Чжан Юй, Китай

У липні 2008 року моя тітка проповідувала мені Боже Євангеліє останніх днів. Читаючи слова Всемогутнього Бога, я зрозуміла, що життя людини походить від Бога, що все, чим я насолоджуюся, дане Ним, і що я маю вірити в Бога та поклонятися Йому. У той час моя сім’я тримала свиноферму. Щодня, нагодувавши свиней, я читала Божі слова, слухала гімни та регулярно відвідувала зібрання. Іноді я також ходила проповідувати Євангеліє. Одного разу сусід сказав, що його свині кашляють, і, схоже, в них висока температура. Я дуже хвилювалася, що мої свині також заразяться цією хворобою, тож я помолилася й довірила цю справу Богові. Дивним чином, жодна з моїх свиней не заразилася, і за кілька місяців ми продали їх за десятки тисяч юанів. Я була дуже щаслива. Коли я починала, то не мала жодного досвіду у свинарстві, проте ні свині, ні поросята не хворіли, і вдома все йшло добре. Вірити в Бога було справді чудово! Відтепер я мала належним чином вірити в Бога та виконувати свої обов’язки, щоб відплатити за Божу любов.

Невдовзі лідер доручив мені наглядати за двома невеликими групами зібрань. Я була дуже рада й подумала: «Що більше зібрань я відвідуватиму, то більше істин зрозумію, і що більше виконуватиму свої обов’язки, то більше Бог захищатиме мою сім’ю». Після цього, хоч як би я була зайнята вдома, я завжди намагалася знайти час для виконання обов’язків. Але наприкінці 2008 року сталося несподіване. Однієї ночі, близько опівночі, мій брат, невістка та чоловік поспішали машиною додому з роботи. Було темно, йшов дощ, гірська дорога була нерівною, і на повороті вони раптом злетіли в глибоку канаву. Мій чоловік ударився головою об двері машини, уламки скла посипалися йому на обличчя, воно було геть порізане та залите кров’ю. Він одразу знепритомнів. Він утратив стільки крові, що близько двох годин пролежав у комі, перш ніж опритомнів. Після виписки в чоловіка залишився легкий струс мозку й іноді він молов якісь дурниці; він утратив зуб; порізи на роті ще не загоїлися, і мова була нерозбірливою. Коли я бачила його в такому приголомшеному стані, моє серце краялося. Я просто не знаходила собі місця й думала: «Він був здоровий, коли йшов на роботу; як він міг повернутися таким? Це все через мого брата, бо він так необережно вів машину». Але потім я подумала: «Я вірю в Бога, відвідую зібрання й виконую свої обов’язки, як же таке могло статися? Чому Бог їх не захистив? Якщо в мого чоловіка залишаться наслідки, яким буде наше життя? Наші двоє синів ще малі, і в нас ще є свиноферма. Хто про це подбає замість мене?». Наступні кілька днів я так хвилювалася, що не могла нормально ні їсти, ні спати, а коли ходила, ноги були наче ватяні. У мене не було настрою читати Божі слова чи слухати гімни, і коли я змушувала себе піти на зібрання, я просто сиділа, опустивши голову, і не хотіла говорити. Згодом, дізнавшись про мій стан, сестра Ван Фан увімкнула гімн Божих слів «Ти маєш у всьому свідчити про Бога»: «Кожен крок роботи, яку Бог виконує над людьми, назовні виглядає наче взаємодія між людьми, наче породжений людськими впорядкуваннями або людською завадою. Але за кожним кроком роботи і всім, що відбувається, є парі, на яке йде сатана перед Богом, і це вимагає від людей бути непохитними у своєму свідченні для Бога. Розгляньмо, наприклад, випробування Йова: за лаштунками сатана йшов на парі з Богом, і те, перед чим постав Йов, було діями й завадами з боку людей. За кожним кроком роботи, яку Бог над вами виконує, стоїть парі сатани з Богом – за цим стоїть битва» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише любов до Бога є справжньою вірою в Бога). Ван Фан провела зі мною бесіду: «Сестро, ми всі знаємо про досвід Йова. Хоча здавалося, що розбійники забрали великі отари його худоби й овець, насправді це була спокуса від сатани. Сатана думав, що Йов боявся Бога лише тому, що Бог його благословив. Бог дозволив сатані спокусити Йова, і тоді сатана почав нападати на нього: наслав розбійників, щоб ті вкрали його верблюдів і худобу, занапастив його дітей, а згодом вразив Йова виразками по всьому тілу. Метою сатани було змусити Йова скаржитися на Бога та зректися Його. Але Йов мав щиру віру в Бога й вірив, що Єгова дав, і Єгова взяв, і він прославляв Боже ім’я. Він дав гучне свідчення про Бога. Коли ми слідуємо за Богом, сатана звинувачуватиме нас і нападатиме на нас, і саме це нас спокушає. Так само й із тим, що сталося у твоїй родині: мета сатани – змусити тебе зректися Бога й утратити Його спасіння. Ми повинні мати віру в Бога й не піддаватися на хитрощі сатани». Почувши бесіду Ван Фан, я усвідомила, що ця подія насправді була духовною битвою й спробою сатани завадити мені. Сатана не хотів, щоб я була спасенною через віру в Бога, тому з усіх сил намагався чинити завади й переривання моїй вірі та спасінню. Використавши аварію мого чоловіка, щоб похитнути мою рішучість слідувати за Богом, він хотів змусити мене сумніватися в Бозі й не вірити Йому, щоб я врешті-решт загинула разом із ним. Сатана такий злостивий, і я не могла потрапити в його пастку! Потім я ще раз подумала про ту ніч, коли сталася аварія. Було темно, ішов дощ; гірська дорога й так була нерівною, а через дощ стала ще й слизькою; мій брат вів машину необережно та випадково злетів у канаву; і це сталося б незалежно від того, вірила я в Бога чи ні. Але коли все пішло шкереберть, я скаржилася на Бога. Мені так бракувало розуму! Я не повинна була скаржитися на Бога! Зрозумівши це, я вирішила й далі вірити в Бога та слідувати за Ним. Я також помолилася Богу та довірила Йому свого чоловіка, адже знала, що те, коли він одужає, залежить від Бога; я була готова скоритися. Після цього я продовжувала вірити в Бога та відвідувати зібрання. Пів року потому, після прийому ліків і відновлення, психічний стан мого чоловіка потроху нормалізувався. Він став більш енергійним, і в нього не залишилося жодних тривалих наслідків. Завдяки цьому випадку я побачила Божий захист, і моя віра в Нього зміцніла.

Одного дня в лютому 2011 року сусід сказав мені, що кілька його свиней захворіли на ящур, і спитав, як там мої свині. Мій чоловік відповів, що з нашими все гаразд. Але за кілька днів кілька наших свиноматок, які щойно опоросилися, також захворіли на ящур. Поросята, що пили їхнє молоко, теж заразилися, і трохи більше ніж за місяць понад 60 наших поросят загинуло. Від усього цього мені ніби встромили ніж у серце. Я дуже хвилювалася, що якщо інші наші свині також заразяться, ми втратимо все – і вкладені гроші, і можливий прибуток. Мій свекор скаржився на мене: «Твоя віра в Бога не вберегла нашу сім’ю. Чоловік потрапив в аварію, а тепер ще й свині хворіють». Мій чоловік навіть не пускав мене на зібрання. Уся рідня накинулася на мене, один за одним суворо критикуючи, і мені було так боляче. Я мимоволі почала сумніватися в Богові: «Стільки поросят загинуло – невже це справді через мою віру в Бога?». Я впала в негативний стан і слабкість та не відвідувала зібрання два чи три місяці. Згодом, згадуючи аварію чоловіка, я усвідомила, що це сатана знову намагається заважати мені. Але ж я їла й пила Божі слова та виконувала свій обов’язок, тож, безумовно, я мала б перебувати під Божим захистом. Чому ж Бог мене не благословляв? Справді, не було жодної різниці – вірити в Бога чи ні! Що більше я про це думала, то більше сумнівалася, як мені пережити цю ситуацію. Тож я стала на коліна й помолилася Богу: «Боже! У моїй сім’ї загинули десятки поросят. Рідні постійно нападають на мене через це, і я не думаю, що зможу витримати ще більше. Будь ласка, просвіти та спрямуй мене, щоб я зрозуміла Твій намір». Після молитви я згадала бесіду про досвід Йова, яку раніше проводила зі мною сестра Ван Фан. Коли сатана намагався спокусити Йова, велике багатство Йова забрали розбійники, його діти загинули під уламками, а сам він укрився виразками. Але Йов знав Боже володарювання. Він знав, що Бог дав, і Бог узяв. Йов не мав сумнівів у Богові, і він продовжував прославляти Боже ім’я, будучи непохитним у своєму свідченні про Бога й присоромивши сатану. Я подумала про те, як мої поросята захворіли й загинули, і що це теж був сатана, який намагався спокусити мене та завадити мені, і що я теж мала бути непохитною у своєму свідченні про Бога. Йов утратив стільки худоби та своє величезне багатство, проте не скаржився на Бога. А я – я скаржилася на Бога лише через те, що загинуло кілька десятків поросят. Порівнюючи себе з Йовом, я зрозуміла, наскільки мені далеко до нього! Усвідомивши це, я помолилася Богові, що хоч би як сатана знову намагався заважати мені, я все одно віритиму в Бога та поклонятимуся Йому.

Пізніше я знайшла для читання Божі слова, які відповідали моєму стану. Я прочитала такі Божі слова: «Ти прагнеш до того, щоб, повіривши в Бога, отримати змогу здобути спокій, щоб твої діти не хворіли, щоб твій чоловік мав добру роботу, щоб твій син знайшов добру дружину, щоб твоя дочка знайшла гідного чоловіка, щоб твої воли й коні добре орали землю, щоб погода весь рік була сприятливою для твоїх посівів. Ось чого ти шукаєш. Твоє єдине прагнення – жити в комфорті, щоб твою родину не спіткало нещастя, щоб вітри обходили тебе стороною, щоб твого обличчя не торкався пісок, щоб посіви твоєї родини не затопило, щоб тебе не зачепило жодне лихо, щоб жити в Божих обіймах, щоб жити в затишному гніздечку. Такий боягуз, як ти, що завжди женеться за плоттю, – чи є в тебе серце, чи є в тебе дух? Хіба ти не звір? Я даю тобі істинний шлях, нічого не просячи взамін, але ти його не прагнеш. Хіба ти один із тих, хто вірить у Бога? Я дарую тобі реальне людське життя, але ти його не прагнеш. Чи ти нічим не відрізняєшся від свині або собаки?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд). Із Божих слів я зрозуміла, що Бог зневажає тих, хто вірить у Нього з наміром отримати благословення. Але у своїй вірі я хотіла, щоб Він захищав спокій і здоров’я моєї сім’ї, і щоб моя худоба давала великий приплід, і щоб ми могли на цьому розбагатіти. Коли в родині все йшло добре, без лиха та нещастя, я активно виконувала свої обов’язки, а після того, як чоловік одужав після аварії, я в серці дякувала Богові. Але коли поросята гинули одне за одним, я скаржилася на Бога за те, що Він не захистив мою сім’ю. Я стала настільки негативно налаштованою, що не могла зосередитися на читанні Божих слів, і два чи три місяці не відвідувала зібрання. Щодня я хвилювалася про здоров’я свиней і про наші фінансові збитки. Я усвідомила, що вірила в Бога лише заради отримання Його благодаті й благословень, і намагалася торгуватися з Богом. Я була справді егоїстичною й ницою! Візьмемо собаку: коли господар годує його, він охороняє дім господаря, але коли господар не годує його, собака все одно охороняє його дім. Я була навіть гірша за собаку. Коли Бог благословляв мене, я дякувала Йому, але коли Бог хоч трохи не задовольняв моїх бажань, я втрачала віру в Нього, і навіть коли моя сім’я нападала на мене, я почала непомітно переймати їхні погляди, і в мене з’являлися сумніви та скарги на Бога. Якою ж безтолковою я була! Мені бракувало досвіду у вирощуванні свиней, тому те, що вони захворіли на ящур і загинули, було неминучим. До того ж деякі свині моїх сусідів також загинули, і це дуже поширене явище у фермерстві. Але я не змогла правильно оцінити цю ситуацію й натомість скаржилася на брак Божого захисту; хіба це не було нерозумно з мого боку? Зрозумівши Божий намір, я відчула величезне звільнення в серці. Я вирішила відмовитися від свого бажання отримувати благословення й більше не просити в Бога благословень чи спокою, а коритися Божим влаштуванням та впорядкуванням і засвоювати уроки в тих обставинах, які Він для мене влаштував. Після цього я продовжувала відвідувати зібрання, і поступово мої стосунки з Богом ставали ближчими.

Одного серпневого ранку, коли я пішла годувати свиней, я помітила, що дві дорослі свині кашляють, і в них на тілі з’явилися червоні плями. Я швидко зателефонувала сусідові, щоб запитати, що це може бути за хвороба. Сусід відповів: «У цю пору року у свиней часто буває висока температура. Кілька свиней у сусідів уже підхопили цю хворобу. Ця хвороба заразна, тож тобі треба поквапитися й купити для них якісь профілактичні ліки». Почувши, що хвороба заразна, я дуже захвилювалася. Наша сім’я мала понад сорок дорослих свиней, майже готових до продажу. Якщо вони всі захворіють і загинуть, чи не підуть намарне мої інвестиції за останні пів року разом із можливим прибутком? Тож я помолилася Богу і довірила це Йому. Пізніше я згадала Божі слова: «Серце і дух людини – у Божих руках, і все її життя перебуває під пильним поглядом Бога. Незалежно від того, віриш ти в усе це або ні, все суще без виключення, живе чи мертве, буде зміщуватись, змінюватись, оновлюватись і зникати згідно з Божими думками. Саме так Бог володарює над усім сущим» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Бог – джерело людського життя). Божі слова допомогли мені зрозуміти, що і живе, і неживе перебуває в Божих руках, і те, заразяться ці свині чи ні, також було в Божих руках. Усе, що я могла зробити, це дати їм ліки для профілактики, а їхнє життя чи смерть визначатиме Бог. Я захотіла скоритися Божому володарюванню й упорядкуванням і більше не скаржилася на Бога. Пізніше, під час годування, я підмішала профілактичні ліки в свинячий корм, і через кілька днів дві хворі свині одужали, а з іншими також усе було гаразд. Два місяці потому, хоча багато свиней в інших господарствах загинуло, усі мої близько сорока свиней були здорові, і ми продали їх за високою ціною. Цього разу я не скаржилася на Бога через хворобу свиней, а була дуже рада і вдячна Йому за Його захист.

Пізніше я прочитала ще один уривок із Божих слів і знайшла шлях для практики. Всемогутній Бог говорить: «Немає жодного зв’язку між обов’язком людини й тим, чи отримує вона благословення, чи її спіткає горе. Обов’язок – це те, що людина повинна виконувати; це її послане небом покликання, і їй слід виконувати його, не шукаючи винагороди, а також без жодних умов або відмовок. Тільки це можна називати виконанням свого обов’язку. Отримання благословень означає благословення, якими людина насолоджується, коли є вдосконаленою після того, як пережила суд. Коли людину спіткає горе – це покарання, яке вона отримує, коли її характер не змінюється після того, як вона пройшла через кару й суд, тобто коли вона не є вдосконаленою. Але незалежно від того, чи створені істоти отримують благословення, чи їх спіткає горе, вони мають виконувати свій обов’язок добре, роблячи те, що вони повинні робити, і роблячи те, на що вони здатні; це – найменше, що має робити людина, людина, яка прагне до Бога. Тобі не слід виконувати свій обов’язок заради отримання благословень, і тобі не варто відмовлятися виконувати свій обов’язок через страх, що тебе спіткає горе» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Різниця між служінням утіленого Бога й обов’язком людини). Із Божих слів я зрозуміла, що виконання обов’язків у вірі – це послане небом покликання людини; це те, що ми повинні робити, і це не повинно залежати від винагороди. Саме такий розум повинна мати людина. Мені не слід намагатися торгуватися з Богом у своїй вірі. Коли Бог благословляв і захищав мою сім’ю, я дякувала Йому, але якщо вдома щось ішло не так і ставалося лихо, я починала скаржитися на Бога. Така віра не схвалюється Богом. Я – створена істота, і моя доля й багатство перебувають у Божих руках. Незалежно від того, дає Бог чи забирає, я повинна коритися Божим влаштуванням та впорядкуванням і добре виконувати свої обов’язки. Завдяки цьому досвіду я навчилася розпізнавати хитрощі сатани та здобула певне розуміння свого наміру шукати благословення через свою віру. Мій помилковий погляд на віру в Бога також трохи виправився, і я зрозуміла, що, вірячи в Бога, ми повинні коритися Богу, прагнути істини та шукати зміни характеру. Я така вдячна Богові за те розуміння та здобутки, які я отримала!