Ма Цзє, Китай

У лютому 2021 року мене обрали лідером групи, і незабаром після цього сестра Сінь Ї розповіла мені про поведінку Лю Хуа, лідерки її команди. Сінь Ї помітила, що Лю Хуа не виконувала жодної реальної роботи й пригнічувала та витісняла тих, чиї погляди не збігалися з її власними. Коли один брат розвінчав деякі проблеми Лю Хуа, вона хапалася за найменшу недосконалість у виконанні його обов’язку та зчиняла галас, чіпляючись до нього й витісняючи його за кожної можливості, через що він поринув у негатив. Одна сестра не погодилася з Лю Хуа й відмовилася слухати її під час обговорення роботи. Лю Хуа затаїла на неї образу й часто нападала на неї. Щоразу, коли та сестра не погоджувалася з Лю Хуа та відмовлялася підтримувати її ідеї, Лю Хуа сварила й лаяла її. Якось вона навіть вказала на неї й злостиво сказала: «У тебе низький рівень, а ти ще й усюди пхаєш свого носа!». Вона безперестанку лаяла цю сестру, аж поки та не відчула себе скутою й не стала боятися виконувати свій обов’язок разом із Лю Хуа. Лю Хуа також нападала на інших братів і сестер, які намагалися давати їх поради або відмовлялися виконувати її накази, і шукала можливості помститися їм. Деяких вона звинувачувала в тому, що вони йдуть шляхом антихриста, а інших мучила, навмисне не призначаючи їм обов’язків. У результаті ці брати й сестри справді страждали та почувалися пригніченими. Те, як вона безрозсудно пригнічувала й мучила цих братів і сестер, серйозно вплинуло на ефективність роботи церкви. Я був дуже лютий, коли почув про поведінку Лю Хуа. Після цього ми поговорили з тими, хто був причетний до ситуації або знав про неї, і переконалися, що все це справді так. Лю Хуа мала зловісну, злостиву природу й сильне бажання статусу. Вона затаювала образу й мстилася кожному, хто загрожував її статусу та репутації, не підкоряючись її волі або не погоджуючись із нею; вона нападала на них, витісняла й мучила. Я прочитав деякі Божі слова, які кажуть: «Лише злі люди та антихристи мають такий порочний характер. Коли порочна людина стикається з будь-яким доброзичливим напучуванням, звинуваченням, повчанням чи допомогою, її позиція полягає не в тому, щоб виявити вдячність або смиренно прийняти це, а в тому, щоб розлютитися від сорому й відчути надзвичайну ворожість, ненависть і навіть бажання відплатити. … Звісно, коли вони мстяться комусь через ненависть, це спричинено не тим, що вони відчували до тієї людини ненависть або стару образу, а тим, що та людина розвінчала їхні помилки. Це показує, що сам акт розвінчання антихриста, хай би хто це робить і хай би в яких стосунках з антихристом перебуває, може викликати його ненависть і спровокувати його помсту. Незалежно від того, хто це, чи розуміє він істину, чи є він лідером, працівником або звичайним представником обраних Богом людей, – якщо хтось розвінчує ц обтинає антихриста, той ставитиметься до цієї людини як до ворога. Він навіть відкрито скаже: “Я розправлюся з кожним, хто мене обтинає. Хто б мене не обтинав, не розкривав мої особисті таємниці, не змусив дім божий мене виключити або не позбавив мене моєї частки благословень, я ніколи не дам йому спокій”» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт дев’ятий, частина восьма). «Які б помилки або погані вчинки ті люди з порочним характером не вчинили, вони нікому не дозволять розвінчувати або обтинати їх. Якщо хтось викриє й образить їх, вони розлютяться, відомстять і ніколи не залишать це питання без уваги. У них немає терпіння й терпимості до інших людей, і вони не виявляють до них жодної поблажливості. На якому принципі ґрунтується їхнє життя по-людськи? “Краще я зраджу, ніж мене зрадять”. Інакше кажучи, вони не толерують, коли їх хтось ображає. Хіба це не логіка злих людей? Саме такою є логіка злих людей. Нікому не дозволено їх ображати. Для них неприйнятно, щоб хто-небудь навіть найменшою мірою спровокував їх, і вони ненавидять кожного, хто це робить. Вони продовжуватимуть цькувати таку людину й ніколи не полишать цю справу – ось такими є злі люди» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (14)). Через Божі слова я побачив, що злі люди мають особливо злостиву природу, і що вони ненавидять істину та тих, хто прагне її. Вони затаюють образу на всіх, хто їх ображає, і шукають можливості напасти на них і помститися, витісняючи та мучачи цю людину, доки вона не стане негативно налаштованою й переможеною. Судячи з постійної поведінки Лю Хуа, було зрозуміло, що вона нападатиме на кожного й витіснятиме будь-кого, хто не погоджуватиметься з нею або загрожуватиме її інтересам. Вона також перекручувала факти, щоб безжально судити й засуджувати людей, доки вони не поринали в негатив. Я побачив, що Лю Хуа мала злостиву людськість і що у своїй сутності вона була злою людиною, яка ненавидить істину й не приймає її. Її потрібно було виключити з церкви. Я знав, що не можу просто сидіти й дивитися, як така зла людина, як Лю Хуа, сіє хаос у церкві, і що я маю швидко про це доповісти, тож пізніше ми повідомили про проблеми Лю Хуа нашому куратору.

Проте, на мій превеликий подив, лише через кілька днів я отримав листа від нашої кураторки, Мен Жань. Вона писала: «Лю Хуа має працездатність і здатна розв’язувати деякі реальні проблеми. Хоча іноді вона й діє згідно зі своїм розбещеним характером, через що люди почуваються скутими, якщо вона бажає змінитися, їй слід дати шанс покаятися». Я просто не міг цього зрозуміти. Лю Хуа відверто чинила зло. Це не був одноразовий переступ, вона поводилася так постійно. Хоч би як брати й сестри бесідували з нею і давали поради, вона зовсім не каялася й навіть пригнічувала та мучила їх. Згідно з Божими словами, Лю Хуа у своїй сутності була злою людиною, тож чому Мен Жань нічого з нею не робила? Здавалося, ніби Мен Жань відкрито захищає злу людину. У той час деякі брати й сестри повідомили про лихі вчинки Мен Жань. Кілька років тому Мен Жань сіяла розбрат у церкві, створила угруповання, знаходила зачіпки проти лідерів і працівників і нападала на них, щоб захопити посаду лідера. Її дії переривали церковне життя, і тому її попросили порозмірковувати в ізоляції. Коли це сталося, Сінь Ї дізналася про поведінку Мен Жань, а потім побесідувала про це й розпізнала це разом із братами й сестрами. Через це Мен Жань затаїла на неї образу. Пізніше Мен Жань удала, ніби розкаялася, щоб повернути довіру братів і сестер, і стала кураторкою. Після цього вона почала мститися Сінь Ї. Одного разу, коли Сінь Ї вказала на певні відхилення та проблеми в роботі Лю Хуа, Лю Хуа не хотіла поступатися й почала з нею сперечатися. Мен Жань знала, що в Лю Хуа є проблеми в обов’язку, але вирішила стати на її бік, щоб ізолювати й пригнічувати Сінь Ї. Через це Сінь Ї почувалася дуже пригніченою та нещасною й серйозно захворіла. Після цього Мен Жань не тільки не розмірковувала над собою, а ще й скористалася цією нагодою, щоб поглузувати з Сінь Ї, і несправедливо затаврувала її як антихриста, хибно використовуючи Божі слова. Вона суворо вичитала Сінь Ї за те, що та йде шляхом антихриста, і ввела в оману інших братів і сестер, змусивши їх також критикувати Сінь Ї. З огляду на ці дії, було очевидно, що Мен Жань мала порочний характер.

Через кілька днів Мен Жань приєдналася до нас на зібранні й стала на захист Лю Хуа, сказавши: «Не можна казати, що це проблема лише Лю Хуа, інші люди також винні. Ми маємо дати їй шанс покаятися! Здається, останнім часом вона поводиться досить добре й дуже активно виконує свій обов’язок…». Коли я спробував побесідувати з Мен Жань про принципи розпізнавання злих людей, вона, здавалося, взагалі не слухала, що я казав. Це ще більше переконало нас у тому, що Мен Жань свідомо захищає Лю Хуа. Мен Жань була куратором і чудово бачила, що Лю Хуа – зла людина, проте нічого з цим не робила, а натомість стала для неї щитом. Щобільше, сама Мен Жань мала особливо злостиву природу – вона не приймала істину, постійно переривала роботу церкви й заважала їй, а також пригнічувала та мучила братів і сестер. Згідно з принципами, вона, найімовірніше, теж була злою людиною. З огляду на поточну ситуацію, я знав, що повинен повідомити про це своїй лідерці й розвінчати дії Мен Жань і Лю Хуа, щоб захистити інтереси церкви. Але потім мені спало на думку, що Мен Жань була кураторкою – якби я образив її, повідомивши про її проблеми, вона могла б пригнічувати мене, як і інших. Мене могли б відсторонити ще до того, як ці проблеми були б розв’язані. Якщо Мен Жань знайде привід завадити мені виконувати мій обов’язок, як я зможу й далі прагнути істини та досягти спасіння? Усвідомивши це, я зітхнув і подумав: «Що ж, як-то кажуть, “хто висунеться, того й застрелять”. Мені слід просто відпустити цю ситуацію. Що менше клопоту, то краще. Захистити себе – ось що головне». Я почав відчувати бажання відступити й піти на компроміс, і мені бракувало сміливості практикувати істину. Але коли я подумав про братів і сестер, яких пригнічували Лю Хуа та Мен Жань, і про те, як вони жили в постійних стражданнях, я почав відчувати провину. Я постійно вагався, не в змозі прийняти рішення: якщо я не доповім про цю справу, то не захищу інтереси церкви, але якщо доповім, мене можуть позбавити обов’язку, і тоді в мене не буде хороших перспектив чи доброго місця призначення. Тоді я зрозумів, що з моїм станом щось не так – хіба я не поводжуся як боягуз? Мені бракувало почуття справедливості, і я не був уважним до Божих намірів. Я не міг бути таким безхребетним і позбавленим совісті, я мав виступити на захист інтересів церкви. Але коли насправді настав час доповісти на Лю Хуа та Мен Жань, я відчув несміливість і страх, тож я постав перед Богом і помолився, просячи Його спрямувати мене й дати мені віру та сміливість. Після цього я згадав уривок із Божих слів: «Всі ви кажете, що дбаєте про Божу ношу та підтримуватимете свідчення церкви, але хто з вас справді дбає про Божу ношу? Запитай себе: чи ти людина, що дбає про Божу ношу? Чи можеш ти практикувати праведність заради Бога? Чи можеш ти встати та виступити за Мене? Чи можеш ти непохитно практикувати істину? Чи достатньо ти сміливий, щоб боротися з усіма вчинками сатани? Чи зміг би ти відкласти свої почуття й розвінчати сатану заради Моєї істини? Чи можеш ти дозволити, щоб у тобі було задоволено Мої наміри? Чи покладав ти своє серце в критичні моменти? Чи ти людина, що слідує Моїй волі? Часто став собі ці запитання та часто думай про них» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 13). Коли я думав про Божі запитання, то відчував сильний докір сумління. Я часто казав іншим, що ми повинні дбати про Божу ношу й мати почуття справедливості, що ми повинні практикувати істину, розвінчувати антихристів і злих людей та повідомляти про них, аби захистити інтереси церкви. Але коли сталося те, що загрожувало моїм власним інтересам, я злякався й відступив. Я розпізнав, що Лю Хуа була злою людиною, але коли побачив, що Мен Жань захищає її, я злякався статусу та влади Мен Жань і не наважився дотримуватися принципів. Я хвилювався, що мене пригнічуватимуть, позбавлять обов’язку, і я втрачу можливість досягти спасіння, тож я підкорився її статусу та владі. Хіба я не йшов на компроміс із сатаною й не схиляв перед ним голову? Я не захищав інтереси церкви у своєму обов’язку, а думав лише про власні перспективи та долю. У цей ключовий момент я не поставив на перше місце інтереси церкви й стояв осторонь, поки злі люди заважали роботі церкви та пригнічували братів і сестер. Хіба я не кусав руку, яка мене годує? Я був таким егоїстичним і ницим – де ж були мої совість і розум? Розмірковуючи над усім цим, я відчував глибоке каяття і знав, що повинен виступити на захист інтересів церкви. Я мусив доповісти про лихі вчинки Лю Хуа та Мен Жань; я не міг дозволити їм і далі чинити зло в церкві. Після цього ми повідомили нашій лідерці про Лю Хуа та Мен Жань.

Коли лідерка отримала нашого листа, вона сказала, що приїде розв’язати це питання якнайшвидше, але зрештою її затримали інші справи. Минали дні, і я ставав нетерплячим. Я почав тривожитися й питав себе: «Чому лідерці потрібно так багато часу, щоб приїхати й розв’язати ці проблеми? Якщо вона спершу піде розпитувати про ситуацію інших людей, і Мен Жань дізнається, що ми на неї доповіли, чи не почне Мен Жань мучити нас?». Саме тоді, коли я почувався особливо змученим, я раптом згадав уривок із Божих слів: «Коли ти стикаєшся з проблемами в реальному житті, як тобі слід розуміти й усвідомлювати Божу владу та Його володарювання? Коли ти стикаєшся з цими проблемами й не знаєш, як зрозуміти їх, впоратися з ними й пережити їх, яке ставлення тобі слід мати, щоб продемонструвати, що в тебе є намір і бажання коритися Божому володарюванню й улаштуванням, а також реальність цієї покори? Спочатку ти мусиш навчитися чекати; потім ти повинен навчитися шукати; потім ти мусиш навчитися коритися» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний III). Роздумуючи над Божими словами, я відчув сором. Я думав, що коли повідомлю про проблему, її дуже швидко розв’яжуть, тому почав хвилюватися, коли приїзд лідерки постійно відкладався. Я жив у стані тривоги, думаючи лише про те, як захистити себе, не маючи ні краплі істинної віри в Бога. Читаючи Божі слова, я зрозумів, що все відбувається завдяки Божому володарюванню та впорядкуванням. Коли ми щось переживаємо, ми повинні мати віру в Боже володарювання й учитися чекати та коритися. Усвідомивши це, я помолився Богу, довіривши цю справу Йому й покладаючись на Нього. На мій подив, незабаром після цього Лю Хуа змусили піти з посади з кількох причин, зокрема через її нездатність виконувати реальну роботу. Після цього брати та сестри звільнилися від її пригнічення й змогли нормально виконувати свої обов’язки. Я побачив, що все було в руках Божих, що все це було результатом Його володарювання й упорядкувань, і моя віра зміцніла. Але, хоча Лю Хуа й пішла з посади, її лихі вчинки досі не були охарактеризовані та розслідувані, а проблеми Мен Жань усе ще залишалися нерозв’язаними. Я знав, що ми повинні продовжувати повідомляти про це, доки ці проблеми не будуть розв’язані раз і назавжди.

Через кілька днів Ся Юй, наша лідерка, приїхала, щоб дослідити ситуацію, і ми розповіли їй подробиці лихих вчинків Лю Хуа та Мен Жань. Але коли ми обговорювали поведінку Мен Жань, ми були шоковані, виявивши, що Ся Юй не погоджується з її відстороненням. Вона стверджувала, що Мен Жань мала певну працездатність, і навіть сказала: «Ви думаєте, легко зростити куратора? Ми витратили майже два роки на зрощування Мен Жань. Якщо ми відсторонимо її тільки тому, що ви нас просите, де ми маємо знайти їй заміну? Ви думаєте, виконувати нашу роботу легко?». Почувши це, я подумав: «Ти береш до уваги лише поверхневу працездатність Мен Жань і не зважаєш на її людськість і природу-сутність. Якщо ти не розпізнаєш людей і не поводишся з ними на основі їхньої сутності, то де ж тут принципи?». Після цього Ся Юй сказала, що їй потрібно детальніше дослідити це питання, і зібрання швидко завершилося. Пізніше ми ще двічі бесідували з Мен Жань, але вона не тільки не приймала цього, а навіть підрізала нас. Я бачив, що Мен Жань послідовно відмовлялася приймати обтинання, і що вона відчувала відразу до істини й ненавиділа її – вона показувала себе злою людиною. Проте, коли ми повідомили про ситуацію нашій лідерці, її відповідь знову абсолютно нас шокувала. Ся Юй написала нам, що Лю Хуа справді скоїла кілька лихих вчинків, але вона демонструвала бажання покаятися. Ся Юй сказала, що не вважає Лю Хуа злою людиною у своїй сутності, а що та лише має дуже розбещений характер. Вона сказала нам, що Лю Хуа слід дати ще один шанс на покаяння. У листі також зазначалося, що, хоча Мен Жань і демонструвала деяку поведінку злої людини, це були лише вияви її розбещеного характеру. Наприкінці листа Ся Юй закликала нас розмірковувати над собою й пізнавати себе, ставитися до людей справедливо та більше допомагати іншим. Прочитавши листа, я був приголомшений і відчув себе пригніченим і зневіреним. Якщо Ся Юй не погодиться щось зробити з Лю Хуа та Мен Жань, вони будуть вільно продовжувати тиранити церкву, мучити й пригнічувати братів і сестер і переривати роботу церкви. Хіба Ся Юй не потурала лихим вчинкам злих людей? Я думав, що оскільки Ся Юй була лідеркою, вона допоможе нам розібратися з цими злими людьми й захистить братів і сестер. Я навіть уявити не міг, що вона підійде до розв’язання проблеми в такий спосіб. Було дуже прикро бачити, що стосовно Лю Хуа та Мен Жань нічого не робиться, і я не знав, як мені бути далі. Я опинився у складному становищі – я більше не хотів втручатися в цю справу, але відчував неспокій і розумів, що повинен наполягати на повідомленні про це на вищі рівні. Але все ставало дедалі складнішим; я не міг дозволити собі образити кураторку, а тим паче лідерку. Якщо я продовжуватиму повідомляти про ці проблеми, чи не доведеться мені зрештою зіткнутися з наслідками? Те, що вони ускладнять мені життя, було б найменшою з моїх проблем – вони могли б навіть позбавити мене мого обов’язку, пригнітити й виключити мене. Як же я тоді досягну спасіння? Що більше я думав про це, то більше хвилювання, страху, пригніченості й муки відчував. Я зрозумів, що мій стан був неправильним, і поспішно помолився Богу, просячи Його спрямувати мене практикувати істину.

Одного разу я натрапив на уривок Божих слів, у якому говорилося: «Яке ставлення слід мати людям щодо того, як поводитися з лідером або працівником? Якщо те, що робить лідер або працівник, є правильним й узгоджується з істиною, тоді ти можеш слухатися його; якщо ж те, що він робить, є неправильним й не узгоджується з істиною, тоді ти не маєш слухатися його й можеш розвінчати його, виступити проти нього й висловити іншу думку. Якщо він не здатний виконувати реальну роботу або чинить лихі вчинки, які спричиняють заваду церковній роботі, і виявляється неправдивим лідером, неправдивим працівником або антихристом, тоді ти можеш розрізнити й розвінчати його та доповісти про нього. Однак деякі Божі обранці не розуміють істину й особливо боягузливі; вони бояться, що неправдиві лідери й антихристи придушуватимуть й мучитимуть їх, тому вони не наважуються відстоювати принципи. Вони кажуть: “Якщо лідер вижене мене, мені кінець; якщо він змусить усіх розвінчати або зректися мене, то я більше не зможу вірити в Бога. Якщо мене виключать із церкви, то Бог мене не захоче й не спасе мене. Чи не буде тоді моя віра марною?” Хіба таке мислення не є сміховинним? Чи мають такі люди справжню віру в Бога? Чи представляв би неправдивий лідер або антихрист Бога, коли виключав би тебе? Коли неправдивий лідер або антихрист мучить і виключає тебе, це робота сатани, і вона не має нічого спільного з Богом; коли людей вичищають або виключають із церкви, це узгоджується з Божими намірами лише тоді, коли є спільне рішення церкви та всіх Божих обранців, і коли вичищення або виключення повністю відповідає робочим упорядкуванням Божого дому та істинам-принципам Божих слів. Як виключення неправдивим лідером або антихристом може означати, що ти не можеш бути спасенним? Це переслідування з боку сатани й антихриста, і це не означає, що ти не будеш спасенний Богом. Те, чи можеш ти бути спасенним, залежить від Бога. Жодна людина не придатна вирішувати, чи можеш ти бути спасенним Богом. Ти маєш це чітко усвідомлювати. А сприймати своє виключення неправдивим лідером або антихристом як виключення Богом – чи не є це неправильним тлумаченням Бога? Саме так. І це не тільки неправильне тлумачення Бога, але й бунт проти Нього. Це також своєрідне блюзнірство проти Бога. І чи не є таке неправильне тлумачення Бога неосвіченістю й безглуздістю? Коли неправдивий лідер або антихрист виключає тебе, чому ти не шукаєш істину? Чому ти не шукаєш когось, хто розуміє істину, щоб здобути деяке вміння розрізняти? І чому ти не доповідаєш про це вищому керівництву? Це доводить, що ти не віриш у те, що в Божому домі неподільно панує істина, і показує, що ти не маєш справжньої віри в Бога і не є тим, хто істинно вірить у Нього. Якщо ти віриш у Божу всемогутність, чому ти боїшся помсти неправдивого лідера або антихриста? Чи може він визначити твою долю? Якщо ти здатний розрізняти й виявляєш, що його дії суперечать істині, чому б не побесідувати з Божими обранцями, які розуміють істину? У тебе є рот, то чому ти не наважуєшся говорити? Чому ти так боїшся неправдивого лідера або антихриста? Це доводить, що ти боягуз, нікчема, лакей сатани. … Якщо ти віриш у Бога, але замість того, щоб коритися Йому, піддаєшся Божим ворогам – антихристам – і знаходиш у них прихисток, і в результаті ці антихристи тобою маніпулюють і знущаються з тебе, то ти сам накликав це на себе. Хіба ти на це не заслуговуєш? Якщо ти ставишся до антихриста як до свого господаря, як до свого лідера, як до плеча, на яке можна спертися, то ти шукаєш прихистку в сатани, ти слідуєш за сатаною, а це означає, що ти заблудив, став на хибний шлях і ступив на дорогу, з якої немає вороття. Яке ставлення тобі слід мати до антихристів? Тобі слід розвінчувати їх і боротися з ними. Якщо ти один або вас тільки двоє, і ви занадто слабкі, щоб протистояти антихристам самотужки, вам слід об’єднати зусилля з кількома людьми, які розуміють істину, щоб доповісти про цих антихристів і розвінчати їх, і продовжувати це робити, доки їх не вичистять» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт третій. Вони відторгають тих, хто прагне до істини, і нападають на них). Божі слова розвінчали мої неправильні точки зору. Коли дійшло до повідомлення про цих злих людей, я раз у раз не міг відстоювати принципи, практикувати істину та захищати інтереси церкви, тому що боявся, що лідери й працівники пригнічуватимуть мене, ускладнюватимуть мені життя або навіть засудять і виключать мене, і таким чином позбавлять можливості досягти спасіння. У результаті я просто закривав очі на їхні дії й не наважувався відстоювати принципи та продовжувати повідомляти про них і розвінчувати їх. Я часто говорив про те, як істина й Христос правлять у Божому домі, але коли я зіткнувся з реальною ситуацією, мені забракло істинного знання та віри в Бога і я не вірив, що Бог володарює над усім сущим і керує нашими долями. Я надавав надто великого значення статусу та владі злих людей і боявся їх. Насправді, хоч би який статус і владу мали неправдиві лідери, антихристи та злі люди, вони все одно не можуть контролювати наші долі або вирішувати, чи досягнемо ми спасіння. Незалежно від того, наскільки жорстокими вони стають, вони не можуть перевищити Божу владу. Навіть якби я був пригнічений злими людьми й тимчасово не міг виконувати свій обов’язок, це не означало б, що я втратив би шанс бути спасенним. Бог проникливо спостерігає за всім сущим, тож поки я прагну та практикую істину, я зрештою все ще можу досягти Божого спасіння. Щобільше, ці злі люди не можуть утвердитися в церкві, і врешті-решт усі вони будуть викриті та відсіяні. Але я помилково вважав, що лідерка контролює мої перспективи та долю, і щойно я ображу її, то втрачу свій обов’язок і будь-які шанси на досягнення спасіння. Яким же дурним і збентеженим я був! У чому полягала моя істинна віра в Бога? Тоді я замислився, чому я не зміг практикувати істину в цій справі й у чому полягало джерело моєї проблеми.

Пізніше я натрапив на такий уривок Божих слів: «Сатана розбещує людей освітою й навіюванням із боку національних урядів, а також відомих і великих людей. Їхні диявольські слова стали життям і природою людини. “Кожен сам за себе, а невдах під три чорти” – це відомий сатанинський вислів, який просякнув кожного та який став його життям. Є й інші слова філософій світських справ, подібні до цих. За допомогою традиційної культури кожного народу сатана виховує, вводить в оману та розбещує людей, унаслідок чого людство падає в безмежну прірву знищення, і врешті-решт знищується Богом за те, що служить сатані й опирається Богові. … У житті, діях та житті по-людськи людей є багато отрут сатани. Наприклад, усі їхні філософії світських справ, їхні тактики діяльності та їхні гасла наповнені отрутами великого червоного дракона, і всі вони походять від сатани. Отже, усе, що проникає в людські кістки й кров, – від сатани. У всіх цих чиновників, у тих, хто має владу, і тих, хто пробився в житті, є свої шляхи та секрети успіху. Хіба такі секрети не відображають їхню природу як вона є? Ці люди здатні виконувати великі зобов’язання у світі, і ніхто не може побачити наскрізь ті хитрощі й інтриги, які за ними стоять. Це показує, наскільки підступна й злостива їхня природа. Людство глибоко розбещене сатаною. Сатанинська отрута тече в крові кожної людини, і можна сказати, що природа людини розбещена, нечестива, ворожа та протиборча Богові, наповнена філософіями й отрутами сатани та занурена в них. Вона цілком і повністю стала природою-сутністю сатани. Ось чому люди опираються Богу та є ворожими у ставленні до Нього. Люди можуть легко пізнати себе, якщо їх природу можна так препарувати» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Як пізнати людську натуру). Через розвінчування в Божих словах я виявив першопричину моєї нездатності практикувати істину: я був надто глибоко розбещений сатаною. Змалечку я здобував освіту в школі й зазнавав впливу суспільства, яке вселило в мене багато сатанинських отрут, таких як: «Кожен сам за себе, а невдах під три чорти», «Що менше клопоту, то краще», «Коли щось не стосується особисто тебе, то хай воно буде як буде» і «Розумні люди вміють себе захистити та думають лише про те, щоб не набути клопоту». Оскільки я жив за цими сатанинськими отрутами, я завжди захищав власні інтереси, а коли щось траплялося, то передусім думав про свої перспективи та долю, замість того, щоб думати про інтереси церкви. Я усвідомлював, що Лю Хуа та Мен Жань були злими людьми, що вони перешкоджали та шкодили роботі церкви й що брати й сестри невимовно страждали через їхнє пригнічення, але я вирішив уникати й ігнорувати цю ситуацію, щоб захистити власні інтереси. Я не захищав роботу церкви. Божий намір полягає в тому, щоб усі антихристи, злі люди та маловіри були вичищені з церкви, аби брати й сестри могли жити нормальним церковним життям, прагнути істини та виконувати свої обов’язки. Проте я був боязким і надто обережним і не наважувався виступити та розвінчати цих злих людей навіть після того, як побачив, що вони пригнічують інших і заважають роботі церкви, і все це лише для того, щоб захистити власні інтереси. Хіба я не стояв на боці сатани й не потурав цим злим людям, коли вони тиранили церкву? Хіба я не діяв як їхній спільник? Номінально я вірив у Бога й ішов за Ним, але насправді я захищав сатану та стояв на боці злих людей. У вирішальний момент я відвернувся від церкви й захищав лише себе, замість того щоб зважати на інтереси церкви. Я усвідомив, що був таким лукавим та егоїстичним. Божому Царству потрібні ті, хто є чесним і має почуття справедливості. Лукаві, егоїстичні люди, які захищають лише власні інтереси, є від сатани, і Бог їх не спасе.

Після цього я натрапив на такий уривок Божих слів: «Антихристи мають надзвичайно порочні характери. Якщо ти спробуєш їх обітнути або розвінчати, вони ненавидітимуть тебе й вчепляться в тебе зубами, ніби отруйні змії. Як би ти не намагався, ти не зможеш їх скинути чи струсити. Коли ви стикаєтеся з такими антихристами, чи відчуваєте ви страх? Деякі люди справді бояться й кажуть: “Я не наважуюся їх обтинати. Вони такі люті, як отруйні змії, і якщо вони обів’ються навколо мене, мені кінець”. Що це за люди? Вони занадто малого духовного зросту, вони ні на що не здатні, вони не є добрими воїнами Христа й не можуть давати свідчення про Бога. Отже, що вам слід робити, коли ви стикаєтеся з такими антихристами? Якщо вони погрожують тобі або намагаються позбавити тебе життя, чи боявся б ти? У таких ситуаціях ти мусиш швидко об’єднатися зі своїми братами й сестрами, піднятися, розслідувати, зібрати докази й розвінчати антихриста, доки його не вичистять із церкви. Це докорінне розв’язання проблеми. … Обрані Богом люди мають завжди пам’ятати про Боже доручення. Очищення від злих людей і антихристів – це найважливіша битва в боротьбі проти сатани. Якщо цю битву виграти, це стане свідченням переможця. Боротьба проти сатан і злих дияволів – це досвідне свідчення, яке слід мати обраним Богом людям. Це істина-реальність, якою мусять володіти переможці. Бог дарував людям так багато істини, вів тебе так довго й так багато забезпечував тебе, щоб ти давав свідчення й захищав роботу церкви. Виявляється, коли злі люди й антихристи чинять лихі вчинки й заважають роботі церкви, ти стаєш боязким і відступаєш, тікаючи, закривши голову руками, – ти нікчема. Ти не можеш перемогти сатан, ти не засвідчив, і Бог гидує тобою. У цей критичний момент ти мусиш піднятися й вести війну проти сатан, розвінчувати лихі вчинки антихристів, засуджувати й проклинати їх, не даючи їм місця для сховку й вичищаючи їх із церкви. Лише це можна вважати перемогою над сатанами й кінцем їхньої долі. Ти – один з обраних Богом людей, послідовник Бога. Ти не можеш боятися викликів; ти мусиш діяти згідно з істинами-принципами. Ось що означає бути переможцем. Якщо ти боїшся викликів і йдеш на компроміси, бо боїшся помсти від злих людей або антихристів, то ти не є послідовником Бога, і ти не є одним з обраних Богом людей. Ти – нікчема, гірший навіть за прислужників» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт дев’ятий, частина восьма). Божі слова вселили в мене віру та силу. Я мав перестати боятися сатанинських сил темряви, перестати захищати себе й бути нікчемним. Мені потрібно було виступити, щоб розвінчати злих людей у церкві та захистити інтереси церкви – це був мій обов’язок і відповідальність. Божі слова також показали мені шлях практики: сили однієї людини обмежені, але я міг об’єднатися з іншими братами та сестрами, які мали почуття справедливості, щоб повідомити про цих злих людей, розвінчати їх і таким чином захистити наше церковне життя, уберегти братів і сестер від переривань з боку сатанинських сил і впевнитися, що до злих людей було вжито належних заходів. Навіть якби мене пригнічували та мучили, я б не піддався силам сатани. Після цього я перестав бути скутим темним впливом сатани й більше не думав про свої перспективи та долю. Я об’єднався з іншими братами та сестрами й повідомив про проблеми Мен Жань іншому лідеру. Дослідивши ситуацію, лідер відсторонив Мен Жань. Я був у нестямі від радості, коли побачив, що Мен Жань нарешті відсторонили, і сповнився вдячності Богові. Після цього ми допомогли лідеру проаналізувати всі лихі вчинки Лю Хуа та Мен Жань. Згодом їх обох охарактеризували як злих людей і виключили, а Ся Юй відсторонили як неправдиву лідерку, оскільки вона не виконувала реальної роботи й терпіла злих людей, які безкарно чинили зло в церкві. Звільнившись від переривань з боку цих злих людей, наше церковне життя знову стало мирним і спокійним, і брати й сестри змогли нормально виконувати свої обов’язки. Незабаром після цього кожен проєкт у церкві почав приносити результати.

Завдяки цьому досвіду я переконався, що все суще підкоряється Божому володарюванню й упорядкуванням, а також став свідком Божої праведності. Сатанинські злі сили не можуть утвердитися в Божому домі – тих, хто має бути викритим, врешті-решт викривають і відсіюють. Озираючись на те, як Мен Жань перешкоджала нам, коли ми повідомляли про Лю Хуа й розвінчували її, і як Ся Юй намагалася завадити нам повідомити про Мен Жань, я усвідомлюю, що тоді не розумів, чому Бог дозволив цьому статися, але тепер бачу, що через Лю Хуа Бог одну за одною викрив злу людину й неправдиву лідерку, які приховувалися ще глибше. Завдяки цьому я здобув розпізнання й виніс цінні уроки. Бог справді мудрий! Хоча процес повідомлення про них був сповнений труднощів, Божі слова спрямовували мене на кожному кроці й вселяли в мене знання Божої мудрості та всемогутності. Я побачив, що істина та праведність справді правлять у Божому домі. Це дало мені ще глибшу віру в Бога й допомогло зрозуміти мою егоїстичну, лукаву природу. Я ніколи б не зміг дізнатися нічого з цього в комфортному середовищі. Дякувати Богу!