Сіньчен (Китай)

У липні 2020 року мене обрали лідеркою церкви і призначили відповідальною за церковну роботу разом із сестрою Чень Ши. Коли я тільки взялася за виконання того обов’язку, я ще не до кінця розуміла численні принципи і зверталася до неї, коли в мене виникали питання. Я радо приймала всі поради, які вона мені давала. За деякий час я почала досягати у своєму обов’язку певних результатів, і мені здалося, що я вже достатньо компетентна, щоб працювати самостійно. Після цього щоразу, коли я розподіляла роботу, я робила це сама, не звертаючись до Чень Ши. Навіть у тих випадках, коли нам слід було ухвалити рішення разом, я робила це самостійно. Бачачи, що я не дотримуюся принципів, Чень Ши часто нагадувала мені припинити приймати самовільні рішення. Деколи вона говорила це навіть у присутності дияконів. Мені здавалося, що вона затаїла на мене злобу, – вона не зважала на мою гідність і ганьбила мене. Тому я трохи опиралася їй. Часто, коли ми обговорювали роботу, вона відкидала більшість моїх ідей, а я бунтувала й думала: «Ми обидві відповідаємо за церковну роботу, то чому останнє слово завжди за тобою, а не за мною? Ти завжди відкидаєш мої ідеї, хіба це не створює враження, що ти краща за мене? Чи не подумають брати й сестри, що я – погана лідерка? Як я тепер подивлюся їм в очі?» Я стала упереджено ставитися до Чень Ши. А потім, коли ми обговорювали роботу, щоразу, коли вона відкидала мої ідеї, я просто замовкала. Хоча іноді я визнавала, що вона має рацію, сама думка про те, щоб пом’якшитися до неї, була мені неприємна. Із плином часу я дедалі більш упереджено ставилася до Чень Ши. Я не хотіла з нею розмовляти, а обговорювати роботу й поготів. Я обмежувала її, а сама почувалася скутою й пригніченою.

У січні 2021 року через проблеми зі здоров’ям, тривалу відсутність співпраці між нами, а також відчуваючи обмеження з мого боку, Чень Ши впала в негативний стан, з якого вона так ніколи й не вийшла, і врешті-решт звільнилася. У жовтні церква проводила вибори, щоб заповнити вільну посаду лідера. Вища лідерка заговорила про Чень Ши і запитала про її ситуацію. Сестра Ван Чжисінь розповіла: «Її стан нещодавно неабияк покращився, і вона бере на себе більше зобов’язань». Через це я трохи захвилювалася: «Здається, вона високо цінує Чень Ши! Почувши це, лідерка подумає, що Чень Ши підходить на цю посаду. Якщо її оберуть, то чи це не означатиме, що ми знову працюватимемо разом?» Коли я пригадала нашу попередню співпрацю, я трохи перелякалася. Я подумала: «Раніше, коли в нас різнилися думки щодо підходу до роботи, більшість колег ставали на сторону Чень Ши, ніхто не прислухався до мене. Чень Ши – дуже справедлива людина. Якщо вона помічала, що я не дотримуюся принципів, вона мені докоряла й часто ганьбила мене. Працювати з нею було жахливо. Відколи вона звільнилася, усі колеги дослухалися до моїх порад. Якщо вона повернеться, чи колеги знову слухатимуть її, як колись? Якщо вона продовжуватиме критикувати мене, то чи не зруйнує це той образ, який я вибудувала собі в очах братів і сестер?» Коли я це зрозуміла, то зовсім не хотіла працювати із Чень Ши. Я подумала: «Так тривати не може, я повинна розповісти всім про її зіпсованість, бо якщо її оберуть, буде несолодко». Тож я описала всю її погану поведінку, у тому числі те, як її турбував тільки статус, а не навантаження в обов’язках. Хвилюючись, що я недостатньо детально розповідала, я навела кілька прикладів, що доводили мою позицію. Лідерка побачила, що я несправедливо ставилася до Чень Ши, а тому поспілкувалася зі мною про принцип справедливого ставлення до інших. Але мене було не спинити. Через кілька днів офіційно розпочалися вибори, і сестра Лі Мін запитала мене про ситуацію з Чень Ши. Я подумала: «Вона не близька з Чень Ши, не дуже добре її знає, я мушу їй пояснити, що Чень Ши не здатна бути лідеркою, щоб вона не стала за неї голосувати». Тому я розповіла їй усе про погану поведінку Чень Ши, зокрема, що вона не справляється зі своїми обов’язками. Але в ту мить мене відштовхнула інша сестра й сказала: «Чень Ши тоді не справлялася з обов’язками, бо вона була в поганому стані. Нещодавно їй стало краще, і тепер вона несе тягар своїх обов’язків. Крім того, вона бере участь у житті церкви й допомагає нам із незрозумілими питаннями в наших обов’язках». Коли я це почула, я стривожилася: «Чому ти так вихваляєш Чень Ши? Чи ти вже за неї проголосувала? Тепер і Лі Мін проголосує за неї, почувши твою розповідь? Якщо її справді оберуть, ми знову працюватимемо разом. І тоді я не лише не зможу відзначитися, вона ще й постійно виправлятиме мене. Краще, щоб лідером обрали когось нового. Тоді, оскільки я вже якийсь час була лідеркою та розумію багато принципів, ця людина в більшості випадків погоджуватиметься з моєю думкою, і навіть якщо я зроблю щось неправильно, не зрозуміє цього й не стане безпосередньо критикувати мене, а мій статус не похитнеться». Чим більше я про це думала, тим більше переконувалася, що не можу дозволити, щоб Чень Ши обрали. Я негайно заявила, що Чень Ши не має багато життєвого досвіду, а покладається тільки на знання вчень. Коли я так сказала, то побачила, що Лі Мін закивала головою, і мені відлягло від серця – я подумала, що Лі Мін не стане голосувати за сестру Чень Ши. Чень Ши і ще одна сестра набрали однакову кількість голосів. Я ще більше захвилювалася, що Чень Ши оберуть, і вона знову працюватиме зі мною.

Через певний час наша лідерка запитала мене: «З огляду на рівень Чень Ши, вона цілком здатна бути лідеркою. Якщо її оберуть, що ти відчуватимеш?» Це питання змусило мене захвилюватися, що вони справді оберуть Чень Ши, тому я поспіхом заявила: «Чень Ши не має достатньо життєвого досвіду й вона має дуже зіпсований характер…» Лідерка побачила, як я опираюся Чень Ши, і знову вивела мене на чисту воду: «Ти помічаєш тільки слабкості людей і ніколи не звертаєш увагу на їхні сильні сторони, тому ти ніколи не зможеш успішно співпрацювати з кимось. Ти до краю пихата…» Слова «Ти ніколи не зможеш успішно співпрацювати з кимось» сильно мене вразили. Мені здалося, що лідерка розкрила всі мої наміри, і тепер думає про мене погано. Братам і сестрам, а також лідерам подобалася Чень Ши, то як я зможу продовжувати виконувати свої обов’язки? Я жахливо почувалася і більше не хотіла бути лідеркою. Я подумала: «Якщо Чень Ши така хороша, то вже оберіть її». Я відповіла лідерці: «Я не маю доброї людської сутності й не вмію ні з ким співпрацювати. Мені здається, що я більше не можу виконувати ці обов’язки. Думаю, вам треба обрати іншого лідера на моє місце». Лідерка поспілкувалася зі мною, сказавши: «Я не для того кажу, що ти до краю пихата, щоб обмежити тебе, а щоб примусити тебе шукати істину й виправити свій розбещений характер…» Почувши це, я усвідомила, що виливала свій гнів на свої обов’язки й діяла проти Бога. Мені стало соромно й незручно. Але варто мені було я подумати про роботу із Чень Ши, я знову заводилася. Я не хотіла розбиратися з цією ситуацією, тому виправдалася тим, що маю іншу роботу, і пішла. Я почувалася дуже пригніченою, я усвідомила, що бунтую проти Бога і що Він закрив від мене Своє обличчя. Я уникала ситуації, яку для мене приготував Бог. Якщо я не зміню стан справ, то Бог однозначно зневажатиме мене, і я втрачу роботу Святого Духа. Я була трохи налякана, а тому звернулася до Бога в молитві: «Боже, мені слід винести урок із ситуації, які Ти для мене сьогодні приготував. Буде неправильно уникати чи противитися їй, але я не знаю, як проаналізувати й пізнати себе. Скеруй мене, щоб я могла зрозуміти Твої наміри й в ході цього засвоїла цей урок». Після молитви я трохи заспокоїлася.

Наступного дня оголосили результати виборів: Чень Ши обрали лідеркою, але ця новина не дуже мене засмутила. Я розмірковувала: я завжди критикувала Чень Ши за зіпсованість і неспроможність, але ніколи не згадувала її сильні сторони й таланти. Хіба я не відсторонювала її? Тому я відкрила уривки Божого слова, що говорять про антихристів, які придушують і відсторонюють незгодних. Один уривок справив на мене особливе враження. Всемогутній Бог говорить: «Як антихристи відторгають тих, хто прагне до істини, і нападає на них? Вони часто використовують методи, які інші вважають доцільними й належними, навіть дебати про істину, щоб отримати важелі впливу, аби нападати на інших людей, засуджувати їх і вводити в оману. Наприклад, антихрист вважає, що якщо його напарники є людьми, які прагнуть до істини, вони можуть загрожувати його статусу, і тому він виголошуватиме піднесені проповіді й обговорюватиме духовні теорії, щоб вводити людей в оману й змушувати їх бути високої думки про нього. У такий спосіб він може принижувати й придушувати своїх напарників і співпрацівників, і змушувати людей відчувати, що, хоча напарники їхнього лідера є людьми, які прагнуть до істини, вони не однакові зі своїм лідером за рівнем і здібностями. Дехто навіть каже: “Проповіді нашого лідера піднесені, і ніхто не може зрівнятися з ним”. Антихристу надзвичайно приємно чути такі коментарі. Він думає собі: “Ти мій напарник, хіба ти не маєш трохи істин-реальностей? Чому ти не можеш говорити так красномовно й піднесено, як я? Тепер ти повністю принижений. Тобі бракує здібностей, проте ти наважуєшся змагатися зі мною!” Ось що думає антихрист. Яка мета антихриста? Він намагається всіма можливими засобами придушити, принизити інших людей і поставити себе вище за них. Так антихрист ставиться до кожного, хто прагне до істини або співпрацює з ним. … На додаток до цих лихих вчинків антихристи роблять щось іще підліше, а саме: постійно намагаються придумати, як отримати важелі впливу на тих, хто шукає істину. Наприклад, якщо певна людина вчинила блуд або якийсь інший переступ, то антихристи хапаються за це як за можливість для нападу на неї та шукають нагоди образити, викрити, оббрехати, наклеїти ярлики, щоб відбити в людини ентузіазм до виконання своїх обов’язків і змусити її почуватися негативно. Антихристи також змушують обраних Богом людей дискримінувати таку людину, цуратися та зрікатися її, так що ті, хто шукає істину, опиняються в ізоляції. Зрештою, коли всі ті, хто шукає істину, відчувають негатив і слабкість, перестають активно виконувати свої обов’язки та не бажають ходити на зібрання, антихристи досягають своєї мети. Оскільки ті, хто прагне до істини, більше не становлять загрози їхньому статусу та владі й ніхто вже не наважується скаржитися на антихристів або викривати їх, антихристи можуть почуватися спокійно. … Підсумовуючи, на основі цих проявів антихристів ми можемо визначити, що вони не виконують обов’язок з лідерства, оскільки не наставляють людей у тому, як їсти й пити Божі слова або бесідувати про істину, не поливають і не підтримують людей, і тим самим не дозволяють їм здобути істину. Натомість вони переривають церковне життя й заважають йому, зривають і підривають роботу церкви, а також перешкоджають людям на шляху прагнення до істини й здобуття спасіння. Вони хочуть завести Божих обранців на манівці й спричинити втрату ними шансу на отримання спасіння. Це кінцева мета, якої антихристи хочуть досягти, перериваючи роботу церкви й заважаючи їй» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт третій. Вони відторгають тих, хто прагне до істини, і нападають на них). Цей уривок Божих слів дуже на мене вплинув. Бог викриває, як антихристи придушують і відсторонюють інших, принижують тих, хто шукає істину, та прискіпуються до них, щоб утвердитися у своєму статусі. Хіба не так само я поводилася із Чень Ши? Під час виборів, коли я побачила, як добре всі відгукувалися про неї, я пригадала час, коли ми працювали разом, як усі інші дослухалися до її порад і вона отримувала всю увагу. Вона також часто звертала увагу на мої помилки, від чого я почувалася приниженою. Я хвилювалася, що якщо її оберуть, брати й сестри дослухатимуться тільки до неї та захоплюватимуться нею, а на мої поради ніхто не звертатиме уваги. Тому я запанікувала й почала активно заперечувати її здатності, а ще перебільшила її попередні вияви зіпсованості. Я говорила, що вона не має багато життєвого досвіду, що вона не шукає істину, намагалася обманути всіх, щоб вони упереджено до неї поставилися й не голосували за неї. Коли лідерка помітила мою проблему й розкритикувала мене за те, що я несправедливо ставлюся до людей, я побачила, що не отримала того, що хотіла, почала мислити нерозумно й захотіла відмовитися від свого обов’язку. Усе, що я говорила, було сповнене підступних і корисливих мотивів. Я робила це все для того, що захистити свою репутацію й статус. Хіба це відрізнялося від тих антихристів, що нападали на шукачів істини, щоб утвердитися у своєму статусі? Церковна робота відчайдушно потребувала талантів, і хоча Чень Ши виявляла ознаки розбещеності й мала свої недоліки, у неї було відчуття справедливості й вона виконувала свої обов’язки. Вона шукала істину, коли поставала перед проблемами, вона дотримувалася істини, а тому відповідала вимогам лідера. Але я хвилювалася, що вона становитиме загрозу моєму статусу в очах інших, а тому намагалася принизити й відсторонити її, аніскілечки не переймаючись роботою церкви. Я зовсім не замислювалася про Божі наміри, я не виконувала свій обов’язок. Я перешкоджала й підривала роботу церкви, я чинила зло! Щойно я це зрозуміла, я несподівано побачила, якими огидними були мої вчинки. У минулому я завжди думала, що відсторонення й покарання людей – це дії антихристів, але тепер я побачила, що я також мала антихристський характер, що я прямувала шляхом антихриста. Якщо я не покаюся, мене викриє й вижене Бог. Дійшовши такого висновку, я була нажахана, але я також розуміла, що через розправу й викриття я зможу осмислити й покаятися, а також віднайти істину, щоб виправити свій зіпсований характер. Я насправді повинна працювати разом із Чень Ши на благо роботи церкви. Після того я відверто розповіла братам і сестрам про свою розбещеність, щоб вони проникливо поставилися до моїх попередніх заяв і справедливо поводилися із Чень Ши. Я перестала відсторонювати Чень Ши й опиратися їй, коли зустріла її, я активно питала, як її справи, обговорювала з нею роботу й працювала разом з нею. Поступово ми почали ладнати одна з одною набагато краще, а я почувалася спокійнішою. Особливо коли на одних зборах я почула, як Чень Ши дуже практично розповідала про свій недавній досвід, і подумала, як я перешкоджала їй стати лідеркою й чинила зло, і від цього ще більше каялася у своїй вині.

Надалі я продовжувала шукати істину й осмислювати джерело цієї проблеми. Я знайшла такий уривок Божих слів. «Леліяння антихристами власної репутації й статусу набагато більше, ніж у звичайних людей: це щось притаманне їхньому характеру-сутності; це не тимчасовий інтерес, не скороминущий вплив їхнього оточення – це щось у їхньому житті, у їхніх кістках, і тому це їхня сутність. Це означає, що в усьому, що роблять антихристи, вони в першу чергу дбають про власну репутацію та статус і ні про що інше. Для антихриста статус і престиж – це його життя, це мета, до якої вони прагнуть упродовж свого життя. Що б він не робив, він завжди в першу чергу думає про таке: “Що буде з моїм статусом? А з моєю репутацією? Якщо я це зроблю, чи дасть це мені хорошу репутацію? Чи підвищить мій статус в очах людей?”. Це перше, про що думає така людина, що переконливо доводить, що вона має характер і сутність антихристів і тільки через це вона так розглядає ці питання. … Хоча антихристи вірять у Бога, вони зрівнюють прагнення до репутації і статусу з вірою в Бога й надають цим двом речам такого ж значення. Тобто, йдучи шляхом віри в Бога, вони також прагнуть власної репутації і статусу. Можна сказати, що у серцях антихристів прагнення до істини у вірі в Бога – це прагнення до репутації і статусу, а прагнення до репутації і статусу – це також прагнення до істини; здобути репутацію і статус значить здобути істину й життя. Якщо їм здається, що вони не здобули ні слави, ні вигоди, ні статусу, що ніхто їх не шанує, не цінує їх високо й не слідує за ними, то вони занепадають духом, вважають, що у вірі в Бога немає ні сенсу, ні цінності, і в душі запитують себе: “Невже я зазнав невдачі, вірячи ось так у Бога? Невже для мене немає жодної надії?”. У своєму серці вони часто розраховують такі речі. Вони розраховують, як їм викроїти собі місце в Божому домі, як здобути в церкві високу репутацію, як вони можуть спонукати людей слухати, коли вони говорять, і співати їм хвалу, коли вони щось роблять, і як вони можуть спонукати людей слідувати за ними, куди б вони не пішли, і як вони можуть отримати вагомий голос у церкві, а також славу, вигоду й статус – у своїх серцях вони дійсно зосереджуються на таких речах. Саме такого прагнуть ці люди» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт дев’ятий, частина третя). Бог показує, наскільки сильно антихристи прагнуть репутації й статусу, а також наскільки все, що вони роблять, спрямоване на досягнення влади. Вони хочуть, щоб усі їм підкорялися, і хочуть мати місце в їхніх серцях. А насправді вони все це роблять, щоб створити власне незалежне царство, вони змагаються з Богом за віруючих і хочуть, щоб люди їм шанували. Я побачила, що мої вчинки були саме такими, як їх викрив Бог: я завжди намагалася підтримувати свій образ у чужих очах, прагнула статусу, хотіла мати вирішальне слово й бути в центрі уваги всіх. Коли з’являвся хтось талановитіший за мене, я розглядала його як загрозу своєму статусу, нападала на нього й усувала його. Саме так я поводилися з Чень Ши. Я хвилювалася, що не зможу відзначитися, якщо її оберуть лідеркою, я наголошувала на її минулій зіпсованості, щоб переконати інших не голосувати за неї. Я навіть сподівалася, що оберуть нового партнера. Таким чином, оскільки я була лідеркою набагато довше, що б я не казала та не робила, навіть якби це йшло всупереч принципам, мій новий партнер не помітив би цього й не викрив і не картав би мене. Я би була великим цабе в церкві: що б я не казала, усе б сприймалося, і я могла б робити все, що завгодно. Мої амбіції та бажання вийшли з-під контролю. Я створювала своє власне незалежне царство. Щоб захистити свій власний статус, я навіть пригнічувала й усувала інших. Чи це відрізнялося від того, як Комуністична партія Китаю нападала на незгодних із нею й відсторонювала їх? Заради збереження свого автократичного правління та з метою змусити усіх поклонялися їм і слідували за ними вони використовують свою владу, щоб придушувати й викорінювати будь-кого, хто загрожує їхньому статусу та інтересам. Я поводилася із Чень Ши так само, як Комуністична партія Китаю – зі своїми жертвами. Я не могла повірити, наскільки жахливо я поводилася заради статусу. Як лідерка церкви я повинна працювати разом із тими, хто шукає правду, щоб виконувати роботу церкви, щоб вести братів і сестер до Бога. Але все, про що я могла думати, – це репутація й статус, у моєму серці не було місця для мого обов’язку, і я не боялася Бога. Я багато років вірила в Бога, але все ж принижувала людей через упередження заради свого статусу, я Його справді розчарувала й заслужила на Його огиду!

Потім я зрозуміла, що була ще одна причина, з якої я пригнічувала й відсторонювала Чень Ши: вона постійно викривала мене й примушувала почуватися приниженою. Я знайшла такий уривок слів Божих про це відчуття: «Що тобі слід робити, якщо ти хочеш триматися якнайдалі від шляху антихриста? Ти повинен узяти на себе ініціативу зближуватися з людьми, які люблять істину, з порядними людьми, з тими, хто може вказати на твої проблеми, хто може говорити правду й докоряти тобі, коли виявляє твої проблеми, і особливо з людьми, які можуть обтинати тебе, коли виявляють твої проблеми, – це люди, які є для тебе найкориснішими, і ти повинен їх цінувати. Якщо ти бойкотуватимеш і позбуватимешся таких хороших людей, то втратиш Божий захист, і лихо поступово прийде до тебе. Зближуючись із хорошими людьми та з тими, хто розуміє істину, ти матимеш мир і радість, і ти зможеш уберегтися від лиха; зближуючись із людьми мерзенними, безсоромними та з тими, хто лестить тобі, ти опинишся в небезпеці. Тебе не тільки легко буде обдурити й ошукати, але й лихо може спіткати тебе будь-якої миті. Ти мусиш знати, що за люди можуть принести тобі найбільшу користь: це ті, хто може застерегти тебе, коли ти робиш щось не так або коли ти звеличуєш себе, свідчиш про себе й уводиш інших в оману, – саме вони можуть принести тобі найбільшу користь. Зближуватися з такими людьми – це правильний шлях. Чи здатні ви на таке? Якщо хтось каже щось, що шкодить твоїй репутації, і ти решту життя таїш на нього зло, кажучи: “Навіщо ти мене розвінчав? Я ніколи не робив тобі нічого поганого. Чому тобі завжди треба ускладнювати мені життя?”, і носиш у душі образу, між вами пролягає тріщина, і ти постійно думаєш: “Я лідер, у мене є ця ідентичність і статус, і я не дозволю тобі так говорити”, то що це за прояв? Це неприйняття істини та суперечки з іншими; це певна глухота до доводів розуму. Хіба це не твої думки про статус каламутять воду? Це показує, що твої розбещені характери занадто тяжкі. Ті, хто постійно плекає думки про статус, – це люди з тяжким характером антихриста. Якщо вони ще й коять зло, то їх дуже швидко викриють і відсіють. Людям дуже небезпечно відкидати й не приймати істину! Постійна жага змагатися за статус і бажання впиватися благами статусу – це ознаки небезпеки. Коли серце людини постійно скуте статусом, хіба вона може практикувати істину та вести справи за принципами? Якщо людина не здатна практикувати істину, постійно діє заради слави, вигоди, статусу та завжди використовує свою владу, щоб робити справи, то хіба вона не явний антихрист, який показує своє справжнє обличчя?» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт четвертий. Вони звеличують себе та свідчать про себе). Прочитавши цей уривок, я зрозуміла, що брати й сестри викривали й виправляли мене не для того, щоб посміятися з мене, принизити чи поставити в незручне становище, а щоб допомогти мені пізнати себе. Це було корисно для мого життя, щоб я не збочила з правильного шляху. Я пригадала, як минулого року, коли ми працювали разом із Чень Ши, вона викрила мене одразу, як тільки помітила, що я поводилася украй пихато й свавільно. Вона підтримувала мене з любов’ю. Мати поруч таку людину, яка наглядала за мною, було корисно на початку мого входження в життя. Але в той час я не думала, що це йде від Бога, і неправильно тлумачила добрі наміри Чень Ши. Мені здавалося, що вона принижує мене, безпосередньо викриваючи й виправляючи мене, а тому я почала упереджено до неї ставитися й відсторонювати її. Це все були вияви мого антихристського характеру. Божі слова вказали мені на шлях до практики. Мені треба проводити більше часу з чесними, відвертими людьми, які прагнуть істини, а коли я роблю щось неправильно чи не дотримуюся принципів, мені слід не зважати на статус і репутацію, а дослухатися до їхньої думки. Це допоможе мені утриматися від зла. Я думала про те, що хоч я й була лідеркою церкви, та було ще стільки питань, яких я не усвідомлювала. Оскільки нами керує наш зіпсований характер, ми неодмінно створюватимемо перешкоди й перебої у виконанні наших обов’язків. І лише гармонійно працюючи з іншими й допомагаючи та підтримуючи інших, ми можемо добре виконувати свої обов’язки й церковну роботу. Щойно я зрозуміла Божу волю, я відкрила своє серце Чень Ши й вибачилася перед нею, розповіла їй усе про те, як я на неї нападала й стримувала її. Почувши все це, вона не стала думати про мене гірше, не зненавиділа мене, як я очікувала, а просто поспілкувалася зі мною про власний досвід, щоб допомогти. Відкрившись одна одній і поспілкувавшись, ми змогли відкинути наші упередження.

Пізніше був випадок, коли я занедбала певні загальні питання, бо була зайнята іншими проєктами, і тільки через два місяці згадала, що треба провести збори з людьми, які займалися загальними питаннями. Сестра Ян Яньї, яка відповідала за загальні питання, не посоромилася розкритикувати мене: «Ти два місяці не проводила з нами збори, не вирішувала питання, які стосувалися наших обов’язків, і відповідно це негативно повпливало на наші життя. Божі слова кажуть, що лідери й працівники, які призначають роботу, а потім не керують нею, – несправжні лідери». Коли я почула ці слова з вуст сестри, я розгубилася: «Я питала про твій стан у ці два місяці, але не так часто. Крім того, я була зайнята іншою роботою. Ти не можеш називати мене несправжньою лідеркою через це! Як по-твоєму мені далі перевіряти твою роботу, якщо ти так зі мною розмовлятимеш? Якщо ти знову помітиш, що я роблю щось неправильно, і повідомиш вищому керівництву, що я – несправжня лідерка, хіба я не втрачу свій статус? Так бути не може, я не можу дозволити тобі наглядати за роботою в майбутньому». Але тоді я згадала, як нападала на Чень Ши й відсторонювала її в попередні місяці, і от тепер знову не хочу дозволити Яньї наглядати за роботою через те, що вона висловила свою думку. Хіба я й далі не нападала та не відсторонювала тих, хто мав інші погляди? І тоді я пригадала уривок з Божих слів. «Ти мусиш зближуватися з людьми, які можуть говорити тобі правду; мати таких людей поруч із собою – це для тебе велика перевага. Зокрема, наявність поруч таких хороших людей, які, виявивши в тебе проблему, мають сміливість докоряти тобі й розвінчувати тебе, може вберегти тебе від того, щоб збитися зі шляху. Їм байдуже, який у тебе статус, і коли вони виявляють, що ти зробив щось усупереч істинам-принципам, то за потреби вони відразу докоряють тобі та розвінчують тебе. Тільки такі люди є порядними, людьми з почуттям справедливості. Як би вони тебе не розвінчували й не докоряли тобі, усе це допомагає тобі, і все це для того, щоб наглядати за тобою та підштовхувати тебе вперед. Ти мусиш зближуватися з такими людьми; коли поруч із тобою такі люди, які допомагають тобі, ти в набагато більшій безпеці – ось що значить мати Божий захист» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт четвертий. Вони звеличують себе та свідчать про себе). Пригадавши Божі слова, я потрохи заспокоїлася. Яньї говорила різко, але правду. У той час я справді не цікавилася станом справ і не вирішувала її питань. І це дійсно несприятливо вплинуло на її життя. Як лідерка церкви я мала обов’язок слідкувати за подіями в житті людей і вирішувати їхні питання – я не могла відкинути цього обов’язку, якою б зайнятою не була. Я не цікавилася Яньї, а коли вона подала мені кілька пропозицій, я захотіла помститися їй, бо думала, що мене принизили. Я поводилися токсично! Коли Яньї мала справу зі мною, вона наглядала за моєю роботою і практикувала істину. Якби я напала і помстилася їй, я б діяла проти істини й чинила б зло! Усвідомивши це, я звернулася до Бога в молитві: «Великий Боже, я знаю, що маю злу природу. Щоб зберегти свою гідність і захистити репутацію, я хотіла напасти на Яньї й помститися їй. Це називається покаранням людей. Боже, я більше не хочу діяти за покликом свого зіпсованого характеру. Я готова практикувати істину й прийняти пропозиції Яньї». Після молитви я почувалася винною, що так поводилася з Яньї й хотіла вибачитися, але була здивована, що Яньї вибачилася перша, зазначивши, що виявила непоштивість і говорила за покликом свого зіпсованого характеру. Я також вибачилася перед Яньї і сказала: «Ти права. Я справді не займалася практичною роботою і тепер мушу задуматися про це». Я зрозуміла, що викриття й допомога з боку братів і сестер були потрібні мені, щоб зрозуміти, що я не займалася практичною роботою. Це було від Бога, і так Бог захищав мене. Хвала Йому!

Завдяки цьому досвіду я зрозуміла, як сильно мене розбестив сатана, і що я була надто жадібною до репутації та статусу. Щоб зберегти гідність і статус, я навіть пригнічувала й відсторонювала людей. Це було дуже ницо й зло. Я також зрозуміла, що яка б ситуація нам не траплялася, мусимо зосередитися на осмисленні й пізнанні себе, на пошуках істини, щоб виправити свій зіпсований характер. Тільки тоді ми можемо уникати зла й не опиратися Богові. Хвала Богові!