Слова Всемогутнього Бога останніх днів

Відтоді як людство вигадало суспільні науки, знання та наука зайняли розум людини. Потім знання та наука стали інструментами для того, щоб правити людським родом, і в розумі людини немає достатньо простору для поклоніння Богові і вже немає сприятливих умов для поклоніння Богові. У своєму серці людина нині ставить Бога дедалі нижче. Без місця для Бога в серці внутрішній світ людини темний, безнадійний і порожній. Далі з усякими теоріями постали багато істориків, політиків і вчених, що займаються суспільними науками. Ці теорії про устрій суспільства, еволюцію людини та інші речі покликані заповнити людські серця та розуми, однак вони заперечують ту істину, що Бог створив людину. Тому стає дедалі менше людей, які нині вірять, що Бог створив усе суще, і дедалі більше починає вірити в теорію еволюції людини. Дедалі більше людей вважає свідчення про Божу працю, а також записи Його слів під час доби Старого Заповіту лише міфами й легендами. У своїх серцях люди стають байдужими до Божої гідності й величі, до Божого існування й до переконання, що Бог володарює над усім сущим. Такій людині вже не важливо, чи виживе рід людський і що станеться з країнами та народами, і вона живе в порожньому світі та думає тільки про їжу, питво та пошуки задоволення. … Мало людей беруть на себе сміливість шукати, де Бог сьогодні вершить Свою роботу або як Він володарює над кінцевим місцем людини й впорядковує його. І так, без відома людини, людська цивілізація дедалі менше здатна прислухатися до бажань людини, і багато людей навіть відчувають, що, живучи в такому світі, вони менш щасливі, ніж ті, хто вже пішов із життя. На таке жаліються навіть люди в країнах, що колись були найбільш цивілізованими. Бо навіть якщо правителі та соціологи ламають голови над збереженням людської цивілізації, без Божого проводу все марне. Жодна людина не може заповнити порожнечу в серці людини, бо жодна людина не може бути життям людини, і жодна соціальна теорія не може звільнити людину від турбот порожнечі. Наука, знання, свобода, демократія, насолода й комфорт приносять людині лише тимчасову розраду. Навіть маючи все це, людина все одно неминуче грішить і скаржиться на несправедливість суспільства. Наявність цих речей не здатна перешкодити людській спразі й бажанню досліджувати. А все тому, що людину створив Бог, і її безглузді жертви й дослідження можуть лише призвести до дедалі більших страждань на її голову й змусити людину перебувати в постійному стані тривоги, не знаючи, як постати перед майбутнім роду людського чи постати перед шляхом, що лежить попереду, до такої міри, що людина навіть починає боятися науки й знання, і ще більше боїться відчуття порожнечі. У цьому світі ти аніскільки не здатен утекти від долі роду людського, хоч би в якій країні ти жив: чи то у вільній, чи то там, де прав людини немає. Незалежно від того, чи ти правиш, чи тобою правлять, ти аніскільки не здатен утекти від бажання досліджувати долю, таємниці й місця призначення роду людського, і ще менше ти здатен утекти від того спантеличуючого відчуття порожнечі. Ці явища спільні для всього людства, і соціологи дали їм назву «соціальних явищ», проте не може з’явитися жодна видатна людина, щоб розв’язати такі проблеми. Зрештою, людина є людина, і статус та життя Бога не може замінити жодна людина. Що потрібно людству – це не лише справедливе суспільство, де всі ситі, рівні та вільні; людині потрібне Боже спасіння та Його забезпечення людини життям. Тільки коли людина отримує Боже забезпечення життям і Його спасіння, тоді її потреби, її бажання до досліджень і порожнеча її серця можуть бути вирішені.Якщо люди певної країни чи народу не можуть отримати спасіння й опіку з боку Бога, то така країна чи народ рухатимуться до занепаду, до темряви, і, як наслідок, будуть знищені Богом.

Можливо, твоя країна зараз і процвітає, та якщо ти даси своїм людям заблудити від Бога, то вона буде все більше втрачати Божі благословення. І цивілізацію її дедалі більше топтатимуть, і невдовзі люди постануть проти Бога та проклянуть Небо. І так, без людського відома, доля країни буде зруйнована. Бог підійме могутні країни, щоб розібратися з тими країнами, які Він прокляв, і може навіть стерти їх із лиця землі. Підійметься країна чи народ або паде, залежить від того, чи вклоняються Богові її правителі та чи ведуть вони своїх людей до того, щоб ті наблизилися до Бога та вклонялися Йому. Однак у цю останню добу тих, хто справді шукає Бога та вклоняється йому, дедалі менше, тож Бог дарує особливу прихильність країнам, де християнство – державна релігія. Він збирає їх докупи, до відносно праведного табору, тоді як країни безбожників і тих, хто не поклоняється правдивому Богові, стають противниками табору праведників. Так Бог має місце поміж роду людського, щоб вершити Свою роботу, і до того ж здобуває країни, що можуть вершити праведну владу, дозволяючи накладати санкції й обмеження на країни, що Йому опираються. Та навіть незважаючи на це, люди досі не поспішають поклонятися Богові, бо людина задалеко від Нього заблукала й задовго про Нього не пам’ятала. На землі залишаються тільки країни, що чинять праведно й опираються неправедності. Та це далеко від Божих бажань, адже в жодній країні правителі не дадуть Богу правити їхніми людьми, і жодна політична партія не збере своїх людей, щоб разом поклонитися Богові; Бог утратив Своє законне місце в серцях кожної країни, народу, правлячої партії та навіть у серцях усіх людей. Є в цьому світі й праведні сили, та крихке те правління, за якого Бог не має місця в серці людини. Без Божого благословення політична арена впаде в розбрат і не зможе витримати навіть єдиного удару. Для роду людського бути без Божого благословення – що бути без сонця. Як би ревно правителі не дбали про своїх людей, скільки б праведних зібрань не влаштовувало людство, ніщо з цього не переломить стану речей і не змінить долі роду людського. Людина думає, що країна, де всі нагодовані, зодягнуті та мирно живуть разом, – це добра країна з добрими керівниками. Та це проти помислів Бога, бо Він так вважає: коли в країні Йому ніхто не вклоняється, то Він її знищить. Людські помисли занадто суперечать Божим. Тож якщо голова країни не вклоняється Богові, то не буде в цієї країни місця призначення, і на таку країну чекає трагічна доля.

Бог не втручається в людську політику, та це Він визначає долю всіх країн і народів. Бог керує цим світом і всією світобудовою. Доля людини та Божий план глибоко пов’язані, і жодна людина, країна чи народ не вільні від Божого всевладдя. Якщо людина бажає знати свою долю, вона має прийти до Бога. Тим, хто за Ним слідує та вклоняється Йому, Бог дасть процвітання, а тим, хто опирається й відвертається від Нього, пошле занепад і вгасання.

Пригадаймо сцену з Біблії, в якій Бог знищив Содом, і подумаймо також про те, як Лотова дружина стала соляним стовпом. Згадаймо також, як ніневітяни каялись у гріхах у веретах та попелі, та що сталося після того, як євреї розіп’яли Ісуса на хресті 2 000 років тому. Євреїв було вигнано з Ізраїлю, і вони розпорошилися по всьому світу. Багатьох було вбито, а країну знищено, від чого весь єврейський народ зазнав невимовного горя. Вони прибили Бога до хреста, вчинивши тяжкий гріх, і тим накликали на себе Божу кару, тож мусили заплатити й відповісти за всі наслідки своїх дій. Вони осудили Бога й відвернулися від нього, тож у них була одна доля: понести Божу кару. Таке лихо їхні правителі накликали на свою країну й народ гіркими наслідками своїх дій.

Сьогодні Бог повернувся поміж людей, щоб виконувати Свою роботу, і перша Його зупинка в цій роботі – це уособлення диктаторства: Китай, непохитний бастіон атеїзму. Своєю мудрістю й силою Бог здобув громаду людей. У цей час правляча партія Китаю всяко на Нього полювала та піддавала всіляким стражданням, і не було де Йому голови прихилити, і ніде не було Йому прихистку. Незважаючи на це, Бог досі вершить Свою задуману роботу: Він говорить, і промовляє слова, і поширює Євангеліє. Жодна особа не може осягнути Божу всемогутність. У Китаї, де Бога вважають за ворога, Він ніколи не припиняв Свою роботу. Натомість дедалі більше людей прийняли Його роботу й слово, адже Бог спасає всіх і кожного з роду людського, наскільки це тільки можливо. Ми всі віримо, що жодна країна чи сила не може стати на заваді тому, що Бог бажає здійснити, а ті, хто намагається перешкодити Божій роботі, хто опирається Божому слову, хто заважає Божому плану та намагається його зіпсувати, зрештою будуть покарані Богом. Будь-яка людина, що опирається Божій роботі, буде вигнана Богом до пекла; будь-яка країна, що опирається Божій роботі, буде знищена Богом; будь-який народ, що повстає для спротиву Божої роботи, буде стертий Богом із лиця землі та більше не існуватиме.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Додаток 2. Бог володарює над долею всього людства»

Знання стародавньої культури й історії, що охоплює кілька тисячоліть, настільки щільно закрило мислення й уявлення людини, а також її ментальний кругозір, що зробило їх непроникними та небіорозкладаними¹. Люди живуть у вісімнадцятому колі пекла, де ніколи не видно світла, ніби їх було вигнано Богом у підземелля. Феодальне мислення настільки пригнічує людей, що вони ледве можуть дихати й задихаються. У них немає анінайменшої сили чинити опір; вони лише терплять і терплять мовчки… Ніколи ніхто не наважувався боротися або відстоювати праведність і правосуддя; люди просто живуть гіршим життям, ніж тварини, під ударами та зловживаннями феодальної етики день за днем і рік за роком. Вони ніколи не думали шукати Бога, щоб насолоджуватися щастям у людському світі. Схоже, ніби людей побили до такої міри, що вони стали схожими на опале осіннє листя, зів’ялими, висушеними й жовто-коричневими. Люди давно втратили пам’ять; вони безпорадно живуть у пеклі, яке називається людським світом, чекаючи настання останнього дня, коли вони зможуть загинути разом із цим пеклом, ніби останній день, якого вони жадають, – це день, коли людина буде насолоджуватися тихим спокоєм. Феодальна етика перенесла життя людини в «підземне царство», ще більше послабивши здатність людини чинити опір. Усілякі утиски крок за кроком штовхають людину до все глибшого занурення в підземне царство, усе далі й далі від Бога, аж доки сьогодні вона не стала абсолютно чужою Богу й поспішно уникає Його при зустрічі. Людина не звертає на Нього уваги й залишає Його самотньо стояти осторонь, неначе людина ніколи не знала Його, ніколи не бачила Його раніше. … Знання стародавньої культури таємно викрали людину з присутності Бога й передали її цареві дияволів та його нащадкам. Чотири Книги й П’ять Канонів^a перенесли мислення й уявлення людини в інший період бунту, змушуючи її ще більше, ніж раніше, схилитися перед тими, хто уклав Книгу/Канон, і зрештою ще більше вкорінити її уявлення про Бога. Непомітно для людини цар дияволів безсердечно вигнав Бога з її серця, а потім із переможною радістю зайняв його сам. Із тих пір людина почала мати потворну й нечестиву душу та обличчя царя дияволів. Ненависть до Бога наповнила її груди, і зловтішна злоба царя дияволів поширювалася в людині день за днем, доки не поглинула її повністю. У людини більше не було анінайменшої свободи, і в неї не було можливості вирватися із сильця царя дияволів. У неї не було іншого вибору, окрім як бути взятою в полон на місці, здатися й упасти ниць у його присутності. Давним-давно, коли серце й душа людини були ще на стадії раннього розвитку, цар дияволів посіяв у них насіння пухлини атеїзму, навчивши її таким помилковим твердженням, як-от: «вивчайте науку й техніку; реалізуйте Чотири Модернізації; і у світі немає такої речі, як Бог». Мало того, за кожної нагоди він кричить: «Покладімося на нашу старанну працю, щоб побудувати прекрасну батьківщину», і просить кожну людину з дитинства бути готовою до вірного служіння своїй країні. Людина, сама того не відаючи, була приведена в його присутність, де він без вагань привласнив собі всі заслуги (мається на увазі заслуги, що належать Богу за те, що Він тримає все людство у Своїх руках). У нього ніколи не виникало жодного почуття сорому. Більше того, він безсоромно схопив Божий народ і затягнув його назад до свого будинку, де вистрибнув, як миша, на стіл і змусив людей поклонятися йому, як Богові. Який шибайголова! Він вигукує скандальні, шокуючі речі, як-от: «У світі немає такої речі, як Бог. Вітер виникає внаслідок перетворень відповідно до законів природи; дощ іде, коли водяна пара, зустрічаючись із низькими температурами, конденсується в краплі, які падають на землю; землетрус – це струс поверхні землі через геологічні зміни; посуха відбувається через сухість повітря, викликану нуклонним порушенням на поверхні сонця. Це – природні явища. Де в усьому цьому є Божа дія?». Є навіть ті, хто вигукує такі заяви, заяви, які не слід озвучувати: «Людина пішла від мавпи в стародавньому минулому, і сучасний світ є наслідком низки примітивних суспільств, починаючи з невизначено великої кількості років тому. Те, чи процвітає країна чи занепадає, повністю залежить від її народу». На задньому плані це змушує людину повісити його на стіну або поставити на стіл, щоб віддавати данину поваги й робити йому жертвоприношення. У той же час, коли він кричить: «Бога немає», він видає себе за Бога, безцеремонно виштовхуючи Бога за межі землі, одночасно займаючи місце Бога й перебираючи на себе роль царя дияволів. Наскільки це безрозсудно! Це змушує ненавидіти його до мозку кісток. Здається, що Бог і він – закляті вороги, і вони не можуть співіснувати. Він замишляє прогнати Бога, поки сам бродить на волі, поза досяжністю закону.² Ось такий цей король дияволів! Як можна миритися з його існуванням? Він не заспокоїться, доки не зіпсує Божу роботу та не залишить усе в повному безладі,³ ніби він хоче протистояти Богу до переможного кінця, доки або риба не помре, або сітка не порветься, навмисно виступаючи проти Бога й чинячи дедалі сильніший тиск. Його огидне обличчя вже давно повністю викрито, тепер воно в синцях і побоях⁴ і в жалюгідному стані, але все ж він не пом’якшиться у своїй ненависті до Бога, неначе тільки проковтнувши Бога одним ковтком, він зможе вивільнити ненависть, що накопичилася в його серці. Як ми можемо його терпіти, цього ворога Божого! Тільки його викорінення й повне знищення призведе до здійснення бажання нашого життя. Як можна допустити, щоб він продовжував набирати силу? Він розбестив людину до такої міри, що людина не знає небесного сонця й стала омертвілою та позбавленою почуттів. Людина втратила нормальну людську розважливість. Чому б не пожертвувати всім своїм єством, щоб знищити його й спалити дотла, щоб усунути всі турботи про майбутнє й дозволити роботі Божій швидше досягти небувалої величі? Ця банда негідників прийшла у світ людей і перетворила його на безлад. Вони підвели все людство до краю прірви, таємно плануючи зіштовхнути його вниз, щоб люди розбилися на шматки, а вони потім пожерли їхні трупи. Вони марно сподіваються зруйнувати Божий план і вступити з Ним у поєдинок, поставивши все на один кидок костей.⁵ Це зовсім не легко! Зрештою, хрест був приготований для царя дияволів, який винен у найогидніших злочинах. Бог не належить хресту. Він уже відкинув його вбік для диявола. Бог уже давно вийшов переможцем і більше не має смутку з приводу гріхів людства, а натомість принесе спасіння всьому людству.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Робота та входження (7)»

Примітки:

1 «Небіорозкладаний» тут ужито в сатиричному сенсі на позначення того, що люди негнучкі в своїх знаннях, культурі й духовному світогляді.

2 «Бродить на волі, поза досяжністю закону» вказує на те, що диявол шаленіє й біситься.

3 «Повний безлад» стосується того, як нестерпно бачити жорстоку поведінку диявола.

4 «У синцях і побоях» стосується потворного обличчя царя дияволів.

5 «Поставивши все на один кидок костей» означає поставити всі свої гроші на одну ставку в надії врешті-решт виграти. Це метафора на позначення зловісних і мерзенних задумів диявола. Цей вислів використовується глузливо.

a Чотири Книги й П’ять Канонів – авторитетні книги конфуціанства в Китаї.

Після кількох тисяч років розбещення людина оніміла та отупіла; вона зробилася демоном, який протистоїть Богові – аж до такої міри, що людське бунтарство проти Бога було задокументовано в історичних книгах. Сама ж людина навіть і неспроможна дати повний звіт про свою бунтівну поведінку, бо людина до глибини зіпсована сатаною, вона зведена сатаною настільки, що не знає, куди повернути. Навіть сьогодні людина й далі зраджує Бога: коли вона бачить Бога, вона зраджує Його, і коли вона Бога не бачить, вона й тоді Його зраджує. Є навіть такі, які, ставши свідками Божих проклять і Божого гніву, все одно Його зраджують. І тому Я кажу, що людська розсудливість втратила свою первісну функцію і що людська совість так само втратила свою первісну функцію. Людина, на яку Я дивлюся, – це звір у людській одежині, це отруйна гадюка, і якою б жалюгідною вона не намагалася постати перед Моїми очима, Я ніколи не буду до неї милосердним, бо людина не тямить різниці між чорним і білим, різниці між істиною та не істиною. Людська розсудливість дуже притупилась, але людина все одно бажає отримати благословення; її людська природа настільки ганебна, а вона все одно намагається здобути царське всевладдя. Кому ж вона буде царем, маючи таку розсудливість? Як вона може з такою людською сутністю сидіти на престолі? Направду, не має людина сорому! Людина – це зарозумілий негідник! Тим із вас, хто хоче здобути благословення, Я радив би спершу знайти дзеркало та подивитися на своє огидне віддзеркалення – хіба є в тебе те, що потрібно для царювання? Хіба твоє обличчя – це обличчя того, хто може здобути благословення? У твоєму характері не було ані найменших змін, жодної істини ти не застосував на практиці, а проте бажаєш чудового завтрашнього дня. Ти себе обманюєш! Людина, народжена у такому брудному краї, була тяжко інфікована суспільством, вона підпала під умови феодальної етики й отримала освіту «вищих навчальних закладів». Відстале мислення, зіпсована мораль, зіпсовані погляди на життя, огидна філософія світських справ, абсолютно нікчемне існування, низькі звичаї та щоденне життя – усе це сильно вдидається в серце людини, сильно підриває й атакує її совість. Як наслідок, людина ще більше віддаляється від Бога і ще більше опирається Йому. Характер людини з дня на день стає все більше безжалісним, і немає жодної людини, яка охоче від чогось відмовиться задля Бога, жодної людини, яка охоче коритиметься Богу, і, ще менша вірогідність хоч однієї людини, яка охоче шукатиме Божого з’явлення. Натомість людина прагне утіхи для єства свого серця під владою сатани й нестримно розбещує свою плоть у трясовині. Навіть коли люди чують істину, ті, хто живе у темряві, не мають жодного бажання її практикувати, і вони не схильні шукати, коли бачать, що Бог уже з’явився. Як може таке зіпсоване людство мати хоча б якусь межу для спасіння? Як може таке занепале людство жити у світлі?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Мати незмінений характер – це бути у ворожнечі з Богом»

Люди є нічим іншим, як Моїми ворогами. Люди – це лихі, які протистоять Мені й не слухаються Мене. Люди є нічим іншим, як потомством лихого, проклятого Мною. Люди є нічим іншим, як нащадками архангела, який Мене зрадив. Люди є нічим іншим, як спадщиною диявола, який, давно Мною зневажений, відтоді був Моїм непримиренним ворогом. Бо небо над усім людством туманне й темне, без найменшої подоби ясності, і світ людей занурений у безпросвітну темряву, так що той, хто в ньому живе, навіть не може побачити своєї руки, простягненої перед власним обличчям, або сонця, коли піднімає голову. Дорога під його ногами, брудна й усіяна вибоїнами, покручено звивається; уся земля всіяна трупами. Темні кутки заповнені останками мертвих, а в прохолодних і тінистих кутках оселилися натовпи демонів. І скрізь у світі людей демони приходять і йдуть ордами. Потомство всіляких звірів, укрите поганню, вступило в запеклу битву, звук якої вселяє в серце жах. У такі часи, у такому світі, у такому «земному раю», куди піти шукати життєвих радощів? Куди піти, щоб знайти місце призначення свого життя? Людство, давно потоптане під ногами сатани, від самого початку було актором, який приймав образ сатани, – більше того, людство є втіленням сатани та служить доказом, який свідчить про сатану, голосно й чітко. Як може такий людський рід, така купка вироджених покидьків, такий нащадок цієї розбещеної людської родини, свідчити про Бога? Звідки походить Моя слава? З чого можна почати говорити про свідчення щодо Мене? Бо ворог, який, розбестивши людство, стоїть проти Мене, уже взяв людство – людство, яке Я давно створив і яке було сповнене Моєю славою та Моїм утіленням у життя, – і забруднив його. Він вирвав Мою славу, і все, чим він наповнив людину, – це отрута, рясно присмачена потворністю сатани та соком із плоду дерева пізнання добра і зла. На початку Я створив людство; тобто Я створив предка людства, Адама. Він був наділений формою та образом, сповнений міццю, сповнений життєвою силою, і більше того – він був у товаристві Моєї слави. То був славетний день, коли Я створив людину. Після того з тіла Адама було створено Єву, і вона теж була предком людини, і тому люди, яких Я створив, були наповнені Моїм диханням і сповнені Моєю славою. Адам первісно народився з Моєї руки та був уособленням Мого образу. Таким чином, первісним значенням слова «Адам» було «створена Мною істота, наповнена Моєю життєвою енергією, наповнена Моєю славою, яка мала форму й образ, мала дух і дихання». Він був єдиною створеною істотою, що мала дух, яка була здатна представляти Мене, нести Мій образ і приймати Моє дихання. На початку Єва була другою людиною, наділеною диханням, створення якої Я визначив, тому первісним значенням слова «Єва» було «створена істота, яка продовжила б Мою славу, наповнена Моєю життєвою силою і, більше того, наділена Моєю славою». Єва пішла від Адама, тож вона також мала Мій образ, бо вона була другою людиною, створеною за Моїм образом. Первісним значенням слова «Єва» було «жива людина з духом, плоттю й кістками, Моє друге свідчення, а також Мій другий образ поміж людства». Вони були предками людства, чистим і дорогоцінним скарбом людини й від самого початку живими істотами, наділеними духом. Однак лихий потоптав і взяв у полон потомство предків людства, зануривши людський світ у повну темряву та зробивши так, щоб потомство більше не вірило в Моє існування. Ще більш огидним є те, що в той самий час, поки лихий розбещує людей і топче їх, він жорстоко вириває Мою славу, Моє свідчення, життєву силу, яку Я їм подарував, дихання й життя, які Я вдув у них, усю Мою славу в людському світі й усю кров серця, яку Я витратив на людство. Людство більше не у світлі, люди втратили все, що Я їм подарував, і вони відкинули славу, яку Я дав. Як вони можуть визнати, що Я Господь усіх створених істот? Як вони можуть і надалі вірити в Моє існування на небі? Як вони можуть відкрити прояви Моєї слави на землі? Як ці онуки можуть сприйняти Бога, якого боялися їхні власні предки, як Господа, що їх створив? Ці жалюгідні онуки щедро «піднесли» лихому славу, образ і свідчення, які Я подарував Адаму і Єві, а також життя, яке Я подарував людству та від якого залежить їхнє існування; і вони абсолютно не звертають уваги на присутність лихого та віддають йому всю Мою славу. Хіба це не саме джерело назви «покидьки»? Як таке людство, такі лихі демони, такі ходячі трупи, такі постаті сатани, такі Мої вороги можуть володіти Моєю славою? Я поверну Собі Свою славу, поверну Своє свідчення, яке існує серед людей, і все, що колись належало Мені та що Я давно дав людству, – Я повністю завоюю людство. Однак ти мусиш знати, що люди, яких Я створив, були святими людьми, що мали Мій образ і Мою славу. Вони не належали сатані, і він їх не топтав, але вони були суто Моїм проявом, вільним від найменших слідів отрути сатани. Тож Я повідомляю людству, що Я хочу лише того, що створено Моєю рукою, святих, яких Я люблю та які не належать нікому іншому. Більше того, Я втішатимуся ними та вважатиму їх Своєю славою. Однак те, чого Я хочу, – це не людство, розбещене сатаною, яке сьогодні належить сатані та більше не є Моїм первісним творінням. Оскільки Я маю намір повернути Собі Свою славу, яка існує в людському світі, Я повністю завоюю тих, хто вижив серед людства, як доказ Моєї слави в перемозі над сатаною. Я приймаю лише Своє свідчення як кристалізацію Мого Я, як об’єкт Моєї втіхи. Така Моя воля.

Людству знадобилися десятки тисяч років історії, щоб прийти туди, де воно сьогодні, але людство, яке Я створив на початку, давно потонуло у виродженні. Людство більше не є тим людством, якого Я бажаю, і, таким чином, у Моїх очах люди більше не заслуговують зватися людством. Вони радше покидьки людства, яких сатана взяв у полон, гнилі ходячі трупи, у яких живе сатана і в які сатана вбирається. Люди не вірять у Моє існування, і так само вони не вітають Мій прихід. Людство лише неохоче відгукується на Мої прохання, тимчасово погоджуючись із ними, і немає такого, щоб воно щиро ділило зі Мною життєві радощі та печалі. Оскільки люди бачать Мене незбагненним, вони неохоче посміхаються Мені, ставлячись до Мене як підлесники до володаря, тому що люди не знають ні про Мою роботу, ні тим паче про Мою волю на цей час. Я буду з вами чесним: коли настане той самий день, страждання кожного, хто поклоняється Мені, буде легше зносити, ніж ваші. Ступінь вашої віри в Мене насправді не перевищує віри Йова – навіть віра єврейських фарисеїв перевершує вашу, – тож якщо день вогню прийде, ваші страждання будуть тяжчими, ніж у фарисеїв, коли Ісус докоряв їм, ніж у 250 начальників громади, які виступили проти Мойсея, і ніж у Содому під палючим полум’ям його знищення.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Що значить бути реальною людиною»

Усі ті, хто від диявола, живуть заради самих себе. Їхні погляди на життя й правила поведінки здебільшого походять від висловлювань сатани, таких як: «Кожен сам за себе, а невдах під три чорти», «Людина вмирає за багатство, як птахи за їжу» та інших подібних оман. Усі ці слова, сказані тими диявольськими царями, великими людьми та філософами, стали самим життям людини. Зокрема, більшість слів Конфуція, якого китайці проголошують «мудрецем», стала життям людини. Є також знамениті прислів’я буддизму й даосизму та класичні висловлювання, які часто повторювали різні відомі діячі. Усе це узагальнення сатанинської філософії й сатанинської природи. Вони також є найкращими ілюстраціями та поясненнями сатанинської природи. Усі ці отрути, які вливалися в серце людини, походять від сатани, і жодної краплини в них не походить від Бога. Такі диявольські слова також прямо протистоять Божому слову. Абсолютно ясно, що реальність усіх позитивних речей походить від Бога, а всі негативні речі, які отруюють людину, походять від сатани. Тому, дивлячись на життєві погляди й цінності людини, можна розпізнати її природу і те, кому вона належить. Сатана розбещує людей за допомогою освіти та впливу національних урядів, а також відомих і великих людей. Їхні диявольські слова стали життям і природою людини. «Кожен сам за себе, а невдах під три чорти» – це відомий сатанинський вислів, який було прищеплено кожному та який став життям людини. Є й інші слова філософій світських справ, які теж подібні до цих. За допомогою традиційної культури кожного народу сатана виховує, вводить в оману та розбещує людей, унаслідок чого людство падає в безмежну прірву знищення та поглинається нею, і врешті-решт люди знищуються Богом за те, що служать сатані й опираються Богові.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Як пізнати людську натуру»

Окрім використання всіх різних відкриттів та висновків науки задля введення людини в оману, сатана також застосовує науку як засіб для безглуздого знищення та експлуатації життєвого середовища, даного людині Богом. Він робить це під приводом того, що якщо людина проводить наукові дослідження, то середовище та якість життя людини постійно поліпшуватимуться, і, більше того, метою наукового розвитку є задоволення щоденно зростаючих матеріальних потреб людей і їхня потреба постійно покращувати якість свого життя. Це теоретична основа розвитку сатаною науки. Однак що наука принесла людству? Хіба наше життєве середовище – і життєве середовище всього людства – не було опоганене? Хіба повітря, яким дихає людина, не було опоганене? Хіба вода, яку ми п’ємо, не була опоганена? Чи залишається їжа, яку ми їмо, й досі органічною та натуральною? Більшість зернових і овочів генетично модифіковані, їх вирощують із використанням добрив, а деякі є варіантами, створеними за допомогою науки. Овочі та фрукти, які ми їмо, більше не є натуральними. Навіть натуральні яйця тепер нелегко знайти, і смак яєць уже не той, що був раніше, оскільки вони вже були оброблені так званою наукою сатани. Якщо дивитися на загальну картину, то вся атмосфера була зруйнована та забруднена; гори, озера, ліси, річки, океани та все, що знаходиться над землею і під нею, було зруйновано так званими науковими досягненнями. Коротше кажучи, усе природне середовище, життєве середовище, дане людству Богом, було зруйноване й занапащене так званою наукою. Хоча є багато людей, які отримали те, на що вони завжди сподівалися з погляду якості життя, до якого вони прагнуть, задовольняючи як свої бажання, так і свою плоть, навколишнє середовище, у якому живе людина, по суті, було зруйноване й занапащене різними «досягненнями», принесеними наукою. Тепер ми вже не маємо права на хоча б один ковток чистого повітря. Хіба це не горе людства? Чи є ще якесь щастя, про яке можна говорити стосовно людини, коли їй доводиться жити в такому просторі? Цей простір і життєве середовище, у якому живе людина, були створені Богом для людини від самого початку. Вода, яку п’ють люди, повітря, яким вони дихають, різні продукти, якими харчуються люди, а також рослини та живі істоти, і навіть гори, озера та океани – кожна частина цього середовища існування була дана людині Богом; усе це є природним, воно діє відповідно до природного закону, закладеного Богом. Без науки люди й досі дотримувалися б методів, дарованих їм Богом, вони могли б насолоджуватися всім, що є первозданним і природним, і вони були б щасливі. Однак тепер усе це було зруйновано й занапащено сатаною; основний життєвий простір людини вже не є первозданним. Але ніхто не спроможний розпізнати, що стало причиною цього або як це трапилося, і набагато більше людей звертаються до науки та розуміють її через ідеї, прищеплені їм сатаною. Хіба це не цілковито огидно й плачевно? Тепер, коли сатана захопив простір, у якому існують люди, а також їхнє життєве середовище, і розбестив їх до такого стану, і коли людство продовжує розвиватися в цей спосіб, чи є будь-яка необхідність у тому, щоб Бог особисто знищив цих людей? Якщо люди продовжуватимуть розвиватися так, то в якому напрямку вони рухатимуться? (Вони будуть знищені.) Як вони будуть знищені? На додаток до жадібного прагнення до слави й вигоди, люди постійно проводять наукову розвідку й глибоко занурюються в дослідження, а потім безперервно діють так, щоб задовольнити свої власні матеріальні потреби й бажання; які ж тоді наслідки цього для людини? Перш за все, порушується екологічний баланс, і коли це відбувається, тіла людей, їхні внутрішні органи псуються і пошкоджуються під впливом цього незбалансованого середовища, і в усьому світі поширюються різні інфекційні захворювання та епідемії. Хіба це не правда, що зараз має місце ситуація, яку людина не може контролювати? Тепер, коли ви розумієте це, якщо людство не слідує за Богом, але завжди слідує за сатаною в такий спосіб – використовуючи знання, щоб постійно збагачуватися, використовуючи науку, щоб безперервно досліджувати майбутнє людського життя, використовуючи такий метод, щоб жити далі, – чи ви можете зрозуміти, чим це закінчиться для людства? Людство вимре природним чином: крок за кроком людство рухається до руйнування, до свого власного знищення! Хіба це не спричинення саморуйнування? І хіба це не наслідок наукового прогресу? Тепер здається, що наука – це своєрідне чарівне зілля, яке сатана приготував для людини, так що коли ви намагаєтеся щось розпізнати, ви робите це затуманеним розумом; як би ви не старалися, ви не можете бачити чітко, і як би сильно ви не намагалися, ви не можете розібратися. Сатана, однак, використовує ім’я науки, щоб розпалити твій апетит і крок за кроком вести тебе за носа до прірви й смерті. І в такому разі люди чітко побачать, що насправді знищення людини скоєно рукою сатани – сатана є ватажком.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VI»

Пов’язані гімни

Бог керує долею кожної нації та народу

Ті, хто провокує Божий характер, мають бути покарані