Йов 2:6: «І сказав Єгова до сатани: Ось він у твоїй руці, але життя його бережи!».

Це уривок із Книги Йова, і слово «він» у ньому позначає Йова. Хоча це речення й коротке, воно висвітлює багато питань. У ньому описується особливий діалог між Богом і сатаною в духовному світі й нам повідомляється, що об’єктом Божих слів був сатана. У ньому також записано те, що було сказано саме Богом. Божі слова були велінням і наказом сатані. Конкретні деталі цього наказу стосуються збереження життя Йова й того, де Бог провів межу в поводженні сатани з Йовом – сатана повинен був зберегти життя Йова. Перше, що ми дізнаємося з цього речення, – це те, що це були слова, сказані Богом сатані. Оригінальний текст Книги Йова подає нам передісторію таких слів: сатана хотів звинуватити Йова, і тому він мусив отримати згоду Бога, перш ніж міг спокушати його. Погоджуючись на прохання сатани щодо спокушання Йова, Бог висунув сатані таку умову: «Ось Йов у руці твоїй, тільки душу його бережи». Яка природа цих слів? Вони явно є велінням, наказом. Зрозумівши природу цих слів, ти, звичайно ж, маєш також зрозуміти, що Той, хто віддав цей наказ, був Богом, а той, хто отримав цей наказ і підкорився йому, був сатаною. Зайве говорити, що в контексті цього наказу відносини між Богом і сатаною очевидні для будь-кого, хто читає ці слова. Звичайно, станом на сьогодні на конкретному прикладі та на підставі текстового запису людина може дізнатися про відносини між Богом і сатаною в духовному світі та про різницю між ідентичністю і статусом Бога й сатани, представлену в записах про діалог між Богом і сатаною в Писанні, а також про чітку відмінність між ідентичністю і статусом Бога й сатани. Наразі Я мушу сказати, що запис цих слів є важливим документом у пізнанні людством ідентичності й статусу Бога, і він містить важливу інформацію для пізнання людством Бога. Завдяки цьому діалогу між Творцем і сатаною в духовному світі людина здатна зрозуміти ще один конкретний аспект влади Творця. Ці слова – ще одне свідчення унікальної влади Творця.

Зовні бачимо, що Бог Єгова вступає в діалог із сатаною. Що стосується сутності, то ставлення, з яким говорить Бог Єгова, і положення, у якому Він перебуває, вищі, ніж у сатани. Це означає, що Бог Єгова велить сатані наказовим тоном і говорить йому, що він мусить і чого не мусить робити, що Йов уже в його руках, і що він вільний поводитися з Йовом так, як забажає, але що він не може позбавити Йова життя. Підтекст полягає в тому, що хоча Йова було віддано в руки сатани, його життя не віддано сатані; ніхто не може забрати життя Йова з рук Бога, якщо Бог цього не дозволить. Ставлення Бога чітко сформульовано в цьому велінні до сатани, і це веління також виявляє й розкриває позицію, з якої Бог Єгова розмовляє із сатаною. З огляду на це Бог Єгова не тільки має статус Бога, який створив світло, повітря та всі об’єкти й живих істот, Бога, який володарює над усіма об’єктами й живими істотами, але й Бога, який керує людством і командує підземним царством, Бога, який контролює життя і смерть усього сущого. У духовному світі хто, крім Бога, наважився б віддати такий наказ сатані? І чому Бог особисто віддав Свій наказ сатані? Тому що життя людини, у тому числі життя Йова, контролює Бог. Бог не дозволив сатані заподіяти шкоду Йову або позбавити його життя, і навіть коли Бог дозволив сатані спокушати Йова, Бог однаково не забув спеціально дати такий наказ і ще раз повелів сатані не забирати життя Йова. Сатана ніколи не наважувався переступати владу Бога та, більше того, завжди уважно слухав і корився наказам і конкретним велінням Бога, ніколи не наважуючись зневажати їх і, звичайно ж, не осмілюючись вільно змінювати будь-які Божі накази. Такими є межі, які Бог установив для сатани, і, отже, сатана ніколи не насмілювався переступати ці межі. Хіба це не міць влади Бога? Хіба це не свідчення про владу Бога? Сатана набагато чіткіше, ніж людина, розуміє, як поводитися відносно Бога та як дивитися на Нього, і тому в духовному світі сатана дуже чітко бачить статус і владу Бога, а також глибоко цінує міць Божої влади й принципи, за якими Він застосовує Свою владу. Він взагалі не відважується ігнорувати їх, не сміє в будь-який спосіб порушувати їх або робити що-небудь, що йде проти влади Бога; він не сміє кидати виклик Божому гніву в будь-який спосіб. Незважаючи на те, що сатана злий і зарозумілий за своєю природою, він ніколи не наважувався перетинати кордони та межі, встановлені для нього Богом. Протягом мільйонів років він суворо дотримувався цих меж, виконував усі веління та розпорядження, дані йому Богом, і ніколи не наважувався переступити межу. Незважаючи на свою зловмисність, сатана набагато мудріший розбещеного людства; він знає ідентичність Творця та свої власні межі. Із «покірних» дій сатани видно, що влада й сила Бога – це непорушні небесні закони, які сатана не може переступити, і що саме завдяки унікальності й владі Бога все змінюється та поширюється у впорядкований спосіб, що людство може жити й розмножуватися в межах курсу, встановленого Богом, і жодна людина або об’єкт не здатні порушити цей порядок, як і жодна людина або об’єкт не здатні змінити цей закон, бо всі вони походять із рук Творця, а також за наказом і завдяки владі Творця.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»