Сатана розбещував людство протягом тисячоліть. Він заподіяв незліченну кількість зла, обманює покоління за поколінням і чинить жахливі злочини у світі. Він жорстоко поводився з людиною, обманював її, спокушав її протистояти Богу, а також чинив злі дії, які неодноразово порушували Божий план управління й заважали йому. Проте під владою Бога всі речі й живі істоти продовжують дотримуватися правил і законів, установлених Богом. У порівнянні зі владою Бога, зла природа й несамовитість сатани такі потворні, такі огидні й мерзенні, а також такі малі й вразливі. Незважаючи на те, що сатана ходить серед усього сущого, створеного Богом, він не здатний зробити анінайменшої зміни в людях, речах і об’єктах, якими керує Бог. Минуло кілька тисяч років, а людство й досі насолоджується світлом і повітрям, дарованими Богом, досі дихає подихом, видихнутим Самим Богом, досі насолоджується квітами, птахами, рибами й комахами, створеними Богом, і користується всіма речами, наданими Богом; день і ніч досі безперервно змінюють одне одного; чотири пори року чергуються, як зазвичай; гуси, що літають у небі, відлітають взимку й досі повертаються наступної весни; риба у воді ніколи не покидає річок і озер – це її дім; цикади на землі захоплено співають літніми днями; цвіркуни в траві ніжно гудуть у такт вітру восени; гуси збираються в табуни, а орли залишаються на самоті; ватаги левів забезпечують собі прожиток полюванням; лосі не відходять від трави й квітів… Кожен рід живих істот серед усього сущого відходить і повертається, а потім знову відходить; мільйон змін відбувається в одну мить, але що не змінюється – так це їхні інстинкти й закони виживання. Вони живуть за умови забезпечення та надання живлення від Бога, і ніхто не може змінити їхні інстинкти, як не може ніхто й порушити їхні правила виживання. Хоча людство, що живе серед усього сущого, було розбещене й обдурене сатаною, людина все ж не може відмовитися від води, створеної Богом, і повітря, створеного Богом, і всіх речей, створених Богом; і людина й досі живе та розмножується в цьому просторі, створеному Богом. Інстинкти людства не змінилися. Людина досі покладається на свої очі, щоб бачити, на свої вуха, щоб чути, на свій мозок, щоб думати, на своє серце, щоб розуміти, на свої ноги й ступні, щоб ходити, на свої руки, щоб працювати тощо; усі інстинкти, які Бог дарував людині, щоб вона могла прийняти забезпечення Бога, залишаються незмінними; здібності, за допомогою яких людина співпрацює з Богом, не змінилися; здатність людства виконувати обов’язок створеної істоти не змінилася; духовні потреби людства не змінилися; бажання людства знайти свої витоки не змінилося; прагнення людства бути спасенним Творцем не змінилося. Такими є теперішні обставини людства, яке живе під владою Бога та яке пережило криваве руйнування, спричинене сатаною. Хоча людство зазнало гноблення з боку сатани й більше не є Адамом і Євою на початку творіння, а натомість сповнене того, що вороже Богу, як-от: знання, уява, уявлення тощо, а також сповнене розбещеного сатанинського характеру, в очах Бога людство й досі є тим самим людством, яке Він створив. Людством досі керує та управляє Бог, і воно досі живе відповідно до курсу, встановленого Богом, а тому в очах Бога людство, розбещене сатаною, просто вкрите брудом, з бурчанням у животі, з трохи уповільненими реакціями, з пам’яттю, яка не така хороша, як була раніше, і трохи старше, але всі функції та інстинкти людини абсолютно непошкоджені. Це те людство, яке Бог має намір спасти. Цьому людству варто тільки почути поклик Творця і голос Творця, і воно встане й кинеться на пошуки джерела цього голосу. Цьому людству варто тільки побачити постать Творця, і воно перестане звертати увагу на все інше й зречеться всього, щоб присвятити себе Богу, і навіть віддасть за Нього своє життя. Коли серце людини зрозуміє щирі слова Творця, людство відкине сатану та перейде на бік Творця; коли людина повністю змиє бруд зі свого тіла й знову отримає забезпечення і живлення Творця, тоді пам’ять людства буде відновлено, і в цей час людство дійсно повернеться під панування Творця.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний I»