Релігійний світ чіпляється за буквальне значення таких слів у Біблії: «Так Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16), – і думає, що якщо вони віритимуть у Господа Ісуса, то матимуть вічне життя без потреби приймати Божу роботу суду в останні дні.

Слова з Біблії

«Не кожен, хто каже Мені: “Господи, Господи!”, увійде в Царство Небесне, але той, хто слідує волі Мого Отця, що на небесах. Багато хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Матвія 7:21–23).

«Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха. І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік» (Івана 8:34–35).

«Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви» (До Євреїв 10:26).

«Тому будьте готові й ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте! » (Матвія 24:44).

«Як блискавка та вибігає зо сходу, і з’являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського» (Матвія 24:27).

«Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський. А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього…» (Луки 17:24–25).

«Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить а гнів Божий на нім перебуває» (Івана 3:36).

«Хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне» (Івана 4:14).

Слова Всемогутнього Бога останніх днів

Хоч Ісус прийшов між людей і багато звершив, Він лише завершив роботу відкуплення всього людства і послужив жертвою за людський гріх; але Він не позбавив людину від усього її розбещеного характеру. Щоб уповні визволити людину з-під упливу сатани, потрібно було не лише, щоб Ісус став жертвою за гріх та взяв на себе людські гріхи, а й щоб Бог звершив іще більшу роботу, аби вповні позбавити людину від її характеру, розбещеного сатаною. Тож після того, як людині були прощені її гріхи, Бог повернувся у плоті, щоб привести людину в новий період, і почав роботу кари та суду. Ця робота піднесла людину у вищий світ. Усі ті, хто скориться Його пануванню, насолодяться вищою істиною та отримають більші благословення. Поправді вони житимуть у світлі та здобудуть і істину, і дорогу, і життя.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Передмова»

До того, як людину було відкуплено, багато отрут сатани вже було введено в неї, і після тисячоліть розбещення сатаною в ній укоренилася природа, яка чинить опір Богу. Тому, коли людину було відкуплено, це не що інше, як відкуплення. Тобто людина куплена дорогою ціною, але отруйну природу всередині неї не було видалено. Людина, яка настільки брудна, повинна пережити зміну, перш ніж стати гідною служити Богу. За допомогою цієї роботи суду й кари людина повністю пізнає брудну й розбещену сутність усередині себе, і зможе повністю змінитися та стати очищеною. Тільки так людина може стати гідною того, щоб повернутися до престолу Божого. Уся робота, виконана в сьогоденні, спрямована на те, щоб людина могла бути очищеною і зміненою; через суд і кару словом, а також через переплавку людина може відкинути своє розбещення й стати очищеною. Замість того, щоб вважати цю стадію роботи роботою спасіння, було б більш доречно сказати, що це робота очищення. Насправді ця стадія – це також робота завоювання, а також друга стадія в роботі спасіння. Саме через суд і кару словом людина приходить до здобуття її Богом, і саме через переплавку, суд і викриття словом повністю розкриваються всі домішки, уявлення, мотиви та особисті надії в серці людини. Хоча людину було викуплено, а її гріхи прощено, це можна розглядати тільки як те, що Бог не пам’ятає про переступи людини й не ставиться до людини відповідно до її переступів. Однак, коли людину, яка живе в тілі з плоті, не було звільнено від гріха, вона може тільки продовжувати грішити, нескінченно виявляючи свій зіпсований сатанинський характер. Це життя, яке проживає людина, нескінченний цикл гріхів і отримання прощення. Більшість людей грішить вдень і сповідається ввечері. Таким чином, навіть якщо жертва за гріх назавжди залишиться дієвою для людини, вона не зможе врятувати людину від гріха. Тільки половину роботи спасіння було завершено, бо в людини все ще зіпсований характер. … Людині нелегко усвідомити свої гріхи; у неї немає способу розпізнати свою власну глибоко вкорінену природу, і вона повинна покладатися на суд слова, щоб досягти цього результату. Тільки так можна поступово змінити людину з цього моменту й надалі.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Таїнство втілення (4)»

Ти знаєш тільки те, що Ісус зійде в останні дні, але як саме Він зійде? Такий грішник, як ти, який щойно був викуплений і не був змінений або вдосконалений Богом, чи можеш ти відповідати Божим намірам? Для тебе, тебе, що все ще залишаєшся колишнім, істинно, що тебе спас Ісус, і ти не належиш гріху завдяки Божому спасінню, але це не доводить, що ти без гріха чи скверни. Як ти можеш бути освяченим, якщо ти не змінився? Усередині ти сповнений скверни, егоїзму й ницості, але ти все ще хочеш зійти з Ісусом – як тобі може так пощастити? Ти пропустив крок у своїй вірі в Бога: тебе просто було відкуплено, але ти не змінився. Щоб тобі відповідати Божим намірам, Бог повинен особисто виконати роботу для зміни й очищення тебе; інакше тобі неможливо стати освяченим, оскільки тебе було тільки відкуплено. Таким чином, ти будеш непридатний насолоджуватися благими благословеннями разом із Богом, оскільки ти пропустив крок у Божій праці з управління людиною, який є ключовим кроком зміни і вдосконалення. Отож ти, грішник, який тільки був відкуплений, не здатний безпосередньо успадкувати Божу спадщину.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Щодо імен та ідентичності»

Перше втілення було покликане спокутувати людину від гріха, відкупити її за допомогою Ісусового тіла з плоті, тобто Він урятував людину від хреста, але в людини все ще залишився зіпсутий сатанинський характер. Друге втілення більше не призначене для того, щоб служити жертвою за гріх, а для повного спасіння тих, хто був відкуплений від гріха. Це робиться для того, щоб ті, чиї гріхи були прощені, могли звільнитися від своїх гріхів і бути очищеними, а також, домоглися зміненого характеру й так позбулися сатанинського впливу темряви й повернутися до престолу Божого. Тільки так людина може бути повністю освячена. Після того, як період Закону добіг кінця, і почався період Благодаті, Бог почав роботу спасіння, яка триває до останніх днів, коли, судячи й караючи людський рід за його бунтарство, Він повністю очистить людство. Тільки тоді Бог завершить Свою роботу спасіння й увійде в спокій.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Таїнство втілення (4)»

Робота останніх днів полягає в тому, щоб промовляти слова. Великі зміни можуть бути зроблені в людині за допомогою слів. Зміни, які зараз відбуваються в цих людях, коли вони приймають ці слова, набагато більші, ніж ті, які відбуваються в людях, коли вони приймають ознаки й чудеса в період Благодаті. Тому що в період Благодаті демонів виганяли з людей покладанням рук і молитвою, але зіпсовані характери людини все ще залишалися. Людей зцілювали від хвороб і прощалися їхні гріхи, але що стосується того, як саме людина могла позбутися присутніх у ній розбещених сатанинських характерів, то ця робота над нею ще не була виконана. Людина отримала спасіння та прощення гріхів тільки завдяки своїй вірі, однак гріховна природа людини не була викорінена і все ще залишалася у ній. Гріхи людини були прощені завдяки втіленню Бога, але це не означало, що в людині більше не було гріха. Гріхи людини можуть бути прощені через принесення жертви за гріх, але що стосується того, як можна примусити людину більше не грішити і як її гріховна природа може бути повністю викорінена й перетворена, у неї немає способу вирішити цю проблему. Гріхи людини були прощені, і це завдяки роботі Божого розп’яття, але людина продовжувала жити в рамках свого старого розбещеного сатанинського характеру. Оскільки це так, людина повинна бути повністю спасенною від свого зіпсованого сатанинського характеру, щоб її гріховна природа могла бути повністю викорінена й ніколи більше не розвиватися знову, що дозволило б перетворити характер людини. Це вимагало б від людини розуміння шляху зростання в житті, розуміння шляху життя та розуміння шляху для зміни свого характеру. Більше того, це вимагало б від людини практикувати відповідно до цього шляху, щоб її характер міг поступово змінитися, і щоб вона могла жити у сяйві світла, із тим, щоб усе, що вона робить, могло відповідати намірам Божим, щоб вона могла відкинути свій зіпсований сатанинський характер, і щоб вона могла звільнитися від сатанинського впливу темряви, при цьому повністю звільнившись від гріха. Тільки тоді людина отримає повне спасіння. У той час, коли Ісус здійснював Свою роботу, людські знання про Нього були все ще невизначеними й неясними. Люди завжди вірили, що Він син Давида, і проголошували Його великим пророком, добрим Господом, Який спокутував гріхи людини. Деякі, завдяки силі своєї віри, зцілювалися, просто доторкнувшись до краю Його одягу; сліпі прозрівали, і навіть мертві могли бути повернуті до життя. Однак людина не змогла виявити глибоко вкорінений у ній розбещений сатанинський характер і не знала, як позбутися його. Людина отримала багато благодаті, такої як мир і щастя плоті, віра одного члена сім’ї, що приносить благословення всій родині, зцілення від хвороб тощо. Рештою були добрі справи людини та її благочестива зовнішність; якщо хтось міг жити на основі цього, він вважався прийнятним віруючим. Тільки такі віруючі могли потрапити на небеса після смерті, що означало, що вони були спасенні. Але за життя ці люди абсолютно не розуміли дорогу життя. Усе, що вони робили, – так це вчиняли гріхи, а потім сповідували свої гріхи в постійному циклі без будь-якого шляху для зміни свого характеру: такий був стан людини в період Благодаті. Чи отримала людина повне спасіння? Ні! Тому, після того, як ця стадія роботи була завершена, усе ще залишалася робота суду й кари. Ця стадія полягає в тому, щоб очистити людину за допомогою слова і тим самим вказати їй шлях, яким іти. Ця стадія не була б плідною або значущою, якби вона продовжилася вигнанням демонів, оскільки вона не змогла б викорінити гріховну природу людини, і людина зупинилася б на прощенні своїх гріхів. Через жертву за гріх людині були прощені її гріхи, бо робота розп’яття вже добігла кінця, і Бог здобув перемогу над сатаною. Але зіпсований характер людини все ще залишається в ній, людина все ще може грішити та опиратися Богу, і Бог ще не здобув людство. Ось чому на цій стадії роботи Бог використовує слово, щоб розвінчати зіпсований характер людини, спонукаючи людину практикувати її згідно з належним шляхом. Робота цієї стадії більш значуща, ніж попередня, а також більш плідна, оскільки тепер саме слово безпосередньо забезпечує людське життя та дозволяє повністю оновити характер людини; це набагато ґрунтовніша стадія роботи. Таким чином, втілення в останні дні довершило значення Божого втілення та повністю завершило Божий план управління задля спасіння людини.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Таїнство втілення (4)»

Христос останніх днів використовує багато різних істин, щоб навчати людину, розвінчувати її суть і аналізувати людські слова та діла. Ці слова вміщують різні істини, як-от людський обов’язок, те, як людині слід коритися Богові та бути Йому відданою, як вона має жити нормальною людськістю, а також мудрістю й характером Бога тощо. Усі ці слова спрямовані на суть людини та її розбещений характер. Зокрема, розвінчувальні слова про те, як людина відкидає Бога, сказані про те, що людина є втіленням сатани та ворожою силою, що спрямована проти Бога. Беручись за Свою роботу суду, Бог не просто кількома словами виявляє природу людини; Він розвінчує і обтинає протягом тривалого часу. Усі ці різні способи розвінчування й обтинання не можна замінити звичайними словами, а істиною, якої людина цілковито позбавлена. Тільки такі способи можна назвати судом; тільки таким судом може людина бути упокорена й повністю переконана щодо Бога, ба більше – може здобути правдиве знання про Бога. До чого приводить робота суду, то це до розуміння людиною істинного лику Божого та істини про свою власне бунтарство. Робота суду дозволяє людині здобути багато розуміння Божих намірів, мети Божої роботи й таємниць, які людина осягнути не може. Також вона дозволяє людині зрозуміти й пізнати свою розбещену сутність та корені своєї розбещеності, а також усвідомити потворність свого обличчя. Усі ці наслідки викликані роботою суду, бо сутність цієї роботи насправді полягає у відкритті істини, шляху та життя Божого для всіх, хто в Нього вірує. Ця робота є роботою суду, яку виконує Бог.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Христос здійснює роботу суду за допомогою істини»

Христос останніх днів приносить життя та приносить тривкий і вічний шлях істини. Ця істина – це той шлях, яким людина здобуває життя, і це єдиний шлях, яким людина пізнає Бога й отримає Його схвалення. Якщо ти не шукаєш шляху життя, наданого Христом останніх днів, тоді ти ніколи не отримаєш схвалення Ісуса та ніколи не будеш гідним того, щоб увійти у ворота Царства Небесного, тому що ти одночасно є маріонеткою та бранцем історії. Ті, хто знаходиться під контролем правил і слів та кайданів історії, ніколи не зможуть здобути життя або здобути вічний шлях життя. Це тому, що, замість води життя, що тече з престолу, все, що у них є, – це каламутна вода, за яку чіпляються тисячі років. Ті, кого не забезпечують водою життя, назавжди залишаться трупами, іграшками сатани та синами пекла. Як же тоді вони можуть узріти Бога? Ти тільки намагаєшся триматися за минуле, лише намагаєшся стояти на місці й залишити все як є і не намагаєшся змінити поточний стан речей і відкинути історію, то чи не будеш ти завжди ворожий до Бога? Кроки Божої роботи широкі та могутні, як бурхливі хвилі та гуркотіння грому – і все ж ти сидиш пасивно, чекаючи на знищення, чіпляючись за свою дурість і нічого не роблячи. Таким чином, як тебе можна вважати тим, хто йде стопами Агнця? Як ти можеш підтвердити, що Бог, за якого ти тримаєшся, це Бог, який завжди новий і ніколи не старий? І як слова твоїх пожовклих книг можуть провести тебе в новий період? Як вони можуть вести тебе в пошуках кроків Божої роботи? І як вони можуть піднести тебе на небеса? Те, що ти тримаєш у своїх руках, – це слова, які можуть дати лише тимчасову розраду, а не істини, здатні дати тобі життя. Слова Писання, які ти читаєш, можуть лише збагатити твій язик – це не філософські слова, які можуть допомогти тобі пізнати людське життя, а тим більше шляхом, який може привести тебе до досконалості. Хіба ця невідповідність не дає тобі приводу для роздумів? Хіба це не змушує тебе усвідомити таємниці, що містяться всередині? Чи здатен ти самостійно доставити себе на небеса, щоб зустрітися з Богом? Без пришестя Бога, чи можеш ти взяти себе на небеса, щоб насолоджуватися сімейним щастям із Богом? Ти все ще живеш мріями? Тоді я пропоную тобі перестати мріяти та подивитися на те, хто працює зараз, – подивитися, хто зараз виконує роботу зі спасіння людей в останні дні. Якщо ти цього не зробиш, ти ніколи не здобудеш істину та ніколи не здобудеш життя.

Ті, хто хоче здобути життя, не покладаючись на істину, висловлену Христом, – це найбільш безглузді люди на землі, а ті, хто не приймає шлях життя, принесений Христом, губляться у фантазіях. І тому Я кажу, що ті, хто не прийме Христа останніх днів, назавжди будуть огидні Богові. Христос – це ворота людини до Царства в останні дні, і немає нікого, хто міг би обійти Його. Ніхто не може бути вдосконалений Богом інакше, як через Христа. Ти віриш у Бога, тому ти повинен приймати Його слова та коритися Його Слову. Ти не можеш думати тільки про здобуття благословень, не приймаючи істину й не приймаючи постачання життя. Христос приходить в останні дні, щоб Він міг надати життя всім тим, хто щиро вірить у Нього. Ця робота існує заради завершення старого періоду й входження до нового, і ця робота – це шлях, яким повинні йти всі ті, хто вступить у новий період. Якщо ти не визнаєш Христа й тим паче засуджуєш, богохульствуєш або переслідуєш Його, тоді ти приречений горіти вічно та ніколи не ввійдеш у Царство Боже.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя»