Творець використав Свої слова для впровадження Свого плану, і так Він провів перші три дні Свого плану. Протягом цих трьох днів не було видно, щоб Бог був зайнятий або виснажував Себе; навпаки, Він провів чудові перші три дні Свого плану й здійснив велике починання щодо радикального перетворення світу. Абсолютно новий світ з’явився перед Його очима, і, фрагмент за фрагментом, прекрасна картина, яка закарбувалася в Його думках, нарешті виявилася в словах Бога. Поява кожного нового об’єкта була схожа на народження немовляти, і Творець отримував задоволення від картини, яка свого часу була в Його думках, а нині втілилася в життя. У цей час у Його серці з’явилася краплинка задоволення, але Його план тільки розпочався. У мить ока настав новий день, і якою ж була наступна сторінка в плані Творця? Що Він промовив? Як Він застосував Свою владу? Тим часом, що нового з’явилося в цьому новому світі? Слідуючи проводу Творця, ми звертаємо свій погляд на четвертий день створення Богом усього сущого, день, який був іще одним новим початком. Звичайно, для Творця це, безсумнівно, був ще один чудовий день, і це був ще один надзвичайно важливий день для сучасного людства. Звісно ж, той день був неоціненним. Наскільки чудовим, наскільки важливим і неоціненним він був? Спершу послухаймо слова, сказані Творцем…

«І сказав Бог: Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками. І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею» (Буття 1:14–15). Це був ще один прояв Божої влади, продемонстрованої створіннями після того, як Він створив суходіл і рослини на ньому. Для Бога ця дія була настільки ж легкою, як і те, що Він уже зробив, тому що Бог володіє такою силою; Бог не кидає слів на вітер, і Його слово буде виконане. Бог наказав світилам з’явитися на небі, і ці світила не тільки сяяли в небі й над землею, але й стали знаками дня і ночі, пір року, днів і років. Отже, коли Бог промовляв Свої слова, кожна дія, якої Бог бажав досягти, виконувалася відповідно до Божого наміру та у спосіб, призначений Богом.

Світила в небі – це небесна матерія, яка може випромінювати світло; вони можуть освітлювати небо, землю і моря. Вони обертаються відповідно до ритму й частоти, установлених Богом, і світять на землі в різні часові проміжки, і отже, цикли обертання світил призводять до виникнення дня і ночі на сході й заході землі, і вони є не тільки знаками ночі та дня, але й завдяки цим різним циклам вони також позначають свята й різні особливі дні людства. Вони є ідеальним доповненням і супроводом до чотирьох пір року – весни, літа, осені та зими, – установлених Богом, разом із якими світила гармонійно служать постійними й точними знаками місячних періодів, днів і років людства. Хоча тільки після появи землеробства людство почало розуміти та використовувати поділ на місячні періоди, дні й роки, обумовлені створеними Богом світилами, насправді початок місячним періодам, дням і рокам, які людина розуміє сьогодні, було дано давним-давно, четвертого дня Божого створення всього сущого; так само й цикли весни, літа, осені та зими, що змінюють один одного та які переживає людина, почалися давним-давно, на четвертий день створення Богом усього сущого. Світила, створені Богом, дозволили людині регулярно, точно й чітко розрізняти ніч і день, рахувати дні та чітко відстежувати місячні періоди й роки. (День повного місяця був завершенням одного місяця, і на основі цього людина знала, що світіння світил починає новий цикл; день півмісяця був завершенням однієї половини місяця, що говорило людині про початок нового місячного періоду, з чого можна було зробити висновок, скільки днів і ночей було в місячному періоді, скільки місячних періодів було в порі року та скільки пір року було в році, і все це виявлялося регулярно.) Отже, людина могла легко відстежувати місячні періоди, дні й роки, позначені обертанням світил. Із цього моменту людство й усе суще несвідомо жило серед впорядкованого чергування дня і ночі та змін пір року, викликаних обертанням світил. Таким було значення створення Творцем світил четвертого дня. Подібно до цього цілі й значення цієї дії Творця були так само невіддільні від Його влади й сили. Отже, світила, створені Богом, і цінність, яку вони мали незабаром принести людині, були ще одним майстерним ходом у застосуванні Творцем Своєї влади.

У цьому новому світі, у якому людству ще тільки належало з’явитися, Творець приготував вечір і ранок, небесну твердь, суходіл і моря, зелень, різнотрав’я і різні види дерев, а також світила, пори року, дні й роки для нового життя, яке Він мав незабаром створити. Влада й сила Творця виражалися в кожній новій речі, яку Він створив, і Його слова та звершення були одночасними, без найменшої розбіжності й без найменшої перерви між ними. Поява й народження всього цього нового були доказом влади й сили Творця: Він не кидає слів на вітер, і Його слово буде виконане, а те, що Він звершує, триває вічно. Цей факт ніколи не змінюється: так було в минулому, так є сьогодні, і так буде повік. Коли ви ще раз дивитеся на ці слова з Писання, чи здаються вони Вам свіжими? Чи побачили ви новий зміст і чи зробили нові відкриття? Це тому, що вчинки Творця схвилювали ваші серця і визначили напрямок вашого пізнання Його влади й сили, а також відчинили двері до вашого розуміння Творця, а Його вчинки та влада дарували життя цим словам. Отже, у цих словах людина побачила реальний, яскравий прояв влади Творця, дійсно стала свідком верховенства Творця та споглянула надзвичайність влади й сили Творця.

Влада й сила Творця чинять диво за дивом; Він привертає увагу людини, і людина, як зачарована, не може не прикипіти поглядом до вражаючих вчинків, народжених внаслідок застосування Ним Своєї влади. Його феноменальна сила приносить захоплення за захопленням, і людина, засліплена та в нестямі від радості, задихається від захвату, відчуваючи побожний трепет і втіху; більше того, людина явно зворушена, і в неї виникає повага, боязнь і прихильність. Влада та вчинки Творця мають величезний вплив і очищувальну дію на дух людини і, більше того, вони насичують її дух. Кожна з Його думок, кожне з Його висловлювань і кожен вияв Його влади – це шедевр серед усього сущого й велика справа, найбільш гідна глибокого розуміння та знання з боку створеного людства. Коли ми звертаємо увагу на кожне творіння, народжене від слів Творця, наш дух лине до дива Божої сили, і ми виявляємо, що йдемо слідами Творця до наступного дня: п’ятого дня створення Богом усього сущого.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»