Писання говорить: «І сказав Бог: Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу, і птаство, що літає над землею під небесною твердю. І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно» (Буття 1:20–21). Писання чітко говорить нам, що цього дня Бог створив істот у водах і птахів небесних, тобто Він створив різних риб і птахів і класифікував кожного з них за родом. Отже, земля, небеса й води були збагачені Божим творінням…

Коли Божі слова були вимовлені, свіжі нові життя, кожне з яких мало власну форму, миттєво з’явилися посеред слів Творця. Ті життя прийшли у світ, борючись за місце, стрибаючи, граючись від радості… Риби всіх форм і розмірів плавали у воді; молюски всіх видів виростали з піску; лускаті, покриті панциром і безхребетні істоти поспішно зростали в різних формах, великих або маленьких, довгих або коротких. Так само почали жваво рости різні види морських водоростей, погойдуючись у такт руху різних водних організмів, хитаючись хвилеподібно, розганяючи застояні води, ніби кажучи їм: «Ворушися! Приведи своїх друзів! Бо ти більше ніколи не будеш самотнім!». Із того моменту, коли різні живі істоти, створені Богом, з’явилися у воді, кожне наступне нове життя приносило життєву силу водам, які так довго були спокійними, і сповіщало про нову еру… Із того моменту вони тулилися один до одного, складали один одному компанію і не тримали дистанції між собою. Вода існувала задля істот у ній, живлячи кожне життя, яке мешкало в її обіймах, і кожне життя існувало заради води внаслідок її живлення. Кожне дарувало життя іншому, і в той же час кожне в однаковий спосіб свідчило про чудесність і велич творіння Творця, а також про неперевершену силу влади Творця…

Як море більше не було безмовним, так і небеса почали наповнюватися життям. Один за одним птахи, великі й малі, злітали в небо із землі. На відміну від морських істот, у них були крила й пір’я, що вкривало їхні стрункі й граційні тіла. Вони тріпотіли крилами, гордо й бундючно демонструючи свій чудовий пір’яний покрив і свої особливі функції і навички, даровані їм Творцем. Вони вільно ширяли й уміло переміщувалися між небом і землею, через луги й ліси… Вони були улюбленцями повітря, вони були улюбленцями всього сущого. От-от вони мали стати сполучною ланкою між небом і землею й передавати послання всьому сущому… Вони співали, вони радісно носилися довкола, вони приносили радісні вигуки, сміх і пожвавлення в цей колись порожній світ… Вони використовували свій чистий, мелодійний спів, використовували слова у своїх серцях, щоб вихваляти Творця за дароване їм життя. Вони весело танцювали, щоб продемонструвати досконалість і чудесність творіння Творця, і присвятили б усе своє життя тому, щоб свідчити про владу Творця через особливе життя, яке Він їм дарував…

Незалежно від того, чи були вони у воді або в небесах, за наказом Творця ця безліч живих істот існувала в різних конфігураціях життя, і за наказом Творця вони збиралися разом відповідно до своїх видів, і цей закон, це правило було незмінним для всіх творінь. Вони ніколи не наважувалися вийти за межі, встановлені для них Творцем, та й не були здатні на це. Як було визначено Творцем, вони жили й розмножувалися, і строго дотримувалися життєвого шляху й законів, установлених для них Творцем, і свідомо залишалися вірними Його невисловленим велінням та небесним указам і настановам, які Він дав їм, аж до сьогоднішнього дня. Вони розмовляли з Творцем своїм особливим способом і почали цінувати значення Творця та корилися Його велінням. Ніхто ніколи не порушував владу Творця, і Його царювання й керування ними здійснювалося в Його думках; жодного слова не було вимовлено, але влада, яка була унікальною для Творця, у тиші керувала всім сущим, яке не володіло мовною функцією та яке відрізнялося від людства. Таке особливе застосування Його влади змусило людину здобути нове знання та сформувати нове тлумачення унікальної влади Творця. Тут Я мушу сказати вам, що цього нового дня застосування влади Творця ще раз продемонструвало Його унікальність.

Далі погляньмо на останнє речення цього уривка з Писання: «Бог побачив, що добре воно». Що, на вашу думку, це означає? У ці слова вкладені емоції Бога. Бог спостерігав, як усе, що Він створив, виникло й міцно стояло завдяки Його словам, а також поступово почало змінюватися. Чи був у цей час Бог задоволений різними речами, які Він створив Своїми словами, і різними діями, які Він звершив? Відповідь така: «Бог побачив, що добре воно». Що ви тут бачите? Що означає те, що «Бог побачив, що добре воно»? Що воно символізує? Це означає, що в Бога були сила й мудрість, щоб здійснити те, що Він запланував і призначив, щоб досягти цілей, які Він поставив. Коли Бог виконав кожне завдання, чи відчував Він жаль? Відповідь досі така: «Бог побачив, що добре воно». Іншими словами, Він не тільки не пожалкував, але, навпаки, був задоволений. Що означає, що Він не жалкував? Це означає, що Божий план досконалий, що Його сила й мудрість досконалі, і що тільки завдяки Його владі можна досягти такої досконалості. Коли людина виконує завдання, чи може вона, подібно до Бога, бачити, що добре воно? Чи може все, що робить людина, досягти досконалості? Чи може людина завершити щось раз і назавжди? Так само, як людина каже: «Немає нічого досконалого, є тільки краще», ніщо з того, що робить людина, не може досягти досконалості. Коли Бог побачив, що все, що Він зробив і чого досяг, було добре, усе, створене Богом, було встановлено Його словами, тобто, коли «Бог побачив, що добре воно», усе, що Він створив, набуло постійної форми, було класифіковано за видом і отримало стале положення, мету й функцію раз і назавжди. Більше того, роль цих об’єктів серед усього сущого та шлях, який вони мають пройти під час Божого управління всім сущим, уже були визначені Богом і були незмінні. Це був небесний закон, даний Творцем усьому сущому.

«Бог побачив, що добре воно», – ці прості недооцінені слова, які так часто ігноруються, є словами небесного закону й небесного указу, даного Богом усім творінням. Вони є ще одним втіленням влади Творця, більш практичним і більш глибоким. Завдяки своїм словам Творець не тільки зміг здобути все, що Він мав намір здобути, і досягти всього, що Він мав намір досягти, але й зміг контролювати у Своїх руках усе, що Він створив, і управляти всім, що Він створив згідно зі Своєю владою, і, більше того, усе було систематичним і регулярним. Усе також розмножувалось, існувало й гинуло за Його словом і, більше того, завдяки Його владі воно існувало в середовищі встановленого Ним закону, і ніхто не був звільнений від його виконання! Цей закон набрав чинності в той самий момент, коли «Бог побачив, що добре воно», і він буде існувати, продовжуватися та функціонувати заради Божого плану управління аж до того дня, коли його скасує Творець! Унікальна влада Творця проявилася не тільки в Його здатності створити все суще й наказати всьому почати існувати, але й у Його здатності керувати всім і володарювати над усім, а також дарувати наснагу й життєву силу всьому і, більше того, у Його здатності спричинити раз і навіки появу й існування всього, що Він створив за Своїм планом, у створеному Ним світі в досконалій формі, з досконалою структурою життя й досконалою роллю. Його влада так само проявилася і в тому, що думки Творця не підпорядковувалися жодним обмеженням, не були обмежені часом, простором або географією. Як і Його влада, унікальна ідентичність Творця залишатиметься незмінною навіки-віків. Його влада завжди буде відображенням і символом Його унікальної ідентичності, і Його влада навіки існуватиме поряд із Його ідентичністю!

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»