Буття 22:2–3: «І промовив Господь: Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі. І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог».

Буття 22:9–10: «І вони прийшли до місця, що про нього сказав йому Бог. І збудував там Авраам жертівника, і дрова розклав, і зв’язав Ісака, сина свого, і поклав його на жертівника над дровами. І простяг Авраам свою руку, і взяв ножа, щоб зарізати сина свого…».

Робота Божого управління та спасіння людства починається, коли Авраам приносить у жертву Ісаака

Коли Бог дав Авраамові сина, слова, які Він промовив до Авраама, справдилися. Це не означає, що на цьому Божий план зупинився; навпаки, грандіозний Божий план управління та спасіння людства тільки починався, і коли Він благословив Авраама сином, це було лише вступом до Його загального плану управління. Хто тоді знав, що битва Бога із сатаною тихо розпочалась у ту мить, коли Авраам приніс у жертву Ісаака?

Богу байдуже, чи людина нерозумна: Він лише просить, щоб вона була вірною

Далі погляньмо, що Бог зробив із Авраамом. У Книзі Буття 22:2 Бог дав Авраамові такий наказ: «Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі». Значення Божих слів було ясним: Він сказав Аврааму принести в жертву цілопалення свого любого єдиного сина Ісаака. Якщо подивитися на це із сьогоднішньої точки зору, чи Божий наказ усе одно розходиться з людськими уявленнями? Так! Усе, що тоді робив Бог, цілком суперечить людським уявленням; для людини воно незбагненне. У своїх уявленнях люди вірять у таке: Бог дав чоловіку сина, коли він не вірив і вважав це за неможливе, а коли цей чоловік здобув сина, Бог сказав йому пожертвувати сином. Хіба це не абсолютно неймовірно! Що насправді збирався зробити Бог? Яким був справжній Божий намір? Він беззастережно дав Аврааму сина, але Він ще й сказав, щоб Авраам приніс беззастережну жертву. Чи було це занадто? Зі сторонньої точки зору це було не просто занадто, а ще й у певному сенсі створювало проблему на пустому місці. Але сам Авраам не вважав, що Бог просить забагато. Хоча в нього було кілька власних невеликих міркувань із цього приводу й хоча він трохи підозріло ставився до Бога, він усе ж був готовий принести цю жертву. Які ти зараз бачиш докази того, що Авраам був готовий пожертвувати сином? Що говориться в цих реченнях? В оригінальному тексті подано такі свідчення: «І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог» (Буття 22:3). «І вони прийшли до місця, що про нього сказав йому Бог. І збудував там Авраам жертівника, і дрова розклав, і зв’язав Ісака, сина свого, і поклав його на жертівника над дровами. І простяг Авраам свою руку, і взяв ножа, щоб зарізати сина свого…» (Буття 22:9–10). Коли Авраам простяг руку та взяв ножа, щоб зарізати свого сина, чи побачив Бог його дії? Так, побачив. Весь цей процес – від початку, коли Бог сказав Авраамові принести в жертву Ісаака, і до тієї миті, коли Авраам дійсно підняв ніж, щоб убити свого сина, – показав Богові серце Авраама, і попри його колишню нерозумність, невігластво та нерозуміння Бога, у той час Авраамове серце було вірним Богові та чесним, і він дійсно збирався повернути Богові Ісаака, сина, якого йому дав Бог. Бог побачив у ньому послух – той самий послух, якого бажав.

Людині здається, ніби Бог робить багато незбагненного та навіть неймовірного. Коли Бог хоче когось скерувати, це керівництво часто суперечить людським уявленням і незрозуміле для людини, але саме ця суперечливість і незрозумілість є Божим випробуванням і перевіркою людини. Авраам тим часом спромігся продемонструвати послух Богу в собі, що було найголовнішою умовою для того, аби він зумів задовольнити Божу вимогу. Тільки тоді, коли Авраам зміг послухатися Божої вимоги, коли він пожертвував Ісааком, Бог по-справжньому відчув спокій і схвалення щодо людства – щодо Авраама, якого Він обрав. Тільки тоді Бог переконався, що ця людина, яку Він обрав, є незамінним лідером, здатним узяти на себе Його обітницю та Його подальший план управління. І хоча це були тільки випробування та перевірка, Бог відчув задоволення, Він відчув людську любов до Себе, і Він відчув таку розраду від людини, як ніколи раніше. У ту мить, коли Авраам підняв ніж, щоб убити Ісаака, чи зупинив його Бог? Бог не дав Авраамові принести Ісаака в жертву, тому що Бог просто не мав наміру забирати життя Ісаака. Тож в останню мить Бог зупинив Авраама. Для Бога послух Авраама вже пройшов випробування, того, що він зробив, було достатньо, і Бог уже побачив результат того, що Він збирався зробити. Чи був цей результат задовільним для Бога? Можна сказати, що такий результат улаштовував Бога, що саме цього хотів Бог і саме це Він прагнув побачити. Чи правда це? Хоч у різних контекстах Бог використовує різні способи випробування кожної людини, в Авраамі Бог побачив те, чого Він хотів, побачив, що серце Авраама було вірним, а його послух – беззастережним. Саме цієї беззастережності Бог і бажав. Люди часто кажуть: «Я вже пожертвував цим, я вже відмовився від того – чому ж Бог досі мною не задоволений? Чому Він постійно піддає мене випробуванням? Чому Він постійно мене перевіряє?». Це показує один факт: Бог не побачив твого серця та не здобув твого серця. Тобто Він не побачив такої щирості, як в Авраама, коли той спромігся підняти ножа, аби власною рукою зарізати сина в жертву Богові. Він не побачив твого беззастережного послуху, і ти Його не розрадив. Тож це природно, що Бог продовжує тебе випробовувати. Хіба це не правда?

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»