7. Деякі люди гадають, що вірити в Бога означає незмінно відвідувати церкву по неділях, робити пожертви, займатися благодійністю та регулярно брати участь у церковних заходах. Вони вірять, що, роблячи усе це, вони можуть спастися. Чи відповідають такі погляди Божій волі?
Біблійні вірші для довідки:
«Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! Увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Матвія 7:21–23).
«Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його» (Матвія 11:12).
«Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!» (Матвія 18:3).
Відповідні слова Бога:
Хоча багато людей вірить у Бога, мало хто розуміє, що значить віра в Бога та що потрібно робити, щоб відповідати Божій волі. Це тому, що люди хоч і знають слово «Бог» і такі вирази, як «Божа робота», та вони не знають Бога й ще менше знають Його роботу. Тож не дивно, що всі ті, хто не знає Бога, заплутані у своїй вірі в Нього. Люди не ставляться до віри в Бога серйозно, і все це лише тому, що вірити в Бога для них занадто незнайомо, занадто дивно. У цьому вони не відповідають Божим вимогам. Інакше кажучи, якщо люди не знають Бога та не знають Його роботи, то вони не придатні для Божого використання, і ще менше вони здатні вдовольнити Його волю. Мати «віру в Бога» значить вірити в існування Бога; це найпростіше поняття, що стосується віри в Бога. Більше того, вірити в існування Бога – не те саме, що істинно вірити в Бога; натомість це різновид простої віри із сильними релігійними відтінками. Справжня віра в Бога означає таке: на підставі віри в те, що Бог має всевладдя над усім сущим, людина проживає Його слова та Його роботу, очищує свій розбещений характер, вдовольняє волю Божу та пізнає Бога. Тільки такий шлях може зватися «вірою в Бога». Та часто люди бачать віру в Бога як щось просте й поверхове. Люди, які так вірять у Бога, згубили смисл віри в Бога, і хоча вони можуть і надалі вірити до самого кінця, вони ніколи не здобудуть Боже схвалення, бо йдуть хибною дорогою. Сьогодні досі є такі, що вірять у Бога за буквою та порожнім ученням. Вони не знають, що їм бракує сутності віри в Бога, і вони не можуть отримати Боже схвалення. Та вони все одно моляться Богу про благословення безпеки та достатньої благодаті. Зупинімося, заспокоймо наші серця та спитаймо себе: чи може так бути, щоб віра в Бога дійсно була найлегшою річчю на землі? Чи може так бути, щоб вірити в Бога не значило нічого більшого, ніж отримувати від Бога велику благодать? Чи люди, які вірять у Бога, не знаючи Його, або вірять у Бога, та все ж виступають проти Нього, дійсно здатні вдовольнити Божу волю?
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Передмова»
Звичайне духовне життя не обмежується такими діями, як молитися, співати гімни, брати участь у церковному житті та їсти й пити Божі слова. Радше це передбачає жити новим та насиченим духовним життям. Важливим є не те, як ви практикуєте, а те, які плоди це приносить. Більшість людей вважає, що звичайне духовне життя обов’язково пов’язане з тим, щоб молитися, співати гімни, їсти й пити Божі слова або розмірковувати над Його словами, незалежно від того, чи ці практики справді мають якийсь вплив або ведуть до істинного розуміння. Ці люди зосереджуються на дотриманні поверхових процедур і не замислюються про їхні результати; це люди, які живуть релігійними обрядами, а не люди, які живуть у церкві, і тим паче вони не люди Царства. Їхні молитви, спів гімнів, споживання та пиття Божих слів є лише виконанням правил, яке здійснюється з примусу та в прагненні дотримуватися тенденцій, а не за бажанням чи покликом серця. Скільки б ці люди не молилися та не співали, їхні зусилля будуть марними, бо те, що вони практикують, є лише релігійними правилами та обрядами; насправді вони не втілюють у життя Божі слова. Вони зосереджені лише на тому, щоб зчиняти галас навколо своїх дій, і ставляться до Божих слів як до правил, яких слід дотримуватися. Ці люди не втілюють Божі слова в життя; вони лише тішать плоть та діють так, аби інші бачили їхні вчинки. Усі ці релігійні правила та обряди створені людиною; вони не походять від Бога. Бог не дотримується жодних правил і непідвладний жодному закону. Натомість Він щодня робить щось нове, виконуючи практичну роботу. Щось схоже і з людьми в церкві трьох автономій, які обмежуються такими практиками, як щоденне відвідування ранкових богослужінь, вознесіння вечірніх молитов і подячних молитов перед їжею та подяка за все на світі, – як би багато й довго вони це не робили, вони не матимуть праці Святого Духа. Якщо люди живуть серед правил і їхні серця зосереджені на методах практики, Святий Дух не може діяти, бо серця людей зайняті правилами й людськими поняттями. Отже, Бог не може втрутитись і працювати над ними, а вони можуть лише й далі жити під контролем законів. Такі люди назавжди позбавлені можливості отримати Божу похвалу.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Про звичайне духовне життя»
А оскільки ти віриш у Бога, то мусиш їсти й пити Його слова, відчувати їх на власному досвіді та жити ними. Тільки це можна назвати вірою в Бога! Якщо ти устами кажеш, що віриш у Бога, та не можеш втілити жодні Його слова в життя чи досягти жодної реальності, то це не можна назвати вірою в Бога. Це лише «пошуки хліба, щоб утамувати голод». Якщо говорити лише про незначні свідчення, непридатні речі та поверхові справи, не маючи навіть дрібки дійсності, то це не віра в Бога, і ти просто не зрозумів, як правильно вірити в Бога. Чому ти мусиш їсти й пити якомога більше Божих слів? Якщо ти не їстимеш і не питимеш Його слів, а лише шукатимеш того, щоб піднестися на небо, хіба то віра в Бога? Який перший крок мусить зробити той, хто вірить у Бога? Яким шляхом Бог удосконалює людину? Чи можна вдосконалитися, не ївши й не пивши слів Божих? Чи можна тебе вважати людиною царства, якщо слова Божі не слугують твоєю реальністю? Що саме значить віра в Бога? Ті, хто вірує в Бога, мають щонайменше добре вести себе зовні, та найголовніше – володіти словом Божим. У будь-якому разі ніколи не можна відвертатися від Його слів. Пізнання Бога й здійснення Його намірів досягаються лише через Його слова. У майбутньому кожен народ, конфесія, релігія та сектор будуть завойовані через Божі слова. Бог говоритиме напряму, і всі люди триматимуть слова Божі у своїх руках, і так удосконалиться людство. Слова Бога проникають усюди – усередину й назовні; людство вимовлятиме слова Божі своїми вустами, практикуватиме згідно з Божим словом, і триматиме слова Божі всередині, і залишатиметься просякнутим Божим словом усередині й зовні. Так людство буде вдосконалене. Ті, хто здійснює наміри Бога та може свідчити перед Ним, володіють словами Божими як своєю дійсністю.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Період Царства – це період Слова»
Що таке справжня віра в Бога сьогодні? Це – прийняття слова Божого як реальності твого життя й пізнання Бога з Його слова, щоб досягти істинної любові до Нього. Тож ось роз’яснення: віра в Бога полягає в тому, щоб ти міг коритися Богу, любити Бога й виконувати обов’язок, який має виконувати Боже творіння. Це є метою віри в Бога. Ти повинен досягти знання про те, що Бог гідний любові, про те, наскільки Бог гідний шанування, про те, як у Своїх творіннях Бог здійснює роботу спасіння і робить їх досконалими – це найнеобхідніше у твоїй вірі в Бога. Віра в Бога – це, головним чином, перехід від життя плоті до життя любові до Бога; від життя в зіпсованості до життя в словах Божих; це вихід з-під влади сатани і перехід до життя під турботою і захистом Бога; це здатність досягти послуху Богові, а не послуху плоті; це дозвіл Богу завоювати все твоє серце, дозвіл Богу зробити тебе досконалим і звільнити тебе від розбещеного сатанинського характеру. Віра в Бога, головним чином, у тому, щоб сила й слава Божа могли проявитися в тобі, щоб ти міг виконувати Божу волю, здійснювати Божий план і бути здатним свідчити про Бога перед сатаною. Віра в Бога не повинна обертатися навколо бажання побачити ознаки й чуда, як не повинна вона й бути заради твоєї особистої плоті. Її суттю повинно бути прагнення пізнати Бога, бути здатним коритися Богу і, подібно до Петра, коритися Йому до самої смерті. Такими є головні цілі віри в Бога. Людина їсть і п’є слово Боже, щоб пізнати Бога й задовольнити Його. Поїдання й пиття слова Божого дає більше знання про Бога, тільки після отримання якого ти можеш коритися Йому. Тільки знаючи Бога, ти можеш любити Його, і це – мета, яку повинна мати людина у своїй вірі в Бога. Якщо у своїй вірі в Бога ти завжди намагаєшся побачити ознаки й чуда, то точка зору цієї віри в Бога неправильна. Віра в Бога – це, головним чином, прийняття слова Божого як реальності життя. Мета Бога досягається тільки шляхом втілення на практиці слів Бога з Його вуст і здійснення їх всередині себе. Віруючи в Бога, людина повинна прагнути до того, щоб бути вдосконаленою Богом, бути здатною підкорятися Богу, а також до повного послуху Богу. Якщо ти зможеш коритися Богу без нарікань, пам’ятати про Божі бажання, досягти духовного стану Петра й володіти стилем Петра, про який говорив Бог, тоді ти досягнеш успіху у вірі в Бога, і це буде означати, що Бог тебе здобув.
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Усе досягається Словом Божим»
Ти повинен знати, яких людей Я бажаю; тим, хто нечистий, не дозволяється входити в Царство, тим, хто нечистий, не дозволяється оскверняти святу землю. Хоча ти, можливо, виконав багато роботи й працював багато років, у кінці кінців, якщо ти все ще плачевно брудний, тоді для закону Небес буде нестерпно, що ти бажаєш увійти в Моє царство! Від заснування світу й до сьогоднішнього дня я ніколи не пропонував легкий доступ у Моє царство тим, хто підлещується до Мене. Це небесне правило, і ніхто не може його порушити! Ти повинен шукати життя. Сьогодні ті, хто стануть досконалими, відносяться до того ж типу людей, що й Петро: це ті, хто прагне змінити свій власний характер і хто готовий свідчити про Бога й виконувати свій обов’язок як творіння Боже. Тільки такі люди стануть досконалими. Якщо ти сподіваєшся тільки на нагороди й не прагнеш змінити свій власний характер життя, усі твої зусилля будуть марними – це непорушна істина!
«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина»
