Чунсінь, Китай

Наприкінці 2016 року я співпрацювала із сестрою Ї Сінь у церковній роботі. Через деякий час нашої співпраці я побачила, що Ї Сінь має гарний рівень і швидко розуміє Божі слова. Вона вміла вловлювати головне під час бесід про істину та вирішувати деякі труднощі братів і сестер. Я подумала: «Я вірю в Бога недовго й не дуже розумію істину, тож якщо Ї Сінь співпрацюватиме зі мною, церковна робота неодмінно буде виконана добре». Я була дуже рада, сповнена рішучості та ентузіазму. Коли я чогось не розуміла, то запитувала Ї Сінь. Вона брала на себе ініціативу в роботі, а я ніколи не заперечувала, бо відчувала, що вона краща за мене.

Згодом я почула, як брати й сестри кажуть, що Ї Сінь має гарний рівень, може бачити суть речей і розв’язувати їхні проблеми, і що її бесіда справді дуже просвіщає. Спочатку я ставилася до цього правильно, але, часто чуючи це, я почала почуватися трохи зніяковілою та засмученою й думала: «Ми обидві лідерки й працюємо разом. Якщо всі брати й сестри хвалять її, хіба я не виглядаю некомпетентною?». На словах я погоджувалася з братами й сестрами й казала: «Так, Ї Сінь має хороший рівень», але в душі не могла цього прийняти й думала: «Я також проводжу багато зібрань для братів і сестер, і теж можу розв’язувати деякі їхні проблеми та труднощі. Чому ж ніхто не хвалить мене? Хіба я справді настільки гірша за Ї Сінь? Так не піде. Треба читати більше Божих слів, щоб зрозуміліше бесідувати на зібраннях, і я маю прагнути наздогнати Ї Сінь, щоб брати й сестри побачили, що я не гірша за неї!». Після цього я почала наполегливо працювати: вдень ходила на зібрання, а вночі читала Божі слова й споряджала себе ними. Я занотовувала всі уривки Божих слів, які могли розв’язати певні стани, щоб швидко знаходити їх під час вирішення проблем. Коли з нами збиралися вищі лідери, я радилася з ними щодо всього, чого не розуміла, бо хотіла зрозуміти більше, бути краще спорядженою і перевершити Ї Сінь.

Одного разу під час зібрання лідерів команд Ї Сінь мала якісь справи й попросила мене піти першою. Я була дуже рада, бо раніше Ї Сінь завжди ходила зі мною і брала ініціативу на кожному зібранні, але сьогодні нарешті настала моя черга самій бесідувати з братами і сестрами. Я мала використати цю нагоду, щоб добре себе проявити й довести, що мій рівень анітрохи не гірший за рівень Ї Сінь. На зібранні я почала з того, що дізналася про недавній стан кожного лідера команди та труднощі, з якими вони стикалися у виконанні своїх обов’язків. Я уважно слухала, коли говорила одна сестра, і швидко міркувала. Я напружено думала, які уривки з Божих слів можна знайти для вирішення її стану. Я подумала: «Мені ніяк не можна все зіпсувати. Якщо я не розв’яжу цю проблему, то назавжди залишуся в тіні Ї Сінь. Це буде так соромно й принизливо!». Коли сестра закінчила описувати свій стан, я знайшла відповідні уривки з Божих слів і бесідувала, спостерігаючи за її реакцією. Побачивши, що сестра ствердно киває, я раптом відчула задоволення й подумала, що в мене добре виходить. Але щойно я захопилася бесідою, прийшла Ї Сінь, яка завершила своє завдання. Усі брати й сестри, які до цього дивилися на мене, переключили свою увагу на Ї Сінь. З їхніх поглядів я відчула, що всі вони з нетерпінням чекали на Ї Сінь. Я відчула певне розчарування. Після цього Ї Сінь почала шукати й бесідувати про Божі слова щодо проблем тієї лідерки команди. Бесіда Ї Сінь і справді була дуже зрозумілою, і я сильно позаздрила. Я подумала: «Ти прийшла, перехопила ініціативу й забрала всю увагу. Ну ні. Я не можу просто сидіти, склавши руки, і дозволити тобі бути в центрі уваги. Треба знайти нагоду для бесіди». Я ламала голову, роздумуючи, які уривки Божих слів використати і як провести бесіду ще зрозуміліше, ніж Ї Сінь. Оскільки мені так хотілося похизуватися, щойно Ї Сінь зробила паузу, я одразу ж втрутилася, щоб перехопити розмову з лідеркою команди, і сказала: «Сестро, я теж знайшла уривок Божих слів щодо твого стану, давай побесідуємо про нього». Потім я почала читати, але, читаючи далі, виявила, що обраний мною уривок не зовсім підходить до стану сестри. У мене в голові загуло, і я подумала: «Ой леле, невже я все зіпсувала? Я сподівалася, що брати й сестри мною захоплюватимуться, але хіба така елементарна помилка не доводить мою нездатність? Це так принизливо!». Мені було вкрай ніяково й соромно, моє обличчя палало, і я просто хотіла провалитися крізь землю. Ї Сінь продовжила свою бесіду, а брати й сестри уважно слухали. Я почувалася так, ніби мене відкинули в сторону, – мені було дуже боляче й незручно, я сиділа наче на голках. У мені почало наростати обурення, і я подумала: «Яку роль я тут граю? Я тут просто для того, щоб підігрувати Ї Сінь? Тільки через те, що тут Ї Сінь, я виглядаю такою недосконалою! Я сьогодні принизилася цілком через неї. Якби її тут не було, хіба я б так розхвилювалася, що не змогла б знайти відповідні уривки Божих слів? Хіба я б так зганьбилася?». Сидячи там, я почувалася посміховиськом і хотіла лише негайно піти. Ледве досидівши до кінця зібрання, я пішла додому й лягла в ліжко, але коли згадувала те, що сталося на зібранні, у мене на душі вирувала буря розпачу, і я почувалася вкрай засмученою та пригніченою. Я думала про те, скільки зусиль доклала останнім часом, щоб краще вирішувати проблеми: як вдень ходила на зібрання, вночі споряджала себе Божими словами й засиджувалася до півночі, але, хоч як я старалася, усе одно не дотягувала до Ї Сінь. Від цих думок я почала ображатися на Ї Сінь і більше не хотіла співпрацювати з нею на зібраннях. Я навіть бачити її не хотіла. Наступного дня, коли ми з Ї Сінь пішли на зібрання, я надулася й мовчала, думаючи: «Я не можу з нею змагатися, тому просто закрию рота й слухатиму!». Але навіть не змагаючись із нею, я все одно почувалася засмученою, пригніченою та злою. Коли я намагалася бесідувати, у голові була порожнеча, і я не знала, що сказати. Тож я почала нарікати, думаючи: «Чому Бог наділив її таким високим рівнем? Чому Він наділив мене таким низьким рівнем і розпорядився нам разом виконувати обов’язки? Коли вона поруч, мене ніби взагалі не існує». Я сподівалася, що незабаром нас розділять. На наступних кількох зібраннях я говорила менше й рідше брала участь в обговореннях роботи. Мій стан продовжував погіршуватися, і я відчувала дедалі більше болю й пригнічення. Я помолилася Богу: «Боже! Я постійно заздрю Ї Сінь і завжди порівнюю себе з нею. Жити в такому стані так боляче. Боже! Прошу, просвіти мене та спрямуй, щоб я зрозуміла свій розбещений характер».

Після цього я прочитала уривок Божих слів: «Коли йдеться про щось, пов’язане з репутацією, статусом чи можливістю відзначитися – наприклад, коли ви чуєте, що дім Божий планує зрощувати різних талановитих людей, – кожен із вас із нетерпінням жадає і хоче зробити собі ім’я та опинитися в центрі уваги. Усі ви бажаєте боротися за репутацію та статус. Вам ніяково так поводитися, але ви не можете змиритися з тим, щоб не робити цього. Ви відчуваєте заздрість, ненависть і скаржитесь щоразу, коли бачите людей, яких обрано і які потрапляють у центр уваги, і вважаєте це несправедливим: “А чому я не можу виділитися? Чому у центрі уваги завжди опиняються інші? Чому ніколи не настає моя черга?”. У своєму серці ви відчуваєте обурення, і хоча ви намагаєтеся придушити його, вам це не вдається. Ви молитеся Богу, і на деякий час ваш стан кращає, але коли ви знову стикаєтеся з такою ситуацією, то однаково не можете її подолати. Хіба це не прояв низького духовного зросту? Коли ви застрягаєте в таких станах, хіба ви не потрапили в сатанинську пастку? Ось як розбещена сатанинська природа сковує людей» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Свободу та визволення можна здобути, лише відкинувши свої розбещені характери). Божі слова точно розвінчали мій стан. Я побачила, що коли всі брати й сестри з повагою дивилися на Ї Сінь, я почувалася нікчемою, – у мені прокинулася заздрість, і я почала з нею змагатися. Щоб усі мною захоплювалися, я рано вставала й пізно лягала, читаючи Божі слова та споряджаючи себе істинами, бажаючи довести, що я не гірша за Ї Сінь. На зібранні лідерів команд, коли прийшла Ї Сінь, брати й сестри перевели свою увагу на неї, і її бесіда була досить хорошою. Я відчула заздрість і не хотіла це приймати, тож ламала голову, щоб знайти відповідніші уривки Божих слів для бесіди. Але знайдені мною уривки зовсім не підходили до стану тієї лідерки команди. Я почувалася приниженою і зігнала свою злість на Ї Сінь, думаючи, що поки вона поруч, я не зможу вирізнятися, і тому не хотіла з нею співпрацювати. Я занадто переймалася своєю репутацією та статусом. Коли щось зачіпало мою гордість або статус, я не могла втриматися від бажання змагатися, а зазнаючи невдачі, відчувала до неї обурення, ненависть і упередженість, думаючи, що це все через неї. Якою ж дріб’язковою, ницою та жалюгідною людиною я була! Я згадала Чжоу Юя з «Тридержав’я», який настільки заздрив талантам Чжуге Ляна, що помер у молодому віці від гніву. Я теж цілими днями злилася й обурювалася через свою заздрість до Ї Сінь, живучи в темряві та болю, і навіть не виконуючи своїх обов’язків. Хіба це не призведе лише до того, що мене швидше викриють і відсіють? Насправді Ї Сінь могла швидко все розуміти, бесідувати про істину з осяянням і розв’язувати труднощі братів і сестер. Це було корисно як для церковної роботи, так і для братів і сестер, а також компенсувало мої недоліки. Це було добре. Утім, я заздрила талантам сестри й не могла винести того, що вона мене перевершує. Я думала лише про те, щоб змагатися із сестрою за славу, вигоду та ранг, а якщо не могла виграти, то ставала негативно налаштованою і лінувалася, зриваючи своє розчарування на обов’язку. Я була справді егоїстичною! Я подумки помолилася Богу: «Боже, я більше не хочу жити в цьому стані заздрості, жити так – занадто боляче й гнітюче! Я бажаю покаятися й шукати істину, щоб позбутися цього розбещеного характеру, будь ласка, спрямуй мене».

Під час свого пошуку я згадала деякі Божі слова: «Протягом багатьох років думки, на які люди покладалися, щоб забезпечити власне виживання, роз’їдали їхні серця до такої міри, що вони стали віроломними, боягузливими й мерзенними. Вони не тільки не володіють ні силою волі, ні рішучістю, але вони також стали жадібними, зарозумілими та свавільними. Їм украй бракує рішучості вийти за власне “я”, а тим паче найменшої краплі мужності, щоб позбутися скованості цими темними впливами. Думки та життя людей настільки гнилі, що їхні погляди, які лежать в основі віри в Бога, досі нестерпно гидкі, і їх навіть цілком образливо чути. Усі люди боягузливі, безсилі, мерзенні та крихкі. Вони не гидують силами темряви й не відчувають любові до світла та істини; натомість вони роблять усе можливе, щоб вигнати їх» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Чому ти не бажаєш бути контрастним тлом?). «Сатана використовує славу й вигоду, щоб контролювати думки людини, змушуючи її думати лише про ці дві речі й спонукаючи її боротися за славу й вигоду, зносити труднощі заради слави й вигоди, терпіти приниження й нести тяжкі ноші заради слави й вигоди, жертвувати всім, що в неї є, заради слави й вигоди, і виносити кожне судження або ухвалювати кожне рішення заради слави й вигоди. Так сатана накладає на людину невидимі кайдани, і, коли на ній ці кайдани, у неї немає ні здатності, ні мужності, щоб звільнитися. Несвідомо вона несе ці кайдани, крок за кроком просуваючись уперед із великими труднощами. Заради цієї слави й вигоди людство відходить від Бога, зраджує Його та стає дедалі нечестивішим. Так знищується покоління за поколінням посеред слави й вигоди сатани» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VI). Розмірковуючи над Божими словами, я зрозуміла, що той біль, у якому я жила, був спричинений розбещенням і шкодою сатани. Я розмірковувала над тим, як змалечку на мене впливало суспільство та повчання родини, і я жила за сатанинськими отрутами, як-от: «У всьому світі паную лише я», «Цар гори може бути лише один» та «Людина залишає своє ім’я всюди, де б не побувала, так само як гусак кричить усюди, де б не летів». Я була вкрай егоїстичною, ницою, зарозумілою та пихатою. Якщо хтось перевершував мене або загрожував моїй репутації чи статусу, я засмучувалася, починала заздрити й ненавидіти, – я відчувала сильне пригнічення й нестерпний біль. Пам’ятаю одну близьку однокласницю, яка вчилася краще за мене. Коли я бачила, як інші однокласники гуртуються навколо неї та ставлять їй запитання, то почувалася покинутою, заздрила їй і хотіла її перевершити. Згодом, коли я так і не змогла наздогнати її в навчанні, хоч як старалася, я припинила з нею дружити, і наше спілкування обірвалося. Після одруження, коли я бачила, що мої сусіди заробляють більше і живуть краще, я заздрила й тяжко працювала, щоб заробити більше грошей. Та зрештою я все одно не могла з ними змагатися й просто перестала з ними спілкуватися. Навіть увірувавши в Бога, я продовжувала жити за цими отрутами. Бачачи, що рівень і сприймання в Ї Сінь кращі за мої, я заздрила й з усіх сил намагалася її перевершити. А коли не виходило, мені було нестерпно зле і я не хотіла її бачити, я навіть скаржилася Богу, що Він дав мені такий поганий рівень, зганяла злість на своїх обов’язках і не брала участі в церковній роботі. Я побачила, що була зовсім нерозумною і взагалі не мала людськості. Репутація та статус скували мене нестерпними стражданнями, завдаючи болю не лише мені, а й шкодячи іншим. Моє життя-входження також зазнало шкоди, і я втратила багато нагод здобути істину. Я усвідомила, що гонитва за славою, вигодою та статусом – це неправильний шлях, і що такі прагнення лише віддалятимуть мене від Бога, і зрештою Він мене відсіє. Усвідомивши це, я захотіла змінитися й більше не гнатися за репутацією чи статусом.

Пізніше я прочитала ще більше Божих слів: «Функції не однакові. Тіло одне. Кожен із вас має виконувати свій обов’язок, і кожен із вас має бути на своєму місці, докладаючи всіх своїх зусиль – на кожну іскру має бути один спалах світла – і ви маєте прагнути зрілості в житті. Так Я буду задоволений» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 21). «Ви мусите досягти гармонійної співпраці задля Божої роботи, на благо Церкви і для того, щоб спонукати ваших братів і сестер рухатися вперед. Ти маєш координувати свої дії з іншими, доповнюючи один одного й досягаючи кращого результату роботи, щоб дбати про Божу волю. Це і є справжня співпраця, і тільки ті, хто бере в ній участь, отримають справжнє входження. Під час співпраці деякі слова, які ви говорите, можуть бути невідповідними, але це не має значення. Поспілкуйтеся про це пізніше й отримайте чітке розуміння цього; не нехтуйте цим. Після такого спілкування ви зможете компенсувати недоліки своїх братів чи сестер. Тільки заглиблюючись у таку роботу, ви зможете досягти кращих результатів. Кожен із вас, як людина, що служить Богу, мусить уміти відстоювати інтереси церкви в усьому, що ви робите, а не лише враховувати власні інтереси. Неприпустимо діяти поодинці, поступово ослабляючи один одного. Люди, які так поводяться, не придатні для служіння Богу!» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Служіть так, як служили ізраїльтяни). Прочитавши Божі слова, я зрозуміла, що Бог дає кожній людині різний рівень і ставить до неї різні вимоги. Незалежно від того, хороший чи поганий у людини рівень, якщо вона виконує свої обов’язки з правильними намірами, шукає істину, діє за принципами і робить усе можливе – Бог це схвалить. Бог дав мені цей рівень, таким було Його напередвизначення й володарювання, тому я мала покоритися, робити те, що в моїх силах, і добре виконувати свої обов’язки. Я подумала про те, що вірю в Бога недовго й моє життя-входження незначне, тож я б не змогла добре виконувати роботу сама. Бесіди Ї Сінь про істину були зрозумілішими, і її сильні сторони компенсували мої недоліки. Наша співпраця давала змогу добре виконувати роботу – хіба ж це не чудово? Я мала відпустити свою заздрість, належним чином співпрацювати із сестрою і більше розпитувати її про те, чого не розуміла, аби швидко зростати. Усвідомивши це, я припинила нарікати на свій поганий рівень і захотіла покоритися та виконувати свою частину роботи. Невдовзі настав час для чергового зібрання, і я відкрилася перед Ї Сінь про виявлену мною розбещеність та попросила в неї вибачення. Ї Сінь також відкрилася й бесідувала зі мною, і після цього зібрання я відчула величезне звільнення в серці. Саме завдяки просвітленню й наставництву Божих слів я здобула певне розуміння свого розбещеного характеру та змінилася. Дяка Богу за Його спасіння!