Шість вирішальних моментів, описаних вище, є критично важливими фазами, установленими Творцем, через які повинна пройти кожна нормальна людина у своєму житті. Із людської точки зору, кожен із цих вирішальних моментів реальний, жоден із них не можна обійти, і всі вони пов’язані з визначенням наперед та володарюванням Творця. Отже, для людини кожен із цих моментів є важливою віхою, і тепер ви всі стоїте перед серйозним запитанням про те, як успішно пройти через кожну з них.

Кілька десятиліть, що складають людське життя, не є ані довгими, ані короткими. Двадцять із лишком років між народженням і повноліттям проходять в одну мить, і хоча на цьому етапі життя людина вважається дорослою, люди в цій віковій групі майже нічого не знають про людське життя й людську долю. Здобуваючи досвід, вони поступово вступають у середній вік. Люди у віці тридцяти-сорока років набувають початки досвіду життя й долі, але їхні бачення цих речей усе ще дуже невизначені. Тільки у віці сорока років деякі люди починають розуміти людство та всесвіт, які створив Бог, і осягати, якою є суть людського життя, якою є суть людської долі. Хоча деякі люди довгий час були послідовниками Бога та тепер досягли середнього віку, вони досі не можуть володіти точним знанням і визначенням Божого володарювання, не кажучи вже про справжнє впокорення. Деяких людей не хвилює нічого, окрім прагнення отримати благословення, і хоча вони прожили багато років, вони анінайменшою мірою не знають і не розуміють факту володарювання Творця над людською долею й не зробили анінайменшого кроку до отримання практичного уроку щодо підпорядкування себе Божим керівництву й улаштуванням. Такі люди абсолютно дурні, і їхні життя прожиті марно.

Якщо періоди людського життя розділити відповідно до ступеня життєвого досвіду людей і знання людської долі, то їх можна приблизно віднести до трьох фаз. Перша фаза – це молодість, тобто роки між народженням і середнім віком, або від народження до тридцятиріччя. Друга фаза – це дозрівання, від середнього віку до старості, або від тридцяти до шістдесяти. І третя фаза – це період зрілості людини, який триває з початку старості, починаючи з шістдесяти років, аж до відходу людини зі світу. Іншими словами, у період від народження до середнього віку знання більшості людей про долю й життя обмежені наслідуванням ідей інших і майже не мають реального практичного змісту. У цей період погляди людини на життя й на способи спілкування з іншими досить поверхові й наївні. Це період юності. Тільки після того, як людина скуштувала всі радощі й печалі життя, вона набуває справжнього розуміння долі та – підсвідомо, глибоко в своєму серці – поступово приходить до розуміння незворотності долі й повільно усвідомлює, що володарювання Творця над людською долею дійсно існує. Це період дорослішання людини. Людина вступає у свій зрілий період, коли перестає боротися з долею й коли більше не бажає бути втягнутою в боротьбу, а замість цього знає свою долю в житті, підкоряється волі Небес, підбиває підсумки своїх досягнень і помилок у житті й чекає суду Творця над своїм життям. Враховуючи різний досвід і надбання, які люди отримують протягом цих трьох періодів, за нормальних обставин вікно можливостей пізнати володарювання Творця не дуже велике. Якщо людина доживає до шістдесяти років, у неї є всього приблизно тридцять років, щоб пізнати Боже володарювання; якщо вона хоче більш тривалого періоду часу, це можливо тільки в тому випадку, якщо її життя триває достатньо довго, якщо вона може прожити століття. Тому Я кажу, що згідно з нормальними законами людського існування, хоча це дуже довгий процес – з моменту, коли людина вперше стикається з предметом пізнання володарювання Творця, до того моменту, коли вона здатна визнати факт цього володарювання, і від того часу до моменту, коли вона здатна підкоритися йому, – якщо дійсно підраховувати роки, залишається не більше тридцяти або сорока, протягом яких у неї є шанс здобути ці нагороди. І часто люди так захоплюються своїми бажаннями й амбіціями щодо отримання благословень, що не можуть розрізнити, в чому полягає суть людського життя, і не розуміють важливості пізнання володарювання Творця. Такі люди не дорожать цією цінною можливістю ввійти в людський світ, щоб відчути на собі людське життя й володарювання Творця, і вони не розуміють, наскільки цінним для створеної істоти є бути особисто керованою Творцем. Тому Я кажу, що ті люди, які хочуть, щоб Божа робота швидко закінчилася, які бажають, щоб Бог влаштував кінець людини якомога швидше, щоб вони могли негайно побачити Його справжню особу та якомога швидше отримати благословення, – вони винні в найгіршому виді непослуху, і вони вкрай немудрі. Тим часом, мудрі люди, які володіють граничною гостротою розуму, – це ті, хто бажає протягом свого обмеженого часу скористатися цією унікальною можливістю пізнати володарювання Творця. Ці два різних бажання викривають два абсолютно різних світогляди й прагнення: ті, хто шукає благословень, – самолюбні й ниці та не виказують жодної поваги до Божої волі, ніколи не прагнуть пізнати володарювання Бога, ніколи не бажають підкорятися йому, а просто хочуть жити так, як їм заманеться. Вони – безпечні виродженці, і саме ця категорія людей буде знищена. Ті, хто прагне пізнати Бога, здатні відкласти в сторону свої бажання, готові підкоритися Божому володарюванню й Божому устрою, і вони намагаються бути такими людьми, які покірні Божій владі та задовольняють Боже бажання. Такі люди живуть у світлі та серед Божих благословень, і вони, безсумнівно, отримають похвалу від Бога. Незважаючи ні на що, людський вибір марний, і люди не мають права голосу в тому, скільки часу займе Божа робота. Для людей краще віддати себе на милість Бога й підкоритися Його володарюванню. Якщо ти не віддаси себе на Його милість, що ти можеш зробити? Чи зазнає Бог внаслідок цього будь-яких втрат? Якщо ти не віддаєш себе на Його милість, а замість цього намагаєшся перебрати відповідальність на себе, то ти робиш нерозумний вибір, і в кінцевому підсумку тільки ти зазнаєш втрати. Тільки якщо люди будуть співпрацювати з Богом якомога скоріше, тільки якщо вони поспішать прийняти Його керівництво, пізнають Його владу й зрозуміють усе, що Він зробив для них, тоді в них з’явиться надія. Тільки так їхнє життя не буде прожите марно, і вони отримають спасіння.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний III»