Буття 3:20–21: «І назвав Адам ім’я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого. І Адаму та дружині його Бог Єгова зробив одяг зі шкур і одягнув їх».

Подивімося на цей третій уривок, де стверджується, що ім’я, яке Адам дав Єві, справді було значущим. Це показує, що після створення Адам мав свої власні думки та багато чого розумів. Але поки що ми не збираємося вивчати й досліджувати, що він зрозумів або скільки він зрозумів, тому що це не Моя основна мета в обговоренні третього уривка. Отже, який головний момент Я хочу висвітлити? Погляньмо на рядок: «І Адаму та дружині його Бог Єгова зробив одяг зі шкур і одягнув їх». Якщо ми не обговоримо цей рядок зі Святого Письма в нашому сьогоднішньому спілкуванні, ви, можливо, ніколи не усвідомите глибинного підтексту цих слів. Спершу Я дам вам кілька підказок. Уявіть собі, скажімо, Еденський сад, у якому живуть Адам і Єва. Бог іде до них навідатися, але вони ховаються, бо нагі. Бог їх не бачить, і коли Він їх кличе, вони кажуть: «Ми не сміємо на Тебе поглянути, бо тіла наші нагі». Вони не сміють поглянути на Бога, бо вони нагі. Отже, що для них робить Бог Єгова? В оригінальному тексті говориться: «І Адаму та дружині його Бог Єгова зробив одяг зі шкур і одягнув їх». Чи розумієте ви звідси, з чого Бог зробив їхній одяг? Бог зробив їхній одяг зі шкур тварин. Тобто Бог створив хутряну одежу, щоб люди в неї вбиралися. Це були перші предмети одягу, які Бог створив для людини. За сучасними мірками хутряна одежа – предмет розкоші, який не кожен може собі дозволити. Якщо хтось тебе запитає: «Яким був найперший предмет одягу наших прабатьків?» – ти можеш відповісти: «Це була хутряна одежа». «Хто зробив цю хутряну одежу?» На це ти можеш відповісти: «Її зробив Бог!». Це тут головний момент: цю одежу зробив Бог. Хіба це не варте обговорення? Після того як ви почули Мій опис, чи виник у вашій голові певний образ? У вас має бути хоча б приблизний обрис. Сьогодні Я розповідаю вам про це не для того, щоб ви знали, яким був перший одяг людини. А для чого ж тоді? Справа не в хутряній одежі, а в тому, як люди пізнають – як це виявив Бог у тому, що Він тут зробив, – Його характер, що Він має та Ким Він є.

«І Адаму та дружині його Бог Єгова зробив одяг зі шкур і одягнув їх». Як ми бачимо в цій сцені, яку роль бере на себе Бог, коли Він перебуває з Адамом і Євою? У який спосіб Бог проявляє Себе в цьому світі лише з двома людьми? Чи проявляє Він Себе в ролі Бога? Брати та сестри з Гонконгу, дайте відповідь. (Він проявляє Себе в ролі батька.) Брати та сестри з Південної Кореї, як ви думаєте, у якій ролі являється Бог? (У ролі голови сім’ї.) Брати та сестри з Тайваню, що ви думаєте? (У ролі когось із сім’ї Адама та Єви, у ролі члена сім’ї.) Дехто з вас вважає, що Бог являється як член сім’ї Адама та Єви, тоді як дехто каже, що Бог являється як голова сім’ї, а інші кажуть, що як батько. Усі ці відповіді дуже доречні. Але чи бачите ви, до чого я веду? Бог створив цих двох людей і ставився до них як до Своїх супутників. Будучи їхнім єдиним родичем, Бог піклувався про їхні життя та дбав про їхні потреби в їжі, одязі та притулку. Тут Бог виступає батьком Адама та Єви. Поки Бог це робить, людина не бачить, наскільки Бог високий; вона не бачить вищості Бога, Його таємниці й тим паче Його гніву чи величі. Усе, що вона бачить, – це смиренність Бога, Його прихильність, Його турботу про людину, Його відповідальність і піклування про неї. Боже ставлення та спосіб, у який Бог поводився з Адамом і Євою, подібні до того, як батьки турбуються про своїх дітей. Це також схоже на те, як батьки люблять власних синів і дочок, дбають і піклуються про них – реально, зримо та відчутно. Замість того щоб високо піднести Себе як сильного світу цього, Бог особисто зробив для людей одяг зі шкур тварин. Неважливо, чи та хутряна одежа використовувалася для того, щоб прикрити їхній сором, чи для того, щоб захистити їх від холоду. А важливо те, що цей одяг для прикриття тіла людини створив особисто Бог, Своїми руками. Замість того щоб просто силою думки створити одяг або вдатися до якихось інших чудесних засобів, як люди могли б очікувати від Бога, Бог справді зробив те, чого, на думку людини, Бог не збирався й не повинен був би робити. Це може здатися дрібницею – деякі люди можуть навіть подумати, що це не варто згадки, – але це дозволяє будь-якому послідовнику Бога, охопленому невизначеними уявленнями про Нього, отримати уявлення про Його справжність і красу, а також побачити Його вірність і смиренність. Це змушує нестерпно бундючних людей, які вважають себе сильними світу цього, присоромлено схиляти свої зарозумілі голови перед Божою щирістю та смиренністю. Тут Божа щирість і смиренність дають людям ще кращу можливість побачити, наскільки Він гідний любові. І навпаки, «неосяжний» Бог, «гідний любові» Бог і «всесильний» Бог, якого люди мають у своїх серцях, став дріб’язковим, потворним і розсипається від найменшого дотику. Коли ти бачиш цей вірш і чуєш цю історію, чи зневажаєш ти Бога за те, що Він так вчинив? Хтось, може, і зневажатиме, а в когось буде протилежна реакція. Він подумає, що Бог щирий і гідний любові, і ним рухає саме Божа щирість і краса. Що більше вони бачать реальну сторону Бога, то більше вони можуть оцінити справжнє існування Божої любові, важливість Бога в їхніх серцях і те, як Він щомиті стоїть поруч із ними.

А тепер повернімось у нашому обговоренні до сьогодення. Якщо Бог міг робити ці різні дрібниці для людей, яких Він створив на самому початку, навіть такі речі, про які люди ніколи не наважилися б думати та яких не насмілилися б від Нього очікувати, то чи міг би Бог робити такі речі для людей сьогодні? Дехто каже: «Так!». Чому саме? Тому що сутність Бога не вдавана, і Його краса не вдавана. Божа сутність справді існує та не є чимось таким, що додається іншими, а тим більше чимось таким, що змінюється залежно від часу, місця й епохи. Щирість і красу Бога можна по-справжньому виявити, лише зробивши щось таке, що люди вважають нічим не примітним і незначним, – щось настільки дріб’язкове, що люди навіть не подумали б, що Він би це колись зробив. Бог не хизується. У Його характері та сутності немає жодних перебільшень, лицемірства, гордості чи зарозумілості. Він ніколи не вихваляється, але натомість любить створених Ним людських істот, турбується та дбає про них, веде їх за Собою з вірністю та щирістю. Хоч як мало люди можуть цінувати, відчувати й бачити те, що робить Бог, але Він безперечно, це робить. Чи знання такої сутності Бога вплинуло б на любов людей до Нього? Чи вплинуло б це на їхній страх перед Богом? Сподіваюся, коли ти зрозумієш реальну сторону Бога, ти ще більше наблизишся до Нього та зможеш достовірніше оцінити Його любов і піклування про людство, а також зможеш віддати Богу своє серце й позбавитися підозр і сумнівів щодо Нього. Бог тихо робить усе для людини, робить усе це мовчки через Свою щирість, вірність і любов. Але Він ніколи не відчуває жодних побоювань або жалю з приводу того, що робить, і Він ніколи не потребує, щоб хтось якось Йому відплачував, і не має намірів колись отримати щось від людства. Єдина мета всього, що Він коли-небудь робив, полягає в тому, щоб отримати справжню віру і любов людства. І на цьому Я завершую розгляд першої теми.

Чи допомогли вам ці обговорення? Наскільки вони були корисні? (Ми більше розуміємо та знаємо про Божу любов.) (Надалі цей метод спілкування може допомогти нам краще оцінити Боже слово, осягнути Його емоції та смисли, які Він вкладав у Свої слова, коли говорив їх, а також усвідомити, що Він відчував у той час.) Чи став хтось із вас гостріше усвідомлювати фактичне існування Бога після прочитання цих слів? Чи відчуваєте ви, що існування Бога більше не порожнє чи невизначене? Коли у вас виникає це відчуття, чи можете ви усвідомити, що Бог просто поруч із вами? Можливо, просто зараз це відчуття неочевидне чи ви поки що не можете його відчути. Але одного дня, коли ви по-справжньому глибоко оціните й дійсно пізнаєте у своєму серці Божий характер і сутність, ти відчуєш, що Бог поруч із тобою – просто ти ніколи щиро не приймав Бога у своє серце. І це правда!

Що ви думаєте про цей підхід до спілкування? Чи встигаєте ви за ним? Чи вважаєте ви, що такий тип спілкування на тему Божої роботи та Божого характеру дуже важкий? Як ви почуваєтеся? (Дуже добре, у захваті.) Від чого вам стало добре? Що викликало у вас захват? (Ми наче повернулися в Еденський сад і знов опинилися поруч із Богом.) Насправді «Божий характер» – тема досить незнайома для людей, бо те, що ви зазвичай собі уявляєте, і те, що ви читаєте в книжках або чуєте в спільноті, зазвичай змушує тебе трохи почуватися подібно до сліпого, який торкається слона: ти просто обмацуєш його руками, але насправді нічого не можеш зримо собі уявити. Сліпе тикання не може дати тобі навіть приблизного уявлення про Бога, не кажучи вже про чітке поняття про Нього; воно лише ще більше розпалює твою уяву, заважаючи тобі точно визначити, у чому полягають Божий характер і сутність, а непевності, породжені твоєю уявою, незмінно наповнюватимуть твоє серце сумнівами. Коли ти не можеш бути впевненим у чомусь, але все одно намагаєшся це зрозуміти, у твоєму серці завжди будуть суперечності, конфлікт і навіть відчуття непокою, що залишатимуть тебе розгубленим і збитим із пантелику. Хіба це не болісно – хотіти шукати Бога, пізнавати Бога та ясно бачити Його, але, здається, ніколи не знаходити відповідей? Звісно, ці слова спрямовано лише на тих, хто бажає прагнути до боязні перед Богом і догоджання Йому. Для людей, які не звертають на такі речі жодної уваги, це насправді не має значення, бо найбільше вони сподіваються на те, що реальність та існування Бога – це лише легенда чи фантазія, щоб вони могли робити все, що їм заманеться, щоб вони могли бути найбільшими та найважливішими, щоб вони могли творити лихі вчинки, не зважаючи на наслідки, щоб їм не доводилося стикатися з покаранням або нести якусь відповідальність, і щоб навіть те, що Бог говорить про лиходіїв, на них не поширювалося. Ці люди не бажають осягнути Божий характер. Їм набридло намагатися пізнати Бога та все про Нього. Вони воліли б, щоб Бога не існувало. Ці люди виступають проти Бога, і вони серед тих, хто буде вигнаний.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог I»