Слова Всемогутнього Бога останніх днів

Адам і Єва, створені Богом на початку, були чистими людьми, тобто в Еденському саду вони були чисті, не заплямовані скверною. Вони також були вірні Єгові та нічого не знали про зраду Єгови. Це пояснюється тим, що вони не зазнали завади впливу сатани, перебували без отрути сатани та були найчистішими з усіього людства. Вони жили в Еденському саду, не осквернені ніяким брудом, не підвладні плоті та в страху перед Єговою. Пізніше, коли їх спокусив сатана, у них проникла отрута змія та бажання зрадити Єгову, і вони стали жити під впливом сатани. На початку вони були чисті та боялися Єгову; лише в цьому стані вони були людьми. Пізніше, коли їх спокусив сатана, вони з’їли плід із дерева пізнання добра й зла та стали жити під впливом сатани. Поступово сатана їх розбестив, і вони втратили первісну людську подобу. На початку в людині було Єговине дихання, і вона нітрохи не була бунтівничою та не мала в серці ніякого зла. У той час людина справді була людиною. А коли сатана її розбестив, людина стала звіром. Її думки сповнилися злом і скверною, і в них не стало ні добра, ні святості. Хіба це не сатана?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд»

Відтоді як людство вигадало суспільні науки, знання та наука зайняли розум людини. Потім знання та наука стали інструментами для того, щоб правити людським родом, і в розумі людини немає достатньо простору для поклоніння Богові і вже немає сприятливих умов для поклоніння Богові. У своєму серці людина нині ставить Бога дедалі нижче. Без місця для Бога в серці внутрішній світ людини темний, безнадійний і порожній. Далі з усякими теоріями постали багато істориків, політиків і вчених, що займаються суспільними науками. Ці теорії про устрій суспільства, еволюцію людини та інші речі покликані заповнити людські серця та розуми, однак вони заперечують ту істину, що Бог створив людину. Тому стає дедалі менше людей, які нині вірять, що Бог створив усе суще, і дедалі більше починає вірити в теорію еволюції людини. Дедалі більше людей вважає свідчення про Божу працю, а також записи Його слів під час доби Старого Заповіту лише міфами й легендами. У своїх серцях люди стають байдужими до Божої гідності й величі, до Божого існування й до переконання, що Бог володарює над усім сущим. Такій людині вже не важливо, чи виживе рід людський і що станеться з країнами та народами, і вона живе в порожньому світі та думає тільки про їжу, питво та пошуки задоволення. … Мало людей беруть на себе сміливість шукати, де Бог сьогодні вершить Свою роботу або як Він володарює над кінцевим місцем людини й впорядковує його. І так, без відома людини, людська цивілізація дедалі менше здатна прислухатися до бажань людини, і багато людей навіть відчувають, що, живучи в такому світі, вони менш щасливі, ніж ті, хто вже пішов із життя. На таке жаліються навіть люди в країнах, що колись були найбільш цивілізованими. Бо навіть якщо правителі та соціологи ламають голови над збереженням людської цивілізації, без Божого проводу все марне. Жодна людина не може заповнити порожнечу в серці людини, бо жодна людина не може бути життям людини, і жодна соціальна теорія не може звільнити людину від турбот порожнечі. Наука, знання, свобода, демократія, насолода й комфорт приносять людині лише тимчасову розраду. Навіть маючи все це, людина все одно неминуче грішить і скаржиться на несправедливість суспільства. Наявність цих речей не здатна перешкодити людській спразі й бажанню досліджувати. А все тому, що людину створив Бог, і її безглузді жертви й дослідження можуть лише призвести до дедалі більших страждань на її голову й змусити людину перебувати в постійному стані тривоги, не знаючи, як постати перед майбутнім роду людського чи постати перед шляхом, що лежить попереду, до такої міри, що людина навіть починає боятися науки й знання, і ще більше боїться відчуття порожнечі. У цьому світі ти аніскільки не здатен утекти від долі роду людського, хоч би в якій країні ти жив: чи то у вільній, чи то там, де прав людини немає. Незалежно від того, чи ти правиш, чи тобою правлять, ти аніскільки не здатен утекти від бажання досліджувати долю, таємниці й місця призначення роду людського, і ще менше ти здатен утекти від того спантеличуючого відчуття порожнечі. Ці явища спільні для всього людства, і соціологи дали їм назву «соціальних явищ», проте не може з’явитися жодна видатна людина, щоб розв’язати такі проблеми. Зрештою, людина є людина, і статус та життя Бога не може замінити жодна людина. Що потрібно людству – це не лише справедливе суспільство, де всі ситі, рівні та вільні; людині потрібне Боже спасіння та Його забезпечення людини життям. Тільки коли людина отримує Боже забезпечення життям і Його спасіння, тоді її потреби, її бажання до досліджень і порожнеча її серця можуть бути вирішені.Якщо люди певної країни чи народу не можуть отримати спасіння й опіку з боку Бога, то така країна чи народ рухатимуться до занепаду, до темряви, і, як наслідок, будуть знищені Богом.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Додаток 2. Бог володарює над долею всього людства»

Згори донизу та від початку до кінця сатана заважав роботі Бога й діяв проти Нього. Усі ці розмови про «стародавню культурну спадщину», цінні «знання стародавньої культури», «вчення даосизму й конфуціанства» та «конфуціанські канони й феодальні обряди» привели людину в пекло. Передової сучасної науки й техніки, а також високорозвиненої промисловості, сільського господарства та підприємництва ніде не видно. Радше усе, що він робить, – це підкреслює феодальні обряди, поширювані «мавпами» давніх часів, щоб навмисно порушувати, підривати роботу Бога та протистояти їй. Він не тільки продовжує завдавати шкоди людині до цього дня, а навіть хоче проковтнути¹ людину цілком. Поширення моральних та етичних учень феодалізму й передання знань стародавньої культури вже давно заразило людство, перетворивши його на великих і малих дияволів. Мало тих, хто радо прийняв би Бога, мало тих, хто тріумфально вітав би Його пришестя. Обличчя всього людства наповнене вбивчими намірами, і повітря повсюдно просякнуте вбивчим подихом. Вони прагнуть вигнати Бога з цієї землі; з ножами й мечами в руках вони шикуються в бойовий порядок, щоб «знищити» Бога. На всій цій землі диявола, де людину постійно вчать, що Бога немає, всюди розкидані ідоли, а повітря над головою просякнуте нудотним запахом палаючого паперу й ладану, таким густим, що можна задихнутися. Це схоже на сморід багна, який здіймається при звиванні отруйної змії, настільки сильний, що людина не може втриматися від блювання. Крім того, можна злегка почути злих демонів, що монотонним співом декламують писання, здається, що цей звук долинає здалеку з пекла так сильно, що неможливо не здригнутися. Усюди на цій землі розставлені ідоли всіх кольорів веселки, що перетворюють землю на світ чуттєвих насолод, у той час як цар дияволів продовжує злісно сміятися, неначе його підлу змову вдалося реалізувати. Тим часом людина залишається в повному невіданні, і в неї немає анінайменшого усвідомлення того, що диявол уже розбестив її до такої міри, що вона втратила розважливість і опустила голову через свою поразку. Він бажає одним махом стерти все, що пов’язано з Богом, і ще раз осквернити й убити Його; він має намір зруйнувати Його роботу й заважати їй. Як він може дозволити Богу мати рівноцінний статус? Як він може терпіти, щоб Бог «втручався» в його роботу серед людей на землі? Як він може дозволити Богу викрити його огидне обличчя? Як він може дозволити Богу привести його роботу в безлад? Як може цей диявол, збожеволілий від люті, дозволити Богу контролювати свій імператорський двір на землі? Як він може добровільно схилитися перед Його переважаючою міццю? Його огидне лице було виявлене таким, яким воно є, так що не відомо, чи варто сміятися чи плакати, і про нього дійсно важко говорити. Хіба це не його сутність? Маючи потворну душу, він досі вірить, що є неймовірно красивим. Ця банда спільників злочину!² Вони спускаються у світ смертних, щоб віддаватися задоволенням і сіяти смуту, збаламучуючи все так сильно, що світ стає зрадливим та непостійним місцем, а серце людини наповнюється панікою й занепокоєнням; і вони так багато гралися з людиною, що її зовнішній вигляд став схожий на надзвичайно потворну нелюдську польову звірину, що втратила останній слід первісної святої людини. Більше того, вони навіть хочуть перебрати на себе суверенну владу на землі. Вони так сильно перешкоджають роботі Божій, що вона ледь може просуватися вперед, і вони закривають людину так щільно, наче стінами з міді й сталі. Учинивши так багато тяжких гріхів і ставши причиною стількох лих, невже вони досі очікують чогось іншого, окрім кари? Демони та злі духи біснувалися на землі протягом певного часу й запечатали як волю, так і копіткі зусилля Бога так щільно, що вони непроникні. Направду, це – смертний гріх! Як може Бог не відчувати занепокоєння? Як може Бог не відчувати гнів? Вони серйозно перешкоджають роботі Божій і виступають проти неї: які непокірні!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Робота та входження (7)»

Примітки:

1 «Проковтнути» стосується злісної поведінки царя дияволів, який повністю грабує людей.

2 «Спільники злочину» – те ж саме, що й «банда хуліганів».

Сатана розбещує людей за допомогою освіти та впливу національних урядів, а також відомих і великих людей. Їхні диявольські слова стали життям і природою людини. «Кожен сам за себе, а невдах під три чорти» – це відомий сатанинський вислів, який було прищеплено кожному та який став життям людини. Є й інші слова філософій світських справ, які теж подібні до цих. За допомогою традиційної культури кожного народу сатана виховує, вводить в оману та розбещує людей, унаслідок чого людство падає в безмежну прірву знищення та поглинається нею, і врешті-решт люди знищуються Богом за те, що служать сатані й опираються Богові. Деякі люди десятиліттями працюють у суспільстві державними службовцями. Уявіть собі, що ви ставите їм таке запитання: «Ви так добре справляєтесь із цією роботою – за якими ключовими відомими висловами ви живете?». Вони можуть сказати: «Я розумію одне: “Чиновник не завдає клопоту тому, хто приходить до нього з подарунком, а хто не вдається до лестощів, той нічого не досягне”». Це сатанинська філософія, на якій ґрунтується їхня кар’єра. Хіба ці слова не відображають натуру таких людей? Безпринципне використання всіх можливих засобів заради отримання посади стало їхньою натурою, посадовий і кар’єрний успіх – їхніми цілями. У житті, поведінці та вчинках людей досі багато сатанинських отрут. Наприклад, усі їхні філософії світських справ, їхні способи діяльності та їхні гасла наповнені отрутами великого червоного дракона, і всі вони походять від сатани. Отже, усе, що тече в людських кістках і крові, – від сатани. У всіх цих чиновників, у тих, хто має владу, і тих, хто пробився в житті, є свої шляхи та секрети успіху. Хіба такі секрети не відображають їхню натуру як вона є? Ці люди зробили й роблять у світі такі великі діла, і ніхто не може розгледіти ті хитрощі й інтриги, які за ними стоять. Це показує, наскільки підступна й отруйна їхня натура. Людство глибоко розбещене сатаною. Сатанинська отрута тече в крові кожної людини, і можна сказати, що природа людини розбещена, нечестива, ворожа та протиборча Богові, наповнена філософіями й отрутами сатани та занурена в них. Вона цілком і повністю стала природою-сутністю сатани. Ось чому люди опираються та протистоять Богу.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Як пізнати людську натуру»

У процесі засвоєння людиною знань сатана використовує всілякі методи, будь то розповідання історій, просто надання їй якогось окремого знання або надання їй можливості задовольняти свої бажання чи амбіції. Яким шляхом сатана хоче повести тебе? Люди думають, що в засвоєнні знань немає нічого поганого, що це цілком природно. Висловлюючись так, щоб це звучало привабливо, плекати високі ідеали або мати внутрішній поклик – значить мати стимул, і це мусить бути правильним шляхом у житті. Хіба спосіб життя людей, за якого вони можуть реалізувати свої власні ідеали або успішно побудувати кар’єру, не більш славний? Чинячи так, людина може не тільки вшанувати своїх предків, але й має нагоду залишити свій слід в історії – хіба це не добре? Це добре в очах мирських людей, і для них це має бути правильним і позитивним. Однак, чи сатана зі своїми зловісними мотивами просто виводить людей на такий шлях і на цьому все? Звичайно, що ні. Насправді, якими б величними не були жадання людини, якими реалістичними або наскільки правильними не були б бажання людини, усе, чого людина хоче досягти, усе, що людина шукає, нерозривно пов’язане з двома словами. Ці два слова критично важливі для кожної людини впродовж її життя, і це те, що сатана має намір прищепити людині. Що це за два слова? Це «слава» й «вигода». Сатана використовує дуже м’який метод, метод, який значною мірою узгоджується з уявленнями людей і не є дуже агресивним, щоб змусити людей несвідомо приймати його способи й закони виживання, розвивати життєві цілі й життєві напрями й приходити до наявності життєвих жадань. Хоч би якими пишномовними могли бути описи людей щодо їхніх жадань, вони нерозривно пов’язані зі «славою» й «вигодою». Усе, за чим слідує в житті будь-яка велика чи знаменита людина, – насправді, будь-яка людина – це гонитва впродовж усього життя, що стосується лише цих двох слів: «слава» та «вигода». Люди думають, що як тільки в них з’явиться слава й вигода, у них буде капітал, який вони можуть використати, щоб насолоджуватися високим статусом і великим багатством, а також насолоджуватися життям. Вони думають, що як тільки вони матимуть славу й вигоду, вони матимуть капітал, який вони можуть використовувати задля пошуку задоволення та безвідповідальної насолоди плоті. Заради цієї слави й вигоди, яких люди так жадають, вони охоче, хоча й несвідомо, віддають сатані свої тіла, серця і навіть, усе, що в них є, включно зі своїми перспективами й долею. Вони роблять це без застереження, без найменшого сумніву і навіть не знають про необхідність повернути собі все, що вони колись мали. Чи можуть люди зберігати будь-який контроль над собою, якщо вони в такий спосіб віддали себе сатані й отак стали вірними йому? Безперечно, ні. Вони перебувають під цілковитим і безроздільним контролем сатани. Вони повністю та безповоротно загрузли в трясовині й не здатні звільнитися. Щойно хтось занурюється в славу й вигоду, він більше не шукає світлого, справедливого, або того, що є красивим і хорошим. Це відбувається тому, що для людей принада слави й вигоди занадто велика; це ті речі, яких люди можуть нескінченно прагнути впродовж усього свого життя і навіть упродовж усієї вічності. Хіба це не реальна ситуація? Деякі люди скажуть, що засвоєння знань – це всього лише читання книг або вивчення чогось такого, чого вони ще не знають, із тим щоб не відставати від часу й не бути залишеними світом позаду. Знання здобуваються тільки для того, щоб людина могла заробляти на життя, для свого власного майбутнього або для забезпечення базових потреб. Чи є людина, яка витримала б десятиліття наполегливого навчання лише заради забезпечення базових потреб, лише для того, щоб вирішити питання з харчуванням? Ні, таких людей немає. Тож чому людина терпить ці труднощі всі ці роки? Заради слави й вигоди. Слава та вигода чекають на них у далечині, ваблять їх, і вони вірять, що тільки завдяки власній старанності, подоланню труднощів і боротьбі вони зможуть іти дорогою, яка приведе їх до досягнення слави й вигоди. Така людина мусить зазнати цих труднощів заради свого власного майбутнього шляху, заради свого майбутнього задоволення і для того, щоб здобути краще життя. Що ж це за знання – чи ви можете Мені сказати? Хіба це не ті правила й філософії життя, які сатана прищеплює людині, як-от: «Люби партію, люби країну та люби свою релігію» та «мудра людина підкоряється обставинам»? Хіба це не «високі ідеали життя», прищеплені людині сатаною, наприклад, ідеї великих людей, гідність відомих осіб чи хоробрий дух героїчних діячів, або лицарська гідність і доброта головних героїв та фехтувальників у романах про бойові мистецтва? Ці ідеї впливають на покоління за поколінням, і люди кожного покоління схиляються до прийняття цих ідей. Вони постійно борються, линучи за «високими ідеалами», заради яких вони готові навіть пожертвувати своїм життям. Це засіб і підхід, за допомогою якого сатана використовує знання, щоб розбещувати людей. Отже, після того, як сатана виводить людей на цей шлях, чи вони здатні коритися та поклонятися Богу? І чи здатні вони приймати Божі слова й шукати істину? Категорично ні, адже сатана ввів їх в оману. Розгляньмо ще раз знання, думки та точки зору, прищеплені людям сатаною: чи вони містять істини покори Богу та поклоніння Богу? Чи є в них істини про те, щоб Бога боятися, а від злого втікати? Чи є в них якісь слова Бога? Чи є в них щось, що стосується істини? Зовсім ні – цього там узагалі немає. Чи ви можете бути впевнені, що те, що сатана прищепив людям, не містить істини? Ви не наважуєтеся на таке, але це неважливо. Якщо ти визнаєш, що «слава» та «вигода» – це два ключові слова, які сатана використовує, щоб заманити людей на шлях нечестя, тоді цього достатньо.

…Сатана використовує славу й вигоду, щоб контролювати думки людей, змушуючи людей думати лише про ці дві речі. Вони борються за славу й вигоду, зносять труднощі заради слави й вигоди, терплять приниження й несуть тяжкі ноші заради слави й вигоди, жертвують усім, що в них є, заради слави й вигоди, і ухвалять будь-яке судження або рішення заради слави й вигоди. Так сатана накладає на людей невидимі кайдани, і, коли вони ці кайдани носять, у них немає ні сил, ні мужності, щоб звільнитися. Вони несвідомо несуть ці кайдани та з великими труднощами просуваються вперед. Заради цієї слави й вигоди людство відходить від Бога, зраджує Його та стає дедалі нечестивішим. Так серед сатанинської слави й вигоди знищується покоління за поколінням.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VI»

Як сатана розбещує людей за допомогою науки? … Наука лише дає людям змогу побачити об’єкти фізичного світу й задовольнити людську допитливість, але вона не може дати людині змогу побачити закони, за якими Бог панує над усім сущим. Людина начебто знаходить у науці відповіді, але ці відповіді спантеличують і приносять лише тимчасове вдоволення – вдоволення, яке служить тільки для того, щоб прикувати серце людини до матеріального світу. Людині здається, що вона отримала від науки відповіді, тому яке б питання не виникало, вона використовує свої наукові погляди як основу для того, аби довести та прийняти це питання. Наука спокушає серце людини й оволодіває ним настільки, що людина вже не має бажання пізнавати Бога, поклонятися Богу й вірити, що все суще походить від Бога та що людина повинна шукати в Нього відповіді. Хіба це не так? Що більше людина вірить у науку, то абсурднішою вона стає, вважаючи, ніби все має наукове рішення, ніби дослідженнями можна вирішити що завгодно. Вона не шукає Бога та не вірить, що Він існує. Є навіть багато людей, що довго вірять у Бога, але, зіткнувшись із будь-якою проблемою, сідають за комп’ютер для пошуку інформації та відповідей; вони вірять тільки в наукові знання. Вони не вірять, що Божі слова є істиною, вони не вірять, що Божі слова можуть розв’язати всі проблеми людства, вони не дивляться на кожну проблему людства з точки зору істини. З якою би проблемою вони не зіткнулися, вони ніколи не моляться Богу та не намагаються її вирішити за допомогою пошуку істини в Божих словах. У багатьох питаннях їм хотілося б вірити, що проблему можна вирішити за допомогою знання; для них наука є остаточною відповіддю. У серцях таких людей зовсім немає Бога. Вони маловіри, і їхні погляди на віру в Бога нічим не відрізняються від поглядів багатьох поважних академіків і вчених, які постійно намагаються дослідити Бога науковими методами. Наприклад, є багато релігієзнавців, які побували на горі, де спинився ковчег, і так довели існування ковчега. Але в появі ковчега вони не вбачають існування Бога. Вони вірять лише в оповіді й історію; це результат їхніх наукових досліджень і вивчення матеріального світу. Якщо ти досліджуєш матеріальне – хоч мікробіологію, хоч астрономію, хоч географію, – ти ніколи не дійдеш до результату, який би визначав, що Бог існує чи що Він володарює над усім сущим. Що ж наука робить для людини? Хіба вона не віддаляє людину від Бога? Хіба вона не призводить до того, що люди піддають Бога дослідженням? Хіба вона не змушує людей ще більше сумніватися в існуванні Бога та Його володарюванні, а отже, заперечувати й зраджувати Бога? Це її наслідки. Отже, якої мети намагається досягти сатана, розбещуючи людину за допомогою науки? Він хоче науковими висновками ввести людей в оману й зробити їх заціпенілими, а неоднозначними відповідями утримувати серця людей, щоб вони не шукали Бога й не вірили в Його існування. Отже, саме тому Я й кажу, що наука – один зі способів, якими сатана розбещує людей.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний V»

Сатана розбещує і контролює людину за допомогою суспільних тенденцій. Суспільні тенденції охоплюють безліч аспектів, включно з різними сферами, такими як поклоніння відомим і величним постатям, а також кумирам зі світу кіно й музики, поклоніння знаменитостям, онлайн-ігри тощо – усе це є частиною суспільних тенденцій, і тут немає необхідності вдаватися в подробиці. Ми поговоримо тільки про ідеї, які суспільні тенденції викликають у людей, про те, як вони змушують людей поводитися зі світом, а також про життєві цілі та світогляд, які вони формують у людях. Ці аспекти дуже важливі; вони можуть контролювати думки та погляди людей і впливати на них. Ці тенденції виникають одна за одною, і всі вони чинять злий вплив, який постійно принижує людство, змушуючи людей втрачати совість, людську сутність і розум, дедалі більше послаблюючи їхні моральність і гідність до такої міри, що ми можемо навіть сказати, що у більшості людей зараз немає гідності, немає людськості, і при цьому у них немає ні совісті, ні тим паче будь-якого розуму. Отже, якими є ці суспільні тенденції? Це тенденції, які не можна побачити неозброєним оком. Коли нова тенденція несеться світом, можливо, лише невелика кількість людей знаходиться на її вістрі, виступаючи в ролі законодавців моди. Вони починають робити щось нове, потім приймають якусь ідею або якусь точку зору. Більшість людей, однак, буде постійно підхоплювати це, долучатися та асимілюватися завдяки цій тенденції в стані відсутності усвідомлення, аж доки всі вони несвідомо й мимоволі не приймуть її, не зануряться в неї і не перебуватимуть під її контролем. Наслідком таких тенденцій є те, що люди, які не мають здорових глузду й тіла, не знають, що таке істина, і не можуть відрізнити позитивне від негативного, із радістю приймають їх одна за одною разом із життєвими поглядами й цінностями, які походять від сатани. Вони приймають і те, що сатана говорить їм щодо підходу до життя, і «подарований» їм сатаною спосіб життя, і вони не мають ні сил, ні здатності, ні, тим паче, свідомості, щоб чинити опір…

Дивлячись на ці суспільні тенденції, чи ти сказав би, що вони чинять великий вплив на людей? Чи вони мають глибокий шкідливий вплив на людей? Вони дійсно мають дуже глибокий шкідливий вплив на людей. Для розбещення яких аспектів людини сатана використовує кожну із цих тенденцій? Сатана головним чином розбещує людську совість, розум, людськість, мораль і життєві перспективи. І хіба ці суспільні тенденції поступово не деградують і не розбещують людей? Сатана використовує ці суспільні тенденції, щоб крок за кроком заманювати людей у диявольське гніздо, щоб люди несвідомо шанували гроші, матеріальні бажання, зло й насильство в суспільних тенденціях. Коли це проникає в серце людини, ким тоді така людина стає? Людина стає дияволом і сатаною! Чому? Тому що, яка психологічна схильність існує в серці людини? Що людина шанує? Людина починає насолоджуватися злом та насильством, не проявляючи любові до краси чи добра, не кажучи вже про мир. Люди не бажають жити простим життям в нормальній людськості, але натомість бажають насолоджуватися високим статусом і великим багатством, упиватися плотськими втіхами, не шкодуючи зусиль, щоб задовольнити власну плоть, без обмежень чи скування; інакше кажучи, робити все, що вони бажають. Отже, коли ти занурюєшся в подібні тенденції, чи можуть засвоєні тобою знання допомогти тобі звільнитися? Чи може твоє розуміння традиційної культури та забобонів допомогти тобі вийти із цього жахливого становища? Чи можуть традиційні норми моралі та церемонії, відомі людині, допомогти людям проявляти стриманість? Візьмемо, наприклад, «Бесіди й судження» та «Дао де цзін». Чи можуть вони допомогти людям витягнути ноги з трясовини цих злих тенденцій? Однозначно ні. Отже, людина стає дедалі нечестивішою, зарозумілішою, зверхнішою, егоїстичнішою та зловмиснішою. Більше немає жодної прихильності між людьми, більше немає жодної любові між членами сім’ї, більше немає ніякого порозуміння між родичами й друзями; характерною рисою людських стосунків стало насильство. Кожна людина прагне використовувати насильницькі методи, живучи серед своїх побратимів; вони добувають свій щоденний хліб за допомогою насильства; вони завойовують свої посади й здобувають свої прибутки за допомогою насильства, і вони вдаються до насильницьких і нечестивих методів, щоб робити все, чого вони бажають. Хіба така людськість не жахає? Це дійсно так: вони не тільки розіп’яли Бога, а й убили б усіх, хто слідує за Ним, бо людина надто нечестива.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VI»

Сатана вибудовує свою репутацію, обманюючи людей, і часто позиціонує себе як авангард і зразок праведності. Під фальшивими приводами охорони праведності він кривдить людей, пожирає їхні душі та всілякими засобами отупляє, обманює й підбурює людей. Його мета – змусити людину схвалювати його злі дії й погоджуватися з ними, змусити людину приєднатися до нього в протистоянні Божій владі та володарюванню. Однак коли людина розпізнає його задуми й підступи, прозріває його мерзенні риси, коли вона не бажає, щоб він і надалі топтав і дурив її, або щоб вона й надалі рабськи працювала на нього, або щоб разом із ним була покарана та знищена, – тоді сатана перемінює свою попередню благочестиву личину та зриває із себе облудну маску, відкриваючи своє справжнє обличчя, яке є злим, порочним, потворним і дикунським. Він нічого не бажає більше, ніж винищити всіх тих, хто відмовляється слідувати за ним і хто протистоїть його злим силам. Тут сатана вже більше не може вдавати, ніби він шляхетний і гідний довіри; натомість під овечою шкурою виявляються його справжні потворні й диявольські риси. Щойно підступи сатани стають явними, а його істинні риси викриваються, він впадає в лють і виявляє своє варварство. Після цього його бажання кривдити й пожирати людей тільки посилюється. Це тому, що він лютує, коли людина починає усвідомлювати істину, і в ньому зростає потужна мстивість до людини за її прагнення шукати свободи й світла та вирватися зі своєї в’язниці. Його лють спрямована на захист і підтримку свого зла, а також є справжнім виявленням його дикунської натури.

У кожній справі поведінка сатани викриває його злу натуру. Усі злі діяння, які сатана вчинив над людиною, – від його перших спроб обманом змусити людину піти за ним і до того, як він експлуатує людину, втягуючи її у свої лихі вчинки, та до його мстивості щодо людини після того, як його справжні риси були викриті, а людина розпізнала та зреклася його, – усі ці діяння до єдиного викривають злу сутність сатани та доводять той факт, що сатана не має нічого спільного з позитивним і що сатана є джерелом усього злого. Кожна його дія охороняє його зло, підтримує продовження його злих діянь, іде врозріз зі справедливим і позитивним, руйнує закони й порядок нормального існування людства. Ці діяння сатани ворожі Богові, і вони будуть знищені Божим гнівом.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний II»