У січні 2021 року нас із Чжан Фан обрали церковними лідерами. Ми були зайняті в церкві з ранку до пізньої ночі. Однак, оскільки раніше я не співпрацювала в роботі з текстами чи в роботі з очищення, а також була новою в тій церкві й не знайома з багатьма аспектами, робота була не дуже ефективною. Через деякий час Лі Янь повернулася після виконання свого обов’язку в іншому місці, і її також обрали церковним лідером. Я була дуже щаслива. Я знала Лі Янь. Вона раніше виконувала свій обов’язок у цій церкві й добре зналася на всіх аспектах. Крім того, її рівень був високим, і вона мала працездатність. Вона також виконувала багато обов’язків. Я подумала: «Тепер, коли в нас є Лі Янь для співпраці в церковній роботі, ми точно зможемо знайти рішення проблем і труднощів братів та сестер, і коли ефективність роботи підвищиться, я теж матиму гарний вигляд». Тож я поспіхом розповіла Лі Янь усе про ситуацію в церкві. Лі Янь дуже швидко ознайомилася з роботою, і ми почали співпрацювати, розподіливши завдання. Ми з Чжан Фан переважно відповідали за євангельську роботу та роботу з поливу. Лі Янь відповідала за роботу з очищення та церковне життя. Коли ми з Чжан Фан стикалися з проблемами, які не знали, як вирішити, Лі Янь завжди проводила бесіду. З її допомогою ми змогли знайти шляхи вирішення багатьох проблем. Лі Янь також стала опорою нашої церкви. Вищі лідери провели з нами збори співпрацівників, щоб перевірити роботу нашої церкви, і коли вони побачили, що ми активно співпрацюємо та впорядковано виконуємо різні робочі завдання, вони схвально кивали головами. Я згадала, як раніше, коли лідери приходили дізнатися про нашу роботу, вони обтинали нас, бо ми не дуже добре виконали деякі ключові завдання, що призвело до затримок. Мені було соромно, і я не могла підвести голови. Тепер, коли в нас була Лі Янь для співпраці у виконанні обов’язків, ефективність роботи була помітно іншою. Вищі лідери тепер рідко нас обтинали, і на зборах співпрацівників я мала гарний вигляд. Я подумала: «Надалі я маю добре співпрацювати з Лі Янь і прагнути виконувати всі церковні завдання ще краще».

Одного липневого вечора вищі лідери надіслали листа, у якому просили нас порекомендувати когось, хто був би досить добрим і міг би взяти на себе відповідальність за церковну роботу. Я подумала про себе: «Щодо рівня та працездатності, то Лі Янь – найкраща, і якщо її підвищать, вона отримає більше практики. Але якщо я її порекомендую, наша церква втратить одну зі своїх опор. Ми з Чжан Фан ще недостатньо добре справляємося з роботою. Якщо ефективність церковної роботи знизиться, вищі лідери точно скажуть, що нам бракує працездатності й ми не можемо виконувати практичну роботу. Вони можуть навіть нас відсторонити. Що тоді про нас подумають брати й сестри? Я не можу рекомендувати, щоб Лі Янь пішла. Але якщо я її не порекомендую, це означатиме, що я не захищаю церковну роботу й не враховую загальну картину!» Жоден із варіантів не здавався правильним, і це мене дуже непокоїло. Зрештою я неохоче сказала Лі Янь: «Я порекомендую тебе». Лі Янь вагалася і нічого не сказала, але я відчула, що вона не хоче йти. Спочатку я хотіла запитати про її думки та провести з нею бесіду, але потім подумала: «А що, як після нашої бесіди вона погодиться піти? Тоді результати роботи нашої церкви погіршаться, і я матиму поганий вигляд. Та ну його, не буду я нічого питати й бесідувати. Просто вдам, ніби нічого не бачила. Якщо вона не піде, хіба це не буде краще для мене?» Тож я не відповіла вищим лідерам. Повернувшись додому, я лежала в ліжку, крутилася з боку на бік і не могла заснути. Я думала про те, що лідери просили нас швидко відповісти, а я затягувала й не відповідала. Чи не затримає це роботу? Що більше я про це думала, то більше відчувала неспокій. Але в серці я все ще не хотіла рекомендувати Лі Янь. У церкві було так багато роботи, і якщо б на одну людину для співпраці стало менше, ефективність роботи, безумовно, була б не такою хорошою. Подумавши про це, я не порекомендувала її.

Наступного ранку, коли я прокинулася, то відчула слабкість і безсилля, і нічого не могла їсти. У серці я відчувала неспокій. Я помолилася перед Богом, і в пошуку побачила такі Божі слова: «Незалежно від того, що вони роблять, антихристи в першу чергу враховують свої власні інтереси й діють лише після того, як усе продумали; вони не підкоряються істині по-справжньому, щиро й абсолютно без компромісів, але роблять це вибірково та за певної умови. Що це за умова? Йдеться про те, що їхні статус і репутація мусять бути захищені й вони не мають понести жодних утрат. Тільки після виконання цієї умови вони вирішать і виберуть, що робити. Тобто антихристи серйозно замислюються над тим, як ставитися до принципів істини, Божих доручень і роботи Божого дому, або як мати справу з тим, із чим вони стикаються. Вони не думають про те, як виконати Божу волю, як не завдати шкоди інтересам Божого дому, як задовольнити Бога або як принести користь братам і сестрам; над такими речами вони не замислюються. Над чим замислюються антихристи? Над тим, чи матиме місце вплив на їхній власний статус і репутацію, і чи буде знижено їхній престиж. Якщо якісь вчинки, відповідні до принципів істини приносять користь роботі церкви й братам та сестрам, але можуть призвести до того, що постраждає власна репутація антихриста, і багато людей зрозуміють його справжній духовний стан та дізнаються, якими є його справжні природа й сутність, тоді він безумовно не буде діяти відповідно до принципів істини. Якщо виконання практичної роботи змусить більшу кількість людей сформувати щодо нього високу оцінку, поважати його і захоплюватися ним або наповнить його слова владою і змусить більше людей підкорятися йому, тоді антихрист вирішить чинити в такий спосіб; у протилежному разі він ніколи не прийме рішення нехтувати своїми власними інтересами на користь інтересів дому Божого або братів і сестер. Такими є природа й сутність антихристів. Хіба це не егоїстично й огидно?» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт дев’ятий, частина третя). Божі слова влучили просто в яблучко, розвінчуючи мій стан. Характер, який я викрила, був таким же егоїстичним і ницим, як в антихриста. Щоб захистити власний імідж і статус, я зовсім не думала про інтереси Божого дому. Вищі лідери попросили нас порекомендувати когось, хто б узяв на себе відповідальність за церковну роботу в більшому масштабі. Я чітко знала, що Лі Янь мала добрий рівень, володіла працездатністю і була підхожою кандидаткою. Згідно з принципами, я мала її порекомендувати, але я боялася, що після від’їзду Лі Янь я не зможу добре виконувати частину роботи, результати роботи погіршаться, лідери обтинатимуть мене, і я матиму поганий вигляд. Тому я не хотіла рекомендувати Лі Янь. Коли я побачила, що Лі Янь не хоче йти, я не розпитала про її труднощі й не провела з нею бесіду, щоб допомогти. Я таємно раділа в душі й дуже хотіла, щоб вона не йшла. Думаючи про те, що робота церкви зараз терміново потребує людей для співпраці, як церковний лідер я мала б враховувати Божий намір, провести бесіду з Лі Янь і допомогти їй, щоб вона активно співпрацювала. Але я насправді не думала про роботу церкви. Я була справді егоїстичною та ницою! У мені не було й сліду людськості! Я відчувала велику провину й швидко написала лідерам, рекомендуючи Лі Янь.

Через деякий час вищі лідери не відповіли, тож я припустила, що вони знайшли когось з іншої церкви й не потребують Лі Янь. Я потай трохи зраділа. Хто ж знав, що одного дня лідери надішлють листа з проханням до братів і сестер написати характеристику на Лі Янь. Коли я побачила цей лист, моє серце стислося, і я подумала: «Вони хочуть характеристику на Лі Янь, тож, схоже, лідери й справді хочуть її підвищити». Я була трохи розчарована. «Зараз євангельський диякон серйозно хворий і не може виконувати свої обов’язки. Я займаюся євангельською роботою на додачу до інших своїх обов’язків. До того ж, останнім часом у євангельській роботі немає особливого прогресу, і я дуже хвилююся. І одразу підхожу людину не знайти. Лі Янь спершу збиралася закінчити свою роботу, а потім допомагати мені з євангельською роботою. Якщо її переведуть, хто ж мені допоможе з євангельською роботою? До того ж, нам доведеться взяти на себе всю роботу Лі Янь. Як ми з Чжан Фан впораємося з ношею усіх цих завдань? Якщо результати роботи не покращаться, як на нас дивитимуться брати й сестри?» Подумавши про все це, я знову захотіла залишити Лі Янь тут. Я чітко розуміла, що якщо напишу на Лі Янь чесну характеристику, шанси на її підвищення будуть дуже високими. Тож я вирішила написати про те, якою негативною і занепалою вона стала, коли її раніше відсторонили від обов’язку, думаючи, що якщо лідери побачать таку її поведінку, то не підвищать її. Написавши листа, я більше ні про що не думала, і на цьому все скінчилося.

Одного дня я натрапила на уривок із Божих слів і почала розуміти природу та наслідки своїх вчинків. Всемогутній Бог говорить: «Божий дім має централізовано розподіляти обраних Богом людей. Це не має нічого спільного з жодним лідером, головою команди чи окремою особою. Кожен мусить діяти відповідно до принципу; це правило Божого дому. Антихристи не діють відповідно до принципів Божого дому, вони постійно плетуть інтриги заради власного статусу й інтересів і змушують братів і сестер із високим рівнем служити їм, щоб зміцнити свою владу й статус. Хіба це не егоїстично й мерзенно? Зовні, коли вони утримують людей із високим рівнем біля себе й не дають Божому дому їх перевести, це виглядає так, ніби вони думають про церковну роботу, але насправді вони думають лише про власну владу й статус, а зовсім не про роботу церкви. Вони бояться, що погано виконуватимуть церковну роботу, будуть відсторонені та втратять свій статус. Антихристи не думають про ширшу роботу Божого дому, думають лише про власний статус і захищають його без жодних докорів сумління за шкоду інтересам дому Божого, а також захищають власний статус та інтереси на шкоду роботі церкви. Це егоїстично й мерзенно. Поставши перед такою ситуацією, людина має принаймні подумати, керуючись своєю совістю: “Усі ці люди з дому Божого, вони не моя особиста власність. Я теж член дому Божого. Яке я маю право стримувати дім Божий від переведення людей? Я маю враховувати загальні інтереси дому Божого, а не зосереджуватися лише на роботі в межах моїх власних зобов’язань”. Ось такі думки слід мати людям із совістю й розумом, і ось таким розумом мають володіти ті, хто вірить у Бога. Божий дім займається всією роботою загалом, а церкви займаються деякими її частинами. Тому, коли Божий дім має особливу потребу від церкви, найважливіше для лідерів і працівників – слухатися розпоряджень Божого дому. Неправдиві лідери й антихристи не мають такої совісті й розуму. Вони всі досить егоїстичні, думають лише про себе й не думають про роботу церкви. Вони дбають лише про блага перед своїми очима, не зважають на ширшу роботу Божого дому, і тому вони абсолютно не здатні слухатися розпоряджень Божого дому. Вони надзвичайно егоїстичні й мерзенні! Вони навіть настільки нахабні, що створюють перешкоди й навіть наважуються стояти на своєму в домі Божому; це люди, яким найбільше бракує людськості, це злі люди. Саме такими людьми є антихристи. Вони завжди ставляться до роботи церкви, до братів і сестер і навіть до всього майна Божого дому, що входить до сфери їхньої відповідальності, як до своєї приватної власності. Вони вважають, що саме їм вирішувати, як ці речі розподіляти, переводити й використовувати, і що дім Божий не має права втручатися. Щойно ці речі потрапляють до їхніх рук, вони ніби потрапляють у володіння сатани, і ніхто не має права їх чіпати. Вони – великі шишки, головні боси, і кожен, хто потрапляє на їхню територію, має чемно й поступливо слухатися їхніх наказів й розпоряджень та вгадувати їхні бажання за виразом обличчя. Це прояв егоїзму й мерзенності в моральних якостях антихристів. Вони анітрохи не дбають про роботу дому Божого, анітрохи не дотримуються принципів і думають лише про власні інтереси й статус – усе це є ознаками егоїзму й мерзенності антихристів» (Слово, т. 4. Викриття антихристів. Екскурс четвертий. Огляд натури антихристів і їхнього характеру-сутності (частина перша)). Бог розвінчує, що антихристи особливо егоїстичні й ниці, ставлячись до братів і сестер як до знарядь, що служать їм заради власної репутації та статусу, і зовсім не зважаючи на роботу Божого дому. Якщо порівнювати мене з антихристами, моя поведінка була такою ж. Я прекрасно знала, що після відсторонення Лі Янь у неї з’явилося певне саморозуміння та зміни, і що тепер вона ефективно виконує свої обов’язки. Але я боялася, що якщо порекомендую її, результати роботи нашої церкви не покращаться, і я втрачу обличчя, тому я згадала, як Лі Янь поводилася, коли була в поганому стані, щоб обдурити лідерів, сподіваючись залишити Лі Янь тут, щоб і далі її використовувати. Лі Янь не дуже хотіла йти, але я не запропонувала їй бесіду й допомогу, і навіть потай раділа, сподіваючись, що вона й далі житиме в неправильному стані, щоб її не перевели. Я прекрасно знала, що для церковної роботи потрібні люди, але я дбала лише про захист власних інтересів і зовсім не думала про загальну роботу церкви. Хіба ж це було виконанням мого обов’язку? Щоб змусити людину залишитися служити мені й зберегти власну репутацію та статус, я повністю проігнорувала потреби церковної роботи. Роблячи це, хіба я не переривала церковну роботу? Шлях, яким я йшла, був шляхом антихристів, що опираються Богові. Якщо я не відкину свої лихі вчинки й не покаюся перед Богом, то врешті-решт Він мене відсіє. Що більше я про це думала, то більше боялася, і в мене з’явилася певна ненависть до моєї егоїстичної та ницої сатанинської природи, тож я помолилася до Бога, кажучи Йому, що готова покаятися.

Я прочитала уривок із Божих слів: «Ті, хто здатен утілювати істину в життя, можуть прийняти Божий нагляд за своїми діями. Коли ти приймеш Божий нагляд, твоє серце виправиться. Якщо ти все робиш тільки для того, щоб це побачили інші, і постійно хочеш отримати чужу похвалу та захоплення, але не приймаєш Божого нагляду, то чи є ще Бог у твоєму серці? Такі люди не мають богобоязливих сердець. Не дій завжди лише заради себе, не враховуй завжди лише свої власні інтереси; не враховуй інтереси людини й не думай про власну гордість, репутацію і статус. Спочатку ти повинен обміркувати інтереси Божого дому та зробити їх своїм пріоритетом. Тобі слід бути уважним до Божих намірів та розпочати з роздумів про те, чи були якісь домішки у виконанні твого обов’язку, чи був ти відданим, чи виконував свої зобов’язання та чи віддавав їм усього себе, а також чи щиро ти думав про свій обов’язок і про роботу церкви. Ти маєш обміркувати ці речі. Якщо ти часто думатимеш про них і розбиратимешся в них, тобі буде легше добре виконувати свій обов’язок. Якщо в тебе низький духовний рівень, якщо твій досвід не значний або якщо ти не вправний у своїй професійній діяльності, то у твоїй роботі можуть бути деякі помилки або недоліки, і ти можеш і не отримати хороших результатів, але ти докладеш усіх зусиль. Ти не задовольняєш власні егоїстичні бажання чи вподобання. Натомість ти постійно звертаєш увагу на роботу церкви та інтереси Божого дому. Хоча ти, можливо, не досягнеш хороших результатів у своєму обов’язку, твоє серце виправиться; якщо, окрім цього, ти зможеш шукати істину, щоб розв’язати проблеми, пов’язані з твоїм обов’язком, ти відповідатимеш стандарту у виконанні свого обов’язку, і водночас ти зможеш увійти в істину-реальність. Ось це і означає мати свідчення» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Свободу та визволення можна здобути, лише відкинувши свій розбещений характер). Божі слова вказали мені шлях практики. Виконуючи свій обов’язок, слід відкинути особисті амбіції та бажання і в усьому ставити на перше місце роботу Божого дому. Візьмемо, наприклад, справу з рекомендацією Лі Янь. Оскільки сестра відповідала умовам Божого дому для підвищення та зрощування, я мала її порекомендувати, і дати їй отримати кращу практику на відповідній посаді, що також було б на користь церковній роботі. Усвідомивши це, я була готова порекомендувати Лі Янь, і більше не думала про втрату обличчя через те, що результати моєї власної роботи будуть поганими. Я хотіла лише більше молитися й покладатися на Бога та взяти на себе церковну роботу в міру своїх можливостей.

Незабаром Лі Янь перевели, і я взяла на себе роботу, за яку вона відповідала. Раніше я рідко брала участь у роботі, за яку вона відповідала. Коли я побачила, що робота з очищення торкається багатьох принципів, і що якщо я не засвою цих принципів, це затримає роботу, я відчула певний тиск. У цей момент я згадала, як Бог казав, що треба виконувати свій обов’язок усім серцем, усією силою і всім розумом. Я повинна докласти всіх своїх сил і зробити все, на що я здатна. Пізніше, коли брати й сестри розбирали матеріали для вичищання людей, з’явилося багато відхилень і проблем. Тож я проводила бесіди й вивчала принципи з усіма, шукаючи керівництва в тому, чого не розуміла, і поступово я здобула певне розуміння принципів. Коли я налаштувалася на співпрацю з правильним ставленням, виявилося, що це не так складно, як я думала. Я згадала, що раніше, коли Лі Янь була тут, більшість проблем і труднощів братів та сестер вирішувала саме вона, проводячи з ними бесіди, тому в мене не було ноші. Після від’їзду Лі Янь я стала дедалі більше покладатися на Бога, і також відчувала більшу ношу, ніж раніше.

Я дякувала Богові за Його практичне улаштування обставин, що дозволило мені отримати певне розуміння моєї егоїстичної та ницої природи-сутності. Водночас я також усвідомила, що де б у церкві не була потрібна співпраця людей, ми повинні активно їх надавати та рекомендувати, і ми не повинні думати про власні інтереси, а, радше, повинні враховувати загальну роботу церкви. Саме це і є захистом церковної роботи, і це відповідає Божим намірам. Коли я відклала власні інтереси й узяла на себе ношу за свій обов’язок, я також змогла вирішити деякі труднощі у своєму обов’язку і побачила Боже керівництво. Практикуючи так, я відчувала спокій і мир у серці.