Слова Всемогутнього Бога останніх днів

Якщо люди хочуть спастися, коли вірять у Бога, то головне – чи є в них серце, яке боїться Бога, чи є Богові місце в їхніх серцях, чи здатні вони жити перед Богом і підтримувати нормальні стосунки з Богом. Вирішальне значення має те, чи люди здатні практикувати істину й досягати послуху Богові. Таким є шлях та умови спасіння. Якщо твоє серце не здатне жити перед Богом, якщо ти не часто молитимешся Богові, і не спілкуватимешся з Богом, і втратиш нормальні стосунки з Богом, ти ніколи не будеш спасенним, тому що ти заблокував шлях до спасіння. Якщо в тебе немає стосунків із Богом, ти досягнув кінця шляху. Якщо Бога немає у твоєму серці, тоді марно стверджувати, що в тебе є віра, вірити в Бога тільки номінально. Не має значення, скільки слів вчення ти здатен промовляти, скільки ти постраждав за свою віру в Бога або наскільки ти обдарований; якщо у твоєму серці немає Бога й ти не боїшся Бога, то не має значення, як ти в Нього віриш. Бог скаже: «Відійди від Мене, лиходію». Тебе буде віднесено до лиходіїв. Твій зв’язок із Богом буде розірвано; Він не буде твоїм Господом або твоїм Богом. Навіть якщо ти визнаєш, що Бог править над усім і що Він – Творець, ти не поклоняєшся Йому й не підкоряєшся Його володарюванню. Ти слідуєш за сатаною й дияволами; тільки сатана й дияволи є твоїм повелителем. Якщо у всьому ти покладаєшся на себе й слідуєш за власною волею, якщо ти віриш, що твоя доля у твоїх власних руках, то ти віриш у себе самого. Навіть якщо ти стверджуєш, що віриш у Бога й визнаєш Його, Бог не визнає тебе. У тебе немає з Богом жодних стосунків, і тому тобі судилося в кінцевому підсумку бути зневаженим і відкинутим Ним, покараним і вигнаним Ним; Бог не спасає таких людей, як ти. Люди, які істинно вірять у Бога, – це ті, хто приймає Його як Спасителя, хто визнає, що Він – це істина, шлях і життя. Вони здатні щиро повністю присвячувати себе Йому й виконувати обов’язок творіння; вони переживають на власному досвіді роботу Бога, вони практикують Його слова й істину, і вони йдуть шляхом прагнення до істини. Це люди, які підкоряються володарюванню й улаштуванням Бога та які слідують Його волі. Тільки коли люди мають таку віру в Бога, їх можна спасти; інакше їх буде засуджено. Чи допустимо для людей приймати бажане за дійсне, коли вони вірять у Бога? Чи можуть люди у своїй вірі в Бога здобути істину, якщо вони завжди чіпляються за свої власні погляди та невизначені, абстрактні уявлення? Зовсім ні. Коли люди вірять у Бога, вони мусять приймати істину, вірити в Нього так, як Він того просить, і коритися Його керівництву та влаштуванням; тільки тоді вони можуть досягти спасіння. Іншого шляху, крім цього, немає – що б ти не робив, ти не повинен видавати бажане за дійсне. Спілкування на цю тему є дуже важливим для людей, чи не так? Це тривожний дзвінок для вас.

Тепер, коли ви почули ці слова, вам слід зрозуміти істину й чітко усвідомити, що являє собою спасіння. Ніщо з того, що подобається людям, до чого вони прагнуть, чим вони захоплені, не є важливим. Найважливіше – прийняти істину. Зрештою, здатність здобути істину – це найважливіше; і те, що може допомогти тобі здобути страх Божий і втікати від злого, є правильним шляхом. Якщо ти віриш у Бога вже кілька років і завжди був зосереджений на пошуку того, що не має жодного стосунку до істини, тоді твоя віра не має нічого спільного з істиною й нічого спільного з Богом. Ти можеш стверджувати, що віриш у Бога й визнаєш Його, але Бог не є твоїм Господом, Він не є твоїм Богом, ти не приймаєш те, що Бог керує твоєю долею, ти не підкоряєшся всьому, що Бог влаштовує для тебе, ти не визнаєш той факт, що Бог є істина, і в цьому випадку твої надії на спасіння розбито вщент; якщо ти не здатен іти шляхом пошуку істини, то ти йдеш шляхом знищення. Якщо все, до чого ти прагнеш, на чому зосереджуєшся, про що молишся та з приводу чого звертаєшся, ґрунтується на словах Бога й на тому, про що Бог просить, і якщо в тебе зростає відчуття, що ти коришся Творцеві, поклоняєшся Творцеві й відчуваєш, що Бог – твій Господь, твій Бог; якщо ти дедалі більш радо підкоряєшся всьому, що Бог влаштовує та організовує для тебе, і твої стосунки з Богом стають дедалі ближчими й нормальнішими, і якщо твоя любов до Бога стає дедалі чистішою й істиннішою, тоді твоїх образ на Бога й нерозуміння Його, а також твоїх надмірних бажань щодо Бога ставатиме дедалі менше, і ти повністю досягнеш страху Божого й утікання від злого, що означає, що ти вже став на шлях спасіння. Хоча перебування на шляху спасіння пов’язане з дисциплінуванням, обтинанням, розбором, засудженням та карою Божою, і це заподіює тобі сильний біль, та це любов Божа, що находить на тебе. Якщо, коли ти віриш у Бога, ти прагнеш лише отримати благословення, і лише прагнеш статусу, престижу й вигоди, і тебе ніколи не піддають дисциплінуванню, не обтинають і не розбираються з тобою, не судять і не карають, тоді, хоча в тебе може бути легке життя, твоє серце постійно віддалятиметься від Бога, ти втратиш нормальні стосунки з Богом, і ти також не захочеш приймати Боже дослідження; ти захочеш бути сам собі господарем – усе це доводить, що шлях, яким ти йдеш, не є правильним. Якщо ти протягом деякого часу переживав на власному досвіді Божу роботу й дедалі більше усвідомлюєш, наскільки людство глибоко зіпсоване й наскільки схильне протистояти Богові, і якщо ти хвилюєшся з приводу того, що може настати день, коли ти зробиш щось, що протистоїть Богові, і боїшся, що ти, ймовірно, образиш Бога й Він полишить тебе, і тому вважаєш, що немає нічого страшнішого, ніж протистояти Богові, тоді в тебе буде серце, яке боїться Бога. Ти вважатимеш, що коли люди вірять у Бога, вони не повинні відходити від Бога; якщо вони відходять від Бога, якщо вони відходять від Божого дисциплінування, а також від суду й кари Божих, то це рівносильно втраті Божих захисту й турботи, втраті Його благословень, і для людей усе скінчено; вони можуть тільки стати ще більш розбещеними, вони будуть такими, як релігійні люди, і далі будуть схильні протистояти Богові, одночасно вірячи в Нього, і в цьому вони стануть антихристами. Якщо ти зможеш усвідомити це, тоді ти молитимешся Богові: «О Боже! Будь ласка, суди мене й покарай мене. У всьому, що я роблю, молю Тебе, спостерігай за мною. Якщо я зроблю щось, що суперечить істині й порушує Твою волю, суворо суди мене й карай мене – я не можу обійтися без Твоїх суду й кари». Це правильний шлях, яким людям слід іти у своїй вірі в Бога.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Тільки зі страхом Божим можна йти шляхом спасіння»

Є вислів, який ви повинні взяти до відома. Я вважаю, що цей вислів є дуже важливим, тому що він спадає Мені на думку незліченну кількість разів щодня. Чому? Тому, що щоразу, коли Я стикаюся з кимось, щоразу, коли Я чую чиюсь історію, щоразу, коли Я чую про досвід чи свідчення віри в Бога якоїсь людини, Я завжди використовую цей вислів, щоб визначити у Своєму серці, чи ця людина є тим типом людини, якого хоче Бог, і тим типом людини, який подобається Богу, чи ні. Отже, що це за вислів? Зараз Я тримаю вас усіх в напруженому очікуванні. Коли Я розкрию вам цей вислів, можливо, ви почуватиметеся розчарованими, тому що є деякі, хто протягом багатьох років повторював його як порожні слова. Проте Я жодного разу не озвучував його просто заради слів. Цей вислів живе в Моєму серці. Отже, що це за вислів? Він такий: «Ідіть шляхом Божим: бійтеся Бога, а від злого втікайте». Хіба це не вельми проста фраза? Тим не менш, попри її простоту, люди, які насправді глибоко розуміють ці слова, відчують, що вони мають велику вагу, що цей вислів є дуже цінним для практики людини, що це рядок із мови життя, який містить істину-реальність, що він являє собою довічну мету для тих, хто прагне догодити Богу, і що це довічний шлях, яким повинен слідувати кожен, хто уважний до Божих намірів. … Незалежно від того, яким наразі є ваше розуміння цього вислову або як ви до нього ставитеся, Я однаково скажу вам таке: якщо люди можуть застосувати слова цього вислову на практиці та пережити їх на власному досвіді, і досягти стандарту страху до Бога та втечі від злого, тоді вони неодмінно будуть спасенні та напевно матимуть добрі результати. Однак, якщо ти не зможеш відповідати стандарту, викладеному в цьому вислові, тоді можна сказати, що твій результат є невідомим.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Як пізнати Божий характер та результати, яких досягне Його робота»

У кожен період Своєї роботи Бог обдаровує людей деякими словами та розповідає їм про деякі істини. Ці істини служать тим шляхом, якого люди повинні дотримуватися, тим шляхом, яким вони повинні йти, тим шляхом, який дозволяє їм боятися Бога, а від злого втікати, і тим шляхом, який люди повинні втілювати в життя та якого повинні дотримуватися у своєму житті й упродовж своїх життєвих подорожей. Саме з цих причин Бог звертається цими висловлюваннями до людства. Цих слів, які походять від Бога, люди повинні дотримуватися, а дотримуватися їх – значить отримати життя. Якщо людина не дотримується їх, не практикує їх і не живе Божими словами у своєму житті, значить, така людина не втілює істину в життя. Що більше, якщо люди не втілюють істину в життя, то вони не бояться Бога та не втікають від злого, як і не можуть вони догодити Богові. Люди, не здатні догодити Богу, не можуть отримати Його похвалу, і такі люди не мають результату.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Як пізнати Божий характер та результати, яких досягне Його робота»

Усе, що робить Бог, необхідне та наділене надзвичайною значущістю, бо все, що Він робить у людині, стосується Його управління та спасіння людства. Природно, що робота, яку Бог виконав над Йовом, така сама, хоча Йов був досконалим і праведним у Божих очах. Інакше кажучи, незалежно від того, що робить Бог і якими засобами, якою ціною та з якою ціллю, мета Його дій незмінна. Його мета полягає в тому, щоб упроваджувати в людині Божі слова, а також Божі вимоги та волю щодо людини; інакше кажучи, Його мета – впроваджувати в людині все те, що Бог вважає позитивним, відповідно до Його етапів, даючи людині змогу зрозуміти Боже серце й осягнути Божу сутність, а також підкоритися Божому володарюванню та розпорядженням, аби вона змогла Бога боятися, а від злого втікати: усе це є одним з аспектів Божої мети в усьому, що Він робить. Інший аспект полягає в тому, що, оскільки сатана є тлом і знаряддям Божої роботи, людина часто передається сатані; це засіб, який Бог використовує для того, щоб люди побачили в сатанинських спокусах і нападах зло, потворність і мерзенність сатани, зненавиділи сатану та пізнали й навчилися відрізняти негативне. Цей процес дає їм змогу поступово звільнятися від сатанинського контролю та звинувачень, завад і нападів – доки завдяки Божим словам, знанню Бога, вірі в Нього, послуху та страху перед Ним люди не здобудуть перемогу над нападами та звинуваченнями сатани; тільки тоді люди будуть повністю визволені з-під влади сатани. Визволення людей означає, що сатана переможений, що вони більше не їжа в його роті: замість того, щоб проковтнути їх, сатана від них відступився. А причина в тому, що такі люди праведні та мають віру, послух і страх перед Богом, і в тому, що вони повністю поривають із сатаною. Вони осоромлюють сатану, вони виставляють сатану боягузом, і вони повністю перемагають сатану. Їхнє тверде рішення слідувати за Богом, слухняність і страх Божий перемагають сатану та змушують його повністю відступитися від них. Тільки такі люди по-справжньому здобуті Богом, і саме це є кінцевою метою Бога в спасінні людини. Якщо ті, хто слідує за Богом, бажають бути спасенними та повністю здобутими Богом, то всі вони повинні зіткнутися зі спокусами й нападами сатани – як великими, так і малими. Ті, хто вистоїть у цих спокусах і нападах та зможе повністю перемогти сатану, – це люди, спасенні Богом. Тобто спасенні Богом – це ті, хто пройшов через Божі випробування, хто піддавався спокусам і нападам сатани незліченну кількість разів. Спасенні Богом розуміють Божу волю та вимоги, здатні змиритися з Божим володарюванням і розпорядженнями, і серед сатанинських спокус ці люди не відступають від шляху богобоязливості й утечі від злого. Спасенні Богом наділені чесністю, добросердечні та розважливі, розрізняють любов і ненависть, мають почуття справедливості, здатні піклуватися про Бога та дорожити всім, чим є Бог. Сатана не зв’язує таких людей, не шпигує за ними, не звинувачує їх, не знущається з них; вони повністю вільні, повністю визволені та звільнені. Йов був саме такою людиною свободи, і саме в цьому полягає значення того, чому Бог віддав його в руки сатани.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»

Коли Бог хоче отримати чиєсь серце, Він наражатиме цю людину на численні випробування. Під час цих випробувань, якщо Бог не отримає серця цієї людини або не побачить, що ця людина має якесь ставлення, – тобто, якщо Бог не побачить, що ця людина практикує або поводиться таким чином, щоб виказати боязнь перед Ним, і якщо Він також не побачить у цій людині ставлення та рішучості втікати від злого, – тоді, після численних випробувань, Боже терпіння щодо неї буде вичерпано, і Він більше не терпітиме її. Він більше не випробовуватиме цю людину, і Він більше не працюватиме над нею. Тож що це означає для результату цієї людини? Це означає, що вона не має жодного результату. Можливо, ця людина не вчинила жодного зла; можливо, вона не зробила нічого руйнівного та не завдала ніякого клопоту. Можливо, вона не чинила опору Богові відкрито. Однак серце цієї людини залишається прихованим від Бога; у неї ніколи не було чіткого ставлення та точки зору щодо Бога, і Бог не може ясно побачити, що її серце було віддано Йому або що вона прагне боятися Його, а від злого втікати. Бог втрачає терпіння з такими людьми та більше не платитиме за них жодної ціни, не виявлятиме до них милосердя або не працюватиме над ними. Життя віри в Бога для такої людини вже скінчилося. Це тому, що у всіх численних випробуваннях, які Бог їй дав, Бог так і не отримав бажаного Ним результату. Отже, є низка людей, в яких Я ніколи не бачив просвітління та освітлення від Святого Духа. Як це можна побачити? Ці люди могли вірити в Бога багато років, і зовні вони поводилися завзято; вони прочитали багато книг, займалися багатьма справами, заповнили дюжину або десь стільки нотатників та опанували незліченну кількість слів і доктрин. Однак у них ніколи не спостерігається видиме зростання, їхні погляди на Бога залишаються невидимими, а їхнє ставлення – досі неясним. Іншими словами, їхні серця не можна побачити; вони повсякчас загорнені та запечатані – вони запечатані для Бога. Як наслідок, Він ніколи не бачив їхніх справжніх сердець, Він ніколи не бачив у цих людях справжньої боязні перед Ним і, що більше, Він ніколи не бачив, як ці люди йдуть Його шляхом. Якщо дотепер Бог ще не здобув таких людей, чи може Він здобути їх у майбутньому? Не може! Чи буде Він і надалі домагатися того, що неможливо отримати? Не буде! Яким же є нинішнє ставлення Бога до таких людей? (Він зневажає та ігнорує їх.) Він їх ігнорує!

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Як пізнати Божий характер та результати, яких досягне Його робота»

Бога слід боятися й слухатися, тому що Його природа і Його характер не є такими, як у створеної істоти, і є вищими, ніж у створеної істоти. Бог є самосущим і вічним, Він є не-створеною істотою, і тільки Бог гідний боязні та послуху; людина для цього не придатна. Тому всі, хто відчув Його роботу на власному досвіді й по-справжньому пізнав Його, зрощують серця боязні перед Ним. Однак ті, хто не відкинув свої уявлення про Нього, – ті, хто просто не вважає Його Богом, – не мають сердець боязні перед Ним, і хоча вони слідують за Ним, вони не підкорені; вони є неслухняними людьми за своєю природою. Діючи таким чином, Він хоче досягти того, щоб серця всіх створених істот сповнилися боязні перед Творцем, поклонилися Йому та беззастережно скорилися Його пануванню. Це кінцевий результат, якого вся Його робота покликана досягти. Якщо люди, які пізнали таку роботу на власному досвіді, не мають сердець боязні перед Богом хоча б трохи, і якщо їхній колишній непослух анітрохи не змінився, вони неодмінно будуть вигнані. Якщо ставлення людини до Бога полягає лише в тому, щоб захоплюватися Ним або виявляти до Нього повагу на відстані, але анітрохи не любити Його, то це результат, до якого прийшла людина без боголюбного серця, і такій людині бракує умов для того, щоб бути вдосконаленою. Якщо так багато роботи недостатньо, щоб здобути щиру любов людини, значить, ця людина не знайшла Бога й не прагне по-справжньому істини. Людина, яка не любить Бога, не любить істину і, отже, не спроможна знайти Бога, а тим більше отримати Боже схвалення. Такі люди, хоч би як вони переживали роботу Святого Духа і хоч би як вони переживали суд, не здатні мати богобоязливе серце. Це люди, чия природа незмінна, і вони мають украй нечестиві характери. Усі, хто не має богобоязливого серця, повинні бути вигнані, стати об’єктами покарання й бути покараними так само, як і ті, хто чинить зло, щоб страждати навіть більше, ніж ті, хто вчинив неправедні вчинки.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божа робота та робота людська»

Якщо у своїй вірі в Бога люди не мають богобоязливого серця, не мають богослухняного серця, вони не тільки не зможуть виконувати якусь роботу для Нього, а й навпаки, стануть тими, хто заважає Його роботі та кидає Йому виклик. Вірити в Бога, але не слухатися Його, не боятися Його, а натомість противитися Йому, – це найбільша ганьба для віруючого. Якщо віруючі такі ж недбалі та нестримані в своїх висловлюваннях і поведінці, як і безбожники, то вони є ще більшим злом, ніж безбожники; вони – типові біси. Тих, хто дає волю своїм отруйним, злим язикам у церкві, хто поширює чутки, розпалює розбрат і створює кліки серед братів і сестер, – тих слід було вигнати з церкви. Але оскільки нині інша епоха Божої роботи, ці люди обмежені, бо їх безсумнівно слід вигнати. Усі розбещені сатаною люди мають зіпсовані схильності. У деяких тільки й є, що зіпсовані схильності, а інші відрізняються: вони мають не лише зіпсовані сатанинські схильності, а й надзвичайно злісну природу. Мало того, що їхні слова і вчинки виявляють їхні зіпсовані сатанинські схильності, ці люди, крім того, є справжнім дияволом сатаною. Їхня поведінка створює порушення й завади для Божої праці, заважає життю-входженню братів і сестер та перешкоджає нормальному життю церкви. Рано чи пізно ці вовки в овечій шкурі мають бути вигнані. До цих приспішників сатани має бути безжальне ставлення, ставлення неприйняття. Тільки це означає прийняти сторону Бога, а ті, хто цього не робить, загрузли у трясовині з сатаною. Люди, які щиро вірять в Бога, завжди мають Його в своєму серці, їхнє серце завжди богобоязливе й боголюбне. Ті, хто вірить у Бога, мають діяти обережно та розважливо, і все, що вони роблять, повинно відповідати Божим вимогам і бути здатним догодити Його серцю. Вони не повинні бути свавільними та робити те, що їм заманеться; це не личить праведній добропорядності. Люди не повинні бігати повсюди, розмахуючи прапором Бога, і в той же час вихвалятися та вдаватися до шахрайства. Це найбільш крамольна поведінка з усіх можливих. Сім’ї мають свої правила, а країни мають свої закони, то хіба це не стосується Божого дому ще більшою мірою? Хіба він не має ще суворіші стандарти? Хіба в ньому не є ще більше адміністративних постанов? Люди вільні робити те, що вони хочуть, але адміністративні постанови Бога не можна змінювати за бажанням. Бог – це Той, Хто не терпить образ від людей; Він – Бог, який карає людей смертю. Невже люди цього ще не знають?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Застереження для тих, хто не втілює істину в життя»

Можливість твого спасіння не залежить від твого старшинства або того, скільки років ти працюєш, і тим більше від того, який послужний список ти накопичив. Радше така можливість залежить від того, чи приніс твій пошук плоди. Ти мусиш знати, що спасенні – це «дерева», що приносять плоди, а не дерева з пишним листям і рясними квітами, які, однак, не плодоносять. Навіть якщо ти багато років блукав вулицями, яке це має значення? Де твоє свідчення? Твоє серце набагато менш богобоязливе, ніж твоє серце, сповнене любові до себе й твоїх хтивих бажань, – хіба така людина не виродженець? Як вона могла б бути прикладом та зразком спасіння? Твоя природа невиправна, ти занадто бунтівничий, ти не підлягаєш спасінню! Хіба такі люди – не ті, кого буде відсіяно? Чи час, коли Моя робота закінчена, не є часом настання вашого останнього дня? Я виконав так багато роботи та сказав так багато слів серед вас – скільки з цього дійсно дійшло до ваших вух? Наскільки ви цьому коли-небудь корилися? Коли моя робота завершиться, то буде час, коли ви перестанете протистояти Мені, коли ви перестанете виступати проти Мене. Поки я працюю, ви постійно дієте проти Мене; ви ніколи не коритеся Моїм словам. Я роблю Свою роботу, а ти робиш свою власну «роботу», створюючи своє власне маленьке царство. Ви – не що інше, як зграя лисиць і собак, які роблять все наперекір Мені! Ви постійно намагаєтеся взяти у свої обійми тих, хто пропонує вам свою неподільну любов, – де ваше боязливе серце? Усе, що ви робите, – обман! У вас немає ні покори, ні боязні, і все, що ви робите, є брехливим і богохульним! Чи можна спасти таких людей? Розпусні та хтиві чоловіки завжди хочуть привернути до себе кокетливих розпусниць задля власного задоволення. Я категорично не спасатиму таких розпусних демонів. Я ненавиджу вас, брудні демони, а ваші хтивість і кокетство затягнуть вас до пекла. Що ви можете сказати на своє виправдання? Ви, брудні демони й злі духи, – мерзенні! Ви огидні! Як можна було б спасти таке сміття? Чи можуть ті, хто потрапив у пастку гріха, все ж бути спасенні? Сьогодні ця істина, цей шлях і це життя не приваблюють вас; радше вас приваблюють гріховність, гроші, становище, слава й зиск, задоволення плоті, краса чоловіків і чарівність жінок. Що дає вам право увійти в Моє царство? Ваш образ навіть більший, ніж Божий, ваш статус навіть вищий, ніж Божий, не кажучи вже про ваш престиж серед людей – ви стали ідолом, якому поклоняються люди. Хіба ти не став архангелом? Коли фінали людей будуть виявлені, а це також означатиме, що робота спасіння наблизиться до свого кінця, багато хто з тих, хто серед вас, стануть трупами, які не підлягають спасінню, й мусять бути відсіяні. Під час виконання роботи спасіння Я ласкавий і добрий до всіх людей. Коли така робота завершиться, результати різних типів людей будуть виявлені, і в той час Я більше не буду ласкавим і добрим, тому що результати людей будуть виявлені, і кожного буде класифіковано відповідно до його ґатунку; і більше не буде смислу продовжувати роботу спасіння, тому що період спасіння мине, і, одного разу минувши, він більше ніколи не настане знову.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Практика (7)»

Пов’язані гімни

Віруючим треба мати в серці страх Божий