Ада, Італія

У квітні 2023 року я знову почала виконувати свій обов’язок актриси. Я переважно брала участь у зйомках відео з досвідними свідченнями й була справді щасливою та вдячною за Божу благодать. Але в серці я трохи хвилювалася і думала: «Я понад рік не виконувала свій обов’язок актриси й не впевнена, чи зможу добре з ним впоратися у своєму нинішньому стані». Я дуже тривожилася і кілька днів не могла нормально спати. Несподівано стан головної героїні з першої статті з досвідним свідченням, яку я мала озвучувати, виявився дуже схожим на мій, і уривки Божих слів у ній глибоко мене зворушили. Роздуми над Божими словами та порівняння думок героїні з моїми справді знайшли відгук у моїй душі. Після того як сестра поклалася на Бога й засвоїла уроки, вона відчула звільнення, і я відчула, що також знайшла шлях уперед. Непомітно для себе я відчула, що менше хвилююся і тривожуся, і незабаром завершила зйомку. Я була дуже вдячна за Боже наставництво, поступово набула впевненості, і під час наступних зйомок уже не так нервувала. Одразу після цього я знялася ще у двох відео й зрозуміла, що якщо я маю правильні наміри і присвячую себе своєму обов’язку, Бог дасть просвітлення та наставить. Але я мимоволі подумала: «Я так швидко зняла три відео з досвідними свідченнями, тож, схоже, я досить здібна».

Деякі брати й сестри помітили, що раніше я брала участь у фільмах, виставах, сольних і хорових виступах, і вважали мене досвідченою актрисою, тож вони почали ставити мені питання про акторську майстерність, і це дуже тішило моє самолюбство. Я знала, що маю багато недоліків, але інші не знали, що навіть така «досвідчена актриса», як я, іноді теж переживала труднощі. Наприклад, коли я розповідала свою першу статтю з досвідним свідченням, я дуже нервувала й тривожилася. Але я подумала, що, оскільки ми зустрілися вперше, мені не слід псувати гарне враження про себе. Тож я вирішила не згадувати про свої недоліки. Я почала говорити жваво й без упину, активно жестикулюючи під час розмови. А коли я почала розповідати про зйомки масштабного хорового твору «Гімн Царства – Царство сходить на світ людей», я з гордістю сказала: «Актори для хору проходили ретельний відбір і місяцями витримували суворі тренування в пекучу спеку й лютий холод». Почувши це, брати й сестри сповнилися захопленням. Я також похвалилася: «Серед понад трьохсот акторів я була найстаршою!». Я зрозуміла, що насолоджуюся і тішуся захопленими поглядами братів і сестер. Одного разу в актора виникли труднощі під час зйомки, і він попросив мене допомогти зрежисерувати його гру. Я подумала: «Покажу їм, на що здатна. Зрештою, не можна допустити, щоб на мене дивилися зверхньо». Тоді я придумала сцену, і всі емоції просто полилися з мене. Усі захоплено подивилися на мене й сказали: «Ти справді вмієш грати! Дивовижно!». Хоча вголос я сказала, що це Божі настанови, у глибині душі я не могла не пишатися собою, вважаючи себе кращою та досвідченішою за інших. Іншого разу режисер наставляв сестру Тері, як розповідати статтю з досвідним свідченням, і попросив мене допомогти. Я подумала: «Мені треба знайти якісь проблеми, щоб вони побачили, що мені є що запропонувати». Щойно сестра закінчила говорити, я, навіть не чекаючи, поки режисер щось скаже, одразу втрутилася зі своєю критикою. Побачивши, що сестра киває на знак згоди, я відчула себе здатною виявляти проблеми. Але насправді я хотіла сказати сестрі, що раніше теж мала багато недоліків, і саме режисер постійно допомагав мені крок за кроком аналізувати й розуміти емоції та стани персонажа, щоб я могла нарешті точно їх виразити. Але потім я подумала: «Вони вже високої думки про мене, тож якщо я скажу це й вони дізнаються, що в мене багато недоліків, то що вони про мене подумають? Забудь. Краще промовчати». Була ще одна сестра, чия вимова мандаринською не була нормативною, і я спеціально виправляла її. Я подумала: «Якщо вона швидко покращить вимову, хіба це не покаже, що я хороша наставниця?». Тож я постійно виправляла її, не зважаючи на обставини, через що сестра почувалася скованою і боялася говорити в моїй присутності. Іноді я помічала це в собі й думала: «Чи не вихваляюся я зараз? Хіба це не трохи недоречно?». Але потім думала: «Те, що я кажу, – правда, тож усе має бути нормально, так?». Отак я і якось перебивалася. Але поки я постійно хизувалася і вихвалялася, Бог упорядкував обставини, щоб викрити мене.

Одного разу я отримала статтю з досвідним свідченням, яка була досить довгою і мала багато діалогів. Але через прискорений графік зйомок у мене було обмаль часу на підготовку. Я подумала: «Я досить добре вмію читати діалоги, тож якщо я жваво розповім сюжет, це справить чудове враження, і люди подивляться на мене з новою повагою. Крім того, останні кілька відео, які я зняла, вийшли досить вдалими, тому брак часу на підготовку не має бути проблемою». Тож я вивчила свої репліки, трохи попрактикувалася в їх подачі, потім лише один день порепетирувала з братами й сестрами та почала готуватися до зйомки. Насправді я не була повністю готова і хотіла запропонувати режисерові відкласти зйомку ще на кілька днів, але хвилювалася, що люди скажуть: «Вона ж досвідчена актриса, а все одно так довго готується?». А оскільки я боялася, що інші дивитимуться на мене зверхньо, то поспішила на знімальний майданчик. Після зйомок виявилося багато моментів, які потребували доопрацювання. Крім того, коли я грала головну героїню, що виявляє розбещений характер, моя гра була дещо перебільшеною, через що вона здавалася негативним персонажем. Я була просто приголомшена, а на серці стало важко. Я подумала: «Як могла виникнути така серйозна проблема? Якщо її не виправити, доведеться все перезнімати, а це затримає графік. Хіба я не спричиню переривання й заваду?». Я злякалася і одразу помолилася Богу: «Боже, я припустилася жахливої помилки. Прошу, провчи мене. Я бажаю покаятися і зроблю все можливе, щоб це виправити». Потім я працювала з усіма: ми п’ять разів переглядали й виправляли відео, перш ніж проблему було остаточно розв’язано. Після цього я розмірковувала й питала себе: «Чому в мене виникла така серйозна проблема? Що саме її спричинило?». Я також молилася й просила Бога просвітити й скерувати мене, щоб я змогла пізнати себе.

Під час духовних роздумів я прочитала уривок із Божих слів: «Звеличувати себе та давати свідчення про себе, виставляти себе напоказ, намагатися зробити так, щоб інші були про них високої думки та поклонялися їм, – розбещене людство на таке здатне. Саме так люди інстинктивно реагують, коли ними керує їхня сатанинська природа, і це притаманно всьому розбещеному людству. Як люди зазвичай звеличують себе та дають свідчення про себе? Як вони досягають цієї мети – зробити так, щоб інші були про них високої думки та поклонялися їм? Вони свідчать про те, скільки роботи вони виконали, скільки страждали, наскільки вони присвятили себе Богові та яку велику ціну заплатили. Вони звеличують себе розмовами про свій капітал, щоб отримати вищу, міцнішу, надійнішу позицію в серцях інших і тим самим зробити так, щоб більше людей цінували їх, були про них високої думки, заздрили й навіть поклонялися їм, дивилися на них знизу вгору та слідували за ними. Щоб досягти цієї мети, люди роблять багато речей, які зовні дають свідчення про Бога, але по суті звеличують самих цих людей та дають свідчення про них. Коли вони так чинять, то чи мають вони розум? Такі люди перебувають поза межами раціональності й не мають сорому. Вони безсоромно свідчать про те, що зробили для Бога та скільки вистраждали за Нього. Вони навіть виставляють напоказ свої дари, таланти, досвід, особливі вміння, свої хитромудрі прийоми ведення світських справ, засоби, за допомогою яких вони граються з людьми, тощо. Один із методів, якими вони звеличують себе та дають свідчення про себе, – це хизуватися й принижувати інших. Вони також маскуються та виставляють себе у вигідному світлі, приховуючи від людей свої слабкості, недоліки, вади й показуючи іншим тільки свій блиск. Коли такі люди впадають у негатив, вони навіть не наважуються сказати про це іншим, і їм бракує сміливості відкритися та побесідувати з ними. Зробивши щось неправильне, вони щосили це приховують та прикривають. Такі люди ніколи не згадують про шкоду, яку заподіяли роботі церкви, виконуючи свій обов’язок. Проте, зробивши якийсь незначний внесок або досягши невеликого успіху, вони поспішають цим похвалитися. Вони відчайдушно хочуть показати всьому світу, які вони здібні, який високий їхній рівень, які вони виняткові та наскільки вони кращі за звичайних людей. Хіба це не способи звеличувати себе та давати свідчення про себе? Чи є самозвеличення та давання свідчення про себе чимось, що зробила б людина, яка має совість і розум? Ні, не є. Отже, коли люди так чинять, який характер зазвичай від них виявляється? Зарозумілість. Це один із головних характерів, виявлених від них; услід за нею йде лукавість, яка полягає в тому, що ці люди роблять усе можливе, щоб інші високо їх цінували, і говорять так, аби нічим себе не видати. Вони явно говорять із прихованими мотивами й підступами, а також хизуються, а проте хочуть приховати цей факт. Однак наслідком їхніх слів є те, що вони змушують людей вважати їх кращими за інших і думати, що ніхто їм не рівня, що всі інші гірші за них» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт четвертий. Вони звеличують себе та свідчать про себе). Бог викриває, що люди звеличують і виставляють себе напоказ з єдиним наміром і метою – щоб інші захоплювалися ними, поклонялися їм і щоб здобути місце в людських серцях. Моя нещодавня поведінка повністю збігалася з тим, що описав Бог. Під час виконання обов’язку я не звеличувала Бога й не свідчила про Нього, натомість постійно вихвалялася, щоб здобути захоплення інших. Коли я бесідувала з усіма, то часто виставляла себе «досвідченою актрисою». Я звеличувала себе й вихвалялася тим, як на попередніх зйомках знаходила способи долати труднощі, як багато тягот терпіла під час репетицій, у скількох відео знялася і наскільки вони були успішними тощо. А коли я розповідала про зйомки масштабного хорового твору «Гімн Царства – Царство сходить на світ людей», то постійно наголошувала, що була найстаршою, бо прагнула утвердити себе, викликати захоплення та здобути місце в людських серцях. Коли я бачила, що іншим акторам важко під час зйомок, я не допомагала їм проаналізувати стан персонажів, щоб скерувати акторів передати справжні емоції. Натомість я просто хизувалася, що мої акторські навички кращі за їхні. Спілкуючись з іншими, я завжди говорила лише про своє позитивне входження. Я боялася, що якщо надто багато розповідатиму про виявлену мною розбещеність, інші дивитимуться на мене зверхньо. Тож про свій негатив і розбещеність я згадувала лише побіжно, у кількох словах. Насправді ж я почала вправлятися у своєму обов’язку актриси лише після від’їзду з Китаю. Коли я тільки почала зніматися, то стикалася з багатьма труднощами й не знала, як їх подолати. Я часто не могла вловити емоції персонажа: грала або занадто перебільшено, або недостатньо, або взагалі не могла передати почуття. Мені було так боляче на душі, і я безліч разів плакала. Так само було й цього разу, під час зйомок відео з досвідним свідченням. Я давно не знімалася, і коли отримала першу статтю з досвідним свідченням, то так нервувала, що кілька ночей не могла заснути, живучи в стані тривоги й відчаю. І лише молячись та читаючи Божі слова, я поступово змогла це подолати. Але я навмисно приховувала це й нічого не казала, бо боялася втратити свій гарний імідж у серцях інших. Натомість я показувала лише свою кращу сторону, щоб брати й сестри мною захоплювалися. Такими діями я не свідчила про Бога, а прославляла себе, одягаючи німб на власну голову. Маючи такі ниці наміри, я вихвалялася та звеличувала себе, бо хотіла зайняти місце в серцях людей. Яка ж я була безсоромна!

Потім я прочитала ще кілька Божих слів: «Деякі люди особливо ідолопоклонствують перед Павлом. Їм подобається виходити й виступати з промовами та виконувати роботу; їм подобається проводити зібрання та проповідувати, і їм подобається змушувати людей слухати їх, обожнювати їх і обертатися навколо них. Їм подобається займати місце в серцях інших, і їм подобається, коли інші звертають увагу на образ, який вони представляють. Розберімо їхню природу на основі цих проявів. Якою є їхня природа? Якщо вони справді демонструють ці прояви, це вже достатньо показує, що вони зарозумілі й пихаті, що вони взагалі не поклоняються Богу та що вони прагнуть до високого статусу й хочуть мати владу над іншими, володіти ними та займати місце в їхніх серцях. Це класичний образ сатани. Особливо помітні аспекти їхньої природи – це те, що вони зарозумілі й пихаті, вони не поклоняються Богу й намагаються змусити інших поклонятися їм. Такі прояви можуть дати вам дуже чітке уявлення про їхню природу» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Як пізнати людську натуру). Завдяки розвінчуванню в Божих словах я зрозуміла, що моє постійне вихваляння та самозвеличення були продиктовані зарозумілою природою, яка прагнула узурпувати місце Бога в людських серцях. А це означало, що я йшла шляхом Павла, опираючись Богу. Я розмірковувала над тим, як виконувала свій обов’язок актриси після від’їзду з Китаю. Знявшись у кількох відео та досягнувши певних результатів у обов’язку, я зробила це своїм ресурсом і часто хизувалася перед іншими, безсоромно виставляючи себе напоказ. Я усвідомила, що вже йду шляхом Павла. Раніше я думала, що вихвалятися своїми досягненнями й отримувати похвалу від інших – це цілком нормально. Але у світлі Божих слів я побачила, що це виявляє зарозумілу природу й бажання зайняти місце в людських серцях, щоб тобою захоплювалися і на тебе рівнялися. Характер Павла був надзвичайно зарозумілим. Хоча Бог дав йому дари, у своїй роботі він ніколи не звеличував Господа Ісуса й не свідчив про Нього. Натомість він постійно звеличував себе й хизувався, прагнучи схилити людей на свій бік, щоб вони захоплювалися ним і поклонялися йому. Зрештою, він зарозуміло захотів стати христом і зайняти Боже місце в людських серцях. Він пішов шляхом антихриста, опираючись Богу, і зазнав Божого покарання. Насправді ж виконання обов’язку в Божому домі неможливе без Божого наставництва. Виконуючи обов’язок, ми просто несемо свою відповідальність і виконуємо зобов’язання. Ми повинні свідчити про Бога й прославляти Його, не плекаючи жодних особистих намірів чи бажань. Однак керована своєю зарозумілою природою, я забула своє справжнє місце. Я думала, що знявши кілька відео й здобувши певний досвід, можу використовувати це як ресурс, щоб хизуватися, вихвалятися і красти Божу славу. Цим я ступила на шлях опору Богу. Хіба ж я мала хоч якоюсь мірою богобоязливе серце?

Пізніше я прочитала такі Божі слова: «Оскільки ти не розумієш Божої роботи, у тебе будуть переконання про Нього, і ти не матимеш богобоязливого серця. Твій тон голосу зміниться, твій характер стане гордовитим, і зрештою ти поступово прийдеш до того, що прославлятимеш себе та свідчитимеш про себе. Це процес занепаду людини, повністю спричинений тим, що вона не прагне до істини. Кожен, хто йде шляхом антихристів, прославлятиме себе та свідчитиме про себе, вони популяризуватимуть себе й хизуватимуться собою на кожному кроці, і в їхніх серцях абсолютно немає жодного місця для Бога. Чи пережили ви те, про що Я говорю? Чимало людей наполегливо дає свідчення про себе, кажучи: “Я страждаю від того і цього, Я працюю ось у такий спосіб, Бог цінує мене ось до такої міри й доручає мені ось таку роботу, і зараз я і те, і се”, навмисно використовуючи певні інтонації та застосовуючи певні манери в розмові, і, зрештою, деякі люди можуть почати вважати їх Богом. Святий Дух уже давно залишив тих, хто досяг цієї точки, і хоча вони ще не вичищені й не виключені, а натомість залишені для надання послуг, їхня доля вже вирішена, і вони просто чекають на своє покарання» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Людина ставить до Бога забагато вимог). Читання Божих слів дало мені змогу усвідомити, що коли люди не мають місця для Бога у своєму серці, постійно хизуються і звеличують себе, вони котяться вниз. Богу це огидно, і зрештою це призведе лише до покарання. Згадуючи свою поведінку, я сповнилася страху. Ця велика помилка, якої я припустилася під час зйомок відео з досвідним свідченням, стала наслідком моїх неправильних намірів в обов’язку в цей період. Зарозумілість і пиха змушували мене прагнути хизуватися, я постійно думала про те, як виділитися, щоб викликати захоплення, і через це нехтувала принципами. У моєму серці більше не було місця для Бога. Я постійно хизувалася, щоб здобути захоплення інших. Здавалося б, я тішила своє марнославство, але насправді моє серце дедалі більше віддалялося від Бога, і я вже не відчувала Його наставництва. Виконуючи обов’язки, я припускалася безлічі помилок, що призводило до затримок у роботі. Якби я і далі так продовжувала, Бог неодмінно відчув би до мене відразу й відсіяв. Ця помилка вчасно викрила мене й зупинила на цьому шляху вниз. У цьому проявилася Божа любов і Його спосіб спасти мене. Я вирішила, що більше ніколи не хизуватимуся.

Під час духовних роздумів я прочитала уривок із Божих слів: «Бог стає плоттю як звичайна людина, що означає, що Бог упокорює Себе з високого образу, ідентичності та становища понад усім сущим, щоб стати цілком звичайною людиною. Коли Він стає звичайною людиною, Він не обирає народитися у видатній, заможній родині; передумови Його народження дуже прості, навіть убогі. Якщо ми подивимося на цю справу з точки зору звичайної людини, людини із совістю, раціональністю та людськістю, усе, що робить Бог, гідне людської шани й любові. Як люди мають до цього ставитися? (Із шаною.) Звичайна й нормальна людина, яка слідує за Богом, має славити Божу красу за той факт, що Бог упокорює Себе з високого статусу до надзвичайно звичайної людини, – Божі смиренність і прихованість надто любі! Це те, чого не може досягти ні розбещена людина, ні дияволи й сатана. … Сам Бог стає плоттю й зносить нерозуміння людства, а також його насмішки, наклепи й блюзнірство. Він упокорює Себе й стає звичайною людиною, не видатною на вигляд, без особливих талантів і, звісно, без глибоких знань чи вченості – з якою метою? Щоб наблизитися до людей, яких Він обрав і має намір спасти, з цією ідентичністю та людською зовнішністю, яка буде для них найдоступнішою. Хіба все це, що робить Бог, не є ціною, яку Він заплатив? (Так.) Чи може хтось інший це зробити? Ніхто не може» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт сьомий. Вони нечестиві, підступні та лукаві (частина третя)). Прочитавши Божі слова я палала від сорому. Бог – це Творець, Він має владу й силу, Він володарює над усім сущим. Проте Він особисто став плоттю, щоб спасти розбещене людство, змирив Себе до звичайної людини, жив серед людей і мовчки терпів бунт і непокору розбещеного людства. Бог ніколи не хизується й не вихваляється тим, яку ціну Він заплатив за людей. Натомість Він смиренно залишається прихованим серед них, висловлюючи істини задля спасіння людства. Жодна розбещена людина ніколи не змогла б цього досягти. Я побачила святу, прекрасну й добру сутність Бога: у Його характері немає жодної крихти зарозумілості. Я ж була глибоко розбещена сатаною, і коли мої обов’язки принесли певні результати, я забула про власну мізерність, стала зарозумілою, пихатою і почала хизуватися. Насправді мій рівень був посереднім, я була вже немолодою, моє життя-входження було слабким, я не мала ані дарів, ані особливих навичок, тож і мріяти не могла стати актрисою. Це Бог підніс мене, давши можливість навчатися акторської майстерності в церкві та зніматися у відео, які свідчили про Нього. Це дало змогу такій нездібній людині, як я, принести бодай якусь користь. Однак я не змогла віддячити за Божу любов і свідчити про Нього, натомість я вважала себе особливою й думала, що маю ресурс. Знявшись у кількох відео, я змінила навіть манеру ходити й розмовляти. Я вважала себе видатною і хапалася за будь-яку нагоду, щоб хизуватися і звеличувати себе заради захоплення інших. Я була справді низькою, ницою і цілком позбавленою людськості. Я була абсолютно безсоромною! Я помолилася Богу: «О Боже, я постійно хизуюся і звеличую себе, мені справді бракує розуму. Тепер я бачу, яка я насправді вбога й жалюгідна, і розумію, що без Тебе ні на що не здатна. Боже, прошу, скеруй мене, щоб я позбулася свого розбещеного характеру».

Пізніше я прочитала два уривки з Божих слів: «Даючи свідчення про Бога, вам слід переважно говорити про те, як Бог судить і карає вас, і які випробування Він використовує, щоб переплавляти вас і змінювати ваші характери. Вам також слід говорити про те, скільки розбещеності ви виявили, які уявлення про Бога у вас виникли, і що ви робили, щоб опиратися Богу під час своїх переживань, а також про те, як ви зрештою були завойовані Богом, яке справжнє знання Божої роботи ви здобули, і як вам слід давати свідчення для Бога, щоб віддячити Йому за Його любов. Вам слід наповнювати ці слова змістом, говорячи при цьому простою мовою. Не говоріть про порожні теорії. Кажіть щось реальне, щось від щирого серця. Тільки таке свідчення про Бога є належним. Не готуйте глибоких на вигляд, порожніх теорій, намагаючись похизуватися; роблячи так, ви здаєтеся досить зарозумілими й позбавленими розуму. Вам слід більше говорити про реальні речі зі свого справжнього досвіду й більше говорити від щирого серця; це те, що є найбільш корисним для інших, і те, що вони також вважають найбільш доречним» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Лише прагнучи до істини, можна досягти зміни у своєму характері). «Який же спосіб дій не є самозвеличенням і свідченням про себе? Якщо ти хизуєшся та даєш свідчення про себе в певній справі, то досягнеш того результату, що деякі люди будуть про тебе високої думки та стануть тобі поклонятися. Але якщо ти відкриєш душу та поділишся своїм самопізнанням щодо тієї ж справи, у цього буде вже інша природа. Хіба це не правда? Відкривати душу та ділитися своїм самопізнанням – це те, що має бути властиве нормальній людськості. Це щось позитивне. Якщо ти дійсно знаєш себе та говориш про свій стан достовірно, щиро й точно; якщо ти ділишся знанням, яке повністю ґрунтується на Божих словах; якщо ті, хто тебе слухає, отримують від цього повчання й користь; і якщо ти даєш свідчення про роботу Бога та прославляєш Його, то це свідчення про Бога» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт четвертий. Вони звеличують себе та свідчать про себе). Прочитавши Божі слова, я зрозуміла, що свідчити про Бога – це насамперед свідчити про Його роботу та про те, як Його суд і кара впливають на людей. Це також означає розвінчувати розбещеність, виявлену під час виконання обов’язку: які неправильні наміри має людина і як вона бунтує проти Бога. А ще – як людина розмірковує над собою через суд і кару Божих слів, як зрештою кається і змінюється, даючи іншим змогу зрозуміти Божий характер і скоритися Йому. Під час бесіди з іншими мені слід було ділитися негативом і слабкостями, які я виявила на зйомках, щоб усі побачили, що без Божих настанов я нічого не можу досягти, і що вся слава має належати Богу. Ось це і є справжнім свідченням про Бога. Тож я набралася сміливості відкрити своє серце й розповісти всім про інший бік себе як «досвідченої актриси», сказавши: «Насправді мій рівень досить низький, і під час багатьох зйомок, у яких я брала участь, я зазнавала невдач і падінь. Я змогла знайти потрібні емоції лише завдяки молитві й покладанню на Бога. А ще для цього знадобилося багато настанов режисера й довгих репетицій. Через мою перебільшену й надмірну гру доводилося робити перезйомки. Крім усього іншого, іноді я не могла точно передати образ через свій поганий стан». Розповівши про це, я відчула спокій і полегшення. Я більше не була високої думки про себе, і мої стосунки з братами й сестрами стали ближчими. Особливо під час цих зйомок, коли я припустилася такої серйозної помилки, саме терпляча допомога братів і сестер, які крок за кроком усе виправляли, дала змогу завершити це відео. Я усвідомила, що кожне відео – це результат гармонійної співпраці братів і сестер під Божим наставництвом, і мій внесок – це лише крихітна частка. Я відчула себе абсолютно мізерною. Пізніше, перед зйомками наступного відео з досвідним свідченням, я помолилася Богу й попросила Його наставництва. Я також відкрилася про свою розбещеність Лінь Цзє, сестрі-напарниці, попросивши її наглядати за мною і нагадувати, якщо я знову почну вихвалятися чи хизуватися. Разом із режисером я також проаналізувала свої недоліки, склавши перелік моїх типових помилок, щоб постійно практикуватися і виправляти їх. Виконуючи обов’язок у такий спосіб, я почувалася набагато спокійнішою.

Згодом я брала участь у зйомках важливої сцени у фільмі. Ця роль дуже відрізнялася від тих, що я грала раніше. Я подумала, що якщо зможу добре зіграти її, то здійсню прорив у своїй акторській майстерності, і брати й сестри неодмінно мною захоплюватимуться. Коли з’явилася ця думка, я зрозуміла, що знову прагну хизуватися. Я одразу ж помолилася, просячи Бога скерувати мене повстати проти моїх неправильних намірів, і моє серце поступово заспокоїлося. Знову проаналізувавши сценарій, я зрозуміла, що мені бракує досвіду в цій сфері і я не можу до кінця відчути роль, тому надіслала своїм братам і сестрам повідомлення, просячи про допомогу: «Мені важко, і мені потрібна допомога. Я далека від того, щоб втілити цей образ, і не можу знайти правильний стан. Будь ласка, допоможіть мені». Щойно я надіслала повідомлення, то відчула величезне полегшення. Згодом брати й сестри терпляче наставляли мене й допомагали мені, даючи орієнтири та вказівки для руху вперед.

Тепер я маю певне розуміння свого розбещеного характеру – схильності до хизування. Я усвідомила, що можливість виконувати обов’язок, яку дав мені Бог, потрібна не для того, щоб хизуватися, а для того, щоб пізнати й подолати мій розбещений характер, і щоб під час виконання обов’язку старанно прагнути істини й життя-входження. Усі ці здобутки й розуміння стали можливими завдяки наставництву Божих слів. Дякувати Богу!