Слова Всемогутнього Бога останніх днів

Тим, що ви бачили й відчували, ви перевершуєте святих і пророків усіх епох, та чи ви здатні дати свідчення, більше за слова цих святих і пророків минулих часів? Те, що Я вам зараз дарую, перевершує Мойсея й затьмарює Давида, тож Я так само прошу, щоб ваше свідчення перевершувало Мойсея, а ваші слова були більші за Давида. Я даю вам стократно – тож Я так само прошу вас відплатити Мені тією самою монетою. Ви мусите знати, що Я – Єдиний, хто дарує людству життя, і ви – ті, хто отримує від Мене життя та мусить про Мене свідчити. Це ваш обов’язок, який Я вам посилаю та який ви мусите для Мене виконувати. Я дарував Вам усю Свою славу, Я дарував вам життя, якого так і не отримав обраний Богом народ – ізраїльтяни. Справедливо було б, якби ви свідчили про Мене, і присвячували Мені свою юність, і покладали своє життя. Кому б Я не дарував Свою славу, той стане Моїм свідком і віддасть за Мене життя. Так Я давно визначив наперед. Ваше щастя, що Я дарую вам Свою славу, і ваш обов’язок – свідчити про Мою славу. Якби ви в Мене вірили тільки заради набуття благословень, то Моя робота мала б небагато значення, і ви б не виконували свій обов’язок. … Те, що ви отримали, – то не просто Моя істина, Моя дорога й Моє життя, а видіння й одкровення більше, ніж Іванове. Ви розумієте набагато більше таємниць, а ще узріли Моє істинне обличчя; ви прийняли більше Мого суду та знаєте більше про Мій праведний характер. Тож хоча ви народилися в останні дні, ваше розуміння – від попереднього й минулого, і ви також відчули на собі сьогоднішнє, і все це зробив Я Сам. Я прошу від вас не надміру, бо Я вам дав так багато, і ви багато в Мені побачили. Отже, Я прошу вас свідчити про Мене святим минулих епох, і це єдине бажання Мого серця.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Що ти знаєш про віру?»

Якщо говорити про роботу, то людині здається, що робота – це бігом кидатися туди-сюди заради Бога, скрізь проповідувати й повністю присвячувати себе Йому. Хоча це переконання правильне, воно занадто однобічне; те, що Бог просить від людини, – це не тільки бігом кидатися туди-сюди для Нього; крім того, ця робота пов’язана зі служінням і забезпеченням у дусі. Багато братів і сестер навіть після стількох років досвіду ніколи не думало про те, щоб працювати для Бога, тому що робота, як її сприймає людина, несумісна з тим, що просить Бог. Отже, питання роботи нітрохи не цікавить людину, і саме із цієї причини входження людини також є досить одностороннім. Усі ви повинні почати своє входження з виконання роботи для Бога, щоб ви змогли краще пройти через кожен аспект досвіду. Це те, у що вам слід увійти. Під роботою не мається на увазі біганина заради Бога, а те, чи здатне життя людини й те, що вона в ньому втілює, принести Богові задоволення. Під роботою мається на увазі те, що люди використовують свою відданість Богу і своє пізнання Бога, щоб свідчити про Бога, а також щоб служити людям. Це відповідальність людини, і це те, що повинні розуміти всі люди. Можна було б сказати, що ваше входження – це ваша робота, і що ви шукаєте входження у процесі виконання роботи для Бога. Переживання Божої роботи не просто означає, що ви знаєте, як їсти й пити Його слово; що більш важливо, ви повинні знати, як свідчити про Бога й бути здатними служити Богу, а також бути здатними служити людям і забезпечувати їх. Це робота, і це також ваше входження; це те, чого повинна досягти кожна людина.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Робота та входження (2)»

Ти відчув на власному досвіді так багато Божої роботи, ти бачив її своїми очима й пережив її особисто; коли ти дійдеш до самого кінця, ти не маєш бути нездатним виконувати покладену на тебе функцію. Якби ти був нездатен, це було б так прикро! У майбутньому, коли поширюватиметься Євангеліє, ти маєш бути здатен говорити про свої власні знання, свідчити про все, що ти здобув у своєму серці, і не шкодувати зусиль. Це те, чого має досягти творіння. Яке дійсне значення цієї стадії Божої роботи? Якими є її наслідки? І яка її частка виконується в людині? Що людям варто робити? Коли ви зможете чітко розповісти про всю роботу, виконану втіленим Богом із моменту приходу на землю, тоді ваше свідчення буде повним. Коли ти зможеш чітко говорити про ось ці п’ять аспектів: значення Його роботи; її зміст; її суть; характер, який вона представляє, і її принципи, тоді це доведе, що ти здатен свідчити про Бога, що ти дійсно володієш знанням. Мої вимоги до вас не дуже високі, вони досяжні для всіх тих, хто перебуває в істинному пошуку. Якщо ти сповнений рішучості бути одним із Божих свідків, ти маєш розуміти, що Бог ненавидить і що Бог любить. Ти відчув на своєму досвіді значну частину Його роботи; завдяки цій роботі ти мусиш пізнати Його характер, зрозуміти Його волю та Його вимоги до людства, а також застосовувати це знання, щоб свідчити про Нього й виконувати свій обов’язок.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Практика (7)»

Першочерговим завданням кожної створеної істоти є поширення Євангелія, свідчення й поширення Божої роботи в усьому світі, аж до краю землі. Це відповідальність та обов’язок кожного, хто приймає Боже Євангеліє. Це їхній обов’язок честі. Можливо, зараз ти не виконуєш цей обов’язок, або цей обов’язок далекий від тебе, або ти ніколи не думав, що це обов’язок, який ти мусиш виконувати. Проте твоє серце має чітко розуміти: цей обов’язок пов’язаний із тобою. Це зобов’язання не тільки для інших, це й твоя відповідальність та твій обов’язок. Те, що зараз тебе не призначено для виконання цього обов’язку, не означає, що тебе цей обов’язок не стосується, що його виконання – не твоя справа, або що Бог не доручив тобі виконувати його. Якщо твоє розуміння може піднятися до цього рівня, чи не означає це, що перспектива щодо обов’язку поширення Євангелія, яку ти носиш у своєму серці, відповідає істині та Божій волі? Коли твоє розуміння підніметься до цього рівня, одного дня, після того, як ви закінчите всю наявну роботу, Бог дасть наказ розігнати вас і розподілити по всіх усюдах, навіть у такі місця, які здадуться вам найдивнішими, найнеприємнішими й найскладнішими. Що ви тоді робитимете? (Наш обов’язок честі – погодитися.) Це ви так говорите зараз, але коли настане той день, ваші очі можуть наповнитися сльозами. Отже, ось як ви повинні підготуватися: ти мусиш прийти до такого усвідомлення: «Це епоха, в якій я народився. Мені пощастило прийняти Божу роботу останніх днів та долучитися до роботи Божого плану управління. Отже, цінність і значення мого життя мають полягати в тому, щоби присвятити всю свою життєву енергію розширенню Божої євангельської роботи. Я не думатиму ні про що інше». Чи маєте ви таке прагнення? (Так.) Вам варто мати таке прагнення, підготуватися до нього й скласти план. Тільки так ви можете бути справжньою створеною істотою, яку любить Бог і яка Йому догоджає.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Проповідування Євангелія – обов’язок, який зобов’язані виконувати всі віряни»

Зараз усі ви зайняті виконанням своїх обов’язків, вчитеся проповідувати й свідчити про слово Боже та Божу роботу в останні дні. Чи є ваші обов’язки – зйомка фільмів чи спів гімнів заради свідчення про Бога, – цінністю для розбещеного людства? (Так.) У чому їхня цінність? Їхня цінність полягає в тому, що вони допомагають людям стати на правильний шлях після того, як люди побачили ці слова та істини, висловлені Богом, а також допомагають людям зрозуміти, що вони є частиною творіння й що вони повинні постати перед Творцем. Багато хто з людей не здатен розпізнати чи зрозуміти чимало речей, з якими він стикається. Люди почуваються безпорадними, їхнє життя здається їм безглуздим і порожнім, вони не мають духовної підтримки. Звідки все це походить? Відповідь на ці питання знаходиться в Божому слові. За роки віри в Бога всі ви прочитали багато Його слів і зрозуміли певну кількість істин, тому обов’язок, який ви повинні виконувати, – це використовувати слово Боже, аби просвітити інших і розвіяти їхні хибні думки та погляди, дати їм можливість зрозуміти істину в слові Божому та розпізнати темряву й зло світу, а також допомогти їм шукати істинний шлях, знайти Творця, почути Божий голос і прочитати Його слова. Це дозволить їм осягнути деякі істини й побачити роботу спасіння, яку виконує Бог, щоб вони могли звернутися до Нього та прийняти Його роботу. Це саме той обов’язок, який ви повинні виконувати. Усі ви в глибині душі знаєте, скільки істин ви зрозуміли та скільки проблем розв’язали відтоді, як увірували в Бога. У наші часи чимало людей, як віруючих, так і безбожників, прагнуть істинного шляху та шукають Спасителя. Вони не знають відповідей на конкретні запитання, наприклад, чому люди живуть і помирають, у чому цінність і сенс людського життя, звідки люди приходять і куди вони йдуть. Вони чекають, що ви проповідуватимете їм Євангеліє, свідчитимете про Бога й поведете їх до Творця, – ось чому ваші нинішні обов’язки настільки важливі! З одного боку, ви самі переживаєте Божу роботу, а з іншого – також свідчите іншим людям про Божу роботу. Що більше ви це переживатимете, то більше істин вам потрібно буде зрозуміти та озброїтися ними, і то більше роботи вам потрібно буде виконати. Це чудова можливість для Бога вдосконалити людей. Ви повинні молитися Богу й шанувати Його незалежно від труднощів, з якими ви стикаєтеся при виконанні своїх обов’язків; коли всі більше читають слово Боже та разом шукають істину, немає жодної проблеми, яку не можна було б розв’язати. У Божому слові міститься багато істин, які вам потрібно зрозуміти, тому ви повинні часто обмірковувати їх та спілкуватися про них, і тоді ви матимете прозріння та освітлення Святого Духа. Немає жодної проблеми, яку не можна було б розв’язати, покладаючись на Бога, і ви мусите вірити в це.

Створивши це людство, Бог сформував план управління ним. Протягом кількох останніх тисяч років це людство не брало на себе жодної серйозної відповідальності чи доручення свідчити про Творця, а робота, яку Бог виконував серед людей, була відносно прихованою й простою. Однак в останні дні все змінилося. Творець почав промовляти слова. Він висловив дуже багато істин і відкрив таємниці Свого плану управління, однак розбещене людство отупіло й заціпеніло: люди бачать, та не знають, чують, та не розуміють, немовби їхні серця затовстіли. Тому на вас усіх лежить велика відповідальність! Що ж у ній такого великого? На додачу до поширення цих слів та істин, висловлених Богом, набагато важливіше, аби ви свідчили про Творця кожній сотвореній людині, а також приводили всіх тих сотворених людей, які чули Боже Євангеліє, до Творця, щоб вони могли осягнути значення Божого сотворіння людини й зрозуміти, що вони як сотворені люди повинні повернутися до Творця, слухати Його твердження та прийняти всі істини, які Він висловив. У такий спосіб можна змусити всіх людей підкоритися володарюванню та впорядкуванням Творця. Чи можна досягти таких результатів, прочитавши лише кілька уривків зі слова Божого? Або навчившись співати лише кілька гімнів? Або виконуючи лише один аспект роботи? Ні. Тому, якщо ви хочете добре виконувати свої обов’язки, ви повинні свідчити про дії Творця, про Його володарювання та впорядкування різними методами й у різних формах. Так ви зможете привести більше людей до Творця та допомогти їм прийняти Його володарювання й впорядкування та підкоритися їм. Хіба це не велика відповідальність? (Так.) Як же тоді вам варто ставитися до своїх обов’язків? Чи можна бути нетямущими? Чи можна заплющувати на щось очі? Чи можна робити щось наполовину й поверхово? Зволікати з роботою й ставитися до неї недбало? (Ні.) То що ж тоді вам робити? (Віддаватися справі всім серцем.) Ви повинні віддаватися справі всім серцем, використовуючи всю свою енергію, наявний досвід і розуміння. Безбожники не розуміють, яку найважливішу річ може зробити людина за життя, але ви дещо про це знаєте, хіба не так? (Так.) Прийняти те, що Бог довірив вам, і виконати свою місію – це найважливіші речі. Обов’язки, які ви виконуєте зараз, мають цінність! Можливо, зараз ти не бачиш наслідків і не отримуєш від них великих результатів, але мине зовсім трохи часу, і вони принесуть свої плоди. У довгостроковій перспективі, якщо ця робота буде виконана добре, грошей буде замало, аби оцінити внесок цієї роботи для людства. Такі правдиві свідчення є коштовнішими та ціннішими за все інше, і вони залишаться навіки. Це добрі вчинки кожної людини, яка слідує за Богом, і про них дійсно варто пам’ятати. Усе в житті людини є порожнім і не вартим відзначення, крім віри в Бога, прагнення до істини та виконання свого обов’язку сотвореної істоти. Навіть якщо ти здійснив найнеймовірніший подвиг, побував на Місяці й повернувся назад чи навіть зробив наукові відкриття, які принесли якусь користь чи допомогу людству, все це є марним та минущим. Що єдине не зникає? (Боже слово.) Не зникають тільки Боже слово, свідчення про Бога, усі свідчення й справи, які свідчать про Творця, а також добрі вчинки людей. Ці речі існуватимуть вічно, і вони дуже цінні. Отже, відкиньте всі свої обмеження, здійснюйте це велике прагнення, нехай вас не стримують ані люди, ані події, ані об’єкти; щиро присвятіть себе Богові повністю й вкладіть усю свою енергію та всі зусилля у виконання своїх обов’язків. Це те, що Бог найбільше благословляє, і це варте будь-яких страждань!

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Лише в доброму виконанні обов’язку сотвореної істоти є цінність життя»

Якщо ти визнаєш, що ти – створена істота, ти мусиш підготуватися до страждань і заплатити певну ціну заради виконання свого зобов’язання щодо проповідування Євангелія й заради належного виконання свого обов’язку. Такою ціною може бути страждання від декількох фізичних хвороб або труднощів чи страждання від переслідувань із боку великого червоного дракона або нерозуміння з боку світських людей, а також від поневірянь, яких людина зазнає, проповідуючи Євангеліє, як-от: бути запроданим, бути побитим і облаяним, бути засудженим, навіть бути оточеним і побитим натовпом і перебувати в смертельній небезпеці. Може статися так, що під час проповідування Євангелія ти помреш до завершення Божої роботи, не доживеш до дня Божої слави. Ви повинні бути готові до цього. Ці слова не мають на меті налякати вас; це факт. Тепер, коли Я це прояснив, а ви зрозуміли, якщо у вас досі є ця рішучість і ви впевнені, що вона не зміниться і ви залишитеся відданими до смерті, це доводить, що ви маєте певний духовний зріст. Не думайте, що проповідування Євангелія в цих заморських країнах із релігійними свободами та правами людини буде безпечним, що вся ваша діяльність проходитиме безперешкодно, що все це матиме Боже благословення й супроводжуватиметься Його великою силою та владою. Усе це є плодом людських уявлень і фантазій. Фарисеї теж вірили в Бога, але взяли втіленого Бога та розіп’яли Його на хресті. То що ж поганого нинішній релігійний світ здатен зробити з утіленим Богом? Вони зробили дуже багато поганого – судили Бога, засуджували й паплюжили Його, – і немає такого поганого вчинку, на який вони не здатні. Не забувайте, що ті, хто взяв Господа Ісуса й розіп’яв Його на хресті, були віруючими. Тільки вони мали можливість робити таке. Невіруючим було начхати на це. Саме ці віруючі вступили в змову з владою, щоб узяти Господа Ісуса й розіп’ясти Його на хресті. До того ж, як померли ті учні Господа Ісуса? Серед цих учнів були такі, кого побили камінням, проволокли за конем, розіп’яли вниз головою, розірвали п’ятьма кіньми – усілякі смерті їх спіткали. Що стало причиною їхніх смертей? Може, учнів Ісуса законно стратили за злочини? Ні. Вони популяризували Євангеліє Господнє, але люди світу не прийняли його, а натомість засуджували, били й ганили їх, і навіть страчували – ось так вони прийняли мученицьку смерть. Не говорімо про остаточний фінал цих мучеників чи про Божий вердикт щодо їхніх вчинків, але запитаймо ось про що: коли вони дійшли до кінця, чи те, як вони зустріли кінець свого життя, відповідало людським уявленням? (Ні, не відповідало.) З огляду на людські уявлення, вони заплатили величезну ціну за те, щоб популяризувати Божу роботу, але кінець кінцем сатана їх убив. Це не узгоджується з людськими уявленнями, але саме це з ними сталося. Це те, що допустив Бог. Яку істину можна шукати в цьому? Чи Бог дозволив їм так померти через Своє прокляття й засудження, чи це був Його план і благословення? Ані те, ані інше. Що ж це було? Зараз люди з болем у серці розмірковують про їхню смерть, але так це відбувалося тоді. Ті, хто вірив у Бога, померли саме так, як це можна пояснити? Коли ми зачіпаємо цю тему, ви ставите себе на їхнє місце, тож чи сумують ваші серця, чи відчуваєте ви прихований біль? Ви думаєте: «Ці люди виконували свій обов’язок популяризації Божого Євангелія й мають вважатися добрими людьми, тож як вони могли дійти до такого кінця й такого фіналу?». Насправді так померли й відійшли їхні тіла; у такий спосіб вони відійшли зі світу людей, але це не означає, що їхній фінал був такий самий. Якими б не були засоби їхньої смерті чи відходу, і як би це не сталося, Бог не так визначив остаточні фінали цих життів, цих створених істот. Ти мусиш ясно це розуміти. Навпаки, вони використали саме цей спосіб, аби засудити цей світ і засвідчити про Божі діяння. Ці створіння використали свої безцінні життя, свої останні миті, щоб дати свідчення про Божі діяння, щоб дати свідчення про велику Божу силу, щоб заявити сатані та світові, що Божі діяння правильні, що Господь Ісус – Бог, Господь і втілена Божа плоть. Аж до останньої миті свого життя вони так і не відреклися від імені Господа Ісуса. Хіба це не був своєрідний суд над цим світом? Вони використали свої життя, аби проголосити світові та підтвердити людям, що Господь Ісус є Господом, що Він Христос і втілена Божа плоть, що робота відкуплення всього людства, яку Він виконав, дає цьому людству змогу жити далі: це навічно незмінний факт. Наскільки ті, хто прийняв мученицьку смерть за популяризацію Євангелія Господа Ісуса, виконали свій обов’язок? Чи повною мірою вони це зробили? У чому проявилася ця повнота? (Вони принесли в жертву своє життя.) Саме так, вони заплатили ціну своїм життям. Сім’я, багатство, матеріальні речі цього життя – це все зовнішнє; єдине, що стосується людського «я», – це життя. Для кожної живої людини її життя – найцінніше, найдорожчий скарб. Так сталося, що ці люди змогли віддати в жертву найцінніше, що мали, – життя, – щоб підтвердити й засвідчити Божу любов до людства. До самого дня своєї смерті вони не відреклися ні від Божого імені, ні від Божої роботи, і вони використали останні миті свого життя, щоб дати свідчення щодо існування цього факту. Хіба це не найвища форма свідчення? Це найкращий спосіб виконати свій обов’язок; саме це й означає виконати свою повинність. Коли сатана погрожував їм і залякував їх, коли вони зрештою навіть змушені були заплатити ціну власним життям, вони не відмовилися від своєї повинності. Ось що означає виконати свій обов’язок повною мірою. Що Я маю під цим на увазі? Чи маю Я на увазі, що ви мусите давати свідчення про Бога й популяризувати Його Євангеліє таким самим методом? Ти не обов’язково мусиш учинити саме так, але ти мусиш розуміти, що це твоя повинність, і прийняти це як те, що маєш виконати з обов’язку, якщо Богу це від тебе потрібно. Сьогодні люди мають усередині страх і тривогу, але якій меті служать ці почуття? Якщо Богу не буде потрібно, щоб ти так учинив, то який тобі сенс про це хвилюватися? А якщо Богу знадобиться, щоб ти так учинив, тобі не слід ні ухилятися від цієї повинності, ні відкидати її. Тобі слід виявити ініціативу у своїй співпраці та прийняти свою повинність без хвилювання. Як би людина не померла, вона не має померти перед сатаною й у руках сатани. Якщо вже вмирати, то в Божих руках. Люди прийшли від Бога й повертаються до Бога – саме такі розум та ставлення мають бути у створеної істоти. Це остаточна істина, яку треба розуміти, проповідуючи Євангеліє та виконуючи свій обов’язок: аби популяризувати Євангеліє та давати свідчення про виконання втіленим Богом Своєї роботи й спасіння людства, треба платити ціну своїм життям. Якщо у тебе є така рішучість, якщо ти можеш так давати свідчення, це чудово. Якщо ж ти досі не маєш такої рішучості, то мусиш принаймні належно виконувати повинність і обов’язок, які перед тобою стоять, ввіряючи решту Богові. Можливо, потім, коли минуть місяці й роки, коли твій досвід і вік зростуть, а твоє розуміння істини поглибиться, ти усвідомиш, що маєш обов’язок і повинність пожертвувати своє життя роботі Божого Євангелія – навіть аж до останньої миті твого життя.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Проповідування Євангелія – обов’язок, який зобов’язані виконувати всі віряни»

Той, хто вірить у Бога протягом багатьох років без будь-якого входження в життя, хто не може говорити про своє свідчення на основі досвіду, а тим більше свідчити про Бога, хто не може успішно поширювати Євангеліє серед людей, – така людина не достойна називатися свідком Божим. Отже, той, хто є незрілим у своєму духовному стані та не має входження в життя, ніколи не зможе свідчити про Бога. Із цього без зайвих слів випливає, що така людина не живе в присутності Бога. Якщо ти не живеш у присутності Бога, не маєш входження в життя й не є свідком Бога, то чи визнає Він тебе одним зі Своїх послідовників? Не визнає. Бог дав тобі можливість виконувати свій обов’язок, і ти готовий його виконувати, але з твоєї поведінки Він бачить, що ти не можеш свідчити про Нього навіть після того, як так довго вірив у Нього. Ти не тільки не маєш істинного знання, що ґрунтується на досвіді, а й живеш згідно зі своїми уявленнями й фантазіями, ти не маєш реальності істини й не живеш у присутності Бога. … Якщо ти хочеш, щоб Бог утвердив тебе серед Своїх послідовників, то насамперед ти маєш зосередитися на входженні в життя. Почати необхідно з розуміння самого себе, зі здатності відкинути свій зіпсований характер, із досягнення здатності не відступатися від свого обов’язку й виконувати його відповідно до Божих вимог – це перше. Зосередитися на входженні в життя потрібно для того, щоб добре виконувати свій обов’язок, що, власне, і є основою всього цього. Необхідно почати прагнути до входження в життя з виконання свого обов’язку, а на основі входження в життя необхідно по краплині осягати й здобувати істину, аж доки не буде досягнуто моменту, коли є духовний стан, коли є постійне зростання в житті та реальний досвід істини. Потім слід оволодіти всіма видами принципів практики, щоб набути здатності виконувати свій обов’язок, не зазнаючи обмежень чи перешкод із боку жодної людини, події або речі. У такий спосіб ти поступово почнеш жити в присутності Бога. Тобі не заважатимуть жодні люди, події та речі, і ти матимеш досвід пізнання істини. Мірою того, як твій досвід ставатиме багатшим, твоя здатність свідчити про Бога посилиться, а оскільки твоя здатність свідчити про Бога зросте, ти поступово станеш корисною людиною. Коли ти станеш корисною людиною, ти зможеш виконувати свій обов’язок на прийнятному рівні в домі Божому, ти зможеш посісти місце створеної істоти й підкоритися Божим розпорядженням і влаштуванням, і ти зможеш бути непохитним. Тільки така людина є прийнятною створеною істотою, яка має хвалу від Бога. Тоді ти будеш гідний усього, що дарував тобі Бог.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Життя-входження починається з виконання обов’язку»

Хоча ваша віра дуже щира, ніхто з вас не здатен усе про Мене розповісти, ніхто не може вповні засвідчити всі факти, що ви бачите. Подумайте про це: сьогодні більшість із вас занедбала свої обов’язки та натомість гониться за плоттю, насичує плоть і жадібно втішається плоттю. Ви маєте мало істини. Як же ви тоді можете свідчити про все, що бачили? Чи дійсно ви впевнені, що можете бути Моїми свідками? Якщо прийде день, коли ти будеш не здатен засвідчити про все, що побачив сьогодні, то ти втратиш призначення створінь, і у твого буття не буде жодного сенсу. Ти станеш не гідний бути людиною. Навіть можна було б сказати, що ти не будеш людиною! Я виконав над вами незмірну роботу, але оскільки ти зараз нічого не вчишся, нічого не усвідомлюєш, і труди твої не дають результату, то коли Мені настане час розширювати Свою роботу, ти лише байдуже витріщатимешся, недорікуватий і геть ні на що не гідний. Хіба це не зробить тебе грішником на всі часи? Коли прийде той час, хіба ти не відчуєш щонайглибшого жалю? Хіба ти не впадеш у смуток? Уся Моя робота сьогодні робиться не з неробства та нудьги, а щоб закласти фундамент для Моєї майбутньої роботи. Це не означає, що Я в безвиході та мушу придумати щось нове. Ти мусиш розуміти роботу, яку Я роблю; це не те, що робить дитина, яка грається на вулиці, це робота, яка представляє Мого Отця. Ви мусите знати, що це не Я Сам усе це роблю; натомість Я представляю Свого Отця. Тим часом ваша роль – виключно слідувати, слухатися, мінятися та свідчити. Те, що ви маєте зрозуміти, – це те, чому ви маєте в Мене вірити; це найголовніше питання, яке ви всі маєте зрозуміти. Мій Отець заради Своєї слави наперед призначив вас усіх Мені від миті, коли Він створив світ. Це заради Моєї роботи й заради Його слави Він призначив вас наперед. Це через Мого Отця ви в Мене вірите; це через попереднє призначення Моїм Отцем ви за Мною слідуєте. Ніщо з цього ви не вибирали самі. Навіть важливіше, аби ви розуміли, що ви ті, кого Мій Отець дарував Мені, щоб ви про Мене свідчили. Оскільки Він дав вас Мені, ви мусите дотримуватися шляхів, які Я вам дарую, а також шляхів і слів, яких Я вас учу, бо це ваш обов’язок – дотримуватися Моїх шляхів. Така первісна мета вашої віри в Мене. Тому кажу вам так: ви лише люди, яких Мій Отець дарував Мені, щоб ви дотримувалися Моїх шляхів. Однак ви лише вірите в Мене; ви не від Мене, бо ви не з родини ізраїльтян, а натомість ви такі, як давній змій. Усе, чого Я від вас прошу, – це свідчити про Мене, але сьогодні ви мусите йти Моїми шляхами. Усе це – заради майбутнього свідчення. Якщо ви діятимете як люди, що лише слухають про Мої шляхи, то ви будете нічого не варті, і значення того, що Мій Отець вас Мені дарував, буде втрачено. Ось що Я наполегливо кажу вам: ви мусите йти Моїми шляхами.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Яке твоє розуміння Бога?»

Тож чи справді ти знаєш, чому в Мене віриш? Чи справді ти знаєш мету і значення Моєї роботи? Чи справді ти знаєш свій обов’язок? Чи справді ти знаєш Моє свідчення? Якщо ти просто віриш у Мене, але в тобі немає жодного знаку Моєї слави чи свідчення, то Я тебе давно відсіяв. А всезнайки – ті навіть більші скалки в Моєму оці, і в Моєму домі вони не більше ніж перешкоди на Моєму шляху, вони кукіль, що буде повністю відвіяний у Моїй роботі, вони ні до чого не придатні, вони нічого не варті, і Я давно вже ними гидую. Часто Мій гнів випадає всім позбавленим свідчення, і ніколи Мій бич їх не полишає. Я давно вже віддав їх у руки лихого; вони позбавлені Моїх благословень. Коли настане день, їхня кара буде навіть тяжчою, ніж у безглуздих жінок. Сьогодні Я роблю тільки ту працю, яку Я зобов’язаний робити; Я зв’яжу всю пшеницю в снопи разом із тим куколем. Така Моя робота сьогодні. Весь той кукіль буде відвіяно в час Мого віяння, і тоді зерна пшениці будуть зібрані в комору, а той відвіяний кукіль буде вкинуто у вогонь, щоб він згорів на попіл. Зараз Моя робота полягає лише в тому, щоб пов’язати всіх людей у снопи; себто повністю їх завоювати. Тоді Я почну віяння, щоб відкрити кінець усіх людей. Тож ти повинен знати, як ти мусиш вдовольняти Мене зараз і як ти повинен ступити на правильний шлях у своїй вірі в Мене. Те, чого Я бажаю, – це твоя вірність і покора зараз, твоя любов і свідчення зараз. Навіть якщо ти наразі не знаєш, що таке свідчення чи що таке любов, ти мусиш принести Мені всього себе та віддати Мені свої єдині скарби: свою відданість і покору. Ти мусиш знати, що свідчення про Мою перемогу над сатаною лежить у вірності й покорі людини, так само як і свідчення про Моє повне завоювання людини. Обов’язок твоєї віри в Мене – свідчити про Мене, бути вірним Мені й нікому більше та бути покірним до кінця.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Що ти знаєш про віру?»

Пов’язані досвідні свідчення

Справжнє виконання обов’язку – це свідчення про Бога