Буття 6:9–14: «Це ось покоління Ноя: Ной був чоловік праведний і досконалий у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив. І Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета. І зіпсулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля насильством. І бачив Бог землю, і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі. І промовив Господь до Ноя: Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі. Зроби собі ковчега з дерева ґофер. З перегородками зробиш ковчега, і смолою осмолиш його ізсередини та ізнадвору».

Буття 6:18–22: «І складу Я заповіта Свойого з тобою, і ввійдеш до ковчегу ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки твоїх синів із тобою. І впровадиш до ковчегу по двоє з усього, з усього живого, із кожного тіла, щоб їх заховати живими з тобою. Вони будуть самець і самиця. Із птаства за родом його, і з худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їх, по двоє з усього увійдуть до тебе, щоб їх зберегти живими. А ти набери собі з кожної їжі, що вона на споживання, і буде для тебе й для них на поживу. І зробив Ной усе, як звелів йому Бог, так зробив він».

Прочитавши ці два уривки, чи маєте ви тепер загальне уявлення про те, ким був Ной? Якою людиною Ной був? Оригінальний текст такий: «Ной був чоловік праведний і досконалий у своїх поколіннях». Якою людиною, у розумінні сучасних людей, був у ті часи «праведний чоловік»? Праведний чоловік мав бути досконалим чоловіком. Вам відомо, чи ця досконала людина була досконалою в очах людини, чи в очах Бога? Без сумніву, ця досконала людина була досконалою людиною в очах Бога, але не в очах людини. Це безперечно! Причина цього в тому, що людина сліпа й не бачить, і тільки Бог дивиться на всю землю та на кожну людину, і тільки Бог знав, що Ной був досконалою людиною. Отже, Божий план знищити світ потопом почався з того моменту, як Він покликав Ноя.

У той період Бог мав намір покликати Ноя зробити щось дуже важливе. Чому це завдання потрібно було виконати? Тому що в той момент Бог мав у Своєму серці план. Його планом було знищити світ потопом. Навіщо Йому було знищувати світ? Як тут говориться: «І зіпсулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля насильством». Який висновок ви робите з фрази «і наповнилась земля насильством»? Це було явище на землі, коли світ і його люди стали розбещеними вкрай; отже, «і наповнилась земля насильством». У сьогоднішній мові «наповнилася насильством» означало б, що все вийшло з-під контролю. Для людини це означало, що в усіх сферах життя втрачено будь-яку видимість порядку, що все стало хаотичним і некерованим. У Божих очах це означало, що люди світу стали занадто розбещеними. Але якою мірою розбещеними? Розбещеними такою мірою, що Бог не міг більше дивитися на них і бути з ними терплячим. Розбещеними такою мірою, що Бог мав намір їх знищити. Коли Бог поклав собі знищити світ, Він планував знайти когось, хто побудував би ковчег. Для виконання цього завдання Бог вибрав Ноя; тобто Він наказав Ною побудувати ковчег. Чому Він вибрав Ноя? У Божих очах Ной був праведним чоловіком; що би Бог не вказав йому робити, Ной це робив відповідно до Його вказівок. Тобто Ной був готовий робити все, що Бог йому казав. Бог хотів знайти когось такого, хто б працював із Ним, хто б виконав те, що Він доручив, – виконав Його роботу на землі. Чи була тоді ще якась людина, крім Ноя, що могла б виконати таке завдання? Аж ніяк! Ной був єдиним кандидатом, єдиною людиною, яка могла б виконати доручене Богом, і тому Бог вибрав його. Але чи Божі межі та стандарти спасіння людей зараз такі ж, як і тоді? Відповідь така: різниця точно є! І чому Я це питаю? У той час Ной був єдиною праведною людиною в очах Бога, а це непрямо означає, що ні його дружина, ні жоден із його синів чи невісток не були праведними людьми, але Бог усе ж пощадив їх через Ноя. Бог не висував до них такі вимоги, як Він це робить зараз, а натомість зберіг життя всіх вісьмох членів Ноєвої родини. Вони отримали Боже благословення завдяки праведності Ноя. Без Ноя ніхто з них не зміг би виконати те, що доручив Бог. Тому Ной був єдиною людиною, яка мала пережити це знищення світу, а інші були лише додатковими вигодонабувачами. Це показує, що в епоху до того, як Бог офіційно розпочав Свою роботу управління, принципи та стандарти, згідно з якими Він ставився до людей і вимагав від них, були відносно м’якими. Людям сьогодення те, як Бог поставився до сім’ї Ноя з восьми людей, здається недостатньо «справедливим». Але порівняно з великим обсягом роботи, яку Він зараз виконує над людьми, і з великим обсягом Свого слова, яке Він зараз доносить, ставлення Бога до сім’ї Ноя з восьми людей було просто робочим принципом, ураховуючи передумови Його роботи в той час. Якщо порівнювати, то хто більше отримав від Бога – сім’я Ноя з восьми осіб або люди сьогодення?

Те, що Ноя було покликано, є простим фактом, але головне в тому, про що ми говоримо, – Божий характер, Його воля та Його сутність у цьому записі, – не таке просте. Щоб зрозуміти ці кілька аспектів Бога, ми повинні спочатку зрозуміти, людей якого ґатунку Бог бажає покликати, і через це зрозуміти Його характер, волю та сутність. Це вкрай важливо. Тож якого ґатунку вона має бути в Божих очах – людина, яку Він кличе? Це мусить бути людина, яка може слухати Його слова та виконувати Його вказівки. Водночас це також мусить бути людина з почуттям відповідальності, людина, яка виконуватиме Боже слово, ставлячись до нього як до відповідальності й обов’язку, який вона має сповняти. Тоді чи має ця людина бути кимось, хто знає Бога? Ні. У той час Ной не чув багато Божих повчань і не пережив нічого з Божої роботи. Тому Ной дуже мало знав про Бога. Хоча тут записано, що Ной ходив із Богом, чи бачив він колись Божу іпостась? Відповідь – безперечно ні! Тому що в ті часи до людей приходили тільки Божі посланці. Хоча вони могли представляти Бога в словах і діях, вони просто передавали Божу волю та Його наміри. Божу іпостась не було відкрито людині віч-на-віч. У цій частині Святого Письма ми бачимо хіба лише те, що повинен був зробити Ной і які йому були дані Божі вказівки. Тож у чому полягала сутність, яку тут виявив Бог? Усе, що робить Бог, сплановано з точністю. Коли Він бачить якусь річ або ситуацію, у Його очах є стандарт, яким Він її вимірює, і цей стандарт визначає, чи починає Він план того, як поводитися з нею, і який підхід Він застосовує в поводженні із цією річчю або ситуацією. Він не байдужий і не безчуттєвий до всього. Насправді все зовсім навпаки. Тут є вірш, який говорить про те, що Бог сказав Ною: «Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі». Коли Бог це сказав, чи Він мав на увазі, що зібрався знищити лише людей? Ні! Бог сказав, що збирався знищити всіх живих істот із плоті. Чому Бог хотів знищення? Тут є ще одне виявлення Божого характеру; у Божих очах є межа того, скільки Він може терпіти людську розбещеність, нечистоту, насильство та непослух усякої плоті. Яка Його межа? Як Бог і казав: «Бачив Бог землю, і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі». Що означає фраза «кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі»? Це означає, що всяка жива істота, включно з тими, хто слідував за Богом, хто призивав ім’я Боже, хто колись приносив цілопалення Богу, хто на словах визнавав Бога та навіть хвалив Бога, – щойно їхня поведінка сповнилася розбещеності та потрапила на очі Богові, Він повинен був би їх знищити. Це була Божа межа. Тож до якої міри Бог залишався терплячим до людини та розбещеності кожного тіла? До тієї міри, коли всі люди, чи то послідовники Бога, чи то безбожники, не йшли правильною дорогою. До тієї міри, коли людина була не просто морально зіпсована та сповнена зла, але вже не було нікого, хто вірив би в існування Бога, не кажучи вже про когось, хто вірив би в те, що світом править Бог і що Бог може принести людям світло та правильну дорогу. До тієї міри, коли людина зневажала існування Бога й не дозволяла Богу існувати. Коли людська розбещеність досягла цієї межі, Бог більше не міг цього терпіти. На що змінилося б Його терпіння? На прихід Божого гніву та Божого покарання. Хіба це не було частковим виявленням Божого характеру? Невже в нинішньому періоді немає людей, які були би праведними в очах Бога? Невже немає людей, які були б досконалими в очах Бога? Чи це період, у який поведінка всієї плоті на землі є розбещеною в очах Бога? Хіба в цей день і період усі люди з плоті – крім тих, кого Бог хоче зробити досконалими, і тих, хто може слідувати за Богом і прийняти Його спасіння, – не кидають виклик межі Божого терпіння? Чи все, що відбувається поруч із вами, – те, що ви бачите своїми очима, чуєте своїми вухами й особисто переживаєте щодня в цьому світі, – не сповнене насильства? Хіба в Божих очах не слід покласти кінець такому світу, такому періоду? Хоча передумови нинішнього періоду повністю відрізняються від передумов часів Ноя, почуття та гнів Бога щодо людської розбещеності залишаються точно такими самими. Бог може бути терплячим через Свою роботу, але, з огляду на обставини й умови, у Божих очах цей світ уже давно мав би бути знищений. Поточні обставини виходять далеко за рамки того, що було, коли світ був знищений потопом. Але в чому різниця? Це також те, що найбільше засмучує Боже серце, і, можливо, те, що ніхто з вас не може оцінити.

Коли Він знищив світ потопом, Бог зміг покликати Ноя побудувати ковчег і виконати частину підготовчої роботи. Бог міг покликати одну людину – Ноя – зробити для Нього цю низку речей. Але в нинішній період Богу немає кого покликати. Чому саме? Кожен із тих, хто тут сидить, напевно, дуже добре розуміє та знає причину. Чи Я маю пояснювати її на пальцях? Якщо сказати це вголос, ви всі можете засмутитись і втратити обличчя. Деякі люди можуть сказати: «Хоча ми не праведні люди й не досконалі в очах Бога, але якби Бог указав нам щось зробити, то ми все одно були б здатні це зробити. Раніше, коли Він говорив, що наближається катастрофічне стихійне лихо, ми починали заготовляти їжу й речі, які знадобилися б у разі лиха. Хіба все це не робилося згідно з Божими вимогами? Хіба ми дійсно не сприяли Божій роботі? Хіба те, що робили ми, не можна порівняти з тим, що зробив Ной? Хіба те, що ми робили, – не справжній послух? Хіба ми не слідували Божим вказівкам? Хіба ми не робили те, що казав Бог, бо віримо в Божі слова? То чому ж Бог досі смутний? Чому Бог каже, що Йому немає кого покликати?». Чи є якась різниця між вашими діями та діями Ноя? У чому ця різниця? (Заготовляти сьогодні їжу на випадок лиха було нашим власним наміром.) (Наші дії не можуть вважатися «праведними», тоді як Ной був праведним чоловіком у Божих очах.) Те, що ви сказали, недалеко від істини. Те, що робив Ной, суттєво відрізнялося від того, що люди роблять зараз. Коли Ной виконував Божі вказівки, він не знав, якими були Божі наміри. Він не знав, чого Бог хотів досягти. Бог лише дав йому наказ і вказав щось зробити, а Ной узяв і зробив це без особливих пояснень. Він не намагався таємно з’ясувати Божі наміри, не опирався Богові й не виявляв нещирості. Він просто взяв і зробив це з чистим і простим серцем відповідно до Божих вказівок. Все, що Бог наказував йому робити, він робив, а послух і слухання Божого слова були основою його віри в те, що він робив. Ось так прямо та просто він мав справу з тим, що Бог йому доручив. Його сутністю – сутністю його дій – був послух, а не вагання, не опір і тим більше не думки про свої особисті інтереси, про свої вигоди та втрати. Крім того, коли Бог сказав, що Він знищить світ потопом, Ной не питав коли, не питав, що станеться із сущим, і він, безперечно, не питав у Бога, як Він збирається знищити світ. Він просто зробив, як указав Бог. Якими б не були бажання Бога щодо того, як це потрібно було робити і з чого, Ной учинив саме так, як просив Бог, та ще й негайно взявся до роботи. Він діяв згідно з Божими вказівками, ставлячись до роботи з бажанням догодити Богу. Чи він робив це, щоб допомогти собі уникнути лиха? Ні. Чи питав він у Бога, скільки часу ще мине до того, як світ буде знищено? Ні, не питав. Хіба він питав у Бога чи знав, скільки часу знадобиться, щоб побудувати ковчег? І цього він теж не знав. Він просто підкорявся, слухав і діяв відповідно. Сучасні люди не такі самі: щойно через слово Боже просочується хоч краплина інформації, щойно люди відчувають просто шелест листя на вітрі, вони відразу ж починають діяти, незважаючи ні на що й попри всяку ціну, заготовляючи те, що вони їстимуть, питимуть і використовуватимуть після лиха, навіть плануючи шляхи втечі на час, коли вдарить лихо. Навіть цікавіше те, що в цей ключовий момент людський мозок дуже добре «виконує поставлене завдання». За обставин, коли Бог не дав жодних вказівок, людина може спланувати все дуже правильно. Такі плани можна описати словом «досконалі». А що говорить Бог, які в Нього наміри, чого хоче Бог – це нікого не цікавить, і ніхто не намагається це оцінити. Хіба це не найбільша різниця між людьми сьогодення та Ноєм?

Чи бачите ви в цьому записі історії Ноя частину Божого характеру? У Бога є межа того, скільки Він може терпіти людську розбещеність, нечистоту й насильство. Коли Він досягне цієї межі, Він більше не буде терплячим і натомість почне Своє нове управління й новий план, почне робити те, що мусить, відкриє Свої діла й іншу сторону Свого характеру. Ця Його дія – не для того, аби продемонструвати, що людина ніколи не мусить Його ображати чи що Він сповнений влади та гніву, і не для того, аби показати, що Він може знищити людство. Справа в тому, що Його характер і Його свята сутність більше не можуть дозволяти й терпіти, щоб таке людство жило перед Ним, жило під Його владою. Тобто коли все людство буде проти Нього, коли на всій землі не залишиться жодної людини, яку Він міг би спасти, Він більше не матиме терпіння для такого людства й без жодних сумнівів виконає Свій план – знищить таке людство. Таке діяння Бога визначається Його характером. Це необхідний наслідок, наслідок, якого мусить зазнати кожна створена істота під владою Бога. Хіба це не показує, що в нинішній період Бог не може дочекатися, коли Він виконає Свій план і спасе людей, яких хоче спасти? Чим Бог переймається найбільше за цих обставин? Не тим, як люди, які взагалі не слідують за Ним, або ті, хто все одно протистоїть Йому, ставляться до Нього чи чинять опір, і не тим, як людство зводить на Нього наклепи. Він переймається лише тим, чи люди, які слідують за Ним, об’єкти Його спасіння в Його плані управління, були Ним довершені, чи стали вони гідними Його вдоволення. Що ж до інших людей, окрім тих, хто слідує за Ним, то Він лише час від часу трохи карає їх, щоб виявити Свій гнів. Наприклад, цунамі, землетрусами, виверженням вулканів. Водночас Він також посилено захищає тих, хто слідує за Ним і має бути Ним урятований, і опікується ними. Божий характер такий: з одного боку, Він може мати надзвичайне терпіння й поблажливість до людей, яких Він має намір зробити довершеними, і Він може чекати на них стільки, скільки зможе; з іншого боку, Бог пристрасно ненавидить і зневажає людей сатанинського типу, які не слідують за Ним і протистоять Йому. Хоча Йому байдуже, чи слідують за Ним ці люди сатанинського типу й чи вони Йому поклоняються, Він усе одно гидує ними, при цьому маючи до них терпіння у Своєму серці, і, визначаючи кінець цих людей сатанинського типу, Він також чекає на прихід етапів Свого плану управління.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог I»