Біблійні вірші для довідки:

«Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! Увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Матвія 7:21–23).

«Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!» (Матвія 18:3).

«Переможець наслідить усе, і Я буду Богом для нього, а він Мені буде за сина! А лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чарівникам, і ідолянам, і всім неправдомовцям, їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а це друга смерть!» (Об’явлення 21:7–8).

«Блаженні, хто випере шати свої, щоб мати право на дерево життя, і ввійти брамами в місто! А поза ним будуть пси, і чарівники, і розпусники, і душогуби, і ідоляни, і кожен, хто любить та чинить неправду» (Об’явлення 22:14–15).

Відповідні слова Бога:

У наші дні ті, хто шукає, і ті, хто не шукає, – це два зовсім різних типи людей із дуже різними місцями призначення. Ті, хто прагне знати істину та втілює істину в життя, – це ті, кому Бог принесе спасіння. Ті, хто не знає істинного шляху, – демони й вороги; вони нащадки архангела та стануть об’єктами знищення. Навіть ті, хто благочестиво вірить у невизначеного Бога, – хіба вони теж не демони? Люди, які мають чисту совість, але не приймають істинний шлях, є демонами; їхня сутність – в опорі проти Бога. Ті, хто не приймає істинний шлях, – це ті, хто опирається Богу, і навіть якщо такі люди витерплять багато тягот, їх усе одно буде знищено. Усі ті, хто не готовий відмовитися від світу, хто не може стерпіти розлуки з батьками та хто не може стерпіти відмови від власних плотських утіх, не слухаються Бога та всі стануть об’єктами знищення. Кожен, хто не вірить у втіленого Бога, є демонічним, ба більше – буде знищений. Ті, хто має віру, та не втілює істину в життя, хто не вірить у втіленого Бога та хто зовсім не вірить в існування Бога, теж стануть об’єктами знищення. Усі ті, кому буде дозволено залишитися, – це люди, що пройшли страждання рафінування та стояли непохитно; це люди, які справді витерпіли випробування. Кожен, хто не визнає Бога, – ворог; себто кожен, хто не визнає втіленого Бога – чи він у цьому потоці, чи поза ним, – є антихристом! Ким є сатана, ким є демони та ким є Божі вороги, якщо не тими, хто опирається Богу й не вірить у Нього? Хіба вони не люди, що не слухаються Бога? Хіба вони не ті, хто стверджує, що має віру, але не має істини? Хіба вони не ті, хто лише прагне отримати благословення, але не здатен свідчити про Бога? Ти й сьогодні досі водишся з тими демонами, ти до них сумлінний і люблячий, але хіба в такому разі ти не благонамірений до сатани? Хіба ти не в союзі з демонами? Якщо люди в наш час досі не здатні відрізнити добро від зла та продовжують сліпо бути люблячими й милостивими, не маючи жодного наміру шукати Божу волю та жодної здатності зробити Божі наміри своїми власними, тим жалюгіднішим буде їхній кінець. Кожен, хто не вірить у Бога у плоті, є ворогом Бога. Якщо ти можеш бути сумлінним і люблячим до ворога, хіба тобі не бракує розуміння праведності? Якщо ти сумісний із тими, кого Я зневажаю та з ким не погоджуюся, і досі маєш до них любов чи особисті почуття, то хіба ти не неслухняний? Хіба ти не навмисно опираєшся Богові? Хіба така людина має істину? Якщо люди сумлінні до ворогів, люблячі до демонів і милостиві до сатани, хіба вони не навмисно порушують Божу роботу? Ці люди, що вірять лише в Ісуса й не вірять у втіленого Бога в останні дні, а також ті, хто на словах твердить про віру в утіленого Бога, але чинять зло, усі є антихристами, не кажучи вже про тих, хто навіть не вірить у Бога. Усі ці люди стануть об’єктами знищення. Міра, якою люди міряють інших людей, заснована на їхній поведінці; хто чинить добре, ті праведні, а хто чинить мерзенно, ті безбожні. Міра, якою Бог міряє людей, заснована на тому, чи кориться Йому їхня сутність; хто кориться Богу, той праведний, а хто не кориться, той ворог і безбожна людина, незалежно від того, чи добра в нього поведінка, чи лиха, чи правильно він говорить, чи неправильно. Деякі люди бажають добрими вчинками здобути добре місце призначення в майбутньому, а деякі люди бажають чудовими словами здобути добре місце призначення. Усі помилково вважають, що Бог визначає кінець для людей, поглянувши на їхню поведінку чи послухавши їхню мову; тому багато людей бажають цим скористатися, аби обманом виманити в Бога короткочасну милість. У майбутньому люди, які виживуть у стані спочинку, усі витерплять день нещастя, а також дадуть свідчення про Бога; усі вони будуть людьми, що виконали свої обов’язки та свідомо підкорилися Богу. Тим, хто просто хоче скористатися нагодою послужити, аби не втілювати істину в життя, не буде дозволено залишитися. Бог має належні стандарти впорядкування кінця для кожної людини; Він не приймає такі рішення просто на основі її слів і поведінки, і Він не приймає їх на основі дій людини в один певний період часу. Він у жодному разі не буде поблажливим до поганої поведінки, якщо раніше людина Йому послужила, і Він не пощадить життя людини через те, що одного разу вона багато віддала для Бога. Ніхто не може уникнути відплати за свою безбожність, і ніхто не може уникнути мук знищення, приховавши свою лиху поведінку. Якщо люди справді можуть виконувати власний обов’язок, це означає, що вони довічно вірні Богу та не прагнуть винагород, незалежно від того, чи отримують вони благословення, чи терплять нещастя. Якщо люди вірні Богу, коли бачать благословення, але втрачають вірність, коли не бачать жодних благословень, і якщо зрештою вони все одно не здатні свідчити про Бога чи виконувати покладені на них обов’язки, то вони все одно стануть об’єктами знищення, незважаючи на те, що колись вірно прислужували Богу. Словом, безбожні люди не можуть залишитись у вічності чи ввійти до відпочинку; лише праведні – пани спочинку.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Бог і людина разом увійдуть до відпочинку»

Живих Бог спасає; вони були засуджені та покарані Богом, і вони готові присвятити себе Богові, і щасливі віддати свої життя заради Нього, і раді присвятити Йому все своє життя. Лише коли живі свідчитимуть про Бога, сатана буде осоромлений; лише живі можуть поширювати євангельську роботу Божу, лише живі Богу до душі, і лише живі – то справжні люди. Спершу людина, створена Богом, була жива, та через сатанинське розбещення людина живе серед смерті та живе під впливом сатани, і так люди стали бездуховними мерцями, вони стали ворогами, що чинять опір Богу, вони стали знаряддями сатани, і вони стали в’язнями сатани. Усі живі люди, створені Богом, стали мерцями, і так Бог утратив Своє свідчення, Він утратив людство, яке Він створив, і яке єдине з усього сущого має Його дихання. Якщо Бог має забрати Своє свідчення та забрати тих, кого Він створив Своєю власною рукою, а сатана ув’язнив, то Він повинен їх воскресити, щоб вони стали живими істотами, і Він повинен повернути їх Собі, щоб вони жили в Його світлі. Мертві – це ті, хто не має духу, ті, хто вкрай заціпенів і виступає проти Бога. Це, передусім, ті, хто не знає Бога. Ці люди нітрохи не збираються коритися Богу; вони лише бунтують і чинять Йому опір, а вірності ні дрібки не мають. Живі – це ті, чий дух переродився, хто вірний Богу та знає, що мусить Йому коритися. Вони одержимі істиною та свідченням, і тільки ці люди приємні Богу в Його домі. Бог спасає тих, хто може ожити, хто може бачити Боже спасіння, може бути Йому вірним і готовий шукати Бога. Він спасає тих, хто вірить у Боже втілення та в Його явлення. Деякі люди можуть ожити, а деякі ні; це залежить від того, чи можна спасти їхню природу, чи ні. Багато людей чуло чимало Божих слів, та вони досі не розуміють Божої волі та неспроможні втілити їх у життя. Такі люди неспроможні втілити в життя жодну істину й до того ж навмисне заважають Божій роботі. Вони нездатні вершити для Бога жодної роботи, не можуть Йому нічого присвятити, ще й потаємно витрачають церковні гроші та задарма їдять у домі Божому. Ці люди мертві, і вони не будуть спасенними. Бог спасає всіх тих, хто серед Його роботи, але є частка людей, які не можуть отримати Його спасіння; насправді, мало хто може отримати Його спасіння. Це тому, що більшість людей заглибоко розбещена та стала мертвою, і їх уже не спасти; вони цілком використовуються сатаною, і вони занадто лихі за своєю природою. Ця меншість людей також не здатна повністю коритися Богові. Вони не ті, хто від початку був цілковито вірний Богу чи мав до Нього найбільшу любов; натомість вони стали покірні Богові через Його працю завоювання, бачать Бога через Його найвищу любов, в їхньому характері сталися зміни завдяки праведному Божому характеру, і вони пізнали Бога через Його роботу, Його роботу, яка є і реальною, і нормальною.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Чи є ти тим, хто ожив?»

Боже спасіння людства – це спасіння тих, хто любить істину, спасіння тієї його частини, яка володіє волею й рішучістю, і тієї його частини, яка прагне до істини й праведності у своїх серцях. Рішучість людини – це та частина її серця, яка прагне до праведності, добра й істини і володіє сумлінням. Бог рятує цю частину людей і завдяки цьому Він змінює їхній зіпсований характер, щоб вони могли зрозуміти й здобути істину, щоб їхнє розбещення можна було очистити, а їхній характер життя можна було змінити. Якщо ти не маєш цих аспектів у собі, ти не можеш бути спасенний. Якщо всередині тебе немає любові до істини або прагнення до праведності й світла; якщо щоразу, коли ти стикаєшся зі злом, у тебе немає ні бажання відкинути лихі речі, ні рішучості терпіти труднощі; якщо, більш того, твоє сумління оніміло; якщо твоя здатність сприймати істину також притуплена, і ти не налаштований на істину й на події, що виникають; і якщо ти непроникливий у всіх питаннях, і перед обличчям всього, що з тобою трапляється, ти не здатен шукати істину для розв’язання проблем і постійно негативно налаштований, тоді тебе неможливо спасти. Такій людині нічого порекомендувати, і в ній немає нічого, над чим Богові варто було б попрацювати. Її совість оніміла, її розум затуманений, і вона не любить істину й не жадає праведності глибоко у своєму серці, і, як би чітко або прозоро Бог не говорив про істину, у неї немає анінайменшої реакції; наче її серце вже мертве. Хіба для неї все не скінчено? Людину, у якої залишився подих, можна врятувати за допомогою штучного дихання, але, якщо вона вже померла та її душа покинула її, штучне дихання нічого не дасть. Якщо, стикаючись із проблемами та труднощами, людина відступає й уникає їх, взагалі не шукає істини й обирає бути негативно налаштованою та млявою у своїй роботі, то вона розкриває себе такою, якою є насправді. У таких людей взагалі немає досвіду або свідчення. Вони просто нахлібники, мертвий вантаж, вони марні в Божому домі, і вони цілковито приречені.

«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «Частина третя»

Бог спасає людей, які були розбещені сатаною й мають розбещений характер, а не досконалих людей без недоліків чи тих, хто живе у вакуумі. Деякі люди, проявивши трохи розбещеності, думають: «Я знову вчинив опір Богові. Я вірю в Бога вже багато років, але досі не змінився. Напевно, я більше не потрібен Богові!». Тоді вони змиряються з безнадійністю та втрачають бажання прагнути до істини. Що ви думаєте про таке ставлення? Вони самі відмовилися від істини та вважають, що Бог більше їх не хоче. Що це, як не нерозуміння Бога? Такий негатив – це найлегший спосіб бути використаним сатаною. Сатана насміхається з таких людей, кажучи: «Ти дурень! Бог хоче тебе спасти, а ти все одно ось так страждаєш! То просто здайся! Якщо ти здасися, Бог вижене тебе, і це все одно, що Він віддасть тебе мені. Я замучу тебе до смерті!». Якщо сатані це вдасться, наслідки будуть немислимими. Отже, з якими б труднощами чи негативом не стикалася людина, вона не повинна здаватися. Їй слід шукати істину для рішень, а не пасивно чекати. У процесі життєвого зростання та людського спасіння люди іноді можуть стати на хибний шлях, збитися з дороги, або ж у них бувають миті, коли вони демонструють стани та поведінку життєвої незрілості. У них можуть бути миті слабкості й негативу, коли вони говорять щось неправильне, спотикаються або зазнають невдач. Усе це є нормальним в очах Бога. Він не має претензій до таких людей. Деякі люди думають, що їхня розбещеність занадто глибока, і що вони ніколи не зможуть догодити Богу, тому вони сумують і зневажають себе. Саме тих, хто має таке покаянне серце, Бог спасає. З іншого боку, тих, хто вважає, що не потребує Божого спасіння, хто думає, що він хороша людина та з ним усе гаразд, – тих, як правило, Бог не спасає. Що означає те, про що Я вам розповідаю? Хто розуміє – кажіть. (Що слід правильно поводитися з власними проявами розбещеності, зосередитися на втіленні істини в життя, і тоді отримаєш Боже спасіння. Якщо ж постійно неправильно розумієш Бога, то легко змиришся з тим, що надії немає.) Ти мусиш мати віру та казати: «Хоча зараз я слабкий, хоча я спотикався та зазнавав невдач, я ростиму, і одного дня я зрозумію істину, догоджу Богові та здобуду спасіння». Ти мусиш мати таку рішучість. З якими б перешкодами, труднощами, невдачами чи промахами ти не стикався, ти не мусиш бути негативно налаштованим. Ти мусиш знати, яких людей Бог спасає. Більше того, якщо ти відчуваєш, що ще не гідний бути спасенним Богом, або якщо бувають випадки, коли ти перебуваєш у ненависних чи невгодних Богу станах, або якщо трапляються ситуації, коли ти погано поводишся, і Бог не приймає тебе, або відчуває до тебе огиду та відкидає тебе, це не має значення. Тепер ти знаєш, і ще не пізно. Поки ти каєшся, Бог дасть тобі шанс.

«Слово», т. 3. «Бесіди Христа останніх днів», «У вірі в Бога найважливіше – практикувати й переживати Його слова»

Багато людей воліли б бути засудженими та піти до пекла, аніж говорити і діяти чесно. Не дивно, що для нечесних у Мене припасений інший засіб. Звісно ж, Я дуже чітко розумію, як важко вам бути чесними. Оскільки ви всі такі розумні, так добре вмієте оцінювати людей за своїми власними дрібними мірками, це значно спрощує Мою роботу. І оскільки кожен із вас тримає свої таємниці у найпотаємніших куточках свого серця, що ж, тоді Я пошлю вас, одного за одним, у лихо, щоб ви пройшли «навчання» вогнем і щоб опісля ви могли остаточно утвердитися у своїй вірі в Мої слова. Зрештою, Я вирву з ваших вуст слова «Бог є вірний Бог», після чого ви битимете себе в груди й будете голосити: «Блудне серце людини!». Яким буде ваш душевний стан у цей час? Гадаю, ви не будете так тріумфувати, як зараз. І тим більше ви не будете такими «глибокими й премудрими», як зараз. У присутності Бога деякі люди всі такі благочестиві, вони докладають неабияких зусиль, щоб бути «добре вихованими», і все ж вони оголюють свої ікла та розмахують своїми кігтями в присутності Духа. Чи зарахували б ви таких людей до когорти чесних? Якщо ти лицемір, той, хто вправний в «міжособистісних стосунках», тоді Я кажу, що ти, безумовно, той, хто намагається жартувати з Богом. Якщо твої слова рясніють виправданнями та марними поясненнями, тоді Я кажу, що ти належиш до тих, хто цурається втілювати істину в життя. Якщо у тебе є багато таємниць, якими ти не бажаєш ділитися, якщо ти дуже не хочеш розкривати свої секрети – свої труднощі – перед іншими, щоб шукати шлях світла, тоді Я кажу, що ти – один із тих, кому буде нелегко досягнути спасіння та кому складно буде вийти з темряви. Якщо пошук істинного шляху приносить тобі задоволення, тоді ти – той, хто повсякчас перебуває у світлі. Якщо ти дуже радий бути прислужником у домі Божому, старанно й сумлінно працюючи не заради визнання, завжди віддаючи та ніколи не беручи, тоді Я кажу, що ти – вірний святий, тому що ти не шукаєш винагороди, а просто є чесною людиною. Якщо ти прагнеш бути відвертим, якщо ти готовий витратити усе, що належить тобі, якщо ти здатен пожертвувати своїм життям заради Бога та твердо стояти в своєму свідченні, якщо ти настільки чесний, що бажаєш тільки задовольняти Бога, не озираючись на себе та не беручи нічого для себе, тоді Я кажу, що такі люди – це ті, хто живиться світлом і хто буде вічно жити в Царстві. Ти повинен знати, чи є у тобі правдива віра та справжня вірність, чи маєш ти досвід страждання заради Бога й чи повністю ти підкорився Богу. Якщо в тебе цього немає, тоді у тобі все ще живуть непокора, обман, жадібність і невдоволення. Оскільки твоє серце далеке від того, щоб бути чесним, ти ніколи не отримував схвального визнання від Бога та ніколи не жив у світлі. Те, як зрештою складеться доля людини, залежить від того, чи є у неї чесне і справжнє серце, а також чи чиста в неї душа. Якщо ти дуже нечесний, маєш лихе серце, нечисту душу, ти обов’язково опинишся в тому місці, де людину спіткає кара, відповідно до написаного в книзі твоєї долі.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Три застереження»

Ті, хто постійно дає вихід своєму негативу на братів і сестер, є приспішниками сатани, і вони перешкоджають роботі церкви. Одного дня слід прогнати таких людей, вигнати їх. Якщо у своїй вірі в Бога люди не мають серця благоговіння перед Богом, не мають серця послуху перед Богом, вони не тільки не зможуть виконувати якусь роботу для Нього, а й навпаки, стануть тими, хто заважає Його роботі та кидає Йому виклик. Вірити в Бога, але не підкорятися Йому, не благоговіти перед Ним, а натомість противитися Йому, – це найбільша ганьба для віруючого. Якщо віруючі такі ж недбалі та нестримані в своїх висловлюваннях і поведінці, як і безбожники, то вони є ще більшим злом, ніж безбожники; вони – типові біси. Тих, хто дає волю своїм отруйним, злим язикам у церкві, хто поширює чутки, розпалює розбрат і створює кліки серед братів і сестер, – тих слід було вигнати з церкви. Але оскільки нині інша епоха Божої роботи, ці люди обмежені, бо їх безсумнівно слід вигнати. Усі розбещені сатаною люди мають зіпсовані схильності. У деяких тільки й є, що зіпсовані схильності, а інші відрізняються: вони мають не лише зіпсовані сатанинські схильності, а й надзвичайно злісну природу. Мало того, що їхні слова і вчинки виявляють їхні зіпсовані сатанинські схильності, ці люди, крім того, є справжнім дияволом сатаною. Їхня поведінка перериває і порушує Божу працю, заважає входженню братів і сестер у життя та перешкоджає нормальному життю церкви. Рано чи пізно ці вовки в овечій шкурі мають бути вигнані. До цих приспішників сатани має бути безжальне ставлення, ставлення неприйняття. Тільки це означає прийняти сторону Бога, а ті, хто цього не робить, загрузли у трясовині з сатаною.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Застереження для тих, хто не втілює істину в життя»

У кожній церкві є люди, які створюють проблеми для церкви або втручаються в Божу працю. Кожен із них – перевдягнений сатана, який просочився у Божий дім. Такі люди – чудові актори: вони постають переді Мною з великою повагою, кланяючись і розшаркуючись, живучи, як шолудиві собаки, та присвячуючи себе «цілком» досягненню своїх власних цілей, але перед братами і сестрами вони показують свою мерзенну сторону. Коли вони бачать людей, які втілюють істину в життя, то накидаються на них і відштовхують убік; коли вони бачать людей, більш грізних, ніж вони самі, то підлещуються і прислужуються їм. Вони шаленіють у церкві. Можна сказати, що такі «місцеві задираки», такі «прихвостні» є у більшості церков. Разом вони поводяться по-чортівськи, переморгуючись та обмінюючись секретними сигналами, і жоден із них не втілює істину в життя. У кого більше отрути, той і є «головним демоном», а хто має найбільший авторитет, той і веде їх, високо піднявши прапор. Ці люди лютують у церкві, поширюють свій негатив, сіють смерть, роблять, що хочуть, кажуть, що хочуть, і ніхто не наважується їх зупинити. Вони по вінця сповнені схильностями сатани. Щойно вони здіймають галас, як до церкви входить подих смерті. Тих у церкві, хто втілює істину в життя, зневажають, і вони не в змозі докладати всіх своїх зусиль, у той час, як ті, хто заважає церкві й поширює смерть, лютують усередині, – і крім того, більшість людей слідують за ними. Все просто: в таких церквах панує сатана; диявол – їхній цар. Якщо прихожани не повстануть і не відкинуть цих головних бісів, то рано чи пізно вони також прийдуть до погибелі. Відтепер і надалі проти таких церков мають бути вжиті заходи. Якщо ті, хто хоч трохи здатен втілювати істину в життя, не прагнутимуть цього, то така церква буде стерта з лиця землі. Якщо в церкві немає нікого, хто бажає втілювати істину в життя, і нікого, хто може свідчити про Бога, така церква має бути повністю ізольована, а її зв’язки з іншими церквами мають бути розірвані. Це називається «поховати смерть»; ось що означає зневажати сатану. Якщо в церкві є кілька місцевих задирак, за якими слідує «мошкара», що абсолютно позбавлена розсудливості, і якщо прихожани, навіть побачивши правду, все ще неспроможні звільнитися від пут та маніпуляцій цих задирак, то всі ці нерозумні зрештою будуть вигнані. Хоча ця «мошкара», можливо, й не зробила нічого жахливого, але вона ще більш брехлива, підступна та вертка, і кожен, хто подібний до неї, буде вигнаний. Не залишиться жодного! Ті, хто належить сатані, будуть повернені сатані, а ті, хто належить Богу, неодмінно вирушать на пошуки істини; це визначено їхньою природою. Нехай згинуть усі, хто слідує за сатаною! До таких людей не буде жалю. Нехай ті, хто шукає істину, будуть забезпечені, і нехай вони досхочу насолоджуються Божим словом. Бог праведний. Він ніколи не став би віддавати комусь перевагу. Якщо ти – диявол, то ти нездатний втілювати істину в життя; якщо ти той, хто шукає істину, ти точно не потрапиш у полон до сатани. У цьому немає жодних сумнівів.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Застереження для тих, хто не втілює істину в життя»

Люди, які щиро вірять в Бога, – це ті, що бажають здійснювати слово Боже і втілювати істину в життя. Люди, які по-справжньому здатні бути непохитними у своєму свідченні про Бога, – це також ті, що бажають втілювати Його слово в життя і можуть щиро стояти на боці істини. Усім людям, які вдаються до хитрощів і несправедливості, бракує істини, і вони ганьблять Бога. Ті, хто розпалює суперечки в церкві, – це приспішники сатани, вони є втіленням сатани. Такі люди дуже злостиві. Ті, хто не має проникливості та неспроможні стати на бік істини, всі виношують злі наміри і ганьблять істину. Більше того, вони є типовими представниками сатани. Вони не підлягають відкупленню і, зрозуміло, вони будуть вигнані. У Божій сім’ї не дозволено залишатися тим, хто не втілює істину в життя, як і тим, хто свідомо руйнує церкву. Однак час для праці вигнання ще не настав. Таких людей просто викриють і, зрештою, виженуть. Над цими людьми більше не проводитиметься марна робота; ті, що належать сатані, не здатні стояти на боці істини, тоді як ті, що шукають істину, здатні. Люди, які не втілюють істину в життя, негідні почути шлях істини і негідні свідчити про істину. Вона просто не для їхніх вух; радше, вона спрямована на тих, хто її втілює в життя. Перш, ніж буде явлений кінець кожної людини, тих, хто заважає церкві та перериває Божу працю, спочатку тимчасово залишать осторонь, щоб розібратися з ними пізніше. Щойно працю буде завершено, кожного з цих людей буде викрито, а потім вигнано. Наразі, поки проголошується істина, вони будуть проігноровані. Коли ж уся істина буде розкрита людству, ці люди мають бути вигнані. Тоді настане час, коли всі люди будуть поділені на класи відповідно до їхнього виду. Дрібні витівки тих, хто не має розсудливості, призведуть до їхньої загибелі від рук нечестивих, вони будуть заманюватися ними, щоб ніколи не повернутися. І вони заслуговують на подібне ставлення, бо не люблять істини, тому що вони не здатні стояти на боці істини, тому що вони йдуть за злими людьми і стоять на боці злих людей, бо вступають у змову зі злими людьми та зневажають Бога. Вони прекрасно знають, що ті злі люди випромінюють зло, але вони озлобили свої серця і відвернулися від істини, щоб піти за ними. Хіба всі ці люди, які не втілюють істину в життя, але чинять руйнівні та мерзенні речі, не чинять зло? Хоча серед них є ті, хто називає себе царями, а інші слідують за ними, хіба їхня богопротивна природа не однакова? Яке вони можуть мати виправдання, стверджуючи, що Бог не рятує їх? Яке вони можуть мати виправдання, стверджуючи, що Бог не праведний? Хіба не їхнє власне зло їх руйнує? Хіба не їхня власна непокірність тягне їх у пекло? Люди, які втілюють істину в життя, зрештою, завдяки істині будуть спасенні та стануть досконалими. Ті, хто не втілює істину в життя, зрештою, через істину накличуть на себе погибель. Таким буде кінець тих, хто втілює істину в життя, і тих, хто її не втілює.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Застереження для тих, хто не втілює істину в життя»

Як би їх не випробовували, вірність тих, у кого Бог у серці, залишається незмінною; але щодо тих, у кого Бога в серці немає, щойно робота Божа стає невигідною для їхньої плоті, вони змінюють свій погляд на Бога й навіть відходять від Бога. Такими є ті, хто не встоїть до кінця, хто шукає тільки Божих благословень і не має жодного бажання витрачати себе задля Бога й присвячувати себе Йому. Усі такі ниці люди будуть вигнані, коли Божа робота добіжить кінця, і вони недостойні будь-якого співчуття. Ті, у кого немає людської сутності, нездатні по-справжньому любити Бога. Коли навколишнє середовище є безпечним і захищеним або є можливість отримати зиск, вони цілком слухняні Богу, але щойно те, чого вони бажають, ставиться під загрозу або остаточно скасовується, вони негайно повстають. Навіть протягом усього однієї ночі вони можуть перетворитися з усміхненої, «добросердої» людини в потворного й лютого вбивцю, раптово змінивши ставлення до свого вчорашнього благодійника на ставлення до свого смертельного ворога, без будь-якої на те причини. Якщо не вигнати цих демонів, які вбивають, не моргнувши оком, чи не стануть вони прихованою небезпекою? Робота спасіння людини не досягає свого кінця після завершення роботи завоювання. Хоча робота завоювання підійшла до кінця, робота очищення людини ще не завершена; така робота буде завершена тільки тоді, коли людину буде повністю очищено, коли ті, хто дійсно підкоряється Богу, стануть досконалими, і коли ті, хто приховує, що в їхньому серці немає Бога, будуть знищені. Ті, хто не задовольняє Бога на завершальній стадії Його роботи, будуть повністю вигнані, і ті, хто вигнаний, – від диявола. Оскільки вони не здатні задовольнити Бога, вони повстають проти Бога, і навіть якщо ці люди йдуть за Богом сьогодні, це не доводить, що вони – ті, хто зрештою залишиться. У словах про те, що «ті, хто слідує за Богом до кінця, отримають спасіння», значення слова «слідувати» полягає в тому, щоб твердо стояти в скорботі. Сьогодні багато хто вірить, що слідувати за Богом легко, але коли Божа робота майже завершена, ти дізнаєшся справжнє значення слова «слідувати». Лише тому, що ти й досі можеш слідувати за Богом сьогодні після того, як тебе завойовано, це не доводить, що ти є одним із тих, хто стане досконалим. Ті, хто не в змозі витримати випробування, хто не в змозі здобути перемогу в скорботі, у кінцевому підсумку, будуть нездатні встояти й тому не зможуть слідувати за Богом до самого кінця. Ті, хто справді слідує за Богом, здатні витримати випробування своєї праці, тоді як ті, хто насправді не слідує за Богом, неспроможні витримати жодного Божого випробування. Рано чи пізно вони будуть вигнані, а переможці залишаться в Царстві. Те, чи справді людина шукає Бога, чи ні, визначається випробуванням її праці, тобто Божими випробуваннями, і ніяк не стосується рішення самої людини. Бог ні від кого не відвертається з примхи; усе, що Він робить, може цілковито переконати людину. Він не робить нічого невидимого для людини та не виконує жодної роботи, не здатної переконати людину. Те, чи істинна людська віра, чи ні, доводиться фактами й не може вирішуватися людиною. Те, що «з пшениці не можна зробити кукіль, а з куколю не можна зробити пшеницю», є поза всяким сумнівом. Усі ті, хто справді любить Бога, зрештою залишаться в царстві, і Бог не буде неправильно поводитися ні з ким, хто справді Його любить.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Божа робота й людська практика»

Так ось, ефективність вашого пошуку вимірюється тим, чим ви наразі володієте. Це те, що використовується для визначення вашого результату; інакше кажучи, ваш результат проявляється в жертвах, які ви принесли, і в тому, що ви зробили. Ваш результат буде відомий завдяки вашому прагненню, вашій вірі й тому, що ви зробили. Серед усіх вас є багато тих, хто вже не підлягає спасінню, бо сьогодні день розкриття результатів людей, і Я не плутатимуся у Своїй роботі; Я не вестиму тих, хто повністю не підлягає спасінню, у наступний період. Настане час, коли Моя робота добіжить свого кінця. Я не працюватиму над цими смердючими, бездуховними трупами, яких узагалі неможливо спасти; зараз останні дні спасіння людини, і Я не виконуватиму марну роботу. Не лайте небо й землю: наближається кінець світу. Це неминуче. Усе дійшло до цього моменту, і ти як людська істота нічого не можеш вдіяти, щоб зупинити це; ти не можеш змінити ситуацію так, як ти того бажаєш. Учора ти не заплатив ціну за пошук істини, і не був вірним; сьогодні настав час, коли ти не підлягаєш спасінню; а завтра тебе буде вигнано, і не буде жодного додаткового часу для твого спасіння. Попри те, що Моє серце ласкаве, і Я роблю все можливе, щоб спасти тебе; якщо ти не прагнеш цього зі свого боку й не дбаєш про це сам, який це має стосунок до Мене? Ті, хто думає тільки про свою плоть і хто насолоджується комфортом; ті, хто здається віруючим, але насправді не вірить; ті, хто займається нечестивою медициною й чаклунством; ті, хто нерозбірливий у статевих стосунках, обідраний і недбалий; ті, хто краде жертви Єгові та Його майно; ті, хто любить хабарі; ті, хто ліниво мріє про сходження на небеса; ті, хто гордовитий і зарозумілий, хто прагне тільки до особистої слави й багатства; ті, хто поширює зухвалі слова; ті, хто хулить Самого Бога; ті, хто нічого не робить, окрім як засуджує й зводить наклеп на Самого Бога; ті, хто створює кліки й прагне до незалежності; ті, хто підносить себе вище Бога; ті легковажні молоді, середнього віку та літні чоловіки й жінки, які потрапили в пастку розбещеності; ті чоловіки й жінки, які насолоджуються особистою славою й багатством і прагнуть здобуття особистого положення серед інших; ті нерозкаяні люди, які потрапили в пастку гріха, – хіба всі вони не є людьми, які не підлягають спасінню? Розбещеність, гріховність, нечестива медицина, чаклунство, лихослів’я й зухвалі слова – усе це буяє серед вас; істина й слова життя зневажаються, а свята мова спаплюжена серед вас. Ви, язичники, бундючні в бруді й непослухові! Яким буде ваш кінець? Як можуть ті, хто любить плоть, хто чинить чаклунство плоті та хто спійманий у пастку гріха розпусти, мати зухвалість продовжувати жити! Хіба ти не знаєш, що такі люди, як ти, – це гробаки, які не підлягають спасінню? Що дає тобі право вимагати те чи інше? До цього часу не відбулося жодних змін у тих, хто не любить істину, а любить тільки плоть; як такі люди можуть бути спасенні? Ті, хто не любить шлях життя, хто не звеличує Бога й не свідчить про Нього, хто будує підступи заради власного статусу, хто звеличує себе – хіба вони не такі ж самі, аж до сьогодні? Яка цінність у їхньому спасінні? Можливість твого спасіння не залежить від твого старшинства або того, скільки років ти працюєш, і тим більше від того, який послужний список ти накопичив. Радше така можливість залежить від того, чи приніс твій пошук плоди. Ти мусиш знати, що спасенні – це «дерева», що приносять плоди, а не дерева з пишним листям і рясними квітами, які, однак, не плодоносять. Навіть якщо ти багато років блукав вулицями, яке це має значення? Де твоє свідчення? Твоє благоговіння перед Богом значно менше, ніж твоя любов до себе й твоїх хтивих бажань – хіба така людина не виродженець? Як вона могла б бути прикладом та зразком спасіння? Твоя природа невиправна, ти занадто бунтівничий, ти не підлягаєш спасінню! Хіба такі люди – не ті, кого буде вигнано? Чи час, коли Моя робота закінчена, не є часом настання вашого останнього дня? Я виконав так багато роботи та сказав так багато слів серед вас – скільки з цього дійсно дійшло до ваших вух? Наскільки ви цьому коли-небудь підкорялися? Коли моя робота завершиться, то буде час, коли ви перестанете протистояти Мені, коли ви перестанете виступати проти Мене. Поки я працюю, ви постійно дієте проти Мене; ви ніколи не коритеся Моїм словам. Я роблю Свою роботу, а ти робиш свою власну «роботу», створюючи своє власне маленьке царство. Ви – не що інше, як зграя лисиць і собак, які роблять все наперекір Мені! Ви постійно намагаєтеся взяти у свої обійми тих, хто пропонує вам свою неподільну любов, – де ваше благоговіння? Усе, що ви робите, – обман! У вас немає ні слухняності, ні благоговіння, і все, що ви робите, є брехливим і богохульним! Чи можна спасти таких людей? Розпусні та хтиві чоловіки завжди хочуть привернути до себе кокетливих розпусниць задля власного задоволення. Я категорично не спасатиму таких розпусних демонів. Я ненавиджу вас, брудні демони, а ваші хтивість і кокетство затягнуть вас до пекла. Що ви можете сказати на своє виправдання? Ви, брудні демони й злі духи, – мерзенні! Ви огидні! Як можна було б спасти таке сміття? Чи можуть ті, хто потрапив у пастку гріха, все ж бути спасенні? Сьогодні ця істина, цей шлях і це життя не приваблюють вас; радше вас приваблюють гріховність, гроші, становище, слава й зиск, задоволення плоті, краса чоловіків і чарівність жінок. Що дає вам право увійти в Моє царство? Ваш образ навіть більший, ніж Божий, ваш статус навіть вищий, ніж Божий, не кажучи вже про ваш престиж серед людей – ви стали ідолом, якому поклоняються люди. Хіба ти не став тим архангелом? Коли наслідки вчинків людей будуть виявлені, а це також означатиме, що робота спасіння наблизиться до свого кінця, багато хто з тих, хто серед вас, стануть трупами, які не підлягають спасінню, й мусять бути вигнані.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Практика (7)»