Чженьсінь (Філіппіни)

Я прийняла роботу Всемогутнього Бога в останні дні в грудні 2020 року. Через кілька місяців мене обрали керівницею церкви. У церкві було багато роботи та питань, що потребували вирішення. Я з ентузіазмом взялася до роботи. З часом я трохи ближче познайомилася з роботою церкви, але все ще стикалася з багатьма проблемами. Багато новонавернених не відвідували зібрання регулярно. На деяких вплинули онлайн-чутки, деякі не розуміли насправді істини видінь і мали невирішені релігійні переконання, а деякі не могли регулярно відвідувати зібрання, бо були надто зайняті роботою. Зіткнувшись із цим, я наполегливо працювала, щоб спілкуватися з ними про Божу волю, допомогти їм у їхній боротьбі, але їхні проблеми все ще не були вирішені. Я була дійсно розчарована. Я постійно запитувала себе, чому вся моя важка робота досі не дала плодів. Чому Бог не благословив нашу церкву? У братів і сестер було так багато проблем, і моє багаторазове спілкування з ними не принесло результатів. Може, я не дуже підходила для лідерства? Я докоряла собі: я була причиною всього цього. Якби я взяла на себе відповідальність і звільнилася, керівником міг бути хтось інший, тоді б робота була успішнішою. Я почала відчувати пригнічення і стала пасивною у своєму обов’язку, просто чекаючи, коли мене звільнять. Я навіть думала, що Бог створив ці труднощі, щоб викрити мене, щоб я зазнала невдачі, і Він, мабуть, уже покинув мене. Ця думка налякала мене. Чи Бог залишив мене? Я молилася й шукала, але й досі не розуміла волі Божої. Час від часу виринала думка про те, що Бог покинув мене. Я весь час почувалася пригніченою, втомленою і слабкою. Я дійсно боялася й відчувала, що більше не маю роботи Святого Духа.

Церкві тоді не вистачало кількох керівників команд, тож куратор рекомендував кількох новонавернених. Я просто напряму призначила їх, не розбираючись у деталях. Спочатку всі сказали, що хочуть взяти на себе обов’язок, але коли офіційно взялися за нього, один сказав, що йому потрібно працювати, і він зайнятий, тому йому не до того, а інший спізнювався на зібрання через сімейні справи, і теж не міг виконувати роботу. Зрештою я вирішила, що наразі вони не підходять, щоб розвивати їх як керівників команд. Я наполегливо працювала, щоб вирішити ці труднощі, з якими стикалася в роботі, але якийсь час не досягала ніяких результатів. Саме тоді я дійсно не могла витримати всі ці невдачі. Я була дуже негативно налаштована, і навіть боялася настання кожного нового дня. Я більше не хотіла виконувати церковну роботу, бо багато працювала, але нічого не досягла. Я думала, що зіткнулася з цією ситуацією, бо Бог хотів викрити мене як некомпетентну, але я не хотіла дозволяти собі занурюватися в такий стан. Я не хотіла бути викритою та вигнаною, бо не отримувала результатів у своєму обов’язку.

Одного разу під час молитви я натрапила на «Принципи визнання відповідальності та відставки»: «Фальшивий керівник або працівник, який не приймає істину або не виконує справжню роботу, і який протягом певного часу був позбавлений роботи Святого Духа, має визнати відповідальність і піти у відставку» («170 принципів утілення істини в життя»). Прочитавши це, я відчула ще більше негативу. Що мені слід зробити? Я не вирішила жодної проблеми церкви, тому була фальшивою керівницею. Чи маю я визнати відповідальність і піти у відставку, щоб керівником стала компетентна людина? Я вже три місяці виконувала церковну роботу, але досі не вирішила тих проблем, які були в церкві. І в тій ситуації я все ще не розуміла Божої волі й не досягала ніякого прогресу. Я навіть неправильно розуміла Бога. Я хвилювалася, що мене вважатимуть надто негативною, і боялася, що мені дорікатимуть за думку про звільнення.

Якось на зібранні я прочитала це в Божих словах: «Ти – звичайна людина. Ти мусиш зазнати багато невдач, багато періодів розгубленості, багато помилок у судженнях і багато відхилень. Це може повністю викрити твій зіпсований характер, твої слабкості й недоліки, твої невігластво й дурість, що дозволить тобі заново проаналізувати й пізнати себе, а також отримати знання про Божу всемогутність і повну мудрість та Його характер. Ти здобудеш від Нього позитивне, зрозумієш істину та ввійдеш у реальність. У твоєму досвіді буде багато такого, що йтиме не так, як ти бажаєш, у світлі чого ти почуватимешся безсилим. Стосовно цього ти мусиш шукати й чекати; ти мусиш здобути від Бога відповідь на кожне питання та зрозуміти з Його слів основну сутність кожного питання та сутність кожного типу людей. Так поводиться звичайна, нормальна людина» («Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Дорожити Божими словами – основа віри в Бога»). Бог неймовірно мудрий. Я отримала нове розуміння того, як працює Бог. Я бачила, що всі мають переживати деякі невдачі та затримки у своєму обов’язку, і Божа воля була в тому, щоб я шукала істину через усе це, щоб подолати свою розбещеність. Я зіткнулася з певними труднощами у своєму обов’язку й зазнала деяких невдач, але не шукала істини чи Божої волі. Я просто завжди думала про відставку, бо відчувала, що не досягла успіху у своєму обов’язку або не зробила того, що має робити керівник. Я навіть не наважувалася розповісти іншим про свій справжній стан. Я була така нерозумна. Я не розуміла Божої волі і того, чому Бог дозволив такому статися зі мною. З Божих слів я винесла, що була звичайною людиною, тож для мене було нормальним стикатися з деякими труднощами та невдачами у своєму обов’язку. У цьому була Божа воля. Отож я розповіла братам і сестрам про свій стан останнім часом і попросила їхньої допомоги. Я також сказала їм, що думала визнати відповідальність і піти у відставку. Вони не виявили до мене зневаги, але допомагали, підбадьорювали мене та спілкувалися про слова Бога. Я була щиро зворушена.

Вони прочитали мені уривок зі слів Всемогутнього Бога. Бог говорить: «У процесі переживання на власному досвіді Божої роботи, скільки б разів ти не зазнавав невдач, падав, проходив через обтинання, розбір чи викриття, це не є чимось поганим. Незалежно від того, як тебе обтинають або як із тобою розбираються керівники, працівники чи твої брати або сестри, усе це на краще. Ти мусиш пам’ятати ось що: як сильно ти б не страждав, насправді ти отримуєш користь. Кожен, хто має досвід, може підтвердити це. Хай там як, але бути підданим обтинанню, розбору або викриттю – це завжди добре. Це не осуд. Це Боже спасіння й найкраща можливість для тебе пізнати самого себе. Це може призвести до змін у твоєму життєвому досвіді. Без цього у тебе не буде ні можливості, ні умов, ні контексту, щоб бути спроможним досягти розуміння істини про твою розбещеність. Якщо ти дійсно розумієш істину та здатен виявити зіпсованість, приховану в глибинах твого серця, якщо ти можеш чітко її розрізняти, тоді це добре, це вирішує головну проблему входження в життя та значно сприяє змінам у характері. Спроможність дійсно пізнати себе – це найкраща можливість для тебе виправитися й стати новою людиною; це найкраща можливість для тебе здобути нове життя. Щойно ти по-справжньому пізнаєш себе, ти зможеш побачити, що коли істина стає життям людини, це дійсно дорогоцінна річ, і ти будеш жадати істини, практикувати істину та входити в її реальність. Це так чудово! Якщо ти зможеш скористатися цією можливістю й серйозно проаналізувати себе та здобути справжні знання про себе, то коли ти зазнаєш невдачі або впадеш, то посеред негативу та слабкості ти зможеш знову звестися на ноги. Щойно ти переступиш цей поріг, ти зможеш зробити великий крок уперед і увійти в реальність істини» («Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Щоб здобути істину, треба вчитись у людей, на подіях і об’єктах поруч»). «Боже спасіння людства – це спасіння тих, хто любить істину, спасіння тієї його частини, яка володіє волею й рішучістю, і тієї його частини, яка прагне до істини й праведності у своїх серцях. Рішучість людини – це та частина її серця, яка прагне до праведності, добра й істини і володіє сумлінням. Бог рятує цю частину людей і завдяки цьому Він змінює їхній зіпсований характер, щоб вони могли зрозуміти й здобути істину, щоб їхнє розбещення можна було очистити, а їхній характер життя можна було змінити. Якщо ти не маєш цих аспектів у собі, ти не можеш бути спасенний. … Чому кажуть, що Петро – це плід? Тому що в ньому є щось цінне, щось варте вдосконалення. Він шукав істину в усьому, мав рішучість і тверду волю; він мав розсудливість, був готовий терпіти труднощі й любив істину у своєму серці; він не залишав поза увагою те, що відбувалося, і він був здатний виносити уроки з усього. Усе це сильні сторони. Якщо в тебе немає жодної з цих сильних сторін, це погано. Тобі буде нелегко здобути істину й стати спасенним. Якщо ти не знаєш, як переживати на власному досвіді, або в тебе немає досвіду, ти не зможеш вирішувати труднощі інших людей. Оскільки ти не здатен практикувати й переживати на власному досвіді Божі слова, і поняття не маєш, що робити, коли з тобою щось трапляється, і засмучуєшся – заливаєшся сльозами – коли стикаєшся з проблемами, і стаєш негативно налаштованим і тікаєш, коли зазнаєш якоїсь незначної невдачі, і ніколи не можеш реагувати правильно – через усе це тобі неможливо увійти в життя» («Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Частина третя»). Прочитавши це, одна сестра поспілкувалася зі мною: «Байдуже, з якими затримками та невдачами ми стикаємося, ми маємо молитися та шукати Божої волі, а не відмовлятися від істини та свого обов’язку. Відмова від виконання свого обов’язку – це не шлях до вирішення проблеми. Лише через труднощі та проблеми, з якими ми стикаємося у своєму обов’язку, виявляється наша розбещеність та вади, і ми можемо справді пізнати себе. Без цього досвіду ми не зможемо побачити нашу розбещеність та те, чого нам не вистачає. То як ми зможемо змінитися? Отже, переживати невдачі та спотикатися – це не погано. Саме тоді ми маємо шукати істину й засвоювати урок – не можна неправильно розуміти Бога. Якщо ми просто звільнимося, відмовимося від свого обов’язку, коли стикаємося з труднощами, як ми переживемо Божу роботу та прагнення до спасіння? Яке свідчення у нас буде? Бог не вимагає від нас багато. Якщо ми маємо рішучість, коли стикаємося з проблемами й труднощами, щиро молимось і шукаємо істину, то Бог направлятиме нас і допомагатиме нам». Почути спілкування цієї сестри було для мене справжнім просвітлінням. Я зрозуміла, що переживання невдач і затримок є виявом Божої любові і хорошим шансом для мене шукати істину й отримати науку. Я думала про те, як Петро пережив багато випробувань, очищень, затримок і невдач протягом свого життя. Іноді він страждав від слабкості плоті, але ніколи не втрачав віри в Бога. Він далі шукав істину й прагнув Божої волі, надолужуючи те, чого йому бракувало. Зрештою, він зрозумів істину й пізнав Бога, і досяг покори та любові до Бога. Я маю бути сильною й рішучою, як Петро, приходити до Бога в молитві та шукати Його волі, коли стикаюся з невдачами та затримками, міркувати про те, чого мені бракує, замість того, щоб неправильно розуміти й звинувачувати Бога.

Одного разу під час молитви я прочитала уривок із Божих слів, який допоміг мені трохи зрозуміти Божу волю. Всемогутній Бог говорить: «Люди мусять навчитися прислухатися до Божих слів і розуміти Його серце. Вони не повинні неправильно розуміти Бога. Насправді, у багатьох випадках занепокоєння людей буває викликане їхніми власними інтересами. Загалом кажучи, це страх того, що в них не буде жодного результату. Вони завжди думають собі: “А що, як Бог викриє, вижене й відкине мене?” Це твоє хибне тлумачення Бога; це всього лише твої думки. Ти маєш з’ясувати, яким є Божий намір. Він викриває людей не для того, щоб вигнати їх. Людей викривають для того, щоб розкрити їхні недоліки, помилки й сутність їхньої природи, щоб змусити їх пізнати самих себе й бути здатними на справжнє покаяння; отже, викривати людей потрібно для того, щоб допомогти їхньому життю зростати. Без чистого розуміння люди схильні неправильно тлумачити Бога та стають негативно налаштованими й слабкими. Вони можуть навіть впасти у відчай. Насправді, викриття Богом не обов’язково означає, що люди будуть вигнані. Воно спрямоване на те, щоб допомогти тобі усвідомити свою власну зіпсованість і привести тебе до каяття. Часто через те, що люди бунтівничі й не шукають істини, щоб знайти рішення, коли в них проявляється розбещеність, Бог мусить застосовувати дисципліну. І тому іноді він викриває людей, розкриваючи їхню потворність і жалюгідність, дозволяючи їм пізнати самих себе, що допомагає їхньому життю зростати. Викриття людей має два різних аспекти: для нечестивих людей викриття означає, що їх вигнано. Для тих, хто здатний прийняти істину, воно слугує нагадуванням і попередженням; їх змушують проаналізувати себе, побачити свій справжній стан і більше не бути норовливими й необачними, тому що продовжувати в тому ж дусі було б небезпечно. Викривати людей у такий спосіб – значить нагадувати їм, щоб, виконуючи свій обов’язок, вони не були недолугими й недбалими, не були легковажними, не задовольнялись лише невеликою ефективністю, думаючи, що виконали свій обов’язок відповідно до прийнятного стандарту, у той час як насправді, якщо оцінити їх відповідно до того, що просить Бог, вони значно відстали, але досі є самовдоволеними й думають, що в них усе гаразд. За таких обставин Бог буде дисциплінувати, застерігати людей та робити їм нагадування. Іноді Бог викриває їхню потворність, що, очевидно, повинно слугувати нагадуванням. У такі моменти ти мусиш аналізувати себе: виконання твого обов’язку в такий спосіб є неадекватним, у ньому присутнє бунтарство, у ньому занадто багато негативного, воно цілковито поверхове, і якщо ти не покаєшся, тебе будете покарано. Коли Бог дисциплінує й викриває тебе, це не обов’язково означає, що тебе буде вигнано. До цього питання слід підійти правильно. Навіть якщо тебе вигнано, тобі слід прийняти це й підкоритися цьому, а також поспішити задуматись і покаятися» («Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Лише практикуючи істину та слухаючись Бога, можна досягти зміни у своєму характері»). Божі слова показали мені, що мета Його викриття людей полягає не в тому, щоб вигнати їх, а в тому, щоб вони визнали свою розбещеність і вади й могли шукати істину, щоб вирішити свої проблеми та швидше прогресувати в житті. Я почала аналізувати себе. Зіткнувшись із різними труднощами та проблемами, я не розмірковувала щиро й не шукала Божої волі чи саморефлексії, щоб дізнатися про власні проблеми. Я просто думала, що Бог використовує ці ситуації, щоб викрити та вигнати мене, що я не підходжу на роль керівниці, і мені слід піти. Я неправильно розуміла Бога. Тоді я усвідомила, що так багато питань у роботі залишилися невирішеними здебільшого через те, що я не вкладала душу у свій обов’язок. Я завжди знала, що в мене є так багато справ, які слід зробити, але не мала ніяких напрямків чи цілей, коли працювала. Я просто робила все, що спадало на думку, не прагнучи ніяких результатів. Деякі люди були введені в оману чутками, і я не шукала, про який аспект істини мені слід поспілкуватися, щоб розвіяти їхні переконання, щоб вони могли розпізнати ці чутки та твердо стояти на істинному шляху. Розвиваючи людей, я не шукала в цьому принципів і не мала чіткого розуміння їхніх фактичних обставин, а просто робила це наосліп. Як наслідок, у цьому аспекті я теж нічого не зробила. Поливаючи новонавернених, я не подумала заздалегідь, про які аспекти істини я могла б спілкуватися, щоб вирішити їхні проблеми, тому й тут не отримала ніяких реальних результатів. Хоча на позір здавалося, що я багато працювала, я не була уважною та не підсумовувала проблеми в нашій роботі вчасно, а це означало, що нічого не було завершено. І я не тільки не змогла проаналізувати й зрозуміти себе, але й не знайшла істин, у які мала б увійти. Моєю першою реакцією було перекласти відповідальність на Бога, гадаючи, що Він навмисно викриває мене, змушуючи виглядати погано. Я завжди бурчала й не хотіла стикатися з невдачами й затримками, а просто хотіла, щоб завжди було легко, щоб усе йшло гладко. Я неправильно розуміла і звинувачувала Бога в найменших труднощах. Як я могла пережити Божу роботу й добре виконувати свій обов’язок? Я була такою нерозумною. Не так має чинити створена істота. Зрозумівши це, я відчула великий жаль і звернулася до Бога з молитвою: «Боже, Ти створив цю ситуацію, щоб навчити мене, щоб я могла рости в житті, але я не зрозуміла Твою волю – я неправильно зрозуміла Тебе. Я така бунтівнича. Будь ласка, скеруй мене та допоможи зрозуміти мій власний розбещений характер». Опісля я прочитала уривок зі слів Всемогутнього Бога, який допоміг мені зрозуміти себе. Бог говорить: «Я тішуся тими, хто ставиться до інших без підозри, і Мені подобаються ті, хто охоче приймає істину; до цих двох типів людей Я виявляю велику турботу, бо в очах Моїх вони є чесними людьми. Якщо ж ти облудний, то ти будеш насторожений і підозрілий щодо всіх людей і справ, і тому твоя віра в Мене буде заснована на підозрілості. Я ніколи не зможу визнати такої віри. Не маючи істинної віри, ще більше ви позбавлені істинної любові. І якщо ти схильний сумніватися в Богові й робити про Нього свавільні припущення, то ти, безперечно, найоблудніший з усіх людей. Ти розмірковуєш, чи може Бог бути подібним до людини: непростимо грішним, дріб’язковим, позбавленим чесності й розсудливості, позбавленим почуття справедливості, схильним до порочної тактики, підступним і хитрим, задоволеним злом і тьмою тощо. Хіба причина наявності у людей таких думок полягає не в тому, що їм бракує навіть найменших знань про Бога? Така віра є не що інше, як гріх! Є навіть і такі, хто вважає, що угодні Мені – це саме ті, хто лестить і підлабузнюється, і що ті, хто не має таких здібностей, будуть небажаними в домі Божому й втратять там своє місце. Невже це єдине знання, яке ви набули за всі ці роки? То це все, що ви надбали? І ваші знання про Мене не обмежуються цими хибними тлумаченнями; ще гірше те, що ви зневажаєте Божого Духа й зводите наклепи на Небеса. Ось чому Я кажу, що така віра, як-от ваша, призведе лише до того, що ви ще більше віддалитеся від Мене й ще більше протистоятимете Мені» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Як пізнати Бога на землі»). Мені було справді соромно перед лицем того, що виявляли Божі слова. Я з підозрою ставилася до Бога й неправильно розуміла Його, коли стикалася з невдачами й затримками, вважаючи Його холодним і бездушним, мов людина. Я думала, коли Бог хоче використати когось, Він дозволяє йому насолодитися Своєю благодаттю, а інакше Він виганяє його, відкидає вбік та ігнорує. Я критикувала й підозрювала Бога на основі психології неправедних. Я була такою підступною! Я ще недовго була вірянкою, істини, які я розуміла, були обмежені, і в мене було багато вад, але брати та сестри все одно обрали мене керівницею, даючи мені можливість практикувати, щоб я могла швидше пізнавати істину й увійти в реальність істини. Попри те, що недостатньо уважне виконання моїх обов’язків іноді призводило до відсутності досягнень, церква мене не звільнила. Інші все ще допомагали й підбадьорювали мене, і спілкувалися зі мною про слова Бога, скеровуючи мене зрозуміти Божу волю та розпізнати свою розбещеність і вади. Усе, що Бог робив для мене, дійсно розвивало і спасало мене. Він такий добрий і дбайливий! Але я остерігалася Бога, мала підозри щодо Нього. Хіба це було справжньою вірою в Бога? Я була так глибоко отруєна сатаною, завжди жила в брехні сатани, мовляв, «Не довіряй нікому, бо навіть твоя тінь залишить тебе в темряві» і «Ти не можеш бути зловорожим, але маєш остерігатися». Я остерігалася всіх, навіть Бога. Це показало мені, що мій підступний характер був насправді дуже серйозним, і саме звідти походили мої підозри та нерозуміння Бога. Зіткнувшись із труднощами, я сумнівалася й неправильно розуміла Бога, але Він все одно скеровував мене до розуміння істини, змушуючи мене побачити власні проблеми. Я змогла відчути Божу любов і те, наскільки реальним є Його спасіння для мене. Я постала перед Богом і помолилася, готова покаятися перед Ним і перестати жити своїм підступним характером, підозрюючи й не розуміючи Бога.

Пізніше я прочитала цей уривок із Божих слів: «Хоча тепер ти можеш добровільно виконувати свій обов’язок, і ти добровільно приносиш жертву та повністю присвячуєш себе, якщо ти досі не розумієш, маєш припущення, сумніви або образи на Бога, чи навіть бунтуєшся й опираєшся Йому, або якщо ти використовуєш різні методи й прийоми, щоб протистояти Йому й відкидати Його владу над тобою, – якщо ти не вирішиш ці питання, – тоді істині буде майже неможливо стати господарем твоєї особистості, і твоє життя буде виснажливим. Люди часто борються й терплять муки в цих негативних станах, ніби вони загрузли в трясовині, завжди живучи серед істин і брехні, правди і кривди. Як вони можуть відкрити й зрозуміти істину? Щоб шукати істину, потрібно спершу підкоритися. Потім, після певного періоду здобуття досвіду, вони зможуть досягти певного просвітління, і в цей момент буде легко зрозуміти істину. Якщо людина завжди намагається розібратися, що правильно, а що ні, і заплутується в тому, що істинно, а що хибно, у неї немає жодного способу виявити або зрозуміти істину. А що вийде, якщо людина ніколи не зможе зрозуміти істину? Нерозуміння істини породжує уявлення про Бога й неправильне Його розуміння; через неправильне розуміння легко відчувати себе скривдженим; коли образи прориваються назовні, вони стають опором; опір Богові – це протидія Йому, і це серйозний переступ; і багато порушень обертаються безліччю зла, і тому людина має бути покарана. Це те, що відбувається через постійну нездатність зрозуміти істину» («Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Лише прагнучи до істини, можна подолати свої уявлення та помилкові думки про Бога»). Прочитавши це, я злякалася того, що сталося. Якби я й далі жила в стані негативу, не шукаючи істину, не відкриваючись братам і сестрам, я б далі жила за своїм підступним характером, не розуміючи Бога. Тоді я могла б легко звинувачувати Бога й чинити Йому опір, що було б переступом. Я могла б навіть вчинити лихе і піти проти Бога. Це небезпечно! Тоді я неправильно розуміла й сумнівалась у Богові, мій негативний стан практично контролював мене. Я завжди хвилювалася, що мене викриють і виженуть. У мене не було відчуття свободи – це так стомлювало. У своєму обов’язку я просто докладала зусиль і виконувала завдання. Як тільки з’явилися проблеми, я не могла нічого вдіяти, тільки не розуміла Бога й хотіла звільнитися. Саме Божі слова скерували мене відкритися іншим, шукати істину та дізнаватися про свій розбещений характер. Інакше я й далі неправильно тлумачила би Бога й вирішила б відмовитися від виконання свого обов’язку. Наслідки цього були б жахливими.

Пізніше я прочитала ще один уривок зі слів Бога, який дав мені шлях до практики, коли я стикаюся з проблемами в церковній роботі. Бог говорить: «Що до проблем, які виникають у церкві, не будьте сповненими вже аж таких тяжких передчуттів. У процесі розбудови церкви помилки неминучі, але не панікуйте, зіткнувшись із проблемами; навпаки, будьте спокійні та зібрані. Хіба Я вже вам не казав? Приходь до Мене часто і молись, і Я ясно покажу тобі Мої наміри» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Висловлювання Христа на початку, Глава 41»). Зі слів Божих я дізналася, що різні труднощі в церковній роботі неминучі. Це цілком нормально, і Бог допускає це. Коли ми стикаємося з труднощами, якщо ми щиро молимось і покладаємося на Бога, Він вестиме нас уперед. Деякі новонавернені, які щойно прийняли Божу роботу в останні дні, не до кінця розуміють істини видінь і все ще можуть бути введені в оману чутками. Я мала більше покладатися на Бога й використовувати Його слова, щоб викрити підступи сатани та допомогти новонаверненим пустити коріння в істинний шлях. Зрозумівши Божу волю й повернувшись опісля до церковної роботи, я підсумувала помилки та проблеми, які існували в нашій попередній роботі, і озброїлася істинами, що відповідають проблемам, із якими стикаються новонавернені, а потім допомогла вирішити їх через спілкування. Що стосується розвитку людей, то спочатку я шукала ці принципи й молилася серцем, а потім на зібраннях я зосереджувалася на спостереженні за тими, хто відповідав цим принципам для розвитку. Відбір людей таким чином був дещо точнішим. Подекуди я досі стикаюся з деякими невдачами та труднощами у своєму обов’язку, але тепер я дивлюся на ці проблеми з іншої точки зору. Я запитую себе: Який урок Бог хоче, щоб я винесла з цієї ситуації? Я обов’язково молюся, читаю слова Бога й шукаю шлях практики, і я навчилася просити допомоги в інших братів і сестер. Інші вказують на проблеми в моїй роботі, а я вмію бачити власні хиби та вади. Я більше не вірю, що Бог намагається зробити, щоб я виглядала погано. Натомість я відчуваю, що це шанс для роздумів про себе, самопізнання та зростання в житті. Якось одна сестра сказала мені: «Я помітила, що ти стала терплячішою під час поливу новонавернених, і коли стикаєшся з проблемами, ти краще шукаєш Божої волі, ніж раніше». Я була така зворушена, почувши це. Попри те, що це була лише незначна зміна з мого боку, я отримала реальний особистий досвід того, що Божа любов і спасіння для людства є чистими та справжніми. Бог завжди скеровує мене, веде мене – Він поруч зі мною. У мене більше рішучості виконувати свій обов’язок і догоджати Богу.