На основі таких біблійних слів: «Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу» (Дії Апостолів 20:28), – релігійний світ вірить, що пастирів і пресвітерів встановив Господь і вони мають стояти біля керма й мати останнє слово щодо вітання повернення Господа.

Слова з Біблії

«А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин… І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі, а що на землі ти розв’яжеш, те розв’язане буде на небі!» (Матвія 16:17, 19).

«Ісус промовляє йому: Паси ягнята Мої!» (Івана 21:15).

«Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» (Матвія 4:10).

«Бога повинно слухатися більш, як людей!» (Дії Апостолів 5:29).

«Проклята буде та людина, яка вірить у людину й спирається на плоть, наче на руку, і чиє серце відступає від Єгови» (Єремія 17:5).

«Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!» (Матвія 23:13).

«Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас!» (Матвія 23:15).

«Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть…» (Матвія 15:14).

Слова Всемогутнього Бога останніх днів

Обираючи людину для служіння Йому, Бог завжди має Свої власні принципи. Служіння Богу аж ніяк не є просто справою ентузіазму, як вважають люди. Сьогодні ви бачите, що всі, хто служить Богу, роблять це тому, що вони скеровані Богом, мають дію Святого Духа і є людьми, що прагнуть істини. Це мінімальні умови для всіх тих, хто служить Богу.

Служіння Богу – це непроста задача. Ті, чий розбещений характер залишається незмінним, ніколи не можуть служити Богу. Якщо твій характер не судили й не карали Божі слова, тоді він досі уособлює сатану, що доводить, що ти служиш Богу тільки з власних благих намірів, і що твоє служіння засноване на твоїй сатанинській природі. Ти служиш Богу, маючи свій природний характер, і відповідно до своїх особистих уподобань. Більше того, ти завжди думаєш, що справи, які ти хочеш робити, приємні Богу, а справи, які ти не хочеш робити, Богу ненависні. Ти дієш виключно у відповідності до своїх уподобань. Чи можна назвати це служінням Богу? Зрештою, у твоєму характері життя не станеться й найменших змін; натомість твоя служба зробить тебе ще більш упертим, глибоко вкорінюючи твій розбещений характер, і, зрештою, в тобі будуть сформовані правила щодо служіння Богу, які, в першу чергу, ґрунтуються на твоїй власній вдачі, та досвід, здобутий під час служіння, що ґрунтується на твоєму характері. Це досвід і уроки людини. Це філософія життя людини в цьому світі. Таких людей можна віднести до фарисеїв та релігійних діячів. Якщо вони ніколи не отямляться й не покаються, то неодмінно перетворяться на христів неправдивих і антихристів, які обманюють людей в останні дні. Ці христи неправдиві та антихристи, про яких іде мова, виникнуть саме з-поміж таких людей. Якщо ті, хто служить Богу, слідують своїй власній натурі та діють у відповідності до своєї власної волі, вони ризикують бути вигнаними будь-якої миті. Ті, хто використовує свій багаторічний досвід, набутий у служінні Богу, щоб завойовувати серця інших, щоб повчати й контролювати їх, щоб звеличуватися, – та які ніколи не каються, ніколи не визнають своїх гріхів, ніколи не відмовляються від переваг свого положення – ці люди впадуть перед Богом. Вони такі ж, як Павло, – хизуються своїм старшинством і виставляють напоказ свою кваліфікацію. Бог не доведе таких людей до досконалості. Таке служіння порушує Божу роботу. Люди завжди чіпляються за старе. Вони чіпляються за уявлення минулого, за все, що було в колишні часи. Це величезна перепона для їхнього служіння. Якщо ти не можеш позбутися цих речей, вони душитимуть все твоє життя. Бог не похвалить тебе нітрохи, навіть якщо ти зламаєш свої ноги на бігу, чи спину в праці, чи приймеш мученицьку смерть у своєму служінні Богу. Зовсім навпаки: Він скаже, що ти лиходій.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Слід усунути релігійну службу»

Ті, хто проповідує в церквах і має статус, посаду та престиж, – це група людей, навчених у духовних семінаріях, які володіють богословськими знаннями й теоріями, і по суті вони є головною опорою християнства. Християнство готує таких людей, щоб вони виходили на сцену й проповідували, євангелізували та виконували роботу повсюди. Вони вірять, що завдяки таким талантам, як ці студенти-богослови, пастирі-проповідники та теологи, існування християнства забезпечене донині, і ці люди стають цінністю та капіталом існування християнства. Якщо пастир церкви є випускником духовної семінарії, добре розбирається в Біблії, прочитав кілька духовних книг і має певні знання та красномовство, то відвідуваність цієї церкви процвітатиме, і вона стане набагато відомішою за інші церкви. Що шанують ці люди в християнстві? Знання, богословські знання. Звідки беруться ці знання? Хіба вони не передаються з давніх-давен? Писання існують із давніх часів, передаються з покоління в покоління, і саме так усі читають і вивчають їх донині. Люди ділять Біблію на різні розділи, складають різні версії та заохочують до вивчення й навчання, але їхнє вивчення Біблії спрямоване не на розуміння істини, щоб пізнати Бога, і не на розуміння Божих намірів, щоб Бога боятися, а від злого втікати; радше, воно спрямоване на вивчення знань і таємниць Біблії, на з’ясування того, які події в який час виконали яке пророцтво з Одкровення і коли настануть великі катастрофи та тисячоліття, – ось що вони вивчають. Чи пов’язане їхнє вивчення з істиною? (Ні.) Чому вони вивчають те, що не має нічого спільного з істиною? Тому що чим більше вони вивчають, тим більше їм здається, що вони розуміють, і чим більше слів і доктрин вони засвоюють, тим вищою стає їхня кваліфікація. Чим вища їхня кваліфікація, тим більшими вони відчувають свої здібності, і тим більше вони вірять, що нарешті будуть благословенні у своїй вірі, що після смерті потраплять на небеса, або що живі будуть підхоплені в повітря назустріч Господу. Це їхні релігійні уявлення, які зовсім не відповідають Божим словам.

«Слово, т. 4. Викриття антихристів. Пункт сьомий. Вони нечестиві, підступні та лукаві (частина третя)»

Пастирі та пресвітери релігійного світу – це люди, які вивчають біблійні знання та богослов’я; вони є лицемірними фарисеями, що опираються Богові. … Чи є ті в християнстві та католицтві, хто вивчає Біблію, богослов’я і навіть історію Божої роботи, справжніми віруючими? Чи відрізняються вони від віруючих і послідовників Бога, про яких Він говорить? В очах Бога, чи є вони віруючими? Ні, вони вивчають богослов’я, вони вивчають Бога, але вони не слідують за Богом і не свідчать про Нього. Їхнє вивчення Бога таке саме, як у тих, хто вивчає історію, філософію, право, біологію чи астрономію. Просто їм не подобається наука чи інші предмети – вони особливо люблять вивчати богослов’я. Вони вишукують дрібні деталі Божої роботи, щоб вивчити Бога, і що в результаті? Чи можуть вони відкрити існування Бога? Ні, ніколи. Чи можуть вони зрозуміти Божі наміри? (Ні.) Чому? Тому що вони живуть у словах, у знаннях, у філософії, у людському розумі та в людських думках; вони ніколи не побачать Бога й не отримають просвітлення від Святого Духа. Як Бог їх характеризує? Як маловірів, як невіруючих. Ці невіруючі та маловіри змішуються з так званою християнською спільнотою, вдаючи із себе віруючих у Бога, християн, але насправді чи мають вони істинне поклоніння Богові? Чи мають вони істинну покору? (Ні.) Чому так? Одне можна сказати напевно: значна частина з них у своїх серцях не вірить в існування Бога; вони не вірять, що Бог створив світ і володарює над усім сущим, і ще менше вони вірять, що Бог може стати плоттю. Що означає ця невіра? Вона означає сумнів і заперечення. Вони навіть займають таку позицію, що не сподіваються, що пророцтва, сказані Богом, особливо ті, що стосуються катастроф, здійсняться чи збудуться. Це їхнє ставлення до віри в Бога, і це є сутністю та справжнім обличчям їхньої так званої віри. Ці люди вивчають Бога, тому що їх особливо цікавить предмет і знання богослов’я, а також історичні факти Божої роботи; вони є суто групою інтелектуалів, що вивчають богослов’я. Ці інтелектуали не вірять в існування Бога, тож як вони реагують, коли Бог приходить працювати, коли Божі слова збуваються? Яка їхня перша реакція, коли вони чують, що Бог став плоттю і розпочав нову роботу? «Неможливо!» Кожного, хто проповідує нове ім’я Бога та Його нову роботу, вони засуджують і навіть хочуть убити чи знищити його. Що це за прояв? Хіба це не прояв типового антихриста? Яка різниця між ними та фарисеями, первосвященниками й книжниками давнини? Вони вороже ставляться до Божої роботи, до Божого суду в останні дні, до того, що Бог стає плоттю, і ще більше – до виконання Божих пророцтв. Вони вірять: «Якщо Ти не стаєш плоттю, якщо Ти в образі духовного тіла, то Ти – бог; якщо Ти втілений і стаєш людиною, то Ти не бог, і ми Тебе не визнаємо». Що це означає? Це означає, що доки вони тут, вони не дозволять Богові стати плоттю. Хіба це не типовий антихрист? Це справжній антихрист.

«Слово, т. 4. Викриття антихристів. Пункт сьомий. Вони нечестиві, підступні та лукаві (частина третя)»

Є люди, які читають Біблію у величних церквах і цілоденно декламують її, але жоден серед них не розуміє мети Божої роботи. Жоден серед них не здатен пізнати Бога; і тим більше жоден із них не може бути в згоді з Божими намірами. Усі вони нікчемні, підлі люди, кожен із яких стоїть високо, щоб дорікати Богові. Вони є людьми, які несуть Божий стяг, однак свідомо опираються Богу, несуть маркування віри в Бога, при цьому поїдаючи плоть та п’ючи кров людини. Усі такі люди – це злі дияволи, які пожирають душу людини, головні демони, які навмисне заважають тому, щоб люди ступили на правильний шлях, і камені спотикання, які заважають людському пошуку Бога. Вони можуть видаватися людьми «здорової статури», але звідки їхнім послідовникам знати, що вони не хто інші, як антихристи, які ведуть людей до опору Богові? Звідки їхнім послідовникам знати, що це живі дияволи, віддані пожиранню людських душ?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Усі люди, які не знають Бога, є людьми, які опираються Богу»

Погляньте на лідерів кожної релігії та кожної деномінації – усі вони зарозумілі й упевнені у власній праведності, а їхні тлумачення Біблії позбавлені контексту й керуються їхніми власними переконаннями й уявленнями. Усі вони покладаються на дари й ерудицію у виконанні своєї роботи. Якби вони взагалі не могли проповідувати, чи пішли б за ними люди? Зрештою, вони володіють деякими знаннями й можуть проповідувати деяке вчення, або вони знають, як привернути до себе інших і використовують певні хитрощі. Вони користуються ними, щоб обманювати людей і притягувати їх до себе. Номінально ці люди вірять у Бога, але насправді вони слідують за своїми лідерами. Коли вони зустрічають когось, хто проповідує істинний шлях, деякі з них кажуть: «Ми повинні порадитися з нашим лідером щодо нашої віри». Подивіться, як люди все ще потребують згоди й схвалення інших, коли вони вірять у Бога й приймають істинний шлях – хіба ж це не проблема? Ким же тоді стали ці лідери? Хіба вони не стали фарисеями, пастирями неправдивими, антихристами й каменями спотикання на шляху прийняття людьми істинного шляху? Такі люди належать до того ж виду, що й Павло.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Частина третя»

Люди, які вірять в Бога, мають коритися й поклонятися Йому. Нікого не прославляй та ні на кого не рівняйся; не став Бога на перше місце, людей, на яких рівняєшся, – на друге, і себе – на третє. Жодна людина не повинна мати місця у твоєму серці, і тобі не слід вважати людей, особливо тих, кого шануєш, на одному рівні з Богом або рівноправними Йому. Бог цього не терпить.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Десять адміністративних постанов, яких повинні дотримуватися обрані Богом люди в період Царства»

Деякі люди не радіють істині, а тим більше суду. Натомість вони радіють владі й багатству; таких людей називають властолюбцями. Вони шукають лише ті конфесії у світі, які мають вплив, і шукають лише пасторів та вчителів із семінарій. Хоча вони прийняли шлях істини, вони лише напіввіруючі; вони не в змозі віддати своє серце та розум цілком, їхні уста говорять слова про повне присвячення себе Богові, але їхні очі зосереджені на великих пастирях і вчителях, і вони навіть не дивляться на Христа. Їхні серця зосереджені на популярності, багатстві та славі. Вони думають, що неможливо, щоб така маленька людина могла завоювати настільки багатьох, щоб хтось настільки незначний міг вдосконалити людину. Вони думають, що це неможливо, щоб такі незначні люди серед пилу та гнойовищ були тими, кого обрав Бог. Вони вірять, що якби такі люди були об’єктами Божого спасіння, то небо і земля перевернулися б догори дном, і всі люди сміялися б до сліз. Вони вірять, що якби Бог вибрав таких незначних істот, щоб вдосконалити їх, то ці великі люди стали б Самим Богом. Їхні погляди забруднені невірою; вони більше ніж невіруючі, вони просто безглузді звірі. Бо вони цінують лише статус, престиж і владу, а шанують лише великі групи та конфесії. Вони анітрохи не поважають тих, кого веде Христос; вони просто зрадники, які відвернулися від Христа, від істини та від життя.

Ти не захоплюєшся смиренням Христа, але ти поважаєш тих неправдивих пастирів, які мають видатне положення. Ти обожнюєш не красу чи мудрість Христа, тобі подобаються ті розпусники, які тягнуться за брудом світу. Ти глузуєш із болю Христа, якому немає де прихилити голову, і в той же час милуєшся тими мерцями, які полюють за пожертвами та живуть у розпусті. Ти не бажаєш страждати разом із Христом, але з радістю кидаєшся в обійми безрозсудних і свавільних антихристів, хоча вони дають тобі лише плоть, слова та контроль. Навіть зараз твоє серце все ще звертається до них, до їхньої репутації, до їхнього статусу, їхніх сил. І все ж ти продовжуєш приймати ставлення, за яким ти вважаєш, що роботу Христа тяжко прийняти, й не бажаєш її прийняти. Лише тому Я кажу, що ти позбавлений віри визнання Христа. Причина, чому ти слідував за Ним до сьогодні, полягає лише в тому, що в тебе не було іншого виходу. Високі образи назавжди підносяться у твоєму серці; ти не можеш забути жодне їхнє слово і вчинок, а також їхні впливові слова та руки. Вони назавжди верховні й назавжди герої у ваших серцях. Але що стосується Христа сьогодення – це не так. У твоєму серці Він назавжди нікчемний і ніколи не заслуговує на боязнь. Бо Він занадто звичайний, має занадто мало впливу та далекий від високого.

У будь-якому разі, Я кажу, що всі, хто не цінує істину, є маловірами та зрадниками істини. Такі люди ніколи не отримають схвалення Христа. Чи зрозумів ти тепер, скільки невіри є всередині тебе, і скільки в тобі зради Христа? Тож Я закликаю тебе: оскільки ти обрав шлях істини, ти повинен присвятити себе йому всім серцем; не будь двозначним чи сповненим суперечливих почуттів. Ти повинен розуміти, що Бог належить не світу чи одній людині, але всім тим, хто істинно вірить у Нього, всім тим, хто Йому поклоняється, і всім тим, хто відданий і вірний Йому.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Чи ти є істинним віруючим у Бога?»

Пов’язані проповіді

Чи є слідування за релігійними лідерами слідуванням за Богом?

Пов’язані гімни

Вірити в Бога і не приймати істину означає бути невіруючим