I

Якщо народження людини було зумовлено її попереднім життям, то її смерть знаменує кінець тієї долі. Якщо народження людини – це початок її місії в цьому житті, то її смерть знаменує кінець тієї місії. Оскільки Творець установив фіксований набір обставин для народження кожної людини, безсумнівно, Він також влаштував фіксований набір обставин і для її смерті. Іншими словами, ніхто не народжується випадково, нічия смерть не є раптовою, і народження, і смерть людини обов’язково пов’язані з її попереднім і теперішнім життями.

II

Те, якими є обставини народження людини і якими є обставини її смерті, стосується завчасного призначення Творцем; це – доля людини, талан людини. Кожен хоче видатного народження, блискучого життя та славної смерті, але ніхто не може переступити межі своєї власної долі, ніхто не може уникнути володарювання Творця. Такою є людська доля. Люди можуть будувати всілякі плани на своє майбутнє, але ніхто не може спланувати ні те, як він народжується, ні спосіб і час свого відходу зі світу.

III

Хоча всі люди роблять усе можливе, щоб уникнути приходу смерті і чинити цьому опір, усе ж без їхнього відома смерть тихо наближається. Ніхто не знає, коли він помре та як, а тим більше, де це станеться. Очевидно, що не сама людина має верховну владу над своїми життям і смертю, і не якась жива істота в природному світі, а Творець, Який володіє унікальною владою. Життя та смерть людства – це не породження якогось закону природного світу, а результат володарювання влади Творця.

зі «Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний III»