Аналогічно, про благословення Єговою Йова записано в Книзі Йова. Що Бог дарував Йову? «Тож Єгова поблагословив залишок днів Йова більше, ніж його початок, і було в нього чотирнадцять тисяч овець, і шість тисяч верблюдів, і тисяча пар волів, і тисяча ослиць» (Йов 42:12). Із точки зору людини, що за речі були дані Йову? Чи були вони людським майном? Володіючи цим майном, хіба Йов не був дуже багатим у той період? Тоді як же він здобув таке майно? Що зробило його заможним? Само собою зрозуміло – саме завдяки Божому благословенню Йов став власником того майна. Тут ми не будемо обговорювати, як Йов розглядав те майно та як він ставився до Божих благословень. Коли мова йде про Божі благословення, усі люди вдень і вночі жадають бути благословенними Богом, але людина не має жодного контролю над тим, скільки вона може здобути майна впродовж свого життя, або чи може вона отримати благословення від Бога – це незаперечний факт! У Бога є влада й сила наділяти людину будь-яким майном, дозволяти їй отримувати будь-які блага, і разом із тим Божі благословення ґрунтуються на певному принципі. Яких людей благословляє Бог? Звісно, Він благословляє людей, які Йому подобаються! Авраам і Йов обидва були благословенні Богом, але благословення, які вони отримали, не були однаковими. Бог благословив Авраама нащадками, такими ж численними, як пісок і зорі. Коли Бог благословив Авраама, Він зробив так, щоб нащадки однієї людини й одного народу стали могутніми й процвітаючими. У цьому влада Бога керувала людством, яке, з усіх об’єктів і живих істот, вдихнуло подих Бога. Перебуваючи під володарюванням Божої влади це людство розмножувалося та існувало зі швидкістю, визначеною Богом, і в межах, визначених Богом. Зокрема, життєздатність цього народу, темпи його зростання та очікувана тривалість життя були частиною Божих улаштувань, і принцип, що лежить в основі всього цього, цілковито ґрунтується на обітниці, даній Богом Аврааму. Це означає, що, незалежно від обставин, Божі обітниці здійснюватимуться безперешкодно й будуть реалізовані під провидінням Божої влади. Згідно з обітницею, яку Бог дав Аврааму, незалежно від світових потрясінь, незалежно від епохи, незалежно від катастроф, пережитих людством, нащадки Авраама не зіткнуться з ризиком знищення, і їхній народ не загине. Однак Боже благословення Йова зробило його надзвичайно багатим. Те, що Бог дав йому, було безліччю живих, дихаючих істот, особливості яких – їхню кількість, швидкість розмноження, виживаність, кількість жиру в їхніх тілах тощо – також контролював Бог. Хоча ці живі істоти не вміли говорити, вони теж були частиною влаштувань Творця, і принцип, що лежить у основі Божих улаштувань щодо них, був створений на основі благословень, які Бог пообіцяв Йову. У благословеннях, які Бог дав Авраамові та Йову, хоча те, що було обіцяно, відрізнялось, влада, з якою Творець керував усіма об’єктами й живими істотами, була однаковою. Кожна деталь Божої влади й сили виявляється в Його різних обітницях і благословеннях Аврааму та Йову й ще раз показує людству, що влада Бога виходить далеко за межі людської уяви. Ці подробиці ще раз говорять людству, що якщо воно хоче пізнати Божу владу, цього можна досягти тільки через Божі слова й через переживання Божої роботи на власному досвіді.

Божа влада над усім сущим дозволяє людині побачити той факт, що Божа влада втілена не тільки в словах «І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло», і «Нехай станеться твердь, і сталася твердь», і «Нехай суходіл стане видний, і став видний суходіл», але, більше того, Його влада також утілена в тому, як Він змусив світло тривати, не дозволив тверді зникнути й назавжди відокремив суходіл від води, а також у деталях того, як Він правив та управляв створеними Ним об’єктами: світлом, твердю й суходолом. Що ще ви бачите в Божому благословенні людства? Очевидно, що після того, як Бог благословив Авраама та Йова, Божі кроки не вщухли, бо Він тільки почав застосовувати Свою владу, і Він мав намір втілити в життя кожне Своє слово й кожну деталь, про яку говорив; тому протягом багатьох наступних років Він продовжував робити все, що мав намір зробити. Оскільки в Бога є влада, можливо, людині здається, що Богу потрібно тільки щось промовити, навіть не поворухнувши пальцем, і все буде виконано. Такі фантазії просто сміховинні! Якщо твій погляд на укладання Богом заповіту з людиною за допомогою слів і на Боже звершення всього за допомогою слів є виключно однобічним, і ти не можеш побачити різні ознаки й факти того, що влада Бога панує над усім сущим, тоді твоє розуміння Божої влади таке пусте й безглузде! Якщо людина уявляє Бога таким, то слід відзначити, що людське знання про Бога докотилося до межі та зайшло в глухий кут, бо Бог, якого уявляє людина, є нічим іншим, як машиною, що віддає накази, а не Богом, який володіє владою. Що ти побачив на прикладах Авраама та Йова? Чи ти бачив реальну сторону Божої влади й сили? Після того, як Бог благословив Авраама та Йова, Він не залишився на тому місці, де перебував, і не спрямував Своїх посланців виконувати роботу, чекаючи, щоб побачити, яким буде її результат. Навпаки, щойно Бог промовив Свої слова, під керівництвом Божої влади все суще почало підкорюватися роботі, яку Бог мав намір виконати, і були підготовлені люди, речі й предмети, потрібні Богу. Це означає, що як тільки слова були промовлені вустами Бога, Божа влада почала діяти по всій землі, і Він взяв курс на втілення та виконання обіцянок, які Він дав Аврааму та Йову, а також склав усі відповідні плани й здійснив приготування для всього, що було потрібно для кожного етапу й кожної ключової стадії, які Він планував реалізувати. Протягом цього часу Бог керував не тільки своїми посланцями, але й усім, що Він створив. Це означає, що сфера, у якій була застосована Божа влада, охоплювала не тільки посланців, але й все те творіння, яким Бог керував відповідно до роботи, яку Він мав намір виконати; це були конкретні способи, у які застосовувалася Божа влада. Дехто з вас у своїй уяві може мати таке розуміння Божої влади: Бог має владу, і Бог має силу, і тому Бог повинен лише залишатися на третьому небі або в певному місці, і Йому не потрібно виконувати будь-яку конкретну роботу, і вся Божа робота виконується в Його думках. Дехто може також вважати, що, хоча Бог благословив Авраама, Богу не потрібно було нічого робити, і Йому достатньо було просто промовити Свої слова. Чи так сталося насправді? Звісно, що ні! Хоча Бог володіє владою й силою, Його влада істинна й реальна, а не пуста. Справжність і реальність Божої влади й сили поступово розкриваються і проявляються в створенні Ним усього сущого, у Його контролі над усім сущим і в процесі, за допомогою якого Він веде людство й управляє ним. Кожен метод, кожен аспект і кожна деталь Божого володарювання над людством і всім сущим, і вся робота, яку Він виконав, а також Його розуміння всього сущого, – усе це буквально доводить, що влада й сила Бога – не пусті слова. Його влада й сила проголошуються і проявляються постійно й у всьому. Ці прояви й одкровення говорять про реальне існування Божої влади, бо Він використовує Свою владу й силу, щоб продовжувати Свою роботу й керувати всім сущим, а також щомоментно управляти всім сущим; Його силу та владу не можуть замінити ні ангели, ні посланці Бога. Бог вирішив, які благословення Він дарує Аврааму та Йову – це було Боже рішення. Незважаючи на те, що посланці Бога особисто відвідали Авраама та Йова, їхні дії ґрунтувалися на заповідях Бога, а також виконувалися під владою Бога; так само й посланці перебували під володарюванням Бога. Хоча людина бачить, як посланці Бога відвідують Авраама, але не є свідком того, як Бог Єгова особисто робить що-небудь в біблійних записах; насправді єдиний, хто дійсно проявляє силу та владу, – це Сам Бог, і це не викликає сумнівів у жодної людини! Хоча ти побачив, що ангели й посланці володіють великою силою і творять чудеса, або що вони виконують Божі доручення, їхні дії покликані тільки забезпечити виконання Божого доручення і в жодному разі не є проявом влади Бога – адже жодна людина або об’єкт не має влади Творця створювати все суще та правити над ним, і не володіє нею. Отже, жодна людина або об’єкт не може застосовувати або проявляти владу Творця.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»