Мередіт, США

У 2015 році, щоб уникнути арешту й переслідувань із боку КПК, я втекла за кордон. Я працювала й продовжувала вірити в Бога. Я влаштувалася касиркою у великий супермаркет. Це була моя перша справжня робота в мирському світі. Я дуже цінувала цю роботу й хотіла добре її виконувати, але мені бракувало досвіду. До того ж у супермаркеті було безліч різних товарів, а спілкуватися доводилося іноземною мовою. Мені було вкрай важко до всього цього звикнути. Коли я працювала повільно, бос злився й підганяв мене. Але коли я поспішала, то частіше припускалася помилок, і він сварив мене за недбалість. А якщо в касі була нестача, мені доводилося відшкодовувати все до копійки. Працюючи так, я щодня була як на голках. Навіть уночі мені снилося, як я рахую гроші на касі. Тоді я щодня відчувала величезний тиск і дуже не хотіла ходити на цю роботу. Але потім я згадувала, як важко знайти роботу за кордоном і як складно буде знайти нове місце, якщо я звільнюся. У такій ситуації мені залишалося лише зціпити зуби й терпіти. Одного дня я запитала досвідчену касирку: «Як не помилятися, коли так багато покупців і суцільна метушня?» Вона усміхнулася й сказала: «Помилки неминучі. Зрештою, хто не помиляється? Головне – зрозуміти, як розв’язати проблему. Подумай сама: дружина боса щодня зайнята. Як вона зможе ретельно перевірити кожну транзакцію? Головне, щоб загальна сума збігалася з даними в системі. Іноді, коли клієнти щось купують, я просто беру гроші, не видаю чек і не проводжу це в системі. Так я можу непомітно перекрити нестачу й уникнути скандалу, або принаймні зменшити різницю». Я була приголомшена. Виходить, щоб не отримати наганяй, треба було обманювати й хитрувати, і все зводилося до того, щоб дурити дружину боса. У душі я не могла цього прийняти. Я вірила в Бога й мала бути чесною людиною. Бог ненавидить лукавство й хитрощі, тому я не могла так чинити. Я мусила залишатися сумлінною й добре виконувати свою роботу; тільки так я могла б мати спокій на душі.

Однак, хоч би якою уважною й сумлінною я була, коли було багато клієнтів і суцільна метушня, помилок усе одно не вдавалось уникнути. Одного разу бос знову попередив мене: «Якщо помилишся ще раз, заплатиш утричі більше або вилетиш звідси!» Почувши від боса ці жорстокі слова, у яких не було ні краплі жалю, я вмить занепала духом. Якщо я швидко щось не придумаю, мене звільнять. Тож я почала робити так само, як та досвідчена касирка. Коли я бачила нестачу в касі, то під час продажу дрібних товарів просто брала гроші й не видавала клієнтам чек. У такий спосіб гроші сходилися, а в системі не залишалося жодних записів. Коли нестача була майже перекрита, я поверталася до звичайних правил роботи на касі. Спочатку я дуже нервувала. Боялася, що хтось дізнається. Зрештою, каса була прямо під камерами спостереження. Якби хтось перевірив записи, то чітко побачив би кожен мій рух. Іноді бос підходив і питав: «Чому ти не видала чек тому покупцеві?» Тоді я швидко вдавала байдужість і відповідала: «Він сказав, що сума невелика, тож чек йому не потрібен, а я просто забула його пробити». Почувши це, бос більше нічого не казав. Ось так «ідеально» мені вдавалося приховувати нестачу. Але хай там як, радості мені це не приносило. Повернувшись додому, я впала на ліжко з думкою, що я віруюча людина, і мала б говорити правду та бути чесною. Я й не очікувала, що мої моральні принципи так легко впадуть перед лицем власних інтересів. Я відчувала певну провину, і моє сумління було неспокійним, але потім я подумала: «Я зробила це лише тому, що не мала вибору. Мені треба було зберегти роботу». Тож я використовувала це виправдання, щоб заспокоїти себе.

На мій подив, протягом кількох наступних днів зі мною сталися непередбачувані речі. Деякі покупці навіть переклеювали цінники на товарах. Оскільки на деяких речах не було штрихкодів, а я не зналася на інструментах, товар за 55 доларів у підсумку був проданий за 5. Був також чек на суму понад 400 доларів, який я прийняла без підпису клієнта. Бос дізнався про всі ці випадки. Я була ошелешена й думала: «Як я могла припуститися стількох помилок на такі великі суми?» Дізнавшись про це, бос різко сказав: «Тобі кінець. Пізніше я перевірю записи з камер, щоб побачити, як ти наробила цих помилок. Якщо гроші не повернуться, заплатиш утричі більше!» Я відчувала, що цього разу мені точно кінець: я можу втратити роботу, а всі важко зароблені гроші доведеться віддати. Мені здавалося, що все просто руйнується. Удома я ніяк не могла заспокоїтись і почувалася безпорадною. Я не знала, як відшкодувати ці збитки. Але я усвідомлювала, що в цих ситуаціях криється Божий намір. Тож я постала перед Богом у молитві. Я просила Бога скерувати й просвітити мене, щоб я зрозуміла Його намір і знала, як правильно діяти. Після молитви я прочитала уривок із Божих слів: «Ви повинні знати, що Богу подобаються ті, хто чесний. Бог має сутність вірності, і тому Його словам завжди можна довіряти; більше того, Його дії бездоганні та беззаперечні. Ось чому Богу подобаються ті, хто абсолютно чесний із Ним. Чесність означає віддати своє серце Богу, не лукавити з Богом ні в чому, бути відкритим із Ним у всьому, ніколи не приховувати фактів, не намагатися обдурити тих, хто вище тебе, й не приховувати речей від тих, хто нижче тебе, і не робити нічого, що є лише спробою вислужитися перед Богом. Коротко кажучи, бути чесним – значить бути чистим у своїх діях і словах і не обманювати ні Бога, ні людей» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Три застереження). Так. Божа сутність свята й вірна, і Він говорить правдиво. Бог любить чесних людей. Він каже нам, що, тільки будучи чесними людьми, ми можемо бути спасенними й увійти до Царства Небесного. Як християнка, я маю практикувати, як бути чесною людиною згідно з Божими словами, у всьому приймати Його проникливе спостереження, називати речі своїми іменами й ніколи не бути лукавою. У спілкуванні та роботі з іншими я повинна намагатися бути надійною, щоб люди почувалися зі мною спокійно й могли мені довіряти. Таке життя приносить достоїнство й відповідає Божим намірам. Але в той час, щоб уникнути догани від боса й приховати свої помилки, я почала діяти лукаво, точнісінько як невіруючі. Я продавала товари, брала гроші й не видавала чеків, щоб перекрити нестачу. Я використовувала ці ниці методи, щоб обманювати боса й дурити людей. Хоча я й відчувала докори совісті, я все одно знаходила якісь благородні виправдання, щоб заспокоїти себе. Люди могли не одразу помітити мої вчинки, але Бог спостерігає за всім проникливо й чітко. Тоді я почала краще розуміти Божий намір і Його вимоги. Я усвідомила, що чесність відображає справжню людську подобу. Я також зрозуміла, що ці нещодавні перешкоди та невдачі були Божим способом нагадати мені й застерегти, щоб я не йшла хибним шляхом.

Після цього я почала розмірковувати, запитуючи себе: «Що змусило мене охоче наслідувати тих, хто був навколо мене, у лукавстві? Що керувало мною?» Під час пошуку я прочитала такі Божі слова: «Навіщо людина вдається до лукавства? Щоб реалізувати свою власну мету, досягти власних цілей – тому вона й удається до деяких закулісних прийомів. Використовуючи ці прийоми, вона не діє відкрито й прозоро та не є чесною людиною. Саме в такі моменти людина виявляє свою підступність і хитрість або свою злостивість і ницість. З такими розбещеними характерами в серці вона відчуває, що бути чесною людиною особливо тяжко. Ось у чому полягає складність того, щоб бути чесною людиною. Якщо ти любиш істину та здатен її приймати, то бути чесною людиною буде не так уже й важко. Ти відчуватимеш, що це набагато легше. Люди з досвідом дуже добре знають, що найбільші перепони для того, щоб бути чесною людиною, – це підступність людей, їхнє лукавство, їхня злостивість і мерзенні наміри. Доки ці розбещені характери залишатимуться, бути чесною людиною буде занадто тяжко» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Найфундаментальніша практика бути чесною людиною). Розмірковуючи над Божими словами, я глибоко замислилася. Виявилося, що я діяла лукаво, аби захистити власні інтереси. Зіткнувшись із втратою грошей, самолюбства та навіть ризиком утратити роботу, я почала діяти лукаво й обманювати. Я навіть шкодила інтересам інших, щоб приховати свої помилки. Що ще гірше, навіть докори мого сумління не змогли мене пробудити. Я думала, що всі так дурять, тому мої дії не виходять за рамки. Коли я припускалася помилок, я хитрувала й діяла лукаво, і мені не було соромно. Натомість я знаходила для себе гучні виправдання. Мені справді бракувало людськості! Я жила за своїм сатанинським розбещеним характером, брехала й обманювала. Це викликало Божу відразу й завдавало мені сильного болю. Тільки покаявшись перед Богом, зосередившись на тому, щоб говорити правду й бути чесною, я могла знайти спокій і не відчувати такого виснаження. Бог використовував ці ситуації, щоб пробудити моє заціпеніле серце, і я більше не могла брехати чи дурити інших. Втрата грошей чи самолюбства – це дрібниця, але втрата власної гідності й достоїнства – це вже серйозна справа. З такими думками я вирішила взяти на себе відповідальність і використати свою зарплату за той місяць, щоб відшкодувати ці збитки. Несподівано інші працівники супермаркету, переглянувши записи з камер, упізнали людину, яка не підписала чек, і знайшли спосіб її розшукати. Щодо неправильно проданих інструментів, дружина боса сказала, що клієнти також несуть відповідальність. А оскільки я ще молода, від мене й не очікували, що я розбиратимуся в інструментах, тому мене попросили відшкодувати лише половину суми. Ці проблеми в підсумку розв’язалися дуже легко. Я знала, що це Бог улаштовував і впорядковував людей, справи та речі навколо мене, щоб мені допомогти. Я щиро дякувала Богові й славила Його. Моя віра в те, що я маю бути чесною людиною, зміцніла.

Одного вечора, перевіряючи касу, я помітила нестачу у вісім доларів. Я подумала: «Можливо, я вчора поклала забагато розмінних грошей? Ні. Може, не врахувала якісь купони? Ні. Чи є помилка в підрахунках? Ні». Я думала про це з усіх боків, але так і не могла зрозуміти, де помилилася. Мене охопила тривога. Думаючи про те, як завтра мене сваритиме дружина боса, я відчула розпач і хвилювання. Бос казав, що якщо я ще раз помилюся, мене звільнять. І ось я знову припустилася помилки. Я не була впевнена, чи зможу зберегти цю роботу. Але потім я подумала: «Дружина боса зазвичай перевіряє касу раз на два-три дні, тож сьогодні вона, напевно, не перевірятиме. Завтра я зможу знайти можливість “відшкодувати” ці гроші; так я не отримаю догани й не втрачу роботу». Але згадавши про свою обіцянку перед Богом – говорити правду й бути чесною – я відчула певну провину. Повернувшись додому, я знову помолилася Богу про свої труднощі, просячи Його ще раз скерувати мене та вказати шлях. Після молитви я прочитала такі Божі слова: «Коли люди живуть у цьому світі, під впливом сатани, керовані та контрольовані його силою, вони ніяк не можуть бути чесними. Вони можуть лише ставати дедалі лукавішими. Справді, бути чесною людиною, живучи серед цього розбещеного людства, – значить стикатися з багатьма труднощами, а також насмішками, наклепом, осудом, навіть виключенням і вигнанням з боку невіруючих, диявольських царів та живих демонів. То чи можливо вижити в цьому світі, будучи чесною людиною? Чи є в цьому світі місце для нашого виживання? Так, є. Безумовно, ми можемо вижити. Бог напередвизначив і вибрав нас, і Він, безперечно, відкриває нам вихід. Ми віримо в Бога та слідуємо за Ним повністю під Його проводом, і ми повністю живемо диханням і життям, дарованими Ним. Оскільки ми прийняли істину Божих слів, у нас з’явилися нові правила, як жити, і нові цілі в житті. Фундаменти наших життів змінилися. Ми прийняли новий спосіб життя, новий спосіб життя по-людськи, і все це цілковито заради здобуття істини та спасіння. Тобто ми прийняли новий лад життя: ми живемо для того, щоб як слід виконувати свої обов’язки й задовольняти Бога. Це не має абсолютно нічого спільного з тим, що ми їмо, у що вдягаємось і де живемо; це те, чого потребують наші серця» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Найфундаментальніша практика бути чесною людиною). «Незалежно від відмінностей у здібностях та інтелекті, а також від того, чи є в людей рішучість, усі вони рівні перед долею, де немає розрізнення на великих і малих, високих і низьких, шляхетних і низькорідних. Якою професією людина займається, чим заробляє на життя і скільки багатства має в житті – це залежить не від її батьків, талантів, зусиль чи амбіцій, а від завчасного призначення Творця» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний III). Читаючи ці Божі слова, я відчувала справжнє полегшення. У цьому злому суспільстві люди виживають, покладаючись на сатанинські філософії світських справ. Заради власних інтересів ми обманюємо одне одного, керуючись принципом «око за око». Здається, якщо не діяти так, то просто не виживеш. Я вірю в Бога й знаю, що моє життя походить від Нього, що Бог володарює над моєю долею, і те, що я жива та дихаю, є результатом Божого володарювання й захисту. Яка в мене робота – залежить від Божих призначень і впорядкувань, а не від якоїсь людини. Чому я маю й далі сушити голову, намагаючись вибороти щось через лукавство? Хіба не краще мати відкрите серце, робити те, що належить, і довірити все Богові? Коли я так подумала, мені стало набагато легше. Я твердо вирішила бути чесною людиною й приймати Боже проникливе спостереження в усьому, що роблю. Оскільки я припустилася помилок, я мала взяти на себе відповідальність. А щодо того, як відшкодувати збитки й чи зможу я зберегти цю роботу – усе це було в Божих руках. Я бажала підкоритися Божому володарюванню й упорядкуванням.

Наступного дня, під час моєї зміни на касі, мені трапилася нагода не видати чека. Це означало, що я змогла б перекрити ту нестачу у вісім доларів. Моє серце знову здригнулося, і саме коли я збиралася це зробити, я раптом згадала такі Божі слова: «Тобі слід бути простодушною людиною; не намагайся бути вертким, і не будь лукавою людиною. (Тут Я знову вимагаю від вас бути чесними людьми)» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Переступи приведуть людину до пекла). Я усвідомила, що Бог нагадує мені бути чесною людиною, а не лукавою. Лукаві люди – ганебні. Я згадала Божі слова: «У всьому, що стається з людьми, Богові потрібно, аби вони були непохитними у своєму свідченні про Нього. Хоча в цей момент з тобою не відбувається нічого особливого і ти не свідчиш багато, всі подробиці твого повсякденного життя стосуються свідчення про Бога. Якщо ти можеш заслужити на захоплення своїх братів і сестер, членів своєї сім’ї та всіх навколо тебе; якщо одного дня прийдуть невіруючі та почнуть захоплюватись усім, що ти робиш, і побачать, що все, що робить Бог, дивовижне, тоді ти успішно свідчив. Хоча у тебе немає проникливості і твоє достоїнство низького рівня, завдяки Божому вдосконаленню тебе ти здатний догодити Йому і дбати про Його наміри, показуючи іншим, яку велику роботу Він виконав у людях найнижчого достоїнства. Коли люди пізнають Бога і стають звитяжцями перед сатаною, великою мірою відданими Богу, тоді ні в кого немає більшої стійкості, аніж у цієї групи людей, і це – найбільше свідчення» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише любов до Бога є справжньою вірою в Бога). Я зрозуміла, що в цю мить Бог проникливо спостерігає за мною, щоб побачити, чи зможу я практикувати істину. Хоча це й не здавалося чимось значним, цей вибір і цей вчинок були пов’язані зі свідченням. Я добре знала, що Бог любить чесних людей, але я все ще жила за сатанинськими принципами виживання, використовуючи хитрощі та лукавство. Хіба я не ганьбила Боже ім’я? Хоча я не змогла б дати якогось грандіозного свідчення, я мусила практикувати істину в малих справах, що траплялися мені в повсякденному житті. Зрозумівши Божий намір, я твердо вирішила, що хоч би якою була ситуація, я буду чесною людиною й задовольнятиму Бога. Після цього я перестала думати про те, як перекрити ту нестачу у вісім доларів, і почала старанно працювати. Так минув день. Коли ввечері настав час зводити касу, я тихо помолилася Богу, внутрішньо підготувавши себе до того, що доведеться віддавати свої гроші. Після молитви я почала рахувати гроші, і, на мій подив, сума зійшлася копійка в копійку! Я була вражена. Минулої ночі мені точно не вистачало вісьмох доларів, то як же тепер вийшло, що все зійшлося до копійки? Я перерахувала ще кілька разів. Сумнівів не було, сума була точною! Я відчувала велику вдячність Богу й раділа, що не вдалася до лукавства. На душі було спокійно від того, що я практикувала чесність згідно з Божими словами.

Відтоді, які б проблеми не виникали на роботі, чи якщо мені потрібно було брати за щось відповідальність, я завжди активно спілкувалася з босом, щоб розібратися з цим. Бос і колеги хвалили мене за старанність і відповідальність у роботі, а через кілька місяців бос підвищив мені зарплату. Пізніше я запитала боса, чи можна скоротити мої робочі години. І, на мій подив, бос, який зазвичай був суворим до працівників, із радістю погодився. Одного дня я випадково почула розмову між касиркою й іншим працівником. Касирка казала: «Бос такий упереджений! Він так поблажливо ставиться до Мередіт: підвищує їй зарплату, скорочує години й навіть дозволяє міняти графік. А мої прохання він просто відхиляє». Працівник відповів: «Ну, а хто б не хотів працювати з людиною, яка є чесною, надійною і з якою почуваєшся невимушено?» Почувши це, я від усього серця подякувала Богові й прославила Його. Я знала, що критика боса на мою адресу змінилася на повагу й турботу не тому, що я була такою хорошою, а тому, що мене змінили Божі слова. Коли я практикувала те, як бути чесною людиною згідно з Божими словами, я повернула собі людське достоїнство й заслужила повагу інших. У глибині душі я відчула, що Божі слова – це істина, і що вони є критерієм людської поведінки та життя по-людськи. Це справді чудово – практикувати згідно з Божими словами!