Божі слова з Біблії

«І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні» (Матвія 10:28).

«Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за Мене погубить душу свою, той знайде її» (Матвія 10:39).

Слова Всемогутнього Бога останніх днів

Ви вірите в Бога, тож кожен із вас має цінувати те, що ви справді здобули найвище звеличення та спасіння, прийнявши сьогодні Божу роботу в останні дні та всю роботу Його плану, яку Він вершить у тобі. Бог розташував цю групу людей у повному фокусі Своєї роботи у всесвіті. Він пожертвував вам усю кров Свого серця; Він повернув вам усю роботу Духу в усьому всесвіті. Саме тому вам пощастило. Навіть більше, Він переніс Свою славу з Ізраїлю, Свого обраного народу, на вас, і саме через цю громаду Він уповні проявить мету Свого плану. Тож ви ті, хто отримає Божу спадщину, і навіть більше: ви спадкоємці Божої слави. Можливо, всі ви пам’ятаєте ці слова: «Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги». Усі ви вже чули ці слова, але жоден із вас не розумів їхнього справжнього смислу. Сьогодні ви глибоко усвідомлюєте їхнє справжнє значення. Ці слова Бог в останні дні справдить у тих людях, кого жорстоко переслідував великий червоний дракон у землі, де він лежить, згорнувшись. Той великий червоний дракон – ворог і гонитель Бога, тож люди в цій землі зазнають принижень і гонінь за свою віру в Бога, унаслідок чого ці слова справджуються у вас, у цій групі людей. Божа робота здійснюється в землі, що виступає проти Бога, тому вся вона стикається з величезними перепонами, і багато з Його слів не можуть бути виконані відразу; таким чином, люди переплавляються під впливом Божих слів, що теж є частиною страждання. Богові надзвичайно тяжко здійснювати Свою роботу в землі великого червоного дракона, але саме через цю «тяжкість» Бог здійснює один із етапів Своєї роботи, щоб Він міг виявити Свою мудрість і Свої дивовижні діяння, і Бог використовує цю нагоду, щоб довершити цю громаду людей. Саме через страждання людей, через їхній рівень і через увесь сатанинський характер людей у цій нечистій землі Бог вершить Свою роботу очищення та завоювання, щоб через це Він здобув славу та тих, хто свідчитиме про Його діяння. Така є повна значущість всієї ціни, яку Бог заплатив заради цієї групи людей. Отож, через тих, хто проти Нього виступає, Бог і вершить Свою роботу завоювання, і тільки так може виявитися велика Божа сила. Іншими словами, тільки ті, хто перебуває в нечистій землі, гідні успадкувати Божу славу, і тільки так може вповні розкритися велика Божа сила. Ось чому Бог здобуває славу з нечистої землі та від тих, хто в тій землі живе, – такий намір Бога. Це цілком подібно до етапу роботи Ісуса: Він міг здобути славу лише поміж фарисеїв, які Його переслідували; якби не гоніння від фарисеїв і не зрада Юди, з Ісуса не глумилися б, Його б не обмовляли й поготів не розіп’яли б, і Він не міг би здобути славу. Де Бог вершить Свою роботу в кожну епоху й де Він здійснює її у плоті, там Він здобуває славу та тих людей, яких хоче здобути. Ось такий є план Божої роботи й таке Його управління.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Чи така проста Божа робота, як це собі уявляє людина?»

Коли Я офіційно починаю свою роботу, усі люди рухаються разом зі Мною, так що люди у всесвіті зайняті разом зі Мною, весь усесвіт перебуває в стані «святкування», і Я підштовхую людину вперед. Унаслідок цього навіть великого червоного дракона Я кинув у стан безладу й метушливої непевності, і він служить Моїй роботі, і, незважаючи на нехіть, він не може слідувати своїм власним бажанням, але в нього немає іншого вибору, окрім як дати Мені влаштовувати все так, як Я того бажаю. У всіх Моїх планах великий червоний дракон – Моє контрастне тло, Мій ворог, але й Мій слуга; у цьому ключі Я ніколи не послаблював Своїх «вимог» до нього. Отже, фінальний етап роботи Мого втілення завершено в його домі, це більше сприяє тому, щоб великий червоний дракон належним чином служив Мені, завдяки чому Я завоюю його й завершу Свій план.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божі слова до цілого всесвіту, Глава 29»

Моя робота серед групи людей останніх днів – це безпрецедентне починання, і тому, щоб Моя слава наповнила космос, усі люди мають зазнати останньої тяготи заради Мене. Чи розумієте ви Мою волю? Це остання вимога, яку Я висуваю до людини, тобто Я сподіваюся, що всі люди зможуть нести потужне, повноголосне свідчення про Мене перед великим червоним драконом, що вони зможуть востаннє принести себе в жертву заради Мене й виконати Мої вимоги в останній раз. Чи зможете ви насправді це зробити? Ви були нездатними задовольняти Моє серце в минулому – чи зможете ви порушити цю модель поведінки в останньому випадку? Я даю людям можливість поміркувати; Я дозволяю їм ретельно обміркувати, перш ніж вони нарешті дадуть Мені відповідь, – хіба неправильно так діяти? Я чекаю на відповідь людини, Я чекаю на її «лист-відповідь» – чи маєте ви достатньо віри, щоб виконати Мої вимоги?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божі слова до цілого всесвіту, Глава 34»

Раніше було сказано, що ці люди – нащадки великого червоного дракона. Насправді необхідно внести ясність – вони є втіленням великого червоного дракона. Коли Бог примусово приводить їх до кінця шляху й вбиває їх, то тоді, – поза сумнівом, – дух великого червоного дракона не має більше можливості діяти в них. Отже, коли люди доходять до кінця шляху, великий червоний дракон теж гине. Можна сказати, що він використовує смерть, щоб відплатити Богові за Його «велику доброту», – що і є метою Божої роботи в країні великого червоного дракона. Коли люди готові пожертвувати своїм життям, усе стає дрібницею, і ніхто не може їх здолати. Що може бути важливішим за життя? Отож сатана стає нездатним далі діяти в людях, він нічого не може вдіяти з людиною. Хоча у визначенні «плоті» сказано, що плоть зіпсована сатаною, якщо люди справді відмовляються від себе й ними не рухає сатана, тоді ніхто не зможе здолати їх – і в цей момент плоть виконає свою іншу функцію й почне формально приймати спрямування від Духа Божого. Це є необхідним процесом, він має відбуватися крок за кроком, інакше Бог не мав би засобів для роботи в непіддатливій плоті. Такою є мудрість Божа.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тлумачення таємниць “Божих слів до цілого всесвіту”, Глава 36»

Незважаючи на те, наскільки «сильний» сатана, наскільки він зухвалий і амбітний, наскільки велика його здатність завдавати шкоди, наскільки масштабні методи, за допомогою яких він розбещує й спокушає людину, незалежно від того, наскільки хитрі виверти й схеми, якими він залякує людину, наскільки мінлива форма, у якій він існує, він ніколи не міг створити жодної живої істоти, ніколи не міг установити закони або правила існування усього сущого й ніколи не міг керувати будь-яким об’єктом, живим чи неживим, та контролювати його. У всесвіті й небесній тверді немає жодної особи або об’єкта, який був би народжений від нього або існував завдяки йому; немає жодної особи або об’єкта, якими він керує або які контролює. Навпаки, він не тільки мусить жити під владою Бога, але, більше того, мусить коритися всім Божим наказам і велінням. Без Божого дозволу сатані важко доторкнутися навіть до краплі води або піщинки на землі; без Божого дозволу сатана не може навіть переміщати мурах по землі, не кажучи вже про людство, створене Богом. В очах Бога сатана є нижчим, ніж гірські лілії, небесні птахи, морські риби та земні гробаки. Його роль серед усього сущого полягає в тому, щоб служити всьому сущому, служити людству й служити Божій роботі та Його плану управління. Незалежно від того, наскільки зловмисною є його природа та наскільки злою є його сутність, єдине, що він може робити, – це покірно виконувати свою функцію: прислужувати Богу й забезпечувати для Бога контрастне тло. Такими є сутність і положення сатани. Його сутність не пов’язана з життям, не пов’язана із силою, не пов’язана з владою; він – усього лиш іграшка в руках Бога, просто машина, що служить Богу!

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»

Тобі не слід боятися ні того, ні іншого; скільки б труднощів і небезпек тобі не загрожувало, ти маєш залишатися стійким переді Мною, не зважаючи на жодні завади, щоб Моя воля могла бути виконана безперешкодно. Це – твій обов’язок; інакше Я обрушу на тебе Свій гнів, і рукою Своєю Я… Тоді ти відчуєш довічні душевні страждання. Ти маєш витримати все; заради Мене ти мусиш бути готовий відмовитися від усього й слідувати за Мною зі всіх своїх сил і бути готовим заплатити будь-яку ціну. Настав час, коли Я випробовуватиму тебе: чи проявиш до Мене свою відданість? Чи зможеш ти віддано слідувати за Мною до самого кінця шляху? Не бійся; з Моєю підтримкою хто зможе перепинити цей шлях? Пам’ятай це! Пам’ятай! Усе містить Мої добрі наміри і перебуває під Моїм проникливим спостереженням. Чи можеш ти дотримуватися Мого слова в усьому, що ти говориш і робиш? І коли тебе спіткають вогняні перевірки, чи схилиш ти коліна і чи волатимеш? Чи ти зіщулишся і відступиш, не в змозі рухатися вперед?

Ти мусиш мати в собі Мою відвагу, і ти повинен мати принципи, коли доходить до зустрічі з родичами, які не вірять. Однак заради Мене ти також не маєш піддаватися жодним темним силам. Покладайся на Мою мудрість, щоб іти досконалим шляхом; не дозволяй жодній із сатанинських змов оволодіти тобою. Зроби все можливе, щоб покласти своє серце переді Мною, і Я втішу тебе та принесу тобі мир і радість. Не слід намагатися виглядати якимось певним чином перед іншими; хіба те, що ви робите Мене задоволеним, не має більшої цінності та ваги? Задовольняючи Мене, чи не наповнишся ти ще більшим вічним і пожиттєвим миром і щастям? Твої нинішні страждання свідчать лише про те, якими великими будуть твої майбутні благословення; вони неописанні. Ти не знаєш величі благословень, які матимеш; ти навіть не міг і помріяти про таке. Сьогодні це стало реальним; дуже, дуже реальним! Це не так далеко, ти бачиш це? Все це до останньої крихти знаходиться в Мені; яка ж то світла дорога попереду! Утри свої сльози та більше не відчувай ні болю, ні смутку. Усе влаштовано Моїми руками, і Моя мета – невдовзі зробити вас переможцями та ввести вас у славу разом зі Мною. За все, що з тобою відбувається, ти маєш бути відповідно вдячний і сповнений хвали; це принесе Мені глибоке задоволення.

Надприродне життя Христа вже з’явилося; тобі немає чого боятися. Сатани під нашими ногами, і час їхній триватиме недовго. Пробудись швидко! Утечи з цього місця розпусти; звільнися від безодні смерті! Будь вірний Мені, не зважаючи ні на що, і сміливо йди вперед; Я – твій оплот, тож покладися на Мене!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 10»

Якщо в людей немає впевненості, їм нелегко продовжувати йти цим шляхом. Тепер кожен може побачити, що Божа робота анітрохи не збігається з людськими поняттями та уявленнями. Бог зробив стільки роботи й сказав стільки слів, і хоча люди можуть визнати, що ці слова є істиною, у них все одно можуть виникнути різні уявлення про Бога. Якщо люди хочуть зрозуміти істину й здобути її, вони повинні мати впевненість і силу волі, щоб бути здатними стояти на тому, що вони вже бачили, і на тому, що вони здобули зі свого досвіду. Що б Бог не робив у людях, вони мусять відстоювати те, чим володіють самі, бути щирими перед Богом і залишатися відданими Йому до кінця. Це обов’язок людства. Люди мусять відстоювати те, що вони повинні робити. Віра в Бога вимагає послуху Йому й переживання Його роботи. Бог зробив стільки роботи – можна сказати, що для людей це все вдосконалення, рафінування, а ще більше – кара. Не було жодного етапу в Божій роботі, який би відповідав людським поняттям; те, чим люди насолоджувалися, – це суворі Божі слова. Коли Бог приходить, люди мають насолоджуватися Його величчю та Його гнівом. Однак, якими б суворими не були Його слова, Він приходить, щоб спасти й вдосконалити людство. Будучи створеними істотами, люди мусять виконувати обов’язки, які вони повинні виконувати, і свідчити про Бога у процесі рафінування. У кожному випробуванні вони мусять відстоювати те свідчення, яке вони повинні нести, і робити це голосно заради Бога. Людина, яка це виконує, є переможцем. Незалежно від того, як Бог очищає тебе, ти залишаєшся сповненим впевненості й ніколи не втрачаєш довіри до Нього. Ти робиш те, що мусить робити людина. Це те, що Бог вимагає від людини, і серце людини має бути здатним повністю повертатися до Нього й звертатися до Нього кожної миті. Це переможець. Ті, кого Бог називає «переможцями», – це ті, хто, перебуваючи під впливом сатани, перебуваючи в облозі сатани, тобто коли вони опиняються серед сил темряви, все одно здатні бути непохитними у своєму свідченні та зберігати свою первісну впевненість і свою відданість Богові. Якщо ти все ще здатен зберігати чисте серце перед Богом і зберігати свою справжню любов до Бога, незважаючи ні на що, то ти непохитний у своєму свідченні перед Богом, і саме це Бог називає «бути переможцем». Якщо твоє прагнення є чудовим, коли Бог благословляє тебе, але ти відступаєш без Його благословення, чи є це чистотою? Оскільки ти впевнений, що цей шлях істинний, ти маєш іти ним до кінця; ти маєш зберігати свою відданість Богові. Оскільки ти побачив, що Сам Бог прийшов на землю, щоб удосконалити тебе, ти повинен повністю віддати Йому своє серце. Якщо ти все ще можеш слідувати за Ним, що б Він не робив, навіть якщо в самому кінці Він визначає несприятливий для тебе результат, це і є збереженням твоєї чистоти перед Богом. Принести в жертву Богу святе духовне тіло й непорочну цноту означає зберегти щире серце перед Богом. Для людини щирість – це чистота, а вміння бути щирим перед Богом – це збереження чистоти. Ось, що ти маєш застосовувати на практиці. Коли треба молитися – молись, коли треба збиратися на спілкування – збирайся, коли треба співати гімни – співай гімни, коли треба відректися від плоті – відречися від плоті. Коли ти виконуєш свій обов’язок, не доводь справу до кінця абияк; коли ти стикаєшся з випробуваннями, будь непохитним. Це і є відданість Богові. Якщо ти не відстоюєш те, що мусять робити люди, то всі твої попередні страждання й рішення були марними.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тобі слід зберегти свою вірність Богу»

Зараз ті видіння й ті істини, які ти розумієш, закладають фундамент для твого майбутнього досвіду; у майбутніх поневіряннях ви всі будете мати реальний досвід цих слів. Пізніше, коли на вас прийдуть випробування й ви пройдете через поневіряння, ви будете думати про слова, які ви промовляєте сьогодні, а саме: «Які б поневіряння, випробування чи великі лиха не спіткали мене, я мушу догодити Богові». Подумай про досвід Петра, а потім про досвід Йова, і ти будеш активізований сьогоднішніми словами. Тільки таким чином твоя віра може бути натхненною. У той час Петро сказав, що він не гідний прийняти Божий суд і кару, і коли прийде час, ти також захочеш, щоб через тебе всі люди побачили праведний Божий характер. Ти з готовністю приймеш Його суд і кару, і Його суд, кара й прокляття будуть для тебе втіхою. Зараз для тебе просто неприпустимо не володіти правдою. Без неї ти не тільки не зможеш бути непохитним у майбутньому, але й, можливо, не будеш здатен переживати нинішню роботу. Якщо це так, то чи не станеш ти одним із тих, хто буде відсіяний і покараний? На даний момент не було ніяких фактів, які б стосувалися тебе, і Я забезпечив тебе в усіх аспектах, яких тобі бракує; Я говорю з позиції кожного аспекту. Ви не зазнали багато страждань; ви просто берете те, що доступно, не заплативши ніякої ціни, і, більше того, ви не маєте власного істинного досвіду або розуміння. Отже, те, що ви розумієте, не є вашим істинним духовним зростом. Ви обмежені розумінням, знанням і баченням, але ви не зібрали великого врожаю. Якби Я ніколи не звертав на вас уваги, але змусив вас пройти через досвід у вашому власному домі, ви б давно вирвалися назад у великий широкий світ. Шлях, яким ви йтимете в майбутньому, буде шляхом страждань, і якщо ви успішно пройдете цей нинішній відрізок шляху, то коли ви зазнаєте більшого поневіряння в майбутньому, у вас буде свідчення. Якщо ти зрозумів значення людського життя й став на правильний шлях людського життя, і якщо в майбутньому ти будеш підкорятися Його задумам без будь-яких нарікань і вибору, як би Бог з тобою не вчинив, і якщо ти не будеш висувати ніяких вимог до Бога, то таким чином ти станеш людиною, яка має цінність. Зараз ти не зазнав поневірянь, тому можеш підкорятися чому завгодно без розрізнення. Ти говориш, що як Бог вирішить, так і добре, і що ти залишив би все на Божі влаштування. Незалежно від того, карає тебе Бог чи проклинає, ти будеш готовий догодити Йому. При цьому те, що ти говориш зараз, не обов’язково відображає твій духовний зріст. Те, що ти готовий зробити зараз, не може свідчити про те, що ти здатен йти до кінця. Коли на тебе обрушаться великі поневіряння, або коли ти зазнаєш переслідувань, або примусу, або ще більших випробувань, тоді ти не зможеш вимовити ці слова. Якщо ти зможеш мати таке розуміння й будеш непохитним, то це й буде твоїм духовним зростом. Яким був Петро в той час? Петро сказав: «Господи, я віддам своє життя за Тебе. Якщо Ти хочеш, щоб я помер, я помру!». Так він молився в той час. Він також сказав: «Навіть якщо інші не люблять Тебе, я повинен любити Тебе до кінця. Я буду йти за Тобою завжди». Так він говорив у той час, але як тільки на нього звалилися випробування, він розклеївся й заплакав. Ви всі знаєте, що Петро тричі відрікся від Господа, чи не так? Є багато людей, які будуть плакати та проявляти людську слабкість, коли до них прийдуть випробування. Ти не господар над собою. У цьому ти не можеш себе контролювати. Можливо, сьогодні в тебе все дуже добре, але це тому, що в тебе є відповідне оточення. Якщо завтра це зміниться, ти покажеш свою боягузливість і некомпетентність, свою підлість і нікчемність. Твоя «мужність» давно зійде нанівець, а часом ти навіть можеш полишити свою роботу й піти геть. Це означає, що те, що ти тоді розумів, не відповідало твоєму справжньому духовному зросту. Потрібно дивитися на справжній духовний зріст людини, щоб побачити, чи дійсно вона любить Бога, чи здатна вона дійсно коритися Божому задуму, чи здатна вона вкласти всі свої сили в досягнення того, чого вимагає Бог, і чи залишається вона вірною Богові та чи пропонує Богові найкраще з усього, навіть якщо це означає пожертвувати власним життям.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Як ти повинен пройти останній відрізок шляху»

У наші дні більшість людей, які вірять у Бога, ще не ступила на правильний шлях і не дійшла розуміння істини, тому люди досі відчувають порожнечу всередині, вважають, що життя сповнене страждань, і що в них немає енергії виконувати свої обов’язки. Ось якими бувають віруючі в Бога до того, як у їхніх серцях з’являється видіння. Люди не набули істину та ще не пізнали Бога, тому вони ще не відчувають особливого задоволення. Зокрема, ви всі зазнали переслідувань і пережили труднощі, повертаючись додому. Коли ви страждаєте, у вас також виникають думки про смерть і небажання жити. Це слабкості плоті. Деякі люди навіть думають: «Віра в Бога має приносити задоволення. У період Благодаті Святий Дух дарував людям мир і радість. Зараз надто мало миру й радості, а такого задоволення, як було в період Благодаті, немає. Вірити в Бога сьогодні вкрай досадно». Ти знаєш тільки те, що плотська насолода ліпша від усього іншого. Ти не знаєш, яку роботу Бог виконує сьогодні. Бог має дозволити вашій плоті страждати, щоб перетворити ваш характер. Навіть якщо ваша плоть страждає, у вас є Боже слово й у вас є Боже благословення. Ти не можеш померти, навіть якщо захочеш. Чи ти можеш змиритися з тим, що не знаєш Бога й не набув істину? Головним чином справа полягає просто в тому, що люди ще не набули істину, і в них немає життя. Вони знаходяться в процесі пошуку спасіння, тому вони мусять трохи постраждати під час цього. Сьогодні всі у світі піддаються випробуванням, навіть Бог страждає, тож чи правильно було б вам не страждати? Без рафінування через великі лиха не може бути справжньої віри й не можна набути істину й життя. Відсутність випробувань і рафінування не підходить. Просто погляньте на Петра – зрештою він пройшов через сім років випробувань (після того, як йому виповнилося п’ятдесят три роки). За ті сім років він пережив сотні випробувань. Йому доводилося проходити через певне випробування раз на кілька днів, і тільки пройшовши через всілякі випробування, він набув життя й пережив перетворення свого характеру. Коли ти дійсно набудеш істину й пізнаєш Бога, ти вважатимеш, що мусиш жити для Бога. Якщо ти не житимеш для Бога, ти пошкодуєш; ти проживеш решту своїх днів у гіркому жалю та глибокому каятті. Ти ще не можеш померти. Ти мусиш стиснути кулаки й рішуче жити далі. Ти мусиш прожити життя для Бога. Коли люди мають істину всередині себе, вони мають цю рішучість і більше ніколи не бажають померти. Коли тобі загрожуватиме смерть, ти скажеш: «О Боже, я не хочу вмирати. Я досі не знаю Тебе. Я досі не відплатив за Твою любов. Я не можу померти, доки добре не пізнаю Тебе». Чи ви наразі перебуваєте на цьому етапі? Ще ні, чи не так? Деякі люди стикаються з болем, пов’язаним із сім’єю, деякі – з болем через шлюб, а деякі страждають від переслідувань, не маючи навіть житла. Куди б вони не пішли, скрізь для них чужий дім, і їхні серця щемлять. Хіба біль, який ви відчуваєте зараз, не є болем, якого зазнав Бог? Ви страждаєте разом із Богом, а Бог супроводжує людей у стражданнях. Усі ви сьогодні берете участь у скорботі, царстві та стійкості Христових, і зрештою ви здобудете славу! Це страждання має сенс. Хіба не так? Ти не можеш бути позбавленим цієї волі. Ти мусиш розуміти значення страждання сьогодні й те, чому ти так багато страждаєш. Ти мусиш шукати істину й досягти розуміння Божої волі, і тоді в тебе буде воля страждати. Якщо ти не розумієш Божої волі та просто думаєш про страждання, то що більше ти про це думаєш, то незручніше тобі стає й то пригніченішим ти почуваєшся, так, ніби твій життєвий шлях добігає кінця. Ти почнеш відчувати муки смерті. Якщо ти щиросердо та з усіх сил зосередишся на істині та зможеш розуміти істину, тоді твоє серце просвітліє, і ти відчуєш насолоду. У житті ти знайдеш спокій і радість у своєму серці, і коли тебе вразить хвороба або наблизиться твоя смерть, ти скажеш: «Я ще не набув істину, тому я не можу померти. Я мушу повністю присвячувати себе Богові, добре свідчити про Бога й відплатити за Божу любов. Те, як я зрештою помру, не має значення, тому що я проживу задовільне життя. Хай там як, але поки що я не можу померти. Я мушу наполегливо рухатися й жити далі». Тепер ти повинен чітко усвідомлювати це питання та розуміти істину на основі цих речей. Коли в людей є істина, у них є сила. Коли вони мають істину, вони володіють невичерпною енергією, яка наповнює їхнє тіло. Коли в них є істина, у них є рішучість. Без істини люди м’які, як гнилі овочі; коли вони володіють істиною, вони стають твердими, як сталь. Яким би гірким усе не було, вони зовсім не відчуватимуть гіркоту.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Як пізнати людську натуру»

Сьогодні більшість людей не має того знання. Вони вірять, що страждання не має цінності, що світ їх не визнає, що їхнє сімейне життя проблемне, що Бог не вважає їх приємними, а їхні перспективи похмурі. Деякі люди певною мірою страждають, навіть хочуть померти. То не справжня любов до Бога; такі люди – боягузи, вони не мають витривалості, вони слабкі та некомпетентні! Бог жадає, щоб людина Його любила, та що більше людина Його любить, то більші її страждання, і що більше людина Його любить, то більші її випробування. Якщо ти Його любиш, тоді тебе спіткає всяке страждання, – а якщо не любиш, то, можливо, все для тебе йтиме гладко й усе навколо тебе буде мирним. Коли ти полюбиш Бога, то завжди відчуватимеш, ніби багато що навколо тебе нездоланне, і оскільки твій духовний стан занадто малий, ти будеш очищений; більше того, ти будеш нездатний вдовольнити Бога, і ти завжди відчуватимеш, що Божі наміри занадто високі, і вони поза межами досяжності людини. Через усе це ти будеш очищений – усередині ти будеш очищений, бо багато в тобі слабкості й багато такого, що неспроможне вдовольнити Божі наміри. Та ви маєте ясно бачити, що чистота здобувається лише рафінуванням. Тож протягом цих останніх днів ви мусите свідчити про Бога. Яким би великим не було ваше страждання, потрібно дійти до самого кінця, і навіть при останньому подиху все одно потрібно бути вірним Богові та віддатися на милість Божих улаштувань; тільки це є справжня любов до Бога, і тільки це є потужне та гучне свідчення. Коли тебе спокушає сатана, мусиш казати: «Моє серце належить Богові, і Бог уже мене здобув. Я не можу тебе вдовольнити: я мушу всього себе присвятити тому, щоб вдовольнити Бога». Що більше ти вдовольняєш Бога, то більше Бог благословляє тебе й то більша сила твоєї любові до Бога; ти теж так само матимеш віру та рішучість і відчуватимеш, що немає нічого більш вартісного чи значущого, ніж життя, проведене в любові до Бога. Можна сказати, що поки людина любить Бога, вона не матиме смутку. Хоча бувають часи, коли твоя плоть слабка й тебе обступає багато реальних турбот, якщо в такі часи ти справді покладаєшся на Бога, то і у своєму дусі ти будеш утішений, ти відчуєш основу і матимеш, на що покластися. Таким чином ти зможеш перемогти багато обставин, і тому ти не скаржитимешся на Бога через страждання, які ти терпиш. Натомість ти хотітимеш співати, танцювати й молитися, збиратися разом із іншими та спілкуватися, думати про Бога, і ти відчуватимеш, що всі люди, справи та речі навколо тебе, впорядковані Богом, є придатними. Якщо ти не любиш Бога, то все, на що ти дивитимешся, тебе дратуватиме, і ніщо не радуватиме твоє око; у дусі своєму ти будеш не вільний, а пригнічений, твоє серце завжди скаржитиметься на Бога, і ти завжди відчуватимеш, що ти терпиш таку велику муку й вона така несправедлива. Якщо твої шукання будуть не заради щастя, а щоб вдовольнити Бога та не бути звинуваченим сатаною, то такі шукання дадуть тобі велику силу любити Бога. Людина здатна виконати все, що промовлене Богом, і все, що вона робить, здатне вдовольнити Бога, – ось що значить володіти реальністю. Шукати Божого вдоволення значить використовувати своє боголюбне серце, щоб утілювати Його слова в життя; незалежно від часу – навіть коли інші знесилені – у тобі все одно є боголюбне серце, і глибоко всередині ти прагнеш Бога та сумуєш за Ним. Це і є справжній духовний стан. Те, наскільки насправді високий твій духовний стан, залежить від того, наскільки твоє серце боголюбне, чи здатен ти стійко триматися під час випробувань, чи слабкий ти, коли тобі трапляються певні обставини, та чи можеш ти стояти на своєму, коли брати й сестри відкидають тебе; прихід фактів покаже, яким насправді є твоє боголюбне серце. Багато Божої роботи показує, що Бог справді любить людину, хоча очі людського духу ще не відкрилися до кінця, і вона не здатна ясно бачити ні багато чого з Божої роботи та Його намірів, ні багато прекрасного, що є в Богові; замало в людини справжньої любові до Бога. Увесь цей час ти вірив у Бога, і сьогодні Бог відрізав усі шляхи відступу. Якщо говорити правдиво, у тебе немає іншого вибору, крім як піти правильним шляхом, і саме суворий Божий суд і Його найвище спасіння приводить тебе на цей правильний шлях. Тільки пройшовши через тяготи й рафінування, людина пізнає, що Бог любий. Можна сказати, що через свої переживання до сьогодні людина частково пізнала, що Бог гідний любові, та цього все ще недостатньо, бо людині ще багато чого не достає. Людина має пізнати на собі більше чудової Божої роботи та більше всього того рафінування через страждання, влаштованого Богом. Лише тоді характер життя людини зможе змінитися.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише через досвід болісних випробувань ти можеш пізнати красу Бога»

Ти повинен пам’ятати, що ці слова були сказані тепер: пізніше ти переживеш більші поневіряння та більші страждання! Бути вдосконаленим – це не просто й не легко. Як мінімум, ти повинен мати віру Йова або навіть більшу віру, ніж у нього. Ти повинен знати, що випробування в майбутньому будуть більшими, ніж випробування Йова, і що ти повинен зазнати довготривалої кари. Хіба це просто? Якщо твій рівень не може бути покращений, якщо твоя здатність до сприйняття є недостатньою, і якщо ти знаєш занадто мало, то в той час ти не матимеш жодного свідчення, а натомість станеш жартом, іграшкою для сатани. Якщо ти не можеш міцно триматися видінь зараз, тоді в тебе взагалі немає ніякого фундаменту, і в майбутньому ти будеш відкинутий! Жоден відрізок шляху не дається легко, тому не стався до цього легковажно. Ретельно зваж і підготуйся до того, як ти пройдеш останній відрізок цього шляху. Це той шлях, яким треба йти в майбутньому, той шлях, яким повинні йти всі люди. Ти не повинен залишати ці знання без уваги; не думай, що все, що Я говорю тобі, – це марна трата слів. Настане день, коли ти застосуєш все це з користю – Мої слова не можуть бути сказані даремно. Це час, щоб спорядити себе, час прокласти шлях у майбутнє. Ти повинен готувати шлях, яким підеш у майбутньому, ти повинен турбуватися й тривожитися про те, як ти зможеш бути непохитним у майбутньому, і добре підготуватися до свого майбутнього шляху. Не будь ненажерливим і лінивим! Ти повинен докласти всіх зусиль, щоб найкращим чином використовувати свій час, щоб ти міг здобути все, що тобі потрібно. Я даю тобі все, щоб ти міг зрозуміти. Ви бачили на власні очі, що менш ніж за три роки Я сказав так багато речей і виконав так багато роботи. Однією з причин того, що Я працюю таким чином, є те, що людей дуже не вистачає, а інша причина полягає в тому, що часу обмаль, і не може бути ніяких подальших затримок. Ти вважаєш, що люди повинні спочатку досягти досконалої внутрішньої ясності, перш ніж вони зможуть свідчити й бути використаними, – але чи не буде це занадто повільно? Отже, як довго Я повинен буду супроводжувати тебе? Якщо ти хотів, щоб Я супроводжував тебе, поки не стану старим і сивим, це було б неможливо! Через проходження більших поневірянь буде досягнуте справжнє розуміння у всіх людях. Це етапи роботи. Коли ти повністю зрозумієш видіння із сьогоднішньої бесіди й досягнеш справжнього духовного зросту, тоді ніякі майбутні страждання тебе не здолають, і ти зможеш бути непохитним. Коли Я завершу цей останній етап роботи та закінчу вимовляти останні слова, в майбутньому людям потрібно буде йти своїм шляхом. Це буде виконанням слів, сказаних раніше: Святий Дух має доручення для кожної окремої людини та роботу для виконання в кожній окремій людині. У майбутньому кожен буде йти тим шляхом, яким повинен іти, під керівництвом Святого Духа. Хто зможе піклуватися про інших, коли вони зазнають поневірянь? Кожна людина має свої страждання, і кожна людина має свій духовний зріст. Духовний зріст не може бути у всіх однаковий. Чоловіки не зможуть піклуватися про своїх дружин, а батьки – про своїх дітей; ніхто не зможе піклуватися ні про кого іншого. Це буде не так, як зараз, коли ще можлива взаємна турбота й підтримка. Це буде час, коли кожна людина викриє себе. Тобто, коли Бог уразить пастирів, розпорошаться вівці отари, і тоді ви не матимете справжнього лідера. Люди будуть розділені, це буде не так, як тепер, коли ви можете зібратися разом як паства. У майбутньому люди, які не мають у собі роботи Святого Духа, покажуть своє справжнє обличчя. Чоловіки будуть продавати своїх жінок, а жінки – своїх чоловіків, діти будуть продавати батьків, а батьки будуть переслідувати своїх дітей – людське серце не піддається розумінню! Усе, що можна зробити, – це триматися за те, що є, і правильно пройти останній відрізок шляху. Зараз ви не бачите цього ясно, ви всі короткозорі. Успішно пережити цей етап роботи – справа нелегка.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Як ти повинен пройти останній відрізок шляху»

Якщо ти визнаєш, що ти – створена істота, ти мусиш підготуватися до страждань і заплатити певну ціну заради виконання свого зобов’язання щодо проповідування Євангелія й заради належного виконання свого обов’язку. Такою ціною може бути страждання від декількох фізичних хвороб або труднощів чи страждання від переслідувань із боку великого червоного дракона або нерозуміння з боку світських людей, а також від поневірянь, яких людина зазнає, проповідуючи Євангеліє, як-от: бути запроданим, бути побитим і облаяним, бути засудженим, навіть бути оточеним і побитим натовпом і перебувати в смертельній небезпеці. Може статися так, що під час проповідування Євангелія ти помреш до завершення Божої роботи, не доживеш до дня Божої слави. Ви повинні бути готові до цього. Ці слова не мають на меті налякати вас; це факт. Тепер, коли Я це прояснив, а ви зрозуміли, якщо у вас досі є ця рішучість і ви впевнені, що вона не зміниться і ви залишитеся відданими до смерті, це доводить, що ви маєте певний духовний зріст. Не думайте, що проповідування Євангелія в цих заморських країнах із релігійними свободами та правами людини буде безпечним, що вся ваша діяльність проходитиме безперешкодно, що все це матиме Боже благословення й супроводжуватиметься Його великою силою та владою. Усе це є плодом людських уявлень і фантазій. Фарисеї теж вірили в Бога, але взяли втіленого Бога та розіп’яли Його на хресті. То що ж поганого нинішній релігійний світ здатен зробити з утіленим Богом? Вони зробили дуже багато поганого – судили Бога, засуджували й паплюжили Його, – і немає такого поганого вчинку, на який вони не здатні. Не забувайте, що ті, хто взяв Господа Ісуса й розіп’яв Його на хресті, були віруючими. Тільки вони мали можливість робити таке. Невіруючим було начхати на це. Саме ці віруючі вступили в змову з владою, щоб узяти Господа Ісуса й розіп’ясти Його на хресті. До того ж, як померли ті учні Господа Ісуса? Серед цих учнів були такі, кого побили камінням, проволокли за конем, розіп’яли вниз головою, розірвали п’ятьма кіньми – усілякі смерті їх спіткали. Що стало причиною їхніх смертей? Може, учнів Ісуса законно стратили за злочини? Ні. Вони популяризували Євангеліє Господнє, але люди світу не прийняли його, а натомість засуджували, били й ганили їх, і навіть страчували – ось так вони прийняли мученицьку смерть. Не говорімо про остаточний фінал цих мучеників чи про Божий вердикт щодо їхніх вчинків, але запитаймо ось про що: коли вони дійшли до кінця, чи те, як вони зустріли кінець свого життя, відповідало людським уявленням? (Ні, не відповідало.) З огляду на людські уявлення, вони заплатили величезну ціну за те, щоб популяризувати Божу роботу, але кінець кінцем сатана їх убив. Це не узгоджується з людськими уявленнями, але саме це з ними сталося. Це те, що допустив Бог. Яку істину можна шукати в цьому? Чи Бог дозволив їм так померти через Своє прокляття й засудження, чи це був Його план і благословення? Ані те, ані інше. Що ж це було? Зараз люди з болем у серці розмірковують про їхню смерть, але так це відбувалося тоді. Ті, хто вірив у Бога, померли саме так, як це можна пояснити? Коли ми зачіпаємо цю тему, ви ставите себе на їхнє місце, тож чи сумують ваші серця, чи відчуваєте ви прихований біль? Ви думаєте: «Ці люди виконували свій обов’язок популяризації Божого Євангелія й мають вважатися добрими людьми, тож як вони могли дійти до такого кінця й такого фіналу?». Насправді так померли й відійшли їхні тіла; у такий спосіб вони відійшли зі світу людей, але це не означає, що їхній фінал був такий самий. Якими б не були засоби їхньої смерті чи відходу, і як би це не сталося, Бог не так визначив остаточні фінали цих життів, цих створених істот. Ти мусиш ясно це розуміти. Навпаки, вони використали саме цей спосіб, аби засудити цей світ і засвідчити про Божі діяння. Ці створіння використали свої безцінні життя, свої останні миті, щоб дати свідчення про Божі діяння, щоб дати свідчення про велику Божу силу, щоб заявити сатані та світові, що Божі діяння правильні, що Господь Ісус – Бог, Господь і втілена Божа плоть. Аж до останньої миті свого життя вони так і не відреклися від імені Господа Ісуса. Хіба це не був своєрідний суд над цим світом? Вони використали свої життя, аби проголосити світові та підтвердити людям, що Господь Ісус є Господом, що Він Христос і втілена Божа плоть, що робота відкуплення всього людства, яку Він виконав, дає цьому людству змогу жити далі: це навічно незмінний факт. Наскільки ті, хто прийняв мученицьку смерть за популяризацію Євангелія Господа Ісуса, виконали свій обов’язок? Чи повною мірою вони це зробили? У чому проявилася ця повнота? (Вони принесли в жертву своє життя.) Саме так, вони заплатили ціну своїм життям. Сім’я, багатство, матеріальні речі цього життя – це все зовнішнє; єдине, що стосується людського «я», – це життя. Для кожної живої людини її життя – найцінніше, найдорожчий скарб. Так сталося, що ці люди змогли віддати в жертву найцінніше, що мали, – життя, – щоб підтвердити й засвідчити Божу любов до людства. До самого дня своєї смерті вони не відреклися ні від Божого імені, ні від Божої роботи, і вони використали останні миті свого життя, щоб дати свідчення щодо існування цього факту. Хіба це не найвища форма свідчення? Це найкращий спосіб виконати свій обов’язок; саме це й означає виконати свою повинність. Коли сатана погрожував їм і залякував їх, коли вони зрештою навіть змушені були заплатити ціну власним життям, вони не відмовилися від своєї повинності. Ось що означає виконати свій обов’язок повною мірою. Що Я маю під цим на увазі? Чи маю Я на увазі, що ви мусите давати свідчення про Бога й популяризувати Його Євангеліє таким самим методом? Ти не обов’язково мусиш учинити саме так, але ти мусиш розуміти, що це твоя повинність, і прийняти це як те, що маєш виконати з обов’язку, якщо Богу це від тебе потрібно. Сьогодні люди мають усередині страх і тривогу, але якій меті служать ці почуття? Якщо Богу не буде потрібно, щоб ти так учинив, то який тобі сенс про це хвилюватися? А якщо Богу знадобиться, щоб ти так учинив, тобі не слід ні ухилятися від цієї повинності, ні відкидати її. Тобі слід виявити ініціативу у своїй співпраці та прийняти свою повинність без хвилювання. Як би людина не померла, вона не має померти перед сатаною й у руках сатани. Якщо вже вмирати, то в Божих руках. Люди прийшли від Бога й повертаються до Бога – саме такі розум та ставлення мають бути у створеної істоти. Це остаточна істина, яку треба розуміти, проповідуючи Євангеліє та виконуючи свій обов’язок: аби популяризувати Євангеліє та давати свідчення про виконання втіленим Богом Своєї роботи й спасіння людства, треба платити ціну своїм життям. Якщо у тебе є така рішучість, якщо ти можеш так давати свідчення, це чудово. Якщо ж ти досі не маєш такої рішучості, то мусиш принаймні належно виконувати повинність і обов’язок, які перед тобою стоять, ввіряючи решту Богові. Можливо, потім, коли минуть місяці й роки, коли твій досвід і вік зростуть, а твоє розуміння істини поглибиться, ти усвідомиш, що маєш обов’язок і повинність пожертвувати своє життя роботі Божого Євангелія – навіть аж до останньої миті твого життя.

Зараз настав слушний час, щоб почати говорити на ці теми, тому що поширення Євангелія Царства вже почалося. Раніше, в період Закону та в період Благодаті, деякі стародавні пророки й святі віддали своє життя, проповідуючи Євангеліє, тому народжені в останні дні також можуть віддати своє життя за цю справу. Це не щось нове чи раптове, а тим паче не надмірна вимога. Це те, що повинні робити створені істоти, і обов’язок, який вони повинні виконувати. Це істина; це найвища істина. Якщо ти тільки вигукуєш гасла про те, що ти хочеш зробити для Бога, як ти хочеш виконати свій обов’язок та як сильно бажаєш присвятити себе Богові та витрачати сили заради Нього, то це марно. Коли ти зіткнешся з реальністю, коли тебе попросять пожертвувати своїм життям, чи скаржитимешся ти в останню мить, чи будеш щиро готовий, чи справді підкоришся – це перевірка твого духовного зросту.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Проповідування Євангелія – обов’язок, який зобов’язані виконувати всі віряни»

Людина буде повністю довершеною в період Царства. Після роботи завоювання людина буде піддана переплавці й поневірянню. Ті, хто може перемогти й бути непохитним у своєму свідченні під час цього поневіряння, – це ті, хто в кінцевому підсумку буде зроблений довершеним; вони – переможці. Під час цього поневіряння від людини вимагається прийняти цю переплавку, і ця переплавка є останнім випадком Божої роботи. Це останній раз, коли людину буде переплавлено до завершення всієї роботи Божого управління, і всі ті, хто слідує за Богом, повинні прийняти це останнє випробування, і вони повинні прийняти цю останню переплавку. Ті, хто перебуває посеред поневірянь, позбавлені роботи Святого Духа і Божого керівництва, але ті, хто був по-справжньому завойований і хто дійсно прагне Бога, у кінцевому підсумку вистоять; це ті, хто має людськість і по-справжньому любить Бога. Незалежно від того, що робить Бог, ці переможці не будуть позбавлені видінь і, як і раніше, будуть застосовувати істину на практиці, не втрачаючи свого свідчення. Саме вони врешті-решт вийдуть із великого поневіряння. Хоча ті, хто ловить рибу в каламутній воді, можуть і сьогодні наживатися на цьому, але ніхто не в змозі уникнути останньої скорботи й ніхто не може уникнути останнього випробування. Для тих, хто перемагає, така скорбота є величезним рафінуванням; але для тих, хто ловить рибу в каламутній воді, це – робота повного відсіювання. Як би їх не випробовували, вірність тих, у кого Бог у серці, залишається незмінною; але щодо тих, у кого Бога в серці немає, щойно робота Божа стає невигідною для їхньої плоті, вони змінюють свій погляд на Бога й навіть відходять від Бога. Такими є ті, хто не встоїть до кінця, хто шукає тільки Божих благословень і не має жодного бажання присвячувати себе Богові й посвячувати себе Йому. Усі такі ниці люди будуть вигнані, коли Божа робота добіжить кінця, і їм не буде виявлено жодного милосердя. Ті, у кого немає людськості, геть нездатні по-справжньому любити Бога. Коли навколишнє середовище комфортне або є можливість отримати зиск, вони цілком слухняні Богу, але щойно їхні бажання опиняються під загрозою або зрештою зазнають краху, вони негайно починають бунт. Навіть протягом усього однієї ночі вони можуть перетворитися з усміхненої, «добросердої» людини на схожого на дикуна ката, який раптово змінює ставлення до свого вчорашнього благодійника на ставлення до свого смертельного ворога, без будь-якої на те причини. Якщо не вигнати цих злих демонів, які вбивають, не моргнувши оком, чи не стануть вони прихованою небезпекою? Це не так, що робота спасіння людини досягає свого кінця відразу після завершення роботи завоювання. Хоча робота завоювання підійшла до кінця, робота очищення людини ще не завершена; така робота буде завершена тільки тоді, коли людину буде повністю очищено, коли ті, хто дійсно підкоряється Богу, стануть досконалими, і коли ті, хто приховує, що в їхньому серці немає Бога, будуть вичищені. Ті, хто не задовольняє Бога на завершальній стадії Його роботи, будуть повністю відсіяні, і ті, хто відсіяний, – від дияволів. Оскільки вони не здатні задовольнити Бога, вони повстають проти Бога, і навіть якщо ці люди йдуть за Богом сьогодні, це не доводить, що вони – ті, хто зрештою залишиться. У словах про те, що «ті, хто слідує за Богом до кінця, отримають спасіння», значення слова «слідувати» полягає в тому, щоб твердо стояти в скорботі. Сьогодні багато хто вірить, що слідувати за Богом легко, але коли Божа робота майже завершена, ти дізнаєшся справжнє значення слова «слідувати». Лише тому, що ти й досі можеш слідувати за Богом сьогодні після того, як тебе завойовано, це не доводить, що ти є одним із тих, хто стане досконалим. Ті, хто не в змозі витримати випробування, хто не в змозі здобути перемогу в скорботі, у кінцевому підсумку, будуть нездатні встояти й тому не зможуть слідувати за Богом до самого кінця. Ті, хто справді слідує за Богом, здатні витримати перевірку своєї праці, тоді як ті, хто насправді не слідує за Богом, неспроможні витримати жодного Божого випробування. Рано чи пізно вони будуть вигнані, а переможці залишаться в Царстві. Те, чи справді людина шукає Бога, чи ні, можна визначити лише перевіркою її праці, тобто Божими випробуваннями, і ніяк не стосується того, до якого висновку доходить сама людина. Бог нікого не відкидає з легкістю; усе, що Він робить, може цілковито переконати людину. Він не робить нічого невидимого для людини та не виконує жодної роботи, не здатної переконати людину. Те, чи істинна людська віра, чи ні, доводиться фактами й не може бути висновуваним людиною. Те, що «з пшениці не можна зробити кукіль, а з куколю не можна зробити пшеницю», є поза всяким сумнівом. Усі ті, хто справді любить Бога, зрештою залишаться в Царстві, і Бог не буде погано ставитися ні до кого, хто справді Його любить. Ґрунтуючись на своїх різних функціях і свідченнях, переможці в Царстві будуть служити священниками або послідовниками, а всі ті, хто здобуде перемогу серед скорботи, стануть групою священників у царстві. Групу священників буде сформовано, коли завершиться робота Євангелія у всьому всесвіті. Коли цей час настане, те, що повинна буде робити людина, буде виконанням її обов’язку в Царстві Божому та її спільне життя з Богом у Його Царстві. До групи священників будуть входити первосвященники та священники, а решта буде синами й народом Божим. Усе це визначається їхніми свідченнями Богу під час скорботи; це не титули, які даються за примхою. Після того, як буде встановлено статус людини, робота Бога припиниться, бо кожного буде класифіковано за родом і повернено в його початкове положення, і це є ознакою повного виконання Божої роботи, це кінцевий результат роботи Бога й практики людини, і це кристалізація бачення Божої роботи й співпраці людини. Зрештою, людина знайде спокій у Царстві Божому, і Бог теж повернеться до Своєї оселі на спочинок. Це буде остаточним підсумком 6 000 років співпраці між Богом і людиною.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божа робота й людська практика»

Царство шириться серед людства, твориться серед людства, постає серед людства; немає такої сили, що могла б знищити Моє Царство. Люди Мої, які в сьогоднішньому Царстві, хто із вас не належить до людської раси? Хто з вас поза людським станом? Коли Мою нову відправну точку буде оприлюднено, як зреагують люди? Ви власними очима бачили стан людського світу; ви вже розвіяли думки вічного проживання в цьому світі? Я нині ступаю поміж Моїх людей і живу серед них. Сьогодні благословенні ті, хто має до Мене щиру любов. Благословенні ті, хто Мені кориться, вони залишаться в Моєму Царстві. Благословенні ті, хто Мене знає, вони здобудуть владу в Моєму Царстві. Благословенні ті, хто Мене прагне, вони звільняться з пут сатани та будуть насолоджуватися Моїми благословеннями. Благословенні ті, хто здатен повстати проти себе, вони будуть здобуті Мною й успадкують багатства Мого Царства. Тих, хто клопоче для Мене, Я пам’ятатиму; тих, хто присвячує себе Мені, Я прийму; і тих, хто офірує себе Мені, Я обдарую речами для їхньої насолоди. Тих, хто насолоджується Моїми словами, Я благословлю, і вони стануть опорами, що триматимуть коньок в Моєму Царстві, і насолоджуватимуться в Моєму домі незрівнянною щедрістю, і ніхто не зможе до них дорівнятися. Чи приймали ви колись приготовлені для вас благословення? Чи прагнули ви коли-небудь дані вам обіцянки? Під проводом Мого світла ви вирветеся з мертвої хватки сил пітьми. Посеред пітьми ви не втратите провід світла. Ви станете панами всіх речей. Ви станете переможцями перед лицем сатани. Коли впаде країна великого червоного дракона, ви постанете посеред безлічі людей, як доказ Моєї перемоги. Ви стоятимете твердо й непохитно в краї Синім. Через зазнані страждання ви успадкуєте Мої благословення та променитиметеся Моїм світлом слави на весь усесвіт.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божі слова до цілого всесвіту, Глава 19»

Пов’язані досвідні свідчення

Історія Енджел

Пригнічена своєю родиною: повчальний досвід

Мій тернистий шлях у поширенні Євангелія