6. Запекла духовна битва
У 1993 році я стала християнкою і згодом познайомилася з пастиркою Лю. Зовні вона здавалася доброю і говорила з почуттям гумору. Вона добре знала Біблію та мала багатий досвід. Вона також часто їздила на навчання в різні місця і проповідувала в багатьох церквах. До того ж вона була чуйною і завжди терпляче допомагала віруючим, хоч би з якими труднощами вони стикалися. Більшість віруючих дуже поважали її. Я теж неабияк захоплювалася нею і поважала її. Я вважала, що вона істинно вірить у Господа. Пастирка Лю дуже цінувала мене й доручила мені керувати хором. Коли вона їхала кудись на навчання, то залишала мене за головну в церкві.
У березні 1999 року мій далекий родич привів двох братів, і вони проповідували мені Боже Євангеліє останніх днів. Вони попросили мене покликати ще кількох братів і сестер, які істинно вірять у Господа, щоб послухати разом. Першою, про кого я подумала, була пастир Лю, тож я запросила її послухати. Несподівано вона сказала, що в останні дні з’являться неправдиві христи, щоб вводити людей в оману. Вона сказала мені не слухати й попросила прогнати тих двох братів. Я бачила, що брати поводяться гідно та порядно й вони бесідували відповідно до Біблії, тож я її не послухала. Я навіть таємно від неї привела кількох співпрацівників послухати їхню проповідь. Брати побесідували з нами про першопричину запустіння церкви, про три етапи Божої роботи, про те, як відрізнити істинного Христа від неправдивих христів і про те, як в останні дні Бог виконує Свою роботу суду, щоб очищати людей. Що більше ми слухали, то більше нам хотілося чути. Наш дух отримав неабияке підживлення. Ми прочитали слова, висловлені Всемогутнім Богом, і переконалися, що це справді Божі слова. Ці слова мають владу й силу, і це – голос Бога. Жодна людина не змогла б їх сказати. Завдяки дослідженню ми впевнилися, що Всемогутній Бог – це Господь Ісус, Який повернувся. Ми всі були дуже раді. Ми й подумати не могли, що Господь Ісус, Якого ми чекали стільки років, справді повернувся. Ми такі благословенні! Я подумала: «Пастирка Лю істинно вірить у Господа. Вона здатна зрікатися всього і присвячувати себе Господу, а також розуміє Біблію. Минулого разу вона не стала слухати, бо боялася, що її введуть в оману. Коли вона дізнається, що Господь Ісус повернувся, то неодмінно це прийме». Тож, сповнена радості й захоплення, я привела двох братів, щоб вони проповідували їй Боже Євангеліє останніх днів. Я сказала: «Пастирко Лю, Господь Ісус справді повернувся і зараз виконує роботу суду, починаючи з дому Божого. Хіба ви не боїтеся, що вас можуть ввести в оману неправдиві христи? Ці двоє братів дуже чітко бесідують про те, як відрізнити неправдивих христів від істинного Христа. Вам варто їх послухати!». Вона неохоче прийняла нас. Брати зачитали їй слова Всемогутнього Бога й побесідували про істину того, як відрізнити неправдивих христів від істинного Христа. Несподівано вона нетерпляче сказала: «Досить балакати! Навіть якби я все зрозуміла, я б цього не прийняла! Навіть якби це був істинний шлях, я б його не прийняла! Ви хочете, щоб я слухала ваші проповіді? Я стільки років працюю і проповідую в церкві. Я теж їздила всюди на зібрання та навчання. Щороку по кілька місяців я проходжу підвищення кваліфікації в семінарії. Хочете сказати, що все це було дарма?». Вона продовжувала, загинаючи пальці: «Я відповідаю за шість церков. Усіх цих віруючих випасала я. Одна церква просить мене приїхати помолитися. Інша – приїхати з проповіддю. Я просто не збираюся слухати ваших проповідей. Я маю бути відповідальною перед своїми віруючими. Я мушу захищати своїх овець!». Люто глянувши, вона вказала на мене й суворо сказала: «Я ж казала тобі не слухати, а ти мене не послухалася. Тебе ввели в оману, а тепер ти хочеш, щоб і мене ввели в оману разом з тобою? Думаєш, у тебе вийде? Думаєш, я така ж безтолкова, як і ти? Ти не розумієш Біблію. Раджу тобі: швидко одумайся!». Один із братів сказав: «Ми всі віримо в Господа й чекаємо на Його прихід. І Всемогутній Бог – це Господь Ісус, Який повернувся. Всемогутній Бог говорить: “Повернення Ісуса – то велике спасіння для тих, хто здатен прийняти істину, але для тих, хто не здатен її прийняти, це знак засудження. Ви мусите вибирати власний шлях і не маєте хулити Святого Духа й відкидати істину. Ви не маєте бути нетямущими та зарозумілими – ви мусите бути такими, хто кориться наставництву Святого Духа, жадає істини й шукає її; тільки так ви отримаєте користь” (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. До часу, коли ти узриш духовне тіло Ісуса, Бог зробить небо й землю новими)». Почувши це, пастирка Лю оскаженіла. Вона вказала на братів і сказала лютим тоном: «Замовкніть. Ану геть звідси! Якщо я ще раз спіймаю вас на тому, що ви проповідуєте Євангеліє на моїй території, я негайно здам вас до Бюро громадської безпеки!». Слова пастирки Лю мене просто шокували. Зазвичай, тлумачачи Біблію, вона говорила дуже лагідно. Я думала, що, коли я сьогодні скажу їй, що Господь повернувся, вона з радістю це прийме. Я ніяк не очікувала від неї такого ставлення. Я була геть розгублена й подумала: «Ми віримо в Господа й усі чекаємо на Його прихід. Господь повернувся і висловив істину, а вона цього не прийняла. Вона навіть розлютилася і прогнала нас. Вона також сказала, що не прийняла б цього, навіть якби це був істинний шлях. Тож навіщо вона взагалі вірить у Господа?».
Одного дня у квітні я запросила до себе додому сімох ключових церковних співпрацівників, щоб вони теж послухали, як двоє братів свідчать про Божу роботу останніх днів. Читаючи слова Всемогутнього Бога, усі побачили, що Його слова – це істина, і впевнилися, що Всемогутній Бог – це Господь Ісус Христос, Який повернувся. Дехто був настільки схвильований, що по щоках котилися сльози. Аж раптом сюди люто увірвалася пастирка Лю. Побачивши ключових співпрацівників, вона вказала на нас і сердито сказала: «Не дивно, що на церковному зібранні нікого немає. Ви всі тут!». А потім почала зводити хулу на Бога. Я дуже розлютилася і сказала: «Не варто говорити про те, чого ви не розумієте. Гріх хули на Святого Духа ніколи не проститься ні в цьому житті, ні у світі прийдешньому! Хіба ви не боїтеся образити Бога?». Почувши це, вона розлютилася ще більше. Вона вказала на мене й сказала: «Я ж казала тобі не слухати їхні проповіді, а ти мене не послухалася. Ти ще й привела сюди стількох співпрацівників! Я зрощувала тебе кілька років. Усе з тобою обговорювала. А тепер ти зрадила мене й навіть привела до нашої церкви чужинців із їхніми проповідями. Я зрощувала тебе даремно!». Я відповіла: «Ми віримо в Господа й усі чекаємо на Його прихід. Тепер Господь повернувся і висловив стільки істин. Чому ж ви не дозволяєте братам і сестрам послухати?». Усі співпрацівники підхопили: «Саме так, пастирко Лю. Це істинний шлях. Всемогутній Бог – це Господь Ісус, Який повернувся». Пастирка Лю вказала на них і сказала: «Якщо хочете почути проповідь, я вам її прочитаю. Ви ж усі співпрацівники. Ви – опора церкви. Я роками підтримувала й зрощувала вас, а тепер ви прибігли сюди слухати ці проповіді. Біблія каже, що в останні дні з’являться неправдиві христи, щоб вводити людей в оману. Як ви можете цього не знати? Якщо вас введуть в оману, хіба ви не поведете всіх людей у церкві хибним шляхом? Як я відповідатиму за це перед Господом? Думаєте, Господь повернувся тільки тому, що так сказали ці двоє? Ви занадто наївні! Не слухайте цього!». Пастирка Лю завадила трьом присутнім співпрацівникам, і вони не наважилися слухати далі. Я знала, що пастирка Лю помиляється, коли так каже. Господь Ісус дійсно казав, що в останні дні будуть неправдиві христи, які вводитимуть людей в оману. Але Господь Ісус також казав, що неправдиві христи вводитимуть людей в оману великими знаменнями й чудами, щоб ми могли їх розпізнати. Господь аж ніяк не казав, що через появу неправдивих христів ми не повинні зустрічати Господа чи слухати Його голос. Хіба вона цим не перекручувала слова Господа? Тоді пастирка Лю вказала на братів, які проповідували Євангеліє, і сказала: «Те, що ви проповідуєте, – це єресь. Якщо Бог прийшов, то де Він? Ви Його бачили? Я – законна представниця церкви, а ці люди належать до моєї церкви. Ви не можете проповідувати тут без мого дозволу!». Двоє братів спокійно відповіли: «Пастирко Лю, вівці належать Богу, а не якійсь людині. Господь Ісус сказав: “Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть” (Івана 10:27). Господь повернувся, щоб висловити істину й знайти Своїх овець. Ви не можете забороняти людям слухати Божі слова. Це не відповідає Божим намірам!». Владним тоном пастирка Лю сказала: «Якщо я не дозволяю вам тут проповідувати, ви просто не можете тут проповідувати! Якщо ви продовжите проповідувати, я негайно здам вас до поліції!». Коли я побачила, наскільки порочною була пастирка Лю, мені пригадалася притча про злих виноградарів, яку Господь Ісус розповів у Біблії. Коли господар послав своїх слуг і сина зібрати врожай, виноградарі вбили їх усіх і захотіли заволодіти майном господаря. Хіба поведінка пастирки Лю не була такою ж, як у цих виноградарів? Те, що ці двоє братів проповідували Євангеліє про Господній прихід, було доброю справою. Вони проповідували радісні вісті, добрі новини. Але вона була здатна так ставитися до тих, хто проповідує Євангеліє, і навіть погрожувала викликати поліцію, щоб здати їх у поліцейський відділок і віддати їх дияволам на розправу. Це доводить, що вона справді була злою слугою! Я здобула певне розпізнання щодо пастирки Лю і сказала: «Пастирко Лю, ми всі віримо в Бога. Як ви могли здати цих братів у поліцію? Хіба це не вчинок Юди? Гадаю, ви добре пам’ятаєте, яким був фінал Юди?». Почувши це, вона більше нічого не сказала. Я додала: «Пастирко Лю, я можу зрозуміти ваші почуття. Але хіба ми віримо в Господа не для того, щоб чекати на Його прихід? Тепер прийшли люди й проповідують, що Господь прийшов. Хіба ви не дієте занадто свавільно, заявляючи, що це неправда, навіть не шукаючи й не досліджуючи це? Усе, що я почула від цих двох братів, відповідає Біблії. Господь прийшов, щоб виконати Свою нову роботу…». Пастирка Лю нетерпляче сказала: «Досить балакати! Що ти можеш знати? Тобі краще швидко одуматися!». Сказавши це, вона незадоволено пішла. Тоді троє співпрацівників, яким вона завадила, пішли разом з нею. Ті, хто залишився, продовжили шукати й досліджувати, і врешті-решт прийняли роботу Всемогутнього Бога останніх днів.
Після цього пастир Лю почала поширювати в церкві безпідставні чутки, щоб завадити людям досліджувати істинний шлях. Вона казала: «Те, у що вірить Лі Цзін, – це єресь. Не слухайте її. Коли я була на нараді в Бюро у справах релігій, я запитувала про це працівників Бюро та членів постійного комітету Церкви Трьох Автономій. Усі вони сказали, що вся релігійна спільнота протистоїть Східній Блискавці, а держава пригнічує та заарештовує її віруючих. Якщо ви повірите в неї, вас заарештують, і під удар потрапить уся ваша сім’я». Пастирка Лю також ходила по кожній з домівок братів і сестер, які прийняли Божу роботу останніх днів, щоб докучати їм і погрожувати. Декого вона так ввела в оману, що вони не вистояли й відступили. Раніше у мене були добрі стосунки з братами й сестрами в церкві, але через завади пастиря Лю всі почали уникати мене, щойно бачили. Я відчувала біль і слабкість у серці, тож помолилася Богу: «Любий Боже, люди, з якими я раніше мала добрі стосунки в церкві, тепер ігнорують мене. Коли вони бачать мене, то ховаються, наче від чуми. Мені дуже боляче. Просвіти й спрямуй мене, щоб я зрозуміла Твій намір». Пізніше я прочитала кілька слів Божих: «Кожен крок роботи, яку Бог виконує над людьми, назовні виглядає наче взаємодія між людьми, наче породжений людськими впорядкуваннями або людською завадою. Але за кожним кроком роботи і всім, що відбувається, є парі, на яке йде сатана перед Богом, і це вимагає від людей бути непохитними у своєму свідченні для Бога. Розгляньмо, наприклад, випробування Йова: за лаштунками сатана йшов на парі з Богом, і те, перед чим постав Йов, було діями й завадами з боку людей. За кожним кроком роботи, яку Бог над вами виконує, стоїть парі сатани з Богом – за цим стоїть битва» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише любов до Бога є справжньою вірою в Бога). Лише після читання Божих слів я зрозуміла, що обставини, в яких я опинилася сьогодні, були духовною битвою. На перший погляд здавалося, що люди заважають нам прийняти роботу Всемогутнього Бога, але насправді сатана використовував цих людей, щоб перешкодити нашому поверненню до Бога. Бог прийшов працювати для спасіння людей, а сатана приходить, щоб заважати цьому й знищувати це. Я мусила розгледіти хитрощі сатани, не дозволити цим людям, справам і речам сковувати мене й повинна була бути непохитною у своєму свідченні. Тоді я задумалася: чому мені було так боляче? Річ у тім, що від самого початку я мала справді гарні стосунки із цими людьми. Деякі з них навіть захоплювалися мною. Але тепер вони ігнорували мене. Мені здавалося, що мене раптом викинули на холод. Я згадала, що Господь Ісус сказав: «І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний» (Матвія 10:38). Господь Ісус прийшов працювати задля спасіння людей і зазнав глузувань, наклепів, осуду й відкидання. Бог вистраждав усе це давним-давно, тож хіба не правильно, щоб кожна людина, яка слідує за Богом, переносила страждання від цих відкидань заради популяризації Божого Євангелія? Коли я подумала про це, біль у серці вже не був таким сильним.
Пізніше, поки пастирка Лю відкрито заважала людям приймати істинний шлях, ми з братами й сестрами поспіхом підтримували та поливали їх за її спиною й продовжували проповідувати Євангеліє в церкві. Одного за одним ми привели вісімдесят чи дев’яносто людей. У серпні пастирка Лю побачила, що людей у церкві стає дедалі менше, і помітила, що приношення почали вичерпуватися. Через це вона ще несамовитіше стала перешкоджати й заважати. Одного дня пастир Лю прийшла до мене додому й сказала з посмішкою: «Останнім часом наші стосунки стали трохи натягнутими, і мені дуже незручно через це і я хвилююся за тебе. Розумієш, церква справді велика, і я не можу встигнути все. Я б не була спокійна, якби передала її комусь іншому, тому я готуюся доручити керівництво цією церквою тобі. Що скажеш?». Я зрозуміла, що пастирка Лю сказала це, щоб повернути мене назад. Але потім я подумала: коли я раніше вірила в Господа в тій церкві, мене не переслідували, і брати й сестри також були дуже ввічливі зі мною. Якби я повернулася, можливо, усі знову захоплювалися б мною, і мені б не довелося страждати від того, що мене відкидають. У серці я відчула деяке вагання. У цей час я згадала Божі слова: «Коли гори рухаються, хіба можуть вони обійти тебе заради твого статусу? Коли води течуть, хіба можуть вони спинитися перед людським статусом? Хіба можуть небеса й земля помінятися місцями через людський статус?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божі слова до цілого всесвіту, Глава 22). Божі слова дали мені зрозуміти, що статус не може спасти людей. Статус може принести лише тимчасове задоволення моєї гордині, але коли прийде лихо, статус не допоможе мені вирватися з біди. Я добре знала, що в релігійній церкві немає роботи Святого Духа, тож що мені там робити, якби я повернулася? Яка ж я була дурна! Це були хитрощі сатани, і я не повинна дати себе обдурити. Тож я сказала пастирці Лю: «Ми віримо в Господа й постійно чекаємо на Його прихід. Тепер, коли я зустріла Господа, як я можу повернутися? Я прийняла третій етап Божої роботи – Божу роботу суду в останні дні, яка є роботою з подолання гріховної природи людей. Божа робота просунулася вперед, тож як я можу повернутися до тієї церкви? Хіба це не означало б піти назад? Це як повернутися до початкової школи після переходу в середню. Хіба в цьому є якийсь сенс?». Пастирка Лю сердито сказала: «Я даю тобі шанс відступити, а ти не цінуєш моєї послуги! Ти вперто тримаєшся свого хибного шляху! Тебе сильно ввели в оману! Відтепер, якщо ти ще хоч раз прийдеш до церкви красти овець, я більше не жалітиму тебе – я здам тебе прямо в поліцію!». Я подумала: «Якщо ти здатна заявити в поліцію на тих, хто вірить у Бога, то ти – Юда». Пастирка Лю пішла розлючена. Завдяки керівництву та наставництву Божих слів я розгледіла хитрощі сатани. Мені стало справді спокійно на душі.
У вересні ми з братами й сестрами привели понад десяток людей із сусідньої церкви. Коли пастирка Лю дізналася про це, вона прийшла до мене додому й влаштувала скандал. Вона почала сіяти розбрат у присутності мого чоловіка. Вона також сказала, що держава протистоїть моїй вірі у Всемогутнього Бога і що якщо одного дня мене заарештують, ми можемо навіть не мріяти про те, щоб наш син зміг вступити до університету. Мій чоловік повірив словам пастирки Лю і злякався, що моя віра в Бога вплине на майбутнє нашого сина. Він почав утискати мене й погрожував розлученням. Коли я почула, що чоловік заговорив про розлучення, я була шокована. Він завжди був дуже добрим до мене й не заперечував проти моєї віри в Бога. Чому він став таким? Хіба це не через підбурювання пастирки Лю? Я дуже розлютилася. Як вона, будучи пастиркою, могла вчинити так ницо? Вона не дозволяла людям слідувати за Богом правильним шляхом, змушувала їх іти за нею та звеличувати її, тоді як вона вела розкішне життя за рахунок приношень. Якою ж ницою і порочною людиною вона була! Вона була дияволом, що пожирає людські душі. Протягом трьох місяців поспіль мій чоловік сердився на мене й постійно говорив про розлучення. Зрештою він сказав: «Я даю тобі три дні. Ти повинна зробити вибір між своєю вірою в Бога й нашою сім’єю!». Мені було дуже сумно на душі, я думала: «Якщо чоловік справді розлучиться зі мною, що мені робити? Якщо мене заарештують і це вплине на перспективи моєї дитини, а чоловік і дитина мене зненавидять, що мені робити?». Я не хотіла розлучатися. Я хотіла зберегти сім’ю і також хотіла вірити в Бога. Тож я постала перед Богом у молитві й попросила Його спрямувати мене. Після молитви я згадала такі Божі слова: «Ваш характер, духовний рівень, зовнішність і духовний стан, сім’я, в якій ви народилися, твоя робота та твій шлюб, – ти у всій своїй цілокупності, навіть включно з кольором волосся та шкіри, і часом твого народження – все це було влаштовано Моїми руками. Я своїми руками влаштував навіть те, що ти робиш, і людей, з якими ти зустрічаєшся щодня, не кажучи вже про те, що твій сьогоднішній прихід до Моєї присутності був насправді влаштований Мною. Не впадайте в сум’яття; ви маєте діяти спокійно» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 74). Моя доля в Божих руках, і перспективи моєї дитини також у Божих руках. Я не можу піти на компроміс із чоловіком. Коли минуло три дні, чоловік попросив мене дати відповідь. Я сказала йому: «Доля кожного в Божих руках. До якої школи піде наш син і яку роботу він матиме – усе це влаштовується Богом. Навіть якщо ти розлучишся зі мною, я все одно оберу віру в Бога!». Мій чоловік сердито сказав: «Добре, хай буде по-твоєму!». Після цього він більше не згадував про розлучення.
Після того пастирка Лю поширювала різні безпідставні чутки та облуду й заважала тим новонаверненим, які щойно прийняли Божу нову роботу, але ще не встигли пустити в ній глибоке коріння. Сорок п’ять із них перестали відвідувати зібрання. Ми з братами й сестрами розділилися, щоб поливати й підтримувати цих новонавернених. Ми бесідували з ними про Божі слова, щоб вони змогли зрозуміти істину й розгледіти хитрощі сатани, і ми повернули понад 30 людей. Одного листопадового дня, о четвертій годині пополудні, я читала вдома Божі слова, як раптом до дверей підійшла поліція і заарештувала мене. Коли я прибула до поліцейського відділку, то побачила, що кількох братів і сестер також заарештували. Лише зі слів поліцейських я дізналася, що це пастирка Лю донесла на мене та кількох інших братів і сестер. Поліція постійно допитувала мене, де знаходяться приношення нашої церкви й де зберігаються книги з Божими словами. Я нічого не сказала, тож поліція поїхала до мене додому з обшуком. На щастя, після мого арешту чоловік і зовиця перенесли всі мої книги, пов’язані з вірою в Бога. Поліція не змогла знайти жодних доказів, тож мене відпустили додому. Я побачила, як пастирка Лю змовилася з урядом, щоб нас заарештували. Це було точнісінько так само, як фарисеї об’єдналися з римським урядом, щоб переслідувати Господа Ісуса та Його учнів. Я згадала такі слова Всемогутнього Бога: «Є ті, хто читає Біблію у величних церквах і цілими днями декламує уривки з неї, але жоден із них не розуміє мети Божої роботи, і серед них немає жодного, хто міг би пізнати Бога, – не кажучи вже про когось, хто міг би відповідати Божим намірам. Усі вони – нікчемні, мерзенні люди, які стоять високо, щоб повчати “Бога”. Це люди, які діють під прапором Бога, але навмисно опираються Богу, які носять ярлик віруючих у Бога, водночас поїдаючи плоть людини й п’ючи кров людини. Усі такі люди – це злі дияволи, які пожирають душу людини, головні демони, які навмисно заважають людям стати на правильний шлях, і камені спотикання, які перешкоджають людям шукати Бога. Вони можуть здаватися “фізично міцними”, але звідки їхнім послідовникам знати, що вони – антихристи, які ведуть людей до опору Богу? Звідки їхнім послідовникам знати, що вони – живі дияволи, які віддалися пожиранню душі людини?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Усі люди, які не знають Бога, є людьми, які опираються Богу). Лише тоді я зрозуміла істинне значення Божих слів. Бог розвінчав пастирів і пресвітерів, які щодня стоять за кафедрою і тлумачать Біблію, але заважають людям досліджувати істинний шлях. Зовні вони благочестиві й люблячі, але насправді всі вони – лицеміри. Вони покладаються на тлумачення Біблії, щоб зберегти свій статус і засоби до існування. Коли вони чують, як люди свідчать, що Господь повернувся, вони не тільки не шукають і не досліджують, а й уперто опираються цьому та засуджують це. Під виглядом захисту своєї пастви вони також заважають віруючим досліджувати істинний шлях. Вони самі не входять до Царства Небесного й не дають увійти віруючим, змушуючи людей опиратися Богу й іти до пекла разом із ними. Я згадала все, що робила пастирка Лю. Вона щодня тлумачила слова Біблії, але не розуміла істинного значення Господніх слів. Вона лише використовувала своє тлумачення біблійних слів, щоб вводити людей в оману й заважати їм слухати голос Бога. Що стосується приходу Господа, Господь Ісус просив людей бути мудрими дівами й зосередитися на тому, щоб слухати Божий голос, але пастирка Лю заважала віруючим досліджувати істинний шлях. Вона явно робила це заради власного статусу й засобів до існування, але продовжувала стверджувати, що це для захисту її братів і сестер. Коли вона побачила, що не досягла своєї мети, що дедалі більше братів і сестер приймали Божу роботу останніх днів, а приношення церкві продовжували зменшуватися, вона використовувала безпідставні чутки, щоб залякувати віруючих, і поширювала єресі та облуду, щоб вводити їх в оману, намагаючись назавжди втримати їх під своїм контролем. Коли вона побачила, що справді не може цього зупинити, то здала мене та моїх братів і сестер злій поліції КПК, щоб змусити нас зректися істинного шляху й відмовитися від проповідування Євангелія. Пастирка Лю щодня голосно заявляла про те, що несе відповідальність за життя віруючих і захищає їхню безпеку, але діяла ось так. Було очевидно, що її звична лагідна манера розмови насправді слугувала лише тому, щоб контролювати людей і тримати їх у клітці. Вона привласнила Божих овець. Вона – живий привид, злий демон, який заважає іншим увійти до Царства Небесного й пожирає їхні душі. Вона – справжня лицемірна фарисейка: зла слуга й антихрист, що ненавидить істину і є ворогом Богу! Якби не розвінчування в Божих словах і не викриття фактів, мені було б важко чітко розгледіти сутність цих пастирів. Вони б ввели мене в оману й згубили, а я б цього навіть не усвідомила. «Вистава» пастиря насправді допомогла мені покращити своє розпізнання. Бог справді такий мудрий! Завдяки цьому арешту я до кінця розгледіла справжнє обличчя пастирки Лю: вона лицемірна й опирається Богу. Саме наставництво Божих слів дозволило мені подолати численні спроби пастиря заважати й перешкоджати мені та вводити мене в оману. Дяка Всемогутньому Богу!