Чжаоян, Китай

Одного дня в жовтні 2023 року лідерка доручила мені створити фонове зображення. Побачивши, що до зображення висуваються високі вимоги, я розпереживалася, що не впораюсь і затримаю роботу, тож не сміла розслаблятися під час його створення. Я уважно переглянула відповідні принципи й молилася Богові щоразу, як стикалася з труднощами. За тиждень фон був готовий. Після перевірки лідерка вказала лише на пару дрібниць і сказала, що зображення вийшло досить непоганим. Я дуже зраділа й подумала: «Я й не очікувала, що так швидко закінчу таке складне зображення. Тепер лідерка напевно вважатиме, що я технічно підкована, відповідальна, маю ношу у своїх обов’язках і можу сумлінно виконувати доручені мені завдання». Після цього лідерка доручила мені зробити ще два фони, які я також вчасно завершила. Результати теж були цілком хорошими. Я стала досить самовдоволеною, думаючи: «Минулого місяця результати мого обов’язку були не дуже хорошими, але після того, як лідерка побесідувала зі мною, якість моїх зображень одразу покращилася, а продуктивність зросла, тож тепер у лідерки має скластися про мене краще враження». Невдовзі також відібрали написані мною статтю з досвідним свідченням та євангельську проповідь. Я була надзвичайно рада, думаючи: «Схоже, я не тільки досягаю хороших результатів із зображеннями, а й маю певні істини-реальності. Якщо знайомі брати й сестри дізнаються про це, то обов’язково подивляться на мене по-новому. І лідерка також оцінить мене значно вище». Хоча я й не вихвалялася цим відкрито, але всередині мене жило стійке відчуття переваги. Здавалося, ніби моя цінність раптово підскочила.

Одного разу сестра, яка співпрацювала зі мною, сказала: «З твоєю працездатністю тебе слід було б підвищити, але ти потрібніша тут. Тебе не так просто кимось замінити у твоєму обов’язку». Я дуже зраділа цим словам, почуваючись так, ніби мене увінчали ореолом, і подумала: «Хоч я і не лідерка, але все одно маю певну вагу в серцях братів і сестер». Саме тоді, коли я насолоджувалася цим відчуттям переваги, мені раптом спало на думку: «А якщо моє наступне зображення не відберуть, чи будуть брати й сестри все ще мене поважати?». Я відчула невимовну тривогу, думаючи, що результати мого обов’язку можуть лише зростати, й аж ніяк не падати, бо якщо вони погіршаться, мій ореол зникне. Я сказала собі: «Я повинна продовжувати наполегливо працювати. Моє зображення цього місяця мають відібрати, і я повинна й далі писати цінні досвідні свідчення. Тільки так я зможу зберегти свій нинішній ореол». Після цього, що б я не робила, я постійно думала про те, як догодити лідерці й здобути повагу братів і сестер. Одного разу лідерка написала, щоб дізнатися про хід роботи та виконання обов’язків братами і сестрами. Зрозумівши, що я не знайома з їхньою роботою, я швидко відклала свій власний обов’язок, щоб дізнатися про неї. Я хотіла, щоб лідерка побачила, що я відповідальна людина й маю ношу. Лідерка запитала мене, чому я останнім часом не писала проповідей, і я подумала: «Треба швидко знайти час, щоб щось написати. Якщо я цього не зроблю, чи не подумає лідерка, що в мене більше немає тієї ноші, що була раніше? Хіба це не зруйнує мій гарний імідж в її очах?». У той час я постійно відчувала, що мені бракує часу. Я завжди хвилювалася, що якщо не виконаю прохання лідерки вчасно, то вона буде про мене поганої думки. Я була зайнята щодня, мої духовні роздуми стали нерегулярними. Іноді, після напруженого дня, я навіть не помічала власних виявів розбещеності й не знала, які уроки маю винести. Створюючи зображення, я хвилювалася: що робити, якщо поточне вийде не таким вдалим, як попередні? Іноді, намагаючись досягти кращих результатів, я зовсім заплутувалася. Я довго роздумувала й усе одно не могла прийняти рішення. Згодом моє мислення під час створення зображень стало менш ясним, і я дивувалася: чому мені стало так важко виконувати обов’язок? Чому мій розум не був таким гострим, як раніше?

Після зібрання я розповіла про свій стан одній сестрі. Завдяки нагадуванню сестри я порозмірковувала та зрозуміла, що весь цей час постійно боялася, що ефективність мого обов’язку впаде. Я хвилювалася, що втрачу свій гарний імідж у серцях братів і сестер, тому постійно намагалася зберегти свій ореол. Я згадала, що Бог розвінчував такі стани, тому знайшла Божі слова, щоб почитати. Бог говорить: «Розум багатьох людей, які досягають певних успіхів на будь-якій ниві у світському житті й стають знаменитими, затуманюється славою та вдачею, і вони складають надто високу думку про себе. Насправді захоплення, похвала, схвалення та визнання інших людей – це тільки тимчасові почесті. Вони не уособлюють життя та в жодному разі не означають, що людина йде правильним шляхом. Це не більше ніж тимчасові почесті та слава. Що то за слава? Вона реальна чи порожня? (Порожня.) Вона як летючі зірки, які промайнуть і зникають. Після досягнення такої слави, почестей, оплесків, лаврів та похвал люди все одно повинні повернутися в реальне життя й жити так, як вони мають жити. Деякі люди не здатні це побачити й бажають, щоб ці речі залишалися з ними назавжди, але це нереально. Люди хочуть жити в таких обстановці та атмосфері через відчуття, яке вони в них викликають; вони хочуть насолоджуватися цим відчуттям вічно, і якщо в них не виходить, то вони починають іти неправильним шляхом. Щоб притупити свої відчуття, дехто вдається до різних методів, зокрема, до пияцтва та зловживання наркотиками. Саме так люди, які живуть у сатанинському світі, ставляться до слави та багатства. Щойно людина стає відомою та отримує якусь славу, вона схильна втрачати орієнтацію й не знає, як їй слід чинити й що робити. Такі люди витають у хмарах і не можуть спуститися на землю, а це небезпечно. Чи траплялося вам колись бути в такому стані або виявляти таку поведінку? (Так.) Чому це відбувається? Це відбувається тому, що люди мають розбещений характер: вони надто пихаті, надто зарозумілі, не можуть встояти перед спокусою чи похвалою, не прагнуть до істини й не розуміють її. Вони вважають себе унікальними просто через невелике досягнення або здобуту славу, вірять, що стали великими людьми чи супергероями. Маючи всю цю славу, багатство й популярність, вони вважають злочином бути невисокої думки про самих себе. Люди, які не розуміють істину, схильні бути високої думки про себе завжди та скрізь. Якщо їхня думка про себе надто висока, чи легко їм знову спуститися на землю? (Ні.) Люди, які мають хоч дещицю здорового глузду, не почнуть високо себе оцінювати без причини. Коли вони ще нічого не досягли, їм нема чого запропонувати й ніхто в групі не звертає на них уваги, то вони не можуть бути високої думки про себе, навіть якби хотіли. Вони можуть бути трохи зарозумілими й самозакоханими або вважати, що вони якоюсь мірою талановиті чи кращі за інших, але вони не схильні до високої думки про себе. За яких обставин люди починають високо цінувати себе? Коли інші люди вихваляють їх за якісь досягнення. Вони думають, що вони кращі за інших, що інші люди звичайні й нічим не примітні, що тільки вони мають статус і не знаходяться в одному класі або на одному рівні з іншими людьми, що вони вищі за них. Саме так вони починають зазнаватися» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Принципи, якими слід керуватись у своєму житті по-людськи). Прочитавши цей уривок Божих слів, я відчула глибоке переконання, що він описує мій стан. Бог каже, що коли люди досягають певного успіху або здобувають певну славу, вони починають насолоджуватися шаною й ореолом і навіть хочуть утримати це все й вічно тішитися відчуттям того, що інші їх поважають. Саме так люди ставляться до слави й статусу після того як їх розбестив сатана. Це змусило мене задуматися про багатьох знаменитостей у невіруючому світі, які, ставши відомими, роблять усе можливе, щоб сформувати свій імідж і подати себе у вигідному світлі, і все це для того, щоб отримати більше захоплення й похвали від інших. Хіба не такою ж була і я? Відтоді, як зображення, які я зробила, і статті, які я написала, були відібрані, а лідерка, брати й сестри навколо хвалили мене, я стала дуже пихатою й вирішила, що моя цінність раптово зросла, ніби я стала знаменитістю, виділяючись із натовпу, і я почала насолоджуватися цією похвалою й захопленням від братів і сестер. Я навіть хвилювалася, що якщо не продовжуватиму добре виконувати свій обов’язок, мій гарний імідж в очах братів і сестер зникне. Щоб зберегти цю шану й ореол, я постійно думала про те, як здобути похвалу лідерки у своїх обов’язках. Я цілковито прагнула слави й статусу та йшла шляхом опору Богові. Не дивно, що я не могла отримати Божого наставництва, і мій розум не був ясним, оскільки, як виявилося, я була на хибному шляху. Моє серце вже давно віддалилося від Бога, через що Бог відчув до мене відразу й відвернув від мене Своє обличчя.

Після цього я продовжила розмірковувати над своїми проблемами. Я прочитала деякі Божі слова: «Сатана використовує славу й вигоду, щоб контролювати думки людини, змушуючи її думати лише про ці дві речі й спонукаючи її боротися за славу й вигоду, зносити труднощі заради слави й вигоди, терпіти приниження й нести тяжкі ноші заради слави й вигоди, жертвувати всім, що в неї є, заради слави й вигоди, і виносити кожне судження або ухвалювати кожне рішення заради слави й вигоди. Так сатана накладає на людину невидимі кайдани, і, коли на ній ці кайдани, у неї немає ні здатності, ні мужності, щоб звільнитися. Несвідомо вона несе ці кайдани, крок за кроком просуваючись уперед із великими труднощами. Заради цієї слави й вигоди людство відходить від Бога, зраджує Його та стає дедалі нечестивішим. Так знищується покоління за поколінням посеред слави й вигоди сатани» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VI). «Сатана використовує дуже м’який метод, метод, який значною мірою узгоджується з уявленнями людей і не є дуже агресивним, аби люди несвідомо приймали його способи й закони виживання, ставили життєві цілі й життєві напрями та здобували життєві жадання. Хоч би якими пишномовними могли бути описи людей щодо їхніх життєвих жадань, ці жадання завжди обертаються навколо слави й вигоди. Усе, за чим упродовж свого життя женеться будь-яка велика чи знаменита людина, – насправді, будь-яка людина, – стосується лише цих двох слів: “слава” та “вигода”. Люди думають, що як тільки в них з’явиться слава й вигода, у них буде капітал, щоб насолоджуватися високим статусом і великим багатством, а також насолоджуватися життям. Вони думають, що як тільки вони матимуть славу й вигоду, вони матимуть капітал для пошуку задоволення та безрозсудної насолоди для плоті. Заради цієї слави й вигоди, яких люди так жадають, вони охоче й несвідомо віддають сатані свої тіла, серця і навіть усе, що в них є, включно зі своїми перспективами й долею. Вони роблять це без застереження, навіть без найменшого сумніву й ніколи не думаючи про те, щоб повернути собі все, що вони колись мали. Чи можуть люди зберігати будь-який контроль над собою, щойно вони так віддали себе сатані й стали вірними йому? Безперечно, ні. Вони перебувають під цілковитим і безроздільним контролем сатани. Вони повністю та безповоротно загрузли в цій трясовині й не здатні звільнитися. Щойно хтось занурюється в славу й вигоду, він більше не шукає світлого, справедливого або того, що є красивим і хорошим. Це відбувається тому, що принада слави й вигоди занадто велика для людей; це ті речі, яких люди можуть нескінченно прагнути впродовж усього свого життя і навіть упродовж усієї вічності. Хіба це не реальна ситуація?» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VI). Розмірковуючи над Божими словами, я нарешті почала розпізнавати способи сатани, який використовує славу й вигоду, щоб розбещувати людей. Сатана використовує методи, які узгоджуються з людськими уявленнями, щоб спокушати й розбещувати людей, спонукаючи їх формувати неправильні погляди на життя й поступового переходити на шлях нечестя. Такі ідеї, як «Людям потрібна їхня гордість, як дереву – його кора», «Людина дереться вгору; вода тече вниз» і «Людина залишає своє ім’я всюди, де б не побувала, так само як гусак кричить усюди, де б не летів», вкорінюються в людях сатаною, змушуючи їх прагнути стати кимось вищим, кимось, кого поважають і ким захоплюються. Людям здається, що це відповідає їхнім уявленням, адже маючи престиж і статус, можна здобути захоплення й повагу інших, а також отримати підтримку та прихильність хоч би куди вони пішли, а це дуже задовольняє марнославство людини. Щоб досягти цієї мети, люди наполегливо працюють і борються, змагаючись за славу та вигоду, вдаючись до обману й підступів і б’ючись не на життя, а на смерть. Сатана використовує славу й вигоду, щоб розбещувати людей, крок за кроком заманюючи їх у прірву гріха. Я розмірковувала над власною поведінкою. Відколи моя робота нещодавно дала певні результати і я отримала похвалу від лідерки та братів і сестер, я подумала, що маю відчуття ноші й істин-реальностей, і почала насолоджуватися тим, що інші поважають та хвалять мене, сподіваючись, що ця шана й ореол триватимуть вічно. Водночас я боялася, що якщо моя ефективність у виконанні обов’язків колись упаде, ця шана й ореол зникнуть, і тому я почала виконувати свої обов’язки, щоб мене бачили інші. У моєму серці вже давно не було місця для Бога, і я думала лише про те, як змусити інших поважати мене. Чи то вивчення методів, чи то створення зображень – усе, що я робила, було для того, щоб показати братам і сестрам, що я відповідальна й маю ношу у своїх обов’язках, і таким чином зберегти свій статус у їхніх серцях. Я прочитала деякі Божі слова: «Якщо у своєму серці ти досі зосереджений на престижі й статусі, досі зайнятий хизуванням і змушуванням інших поважати тебе, тоді ти не той, хто прагне до істини, і ти йдеш по хибному шляху. Те, до чого ти прагнеш, – це не істина й не життя, а те, що ти любиш, це репутація, вигода й статус – а отже, ніщо з того, що ти робиш, не стосується істини, це все лиходійство й прислужування. Якщо у своєму серці ти любитимеш істину й завжди прагнутимеш до неї, якщо ти прагнутимеш до зміни характеру, зможеш досягти справжньої покори Богу й зможеш Бога боятися, а від злого втікати, і якщо ти будеш стриманим у всьому, що робитимеш, і зможеш прийняти уважне Боже дослідження, тоді твій стан буде й далі покращуватися й ти станеш людиною, яка живе в присутності Бога» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Добра поведінка не означає, що характер людини змінився). Прагнення слави й статусу заради захоплення інших – це шлях сатани. Прагнення істини, життя перед Богом і належне виконання обов’язку створеної істоти – це шлях до життя, сповненого цінності й сенсу. Я згадала, як уперше створювала ті складні фонові зображення. Я зосереджувалася на тому, щоб добре виконувати свій обов’язок, молилася Богові, коли стикалася з труднощами, і відчувала, що моє серце дуже близьке до Бога. Але відколи я почала працювати заради слави й статусу, моє серце все більше віддалялося від Бога. Цілісінький день я думала не про те, як добре виконати свій обов’язок, щоб задовольнити Бога, а про те, як змусити інших захоплюватися мною і як не втратити свій статус. У результаті мої думки ставали все більш плутаними. Я не тільки не могла добре виконувати свій обов’язок, але й завдала шкоди своєму життю. Слава й вигода – це інструменти, які використовує сатана, щоб шкодити людям і відвертати їх від Бога. Вони лише вели мене шляхом опору Богові.

Пізніше я продовжила шукати та прочитала ці Божі слова: «Чому ти так дорожиш статусом? Які блага можна отримати від статусу? Якби статус приносив тобі лихо, труднощі, сором і біль, хіба ти й надалі дорожив би ним? (Ні.) Володіння статусом приносить дуже багато благ – як-от чужу заздрість, повагу, пошану й лестощі, а також чуже захоплення та благоговіння. А ще статус дає відчуття вищості та привілейованості, що додає тобі гонору та почуття власної значущості. Крім того, ти можеш тішитися тим, чого не мають інші, наприклад благами статусу й особливим ставленням. Усе це – те, про що ти не смієш навіть думати, і те, чого ти жадаєш у своїх мріях. Чи дорожиш ти всім цим? Якщо статус – це просто пустий звук, який не має реального значення, і його відстоювання не служить реальній меті, то хіба це не дурість – дорожити ним? Якщо ти зможеш відпустити такі речі, як інтереси й утіхи плоті, то слава, вигода та статус більше тебе не зв’язуватимуть. Отже, із чим насамперед потрібно впоратися, щоб розв’язати проблеми, які стосуються того, що ти дорожиш статусом і прагнеш до нього? По-перше, побач наскрізь природу проблеми скоєння зла та використання хитрощів, приховування та прикривання, а також відмови від нагляду, розпитування й розслідування Божого дому з метою насолоджуватися благами статусу. Хіба це не зухвалий опір і протистояння Богу? Якщо ти зможеш побачити наскрізь природу та наслідки жадання благ статусу, то проблему прагнення до статусу буде розв’язано» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт восьмий. Вони хочуть, щоб інші корилися лише їм, а не істині чи Богу (частина друга)). Розмірковуючи над Божими словами, я зрозуміла, чому прагнула слави й статусу. Справжня причина полягала в тому, що я хотіла насолоджуватися благами статусу. Я думала, що зі славою й статусом отримаю повагу та шану від інших, і хоч би куди я пішла, брати й сестри сприйматимуть мене серйозно. Відколи мої зображення й статті почали відбирати одне за одним і я бачила захоплення й заздрість в очах братів і сестер, мені дуже подобалося це відчуття. Я боялася, що якщо моя ефективність впаде, я більше не зможу цим насолоджуватися. Для мене, як створеної істоти, можливість виконувати свій обов’язок у Божому домі – це Божа благодать, але я хотіла використати це, щоб насолоджуватися благами статусу. Це було справді безсоромно з мого боку! Я зрозуміла, що ефективність моєї роботи над зображеннями була результатом Божого просвітлення. Ця навичка була даром від Бога. Ці результати стали можливими завдяки наставництву принципів Божого дому та допомозі братів і сестер. Я побачила, що все це невіддільне від Божого наставництва. Мені не було чим вихвалятися, і я не була гідна захоплення. Те, що я мала певну ефективність у своєму обов’язку, не означало, що моя цінність зросла. Це також не означало, що я не маю розбещеності чи недоліків. Я залишалася собою – звичайною людиною з багатьма недоліками, і мала ставитися до цього правильно. Якщо в моєму обов’язку виникають проблеми, я повинна розмірковувати над собою, підсумовувати відхилення й виносити з них уроки. Мені не потрібно боятися розкривати свої недоліки чи уникати їх, і вже точно не потрібно використовувати людські методи, щоб їх приховати. Усе, що мені потрібно робити, – це поводитися відповідно до свого становища й віддавати всі сили належному виконанню зобов’язань у своїх обов’язках. Зрозумівши це, я відчула, як мене охоплює легкість і свобода. Я більше не переймалася тим, що думають про мене брати й сестри. Тоді я помолилася Богові: «Боже, дякую Тобі за те, що викрив мене через ці обставини, інакше я б не усвідомила своїх проблем. Тепер я хочу покаятися, перестати думати про те, як на мене дивляться інші, жити перед Тобою й добре виконувати свій обов’язок. Якщо я знову почну прагнути слави й статусу, нехай мене спіткає Твоя дисципліна, щоб я могла вчасно схаменутися».

На початку січня 2024 року лідерка доручила мені доопрацювати одне зображення. Це була напівготова робота, яку інші брати й сестри передали мені на доопрацювання. Я трохи нервувала, думаючи: «Лідерка довіряє мені це завдання, тому я повинна викластися на повну й не розчарувати її». Я сподівалася зробити все ідеально з першого разу, щоб показати лідерці, що я досі на щось здатна. У цей момент я зрозуміла, що мій стан неправильний і що я все ще прагну слави й статусу. Тож я помолилася Богові, щоб повстати проти мого неправильного наміру, просячи Його захистити моє серце й допомогти мені як слід виконати мої зобов’язання. Я згадала уривок із Божих слів: «Бог лише спостерігає, чи живеш ти як людина в спосіб, що пасує твоєму становищу, і чи є ти тим, хто добре виконує обов’язки створеної істоти. Він спостерігає, чи вкладаєш ти у виконання свого обов’язку все своє серце й силу за тих вроджених умов, які дав тобі Бог, і чи дієш ти згідно з принципами й досягаєш результатів, яких бажає Бог. Якщо ти можеш виконати всі ці речі, Бог ставить тобі найвищу оцінку. Припустімо, що ти не робиш речі відповідно до Божих вимог, і навіть якщо ти дуже стараєшся й докладаєш зусиль, усе, що ти робиш, – це просто виставляння напоказ і хизування собою, і ти не дієш згідно з істинами-принципами й не віддаєш усе своє серце та силу, щоб задовольнити Бога у виконанні свого обов’язку. У такому разі твої прояви й поведінка огидні Богові. Чому Бог відчуває до них огиду? Бог каже, що ти не зосереджуєшся на належних завданнях, ти не вклав усе своє серце, силу чи розум у виконання свого обов’язку, і ти не йдеш правильним шляхом» (Слово, т. 7. Про прагнення до істини. Як прагнути до істини (3)). Прочитавши Божі слова, я зрозуміла, що повинна робити все можливе відповідно до принципів, які розумію. Якщо я роблю все можливе, але відхилення все одно залишаються, то те, що лідерка вказує на мої недоліки – це її спосіб доповнити мене, і я повинна їх виправити. З такими думками я більше не нервувала. Я ретельно обміркувала, як створити найкращий ефект для зображення. Я молилася Богові й шукала інформацію щоразу, коли чогось не розуміла. Невдовзі зображення було готове. Через кілька днів я дізналася, що його відібрали, і я подякувала Богові від щирого серця. Ця зміна в мені стала результатом настанов Божих слів.