Чень Си, Китай

У 2021 році я відповідала за роботу з поливу в трьох церквах. Два лідери груп із поливу з однієї церкви – Лі Цань і Чжан Сюань, раніше вже працювали зі мною. Тоді мені здавалося, що Лі Цань має добру працездатність і несе ношу у своєму обов’язку. Вона вчасно вказувала на будь-які відхилення в моєму обов’язку й допомагала мені їх виправляти. Завдяки її нагляду й нагадуванням вдалося уникнути затримки деяких робіт. Чжан Сюань також несла ношу й із любов’ю допомагала мені, коли я перебувала в поганому стані. Я була дуже рада працювати з ними, вважаючи, що їхня працездатність, рівень і ставлення до обов’язків були досить добрими. Поки вони вдвох керували, мені не треба було сильно хвилюватися про роботу з поливу в цій церкві, і я могла зосередитися на роботі інших двох церков. Згодом із їхніх листів я побачила, що результати їхньої роботи були кращими, ніж в інших церквах. Я ще більше впевнилася в їхній працездатності, тож рідко втручалася в їхню роботу.

Одного разу лідер надіслав мені листа, у якому просив практично брати участь у роботі з поливу й негайно перепризначати будь-який невідповідний персонал, який я виявлю, щоб уникнути затримок у роботі. Отримавши цього листа, я швидко поїхала до двох інших церков, щоб перевірити, як ідуть справи. Я виявила лідерку групи з поливу, яка не могла виконувати реальної роботи, і швидко зробила перепризначення. Коли я збиралася відвідати церкву, за яку відповідала Лі Цань, я подумала: «Що стосується їхньої працездатності, почуття ноші чи рівня – вона та Чжан Сюань цілком підходять. Поки вони там удвох, із роботою точно не буде жодних проблем». Тож я не стала перевіряти їхню роботу. Іншим разом я зібрала лідерів груп із поливу з кількох церков, бо хотіла детально дізнатися про відхилення в їхній роботі, щоб виявити проблеми та вчасно їх розв’язати. Утім, тоді я здебільшого розпитувала про роботу інших лідерів груп: як вони зазвичай проводять зібрання для новонавернених, які Божі слова використовують під час бесід для розв’язання питань новонавернених тощо. Завдяки детальним розпитуванням я виявила деякі проблеми, побесідувала про них, і лідери одразу ж усе виправили. Коли ж дійшла черга до Лі Цань і Чжан Сюань, я вважала, що їхнє почуття ноші та працездатність у виконанні обов’язків були добрими, тому не стала детально розпитувати про їхню роботу. Згодом лідер попросив мене надати порівняно хорошого поливальника, і я порекомендувала Лі Цань. Однак, розглянувши ситуацію, лідер виявив, що результати Лі Цань у роботі з поливу були поганими, і запитав мене, як я могла запропонувати таку людину. Я подумала: «Можливо, вимоги лідера занадто високі? Зважаючи на те, що мені відомо про Лі Цань, навіть якщо її не можна підвищити, вона більш ніж здатна поливати новонавернених у церкві». Пізніше лідер сказав мені: «Лі Цань і Чжан Сюань – ліниві, слизькі й упиваються комфортом під час виконання своїх обов’язків. Ми вже бесідували з ними про це; подивимося, як вони діятимуть надалі». Почувши це, я не тільки не сприйняла це серйозно, але й подумала: «У кого не буває моментів, коли думаєш про власну плоть? Якщо вони добре виконують свою поточну роботу, хіба цього не достатньо?». Після цього я все одно не відстежувала їхню роботу та не наглядала за нею.

Через деякий час лідер надіслав листа, у якому повідомив, що в роботі з поливу в церкві, за яку відповідає Лі Цань, є багато проблем, і попросив мене якомога швидше їх розв’язати. Побачивши листа, я подумала: «Лі Цань багато років вірить у Бога й уже служила лідером. Я знаю її працездатність і рівень. Невже ситуація справді така погана? Може, лідер помилився? Але оскільки лідер так сказав, на те має бути причина. Мені потрібно практично дослідити ситуацію». Лише ознайомившись із ситуацією, я виявила, що ані Лі Цань, ані Чжан Сюань не виконували реальної роботи. Вони не зрощували талановитих людей у церкві, яких слід було б зрощувати, і те, що новонавернені їли й пили на зібраннях, не було найбазовішими істинами щодо пізнання Божої роботи. Також були деякі новонавернені, які стали негативно налаштованими, почувши безпідставні чутки КПК, але Лі Цань і Чжан Сюань, як не дивно, поставили безвідповідальну людину підтримувати їх. Проблеми новонавернених не були розв’язані, а Лі Цань і Чжан Сюань не знайшли способів провести бесіду з новонаверненими й надати їм подальшу допомогу. Ми ледь не втратили деяких новонавернених. Зрештою, новонавернені змінювали свій стан лише тим, що самі читали Божі слова. Хоча в роботі з поливу було багато відхилень і прогалин, Лі Цань і Чжан Сюань не розмірковували над собою, а навіть намагалися перекласти провину на інших. Дізнавшись про це, я була шокована: «Як усе так обернулося? Наскільки я їх знала, раніше вони несли ношу, виконуючи свої обов’язки. Чому ж усе ось так обернулось?». Але факти були прямо перед очима, і мені довелося це прийняти. Водночас я відчувала сильну провину. Якби я раніше наглядала за їхньою роботою та вникала в неї, у роботі з поливу не виникло б стільки проблем. Моя відповідальність за це була безперечною.

Пізніше я прочитала уривок із Божих слів. Всемогутній Бог говорить: «Неправдиві лідери ніколи не довідуються про кураторів, які не виконують справжньої роботи або не займаються належною їм роботою. Вони думають, що їм достатньо лише обрати куратора, і на цьому все закінчується, і що потім куратор зможе сам розібратися з усіма робочими питаннями. Тож неправдиві лідери лише час від часу проводять зібрання, не наглядають за роботою та не питають, як вона просувається, і поводяться, як лідери, що усунулися від справ. Якщо хтось повідомляє про проблему з куратором, неправдивий лідер скаже: “Це незначна проблема, усе гаразд. Ви можете розібратися з цим самі. Не питайте мене”. Людина, яка повідомила про проблему, каже: “Цей куратор – ледар і гульвіса. Він дбає лише про їжу та розваги, і він лінивий до кісток. Він не хоче зазнати навіть найменших труднощів у своєму обов’язку, і він завжди лукаво ухиляється від роботи та вигадує виправдання, щоб уникнути роботи й ухилитися від відповідальності. Він не підходить на роль куратора”. Неправдивий лідер відповість: “Він був чудовим, коли його обирали куратором. Те, що ти кажеш, – неправда, а навіть якщо й так, то це лише тимчасовий прояв”. Неправдивий лідер не намагатиметься дізнатися більше про ситуацію з куратором, натомість він судитиме й виноситиме вердикт у цій справі на основі своїх минулих вражень про цього куратора. Хто б не повідомляв про проблеми з куратором, неправдивий лідер ігноруватиме його. Куратор не виконує справжньої роботи, і робота церкви майже зупинилася, але неправдивому лідерові байдуже, наче він до цього зовсім не причетний. Уже досить огидно, що він закриває очі, коли хтось повідомляє про проблеми куратора. Але що найненависніше з усього? Коли люди повідомляють йому про справді серйозні проблеми з куратором, він не намагається їх розв’язати й навіть висуває всілякі виправдання: “Я знаю цього куратора, він щиро вірить у Бога, у нього ніколи не було б жодних проблем. Навіть якби в нього й виникла невелика проблема, Бог захистив би його та дисциплінував би. Якщо він робить якісь помилки, то це між ним і Богом – нам не потрібно цим перейматися”. Ось так неправдиві лідери працюють згідно зі своїми власними уявленнями та фантазіями. Вони вдають, що розуміють істину та мають віру, але насправді лише влаштовують безлад у церковній роботі – церковна робота може навіть зупинитися, а вони й далі вдаватимуть, що нічого про це не знають. Хіба неправдиві лідери не поводяться занадто схоже на канцелярських щурів? Вони не здатні самі виконувати справжню роботу, і вони також не прискіпливі до роботи лідерів команд і кураторів – вони не стежать за нею і не наводять про неї довідки. Їхній погляд на людей ґрунтується лише на їхніх власних враженнях і фантазіях. Коли вони бачать, що хтось певний час добре працює, вони думають, що ця людина буде доброю завжди, що вона не зміниться; вони не вірять нікому, хто каже, що з цією людиною є проблема, і ігнорують, коли хтось попереджає їх про цю людину. Як ви думаєте, неправдиві лідери дурні? Вони дурні й безглузді. … Неправдиві лідери мають фатальну ваду: вони швидко довіряють людям на основі власних фантазій. І це спричинено нерозумінням істини, чи не так? Як Боже слово розвінчує сутність розбещеного людства? Чому вони повинні довіряти людям, яким навіть Бог не довіряє? Неправдиві лідери занадто зарозумілі й упевнені у власній праведності, чи не так? Ось що вони думають: “Я не міг помилитися щодо цієї людини, не повинно бути жодних проблем із цією людиною, яку я визнав придатною; вона точно не з тих, хто упивається їжею, питтям і розвагами, або хто любить комфорт і ненавидить важку працю. Вона цілковито надійна й заслуговує на довіру. Вона не зміниться; якби вона змінилася, це означало б, що я помилявся щодо неї, чи не так?”. Що це за логіка? Чи ти якийсь експерт? У тебе рентгенівський зір? У тебе є така особлива навичка? Ти міг би прожити з якоюсь людиною один-два роки, але чи зміг би ти побачити, ким вона є насправді, без відповідного оточення, яке б повністю розкрило її природу-сутність? Якби її не викрив Бог, ти міг би прожити пліч-о-пліч із нею три або навіть п’ять років і однаково не був би здатен зрозуміти, якими саме є її природа-сутність. І наскільки це ще більше відповідає дійсності тоді, коли ти рідко бачиш таку людину, рідко буваєш із нею? Неправдиві лідери безпечно довіряють людині, ґрунтуючись на тимчасовому враженні чи позитивній оцінці її іншими, і наважуються довірити цій людині роботу церкви. Чи не проявляють вони в цьому крайню сліпоту? Хіба вони не поводяться нерозважливо? І коли неправдиві лідери так працюють, чи не поводяться вони вкрай безвідповідально?» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (3)). Бог точно розвінчував мій стан; я була такою безвідповідальною до свого обов’язку. Раніше я вже працювала з Лі Цань і Чжан Сюань. Оскільки вони мали певну працездатність і досягали якихось результатів у своїх обов’язках, я легко їм довірилася. Повністю передавши їм роботу, я навіть не наглядала за нею й не цікавилася нею. Коли лідер попросив мене перевірити, чи виконують лідери груп із поливу реальну роботу, я не перевірила їхню роботу, бо довіряла їм. Навіть на наших зібраннях я не розпитувала про їхню роботу в деталях. Пізніше, коли лідер сказав, що вони упиваються комфортом у своїх обов’язках і не виконують реальної роботи, я відчула певний опір у серці, думаючи, що вони не такі, і що лідер погано їх знає. Я навіть подумки їх виправдовувала. Розмірковуючи над цим, я зрозуміла, що спілкувалася з ними лише кілька місяців. На перший погляд, вони мали певну працездатність і почуття ноші у виконанні обов’язків, але я зовсім не розуміла їхньої людськості та природи-сутності. Я довірилася їм на основі тимчасових вражень і добрих почуттів, а потім зі спокійним серцем передала їм роботу без жодного нагляду. Бог розвінчав, що люди глибоко розбещені сатаною, тому вони не позбулися усіх своїх розбещених характерів; усі вони можуть бути недбалими, безвідповідальними й іти своїм шляхом, доки не будуть удосконалені. Я не дивилася на речі крізь призму Божих слів, а натомість покладалася на власні уявлення та фантазії. Бачачи їхні тимчасові хороші вчинки, я закріпила у своїй свідомості лише їхній позитивний бік. Навіть коли лідер вказав на їхні проблеми, я не повірила, вважаючи, що вимоги лідера до них були занадто високими. Живучи за сатанинським характером, я надмірно довіряла собі й трималася власної точки зору на речі, вважаючи незаперечним те, що здавалося мені хорошим, і не приймаючи жодних чужих пояснень, що зрештою призвело до затримок у роботі. Я була справді надто зарозумілою й пихатою!

Пізніше я прочитала ще один уривок із Божих слів: «Хоча сьогодні багато людей виконує обов’язок, мало хто прагне до істини. Дуже мало людей прагне до істини та входить у реальність, виконуючи свій обов’язок; у більшості досі немає принципів у тому, як вони виконують ту чи іншу роботу; вони й досі не є людьми, які по-справжньому коряться Богові; вони просто говорять, що люблять істину й готові прагнути до істини та добиватися її, але досі невідомо, на скільки вистачить їхньої рішучості. Люди, які не прагнуть до істини, схильні до виявлення розбещених характерів будь-якої миті та в будь-якому місці. Вони позбавлені будь-якого почуття відповідальності стосовно свого обов’язку; вони часто недбалі, вони діють так, як самі того бажають, і навіть не здатні прийняти обтинання. Щойно такі люди стають негативно налаштованими й слабкими, вони схильні полишати свою роботу – це трапляється часто, це дуже поширена ситуація; так поводяться всі, хто не прагне до істини. І тому, коли людям ще тільки належить здобути істину, вони ненадійні й не варті довіри. Що означає, що вони не варті довіри? Це означає, що коли вони стикаються з труднощами або перешкодами, вони, найімовірніше, падають, стають негативно налаштованими й слабкими. Чи є той, хто часто негативно налаштований і слабкий, вартим довіри? Однозначно, ні. Але люди, які розуміють істину, не такі. Люди, які справді розуміють істину, точно мають богобоязливе серце, богопокірне серце, і лише люди з богобоязливим серцем є вартими довіри людьми; люди без богобоязливого серця не варті довіри. Як слід поводитися з людьми, у яких немає богобоязливого серця? Їм, звичайно, слід надавати люблячу допомогу й підтримку. Слід частіше відстежувати їх під час виконання ними своїх обов’язків, і надавати їм більше допомоги та вказівок; лише тоді можна гарантувати, що вони ефективно виконуватимуть свій обов’язок. А яка мета цього? Головна мета полягає в підтримці роботи Божого дому. Вторинним стосовно цього є своєчасне виявлення проблем, своєчасне забезпечення таких людей, надання їм підтримки чи їх обтинання, усунення їхніх відхилень і компенсація їхніх недоліків та вад. Це корисно людям; у цьому немає нічого злостивого. Нагляд за людьми, спостереження за ними, намагання їх зрозуміти – усе це для того, щоб допомогти їм стати на правильний шлях віри в Бога, дати їм змогу виконувати свій обов’язок так, як просить Бог, і згідно з принципом, щоб вони не створювали жодних завад чи переривань і не виконували марної роботи. Мета цього полягає виключно у виявленні відповідальності щодо них і щодо роботи Божого дому; у цьому немає жодної зловмисності» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (7)). Зі слів Бога я зрозуміла: хоча ми й виконували свої обов’язки в церкві та прагнули робити це добре, це був лише благий намір. Оскільки всі ми мали розбещені характери, ми не могли цілковито коритися Богу, і нам бракувало принципів у діях. Це призводило до відхилень у нашій роботі, і ми часто виявляли недбалість і безвідповідальність. Тому лідерам і працівникам було необхідно наглядати за роботою, щоб вчасно виявляти проблеми та виправляти відхилення. Лі Цань і Чжан Сюань також були розбещеними людьми. Хоча раніше вони несли ношу, виконуючи свої обов’язки, це не означало, що так буде завжди. Крім того, їхній добрий рівень і працездатність не означали, що вони здобули істину, мали принципи у розв’язанні справ і були цілком надійними. Тому їхня робота потребувала нагляду та відстежування. Я не могла розгледіти розбещену сутність людей і дивилася на людей та речі крізь призму власних уявлень і фантазій, легко повіривши їм і передавши роботу без жодного нагляду. Я була справді нерозумною. Якби я сліпо їм не довіряла, а регулярно наглядала та перевіряла їхню роботу згідно з вимогами Божого дому, виконуючи власні зобов’язання, робота з поливу не була б такою неефективною протягом кількох місяців. Що більше я про це думала, то більше картала себе.

Я розмірковувала далі: чому я так сильно довіряла Лі Цань і Чжан Сюань, не наглядаючи за їхніми обов’язками й не перевіряючи їх? Навіть коли лідер нагадав мені про це, я не взяла це близько до серця. Який розбещений характер стояв за всім цим і керував мною? Під час своїх розмірковувань я прочитала уривок із Божих слів: «Якщо у своєму серці ти дійсно розумієш істину, тоді ти знатимеш, як практикувати істину й коритися Богу, і природно ступиш на шлях пошуку істини. Якщо шлях, яким ти прямуєш, правильний і відповідає Божій волі, тоді робота Святого Духа не залишить тебе; в такому разі ймовірність того, що ти зрадиш Бога, зменшуватиметься. Без істини легко чинити зло, і ти чинитимеш його всупереч собі. Наприклад, якщо ти маєш зарозумілий і пихатий характер, то розмови з тобою про те, щоб ти не противився Богу, нічого не змінять, ти нічого не можеш із собою вдіяти, це поза твоїм контролем. Ти не робив би цього навмисне; ти зробив би це під впливом твоєї гордовитої й пихатої природи. Твої гонор і пиха змусили б тебе дивитися на Бога зверхньо і вважати Його неважливим; вони змусили б тебе звеличувати себе, постійно виставляти себе напоказ; вони змусили б тебе зневажати інших, вони не залишили б у твоєму серці нікого, крім тебе самого; вони викорінили б місце Бога з твого серця та, в кінцевому підсумку, змусили б тебе зайняти місце Бога й вимагати, щоб люди підкорялися тобі, а також шанувати твої власні думки, ідеї та уявлення як істину. Під впливом своєї гордовитої й пихатої природи люди чинять так багато зла!» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Лише прагнучи до істини, можна досягти зміни у своєму характері). Розмірковуючи над Божими словами, я знайшла причину своєї невдачі: вона крилася переважно в моєму зарозумілому характері та надмірній самовпевненості. Я вважала, що вони були серйозними та відповідальними у виконанні своїх обов’язків, несли ношу й не були б недбалими. Тому я цілковито довіряла собі, завжди думаючи: «на мою думку», «я вважаю», «я відчуваю», і гадала, що моя оцінка людей є точною й не може бути хибною. Передавши їм роботу, я навіть не наглядала за ними й не розпитувала про їхні справи. Навіть коли лідер чітко вказав на їхні проблеми, я не сприйняла це серйозно, вважаючи, що вони просто виявляють певну розбещеність, і в цьому немає нічого страшного. Моя невдача сталася через мою надмірну самовпевненість. Я використовувала власні погляди як стандарти для оцінки людей. Хоч би що казали інші, я цього не приймала. Я вірила, що моя оцінка людей є точною, що я добре їх знаю й маю всі підстави їх оцінювати. Я не погоджувалася з будь-якими поглядами інших, які відрізнялися від моїх, і відкидала їх. Я ніколи не замислювалася над тим, чи можуть мої думки та погляди бути хибними, чи мають вони відхилення й чи можуть зашкодити роботі. Я була справді зарозумілою й нерозумною! Покладаючись на свій зарозумілий характер у виконанні обов’язків, я не сприймала поради інших серйозно, і тим паче не шукала істин-принципів. Я була справді зарозумілою та зневажливою до інших, і в моєму серці зовсім не було місця для Бога. Керуючись власними уявленнями та фантазіями, я вважала, що люди, яким я довіряла, і рішення, які я приймала, були беззаперечно правильними. Я вперто трималася за власні погляди й нехтувала своїми обов’язками, що призвело до значних втрат у роботі. Хіба це взагалі можна було назвати виконанням обов’язку? Я противилася Богу, чинила зло. Усвідомивши всю серйозність природи та наслідків своїх вчинків, я швидко постала перед Богом, щоб помолитися й покаятися.

Пізніше я прочитала уривок із Божих слів, який дав мені шлях до практики. Всемогутній Бог говорить: «Хай би що ти робив, ти мусиш навчитися шукати істину й коритися їй; хай би хто пропонував тобі пораду, якщо вона відповідає істині-принципам, тоді, навіть якщо вона походить від маленької дитини, ти мусиш прийняти її й підкоритися їй. Хай які проблеми є в людини, якщо її слова й поради повністю відповідають істині-принципам, то ти мусиш прийняти їх і підкоритися їм. Результати таких дій будуть хорошими й відповідатимуть Божій волі. Головне – розглянути твої мотиви та принципи й методи, з якими ти ведеш справи. Якщо твої принципи й методи ведення справ походять від людської волі, людських думок і поглядів або від сатанинських філософій, тоді ті принципи й методи не практичні, і вони приречені на неефективність. Причина цього в тому, що джерело твоїх принципів і методів не правильне й не відповідає істині-принципам. Якщо твої погляди ґрунтуються на істині-принципах, і ти ведеш справи відповідно до істини-принципів, тоді ти, безсумнівно, вестимеш їх правильно. Навіть якщо деякі люди не приймають того способу, в який ти наразі ведеш справи, або в них є про нього свої уявлення, або вони чинять йому опір, через деякий час він отримає схвалення. Ті речі, які відповідають істині-принципам, приносять дедалі позитивніші результати, тоді як те, що не відповідає істині-принципам, може призвести до дедалі негативніших наслідків, навіть якщо воно відповідає уявленням людей у певний час. Усі люди отримають щодо цього підтвердження» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Шлях до усунення розбещених характерів). Божі слова допомогли мені зрозуміти, що стикаючись із певними ситуаціями, ми повинні спершу зрікатися себе, шукати істину й дивитися на речі крізь призму Божих слів. Нам слід досліджувати, чи узгоджуються наші погляди й перспективи з Божими намірами та чи є Божі слова й істини-принципи їхньою основою. Отримуючи нагадування й поради від братів і сестер, ми повинні мати серце, що шукає, а не триматися за власні погляди. Ми маємо діяти згідно з принципами. Таке ставлення означає пошук, покору та раціональність перед Богом. Розмірковуючи над своїм попереднім підходом, я бачила, що не дивилася на речі на основі істин-принципів, а трималася власних поглядів, вважаючи, що знаю краще за інших. Коли брати й сестри пропонували поради, у мене не було серця, що шукає, і я надмірно довіряла собі. Це було головною причиною моєї невдачі. Щоб рухатися далі, мені треба було спершу навчитися зрікатися себе й більше дослухатися до порад братів і сестер.

Пізніше я прочитала ще один уривок із Божих слів, де сказано: «Судячи з буквального значення, нагляд означає перевірку: які церкви впровадили впорядкування роботи, а які ні, який хід упровадження, які лідери та працівники виконують справжню роботу, а які ні, і чи є лідери або працівники, які просто поширюють упорядкування роботи, не беручи участі в конкретних завданнях. Нагляд – це конкретне завдання. Окрім нагляду за реалізацією упорядкувань роботи – чи були вони реалізовані, з якою швидкістю, якої якості та з якими результатами, – вищі лідери та працівники мусять перевіряти, чи суворо лідери та працівники дотримуються упорядкувань роботи. Деякі лідери та працівники про людське око кажуть, що готові дотримуватися упорядкувань роботи, але, опинившись у певному середовищі, вони бояться арешту й зосереджуються лише на тому, щоб ховатися, давно відсунувши упорядкування роботи на задній план; проблеми братів і сестер залишаються нерозв’язаними, і вони не знають ні що визначають упорядкування роботи, ні якими є принципи практики. Це свідчить про те, що упорядкування роботи взагалі не було реалізовано. Інші лідери та працівники мають власні думки, уявлення й опір щодо деяких вимог в упорядкуваннях роботи. Коли приходить час їх упроваджувати, вони відхиляються від справжнього сенсу упорядкувань роботи, роблячи все згідно з власними ідеями, роблячи для годиться й поверхово, аби тільки з цим покінчити, або йдучи власним шляхом, роблячи все так, як їм заманеться. Усі такі ситуації вимагають нагляду з боку вищих лідерів та працівників. Мета нагляду полягає в тому, щоб краще впровадити конкретні завдання, яких вимагають упорядкування роботи, без відхилень і згідно з принципами. Здійснюючи нагляд, лідери та працівники вищого рівня мусять приділяти значну увагу виявленню того, чи є хтось, хто не виконує справжню роботу або є безвідповідальним і повільним у впровадженні упорядкувань роботи: чи є хтось, хто виявляє опір щодо упорядкувань роботи й не бажає їх реалізувати або реалізує їх вибірково, або просто взагалі не дотримується упорядкувань роботи, а натомість дбає лише про власні справи; чи є хтось, хто приховує упорядкування роботи й доводить їх до відома інших лише згідно з власними ідеями, не даючи обраним Богом людям знати справжній сенс і конкретні вимоги упорядкувань роботи, – лише наглядаючи за цими питаннями й перевіряючи їх, лідери вищого рівня можуть знати, що відбувається насправді. Якщо лідери вищого рівня не здійснюють нагляду й перевірки, чи можна виявити ці проблеми? (Ні.) Не можна. Тому лідери та працівники мусять не тільки доводити до відома упорядкування роботи й забезпечувати наставництво на кожному рівні, а й наглядати за роботою на кожному рівні під час упровадження упорядкувань роботи. Регіональні лідери мусять наглядати за роботою районних лідерів, районні лідери мусять наглядати за роботою церковних лідерів, а церковні лідери мусять наглядати за роботою кожної групи. Нагляд необхідно здійснювати на кожному рівні. Яка мета нагляду? Вона полягає в тому, щоб сприяти точній реалізації змісту впорядкувань роботи згідно з їхніми конкретними вимогами. Тому завдання нагляду дуже важливе» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (10)). Зі слів Бога я зрозуміла, що для того, щоб виконувати свій обов’язок так, щоб це відповідало стандарту, лідери і працівники повинні практично наглядати за кожним пунктом роботи й відстежувати його, заглиблюватися в деталі, а також знати та контролювати хід роботи. Вони повинні виконувати роботу згідно з Божими вимогами та робочими впорядкуваннями. Із будь-якими порушеннями принципів, виявленими в роботі, слід негайно розібратися через бесіду. Талановитих людей із потенціалом слід вчасно зрощувати, щойно їх виявлять. Це вимагає практичної перевірки, розпитування, нагляду та відстежування, що демонструє відповідальне ставлення до своїх обов’язків. У минулому я покладалася на власні фантазії, легко передаючи роботу тим, хто мені подобався, без жодного нагляду чи відстежування, і не розуміла фактичного стану справ у їхній роботі. Такий підхід був справді безвідповідальним, і я не виконувала свої обов’язки як слід. Надалі я маю практикувати згідно з Божими словами й практично наглядати за роботою, за яку я відповідаю, та відстежувати її.

Після відсторонення Лі Цань я відвідала церкву, за яку вона відповідала, і зустріла кількох новонавернених, яких можна було зростити. Я провела з ними зібрання, щоб насправді зрозуміти їхні стани та труднощі, і побесідувала з ними, щоб розв’язати ці проблеми. Я також побесідувала з поливальниками, щоб розв’язати труднощі в їхній роботі, виправляючи відхилення в їхніх підходах. Я попросила їх зосередитися на бесідах про істину щодо пізнання Божої роботи, щоб новонавернені могли якомога швидше закласти міцний фундамент на істинному шляху. Згодом я усвідомила, що проблеми з поливом новонавернених у цій церкві можуть існувати й в інших церквах. Тож я швидко написала листи лідерам груп із поливу в інших церквах. Написавши листи, я все ще відчувала неспокій, оскільки письмове спілкування не таке ефективне, як бесіда віч-на-віч. Тому я написала лідерам, сподіваючись, що вони зможуть наглядати за цією роботою й відстежувати її особисто. Зрештою, лідери відповіли, що ці проблеми на різних рівнях також існують у їхніх церквах, і вони будуть відповідно наглядати за ними та відстежувати їх. Саме тоді я по-справжньому усвідомила необхідність Божих вимог до лідерів і працівників щодо практичного нагляду та відстежування роботи.

Завдяки цьому досвіду я здобула певне розуміння власного зарозумілого характеру, а також усвідомила, наскільки важливо «Дивитися на людей і речі, поводитись і діяти згідно з Божими словами, маючи істину за критерій» як каже Бог. Відтепер я не повинна діяти на основі власних фантазій. Стикаючись із чимось, я маю спершу шукати істину та ставитися до людей, справ і речей навколо мене згідно з Божими словами.