У міру того як людина стає старшою й дорослішає, вона дедалі більше віддаляється від своїх батьків і навколишнього середовища, в якому вона народилася й виросла, і натомість починає шукати напрямок у житті й переслідувати свої власні життєві цілі в стилі, відмінному від стилю своїх батьків. У цей час людині більше потрібні не батьки, а радше партнер, з яким вона може провести своє життя, тобто подружжя, людина, з якою її доля тісно переплетена. Отже, перша важлива життєва подія після здобуття незалежності – це шлюб, четвертий вирішальний момент, через який потрібно пройти.

1. Індивідуальний вибір не веде до вступу в шлюб

Шлюб – це ключова подія в житті будь-якої людини; це час, коли людина починає по-справжньому брати на себе різні види зобов’язань і поступово виконувати різні місії. Люди плекають багато ілюзій щодо шлюбу до того, як випробують його на власному досвіді, і всі ці ілюзії досить прекрасні. Жінки уявляють, що їхні другі половинки будуть прекрасними принцами, а чоловіки уявляють, що вони одружаться з Білосніжкою. Ці фантазії показують, що в кожної людини є певні вимоги до шлюбу, свій власний набір необхідних умов і стандартів. Хоча в цей злий період людей постійно бомбардують спотвореними ідеями про шлюб, які створюють ще більше додаткових вимог і дають людям усілякий багаж і дивне ставлення, будь-яка людина, яка має досвід шлюбу, знає, що незалежно від того, як вона його розуміє, незалежно від того, як вона до нього ставиться, шлюб – це не питання індивідуального вибору.

У своєму житті людина стикається з багатьма людьми, але ніхто не знає, хто стане його партнером у шлюбі. Хоча в кожного є свої власні ідеї й особисті позиції з приводу шлюбу, ніхто не може передбачити, хто дійсно, врешті-решт, стане його другою половиною, і власні ідеї з цього питання мало що значать. Після зустрічі з кимось, хто тобі подобається, ти можеш намагатися привернути до себе цю людину, але чи зацікавлена вона в тобі, чи здатна вона стати твоїм партнером – це не тобі вирішувати. Об’єкт твоєї прихильності не обов’язково є людиною, з якою ти зможеш розділити своє життя; а тим часом хтось, кого ти ніколи не очікував, може непомітно ввійти в твоє життя й стати твоїм партнером, найважливішою складовою в твоїй долі, твоєю другою половиною, з якою твоя доля нерозривно пов’язана. І тому, хоча в світі існують мільйони шлюбів, кожен із них індивідуальний: так багато шлюбів незадовільні, так багато – щасливі; так багато охоплює схід і захід, так багато – північ і південь; так багато ідеальних пар, так багато людей однакового соціального становища; так багато щасливих і гармонійних, так багато болісних і сумних; так багато викликає заздрість інших, так багато незрозумілих і засуджуваних; так багато сповнених радості, так багато заливаються сльозами й приносять відчай… У цих незліченних типах шлюбу люди виявляють вірність і пожиттєву відданість шлюбу; вони виявляють любов, прихильність і нероздільність або приреченість і нерозуміння. Деякі зраджують свій шлюб або навіть відчувають до нього ненависть. Незалежно від того, чи приносить сам шлюб щастя або біль, місія кожного в шлюбі наперед визначена Творцем і не зміниться; ця місія – те, що кожен повинен виконати. Доля кожної людини, що стоїть за кожним шлюбом, незмінна, вона задовго наперед визначена Творцем.

2. Шлюб народжується з доль обох партнерів

Шлюб – це важливий вирішальний момент у житті людини. Він є продуктом долі людини та найважливішою ланкою в її долі; він не ґрунтується на індивідуальній волі або вподобаннях будь-якої людини й не залежить від будь-яких зовнішніх факторів, але цілковито визначається долями двох сторін, влаштуваннями Творця та наперед заданим визначенням долі обох членів пари. На перший погляд, мета шлюбу – продовження роду людського, але насправді шлюб – це не що інше, як ритуал, який людина проходить у процесі виконання своєї місії. У шлюбі люди не просто грають роль щодо виховання наступного покоління; вони беруть на себе всі різні ролі, пов’язані з підтриманням шлюбу, а також місії, виконання яких вимагається від людини відповідно до цих ролей. Оскільки народження людини впливає на зміни, яких зазнають оточуючі її люди, події й об’єкти, її шлюб також неминуче вплине на цих людей, події та об’єкти та, більше того, змінить їх усіх різними способами.

Коли людина стає незалежною, вона починає свою власну життєву подорож, яка крок за кроком веде її до людей, подій та об’єктів, що мають зв’язок із її шлюбом. У той же час інша людина, яка буде партнером у цьому шлюбі, крок за кроком наближається до тих самих людей, подій і об’єктів. Під володарюванням Творця дві не пов’язані між собою людини зі спорідненими долями поступово вступають в єдиний шлюб і чудесним чином стають сім’єю: «Дві сарани, що тримаються за одну мотузку». Отже, коли людина вступає в шлюб, її життєва подорож буде впливати й зачіпати її другу половину, і точно так само життєвий шлях партнера буде впливати й зачіпати її власну долю в житті. Іншими словами, людські долі взаємопов’язані, і ніхто не може завершити свою місію в житті або виконати свою роль у повній незалежності від інших. Народження людини впливає на величезний ланцюжок стосунків; дорослішання також включає в себе складний ланцюжок стосунків; і точно так само шлюб неминуче існує й підтримується в рамках великої і складної мережі людських зв’язків, залучаючи кожного члена цієї мережі й впливаючи на долю кожного, хто є частиною цієї мережі. Шлюб не є результатом сімей обох членів, обставин, за яких вони виросли, їхньої зовнішності, їхнього віку, їхніх якостей, їхніх талантів або будь-яких інших факторів; радше він виникає на ґрунті спільної місії та спорідненої долі. Таким є походження шлюбу, продукту людської долі, організованого та влаштованого Творцем.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний III»