Слова Всемогутнього Бога останніх днів

Зіткнувшись зі станом людини та її ставленням до Бога, Бог виконав нову роботу, дозволивши людині мати пізнання Його, покору Йому, любов і свідчення. Таким чином, людина повинна пережити Божу переплавку, а також Його суд та обтинання, без чого людина ніколи не пізнає Бога та ніколи не буде здатна по-справжньому любити Його та свідчити про Нього. Бог переплавляє людину не просто заради одностороннього ефекту, а заради багатостороннього. Так Бог виконує роботу з переплавки тих, хто бажає шукати істину, щоб їхня рішучість та любов були вдосконаленими Богом. Для тих, хто бажає шукати істину та прагне до Бога, немає нічого більш значущого та помічного, ніж така переплавка. Людині не так легко зрозуміти чи сприйняти Божий характер, бо, врешті-решт, Бог є Бог. Зрештою, неможливо, щоб Бог мав такий же характер, як і людина, тому людині нелегко зрозуміти Його характер. Людина не володіє істиною від природи, та істину нелегко сприйняти тим, хто був розбещений сатаною; людина позбавлена істини та рішучості втілювати істину в життя, і якщо вона не страждає і не проходить через переплавку та суд, то її рішучість ніколи не стане досконалою. Для всіх людей переплавка є болісною та дуже важкою для прийняття, але саме під час переплавки Бог відкриває людині Свій праведний характер, оприлюднює Свої вимоги до людини та забезпечує більше просвітління й більш практичне обтинання. Через порівняння фактів та істини людина здобуває більше знання про саму себе та про істину й більше розуміння Божих намірів, так дозволяючи людині мати правдивішу й чистішу любов до Бога. Саме такими є наміри Бога в здійсненні роботи з переплавки. Усе, над чим Бог працює в людині, має свої цілі та значення; Бог не виконує безцільної роботи чи роботи, яка не приносить користі людині. Переплавка не означає віддалення людини від Бога чи знищення її в пеклі. Радше воно означає зміну характеру людини під час переплавки, зміну її намірів, її старих поглядів, зміну її любові до Бога, зміну всього її життя. Переплавка – це практичне випробування людини, форма практичного вправляння, і тільки під час переплавки її любов може виконувати притаманну їй функцію.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки через досвід переплавки можна володіти істинною любов’ю»

Коли Бог працює над рафінуванням людини, людина страждає. Що більше рафінування людини, то більш боголюбним буде її серце й то більше Божої могутності в ній відкриється. І навпаки, що менше рафінування отримує людина, то менш боголюбним буде її серце й то менше в ній виявлятиметься Божа могутність. Що більше рафінування й біль такої людини та що більше мук вона переживає, то глибшою ставатиме її любов до Бога, то щирішою робитиметься її віра в Бога й то глибшим буде її знання про Бога. Набуваючи свій досвід переживань, ти побачиш людей, які дуже страждають, поки піддаються очищенню, які зазнають багатьох розборів і дисциплінування, і ти побачиш, що саме ці люди мають глибоку любов до Бога та ґрунтовніше, проникливіше знання про Бога. Ті, хто не переживав розбору, мають лише поверхове знання, і вони можуть сказати лише таке: «Бог такий добрий, Він дарує людям благодать, щоб вони могли втішатися Ним». Якщо люди переживали розбір та дисципліну, тоді вони здатні говорити про справжнє знання про Бога. Тож що дивовижніша Божа робота в людині, то вона цінніша й значиміша. Що непроникніша вона для тебе та що несумісніша вона з твоїми уявленнями, то більше Божа робота здатна завоювати тебе, здобути тебе та зробити тебе вдосконаленим. Яке велике значення Божої роботи! Якби Бог не очищав людину таким чином, якби Він не працюваву такий спосіб, то Його робота була б неефективною й не мала б значення. У минулому було сказано, що Бог вибере та здобуде цю громаду, зробить її довершеною в останні дні; у цьому є надзвичайне значення. Що більшу роботу Він виконує всередині вас, то глибша й чистіша ваша любов до Бога. Що більша робота Бога, то більше людина здатна осягнути щось із Його мудрості й то глибше людське знання про Нього. Протягом останніх днів завершаться шість тисяч років Божого плану управління. Чи може він дійсно скінчитися легко? Коли Він завоює людство, чи завершиться Його робота? Чи може це бути так просто? Люди дійсно уявляють, що це настільки просто, але те, що робить Бог, не таке вже й просте. Яку б частину Божої роботи ти не згадав, уся вона є незбагненною для людини. Якби ти був здатен її збагнути, то Божа робота не мала б ні значення, ні цінності. Робота, яку виконує Бог, незбагненна; вона повністю розбігається з твоїми уявленнями, і що більше вона суперечить твоїм уявленням, то більше це показує, що Божа робота змістовна; якби вона була сумісна з твоїми уявленнями, то вона була б беззмістовною. Сьогодні ти відчуваєш, що Божа робота така дивовижна, і що дивовижнішою вона тобі видається, то більше ти відчуваєш, що Бог незбагненний, і бачиш, які великі Божі вчинки. Якби Він виконував лише якусь поверхову, побіжну роботу із завоювання людини та після цього нічого більше не робив, то людина була б нездатна споглядати значення Божої роботи. Хоча зараз ти приймаєш трохи рафінування, це дуже корисно для твого росту в житті; тож для вас украй необхідно пройти через такі тяготи. Сьогодні ти приймаєш трохи рафінування, але згодом ти справді зможеш побачити вчинки Божі, і зрештою ти скажеш: «Божі вчинки такі дивовижні!» Це будуть слова у твоєму серці. Переживши певний час Боже рафінування (випробування прислужників і час кари), деякі люди врешті казали: «Вірити в Бога справді важко!» Той факт, що вони використовували слова «справді важко», показує, що Божі вчинки є незбагненними, що Божа робота має велике значення та цінність і що Його робота надзвичайно гідна того, щоб люди нею дорожили. Якби після того, як Я виконав стільки роботи, ти не мав ані найменшого знання, то чи могла б Моя робота все ж мати цінність? Це змусить тебе сказати: «Служіння Богу справді важке, вчинки Божі такі дивовижні, а Бог воістину мудрий! Бог такий любий!» Якщо, пройшовши період переживання, ти здатен сказати такі слова, то це доводить, що ти здобув у собі Божу роботу.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти переплавку»

На який внутрішній стан людей спрямовані випробування? Вони спрямовані на бунтівний характер людей, не здатний догоджати Богові. У людях є багато нечистого, і багато лицемірного, і тому Бог піддає людей випробуванням, аби очистити їх. Але якщо сьогодні ти здатний задовольнити Бога, тоді майбутні випробування стануть для тебе вдосконаленням. Якщо ж сьогодні ти не спроможний догодити Богу, тоді майбутні випробування спокушатимуть тебе, і ти мимоволі занепадеш, і в цей момент ти не зможеш допомогти собі, тому що ти не спроможний встигати за Божою роботою і не маєш справжнього духовного стану. А отже, якщо ти хочеш залишатися непохитним у майбутньому, краще догоджати Богу і слідувати за Ним до самого кінця, сьогодні ти мусиш закласти міцну основу. Ти мусиш догоджати Богу, в усьому втілюючи істину в життя, і зважати на Його волю. Якщо ти завжди чинитимеш так, у тебе всередині буде основа, і Бог вдихне у тебе серце, яке любить Його, і Він дасть тобі віру. Одного дня, коли на тебе дійсно обрушиться випробування, ти справді можеш відчути певний біль і певною мірою засмутишся, і зазнаєш нищівної скорботи, так, наче ти помер, – але твоє боголюбне серце не зміниться і твоя любов стане навіть ще глибшою. Такими є благословення Божі. Якщо ти спроможний із покірливим серцем прийняти все, що Бог каже і робить сьогодні, тоді ти неодмінно будеш благословенний Богом, і таким чином ти станеш тим, кого благословить Бог і хто отримає Його обітницю. Якщо сьогодні ти не практикуєш, коли одного дня тебе спіткають випробування, ти будеш без віри або без серця, сповненого любові, і тоді випробування перетвориться на спокусу; ти будеш занурений у спокусу сатани і не матимеш можливості втекти. Сьогодні ти можеш бути непохитним, зіткнувшись із невеликим випробуванням, але ти не обов’язково зможеш залишитися непохитним, коли одного дня на тебе обрушиться велике випробування. Деякі люди марнославні і вважають, що вони вже майже досконалі. Якщо в такі моменти ти не заглиблюватимешся в себе і залишишся самовдоволеним, тоді ти опинишся в небезпеці. Сьогодні Бог не виконує роботу великих випробувань, і все здається чудовим, але коли Бог випробовуватиме тебе, ти з’ясуєш, що тобі багато чого бракує, адже твій духовний стан замалий, і ти не здатний витримати великі випробування. Якщо ти залишишся таким, яким ти є, і перебуватимеш у стані інерції, тоді, коли прийдуть випробування, ти впадеш. Ви повинні часто звертати увагу на те, наскільки малим є ваш духовний стан; тільки таким чином ви зможете просунутися вперед. Якщо тільки під час випробувань ти бачиш, що твій духовний стан такий малий, що твоя сила волі така слабка, що у тебе всередині замало реального і ти є невідповідним для Божої волі, – якщо ти усвідомиш усе це тільки тоді, то буде запізно.

Якщо ти не знаєш Божого характеру, тоді ти неминуче впадеш під час випробувань, тому що ти не свідомий того, як Бог робить людей досконалими, якими засобами Він робить їх досконалими, і коли Божі випробування обрушаться на тебе, і вони не відповідатимуть твоїм уявленням, ти не зможеш бути непохитним. Справжня любов Бога – це Його характер у всій повноті, і коли Божий характер у всій повноті проявляється перед людьми, що це приносить твоїй плоті? Коли праведний характер Бога проявляється перед людьми, їхня плоть неминуче зазнає сильного болю. Якщо ти не зазнаєш цього болю, тоді ти не зможеш бути вдосконаленим Богом, ані не зможеш присвятити правдиву любов Богу. Якщо Бог удосконалить тебе, Він неодмінно покаже тобі Свій характер у всій повноті. Від часів створення і до сьогодні Бог ніколи не показував людині Свій характер у всій повноті, але в останні дні Він розкриває його цій групі людей, яких Він визначив і обрав, і, вдосконалюючи людей, Він розкриває Свій характер, через який Він робить групу людей довершеними. Такою є правдива любов Бога до людей. Щоб відчути правдиву любов Божу, людям доводиться терпіти невимовний біль і платити високу ціну. Тільки після цього вони будуть здобуті Богом і зможуть повернути Богові свою правдиву любов, і лише тоді Боже серце буде задоволене. Якщо люди хочуть, щоб Бог зробив їх досконалими, і якщо вони хочуть виконати Його волю і повністю віддати свою правдиву любов Богу, тоді вони повинні перенести багато страждань і багато мук від своїх обставин, щоб зазнати болю, гіршого за смерть. Урешті-решт вони будуть змушені повернути своє правдиве серце Богові. Чи справді хтось любить Бога, чи ні, з’ясовується під час труднощів і рафінування. Бог очищає людську любов, і це також досягається лише у труднощах і рафінуванні.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише той, хто любить Бога, по-справжньому вірить у Бога»

У своїй вірі в Бога люди прагнуть отримати благословення на майбутнє; у цьому полягає їхня мета в їхньому віруванні. У всіх людей є цей намір і надія, але розбещеність у їхній природі повинна бути усунена шляхом випробувань і переплавки. У яких би аспектах людина не була неочищеною й не виявляла зіпсованості, це – ті аспекти, в яких ти повинен бути переплавлений – таким є Божий устрій. Бог улаштовує для тебе середовище, змушуючи тебе переплавлятися у ньому, щоб ти міг пізнати свою власну зіпсованість. Зрештою, ти досягаєш точки, у якій ти хочеш відмовитися від своїх задумів і бажань і підкоритися Божим володарюванню й устрою, навіть ціною життя. Тому, якщо у людей не буде декількох років переплавки, якщо вони не перенесуть певну кількість страждань, вони не зможуть позбутися оков розбещеності плоті у своїх думках і у своїх серцях. У яких би аспектах люди й досі не перебували в оковах своєї сатанинської натури, і в яких би аспектах у них досі не були свої власні бажання й вимоги, це ті аспекти, в яких вони мусять страждати. Тільки через страждання можна винести уроки, що означає здатність здобути істину й зрозуміти Божі наміри. Насправді, багато істин можна зрозуміти, переживаючи страждання й випробування. Ніхто не може зрозуміти Божих намірів, визнати Божі всемогутність і мудрість або оцінити Божий праведний характер, перебуваючи в комфортному й невимушеному середовищі або за сприятливих обставин. Це було б неможливо!

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Частина третя»

Коли люди зазнають випробувань, для людей нормально бути слабкими, або мати в собі негативність, або не мати ясності щодо Божих намірів чи шляху практики. Але загалом ти мусиш мати віру в Божу роботу й, подібно до Йова, не заперечувати Бога. Хоча Йов був слабким і прокляв день власного народження, він не заперечував, що все, чим володіють люди після свого народження, було даровано Єговою, і що Єгова також є Тим, хто це забере. Яким би випробуванням його не піддали, він зберіг цю віру. Якої б переплавки не зазнавали люди через Божі слова в межах людського досвіду, загалом, те, чого Бог хоче, – це їхня віра й боголюбні серця. Те, що Він удосконалює, працюючи таким чином, – це віра, любов і рішучість людей. Бог виконує роботу вдосконалення над людьми, а вони не здатні бачити її, не здатні до неї торкнутися; за таких обставин необхідна віра. Коли чогось не видно неозброєним оком, необхідна віра. Коли ти не можеш відпустити власні уявлення, необхідна віра. Коли ти не маєш ясності щодо Божої роботи, від тебе вимагається мати віру, зайняти тверду позицію та бути непохитним у своєму свідченні. Коли Йов дійшов до цього, Бог явився йому та заговорив до нього. Тобто лише коли ти матимеш віру, то зможеш побачити Бога. Коли ти матимеш віру, Бог тебе вдосконалить, а якщо ти не матимеш віри, Він не зможе цього зробити. Бог дасть тобі все, що ти сподіваєшся здобути. Якщо ти не маєш віри, то не можеш бути вдосконаленим і не зможеш побачити дії Бога, а тим більше Його всемогутність. Коли у своєму реальному досвіді ти матимеш віру, щоб побачити Його діяння, тоді Бог явиться тобі, і Він просвітить та спрямує тебе зсередини. Без такої віри Бог не зможе цього зробити. Якщо ти втратив надію на Бога, як ти зможеш переживати Його роботу? Тому тільки тоді, коли ти маєш віру та не плекаєш сумнівів щодо Бога, тільки коли ти маєш справжню віру в Нього, що б Він не робив, Він просвітить і освітить тебе через твій досвід, і тільки тоді ти зможеш побачити Його дії. Усе це досягається через віру. Віра приходить тільки через переплавку, і без переплавки віра не може розвинутися. Що означає «віра»? Віра – це справжнє переконання та щире серце, які мають бути в людей, коли ті не можуть чогось побачити чи торкнутися, коли Божа робота не узгоджується з людськими уявленнями, коли вона поза людською досяжністю. Це та віра, про яку Я говорю. Люди потребують віри під час страждань і в часи переплавки, і коли вони мають віру, тоді постають перед переплавкою – переплавку й віру не можна розділяти. Якщо, як би Бог не працював, у якому б оточенні ти не перебував, ти здатен прагнути життя й шукати істину, прагнути знання про роботу Бога й прагнути знання Його діянь, і ти здатен діяти згідно з істиною, ось це і означає мати справжню віру, і це доводить, що ти не втратив віру в Бога під час переплавки, ти здатен наполегливо шукати істину, по-справжньому любити Бога й не давати сумнівам щодо Нього рости в тобі, а також якщо незалежно від того, що Він робить, ти все одно практикуєш істину, щоб догодити Богу, і здатен глибоко шукати Його намірів і бути уважним до Його намірів, – ось що означає мати істинну віру в Бога. У минулому, коли Бог сказав, що ти царюватимеш як король, ти любив Його, і коли Він відкрито явив Себе тобі, ти шукав Його. Але тепер Бог прихований, ти не можеш Його побачити, і тебе спіткали труднощі, – невже в цей час ти втрачаєш надію на Бога? Отже, ти повинен завжди шукати життя та прагнути задовольнити Божі наміри. Це називається щирою вірою, і це найсправжніший та найпрекрасніший вид любові.

…Коли ти стикаєшся зі стражданнями, ти повинен бути здатним відкинути турботу про плоть і не скаржитися на Бога. Коли Бог ховається від тебе, ти повинен бути здатним мати віру, щоб слідувати за Ним і підтримувати свою попередню любов, не даючи їй похитнутись або розсіятися. Що б не робив Бог, ти мусиш дозволити Йому влаштовувати так, як Він бажає, і радше проклинати власну плоть, ніж скаржитися на Нього. Коли ти стикаєшся з випробуваннями, ти повинен бути готовим терпіти біль зречення того, що любиш, і бути готовим гірко ридати, щоб задовольнити Бога. Тільки це і є істинна любов та істинна віра. Яким би не був твій фактичний духовний зріст, ти перш за все мусиш мати цю рішучість страждати та істинну віру, а також ти мусиш мати рішучість повстати проти плоті. Ти повинен бути готовим особисто постраждати та пережити втрату своїх особистих інтересів, щоб задовольнити Божі наміри. Ти також мусиш бути здатним відчувати в серці каяття щодо себе: раніше ти не міг задовольнити Бога, а тепер можеш розкаюватися. Тобі не має нічого бракувати в жодному з цих аспектів: саме через ці речі Бог тебе вдосконалить. Якщо ти не можеш задовольнити ці критерії, то ти не можеш бути вдосконаленим.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти переплавку»

Нині Бог випробовує людей. Він не промовляє жодного слова, але приховує Себе й не вступає в прямий контакт із людьми. Ззовні здається, що Він не робить ніякої роботи, але правда полягає в тому, що Він усе ще працює всередині людини. Той, хто прагне життя-входження, має бачення свого пошуку життя й не має сумнівів, навіть якщо він не до кінця розуміє Божу роботу. Проходячи через випробування, навіть коли ти не знаєш, що Бог хоче зробити та яку роботу Він хоче виконати, ти маєш знати, що наміри Бога щодо людства завжди добрі. Якщо ти шукаєш Його зі щирим серцем, то Він ніколи не залишить тебе, і врешті-решт Він обов’язково вдосконалить тебе й приведе людей до належного місця призначення. Незалежно від того, як Бог зараз випробовує людей, настане день, коли Він дасть людям відповідний результат і відповідну відплату за те, що вони вчинили. Бог не буде вести людей до певного моменту, а потім просто відкидати їх убік і не звертати на них уваги. Це тому, що Бог заслуговує на довіру. На цьому етапі Святий Дух виконує роботу рафінування. Він рафінує кожну окрему людину. На тих етапах роботи, які складалися з випробування смертю й випробування карою, рафінування здійснювалося через слова. Для того, щоб люди могли відчути Божу роботу, вони мають спочатку зрозуміти Його нинішню роботу й те, як людство мусить співпрацювати. Дійсно, це те, що мусить розуміти кожен. Що б Бог не робив, – чи це рафінування, чи навіть якщо Він мовчить, – жоден етап Божої роботи не вписується в людські уявлення. Кожен етап Його роботи розбиває й пробиває людські уявлення. Це Його робота. Але ти повинен вірити, що, оскільки Божа робота дійшла до певного етапу, Він не умертвить усе людство, незважаючи ні на що. Він дає і обіцянки, і благословення людству, і всі, хто шукає Його, зможуть отримати Його благословення, а ті, хто не шукає, – будуть вигнані Богом. Це залежить від твого пошуку. Незалежно від усього іншого, ти маєш вірити, що коли Божа робота буде завершена, кожна людина матиме відповідне місце призначення. Бог наділив людство прекрасними прагненнями, але без пошуку вони недосяжні. Нині ти маєш бути здатним це побачити – Боже рафінування людей і Його кара є Його роботою, але люди, зі свого боку, мають постійно прагнути до зміни свого характеру. У своєму практичному досвіді, перш за все, ти мусиш знати, як їсти й пити Боже слово; ти мусиш знайти в Його словах те, у що тобі слід увійти, а також свої власні недоліки, ти мусиш шукати входження у свій практичний досвід, і брати ту частину Божого слова, яка має бути застосована на практиці, і намагатися її практикувати. Їсти й пити слова Божі – це один з аспектів. Крім того, треба підтримувати життя церкви, треба мати нормальне духовне життя, і треба вміти віддавати всі свої теперішні стани Богові. Як би не змінювалася Його робота, твоє духовне життя має залишатися нормальним. Духовне життя може підтримувати твій нормальний вхід. Що б не робив Бог, ти повинен продовжувати своє духовне життя безперервно й виконувати свій обов’язок. Це те, що люди мусять робити. Це все робота Святого Духа, але якщо для тих, хто має нормальний стан, – це вдосконалення, то для тих, хто має ненормальний стан, – це випробування. На нинішньому етапі роботи Святого Духа по рафінуванню дехто каже, що Божа робота настільки велика, що людям абсолютно необхідне рафінування, інакше їхній духовний стан буде занадто малий, і вони не зможуть досягти Божої волі. Однак для тих, чий стан не є добрим, це стає причиною не шукати Бога, не відвідувати зібрання, не їсти й не пити слово Боже. У Божій роботі, що б Він не робив і які б зміни не здійснював, люди мають підтримувати базовий рівень нормального духовного життя. Можливо, ти не був байдужим на нинішньому етапі свого духовного життя, але ти все ще не здобув багато й не зібрав великого врожаю. За таких обставин ти все одно маєш дотримуватися правил; ти маєш дотримуватися цих правил, щоб не зазнати втрат у своєму житті та щоб догодити Богу. Якщо твоє духовне життя ненормальне, ти не можеш зрозуміти теперішню Божу роботу, а натомість завжди відчуваєш, що вона абсолютно несумісна з твоїми власними уявленнями, і хоча ти готовий слідувати за Ним, тобі не вистачає внутрішнього прагнення. Отже, незалежно від того, що Бог робить у цей час, люди повинні співпрацювати. Якщо люди не співпрацюють, то Святий Дух не може виконувати Свою роботу, і якщо люди не готові співпрацювати, то вони навряд чи зможуть отримати роботу Святого Духа. Якщо ти хочеш мати роботу Святого Духа всередині себе, і якщо ти хочеш отримати Боже схвалення, то ти повинен зберігати свою первісну відданість перед обличчям Бога. Зараз тобі не потрібно мати більш глибоке розуміння, вищу теорію або інші подібні речі; все, що потрібно, – це твоя підтримка Божого слова на первісній основі. Якщо людина не співпрацює з Богом і не прагне до глибшого входження, то Бог забере в неї все те, що їй належало спочатку. Усередині люди завжди жадібні до зручності й воліють насолоджуватися тим, що вже доступно. Вони хочуть отримувати Божі обітниці, не заплативши за це ніякої ціни. Ось такі химерні думки тішать людство. Отримати саме життя, не заплативши за нього жодної ціни, – чи було коли-небудь щось таким легким? Коли хтось вірить у Бога, і прагне життя-входження, і прагне змінити свій характер, він має заплатити ціну й досягти стану, в якому він завжди слідуватиме за Богом, що б Він не робив. Це те, що люди мусять робити. Навіть якщо ви берете все це за правило, ви мусите завжди дотримуватися його, і якими б великими не були випробування, ви не повинні відмовлятися від своїх нормальних стосунків із Богом. Ви маєте бути здатними молитися, підтримувати своє церковне життя й ніколи не залишати своїх братів і сестер. Коли Бог випробовує тебе, ти все одно мусиш шукати правди. Це мінімальна вимога для духовного життя. Завжди мати бажання шукати й прагнути співпрацювати, докладаючи всіх своїх сил, – чи можна це зробити?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тобі слід зберегти свою вірність Богу»

Саме під час гіркого рафінування людині найлегше потрапити під вплив сатани, тож як тобі слід любити Бога під час такого рафінування? Ти повинен зібрати свою волю, поклавши своє серце перед Богом і присвятивши Йому свій останній час. Незалежно від того, як Бог очищає тебе, ти повинен бути здатним втілити істину в життя, щоб догодити Богові, і ти повинен взяти на себе зобов’язання шукати Бога та прагнути єднання з Ним. Що більш пасивним ти будеш в такі моменти, то більш негативним ти станеш, і тим легше тобі буде регресувати. Коли тобі необхідно виконувати свою функцію, навіть якщо ти не виконуєш її добре, ти робиш все, що можеш, і робиш це, не використовуючи нічого, окрім свого боголюбного серця; незалежно від того, що говорять інші, – чи вони говорять, що ти справляєшся добре, чи що ти справляєшся погано, – твої наміри правильні, і ти не самовдоволений, бо дієш від імені Бога. Коли інші неправильно сприймають тебе, ти можеш помолитися Богу та сказати: «О Боже! Я не прошу, щоб інші були терпимими до мене або добре до мене ставилися, або щоб вони мене розуміли чи схвалювали. Я лише прошу, щоб я міг любити Тебе в своєму серці, щоб мені було спокійно на душі, та щоб моя совість була чистою. Я не прошу, щоб інші мене хвалили або ставилися до мене з великою пошаною; я лише прагну догодити Тобі від щирого серця; я виконую свою роль, роблячи все, що в моїх силах, і хоча я нерозсудливий, нетямущий, з мізерним духовним рівнем і сліпий, я знаю, що Ти любий, і готовий присвятити Тобі все, що маю». Щойно ти помолишся таким чином, у тебе з’являється боголюбне серце, і ти відчуваєш набагато більше полегшення на серці. Це те, що мається на увазі під втіленням в життя любові до Бога. Поки ти це переживатимеш, ти двічі зазнаєш невдачі та один раз досягнеш успіху, або ж п’ять разів зазнаєш невдачі та двічі досягнеш успіху, і тільки таким чином, тільки серед невдач ти зможеш побачити, що Бог гідний любові, та зможеш відкрити, чого тобі внутрішньо не вистачає. Коли ти наступного разу зіткнешся з подібними ситуаціями, ти повинен бути обережним, не квапитися й частіше молитися. Поступово ти розвинеш здатність перемагати в таких ситуаціях. Коли це відбувається, це означає, що твої молитви були ефективними. Коли ти побачиш, що цього разу тобі вдалося досягти успіху, ти будеш внутрішньо задоволений, і коли ти будеш молитися, то зможеш відчути Бога, і що присутність Святого Духа не полишила тебе – тільки тоді ти будеш знати, як Бог працює в тобі. Практикуючи таким чином, ти знайдеш шлях до пізнання. Якщо ти не практикуватимеш істину, то в тобі не буде присутності Святого Духа. Але якщо ти будеш практикувати істину, зіштовхуючись із речами такими, якими вони є, то, хоча тобі буде боляче всередині, після цього Дух Святий буде з тобою, ти зможеш відчувати присутність Бога, коли будеш молитися, ти матимеш силу втілювати в життя Божі слова, а під час спілкування з братами та сестрами ніщо не буде обтяжувати твою совість, і ти відчуватимеш умиротворення і, таким чином, зможеш висвітлити те, що ти зробив. Незалежно від того, що говорять інші, ти зможеш мати нормальні стосунки з Богом, тебе не будуть обмежувати інші, ти піднесешся над усім – і так ти продемонструєш, що втілення тобою в життя Божих слів було ефективним.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки через досвід переплавки можна володіти істинною любов’ю»

Для кожного етапу Божої роботи є спосіб, за яким люди повинні співпрацювати. Бог очищає людей, щоб вони мали впевненість, проходячи через рафінування. Бог удосконалює людей, щоб вони мали впевненість у тому, що будуть удосконалені Богом, і були готові прийняти Його рафінування, а також Божий розбір та обтинання. Дух Божий діє в людях, щоб принести їм просвітління й освітлення, і щоб вони співпрацювали з Ним і практикували. Бог не говорить під час рафінування. Він не подає Свого голосу, але все ж є робота, яку люди мусять виконувати. Ти мусиш підтримувати те, що ти вже маєш, ти мусиш бути здатним молитися Богу, бути поруч із Богом і свідчити перед Богом; у такий спосіб ти виконаєш свій власний обов’язок. Ви всі мусите ясно бачити з Божої роботи, що Його випробування довіри й любові людей вимагають, щоб вони більше молилися Богу й частіше смакували Божі слова перед Ним. Якщо Бог просвіщає тебе й дає тобі зрозуміти Свою волю, але ти не застосовуєш нічого із цього на практиці, ти нічого не отримаєш. Коли ти застосовуєш Божі слова на практиці, ти все одно мусиш бути здатним молитися Йому, і коли ти смакуєш Його слова, ти мусиш приходити до Нього, і шукати, і бути повним довіри до Нього, без жодного сліду почуття розчарування або холоду. Ті, хто не застосовує Божі слова на практиці, сповнені енергії під час зібрань, але впадають у темряву, коли повертаються додому. Є й такі, що навіть не хочуть збиратися разом. Отже, ти маєш чітко бачити, який обов’язок мусять виконувати люди. Ти можеш не знати, якою насправді є Божа воля, але ти можеш виконувати свій обов’язок, ти можеш молитися, коли потрібно, ти можеш втілювати істину на практиці, коли потрібно, і ти можеш робити те, що люди мусять робити. Ти можеш відстоювати своє початкове видіння. У такий спосіб ти будеш більш здатний прийняти наступний етап Божої роботи. Коли Бог діє в прихований спосіб, це є проблемою, якщо ти не шукаєш. Коли Він говорить і проповідує під час зборів, ти слухаєш з ентузіазмом, але коли Він не говорить, тобі не вистачає запалу, і ти відступаєш назад. Яка людина так поводиться? Та, що просто йде туди, куди йде стадо. У неї немає ні позиції, ні свідчення, ні видіння! Таких людей більшість. Якщо ти так будеш продовжувати, то одного разу, коли прийде велике випробування, ти потрапиш під покарання. У Божому процесі вдосконалення людей мати позицію – дуже важливо. Якщо ти не сумніваєшся в жодному етапі Божої роботи, якщо ти виконуєш людський обов’язок, якщо ти щиро дотримуєшся того, що Бог тобі доручив утілити в життя, – тобто пам’ятаєш Божі заклики і, що б Він не робив у сьогоденні, не забуваєш Його заклики, – якщо ти не сумніваєшся в Його роботі, зберігаєш свою позицію, відстоюєш своє свідчення, перемагаєш на кожному кроці свого шляху, то врешті-решт Бог удосконалить тебе й зробить переможцем. Якщо ти здатен бути непохитним на кожному етапі Божих випробувань, і якщо ти все ще можеш бути непохитним у самому кінці, то ти – переможець, ти – той, кого Бог удосконалив.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тобі слід зберегти свою вірність Богу»

Будучи створеними істотами, люди мусять виконувати обов’язки, які вони повинні виконувати, і свідчити про Бога у процесі рафінування. У кожному випробуванні вони мусять відстоювати те свідчення, яке вони повинні нести, і робити це голосно заради Бога. Людина, яка це виконує, є переможцем. Незалежно від того, як Бог очищає тебе, ти залишаєшся сповненим впевненості й ніколи не втрачаєш довіри до Нього. Ти робиш те, що мусить робити людина. Це те, що Бог вимагає від людини, і серце людини має бути здатним повністю повертатися до Нього й звертатися до Нього кожної миті. Це переможець. Ті, кого Бог називає «переможцями», – це ті, хто, перебуваючи під впливом сатани, перебуваючи в облозі сатани, тобто коли вони опиняються серед сил темряви, все одно здатні бути непохитними у своєму свідченні та зберігати свою первісну впевненість і свою відданість Богові. Якщо ти все ще здатен зберігати чисте серце перед Богом і зберігати свою справжню любов до Бога, незважаючи ні на що, то ти непохитний у своєму свідченні перед Богом, і саме це Бог називає «бути переможцем». Якщо твоє прагнення є чудовим, коли Бог благословляє тебе, але ти відступаєш без Його благословення, чи є це чистотою? Оскільки ти впевнений, що цей шлях істинний, ти маєш іти ним до кінця; ти маєш зберігати свою відданість Богові. Оскільки ти побачив, що Сам Бог прийшов на землю, щоб удосконалити тебе, ти повинен повністю віддати Йому своє серце. Якщо ти все ще можеш слідувати за Ним, що б Він не робив, навіть якщо в самому кінці Він визначає несприятливий для тебе результат, це і є збереженням твоєї чистоти перед Богом. Принести в жертву Богу святе духовне тіло й непорочну цноту означає зберегти щире серце перед Богом. Для людини щирість – це чистота, а вміння бути щирим перед Богом – це збереження чистоти. Ось, що ти маєш застосовувати на практиці. Коли треба молитися – молись, коли треба збиратися на спілкування – збирайся, коли треба співати гімни – співай гімни, коли треба відректися від плоті – відречися від плоті. Коли ти виконуєш свій обов’язок, не доводь справу до кінця абияк; коли ти стикаєшся з випробуваннями, будь непохитним. Це і є відданість Богові. Якщо ти не відстоюєш те, що мусять робити люди, то всі твої попередні страждання й рішення були марними.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тобі слід зберегти свою вірність Богу»

Божа робота в останні дні вимагає величезної впевненості, навіть більшої впевненості, ніж була у Йова. Без упевненості люди не зможуть продовжувати набувати досвіду й не зможуть удосконалюватися Богом. Коли прийде день великих випробувань, люди будуть залишати церкви – хто тут, хто там. Будуть і такі, які в попередні дні були досить успішними у своєму пошуку, і буде незрозуміло, чому вони більше не вірять. Станеться багато такого, чого ти не зрозумієш, і Бог не виявить жодних знаків чи чудес, не зробить нічого надприродного. Це для того, щоб побачити, чи витримаєш ти – Бог використовує факти, щоб очистити людей. Ти ще не дуже постраждав. У майбутньому, коли прийдуть великі випробування, подекуди з церкви піде кожна людина, і ті, з ким у вас були добрі стосунки, підуть і залишать свою віру. Чи зможеш ти тоді вистояти? Досі випробування, з якими ти стикався, були незначними, і ти, ймовірно, ледве витримував їх. Цей етап включає в себе рафінування та вдосконалення тільки на словах. На наступному етапі на тебе обрушаться факти, які будуть очищати тебе, і тоді ти опинишся посеред небезпек. Щойно ситуація стане дійсно серйозною, Бог порадить тобі поспішити й піти, а релігійні люди спробують заманити тебе піти з ними. Це для того, щоб побачити, чи можеш ти продовжувати йти цим шляхом, і всі ці речі є випробуваннями. Нинішні випробування незначні, але настане день, коли будуть такі родини, де батьки більше не віритимуть, і такі, де діти більше не віритимуть. Чи зможеш ти продовжувати? Чим далі ти йтимеш уперед, тим більшими ставатимуть твої випробування. Бог здійснює Свою роботу з очищення людей відповідно до їхніх потреб та їхнього духовного стану. На етапі, коли Бог удосконалює людство, неможливо, щоб кількість людей продовжувала зростати, – вона буде тільки зменшуватися. Лише через ці рафінування люди можуть бути вдосконалені. Коли з тобою розбираються, коли тебе дисциплінують, випробовують, карають, проклинають – чи можеш ти все це витримати? Коли бачиш церкву з виключно гарною ситуацією, де всі сестри й брати прагнуть з великим запалом, то й сам відчуваєш підбадьорення. Щойно настане день, коли вони всі підуть, деякі з них більше не віритимуть, деякі підуть займатися бізнесом або одружаться, а деякі приєднаються до релігії; чи зможеш ти тоді залишатися непохитним? Чи зможеш ти залишитися вільним від внутрішніх завад? Боже вдосконалення людства – це зовсім не просто! Він використовує багато речей, щоб рафінувати людей. Люди вважають це методами, але в Божому первісному намірі це зовсім не методи, а факти. Зрештою, коли Він рафінує людину до певної міри, і вона вже не матиме жодних нарікань, ця стадія Його роботи буде завершеною. Велика робота Святого Духа полягає в тому, щоб удосконалювати тебе, а коли Він не працює й приховує Себе, то це ще більше слугує меті вдосконалення тебе, і, зокрема, в такий спосіб можна побачити, чи є в людей любов до Бога, чи є в них справжня довіра до Нього. Коли Бог говорить відверто, то тобі не потрібно шукати; і тільки коли Він прихований, тобі потрібно шукати й навпомацки знаходити свій шлях. Ти мусиш бути здатним виконувати обов’язок створеної істоти, і яким би не був твій майбутній результат і твоє місце призначення, ти мусиш бути здатним шукати знань і любові до Бога протягом тих років, що ти живеш, і як би Бог не ставився до тебе, ти мусиш бути здатним уникати скарг. Для роботи Святого Духа в людях є одна умова. Вони повинні жадати й шукати, не бути нерішучими або сумніватися в діях Бога, і вони мають бути здатними завжди відстоювати свій обов’язок; тільки так вони можуть отримати роботу Святого Духа. На кожному етапі Божої роботи від людини вимагається величезна довіра й прихід перед Богом для пошуку – тільки через досвід люди можуть відкрити, наскільки Бог гідний любові та як Святий Дух діє в людях. Якщо ти не переживаєш на власному досвіді, якщо ти навпомацки не шукаєш через усе це свій шлях, якщо ти не прагнеш, то ти нічого не здобудеш. Ти маєш відчути свій шлях через свій досвід, і тільки через свій досвід ти можеш побачити дії Бога й визнати Його дивовижність і незбагненність.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тобі слід зберегти свою вірність Богу»

Всі ви перебуваєте у процесі випробування та переплавки. Як слід любити Бога під час переплавки? Зазнавши переплавки, люди здатні приносити істинну хвалу Богові, та під час переплавки вони здатні побачити, чого їм сильно бракує. Що більше твоя переплавка, то більше ти здатен повстати проти плоті; що більше переплавка людей, то більша їх любов до Бога. Ось що ви повинні зрозуміти. Чому люди повинні пройти переплавку? На досягнення якого ефекту воно націлене? У чому полягає значення Божої роботи по переплавці людини? Якщо ти дійсно шукаєш Бога, то, зазнавши Його переплавку до певної міри, ти відчуєш, що це надзвичайно добре та вкрай необхідно. Як слід людині любити Бога під час переплавки? Використовуючи намір любити Бога, щоб прийняти Його переплавку: під час переплавки ти відчуваєш муки всередині себе, немов у твоє серце встромлюють ніж, але ти готовий догоджати Богу, використовуючи своє боголюбне серце, і не бажаєш піклуватися про плоть. Ось що означає втілювати в життя любов до Бога. Тобі боляче всередині, і твої страждання досягли певної межі, але ти все одно бажаєш постати перед Богом і помолитися, говорячи: «О Боже! Я не можу покинути Тебе. Хоча всередині мене темрява, я хочу догоджати Тобі; Ти знаєш моє серце, і я хочу, щоб Ти впрацював у мене більше Своєї любові». Такою є практика під час переплавки. Якщо ти використовуєш своє боголюбне серце як основу, то переплавка може наблизити тебе до Бога та тісніше зв’язати тебе з Богом. Оскільки ти віриш у Бога, ти повинен передати своє серце Богові. Якщо ти пожертвуєш своє серце та покладеш його перед Богом, тоді під час переплавки для тебе буде неможливим відректися від Бога або залишити Бога. Таким чином, твої стосунки з Богом ставатимуть дедалі тіснішими та більш нормальними, а твої бесіди з Богом – дедалі частішими. Якщо ти будеш завжди практикувати таким чином, то проводитимеш більше часу в Божому світлі та більше часу під керівництвом Його слів. У твоєму характері також відбуватиметься дедалі більше змін, а твої знання зростатимуть із кожним днем. Коли настане той день, що на тебе несподівано впадуть Божі випробування, ти будеш не лише здатен стояти по Божу сторону, але й зможеш засвідчити Йому. Тоді ти будеш подібний до Йова та Петра. Засвідчивши Богові, ти будеш по-справжньому Його любити та з радістю віддаси за Нього своє життя; ти будеш Божим свідком і тим, кого любить Бог. Любов, яка пережила переплавку, є сильною, а не крихкою. Незалежно від того, коли та яким чином Бог піддасть тебе Своїм випробуванням, ти здатен відкинути свої турботи про те, жити тобі чи померти, щоб із радістю полишити все заради Бога та з радістю стерпіти все заради Бога, – лише тоді твоя любов буде чистою, а твоя віра матиме реальність. Лише тоді ти станеш тим, кого Бог дійсно любить, і кого Бог дійсно зробив досконалим.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки через досвід переплавки можна володіти істинною любов’ю»

Коли Йов уперше пройшов через випробування, його було позбавлено всього майна й усіх дітей, але він не впав і не сказав нічого, що образило Бога. Він переміг спокуси сатани, він подолав почуття до своїх матеріальних цінностей і свого потомства, пройшов випробування втратою усіх його зовнішніх речей – тобто він зміг підкоритися Богові, коли Бог забирав у нього ці надбання, та ще й скласти Богові подяку та хвалу за те, що Він зробив. Такою була поведінка Йова під час першої спокуси сатани, і таким було свідчення Йова під час першого випробування Бога. У другому випробуванні сатана простягнув руку, щоб уразити Йова, і хоча Йов зазнав такого великого болю, якого ще ніколи не відчував, його свідчення все одно було достатньо, аби приголомшити людей. Своєю силою духу, вірою й покорою перед Богом, а також страхом Божим Йов знову переміг сатану, а Бог знову схвалив і вподобав його поведінку та його свідчення. Під час цієї спокуси Йов своєю реальною поведінкою проголосив сатані, що плотський біль не може вплинути на його віру й покору Богові, не може позбавити його прив’язаності до Бога та його богобоязливого серця; Йов би не зрікся Бога й не відмовився від власної досконалості та праведності через те, що йому загрожувала смерть. Непохитна рішучість Йова зробила із сатани боягуза, його віра змусила сатану боятись і жахатися; завзятість, з якою Йов боровся у битві проти сатани не на життя, а на смерть, породила в сатані глибоку ненависть і озлоблення; досконалість і праведність Йова не залишили сатані нічого, що він міг би йому зробити, так що сатана відмовився від своїх нападів на нього та відступився від своїх звинувачень проти Йова, які висував перед Богом Єговою. Це означало, що Йов переміг світ, переміг плоть, переміг сатану, переміг смерть; він був цілком і повністю людиною, яка належала Богові. Під час цих двох випробувань Йов був непохитним у своєму свідченні, він дійсно втілив у життя свою досконалість і праведність, а рамки його життєвих принципів богобоязливості й утечі від злого розширилися. Після того, як Йов пройшов ці два випробування, його життя містило багатший досвід, і цей досвід зробив його зрілішим і загартованішим, сильнішим і твердіше переконаним, упевненішим у правоті й гідності тієї доброчесності, у якій Йов був непохитним. Послані Йову Богом Єговою випробування дали йому змогу глибоко пережити на власному досвіді та відчути Божу турботу про людину, а також дозволили йому відчути дорогоцінність Божої любові, і з того моменту його богобоязливість здобула увагу та любов до Бога. Випробування Бога Єгови не тільки не відштовхнули Йова далеко від Нього, а й наблизили серце Йова до Бога. Коли плотський біль, який терпів Йов, сягнув апогею, то турбота, яку він відчував від Бога Єгови, зробила так, що він не міг не проклясти свій день народження. Така поведінка не була давно спланованою, а була природним виявленням уваги та трепетної любові до Бога, які виходили з глибини серця Йова; це було природним виявленням, породженим його увагою та трепетною любов’ю до Бога. Тобто його увага та трепетна любов дійшли до межі відмови від себе, тому що він ненавидів себе та не хотів і не міг витерпіти того, щоб завдати Богові болю. Тоді Йов підніс своє давнє обожнювання, тугу за Богом і прив’язаність до Бога до рівня уваги та дбайливої любові. Водночас він також підніс свою віру, покору і богобоязливість до рівня уваги та дбайливої любові. Він не дозволяв собі робити нічого, що могло б зашкодити Богові, не допускав для себе ніякої поведінки, яка могла б поранити Бога, і не дозволяв собі завдати Богові якоїсь скорботи, горя чи навіть прикрощів заради самого себе. Хоча Йов і досі залишався тим самим Йовом, що й раніше, у Божих очах його віра, покора і страх Божий принесли Богові повне задоволення та втіху. Тоді Йов досяг тієї досконалості, якої від нього очікував Бог; він став людиною, у Божих очах дійсно вартою називатися «досконалою та праведною». Його праведні вчинки дали йому змогу перемогти сатану та бути непохитним у своєму свідченні про Бога. А ще його праведні вчинки зробили його досконалим, дозволили піднести цінність його життя та перейти в ній усі межі, а також зробили його першою людиною, якій сатана більше не дошкуляв нападами та спокусами. Оскільки Йов був праведним, сатана його звинувачував і спокушав; оскільки Йов був праведним, він був відданий у руки сатани; і оскільки Йов був праведним, він переміг і здолав сатану, залишившись непохитним у своєму свідченні. Відтоді Йов став першою людиною, якій більше ніколи не загрожувало бути відданою в руки сатани, він по-справжньому постав перед престолом Божим і жив у світлі, під благословеннями Божими, без сатанинських підглядання та біди… У Божих очах він став справжньою людиною; його було звільнено…

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»

Метою роботи рафінування є передусім удосконалення віри людей. Зрештою стається так, що ти хочеш піти, але водночас не можеш; деякі люди здатні все одно мати віру, навіть коли вони позбавлені найменшої дрібки надії; і люди більше зовсім не мають надії щодо власних майбутніх перспектив. Тільки в цей час завершиться Боже рафінування. Людина досі не сягнула стадії зависання між життям і смертю, і люди не відчули смаку смерті, тому процес рафінування ще не завершено. Навіть ті, хто стояв на щаблі прислужників, не були рафіновані остаточно. Йов пройшов через надзвичайне рафінування, і йому не було на що покластися. Люди повинні пройти через рафінування аж до того, коли немає надії й немає на що покластися, – тільки це і є справжнє рафінування. У час прислужників, якщо твоє серце завжди було тихим перед Богом і якщо ти завжди корився Його впорядкуванням, хоч би що Він робив і хоч би якою була Його воля для тебе, то в кінці дороги ти зрозумів би все, що зробив Бог. Ти проходиш через випробування Йова, і водночас ти проходиш через випробування Петра. Коли випробовували Йова, він свідчив, і врешті йому відкрився Єгова. Тільки після свідчення він став гідним побачити обличчя Бога. Чому сказано: «Я ховаюся від землі скверни, але являю Себе святому Царству»? Це означає, що лише коли ти святий і свідчиш, ти можеш мати гідність бачити обличчя Бога. Якщо ти не можеш свідчити про Нього, то не маєш гідності побачити Його обличчя. Якщо ти відступаєш або скаржишся на Бога перед лицем рафінувань, через це не спромагаючись свідчити про Нього та стаючи посміховиськом для сатани, тоді ти не здобудеш явлення Бога. Якщо ти подібний до Йова, який посеред випробувань проклинав власну плоть, і не скаржився на Бога, і був здатен ненавидіти власну плоть, не скаржачись і не грішачи своїми словами, тоді ти будеш свідком. Коли ти певною мірою пройдеш рафінування й усе одно зможеш бути, як Йов, абсолютно слухняним перед Богом і не мати інших вимог до нього чи своїх власних уявлень, тоді Бог тобі явиться. Зараз Бог тобі не являється, бо в тебе так багато власних уявлень, особистих упереджень, егоїстичних думок, індивідуальних вимог і тілесних інтересів, і ти не гідний побачити Його обличчя. Якби ти побачив Бога, ти б виміряв Його через свої власні уявлення, і, зробивши так, ти прибив би Його до хреста. Якщо тебе настигає багато речей, які не узгоджуються з твоїми уявленнями, але ти все ж можеш відкинути їх і здобути з цих речей знання про дії Бога, і якщо посеред рафінувань ти відкриваєш своє боголюбне серце, тоді це є свідченням. Якщо у твоїй домівці панує мир, ти насолоджуєшся тілесними втіхами, ніхто тебе не переслідує, а твої брати й сестри в церкві слухаються тебе, чи можеш ти показати своє боголюбне серце? Чи може таке становище рафінувати тебе? Лише через рафінування може виявитися твоє боголюбне серце, і лише через події, що не узгоджуються з твоїми уявленнями, ти можеш бути вдосконалений. За допомогою багатьох суперечливих і негативних речей та використовуючи всілякі прояви сатани – його дії, його звинувачення, його порушення й обмани, – Бог ясно показує тобі огидне обличчя сатани й тим самим удосконалює твою здатність відрізняти сатану, щоб ти міг зненавидіти сатану та зректися його.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти переплавку»

Що більше Бог переплавляє людей, то більше серця людей здатні любити Бога. Муки в їхніх серцях корисні для їхнього життя, вони більш спроможні перебувати в мирі перед Богом, їхні стосунки з Богом стають ближчими, і вони можуть краще бачити найвищу Божу любов і Його найвище спасіння. Петро зазнавав переплавки сотні разів, а Йов пройшов через декілька випробувань. Якщо ти хочеш, щоб Бог зробив тебе досконалим, ти теж мусиш пройти переплавку сотні разів, ти мусиш пройти через цей процес та покладатися на цей крок – тільки тоді ти зможеш задовольнити Божі наміри й будеш вдосконаленим перед Богом. Переплавка – це найкращий засіб, за допомогою якого Бог робить людей досконалими; лише переплавка та гіркі випробування можуть пробудити в серцях людей справжню любов до Бога. Без страждання у людей немає справжньої любові до Бога; якщо вони не піддаються випробуванням всередині, якщо вони не піддаються справжній переплавці, то їхні серця будуть завжди кружляти назовні. Пройшовши переплавку до певної міри, ти усвідомиш власну слабкість і труднощі, побачиш, як багато тобі бракує, і що ти не в змозі подолати безліч проблем, з якими стикаєшся, і зрозумієш, як сильно ти бунтував. Тільки під час випробувань люди здатні дійсно пізнати свої справжні стани; випробування ще більш здатні вдосконалювати людей.

За своє життя Петро сотні разів зазнавав переплавки та проходив через багато болісних ґартувань. Ця переплавка стала основою його найвищої любові до Бога та найбільш значущим досвідом усього його життя. Тим, що він був здатний здобути найвищу Божу любов, він у певному сенсі завдячував своїй рішучості любити Бога; однак, що більш важливо, це було завдяки переплавці та стражданням, яких він зазнав. Ці страждання стали його провідником на шляху любові до Бога, тим, що йому найбільше запам’яталося. Якщо люди не проходять через біль переплавки в любові до Бога, тоді їхня любов сповнена нечистоти та власних уподобань; така любов сповнена ідей сатани та принципово не здатна задовольнити Божі наміри. Мати рішення любити Бога – це не те саме, що істинно любити Його. Навіть якщо все, про що вони думають у своєму серці, – заради любові та догоджання Богові, і вони здаються тими, що заради Бога та позбавленими будь-яких людських ідей, коли така практика любові до Бога буде донесена до Нього, Він не схвалить і не благословить її. Навіть якби люди повністю зрозуміли всі істини й прийшли до їхнього пізнання, не можна було б сказати, що це ознака любові до Бога; не можна було б стверджувати, що ці люди мають реальність любові до Бога. Незважаючи на те, що люди пізнали велику кількість істин, не зазнавши рафінування, вони не здатні втілити ці істини в життя; тільки під час рафінування люди можуть зрозуміти справжній сенс цих істин, і тільки тоді можуть по-справжньому оцінити їхнє внутрішнє значення. Тоді, коли вони знову практикують ці істини, вони можуть робити це точно і згідно з Божими намірами; тоді в їхній практиці їхні власні ідеї слабнуть, їхня людська розбещеність зменшується, їхні людські почуття згасають; тільки тоді їхня практика стає справжнім проявом любові до Бога. Ефект істини любові до Бога не досягається через знання, вимовлені словами, чи через душевну готовність, і не може бути досягнутий просто через розуміння цієї істини. Він вимагає, щоб люди заплатили певну ціну, щоб вони зазнали багато болю під час переплавки, і лише тоді їхня любов стане чистою і відповідатиме намірам Бога. Вимагаючи, щоб людина любила Його, Бог не вимагає, щоб людина любила Його палко або за власною волею; лише через вірність і використання істини для служіння Йому людина може по-справжньому любити Його.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки через досвід переплавки можна володіти істинною любов’ю»

Тож наскільки сильно ти сьогодні любиш Бога? І тож скільки ти знаєш про все, що Бог у тобі зробив? Це ті уроки, які тобі слід винести. Коли Бог приходить на землю, усе, що Він зробив у людині та дозволив людині побачити, – для того, щоб людина Його полюбила та справді Його пізнала. Причина того, що людина здатна страждати за Бога та зуміла дійти так далеко, – це, з одного боку, Божа любов, а з іншого боку – Боже спасіння; ба більше, це й суд та робота кари, яку Бог виконав у людині. Якщо ви позбавлені Божого суду, кари та випробувань, і якщо Бог не змусив вас страждати, то, щиро кажучи, ви насправді не любитимете Бога. Що більша Божа робота в людині та що більше страждання людини, то більше воно показує, наскільки значуща Божа робота, і то більше серце людини здатне справді любити Бога. Як винести урок щодо любові до Бога? Без страждання й переплавки, без болісних випробувань – і більше того, якби Бог давав людині тільки благодать, люблячу доброту й милосердя, – хіба б ти зміг досягти стадії істинної любові до Бога? З одного боку, під час Божих випробувань людина пізнає свої недоліки й усвідомлює, що вона незначна, нікчемна та ница, що вона є ніщо та нічого не має; з іншого боку, під час випробувань Бог улаштовує для людини певні обставини, щоб, перебуваючи в них, людина була більш здатною на власному досвіді відчути красу Бога. Хоча біль великий і часом нездоланний – настільки, що навіть сягає рівня нищівної скорботи, – але переживши його, людина бачить, яка прекрасна та робота, яку Бог у ній вершить, і тільки на цьому підґрунті в людині зароджується справжня любов до Бога. Сьогодні людина бачить, що не здатна по-справжньому пізнати себе лише через Божу благодать, любов і милосердя, а ще менше вона спроможна пізнати людську сутність. Тільки через Божі переплавку й суд і під час власне переплавки людина може пізнати свої недоліки й усвідомити, що вона нічого не має. Отже, любов людини до Бога будується на підґрунті Божих переплавки й суду. Якщо ти лише втішаєшся Божою благодаттю, маючи мирне сімейне життя або матеріальні благословення, то ти не здобув Бога, і твоя віра в Бога не може вважатись успішною. Бог уже виконав у плоті одну стадію роботи благодаті, і Він уже наділив людину матеріальними благословеннями, та людину не можна зробити досконалою за допомогою самих лише благодаті, любові та милосердя. У своєму життєвому досвіді людина стикається з частиною Божої любові та бачить Божу любов і милосердя, однак, відчувши їх упродовж певного часу, вона бачить, що Божа благодать і Його любов та милосердя не здатні зробити людину досконалою, не здатні проявити те, що в людині розбещене, і не здатні позбавити людину її розбещеного характеру або зробити її любов і віру досконалими. Божа робота благодаті була роботою одного періоду, і людина не може покладатися на те, що пізнає Бога, втішаючись Божою благодаттю.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише через досвід болісних випробувань ти можеш пізнати красу Бога»

Сьогодні більшість людей не має того знання. Вони вірять, що страждання не має цінності, що світ їх не визнає, що їхнє сімейне життя проблемне, що Бог не вважає їх приємними, а їхні перспективи похмурі. Деякі люди певною мірою страждають, навіть хочуть померти. То не справжня любов до Бога; такі люди – боягузи, вони не мають витривалості, вони слабкі та некомпетентні! Бог жадає, щоб людина Його любила, та що більше людина Його любить, то більші її страждання, і що більше людина Його любить, то більші її випробування. Якщо ти Його любиш, тоді тебе спіткає всяке страждання, – а якщо не любиш, то, можливо, все для тебе йтиме гладко й усе навколо тебе буде мирним. Коли ти полюбиш Бога, то завжди відчуватимеш, ніби багато що навколо тебе нездоланне, і оскільки твій духовний стан занадто малий, ти будеш очищений; більше того, ти будеш нездатний вдовольнити Бога, і ти завжди відчуватимеш, що Божі наміри занадто високі, і вони поза межами досяжності людини. Через усе це ти будеш очищений – усередині ти будеш очищений, бо багато в тобі слабкості й багато такого, що неспроможне вдовольнити Божі наміри. Та ви маєте ясно бачити, що чистота здобувається лише рафінуванням. Тож протягом цих останніх днів ви мусите свідчити про Бога. Яким би великим не було ваше страждання, потрібно дійти до самого кінця, і навіть при останньому подиху все одно потрібно бути вірним Богові та віддатися на милість Божих улаштувань; тільки це є справжня любов до Бога, і тільки це є потужне та гучне свідчення. Коли тебе спокушає сатана, мусиш казати: «Моє серце належить Богові, і Бог уже мене здобув. Я не можу тебе вдовольнити: я мушу всього себе присвятити тому, щоб вдовольнити Бога». Що більше ти вдовольняєш Бога, то більше Бог благословляє тебе й то більша сила твоєї любові до Бога; ти теж так само матимеш віру та рішучість і відчуватимеш, що немає нічого більш вартісного чи значущого, ніж життя, проведене в любові до Бога. Можна сказати, що поки людина любить Бога, вона не матиме смутку. Хоча бувають часи, коли твоя плоть слабка й тебе обступає багато реальних турбот, якщо в такі часи ти справді покладаєшся на Бога, то і у своєму дусі ти будеш утішений, ти відчуєш основу і матимеш, на що покластися. Таким чином ти зможеш перемогти багато обставин, і тому ти не скаржитимешся на Бога через страждання, які ти терпиш. Натомість ти хотітимеш співати, танцювати й молитися, збиратися разом із іншими та спілкуватися, думати про Бога, і ти відчуватимеш, що всі люди, справи та речі навколо тебе, впорядковані Богом, є придатними. Якщо ти не любиш Бога, то все, на що ти дивитимешся, тебе дратуватиме, і ніщо не радуватиме твоє око; у дусі своєму ти будеш не вільний, а пригнічений, твоє серце завжди скаржитиметься на Бога, і ти завжди відчуватимеш, що ти терпиш таку велику муку й вона така несправедлива. Якщо твої шукання будуть не заради щастя, а щоб вдовольнити Бога та не бути звинуваченим сатаною, то такі шукання дадуть тобі велику силу любити Бога. Людина здатна виконати все, що промовлене Богом, і все, що вона робить, здатне вдовольнити Бога, – ось що значить володіти реальністю. Шукати Божого вдоволення значить використовувати своє боголюбне серце, щоб утілювати Його слова в життя; незалежно від часу – навіть коли інші знесилені – у тобі все одно є боголюбне серце, і глибоко всередині ти прагнеш Бога та сумуєш за Ним. Це і є справжній духовний стан. Те, наскільки насправді високий твій духовний стан, залежить від того, наскільки твоє серце боголюбне, чи здатен ти стійко триматися під час випробувань, чи слабкий ти, коли тобі трапляються певні обставини, та чи можеш ти стояти на своєму, коли брати й сестри відкидають тебе; прихід фактів покаже, яким насправді є твоє боголюбне серце. Багато Божої роботи показує, що Бог справді любить людину, хоча очі людського духу ще не відкрилися до кінця, і вона не здатна ясно бачити ні багато чого з Божої роботи та Його намірів, ні багато прекрасного, що є в Богові; замало в людини справжньої любові до Бога. Увесь цей час ти вірив у Бога, і сьогодні Бог відрізав усі шляхи відступу. Якщо говорити правдиво, у тебе немає іншого вибору, крім як піти правильним шляхом, і саме суворий Божий суд і Його найвище спасіння приводить тебе на цей правильний шлях. Тільки пройшовши через тяготи й рафінування, людина пізнає, що Бог любий. Можна сказати, що через свої переживання до сьогодні людина частково пізнала, що Бог гідний любові, та цього все ще недостатньо, бо людині ще багато чого не достає. Людина має пізнати на собі більше чудової Божої роботи та більше всього того рафінування через страждання, влаштованого Богом. Лише тоді характер життя людини зможе змінитися.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише через досвід болісних випробувань ти можеш пізнати красу Бога»

Пов’язані досвідні свідчення

Роздуми після хвороби під час пандемії

Пов’язані гімни

Випробування вимагають віри