Хоча зараз більшість людей усвідомлює, що Йов був досконалим і праведним, що він боявся Бога та втікав від злого, це усвідомлення не дає їм кращого розуміння Божого наміру. Заздрячи людській сутності та прагненню Йова, вони водночас питають у Бога таке: якщо Йов був таким досконалим і праведним, якщо люди його так обожнюють, то чому ж Бог віддав його в руки сатани та піддав таким великим мукам? Такі запитання не можуть не виникати в серцях багатьох людей – точніше, цей сумнів і є запитанням у серцях багатьох людей. Оскільки воно збило з пантелику стількох людей, ми повинні порушити це питання та належно його роз’яснити.

Усе, що робить Бог, необхідне та наділене надзвичайною значущістю, бо все, що Він робить у людині, стосується Його управління та спасіння людства. Природно, що робота, яку Бог виконав над Йовом, така сама, хоча Йов був досконалим і праведним у Божих очах. Інакше кажучи, незалежно від того, що робить Бог і якими засобами, якою ціною та з якою ціллю, мета Його дій незмінна. Його мета полягає в тому, щоб упроваджувати в людині Божі слова, а також Божі вимоги та волю щодо людини; інакше кажучи, Його мета – впроваджувати в людині все те, що Бог вважає позитивним, відповідно до Його етапів, даючи людині змогу зрозуміти Боже серце й осягнути Божу сутність, а також підкоритися Божому володарюванню та розпорядженням, аби вона змогла Бога боятися, а від злого втікати: усе це є одним з аспектів Божої мети в усьому, що Він робить. Інший аспект полягає в тому, що, оскільки сатана є тлом і знаряддям Божої роботи, людина часто передається сатані; це засіб, який Бог використовує для того, щоб люди побачили в сатанинських спокусах і нападах зло, потворність і мерзенність сатани, зненавиділи сатану та пізнали й навчилися відрізняти негативне. Цей процес дає їм змогу поступово звільнятися від сатанинського контролю та звинувачень, завад і нападів – доки завдяки Божим словам, знанню Бога, вірі в Нього, послуху та страху перед Ним люди не здобудуть перемогу над нападами та звинуваченнями сатани; тільки тоді люди будуть повністю визволені з-під влади сатани. Визволення людей означає, що сатана переможений, що вони більше не їжа в його роті: замість того, щоб проковтнути їх, сатана від них відступився. А причина в тому, що такі люди праведні та мають віру, послух і страх перед Богом, і в тому, що вони повністю поривають із сатаною. Вони осоромлюють сатану, вони виставляють сатану боягузом, і вони повністю перемагають сатану. Їхнє тверде рішення слідувати за Богом, слухняність і страх Божий перемагають сатану та змушують його повністю відступитися від них. Тільки такі люди по-справжньому здобуті Богом, і саме це є кінцевою метою Бога в спасінні людини. Якщо ті, хто слідує за Богом, бажають бути спасенними та повністю здобутими Богом, то всі вони повинні зіткнутися зі спокусами й нападами сатани – як великими, так і малими. Ті, хто вистоїть у цих спокусах і нападах та зможе повністю перемогти сатану, – це люди, спасенні Богом. Тобто спасенні Богом – це ті, хто пройшов через Божі випробування, хто піддавався спокусам і нападам сатани незліченну кількість разів. Спасенні Богом розуміють Божу волю та вимоги, здатні змиритися з Божим володарюванням і розпорядженнями, і серед сатанинських спокус ці люди не відступають від шляху богобоязливості й утечі від злого. Спасенні Богом наділені чесністю, добросердечні та розважливі, розрізняють любов і ненависть, мають почуття справедливості, здатні піклуватися про Бога та дорожити всім, чим є Бог. Сатана не зв’язує таких людей, не шпигує за ними, не звинувачує їх, не знущається з них; вони повністю вільні, повністю визволені та звільнені. Йов був саме такою людиною свободи, і саме в цьому полягає значення того, чому Бог віддав його в руки сатани.

Йов зазнав від сатани знущань, але він також здобув вічну свободу й визволення, здобув право ніколи більше не піддаватися сатанинському розбещенню, знущанням і звинуваченням, а натомість жити у світлі Божого обличчя вільним і необтяженим, серед дарованих йому Божих благословень. Це право ніхто не зміг би ні відібрати, ні знищити, ні привласнити. Воно було дане Йову в обмін на його віру, рішучість, послух і страх Божий; Йов заплатив ціну свого життя, щоб здобути радість і щастя на землі, а також вибороти право та привілей, які є абсолютно природними й виправданими, – поклонятися Творцеві без завад, як справжнє Боже творіння на землі. Таким був і найбільший результат спокус, які витерпів Йов.

Коли люди ще не спасенні, сатана часто заважає їхньому життю й навіть контролює його. Інакше кажучи, люди, які не спаслися, є в’язнями сатани, у них немає свободи, сатана не відступився від них, вони не мають права й не заслуговують поклонятися Богу, і сатана невідступно їх переслідує та жорстоко на них нападає. Такі люди майже не мають права на нормальне існування, майже не мають щастя й тим більше гідності. Тільки якщо ти станеш на боротьбу із сатаною, зробивши свою віру в Бога, послух і страх Божий зброєю для битви із сатаною не на життя, а на смерть, якщо ти вщент розгромиш сатану та змусиш його перелякано тікати від одного твого виду, так що він покине всі свої напади та звинувачення проти тебе, – тільки тоді ти будеш спасенний і станеш вільним. Якщо ж ти сповнений рішучості повністю порвати із сатаною, але не споряджений зброєю, яка допоможе тобі його здолати, ти все одно будеш у небезпеці. Із часом, коли ти будеш настільки замучений сатаною, що більше не матимеш ні краплі сили, але все одно не зможеш свідчити й не звільнишся до кінця від сатанинських звинувачень і нападів на тебе, у тебе вже залишатиметься мало надії на спасіння. Кінець кінцем, коли буде проголошено про завершення Божої роботи, ти досі перебуватимеш у лапах сатани, не в змозі звільнитися, а отже, ніколи не матимеш ні шансу, ні надії. Отже, висновок полягає в тому, що такі люди будуть повністю в полоні сатани.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»