Девід (Бенін)

Мене звуть Девід, і я народився у християнській сім’ї. З дитинства я вірив у Господа разом зі своїми батьками. Подорослішавши, я працював секретарем молодіжної спільноти та перекладачем у пастиря. Я також співав у хорі та брав участь в інших богослужіннях. Але пізніше я зрозумів, що, хоч наша церква здавалася справді динамічною, всі в ній були духовно безплідними. Проповіді пастиря й пресвітерів були порожні й позбавлені нового просвітління, і ніхто не отримував живлення. Багато людей зневірилися й навіть дрімали під час проповідей. Деякі навіть приносили до церкви речі на продаж та говорили про мирські речі. Я бачив, що в церкві неможливо здобути жодного реального живлення. Усе, що я міг зробити, це шукати в інтернеті християнське відео.

У січні 2019 року як завжди, я переглядав відео на YouTube й натрапив на один із роликів із серії «Прагнення» – фільм Церкви Всемогутнього Бога під назвою «Ось як Господь повертається». Я був дуже схвильований: невже в цьому відео говориться, що Господь Ісус повернувся? Я одразу натиснув на посилання. З цього відео я дізнався, що в Господа Ісуса є два способи повернення в останні дні. По-перше, Він стає плоттю як Син Людський і приходить таємно, а потім Він відкрито з’являється на хмарі, представляючи себе на загальний огляд. Відео також свідчило про те, що Господь Ісус вже повернувся, що Він втілився як Всемогутній Бог. Я був схвильований, почувши про повернення Господа, а також дуже зацікавився. Їхнє спілкування здалося мені по-справжньому просвітлюючим, і мені захотілося глибше вникнути в нього. Після цього я переглянув ще кілька фільмів, таких як «Віра в Бога», «Спасіння», «Смертельне невігластво» й «Вирватися з пастки». Це дійсно розплющило мені очі. Подивившись ці фільми Церкви Всемогутнього Бога, я зрозумів, чому наша церква була такою спустошеною, й дізнався багато аспектів істини, зокрема, що таке істинна віра, яка людина може потрапити в Царство Небесне, і що в останні дні Всемогутній Бог очищає та спасає людину через суд Своїх слів. Усе це були таємниці та істини, про які я ніколи раніше не чув, і вони стали для мене справжнім живленням. Мені дуже сподобалися ці фільми, та вони мені дуже допомогли. У цих фільмах я помітив, що вони читають із книги «Слово являється у плоті», тому спробував знайти її в інтернеті. Пізніше я знайшов застосунок Церкви Всемогутнього Бога, завантажив його та згодом прочитав багато слів Всемогутнього Бога. Його слова мають величезну владу, і що більше я читав їх, то більше відчував, що це слова Божі, що це безперечно справжній голос Божий, висловлювання істини. Я був приємно здивований і швидко зв’язався через застосунок із Церквою Всемогутнього Бога. Через декілька днів, почитавши слова Всемогутнього Бога на зібраннях і послухавши спілкування та свідчення братів і сестер, я переконався, що Господь Ісус повернувся, що Всемогутній Бог є Господом Ісусом, що повернувся. Господь справді повернувся! Я був сповнений захоплення й схвильований та відчув, що отримав величезне благословення. Тієї миті мені хотілося лише одного – оголосити про Його повернення всюди, щоб усі віруючі дізналися чудову звістку. Я подумав про священнослужителів нашої церкви, які часто говорили нам пильнувати й чекати на повернення Господа, і подумав, що вони будуть у захваті, коли дізнаються, що Господь Ісус повернувся. Я хотів якнайшвидше поділитися з ними Євангелієм, щоб вони могли почути голос Господа й одразу привітати Його. Насамперед я подумав про пастиря Гілберта й пресвітера Ромена з нашої церкви. Вони дуже багато працювали для Господа в церкві, були теплими, люблячими та терплячими з братами й сестрами, та багато допомагали їм. Зокрема, пастир Гілберт відмовився від своєї мирської роботи, щоб вступити до біблійного коледжу та вивчитися на пастиря. Я думав, що, оскільки вони є добрими проповідниками, вони мають бути в змозі прийняти Божу роботу. Спочатку я поділився Євангелієм про повернення Господа з пресвітером Роменом.

Того дня ми разом переглянули євангельський фільм Церкви Всемогутнього Бога, і я поділився з ним свідченням, що Господь Ісус повернувся. Я думав, що він поставить мені купу запитань, але, хоч як це дивно, він нічого не сказав. Він поставився до цього дуже холодно й не виявив жодного бажання шукати чи говорити про це. Я боявся, що погано пояснюю, тому запропонував йому встановити застосунок Церкви Всемогутнього Бога, щоб самому в цьому розібратися, але він цього не зробив. Я знову й знову запрошував його на проповіді Церкви Всемогутнього Бога, і, зрештою, він так-сяк погодився. Однак він просто неохоче приєднався до онлайн-зібрання, а потім покинув його, не сказавши жодного слова. Він ніколи більше не приєднувався до інших зібрань. Після цього Ромен став навмисно мене уникати та більше ніколи не проходив повз мій будинок. Я був трохи спантеличений таким ставленням із його боку. Раніше ми непогано ладнали, чому ж він так віддалився від мене, щойно я сказав йому, що Господь повернувся? У своїх проповідях він завжди казав нам пильнувати й чекати на прихід Господа. Чому ж він не захотів шукати й досліджувати тепер, коли Господь Ісус повернувся? Перш ніж я розібрався в цих речах, сталося те, чого я не очікував.

За кілька днів пастир Гілберт несподівано запросив мене до свого кабінету. Я почувався трохи насторожено. Щойно я прийшов, пастор Гілберт запитав мене: «Девіде, здається, ти знайшов собі нових друзів і спілкуєшся з ними в мережі. Це дуже цікаво. Хто вони? З якої вони церкви?» Оскільки він тепло говорив зі мною, я подумав, що він хоче вивчити це питання, тому сказав, що це Церква Всемогутнього Бога. Він записав назву церкви й сказав з пихою: «Я бачив їх, і ми не повинні їх слухати. Біблія ясно каже нам, що в останні дні з’явиться безліч Христосів неправдивих, які введуть в оману багатьох людей». Сказавши це, він відкрив Біблію й прочитав ці слова з Першого послання до солунян 4:16–17. «Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі, потім ми, що живемо й зостались, будемо піднесені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом». Прочитавши ці вірші, він зневажливо пояснив мені: «Ці вірші ясно говорять нам, що коли прийде Господь, ангели затрублять у ріг, мертві воскреснуть, і ми піднімемося на хмари, щоб зустрітися з Господом. Якщо хтось скаже, що Господь повернувся, але ми все ще будемо на землі й не піднесемося на небо, це буде неправдою! Коли прийде Господь, ми покинемо землю й підемо жити з Ним на небеса назавжди». Але я остовпів, почувши це від нього. У віршах, які він прочитав, говорилося, що Господь зійде на хмарах, але фільми Церкви Всемогутнього Бога розповідали про Його таємне втілення. Як воно насправді? Я був трохи спантеличений. У Біблії Господь Ісус неодноразово пророкував «прихід Сина Людського», а також говорив «прийде Син Людський». Йшлося про Господа, який стає Сином Людським і приходить таємно. Господь Ісус ніколи не казав, що ми будемо підняті на хмари. Тож чому те, що сказав Павло, розходиться з тим, що говорив Господь Ісус? Про що ж говорилося насправді? Чи дійсно Всемогутній Бог був Господом, що повернувся? Якщо не був, то як Його слова могли містити так багато істини й бути настільки наповнені владою та силою? Я справді цього не розумів. Відразу після цього пастир Гілберт почав ставити запитання й змусив мене розповісти йому більше про те, що я дізнався завдяки Церкві Всемогутнього Бога. Він також говорив деякі зневажливі та наклепницькі речі. Тоді я зрозумів, що, розпитуючи мене, він не збирався шукати й досліджувати, але робив це для того, щоб отримати більше інформації, маючи намір завадити мені досліджувати істинний шлях. І ось тоді я подумав про фільм Церкви Всемогутнього Бога під назвою «Вирватися з пастки», в якому йдеться про сучасних фарисеїв. Пастирі та пресвітери у фільмі ніколи не досліджували роботу Всемогутнього Бога, але сліпо засуджували її, фабрикуючи неправдиву інформацію, щоб завадити людям досліджувати істинний шлях і йти за Богом. Тепер пастир Гілберт чинив так само. Він хотів отримати більше інформації, щоби згодом поширювати чутки, прагнучи перешкодити вівцям Божим почути голос Божий і привітати Господа. У своєму серці я благав Бога дати мені мудрість, щоб відповісти йому. Я сказав йому: «Нині я нічого не можу вам сказати. Я досі вивчаю це. Я зможу сказати, коли отримаю більше інформації». Зрештою він сказав, що не шукатиме істину разом зі мною, й закінчив нашу розмову. Але мене все ще трохи бентежило твердження про те, що Господь прийде й піднесе нас на небо.

Коли я вийшов із кабінету пастиря того дня, я помолився Богові у своєму серці, просячи Його направити й просвітити мене. Пізніше я продовжував думати про ці вірши з Першого послання до Солунян 4:16–17. Після довгих роздумів я збагнув, що ті вірші, які читав пастир Гілберт, походили від Павла, то були слова Павла. Господь Ісус ніколи не казав, що Він піднесе віруючих на хмари, коли повернеться, і Він ніколи не казав, що Царство Небесне буде на небі. Пізніше, продовжуючи молитися й шукати, я подивився ще один фільм Церкви Всемогутнього Бога, «Пробудження від сну», який дійсно просвітив мені. Деякі місця у фільмі чітко пояснювали питання, пов’язані з піднесенням, і те, чи знаходиться Царство на небі. Люди, які діляться Євангелієм у фільмі, спілкувалися про те, що всі люди впевнені, що Царство Небесне знаходиться на небі, через свої власні уявлення. Але чи це так насправді? Ми бачимо, що Господь Ісус сказав: «Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Матвія 6:9–10). Господь Ісус ясно сказав нам, що Царство Боже знаходиться на землі, а не на небі: воля Божа творитиметься на землі, як і на небі. Тепер подивімося Об’явлення 21:2–3: «І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога… Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними». Та Об’явлення 11:15: «Перейшло панування над світом до Господа нашого та до Христа Його, і Він зацарює на вічні віки!» У цих пророцтвах згадується «оселя Бога з людьми», «Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога», а також «Перейшло панування над світом до Господа нашого та до Христа Його». Це доводить, що Бог установить Своє Царство на землі та Він житиме серед людей. Царства на землі повинні стати царством Христа на всі віки. Якщо ми керуємося своєю уявою, думаючи, що Царство Боже буде на небі, й Господь піднесе нас на небо, коли прийде, хіба ці слова від Бога не втрачають свого сенсу? Тоді що означає бути піднесеними? Більшість людей цього не знають. Таємниця піднесення святих не була розкрита доти, доки не прийшов Всемогутній Бог. Всемогутній Бог говорить: «“Бути піднесеним” не означає бути перенесеним із низького у високе місце, як могли б це уявити собі люди; це величезна омана. “Бути піднесеним” стосується Мого призначення, а тоді – відбору. Це спрямовано на всіх тих, кого я призначив та обрав. … Це дуже несумісно з уявленнями людей. Ті, хто матиме частку в Моєму домі в майбутньому, – це всі ті, хто був обраний переді Мною. Це цілком істинно, незмінно та незаперечно. Це контратака на сатану. Кожен, кого Я призначив, буде піднесений переді Мною» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Висловлювання Христа на початку, Глава 104»). Всемогутній Бог каже дуже ясно. Бути піднесеним – це не те, що ми собі уявляли, це не означає бути взятим із землі на небо, щоб зустрітися з Господом на хмарах. Йдеться про те, що коли Бог повернеться, щоб говорити й працювати на землі, люди почують голос Божий і встануть, щоб слідувати за Богом та підкоритися Божій роботі останніх днів. У цьому полягає справжнє значення піднесення до престолу Божого. Усі, хто здатен упізнати голос Господа, хто може знайти й прийняти істину слів Всемогутнього Бога й повернутися до Нього, є мудрими дівами. Ці люди і є тими самими «коштовними каміннями», «викраденими» назад у дім Божий, які можуть прийняти істину й зрозуміти Божий голос. Вони справді піднесені, це – група людей, яких Бог удосконалює та робить переможцями, коли Він таємно приходить, щоб здійснювати роботу в останні дні. Відколи почалася робота Всемогутнього Бога останніх днів, дедалі більше людей, які дійсно прагнуть явлення Бога, впізнали голос Божий у словах Всемогутнього Бога й прийняли Божу роботу суду останніх днів. Вони були піднесені до Божого престолу, щоб зустрітися з Ним, нагодовані та напоєні словами Божими. Вони здобули справжнє розуміння Бога, їхній розбещений характер був очищений, і вони живуть реальністю Божих слів. Вони отримали велике спасіння від Бога. Вони вже стали переможцями до лих. Вони стали першими стиглими плодами, отриманими Богом. Але ті, хто чіпляється за свої уявлення та фантазії, хто тупо чекає, коли Господь піднесе їх на небо й відмовляється прийняти Божу роботу суду останніх днів, є нерозумними дівами, які будуть вигнані Богом. Зрештою, їх спіткають лиха з плачем і скреготом зубів. Це факт.

Після перегляду фільму я зрозумів, що не можна буквально інтерпретувати слова «бути піднесеним». В основному це стосується людей, які чують голос Божий, вітають Господа й постають перед престолом Божим. Це і є піднесення. Ті, хто приймає Божу роботу останніх днів, є мудрими дівами, які піднесені до престолу Божого. Вони їдять та п’ють слова Всемогутнього Бога й приймають їхній суд та очищення. Це – присутність на весільному бенкеті Агнця. Бути піднесеним у такий спосіб дуже практично. Божа робота така мудра, така багатозначна! Я бачив, що відвідування мною зібрань та спілкування з членами Церкви Всемогутнього Бога це підтверджують. Вони ведуть нормальне життя на землі, як і всі ми. Відмінність полягає в тому, що вони їдять і п’ють слова Божі, та їхньому спілкуванню про істину властиві проникливість і просвітництво. Їхні думки про речі та погляди на віру дуже освіжають. Зіткнувшись із проблемами, вони не думають про те, як просити милості у Бога, натомість вони шукають і спілкуються, як любити Бога й підкорятися Йому, як розпізнати та виправити свій розбещений характер, і як практикувати істину й жити відповідно до слів Божих. Я дійсно відчував, що вони знаходяться в новому світі, вступили в нову епоху й живуть зовсім новим життям. Я ніколи не зустрічав таких людей, як вони. Вони значно випередили тих, хто вірив у Господа. Це змусило мене ще більше прагнути читання слів Всемогутнього Бога, бажати випробувати Його роботу суду і жити так, як живуть вони. Тоді я ще ясніше зрозумів, що Павло говорив усе це виключно через свої власні уявлення, і мені довелося повірити, що слова Господа, а не слова Павла, є істиною, тому що Павло був лише людиною. У такому важливому питанні, як вітання Господа, вірити в людину вкрай небезпечно. Особливо коли слова людини й слова Господа суперечать одне одному, ми не можемо брати за основу слова людини. Я був майже обдурений, коли пастир ввів мене в оману словами Павла. За всі ці роки ніхто так і не зрозумів таємниці піднесення святих, і ніхто не розібрався в словах Павла, які були сповнені уявлень. Виявляється, вони повністю суперечили словам Господа Ісуса. Це прояснило для мене деякі речі.

Завдяки зібранням та спілкуванню я набув певної проникливості щодо священнослужителів. Вони добре знали Біблію, але гадки не мали, чи має привітання Господа ґрунтуватися на словах Бога чи на словах людини. Вони зовсім не знали Бога. Одного вечора, через кілька днів, я зіткнувся з пастирем Гілбертом біля футбольного поля в нашому селі. Він досі намагався мене переконати. Цього разу він спробував зобразити щось на кшталт пантоміми. Він підняв руки й глянув на небо, потім почав переступати ногами по землі, ніби піднімався сходами. Він сказав: «Ми зможемо ходити хмарами. Але якщо того дня ти не будеш наповнений Святим Духом, у тебе не вийде». Ця наївна вистава пастиря Гілберта ще більше переконала мене в тому, що історія про піднесення до хмар – виключно людське уявлення. Це було так безглуздо й смішно, що я ледве не розсміявся. Це було так само по-дитячому, як вірити, що Санта-Клаус справді приходить 25 грудня, щоб принести дітям подарунки. З того дня я більше не вірив у це уявлення, а просто зосередився на реальності й продовжував досліджувати роботу Всемогутнього Бога останніх днів.

Пізніше ми з молодшим братом пастиря Гілберта прийняли роботу Всемогутнього Бога останніх днів та отримали книги зі словами Всемогутнього Бога. Ми обидва були дуже щасливі та схвильовані. Дізнавшись про це, пастир Гілберт розлютився і не тільки став на шляху віри свого брата, але й забрав у нього книги й відправив деякі з них пресвітерові Роменові. Я розумів, що вони забрали книги зі словами Всемогутнього Бога не для того, щоб шукати істину, а щоб знайти в них, до чого причепитися, використовувати це для засудження явища та роботи Всемогутнього Бога, і зрештою переконати нас зрадити Всемогутнього Бога. У них не було добрих намірів. Так і сталося насправді.

Якось пресвітер Ромен сказав мені: «У цій книзі немає нічого особливого. Усе це є у Біблії – тут немає нічого нового». Почувши ці слова, я вкотре розчарувався у ньому. Я сказав собі, що слова Всемогутнього Бога наповнені владою та силою, й говорять про таємниці істини. Хіба твердження, що там немає нічого нового, не були брехнею, яку могла вимовити лише демонічна людина? Слова Всемогутнього Бога розкривають таємниці Божої 6000-річної роботи управління, втілення, імен Бога, того, як Бог виконує роботу суду, тощо. Там є також багато інших таємниць та істин. Усього цього немає в Біблії, і це те, чого ми ніколи не розуміли за роки своєї віри. Як він міг сказати, що не побачив нічого нового у книзі? Це було просто абсурдно. Я не збирався піддаватися на його обман. Це також показало мені, що йому набридла істина, й він взагалі не міг розуміти голос Божий. Те саме було і з пастирем Гілбертом. Він не тільки не досліджував це питання, але ще більше протистояв та засуджував, все активніше поширюючи релігійні уявлення на богослужіннях, розповідаючи братам та сестрам що всі слова Божі є в Біблії, й поза нею немає жодних слів від Бога. Він казав, що Господь Ісус має спуститися на хмарі, і кожен, хто стверджує, що Господь вже прийшов, бреше. На той час я ще служив перекладачем у церкві та почувався жахливо. Я думав, що переклад цих хибних тверджень, які обманюють людей і збивають їх зі шляху, є співучастю у злі. Хіба я не брав участі в опорі й богохульстві священнослужителів? Те, що вони робили, нагадало мені уривок зі слів Всемогутнього Бога: «Погляньте на лідерів кожної деномінації – усі вони зарозумілі й самовдоволені, а їхні тлумачення Біблії позбавлені контексту й керуються їхніми власними переконаннями й уявленнями. Усі вони покладаються на обдарування й ерудицію у виконанні своєї роботи. Якби вони взагалі не могли проповідувати, чи пішли б за ними люди? Зрештою, вони володіють деякими знаннями й можуть проповідувати деяке вчення, або вони знають, як привернути до себе інших і використовують певні хитрощі. Вони користуються ними, щоб обманювати людей і притягувати їх до себе. Номінально ці люди вірять у Бога, але насправді вони слідують за своїми лідерами. Коли вони зустрічають когось, хто проповідує істинний шлях, деякі з них кажуть: “Ми повинні порадитися з нашим керівником щодо нашої віри”. Подивіться, як люди все ще потребують згоди й схвалення інших, коли вони вірять у Бога й приймають істинний шлях – хіба ж це не проблема? Ким же тоді стали ці керівники? Хіба вони не стали фарисеями, пастирями неправдивими, антихристами й каменями спотикання на шляху прийняття людьми істинного шляху?» («Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Частина третя»). Зі слів Божих я побачив, що священнослужителі намагаються утримати людей від пошуку та дослідження Божої роботи останніх днів під виглядом проповідей, праці в ім’я Господа та захисту Його пастви. Вони ловлять членів церкви в пастки й контролюють їх задля досягнення своєї мети панування над ними. Вони не прагнуть щиро повернення Господа Ісуса, вони – сучасні фарисеї. За своєю природою вони ненавидять істину та йдуть проти Бога. Після цього я відсторонився від пастиря й перестав бути його перекладачем. Це рішення стало для мене справжнім звільненням, наче я був маленькою пташкою, що вилетіла з клітки.

Але священнослужителі не дали мені спокою. Одної неділі після служби до мене додому прийшов пресвітер Ромен і запитав мене, чому я вирішив залишити посаду церковного перекладача. Я сказав йому, що не погоджуюсь із деякими речами, про які нещодавно проповідував пастир. Він сказав, що Господь прийде на хмарі, і якщо хтось стверджує, що Христос прийшов, а ми ще не були піднесені на небо, то йдеться про Христа неправдивого. Але чи були підстави для цього у словах Господа Ісуса? Якщо ні, то хіба він не заперечував того, що Всемогутній Бог є Господом, що повернувся? Він поширював чутки, щоби ввести людей в оману. Пресвітер Ромен сказав: «Що в цьому неправильного? Біблія дійсно говорить, що Господь прийде на хмарах в останні дні». Я сказав: «Біблія дійсно говорить, що Господь прийде на хмарах в останні дні, але в Біблії також є багато пророцтв про Господа, який втілиться в образі Сина Людського та прийде таємно в останні дні». Я взяв Біблію й прочитав йому кілька віршів: «Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з’являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського» (Матвія 24:27). «Тому будьте готові й ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!» (Матвія 24:44). «Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського» (Матвія 24:37). Я сказав йому: «“Прихід Сина Людського” означає Господа, що таємно прийде у плоті. “Син Людський” вказує на народження від людини, існування у плоті та нормальну людську сутність. Господа Ісуса називали Сином Людським та Христом. Збоку він виглядав цілком звичайною людиною. Він їв, одягався й жив як звичайна людина. Ані Дух Божий, ані духовне тіло Господа Ісуса після Його воскресіння не називають “Сином Людським”. Отже, “прихід Сина Людського”, який згадується у цих пророцтвах означає, що Господь повернеться в плоті таємно, як Син Людський». Пресвітер Ромен відповів: «Це правда». Тоді я продовжив: «Насправді, Він прийшов таємно дуже давно, і Він – Всемогутній Бог. Він висловив істини та виконує роботу суду, і Він уже створив групу переможців до лих. Великі лиха вже почалися, і щойно лиха закінчаться, Бог прийде відкрито на хмарі, з’явившись перед усіма народами й націями. Тоді справдяться всі пророцтва про прихід Сина Людського та явлення Бога на хмарі. Це повністю відповідає Біблії, то чому ж ви не хочете шукати й досліджувати це? Чому ви читаєте тільки пророцтва про Господа, який прийде на хмарі? Хіба це не виривання слів Господа з контексту, не хибне тлумачення? Завжди пояснюючи пророцтва на підставі власної уяви, думаючи, що Господь може прийти тільки на хмарі, ви уподібнюєтеся фарисеям, які пояснювали пророцтва про прихід Месії на підставі власних уявлень та фантазій. Вони думали, що Месія буде подібний до царя, буде благородного походження, народжений у королівській родині, й врятує людей від римського панування. Але коли Месія прийшов, Він виявився звичайною людиною, що народилася в яслах. Його сім’я була звичайнісінькою, без будь-якого становища в суспільстві, та Він не врятував людей від римського панування. Його навіть пригвоздили до хреста. Зовнішність та робота Господа Ісуса зовсім не відповідали уявленням фарисеїв. Так само, як ми можемо керуватися власною уявою й говорити, що Господь сходить на хмарі?» Я прочитав йому ще один уривок із Біблії: «“Бо Мої думки – не ваші думки, і ваші шляхи – не Мої шляхи”, – сказав Єгова. Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої за ваші думки» (Ісая 55:8–9). «Із Писання ми ясно бачимо, що люди ніколи не зможуть наперед зрозуміти, що збирається зробити Бог, тому що Він є мудрим Богом, і Його пророцтва приховані. Люди не можуть витлумачити й зрозуміти їх, доки вони не здійсняться. Фарисеї тлумачили пророцтва відповідно до своїх уявлень і дійшли неправильних висновків про прихід Месії. Унаслідок, коли Господь Ісус прийшов, вони опиралися й засудили Його, і зрештою були покарані та прокляті Богом. Сьогодні тлумачення пророцтв відповідно до наших власних уявлень є неправильним. Насправді ми можемо зрозуміти пророцтва тільки після того, як вони здійснилися. Тепер, коли Господь Ісус повернувся, й усі пророцтва про прихід Господа здійснилися, ми можемо зрозуміти, про що вони насправді були». Того дня я багато говорив пресвітерові Роменові, але він не хотів нічого слухати.

Мене дуже здивувало те, що пастир Гілберт і пресвітер Ромен не тільки відмовилися шукати, але стали ще більше протистояти моїй вірі. Якось у неділю, коли всі наші пастирі та пресвітери були в церкві, вони запитали мене про стан моєї віри у Всемогутнього Бога. Я не сказав їм нічого про Церкву Всемогутнього Бога, тому що знав, що вони намагатимуться знайти щось погане, щоби сфабрикувати чутки. Я не став багато говорити, а лише сказав, що все ще досліджую. Пастир не погодився й сказав, що я маю зробити вибір. Якщо я не перестану досліджувати роботу Всемогутнього Бога, вони напишуть в усі церкви й повідомлять їх, що мене вигнали. Я подумав, що якщо мене виженуть, то всі навколо будуть думати, що я пішов хибним шляхом, тому будуть дивитися на мене зневажливо й відкинуть мене. Думка про ці наслідки лякала мене. Але я знав, що, якщо відмовлюся від прийняття Всемогутнього Бога зі страху перед приниженням, то втрачу свій шанс привітати Господа, ніколи не здобуду істину й не буду спасений. Це серйозні наслідки. Я відчував деякий внутрішній конфлікт. У той час пастир почав залякувати мене, говорячи, що вони проклянуть мене, якщо я не зроблю те, що вони кажуть. Я відчував, що це демонічні промови й нічого не відповів. Я згадав дещо з Біблії: «І він гучним голосом кликнув, говорячи: Упав, упав великий Вавилон!» (Об’явлення 18:2). «І почув я інший голос із неба, який говорив: Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його» (Об’явлення 18:4). Я подумав про переглянутий мною фільм Церкви Всемогутнього Бога, з якого я дізнався, що Вавилон великий означає релігійний світ. Ці вірші дуже зрозумілі: залишити Вавилон, залишити релігійний світ і не брати участь у його гріху. Тієї миті я зрозумів, що маю покинути церкву, залишити релігійний світ і слідувати за Богом. Я бачив, як спустошений релігійний світ, що ніхто не шукає істину, всі священнослужителі борються за ім’я та статус, церкві не вистачає роботи Святого Духа, й вона сповнена гріха та бруду. Коли релігійні керівники почули звістку про повернення Господа, вони не стали шукати, але опиралися й засуджували цю звістку, використовуючи всілякі тактики, щоб утримати віруючих від дослідження істинного шляху. Ніщо з цього не відповідало вченню Господа. Я відчував, що моя церква справді була Вавилоном, і я мав негайно покинути її, інакше я не зміг би привітати Господа й увійти до Царства Небесного. Я би втратив роботу Святого Духа, впав би в розпусту разом із ними, та згаяв би шанс на спасіння. Я вирішив, що навіть якщо мене не виженуть, я все одно покину цю релігійну пустку. Більше я ніколи не повертався до тієї церкви.

Щоб змусити мене повернутися до церкви, пастир Гілберт прийшов до мене додому, сказав моїм батькам, що я більше не ходжу до церкви, й попросив їх наказати мені повернутися. Мій батько також був церковним пресвітером. Він і моя мати вже знали про мою віру у Всемогутнього Бога, але вони, хоч і не відмовлялися від своїх уявлень, ніколи не утискали мене. Після розмови з пастирем вони почали серйозно утискати мене, вимагаючи, щоб я повернувся до церкви. Я відмовився. Коли наставав час зібрань Церкви Всемогутнього Бога, батько навмисно заважав мені, і щодня критикував мене, говорячи усілякі жахливі речі. Моя мама застосовувала фізичну силу, щоб не дозволити мені брати участь у зібраннях, і намагалася відібрати в мене телефон щоразу, коли проводилося зібрання, говорячи, що вона розіб’є телефон, щоб я не міг приєднатися до зібрання. Якось батько сховав мій телефон, коли мене не було поряд, а потім пригрозив, що відключить електропостачання. У міру того, як пригнічення моїх батьків ставало все жорстокішим, мені ставало все важче терпіти це, але слова Божі завжди скеровували мене, і я їм не піддавався. Якось вони сказали, що розірвуть зі мною стосунки й виженуть із дому. Переживаючи ці переслідування з боку батьків, я шукав слова Божі. Його слова просвітили мене й дали мені ясне розуміння цієї ситуації. Бог говорить: «Коли Бог працює, опікується людиною і дивиться на цю людину, і коли Він прихильний до цієї людини і схвалює її, сатана відразу слідує позаду, намагаючись обдурити людину й довести її до біди. Якщо Бог бажає здобути цю людину, то сатана робитиме все, що тільки може, аби перешкодити Богу, використовуючи різноманітні злі хитрощі, щоб спокусити людину, завадити Божій праці та зіпсувати її, аби досягти своєї прихованої мети. Що то за мета? Він не хоче, щоб Бог когось здобув; сатана хоче захопити собі тих, кого Бог бажає здобути він хоче керувати ними й заволодіти ними, щоб вони вклонялися сатані, щоб разом із ним чинили злі дії й чинили опір Богу. Хіба то не зловісний мотив сатани?» («Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний IV»).

«Кожен крок роботи, яку Бог виконує серед людей, назовні виглядає наче взаємини між людьми, наче народжене людськими домовленостями або людським втручанням. Але за лаштунками кожен крок роботи і все, що відбувається, є ставкою, що її робить сатана перед Богом, і це вимагає від людей бути непохитними у своєму свідченні перед Богом. Розгляньмо, наприклад, суд над Йовом: за лаштунками сатана бився об заклад із Богом, і те, що сталося з Йовом, було справою рук людських і втручанням людей. За кожним кроком роботи, яку Бог виконує серед вас, стоїть ставка сатани перед Богом, – за всім цим стоїть битва. … Коли Бог і сатана стають до герцю в духовній сфері, як ти повинен догоджати Богу і як ти повинен бути непохитним у своєму свідченні про Нього? Ти повинен знати, що все, що з тобою відбувається, – це велике випробування і час, коли ти потрібен Богу для свідчення. Хоча ззовні вони можуть здаватися неважливими, коли такі речі стаються, вони показують, любиш ти Бога чи ні. Якщо любиш, ти зможеш бути непохитним у своєму свідченні про Нього, а якщо ти не втілив любов до Нього в життя, це свідчить, що ти не той, хто втілює істину в життя, що ти без істини й без життя, що ти – полова! Усе, що стається з людьми, відбувається тоді, коли Богові потрібно, аби вони були непохитними у своєму свідченні про Нього. Хоча в цей момент з тобою не відбувається нічого особливого і ти не свідчиш багато, кожна деталь твого повсякденного життя – це справа свідчення про Бога» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Лише той, хто любить Бога, по-справжньому вірить у Бога»). Зі слів Божих я зрозумів, чому зіткнувся з такою кількістю перешкод. На перший погляд здавалося, що між мною та моїми батьками щось відбувається, але це було не так. За цим стояли порушення та маніпуляції сатани. Сатана використав мою сім’ю, щоб утримати мене від віри у Всемогутнього Бога, від прийняття Божого спасіння. То була духовна битва. Тоді я зрозумів, що воля Божа полягає в тому, щоб я залишався твердим у своєму свідченні. І тому я вирішив: що б моя сім’я не робила, щоб зупинити мене, я продовжуватиму брати участь в онлайн-зібраннях із братами та сестрами, читати слова Всемогутнього Бога й виконувати свій обов’язок, зберігаючи твердість, щоб осоромити сатану.

Мої батьки продовжували пригнічувати мене й стояли на моєму шляху, але що б вони не робили й не говорили, я спирався на Бога, щоби протистояти їхнім словесним атакам та продовжував відвідувати зібрання й читати слова Всемогутнього Бога. Поступово вони перестали мене критикувати. Я славив Бога у своєму серці за це. Слова Всемогутнього Бога дійсно є істиною, і з цими істинами ніхто не може нападати на мене або зруйнувати мою віру у Всемогутнього Бога.

Після цього священнослужителі стали ще більше перешкоджати братам та сестрам досліджувати справжній шлях. Пастир Гілберт чинив великий тиск на свого молодшого брата, вимагаючи, щоб той виконував церковні обряди й не покидав церкву. Між двома братами точилася жорстока холодна війна. Молодший брат боявся виходити з дому. Він мав робити те, що велів йому брат, і не міг приєднуватися до наших зібрань. Мені було дуже шкода брата пастиря Гілберта, і я ще ясніше побачив справжнє обличчя священнослужителів. Вони справді є сучасними фарисеями. Вони самі не хочуть шукати істинного шляху й заважають чужому дослідженню. Вони тягнуть людей у пекло, позбавляючи їх Божого спасіння в останні дні. Хіба вони не стають ворогами Бога? Господь Ісус сказав про це: «Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!» (Матвія 23:13). Всемогутній Бог говорить: «Є люди, які читають Біблію у величних церквах і цілоденно цитують її, але жоден серед них не розуміє мети Божої роботи. Жоден серед них не здатен пізнати Бога; і тим більше жоден із них не може бути в згоді з Божою волею. Усі вони нікчемні, огидні люди, кожен із яких стоїть високо, щоб дорікати Богові. Вони свідомо протистоять Богові, навіть несучи Його стяг. Заявляючи про свою віру в Бога, вони попри це їдять людську плоть та пьють людську кров. Усі такі люди – це дияволи, які пожирають душу людини, головні демони, які навмисне встають на шляху тих, хто намагається ступити на правильний шлях, і камені спотикання, які заважають тим, хто шукає Бога. Вони можуть видаватися людьми “здорової статури”, але звідки їхнім послідовникам знати, що вони не хто інші, як антихристи, які ведуть людей до спротиву Богові?» («Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Усі люди, які не знають Бога, є людьми, які Богові противляться»). Завдяки одкровенню Божих слів і своєму особистому досвіду на той час я чітко побачив лицемірні, мерзенні обличчя священнослужителів. На перший погляд, вони дуже добре пояснюють Біблію, живуть скромним, благочестивим життям і кажуть віруючим, щоб вони чекали приходу Господа, але тепер, коли Господь Ісус повернувся, вони не тільки не чують голосу Божого, але опираються й засуджують його, всіма силами намагаючись утримати віруючих від вивчення істинного шляху. Безперечно, вони подібні до фарисеїв, які свого часу розіп’яли Господа Ісуса. Усі вони злі й ненавидять істину за своєю природою, вони є антихристами, викритими Божою роботою. Вони – слуги зла, що протистоять Богові! Щойно я ясно побачив богоборчу природу й сутність священнослужителів, що ненавидять істину, я здобув здатність істинно розрізняти їх. Мене більше не вводила в оману їхня зовні добра поведінка. Я повністю звільнився від кайданів релігійних сил антихриста. Дякуємо Всемогутньому Богу!