Слова Всемогутнього Бога останніх днів

«Богобоязливість і втеча від злого» та пізнання Бога неподільно пов’язані безліччю ниток, і зв’язок між ними самоочевидний. Якщо ти хочеш прийти до того, щоб від злого втікати, спершу ти мусиш мати справжню богобоязливість; якщо ти хочеш прийти до того, щоб справді боятися Бога, спершу ти мусиш мати справжнє знання про Бога; якщо ти хочеш пізнати Бога, спершу ти мусиш отримати досвід Божих слів, увійти в реальність Божих слів, отримати досвід Божого провчання й дисциплінування, Його кару й суд; якщо ти хочеш отримати досвід Божих слів, ти мусиш спершу зустрітися віч-на-віч із Божими словами, зустрітися віч-на-віч із Богом і попросити Бога організувати людей, справи та речі, а також усі види середовищ, щоб у тебе були можливості пережити Його слова; якщо ти хочеш зустрітися віч-на-віч із Богом і Божими словами, спершу ти мусиш мати просте й чесне серце, ставлення прийняття істини, рішучість терпіти страждання, рішучість і сміливість від злого втікати та прагнення стати справжньою створеною істотою… Так, крок за кроком ідучи вперед, ти ще більше наблизишся до Бога, твоє серце стане ще чистішим, і твоє життя та цінність того, що ти живий, ставатимуть ще більш значущими й дедалі осяйнішими, коли ти пізнаватимеш Бога. Поки одного дня ти не відчуєш, що Творець більше не загадка, що Творець ніколи не був від тебе прихований, що Творець ніколи не ховав від тебе Своє лице, що Творець від тебе недалеко, що Творець – більше не Єдиний, за яким ти можеш лише тужити день і ніч, але не можеш сприйняти своїми органами чуття, що Він дійсно поправді стоїть на сторожі поруч із тобою, що Він живить твоє життя й керує твоєю долею. Ти відчуєш, що Він не на далекому обрії, і Він не утаївся високо в хмарах, що Він просто поруч із тобою, володарюючи над усім тобою, і що Він – твоє усе, твій один-єдиний. Такий Бог дозволяє тобі любити й обожнювати Його всім серцем, відчувати до Нього прив’язаність, бути близько до Нього, захоплюватися Ним, боятися Його втратити, а також більше не хотіти відрікатися від Нього, повставати проти Нього, уникати Його чи триматися на відстані від Нього. Усе, чого ти бажаєш, – це бути уважним до Нього, ти лише хочеш коритися Йому, віддячувати за все, що Він тобі дає, і упокорюватися перед Його владою. Ти більше не відмовляєшся, щоб Він тебе скеровував, забезпечував, наглядав за тобою та захищав, і ти більше не опираєшся Його володарюванню й влаштуванням стосовно тебе. Ти лише хочеш слідувати за Ним, супроводжувати Його; ти лише хочеш прийняти Його як твоє єдине життя, прийняти Його як твого єдиного Господа, твого єдиного Бога.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Передмова»

«Боятися Бога» не значить ані мати безіменний страх і жах, ані уникати, ані триматися на відстані, ані робити з Бога ідола чи бути забобонним. Натомість це значить захоплюватися Богом, поважати Його, довіряти Йому, розуміти, дбати, слухатися, любити Бога, присвячувати Йому, а також безумовно та без скарг шанувати Його, коритися та віддячувати Йому. Без справжнього знання Бога людство не зможе справді захоплюватися Ним, справді довіряти Йому, справді розуміти Його, справді дбати й коритися Йому, а матиме лише страх і тривогу, лише сумнів, нерозуміння, ухиляння й уникання; без справжнього знання Бога людство не матиме справжнього присвячення та віддяки; без справжнього знання Бога людство не матиме справжньої шани й покірності, а матиме лише сліпе обожнювання й забобони; без справжнього знання Бога людство ніяк не може діяти відповідно до Божого шляху, чи боятися Бога, чи втікати від злого. І навпаки, всяка людська поведінка й діяльність будуть сповнені бунту й непокори, наклепницьких звинувачень і зневажливих суджень про Нього, а також лихого поводження, що суперечить істині та справжньому значенню Божих слів.

Коли людство матиме справжню довіру до Бога, воно справді слідуватиме за Ним і покладатиметься на Нього; лише дійсно довіряючи Богу та покладаючись на Нього, людство зможе справді зрозуміти й осягнути Його; зі справжнім розумінням Бога приходить справжня любов до Нього; лише справді люблячи Бога, людство зможе справді слухатися Його; лише справді слухаючись Бога, людство зможе мати справжнє присвячення; лише зі справжнім присвяченням Богу людство зможе безумовно та без скарг віддячувати Йому; лише зі справжньою довірою й покладанням, справжнім розумінням і любов’ю, справжнім послухом, справжнім присвяченням і віддякою людство зможе справді пізнати Божий характер і сутність та пізнати, Ким є Творець; лише справді пізнавши Творця, людство зможе пробудити в собі справжню шану й покірність; лише маючи шану й покірність перед Творцем, людство зможе дійсно відмовитися від своїх лихих звичаїв, себто втікати від злого.

З цього й складається весь процес того, щоб боятися Бога та втікати від злого, і саме це є весь вміст поняття «богобоязливість і втеча від злого». Це шлях, яким необхідно пройти, щоб досягти богобоязливості й утечі від злого.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Передмова»

Перш за все, ми знаємо, що Божий характер – це велич і гнів; Він не вівця, яку будь-хто може зарізати, і тим більше не маріонетка, якою люди можуть керувати, як їм заманеться. Він також не порожнє місце, яким можна маніпулювати. Якщо ти справді віриш, що Бог існує, тоді ти повинен мати богобоязливе серце, і ти повинен знати, що Його сутність не можна гнівити. Цей гнів може бути спричинений словом, або, можливо, думкою, або, можливо, якоюсь мерзенною поведінкою, або, можливо, навіть формою незначного вчинку чи поведінкою, прийнятною з погляду людської етики; або, можливо, він спровокований ученням або теорією. Однак, якщо ти вже розгнівив Бога, твою можливість утрачено, і настали твої останні дні. Це жахлива річ! Якщо ти не розумієш, що Бога не можна ображати, то, можливо, ти не боїшся Його, і, можливо, регулярно ображаєш Його. Якщо ти не знаєш, як боятися Бога, тоді ти нездатний боятися Бога, і ти не знатимеш, як поставити себе на шлях простування Божим шляхом – страху перед Богом і втечі від злого. Щойно ти усвідомиш і зрозумієш, що Бога не можна ображати, ти дізнаєшся, що таке боятися Бога, а від злого втікати.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Як пізнати Божий характер та результати, яких досягне Його робота»

Бог є живим Богом, і так само, як люди поводяться по-різному в різних ситуаціях, Його ставлення до цих учинків відрізняється, тому що Він не маріонетка та не порожнє місце. Пізнання Божого ставлення – гідне прагнення для людства. Люди повинні дізнатися, як, пізнаючи Боже ставлення, вони можуть здобути знання про Божий характер і зрозуміти Його серце. Мірою того, як ти поступово почнеш розуміти Боже серце, тобі вже не здаватиметься, що боятися Його, а від злого втікати, – це таке важкоздійсненне завдання. Що більше, коли ти таки зрозумієш Бога, ти будеш не такий схильний робити висновки про Нього. Щойно ти перестанеш робити висновки про Бога, ти будеш менш схильний ображати Його й навіть не помітиш, як Бог приведе тебе до пізнання Його; це сповнить твоє серце боязню перед Ним. Тоді ти перестанеш визначати Бога через засвоєні тобою доктрини, слова та теорії. Натомість, постійно шукаючи в усьому Божі наміри, ти мимоволі станеш людиною, яка Богу до душі.

Божа робота невидима й недоторканна для людей, але, що стосується Його, то дії кожної людини – як ставлення всього людства до Нього – не просто відчутні для Бога, а й видимі для Нього. Це те, що кожен повинен усвідомити та дуже чітко розуміти. Можливо, ти повсякчас запитуєш себе: «Чи знає Бог, що я тут роблю? Чи знає Він, про що я зараз думаю? Може, Він знає, а може, й не знає». Якщо ти обереш таку точку зору, слідуючи за Богом і вірячи в Нього, і водночас сумніваючись у Його роботі та Його існуванні, тоді рано чи пізно настане день, коли ти спровокуєш Його гнів, адже ти вже балансуєш на краю небезпечної прірви. Я бачив людей, які багато років вірили в Бога, але так і не здобули істини-реальності, а тим більше не зрозуміли Божу волю. Ці люди не роблять жодного поступу в своєму житті та духовному стані, дотримуючись лише поверхових учень. Це тому, що такі люди ніколи не сприймали слово Боже як саме життя, вони ніколи не стикалися з Його існуванням та не приймали його. Чи ти думаєш, що, бачачи таких людей, Бог відчуває радість? Чи втішають вони Його? Отже, саме те, як люди вірять у Бога, вирішує їхню долю. Що ж до того, як люди шукають Бога та як наближаються до Нього, то ставлення людей має першорядне значення. Не нехтуй Богом так, ніби Він просто порожнє місце, уявна примара у твоїй голові; завжди думай про Бога, в якого ти віриш, як про живого Бога, реального Бога. Він не сидить десь там, на третьому небі, без діла. Натомість Він постійно зазирає в серце кожного, спостерігає за тим, що ти замислив, стежить за кожним твоїм найменшим словом і найменшим учинком, спостерігає за тим, як ти поводишся, і бачить твоє ставлення до Нього. Незалежно від того, чи готовий ти віддати себе Богові чи ні, вся твоя поведінка й твої найпотаємніші думки та ідеї лежать перед Ним, наче на долоні, та розглядаються Ним. Через твою поведінку, твої вчинки й твоє ставлення до Нього, Божа думка про тебе та Його ставлення до тебе постійно змінюються. Я хотів би дати деяким людям одну пораду: не віддавайтеся в руки Бога, наче немовлята, так, ніби Він повинен захоплюватися тобою, ніби Він ніколи не може тебе полишити, і так, ніби Його ставлення до тебе є непохитним та ніколи не може змінитися, і Я раджу тобі покинути мріяти! Бог праведний у Своєму ставленні до кожної людини, і Він щирий у Своєму підході до роботи завоювання і спасіння людей. Це і є Його управління. Він ставиться до кожної людини серйозно, а не як до домашнього улюбленця, з яким можна гратися. Божа любов до людей – це не балування чи потурання всім примхам, а Його милість і терпимість до людства не є поблажливими чи несвідомими. Навпаки, любов Бога до людей передбачає дбайливість, жалість та повагу до життя; Його милість і терпимість виражають Його очікування від них і є тим, що потрібно людству, щоб вижити. Бог живий і Бог реально існує; Його ставлення до людства є принциповим, а не збіркою догматичних правил, і може змінюватися. Його наміри щодо людства поступово змінюються і з часом перетворюються залежно від обставин, що постають, та відповідно до ставлення кожної людини. Тому в своєму серці ти повинен з абсолютною ясністю знати, що сутність Бога незмінна, і що Його характер буде проявлятися в різний час і за різних обставин. Ти можеш не вважати це питання серйозним і використовувати свої особисті переконання, уявляючи, як Бог повинен чинити. Однак бувають часи, коли правильною є точка зору полярно протилежна твоїй, і, використовуючи свої особисті переконання у спробі оцінити Бога, ти вже розгнівав Його. Це тому, що Бог діє не так, як ти це собі уявляєш, і Він не ставитиметься до цього питання так, як ти кажеш. Тому я нагадую тобі, щоб ти був обачним і розсудливим у своєму підході до всього, що тебе оточує, та навчився дотримуватися принципу простування Божим шляхом в усьому, а саме: Бога боятися, а від злого втікати. Ти повинен виробити тверде розуміння в питаннях Божої волі та Божого ставлення, ти повинен знайти просвітлених людей, які донесуть до тебе ці питання, і ти маєш щиро цього прагнути. Не сприймай Бога своєї віри як маріонетку, – не суди про Нього на власний розсуд, не роби довільних висновків про Нього та стався до Нього з повагою, на яку Він заслуговує. Поки Бог несе тобі спасіння та визначає твій результат, Він може дарувати тобі милість, або терпимість, або суд і кару, але в будь-якому разі Його ставлення до тебе не є незмінним. Воно залежить від твого власного ставлення до Нього, а також від твого розуміння Його. Не дозволяй одному швидкоплинному аспекту свого знання чи розуміння Бога визначати Його навіки. Не вір у мертвого Бога; вір у Бога живого. Запам’ятай це!

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Як пізнати Божий характер та результати, яких досягне Його робота»

Я закликаю вас краще зрозуміти зміст адміністративних постанов і докласти зусиль, щоб дізнатися про Божий характер. У протилежному випадку вам буде важко тримати свої уста зімкненими; ваші язики будуть занадто вільно виголошувати пишномовні промови, і ви мимоволі образите характер Бога та впадете в темряву, втративши присутність Святого Духа й світло. Оскільки ви безпринципні у своїх діях, оскільки ви робите й говорите те, чого не повинні, ви отримаєте гідну відплату. Ви повинні знати, що хоча ви й безпринципні в словах та на ділі, Бог дуже принциповий і в тому, і в іншому. Ви отримуєте відплату з тієї причини, що ви образили Бога, а не людину. Якщо у своєму житті ти часто ображаєш Божий характер, то ти приречений стати дитям пекла. Людині може видаватися, що ти скоїв вчинки, що суперечать істині, всього лише кілька разів, не більше того. Однак чи ти усвідомлюєш, що в очах Бога ти вже є тим, для кого більше немає жертви за гріх? Оскільки ти неодноразово порушував адміністративні постанови Бога і, більше того, не виказував жодних ознак каяття, у тебе немає іншого виходу, окрім як зануритися в пекло, де Бог карає людину. Невелика кількість людей, слідуючи за Богом, зробили деякі вчинки, які порушували принципи, але після того, як із ними розібралися та дали їм настанови, вони поступово виявили свою власну зіпсованість, після чого стали на правильний шлях реальності й сьогодні стоять на тривкому ґрунті. Такі люди – це ті, хто залишиться в кінці. Тим не менш, Я шукаю саме чесності; якщо ти – чесна людина й така, яка діє відповідно до принципів, тоді ти можеш бути довіреною особою Бога. Якщо своїми діями ти не ображаєш Божий характер, шукаєш волю Божу та маєш богобоязливе серце, тоді твоя віра є такою, якою вона має бути. Той, хто не боїться Бога й не має серця, що тремтить від жаху, з високою ймовірністю порушить адміністративні постанови Бога. Багато служать Богу в силу своєї пристрасті, але не мають ані найменшого уявлення про адміністративні постанови Бога, не кажучи вже про будь-який натяк на значення Його слів. І тому зі своїми благими намірами вони часто закінчують тим, що роблять вчинки, які заважають Божому управлінню. У серйозних випадках їх виганяють, позбавляють будь-якої подальшої можливості слідувати за Ним і кидають до пекла, після чого у них уже немає нічого спільного з Божим домом. Ці люди працюють в домі Божому, керуючись своїми неосвіченими благими намірами, і врешті-решт викликають гнів Божого характеру. Люди приносять свої власні способи служіння чиновникам і вельможам до дому Божого та намагаються ввести їх у гру, марно думаючи, що тут їх можна з легкістю застосувати. Вони навіть не уявляють, що Бог має характер не агнця, а лева. Тому ті, хто вперше контактує з Богом, не можуть спілкуватися з Ним, бо серце Бога не схоже на серце людини. Тільки зрозумівши багато істин, ти зможеш постійно пізнавати Бога. Це знання не складається зі слів і доктрин, але може використовуватися як скарб, за допомогою якого ти входиш у довірчі стосунки з Богом, і як доказ того, що Він задоволений тобою. Якщо тобі не вистачає реальності знання й ти не озброєний істиною, твоє пристрасне служіння може тільки викликати огиду й відразу Бога до тебе.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Три застереження»

Якщо ти не розумієш Божого характеру, то для тебе буде неможливо виконати ту роботу, яку ти повинен виконати для Нього. Якщо ти не знаєш сутності Бога, то для тебе буде неможливо мати боязнь і жах перед Ним; натомість буде лише безтурботна поверховість та ухильність, а крім того, невиправне блюзнірство. Хоча розуміння Божого характеру насправді важливе, і пізнання Божої сутності не можна випускати з уваги, ніхто ніколи ретельно не досліджував ці питання та не заглиблювався в них. Вочевидь, усі ви проігнорували видані Мною адміністративні постанови. Якщо ви не розумієте характеру Бога, то з великою ймовірністю ви образите Його характер. Образа Його характеру рівнозначна тому, щоб викликати гнів Самого Бога, і в цьому разі кінцевим плодом твоїх дій буде порушення адміністративних постанов. Тепер ти повинен усвідомити, що, коли ти знаєш Божу сутність, ти також можеш розуміти і Його характер, – а коли ти розумієш Його характер, ти також зрозумієш й адміністративні постанови. Зайве казати, що багато з того, що міститься в адміністративних постановах, стосується характеру Бога, але не весь Його характер виражений в адміністративних постановах; отже, ви повинні зробити ще один крок у розвитку свого розуміння Божого характеру.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Надзвичайно важливо розуміти Божий характер»

Кожне промовлене Мною речення містить у собі Божий характер. Вам не завадило б уважно обміркувати Мої слова, і ви, поза сумнівом, одержите з них велику користь. Сутність Бога дуже важко осягнути, але Я вірю, що ви всі маєте принаймні якесь уявлення про Божий характер. Тому Я сподіваюся, що ви зможете показати Мені більше зроблених вами речей, які не ображають Божого характеру. Тоді Я буду спокійний. Наприклад, повсякчас зберігай Бога у своєму серці. Коли дієш, роби це відповідно до Його слів. У всьому шукай Його наміри та утримуйся робити те, що виявляє неповагу й безчестить Бога. Тим більше не слід відсувати Бога на задвірки своєї свідомості, щоб заповнити майбутню порожнечу у своєму серці. Якщо ти це зробиш, ти образиш характер Бога. Знову ж таки, якщо припустити, що протягом усього життя ти ніколи не робив блюзнірських зауважень, не скаржився на Бога, а також якщо ти здатний правильно виконувати все, що Він тобі доручив, а також коритись усім Його словам протягом усього свого життя, тоді ти уникнеш порушення адміністративних постанов. Наприклад, якщо ти хоч колись казав: «Чому я не думаю, що Він – Бог?», «Я думаю, що ці слова не більш ніж просвітлення Святого Духа», «На мій погляд, не все, що робить Бог, неодмінно є правильним», «Людська сутність Бога не перевершує моєї», «Словам Бога просто неможливо вірити» або інші подібні осудливі висловлювання, тоді Я закликаю тебе частіше сповідатися та каятися у своїх гріхах. Інакше ти ніколи не матимеш шансу на прощення, адже ти ображаєш не людину, а Самого Бога. Ти можеш вважати, що ти судиш людину, але Дух Божий так не вважає. Твоя неповага до Його плоті рівнозначна неповазі до Нього. А якщо так, то чи не образив ти Божий характер? Ти повинен пам’ятати, що все, що виконується Духом Божим, виконується для того, щоб зберегти Його роботу в плоті, а також для того, щоб ця робота виконувалась добре. Якщо ти нехтуєш цим, тоді Я кажу, що ти – той, хто ніколи не зможе досягти успіху у вірі в Бога. Адже ти викликав гнів Божий, і тому Він застосує відповідне покарання, щоб дати тобі урок.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Надзвичайно важливо розуміти Божий характер»

Хоча сутність Бога містить складову любові, і Він милостивий до всіх і кожного, люди випустили з уваги й забули про те, що Його сутність – це також і гідність. Те, що Він має любов, не означає, що люди можуть вільно ображати Його, не розпалюючи в Ньому почуттів або реакції, так само як і те, що Він має милість, не означає, що Він не має принципів щодо Свого ставлення до людей. Бог живий; Він справді існує. Він не уявна маріонетка і не будь-який інший об’єкт. Враховуючи, що Він існує, ми повинні повсякчас ретельно прислухатися до голосу Його серця, уважно стежити за Його ставленням і розуміти Його почуття. Ми не повинні використовувати людські фантазії для визначення Бога, не повинні приписувати Йому людські думки або бажання, у яких Бог поводиться з людьми так, як це роблять і уявляють люди. Якщо ти це робиш, то ти сердиш Бога, провокуючи Його гнів і кидаючи виклик Його гідності! Тому, щойно ви усвідомили всю серйозність цього питання, Я закликаю кожного та всіх із вас бути обережними та обачними у своїх діях. Будьте також обережні та обачні у своєму мовленні – а що стосується вашого поводження з Богом, то чим обережнішими та обачнішими ви будете, тим краще! Коли ти не розумієш, яким є ставлення Бога, утримуйся від необачних слів, не будь недбалим у своїх діях і не навішуй ярликів мимохідь. Що ще важливіше, не роби жодних довільних висновків. Натомість ти повинен чекати й шукати; ці дії також є вираженням страху перед Богом і втечі від злого. Передусім, якщо ти зможеш досягти цього і передусім, якщо ти маєш таке ставлення, то Бог не звинувачуватиме тебе через твою дурість, невігластво та брак розуміння причин того, що відбувається. Радше, завдяки твоєму ставленню, яке полягає в боязні образити Його, повазі до Його намірів і готовності слухатися Його, Бог пам’ятатиме про тебе, скеровуватиме й просвіщатиме тебе або терпітиме твою незрілість і невігластво. І навпаки, якщо твоє ставлення до Нього буде нешанобливим, – якщо ти судитимеш про Нього так, як тобі заманеться, або довільно вгадуватимеш і визначатимеш Його ідеї, – Бог засудить тебе, дисциплінує та навіть покарає; або Він може зробити зауваження щодо тебе. Можливо, це зауваження стосуватиметься твого результату. Тому Я хочу ще раз наголосити: кожен із вас повинен з обережністю та розсудливістю ставитися до всього, що приходить від Бога. Не говоріть недбало та не будьте легковажними у своїх діях. Перш ніж щось сказати, зупинись і подумай: чи ця моя дія не розгніває Бога? Діючи так, чи боюся я Бога? Навіть у простих справах ти повинен намагатися розібратися в цих питаннях і приділяти більше часу їх обмірковуванню. Якщо ти справді зможеш практикувати відповідно до цих принципів у всіх аспектах, у всіх речах, у всі часи, і перейняти таке ставлення, особливо коли ти чогось не розумієш, тоді Бог завжди скеровуватиме тебе та вказуватиме тобі шлях, яким іти.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Як пізнати Божий характер та результати, яких досягне Його робота»

У кожен період Своєї роботи Бог обдаровує людей деякими словами та розповідає їм про деякі істини. Ці істини служать тим шляхом, якого люди повинні дотримуватися, тим шляхом, яким вони повинні йти, тим шляхом, який дозволяє їм боятися Бога, а від злого втікати, і тим шляхом, який люди повинні втілювати в життя та якого повинні дотримуватися у своєму житті й упродовж своїх життєвих подорожей. Саме з цих причин Бог звертається цими висловлюваннями до людства. Цих слів, які походять від Бога, люди повинні дотримуватися, а дотримуватися їх – значить отримати життя. Якщо людина не дотримується їх, не практикує їх і не живе Божими словами у своєму житті, значить, така людина не втілює істину в життя. Що більше, якщо люди не втілюють істину в життя, то вони не бояться Бога та не втікають від злого, як і не можуть вони догодити Богові. Люди, не здатні догодити Богу, не можуть отримати Його похвалу, і такі люди не мають результату.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Як пізнати Божий характер та результати, яких досягне Його робота»

Ходити Божим шляхом не означає дотримуватися поверхових правил; радше, це означає, що коли ти стикаєшся з проблемою, ти розглядаєш її передусім як ситуацію, влаштовану Богом, відповідальність, яку Він поклав на тебе, або завдання, яке Він тобі доручив. Зіткнувшись із цією проблемою, ти повинен навіть розглядати її як випробування, яке Бог перед тобою поставив. Коли ти стикаєшся з цією проблемою, у своєму серці ти повинен мати стандарт, і ти повинен думати, що ця справа прийшла від Бога. Ти повинен думати про те, як поводитися із цим у такий спосіб, щоб виконати своє зобов’язання, залишаючись вірним Богові, а також як зробити це, не гніваючи Його або не ображаючи Його характер. … Справа в тому, що для того, щоб дотримуватися Божого шляху, ми не можемо залишати поза увагою нічого, що відбувається з нами або навколо нас, навіть дрібниці; незалежно від того, чи вважаємо ми, що маємо звертати на це увагу чи ні, допоки перед нами стоїть якесь питання, ми не повинні залишати його поза увагою. Усе, що відбувається, слід розглядати як випробування, які нам дає Бог. Що ви думаєте про такий підхід? Якщо у тебе таке ставлення, це підтверджує один факт: у глибині душі ти боїшся Бога та прагнеш втекти від злого. Якщо у тебе є таке бажання догодити Богові, то те, що ти втілюєш у життя, не буде далеким від відповідності стандарту страху перед Богом та втечі від злого.

Часто зустрічаються ті, хто вважає, що питання, яким люди не приділяють багато уваги та про які зазвичай не згадують, – це лише незначні дрібниці, ніяк не пов’язані з утіленням істини в життя. Зіткнувшись із подібним питанням, ці люди не дуже замислюються над ним, а потім пускають його на самоплив. Однак насправді це питання було уроком, який тобі слід вивчити, – уроком про те, як боятися Бога, а від злого втікати. Крім того, що тебе має хвилювати ще більше, так це знання про те, що робить Бог, коли це питання постає перед тобою. Бог знаходиться поруч із тобою, спостерігаючи за кожним твоїм словом та вчинком і стежачи за всім, що ти робиш, і за тим, які зміни відбуваються у твоїх думках, – це Божа робота. Деякі люди запитують: «Якщо це правда, то чому я цього не відчув?». Ти не відчув цього, тому що ти не дотримувався шляху страху перед Богом та втечі від злого як свого основного шляху; тому ти не можеш відчути тонкої роботи Бога в людях, яка проявляється залежно від різних думок та вчинків людей. Ти – роззява! Що таке основна справа? Що таке другорядна справа? Справи, пов’язані з простуванням Божим шляхом, не поділяються на основні та другорядні, всі вони мають велике значення – ви можете це прийняти? (Ми можемо це прийняти.) Що стосується повсякденних справ, існують такі, які люди вважають дуже важливими й значними, та інші, які вважаються незначними дрібницями. Люди часто вважають ці основні справи дуже важливими, і вони гадають, що ті були послані Богом. Однак, мірою того як ці основні справи розгортаються, через незрілий духовний стан людей, а також через їхній низький духовний рівень, люди часто неспроможні виконати Божу волю, не можуть отримати жодних одкровень і нездатні здобути ніякого фактичного знання, що має цінність. Що ж до незначних справ, то люди просто їх не помічають і залишають їх потроху на самоплив. По суті, люди втратили багато можливостей бути дослідженими перед Богом та бути випробуваними Ним. Що це означає, якщо ти повсякчас не помічаєш людей, події, об’єкти та ситуації, які Бог влаштував для тебе? Це означає, що кожен день, і навіть щомиті, ти постійно відмовляєшся від Божого вдосконалення тебе, а також від Його керівництва. Щоразу, коли Бог влаштовує ситуацію для тебе, Він потай спостерігає, дивиться на твоє серце, стежить за твоїми думками та міркуваннями, спостерігає за тим, як ти думаєш, і чекає, як ти вчиниш. Якщо ти легковажна людина, – та, яка ніколи не ставилася серйозно до Божого шляху, Його слів або істини, – ти не пам’ятатимеш або не звертатимеш уваги на те, що Бог хоче довершити, або на вимоги, яким Він чекав, що ти відповідатимеш, коли створював певні обставини для тебе. Ти також не знатимеш, яке відношення люди, події та об’єкти, з якими ти стикаєшся, мають до істини або Божої волі. Після того, як ти зіткнешся з повторюваними обставинами та повторюваними випробуваннями, подібними до цих, і Бог не бачитиме в тобі жодних результатів, як Він діятиме далі? Неодноразово зіткнувшись із випробуваннями, ти не звеличив Бога у своєму серці, як і не побачив в обставинах, які Бог влаштував для тебе, те, чим вони є: випробуваннями та перевірками від Бога. Натомість, одну по одній, ти відкинув можливості, які Бог дарував тобі, вкотре і знову пускаючи їх на самоплив. Хіба це не крайній непослух, який виявляють люди? (Це так.) Чи почуватиметься Бог через це ображеним? (Почуватиметься.) Неправильно, Бог не почуватиметься ображеним! Почувши від Мене такі слова, ви знову були шоковані. Можливо, ви думаєте: «Хіба раніше не було сказано, що Бог завжди почувається ображеним? А отже, хіба Бог не почуватиметься ображеним? Як ні, то коли ж Він почувається ображеним?». Коротко кажучи, Бог не почуватиметься ображеним у цій ситуації. Тоді яким же є ставлення Бога до описаного вище типу поведінки? Коли люди відкидають випробування та перевірки, які посилає їм Бог, і коли вони ухиляються від них, існує лише одне ставлення, яке Бог має до таких людей. Що ж це за ставлення? Бог зневажає такий вид людей від щирого Свого серця. Слово «зневажає» має два смислові шари. Як Мені це пояснити з Моєї точки зору? Глибоко всередині слово «зневажати» несе в собі відтінок огиди й ненависті. А як щодо іншого шару його значення? Це та частина, яка має на увазі відмову від чогось. Адже всі ви знаєте, що означає «відмовлятися», чи не так? У двох словах, «зневажати» – це слово, яке відображає остаточну реакцію і ставлення Бога до тих людей, які поводяться подібним чином; це крайній ступінь ненависті до них і відрази, а отже, це призводить до рішення відмовитися від них. Це остаточне рішення Бога щодо людини, яка ніколи не ходила Божим шляхом, і яка ніколи не боялася Бога та не втікала від злого.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Як пізнати Божий характер та результати, яких досягне Його робота»

Чому Йов був здатний Бога боятися, а від злого втікати? Що він думав у своєму серці? Як йому вдавалося не робити цих лихих речей? Він мав богобоязливе серце. Що означає мати богобоязливе серце? Це означає, що у своєму серці він боявся Бога й міг шанувати Бога як великого, і що в його серці було місце для Бога. Він втікав від зла не тому, що боявся, що Бог це побачить або що через це Бог розгнівається. Натомість у своєму серці він шанував Бога як великого, був готовий задовольняти Бога й був готовий твердо дотримуватися Божих слів. Ось чому він був здатний Бога боятися, а від злого втікати. Зараз кожен може сказати фразу «Бога боятися, а від злого втікати», але вони не знають, як Йов цього досягнув. Насправді Йов вважав, що «Бога боятися, а від злого втікати» є найголовнішим і найважливішим у вірі в Бога. Тому він міг твердо дотримуватися цих слів, так наче він твердо дотримувався заповіді. Він слухав Божі слова, бо у своєму серці він шанував Бога як великого. Незалежно від того, наскільки незначними могли здаватися слова Бога в очах людини, навіть якщо це були лише звичайні слова, в серці Йова ці слова були від верховного Бога; це були найвеличніші, найважливіші слова. Навіть якщо це слова, до яких люди ставляться зневажливо, якщо це слова Бога, люди мають їх дотримуватися. Навіть якщо їх висміюють або зводять на них наклеп, люди мають дотримуватися Його слів. Навіть якщо вони стикаються з поневіряннями чи переслідуваннями, то мають твердо дотримуватися Його слів до кінця й не можуть від них відмовитися. Ось що означає боятися Бога. Ти маєш твердо дотримуватися кожного слова, якого Бог вимагає від людини. Щодо тих речей, які Бог забороняє, або тих речей, які Богові огидні, то якщо ти про них не знаєш, то нехай так і буде, але щойно ти про них дізнаєшся, то маєш бути здатним категорично не робити таких речей. Ти маєш бути здатним твердо триматися, навіть якщо твоя сім’я відкидає тебе, маловіри висміюють тебе, а близькі люди насміхаються й кепкують з тебе. Чому тобі треба твердо триматися? Яка в тебе мотивація? Які в тебе принципи? Вони такі: «Я маю твердо дотримуватися Божих слів і діяти відповідно до Його бажань. Я буду твердо робити те, що подобається Богу, і рішуче відмовлятися від того, що Богові огидне. Якщо я не знаю Божого наміру, то нехай так і буде, але якщо я знаю і розумію Його намір, то я буду рішуче слухати Його слова й коритися їм. Ніхто не зможе мені завадити, і я не похитнуся навіть до кінця часів». Ось що означає Бога боятися, а від злого втікати.

Передумова для того, щоб люди могли втікати від зла, – це наявність богобоязливого серця. Як формується богобоязливе серце? Шляхом шанування Бога як великого. Що означає шанувати Бога як великого? Це означає, що людина здатна оцінювати все, використовуючи Божі слова, і приймати Його слова за стандарт і критерій, бо знає, що Бог володарює над усім, і боїться Бога у своєму серці. Ось що означає шанувати Бога як великого. Простіше кажучи, шанувати Бога як великого означає мати Бога у своєму серці, пам’ятати про Бога, не забувати себе в тому, що ти робиш, і не намагатися щось затівати самотужки, а радше дозволити Богу взяти керівництво на Себе. У всьому ти думаєш: «Я вірю в Бога і слідую за Богом. Я лише маленька створена істота, яку обрав Бог. Мені слід відмовитися від поглядів, пропозицій і рішень, що походять від моєї власної волі, і дозволити Богу взяти керівництво на Себе. Бог є моїм Господом, моєю скелею і яскравим світлом, яке скеровує мене у всьому, що я роблю. Я маю робити все згідно з Його словами і бажаннями, а не ставити себе на перше місце». Ось що означає мати Бога у своєму серці. Коли ти хочеш щось зробити, не дій імпульсивно чи нерозсудливо. Спершу подумай про те, що говорять Божі слова, чи не будуть твої дії огидні Богові й чи відповідають вони Його намірам. У своєму серці спочатку запитай себе, подумай і обміркуй; не квапся. Квапитися означає бути імпульсивним і керуватися запальністю та людською волею. Якщо ти завжди квапливий та імпульсивний, це означає, що Бог не у твоєму серці. Тоді коли ти кажеш, що шануєш Бога як великого, чи це не порожні слова? Де твоя реальність? Ти не маєш реальності й не можеш шанувати Бога як великого. Ти сам береш на себе керівництво над усім і робиш усе, що заманеться, на кожному кроці. У такому випадкуразі, якщо ти кажеш, що маєш богобоязливе серце, чи це не нісенітниця? Цими словами ти обманюєш людей. Яким є конкретний прояв людини з богобоязливим серцем? Це шанування Бога як великого. Конкретним проявом шанування Бога як великого є те, що Бог займає місце в серці людини – найчільніше місце. Такі люди дозволяють Богові бути їхнім Господарем і панувати в їхньому серці. Тож коли щось трапляється, вони мають богопокірне серце. Вони не є нерозсудливими чи квапливими й не діють поривчасто; навпаки, вони здатні спокійно до цього ставитися й утихомиритися перед Богом, щоб шукати істину-принципи. Чи ти робиш щось згідно зі словом Божим чи з власною волею, а також чи ти дозволяєш взяти керівництво власній волі чи слову Божому, залежить від того, чи є Бог у твоєму серці. Ти кажеш, що у твоєму серці є Бог, але коли щось трапляється, ти дієш сліпо, дозволяючи собі мати останнє слово й відштовхуючи Бога вбік. Чи є це проявом того, що ти маєш Бога у своєму серці? Є люди, які можуть молитися до Бога, коли щось трапляється, але після молитви вони все обмірковують, думаючи: «Гадаю, мені слід зробити ось так. Гадаю, мені слід зробити ось те». Ти завжди слідуєш власній волі і хай би хто з тобою бесідував, ти не слухаєш. Чи не є це проявом відсутності богобоязливого серця? Оскільки ти не шукаєш істини-принципів і не практикуєш істину, коли ти кажеш, що шануєш Бога як великого й маєш богобоязливе серце, це лише порожні слова. Люди, які у своїх серцях не мають Бога й не здатні шанувати Бога як великого, є людьми, які не мають богобоязливого серця. Всі люди, які не здатні шукати істину, коли щось трапляється, і які не мають богопокірного серця – це люди, яким бракує сумління та розуму. Якщо людина справді має сумління та розум, то коли щось трапляється, вона природно зможе шукати істину. Спершу вона має подумати: «Я вірю в Бога. Я прийшла, щоб прагнути Божого спасіння. Оскільки я маю розбещений характер і завжди вважаю себе єдиною владою у всьому, що роблю, і завжди йду проти Божих намірів, я мушу покаятися. Я не можу й надалі так бунтувати проти Бога. Я мушу навчитися бути покірною Богові. Я мушу шукати, що говорять Божі слова і якими є істина-принципи». Це думки й рішення, які випливають із розуму нормальної людськості. Це принципи й ставлення, з якими тобі слід усе робити. Коли ти володієш розумом нормальної людськості, то володієш таким ставленням; коли ти не володієш розумом нормальної людськості, то не володієш таким ставленням. Ось чому володіння розумом нормальної людськості є вирішальним і дуже важливим. Воно прямо пов’язане з розумінням людьми істини та досягненням спасіння.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Частина третя»

Йовів страх Божий і послух Богу – взірець для людства, а його досконалість і праведність були вершиною людської сутності, яку повинна мати людина. Хоча він і не бачив Бога, але усвідомлював, що Бог дійсно існує, і через це усвідомлення він боявся Бога, а через свій страх Божий він був здатний слухатися Бога. Він дав Богові волю забрати все, що в нього було, і при цьому не нарікав, і він упав перед Богом і промовив до Нього, що в цю саму мить, навіть якщо Бог забере його плоть, він дозволить Йому це зробити з радістю й без нарікань. Уся його поведінка була обумовлена його досконалою, праведною людською сутністю. Тобто внаслідок своєї невинності, чесності та доброти Йов був непохитним у своєму усвідомленні та переживанні Божого існування. На цьому фундаменті він висував вимоги до себе й нормував своє мислення, поведінку, вчинки та принципи дій перед Богом відповідно до Божих настанов щодо нього та Божих діянь, які він бачив серед усього сущого. Із часом пережите викликало в ньому справжній, дійсний страх Божий і змусило втікати від злого. Таким було джерело тієї добропорядності, у якій Йов був непохитним. Йов мав чесну, невинну та добру людську сутність, і в нього був реальний досвід страху Божого, послуху Богу й утечі від злого, а також знання, що «Єгова дав, і Єгова забрав». Тільки завдяки цьому він зміг бути непохитним у своєму свідченні серед таких злісних нападів сатани, і тільки завдяки цьому він зміг не розчарувати Бога та дати Богу задовільну відповідь, коли до нього прийшли Божі випробування.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»

Йов володів цими речами та прагнув до них, навіть не маючи можливості бачити Бога й чути Божі слова; хоча він ніколи не бачив Бога, він пізнав засоби, якими Бог править усім сущим, і зрозумів мудрість, з якою Бог це робить. Хоча Йов ніколи не чув слів, промовлених Богом, він знав, що всі діяння щодо винагородження людини чи відбирання чогось від неї походять від Бога. Хоча роки його життя нічим не відрізнялися від років життя будь-якої звичайної людини, він не дозволяв, щоб непримітність його життя вплинула на його пізнання Божого володарювання над усім сущим і слідування шляхом богобоязливості та втечі від злого. У його очах закони всього сущого були сповнені Божих діянь, а Боже володарювання можна було побачити в будь-якій частині життя людини. Він не бачив Бога, але він зміг усвідомити, що Божі діяння є скрізь, і за свій нічим не примітний час на землі він зміг у кожному куточку свого життя побачити й усвідомити надзвичайні, дивовижні діяння Бога та побачити дивовижні Божі розпорядження. Прихованість і мовчання Бога не заважали Йову усвідомлювати Божі діяння та не впливали на його пізнання Божого володарювання над усім сущим. Його життя було втіленням володарювання та розпоряджень Бога, прихованого між усім сущим, у повсякденному житті Йова. У своєму повсякденному житті він також чув і розумів голос Божого серця й слова Бога, який мовчить між усім сущим, але виражає голос Свого серця та Свої слова, керуючи законами всього сущого. Отже, ви бачите: якщо люди мають таку ж людську сутність і прагнення, як у Йова, то вони можуть здобути таке ж усвідомлення та знання, як у Йова, і набути такого ж розуміння та знання Божого володарювання над усім сущим, як у Йова. Бог не являвся Йову та не говорив із ним, але Йов зумів бути досконалим і праведним, боятися Бога й утікати від злого. Інакше кажучи, навіть без того, щоб Бог являвся людині чи говорив із нею, Божих діянь серед усього сущого та Його володарювання над усім сущим достатньо для того, щоб людина усвідомила Боже існування, силу й владу, а Божої сили та влади достатньо для того, щоб людина стала на шлях богобоязливості й утечі від злого.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»

Ти маєш зосередитися на прийнятті та практикуванні істини, а також на використанні Божих слів для порівняння своїх станів і їхнього дослідження, а потім змінити помилкові точки зору та ставлення, з якими ти підходиш до будь-яких ситуацій. В кінцевому підсумку, в кожній ситуації ти повинен мати в серці страх Божий і більше не діяти необачно, не слідувати власним ідеям, не робити щось відповідно до своїх бажань і не жити із розбещеним характером. Натомість усі твої дії та слова повинні ґрунтуватися на Божих словах і на істині. Так ти поступово розвиватимеш в серці страх Божий. Богобоязливе серце виникає тоді, коли людина прагне до істини; воно не з’являється від стриманості. Всяка стриманість породжує лише певну поведінку; це своєрідне обмеження на поверхневому рівні. Справжнього богобоязливого серця можливо досягти шляхом постійного прийняття суду й кари Божих слів, а також прийняття обтинання під час досвідчення Його роботи. Коли люди побачать справжнє обличчя своєї розбещеності, вони зрозуміють цінність істини і зможуть прагнути до неї. Прояви їхнього розбещеного характеру ставатимуть дедалі рідшими, і вони зможуть нормально жити перед Богом, щодня пити та їсти Його слова й виконувати свої обов’язки як створені істоти. Завдяки цьому процесу постають богобоязливе серце і богопокірне серце. Всі ті, хто постійно шукає істину, щоб розв’язати проблеми, виконуючи свої обов’язки, мають богобоязливі серця. Всі ті, хто зазнав дисциплінування й багато разів пережив обтинання, знають, що таке боятися Бога. Коли їхню розбещеність виявлено, вони не тільки відчувають трепет і страх у своїх серцях, але й можуть відчути Божий гнів і Його велич. У цій ситуації в їхніх серцях природно виникає страх.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Частина третя»

Що б ти не робив – виконував свій обов’язок, взаємодіяв із іншими чи розв’язував якусь певну проблему, із якою ти стикнувся, – ти мусиш мати ставлення, сповнене пошуку й слухняності.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Частина третя»

Ви повинні часто поставати перед Богом, їсти й пити Його слова, роздумувати над ними, прийняти Його дисципліну й керівництво, а також засвоїти урок покори – це дуже важливо. Ти повинен уміти підкорятися всім обставинам, людям, речам і справам, які Бог упорядкував для тебе, а коли йдеться про те, що ти не зовсім можеш збагнути, ти повинен часто молитися, шукаючи істину; тільки розуміючи Божу волю, ти можеш знайти шлях уперед. Ти повинен боятися Бога у своєму серці. Роби те, що повинен, обережно й обачно та живи перед Богом із серцем, покірним Йому. Часто втихомирюй себе перед Ним і не будь розпусним. Принаймні, коли з тобою щось трапиться, спочатку заспокойся, а потім поспішай молитись і, молячись, шукаючи й чекаючи, прийди до розуміння Божої волі. Хіба це не позиція того, хто має страх Божий? Якщо ти боїшся й слухаєшся Бога у своєму серці, вмієш утихомирювати себе перед Ним і виконувати Його волю, то з такою співпрацею та практикою ти будеш захищений, не піддасися спокусі й не зробиш нічого такого, що порушує роботу церкви або заважає їй. Шукай істину в тих питаннях, які ти не можеш ясно бачити. Не суди наосліп і не засуджуй. У такий спосіб ти не будеш огидний Богові, не будеш зневажений і відкинутий Ним. Якщо ти боїшся Бога в серці, то будеш боятися образити Його, і якщо тебе спіткає якась спокуса, ти житимеш перед Богом у страху й трепеті, прагнутимеш слухатися Його й у всьому догоджати Йому. Лише коли ти матимеш таку практику й зможеш часто жити в такому стані, повсякчас утихомирюючи себе перед Богом і часто постаючи перед Ним, ти зможеш несвідомо уникати спокус і зла. Без серця, яке має страх Божий, або із серцем, яке не стоїть перед Ним, ти будеш здатний коїти зло. Ти маєш розбещений характер, і ти не можеш його опанувати, тому здатен на зло. Чи не будуть серйозними наслідки, якщо ти скоїш таке зло, що спричинить порушення й перешкоджання? Принаймні з тобою матимуть справу й обітнуть тебе, а якщо твій учинок є серйозним, Бог матиме огиду до тебе й відкине тебе, і ти будеш вигнаний із церкви. Однак, якщо ти підкоришся Богові в серці, і твоє серце часто зможе бути тихим перед Богом, і якщо ти матимеш страх і жах перед Богом, хіба тоді ти не зможеш триматися подалі від багатьох злих речей? Якщо ти боїшся Бога й кажеш: «Я жахаюся Бога; я боюся образити Його, порушити Його роботу й накликати на себе Його огиду», – хіба це не нормальне ставлення, не нормальний стан для тебе? Що спричинить твій жах? Твій жах виникне із серця, сповненого страху Божого. Якщо ти матимеш жах перед Богом у серці, то будеш від злого втікати й уникати зла, коли бачитимеш його, і так будеш захищений. Чи може боятися Бога той, хто не має жаху Божого в серці? Чи може він утікати від зла? (Ні.) Чи не є сміливим той, хто не боїться Бога й не відчуває жаху перед Ним? Чи можна стримати сміливих людей? (Ні.) І хіба ті, кого не можна стримати, не роблять того, що спадає їм на думку зопалу? Які речі роблять люди, коли діють за власною волею, завзяттям, зіпсованим характером? Бог вважає, що вони коять лихі речі. Отже, ви мусите ясно бачити, що для людини добре мати в серці жах перед Богом – маючи його, вона може прийти до страху Божого. Коли людина має Бога в серці й може боятися Бога, вона зможе триматися подалі від зла. Саме такі люди мають надію на спасіння.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Тільки зі страхом Божим можна йти шляхом спасіння»