Буття 2:15–17: «І взяв Бог Єгова людину й поселив її в саду едемському, щоб вона обробляла його й доглядала за ним. І наказав Бог Єгова людині, кажучи: від усякого дерева в саду ти можеш їсти вільно. Але від дерева пізнання добра та зла не їж, бо того дня, коли ти скуштуєш від нього, ти неодмінно помреш».

Який висновок ви робите з цих віршів? Які почуття у вас викликає ця частина Святого Письма? Чому Я вирішив поговорити про Божий наказ Адаму? Чи є зараз у кожного з вас в уяві образ Бога й Адама? Можна спробувати уявити: якби це ви були в тій ситуації, у глибині душі, як ви думаєте, яким би був Бог? Які почуття у вас викликають ці думки? Це зворушлива та душевна картина. І хоча в ній є тільки Бог і людина, близькість між ними наповнює вас почуттям захоплення: безмірна Божа любов вільно дарується людині й оточує її; людина невинна та чиста, необтяжена й безтурботна, блаженно живе під Божим оком; Бог турбується про людину, а людина живе під Божим захистом і благословенням; усе, що робить і говорить людина, нерозривно пов’язане з Богом і невіддільне від Нього.

Це можна назвати першим Божим наказом людині після її створення. Що виражає цей наказ? Він виражає Божу волю, але також і Його тривоги за людство. Це перший Божий наказ, і це також перший раз, коли Бог висловлює тривогу про людину. Тобто Бог відчував відповідальність перед людиною, відколи Він її створив. У чому полягає Його відповідальність? Він має захищати людину, дбати про людину. Він сподівається, що людина зможе довіряти Його словам і слухатися їх. Це також перше Боже очікування від людини. Саме з цим очікуванням Бог говорить таке: «Від усякого дерева в саду ти можеш їсти вільно. Але від дерева пізнання добра та зла не їж, бо того дня, коли ти скуштуєш від нього, ти неодмінно помреш». У цих простих словах – Божа воля. Вони також відкривають, що у Своєму серці Бог почав виявляти турботу про людину. Серед усього сущого лише Адам був створений за образом Божим; Адам був єдиною живою істотою з Божим диханням життя; він міг ходити з Богом, розмовляти з Богом. Саме тому Бог і дав йому такий наказ. У Своєму наказі Бог дуже ясно дав зрозуміти, що людина може робити, а чого не може.

У цих кількох простих словах ми бачимо серце Бога. Але яке серце в них проявляється? Чи є любов у Божому серці? Чи є турбота? У цих віршах можна не тільки оцінити Божу любов і турботу, але й глибоко відчути їх. Хіба ви не згодні? Почувши, як Я це кажу, чи ви досі думаєте, що то лише кілька простих слів? Зрештою вони не такі вже й прості, чи не так? Чи ви раніше про це знали? Якби Бог особисто сказав тобі ці кілька слів, як би ти почувався? Якби ти не був людяним, якби твоє серце було крижаним, то ти б нічого не відчув, ти б не оцінив Божої любові, і ти б не намагався зрозуміти Боже серце. Але як людина, що має совість і почуття людяності, ти почувався б інакше. Ти відчув би тепло, ти відчув би піклування й любов, ти відчув би щастя. Хіба це не так? Коли ти відчуєш ці речі, як ти поводитимешся щодо Бога? Чи відчував би ти прив’язаність до Бога? Чи любив і поважав би ти Бога від щирого серця? Чи стало б твоє серце ближчим до Бога? З цього видно, наскільки важлива для людини Божа любов. Але що навіть важливіше – це людська вдячність і розуміння Божої любові. Насправді хіба Бог не говорить багато подібних речей на цій стадії Своєї роботи? Чи є сьогодні такі люди, що цінують Боже серце? Чи можете ви цінувати волю Бога, про яку Я щойно говорив? Ви не можете дійсно оцінити Божу волю, коли вона така конкретна, відчутна та реальна. Ось чому Я кажу, що у вас немає справжнього знання та розуміння Бога. Хіба це не правда? Але поки що не будемо про це.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог I»