очищають від людського розбещення та спасають нас від сил сатани, щоб ми могли повернутися до Бога й пізнати Бога. Ці істини – єдині справжні правила життя й поради для отримання спасіння, і їх достатньо, щоб радикально змінити долю людей, дозволяючи їм отримати доступ до гарного місця призначення – Царства Божого. Великі катастрофи вже почалися. Єдиний шлях здійснення надії – це прийняти появ і роботу Спасителя. Прийняття всіх істин, висловлених Всемогутнім Богом – це єдиний спосіб отримати Боже схвалення, отримати Божий захист і благословення через великі катастрофи, пережити їх і бути переміщеним Богом до Його Царства. Якщо люди не приймають всі істини, висловлені Спасителем, а лише чекають, щоб неправдивий бог із їхньої уяви чи злий дух прийшов і спас їх від катастрофи, то це лише ілюзія. Вони врешті-решт опиняться з пустими руками, нічого не отримають від своїх зусиль. Неправдиві боги й злі духи не можуть спасти людей. Тільки Бог у плоті, Спаситель може спасти людство, і це єдиний шлях людей до отримання гарної долі й місця призначення. Всемогутній Бог говорить: «Христос останніх днів приносить життя та приносить тривкий і вічний шлях істини. Ця істина – це той шлях, яким людина здобуває життя, і це єдиний шлях, яким людина пізнає Бога й отримає Його схвалення. Якщо ти не шукаєш шляху життя, запропонованого Христом останніх днів, тоді ти ніколи не отримаєш схвалення Ісуса та ніколи не будеш гідним того, щоб увійти у ворота Царства Небесного» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя»). «Ті, хто хоче здобути життя, не покладаючись на істину, висловлену Христом, – це найбільш сміховинні люди на землі, а ті, хто не приймає шлях життя, принесений Христом, губляться у фантазіях. І тому я кажу, що ті, хто не прийме Христа останніх днів, назавжди будуть ненависні Богові. Христос – це ворота людини до Царства в останні дні, і немає нікого, хто міг би обійти Його. Ніхто не може бути вдосконалений Богом інакше, як через Христа. Ти віриш у Бога, тому ти повинен приймати Його слова та коритися Його шляху. Ти не можеш думати тільки про здобуття благословень, будучи нездатним отримати істину й не в змозі прийняти надання життя. Христос приходить в останні дні, щоб усі ті, хто дійсно вірить у Нього, могли отримати життя. Його робота спрямована на завершення старого періоду й входження до нового, і Його робота – це шлях, яким повинні йти всі ті, хто хоче вступити в новий період. Якщо ти не здатний визнати Його й натомість засуджуєш, богохульствуєш або навіть переслідуєш Його, тоді ти приречений горіти вічно та ніколи не ввійдеш у Царство Боже. Бо цей Христос Сам є виразом Святого Духа, виразом Бога, тим, кому Бог довірив здійснювати Свою роботу на землі. І тому я кажу, що якщо ти не можеш прийняти все, що зроблено Христом останніх днів, ти зневажаєш Святого Духа. Відплата, яка спіткає тих, хто зневажає Святого Духа, очевидна для всіх» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя»).